Народного депутата Андрія Одарченка обвинувачували у спробі підкупити голову Агентства відновлення та розвитку інфраструктури Мустафу Найєма, щоб таким чином домогтися виділення коштів із Фонду ліквідації наслідків агресії на ремонт будівель очолюваного ним – Одарченком – університету. Хабар мав бути в криптовалюті – це перший такий випадок, задокументований в Україні, через що справа одразу стала резонансною.

ВАКС визнав Одарченка винним і призначив йому 8 років позбавлення волі. Апеляційна палата ВАКС залишила вирок без змін. Дві судові інстанції ця справа пройшла доволі швидко завдяки зокрема одноособовому розгляду у ВАКС, що став можливим після змін до КПК України у квітні 2024 року. Це – не лише перший в нашій країні зафіксований хабар у крипті, а й перший випадок одноособового розгляду справи (крім угод), яка вже пройшла апеляційний перегляд, а вирок набрав законної сили.

Раніше ми детально розповідали про обставини цієї справи, а зараз проаналізуємо хід її розгляду в обох судових інстанціях і те, які події ВАКС все-таки визнав доведеними.

Як Одарченко пропонував хабар у крипті?

Андрій Одарченко – народний депутат України IX скликання з Харкова, представник партії «Слуга народу», колишній член комітету з питань антикорупційної політики. Одночасно він обіймав посаду ректора Державного біотехнологічного університету, але контракт призупинили після набуття депутатських повноважень.

У середині 2023 року міжвідомча робоча група розглядала звернення університету про виділення коштів із Фонду ліквідації наслідків збройної агресії на ремонт пошкоджених корпусів. 

Членом цієї групи також був голова Агентства відновлення та розвитку інфраструктури Мустафа Найєм. Одарченко зателефонував йому і запропонував зустріч у дворі Агентства. Під час розмови він запропонував хабар готівкою або в криптовалюті за сприяння у прийнятті рішення про фінансування та повідомив, що має намір заволодіти частиною коштів.

Через кілька днів нардеп повторив пропозицію, знову пообіцявши після ухвалення рішення хабар у сумі $50 тис., який мав бути таки  в криптовалюті. Згодом він підвищив ставку, запропонувавши вже від $50 тис. до $100 тис. у крипті і, крім того, ще 8% від суми, яку університет отримає з Фонду після прийняття бажаного ним рішення. Одарченко хотів почути від Найєма, що той братиме його об’єкти, а інші — відхиляти. 

Він також запропонував залучити до цих зустрічей знайомого, аби той допоміг встановити програмне забезпечення для користування апаратним криптогаманцем. Під час чергової зустрічі в ресторані готелю знайомий Одарченка і справді допоміг налаштувати апаратний криптогаманець Найєму для отримання хабаря. Спочатку на криптовалютний рахунок Найєма надійшла перша частина хабаря 0,39 BTC, що на момент переказу становило $10 036,88. Решта обіцяної суми мала надійти після виділення коштів з Фонду. Однак одразу після отримання першого траншу Найєм повідомив про це НАБУ й офіційно став викривачем.

Рух справи у суді

Після повідомлення Одарченку про підозру в листопаді 2023 року справа почала рухатися досить швидко. Уже 16 квітня 2024 року, тобто менш ніж через пів року, САП скерувала обвинувальний акт до ВАКС. У червні того ж року суд призначив справу до розгляду по суті. Клопотань від захисту щодо колегіального розгляду (у складі трьох суддів) не надходило, тож справу розглядав один суддя і це значно прискорило процес. Цей випадок добре ілюструє тенденцію, зафіксовану в нашому останньому моніторинговому звіті: після набрання чинності Законом №3655-IX про одноособовий розгляд окремих категорій справ у ВАКС цей механізм почали успішно застосовувати, хоча варто зазначити, що іноді з цим виникають певні процесуальні труднощі.

До вересня 2024 року суд уже завершив дослідження письмових доказів і перейшов до допиту свідків. Однак, коли дійшли до допиту самого Одарченка, він зник та не з’явився в суд. ВАКС оголосив його у державний та міжнародний розшук, а через кілька днів, 23 вересня, стягнув на користь держави внесену за нього заставу в розмірі 15 млн грн та заочно обрав запобіжку – тримання під вартою.

У жовтні 2024 року ВАКС ухвалив рішення про спеціальне судове провадження, тобто суд продовжував розглядати справу за відсутності обвинуваченого. І, що цікаво, вже на наступному засіданні Одарченко дистанційно під'єднався до процесу через відеоконференцзв’язок для допиту та заявив, що покинув територію України у зв’язку з «небезпекою його життю і здоров’ю», однак відмовився розкривати своє місцеперебування.

14 листопада 2024 року суддя виніс вирок. Тож розгляд справи тривав лише сім місяців.

Висновки суду

ВАКС визнав Одарченка винним за ч. 4 ст. 369 КК України, тобто в наданні неправомірної вигоди службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, в інтересах себе та третіх осіб.

Зміст зафіксованих детективами діалогів, на думку суду, свідчить, що Одарченко неодноразово висловлював намір надати хабар, обговорював спосіб його передачі, уникав готівкових розрахунків і пропонував частку від майбутніх надходжень з Фонду ліквідації наслідків агресії. Зокрема, про це свідчить зафіксована розмова під час зустрічі у дворі Агентства.

Одарченко: «А реально підуть гроші?»

Найєм: «На крипту?»

Одарченко: «Я тільки одразу кажу, що давати в руки нічого не буду… Або краще крипта, я цим займаюся».

Суд також зафіксував, що під час подальших розмов обвинувачений уточнював розмір відсотків, які планував отримати:

Одарченко: «Ну, чесно… ну, я не знаю… 15-20, ну це дивлячись, з ким працювати, щоб не було кіпішу…»

Під час подальших зустрічей обвинувачений пропонував варіанти отримання коштів та обговорював деталі. 

Одарченко: «Я тобі дам перший там гаманець, просто туди раз трохи, щоб ви заспокоїлись там, воно пішло і все…»

Одарченко: «Давай зараз домовимось, як ви зазвичай робите?.. Ну, ми заробимо, буде 15–20 максимум, 17 середнє там… В мене потім душа болітиме, що я там або не додав, або дав багато… Якщо гроші зайдуть, ти мені їх дав… я тобі їх віддам, навіть якщо ти не будеш працювати».

Суд також зазначив, що під час цих зустрічей Одарченко використовував прийоми конспірації, зокрема згадував про наявність у себе певних спеціальних пристроїв: 

Одарченко: «…Я взагалі не розмовляю, у мене знаєш яка штука є?»; «Замов собі, я тобі можу посилання дати…, джентльменський набір такий, три штуки, одна, до прикладу, ти заїжджаєш, отак світиш всі камери…». 

До того ж зафіксовано, що Одарченко майже постійно говорив пошепки, а в день їх зустрічі з Найємом і того просив так розмовляти, оскільки шепіт не ідентифікується. Крім того, він просив Найєма прибрати телефон або покласти його під ногу, як зазвичай робить він сам. І це доводить, що він добре розумів, що робить, та усвідомлював незаконність своїх дій.

Ключовим доказом також став переказ 0,39 біткоїна на апаратний гаманець Найєма, зафіксований у додатку Ledger Live.  Цьому передувала домовленість між сторонами та кодове повідомлення «Привіт» як підтвердження переказу, відправлене в месенджері Threema.

Тож Одарченко був засуджений до 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного майна. Йому також заборонено строком на три роки обіймати державні та комунальні посади, а також посади у суб’єктах господарювання зі значною часткою державної власності.

Суд застосував спеціальну конфіскацію, вилучивши на користь держави 0,39 BTC з апаратного гаманця Ledger-Nano S Plus, а також два пристрої для зберігання криптовалюти та два мобільні телефони.

Чи встановив суд провокацію?

Сторона захисту наполягала, що Одарченко нібито був спровокований до надання неправомірної вигоди. Мовляв, саме правоохоронні органи разом із Найємом створили ситуацію, яка мала спонукати його вчинити злочин.

Захист також зазначав, що зустрічі Одарченка з Найємом, зафіксовані 1 серпня 2023 року, не були першими – вони познайомилися ще наприкінці травня 2023 року і вже з другої зустрічі Найєм нібито натякав на необхідність надання хабаря за виділення коштів з Фонду. Найєм нібито намагався завоювати довіру Одарченка, демонструючи свою вирішальну роль у цьому – давав інструкції щодо подання звернення до Агентства (хоча фактично воно перенаправило до МОН), повідомляв про необхідність погоджень із бюджетним комітетом та створював уявлення, що без його втручання кошти не надійдуть. 

Також захист вказував на спроби Найєма під час зустрічей «підсилити тиск» та створити вигляд «етапності» отримання коштів, зокрема через демонстрацію жесту «потирання пальцями» – натяку на передачу грошей.

Проте суд зазначив, що аргументи про провокацію не підтверджуються фактами, адже  інформація про пропозицію хабаря була отримана під час оперативно-розшукових заходів щодо Найєма, які не стосувалися Одарченка – його дії зафіксовані випадково.

Суд також встановив, що ініціатива самих зустрічей та обговорення пропозиції хабаря від самого початку надходили від Одарченка. Жести та фрази Найєма, зокрема пропозиція вести розмови поза кабінетом, на думку суду, не містили натяків на злочинні дії та не могли розцінюватися як провокація.

Як проходив апеляційний розгляд?

Апеляційне провадження відкрили 24 грудня 2024 року, а перше засідання відбулося у лютому 2025 року. Одарченко долучився по відеоконференцзв’язку, а головуюча суддя зазначила, що дозволяє брати участь у такому форматі лише на першому засіданні як виняток. На наступних засіданнях колегія відмовила в клопотанні Одарченка щодо такого ж формату його участі, тому надалі він до розгляду справи не долучався.

У липні 2025 року сторони перейшли до судових дебатів, а 10 жовтня Апеляційна палата ВАКС ухвалила остаточне рішення – залишила вирок без змін.

Прокурорка при оскарженні вироку зазначала, що покарання Одарченку у вигляді 8 років позбавлення волі є занадто м’яким і не відповідає цілям виправлення та превенції. Вона наголошувала, що обвинувачений ухилявся від виконання батьківських обов’язків, виїхав за межі країни поза пунктами пропуску через державний кордон України, був оголошений у міжнародний розшук, порушував присягу народного депутата та вчиняв корупційні дії під час війни. 

Крім того, прокурорка вказувала на помилкове застосування спеціальної конфіскації до апаратного гаманця Ledger-Nano S Plus, який не був предметом злочину і належав іншій особі. Тож вона просила скасувати відповідні частини вироку та ухвалити новий, призначивши Одарченку 10 років позбавлення волі та конфіскувавши все його майно, зокрема земельні ділянки, будинки, квартири, автомобіль, частку у кооперативі та криптовалюту, а апаратний гаманець повернути власнику після списання.

Захист навпаки стверджував, що склад злочину в діях Одарченка не доведений. Мовляв, суд першої інстанції помилково кваліфікував дії за ч. 4 ст. 369 КК України замість ч. 1 ст. 369-2 КК, не врахував провокативної поведінки Найєма та залишив недослідженими обставини, які могли вплинути на законність рішення.  Крім того, захисники наполягали на недопустимості доказів, просили скасувати вирок та закрити провадження.

Однак апеляційний суд відхилив доводи захисту та підтвердив висновки першої інстанції. Він встановив, що процесуальні дії проводилися з дотриманням закону, підстав для визнання провокації чи недопустимості доказів немає, а кваліфікація дій за ч. 4 ст. 369 КК України є обґрунтованою.

Колегія суддів також зазначила, що призначене покарання у вигляді 8 років позбавлення волі відповідає тяжкості злочину. Суд врахував, що обвинувачений не мав судимостей, має позитивні характеристики, малолітню дитину на утриманні та значні досягнення у професійній діяльності.

Щодо конфіскації суд повністю застосував санкцію статті: Одарченко має бути позбавлений всього майна, включно з апаратним гаманцем Ledger Nano S Plus, яким використовувався для зберігання та передачі криптовалюти, що була предметом неправомірної вигоди. Спеціальна конфіскація цього пристрою, на думку колегії, є законною та обґрунтованою.

Значення справи Одарченка

Як ми вже зазначали на початку цього тексту, справа Одарченка є першим в Україні задокументованим та засудженим вироком суду випадком хабаря у криптовалюті й це робить її важливою. 

Розгляд справи відбувся швидко – від направлення справи до суду до вироку першої інстанції минуло всього 7 місяців, а за півтора року вона пройшла дві судові інстанції. Це вказує на ефективність механізму одноособового розгляду. Водночас ця справа демонструє інші процесуальні виклики: обвинувачений ухилявся від явки до суду, незаконно виїхав за кордон та був оголошений у міжнародний розшук – це ще один доказ системності проблеми втеч фігурантів корупційних справ, які в такий спосіб ухиляються від правосуддя. 

Ми надалі відстежуватимемо розвиток цієї справи та сподіваємося, що українські органи зможуть забезпечити виконання вироку щодо Одарченка, у тому числі з використанням міжнародних механізмів.

Матеріал підготовлено командою Transparency International Ukraine