- Presiding judge (HACC): Shyroka K.Yu.
справа № 991/12711/24
провадження № 1-кп/991/124/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
ОКРЕМА ДУМКА
судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 до ухвали
від 25 вересня 2025 року у справі № 991/12711/24
(провадження № 1-кп/991/124/24)
25 вересня 2025 року місто Київ
25 вересня 2025 року колегією суддів Вищого антикорупційного суду у складі: головуючої судді ОСОБА_2, суддів: ОСОБА_3 і ОСОБА_1 (надалі суд) у кримінальному провадженні за №52021000000000277 від 25.05.2021 року за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України та ОСОБА_5 за ч. 5 ст. 27 ч.3 ст. 15 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України була постановлена ухвала про задоволення клопотання прокурора і продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 .
З цією ухвалою я не згоден з огляду на таке.
Перше.
Ухвалою колегії суддів Вищого антикорупційного суду від 12 грудня 2024 року у цій справі було відмовлено у задоволенні мого самовідводу від зазначеного кримінального провадження, з чим я не погодився і відповідності до вимог ч. 3 ст. 375 КПК України письмово виклав письмову окрему думку від 12 грудня 2024 року. Наведе мною в окремій думці підтверджує відповідність моєї правової позиції вимогам норм кримінального процесуального закону, нормативних актів і рішенням зборів суддів Вищого антикорупційного суду, які регулюють питання автоматизованого розподілу кримінальних проваджень (судових справ) у Вищому антикорупційному суді.
Європейська Комісіяз правлюдини усправі «ЛеоЗанд протиАвстрії» (LeoZANDv.Austria,заява №7360/76,доповідь Комісіївід 12.10.1978року)вказала нате,що словосполучення«встановлений законом»поширюється нелише направову основусамого існування«суду»,але йна дотриманнятаким судомпевних норм,які регулюютьйого діяльність.Поняття «суд,встановлений законом»у частиніпершій статті6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свободпередбачає «усюорганізаційну структурусудів,включно зпитаннями,що належатьдо юрисдикціїпевних категорійсудів» (пункт68). Ухвалення будь-якого судового рішення незаконним складом суду є безумовною підставою для його скасування, що встановлено вимогами п. 2 ч. 2 ст. 412 КПК України.
Я вважав і вважаю, що моє визначення як судді-члена колегії у цій справі було здійснено з порушенням ст. 35 КПК України та Положення про автоматизовану систему документообігу суду у зв`язку з чим колегія суддів у цій справі не відповідає поняттю «суд, встановлений законом» і за ознаками є незаконним складом суду, а тому не може вирішувати будь-яких питань у цій справі.
Друге.
Зі змісту статей 6, 8, 19, 124 Конституції України, статей 1, 2, 5 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статей 1 і 2 Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» видно, що:
-державна владав Українірозподіляється назаконодавчу,виконавчу тасудову,а органисудової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України;
- в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії;
- органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
-правосуддя вУкраїні здійснюєтьсясудами відповіднодо визначенихзаконом процедурсудочинства,а судовувладу реалізовуютьсудді шляхомздійснення правосуддяу рамкахвідповідних судовихпроцедур. Суди здійснюють правосуддя на засадах верховенства права;
- Вищий антикорупційний суд є постійно діючим вищим спеціалізованим судом у системі судоустрою України, а правовою основою його діяльності єКонституція України,Закон України"Про судоустрій і статус суддів", цей та інші закони України, чинні міжнародні договори, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.
Відповідно до вимог ч. ч. 1 і 2 ст. 1 КПК України: «Порядок кримінальногопровадження натериторії Українивизначається лишекримінальним процесуальнимзаконодавством України. Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положеньКонституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України».
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 26 КПК України: «Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом».
Відповідно до вимог п. п. 1-9 ч. 2 ст. 131 КПК України: «Заходами забезпеченнякримінального провадженняє: викликслідчим,дізнавачем,прокурором,судовий викликі привід(1); накладеннягрошового стягнення(2); тимчасовеобмеження укористуванні спеціальнимправом (3); відстороненнявід посади(4); тимчасовевідсторонення суддівід здійсненняправосуддя (4-1); тимчасовийдоступ доречей ідокументів (5); тимчасовевилучення майна(6); арештмайна (7); затриманняособи (8); запобіжні заходи (9)».
Відповідно до вимог п. п. 1-5 ч. 1 ст. 176 КПК України: «Запобіжними заходамиє: особистезобов`язання (1); особистапорука (2); застава(3); домашнійарешт (4); тримання під вартою (5)».
Відповідно до вимог п. п. 1-9 ч. 5 ст. 194 КПК України: «Якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбаченихчастиною першоюцієї статті,слідчий суддя,суд застосовуєвідповідний запобіжнийзахід,зобов`язує підозрюваного,обвинуваченого прибуватиза кожноювимогою досуду абодо іншоговизначеного органудержавної влади,а такожвиконувати одинабо кількаобов`язків,необхідність покладенняяких буладоведена прокурором,а саме: прибуватидо визначеноїслужбової особиіз встановленоюперіодичністю (1); невідлучатися ізнаселеного пункту,в якомувін зареєстрований,проживає чиперебуває,без дозволуслідчого,прокурора абосуду (2); повідомлятислідчого,прокурора чисуд прозміну свогомісця проживаннята/абомісця роботи(3); утримуватисявід спілкуванняз будь-якоюособою,визначеною слідчимсуддею,судом,або спілкуватисяз неюіз дотриманнямумов,визначених слідчимсуддею,судом (4); невідвідувати місця,визначені слідчимсуддею абосудом (5); пройтикурс лікуваннявід наркотичноїабо алкогольноїзалежності (6); докластизусиль допошуку роботиабо донавчання (7); здатина зберіганнядо відповіднихорганів державноївлади свійпаспорт (паспорти)для виїздуза кордон,інші документи,що даютьправо навиїзд зУкраїни ів`їзд вУкраїну (8); носити електронний засіб контролю (9)».
Відповідно до вимог ч. 7 ст. 194 КПК України: «Обов`язки, передбаченічастинами п`ятоюташостоюцієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченомустаттею 199цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються».
Відповідно до вимог ч. ч. 1-3 ст. 331 КПК України: «Під чассудового розглядусуд заклопотанням сторониобвинувачення абозахисту маєправо своєюухвалою змінити,скасувати,обрати абопродовжити запобіжнийзахід щодообвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченомуглавою 18цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення».
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 333 КПК України: «Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннямирозділу ІІцього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом».
Зі змісту наведених вище норм кримінального процесуального права слід зробити висновок про те, що повноваження суду під час судового провадження щодо запобіжних заходів поширюються виключно на застосування запобіжних заходів (застосування, обрання, зміну, продовження строку їх дії), але не поширюється на продовження строку дії обов`язків, покладених на підозрюваного або обвинуваченого відповідно до вимог ч. 5 ст. 194 КПК України, оскільки останні не належать до запобіжних заходів і є додатковими «факультативними» заходами, які мають забезпечувати належну процесуальну поведінку підозрюваного/обвинуваченого та належне виконання ним процесуальних обов`язків.
Вважаю, що за таких обставин у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язків, слід було відмовити.
Суддя ОСОБА_6