Document No. 132595361

Справа № 991/12558/25

Провадження 1-кс/991/12649/25

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2025 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду (ВАКС) ОСОБА_1 (далі-слідчий суддя чи суд),

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2,

прокурора ОСОБА_3 (у режимі відеоконференції),

підозрюваного ОСОБА_4 і захисника ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) ОСОБА_3

про продовження строку дії обов`язків, покладених на

ОСОБА_4 (народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Запоріжжя, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою. АДРЕСА_2, є адвокатом)

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 27/частини 5 статті 191 Кримінального кодексу України (далі - КК)

у кримінальному провадженні №22024000000001148 від 12.12.2024

ВСТАНОВИВ:

1. Стислий опис судового провадження.

04.12.2025 до ВАКС надійшло клопотання прокурора САП ОСОБА_3 (далі- прокурор) про продовження строку дії обов`язків, для розгляду якого відповідно до статті 35 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) і протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду визначено слідчого суддю ОСОБА_1, яким здійснено судовий розгляд 05.12.2025, 08.12.2025.

2. Короткий виклад клопотання і позицій учасників судового провадження.

2.1. Прокурор у клопотанні просив: «Продовжити на 2 місяці строк дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у зв`язку із застосуванням до нього запобіжного заходу у вигляді застави, а саме: 1) прибувати за кожною вимогою до слідчого (детектива), прокурора, слідчого судді, суду; 2) повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 3) утримуватись від спілкування з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, щодо обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру ОСОБА_4 у цьому кримінальному провадженні; 4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, службовий паспорт, інші документи, що надають право на виїзд з України та в`їзд до України; 5) носити електронний засіб контролю»,

що обґрунтовувалось зокрема таким: «Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування, а Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №22024000000001148 від 12.12.2024, у якому ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України

Короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення.

Досудовим розслідуванням встановлено, що на початку 2015 року (точної дати та місця досудовим розслідування не встановлено) у ОСОБА_17 та інших невстановлених на даний час службових осіб - організаторів протиправної діяльності виник злочинний умисел, направлений на протиправне заволодіння українською частиною нафтопродуктопроводу «Самара - Західний напрямок» з подальшою легалізацією коштів, одержаних внаслідок протиправного заволодіння цим нафтопродуктопроводом.

Так, маючи тісні зв`язки з російськими політичними та бізнес-елітами, у тому числі володільцями нафтопродуктопроводу, зважаючи на розв`язання Росією збройної агресії проти України у 2014 році, що призвело до погіршення відносин між країнами та ускладнення здійснення господарської діяльності, ОСОБА_17 разом з іншими невстановленими на даний час особами, розробили злочинний план, який полягав у привласненні української частини магістрального нафтопродуктопроводу «Самара - Західний напрямок», що вже належав державі Україна в особі Фонду державного майна України на підставі рішення суду.

Розроблений у невстановлені досудовим розслідуванням час та місці, а також при невстановлених обставинах, але не пізніше початку 2015 року, точна дата та час слідством не встановлені, ОСОБА_17 та іншими невстановленими особами, у тому числі особою, яку у своїх телефонних розмовах ОСОБА_17 називав «ОСОБА_17», «ОСОБА_76», злочинний план складався з наступних етапів:

1. проведення переговорів та досягнення домовленостей з громадянами Російської Федерації ОСОБА_18, ОСОБА_19 та іншими на цей час невстановленими досудовим розслідуванням особами з числа громадян Російської Федерації щодо придбання нафтопродуктопроводу організаторами злочинної схеми;

2. після досягнення домовленостей з власниками нафтопродуктопроводу отримати вплив та контроль за діяльністю ДП «ПрикарпатЗахідтранс», у тому числі шляхом призначення підконтрольних осіб на керівні посади і виконання службовими особами ДП «ПрикарпатЗахідтранс» вказівок ОСОБА_17 та його співучасників, направлених на заволодіння нафтопродуктопроводом, шляхом перегляду та скасування рішення Господарського суду Рівненської області від 22.03.2011 у справі № 14/312, з подальшим формальним продажем цього нафтопродуктопроводу іноземній компанії, задля приховання злочину і надання йому вигляду господарських відносин;

3. після отримання впливу та контролю за діяльністю ДП «ПрикарпатЗахідтранс» організувати підготовку та подачу представниками ДП «ПрикарпатЗахідтранс», які не були обізнані про злочинний умисел учасників протиправного механізму, до Господарського суду Рівненської області заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Рівненської області від 22.03.2011 у справі № 14/312;

4. вжити необхідних дій і заходів для позитивного перегляду Господарським судом Рівненської області за нововиявленими обставинами рішення цього ж суду від 22.03.2011 у справі № 14/312, яке набрало законної сили, а також вжиття аналогічних дій з підтриманням такої позиції суддями Рівненського апеляційного господарського суду та Вищого господарського суду України;

5. домовитись з представниками іноземної компанії, які не були обізнані зі злочинними намірами ОСОБА_17 та інших організаторів злочину, для подальшого оформлення переходу права власності на нафтопродуктопровід «Самара - Західний напрямок» до їх компанії, з одночасним влаштуванням на керівні посади ДП «ПрикарпатЗахідтранс» підконтрольних ОСОБА_17 та іншим невстановленим учасникам протиправної діяльності осіб, і надання таким чином вигляду законного правочину вчиненому злочину задля унеможливлення повернення нафтопродуктопроводу до державної власності;

6. досягнути домовленостей з представниками іноземної компанії, які мали профінансувати інсценовану купівлю нафтопродуктопроводу шляхом надання кредиту описаній вище іноземній компанії під заставу власних акцій;

7. організувати та забезпечити підписання договору купівлі-продажу іменних бездокументарних акцій між іноземною компанією та Акціонерним товариством «Акционерная компания трубопроводного транспорта нефтепродуктов «Транснефтепродукт» щодо придбання АТ «Юго - Запад транснефтепродукт» (яке, у свою чергу, є засновником та власником ДП «ПрикарпатЗахідтранс»);

8. організувати та забезпечити підписання кредитного договору між покупцем іменних бездокументарних акцій АТ «International Trading Partners AG» та кредитором іноземною компанією;

9. після призначення на керівні посади у ДП «ПрикарпатЗахідтранс» підконтрольних ОСОБА_17 та іншим невстановленим учасникам протиправної діяльності осіб, делегувати їм організацію підготовки та подачі представниками ДП «ПрикарпатЗахідтранс» до Господарського суду Рівненської області клопотання про призначення судової експертизи з одночасним пошуком і досягненням домовленостей з представниками експертної установи про надання відповідей на поставлені перед експертом питання в необхідній для реалізації злочинного умислу редакції;

10. здійснювати контроль та постійну комунікацію з представниками експертної установи під час складення висновку експерта;

11. забезпечити надання представниками експертної установи до Господарського суду Рівненської області неправдивого висновку експерта та на його підставі введення в оману суду;

12. забезпечити ухвалення Господарським судом Рівненської області рішення про відмову у задоволенні позову заступника Генерального прокурора про визнання за державою в особі Фонду державного майна України права власності на частину магістрального нафтопродуктопроводу «Самара - Західний напрямок», а також вжиття дій з метою підтримання такої позиції суддями Рівненського апеляційного господарського суду та Вищого господарського суду України;

13. організувати легалізацію коштів, отриманих від функціонування нафтопродуктопроводу, пошук та залучення осіб, які б відповідали за обготівкування та передачу організаторам протиправної діяльності грошових коштів.

Після узгодження вказаного злочинного плану між ОСОБА_17 та невстановленою досудовим розслідуванням особою, яку у своїх телефонних розмовах ОСОБА_17 називав «ОСОБА_17», «ОСОБА_76» відбулось розподілення ролей та організації виконання етапів злочинного плану.

Так, на невстановлену досудовим розслідуванням особу, яку у своїх телефонних розмовах ОСОБА_17 називав «ОСОБА_17», «ОСОБА_76», серед іншого покладалась реалізація таких етапів злочинного плану:

?вжити необхідних дій і заходів для позитивного перегляду Господарським судом Рівненської області за нововиявленими обставинами рішення цього ж суду від 22.03.2011 у справі № 14/312, яке набрало законної сили, а також вжиття аналогічних дій з підтриманням такої позиції суддями Рівненського апеляційного господарського суду та Вищого господарського суду України;

?забезпечити ухвалення Господарським судом Рівненської області рішення про відмову у задоволенні позову заступника Генерального прокурора про визнання за державою в особі Фонду державного майна України права власності на частину магістрального нафтопродуктопроводу «Самара - Західний напрямок», а також вжиття дій з метою підтримання такої позиції суддями Рівненського апеляційного господарського суду та Вищого господарського суду України.

ОСОБА_17 та інша невстановлена службова особа із числа вищого політичного керівництва держави з метою заволодіння чужим майном - українською частиною магістрального нафтопродуктопроводу «Самара - Західний напрямок» на початку 2015 року, точна дата та час слідством не встановлені, через третіх осіб, забезпечили пошук, залучення та участь ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22 та ОСОБА_23 у вчиненні кримінальних правопорушень у складі організованої групи, на що останні погодилися.

Крім того, згідно ролей в організованій злочинній групі та розподілу виконання етапів злочинного плану, невстановлена досудовим розслідуванням особа, яку у своїх телефонних розмовах ОСОБА_17 називав «ОСОБА_17», «ОСОБА_76», з метою заволодіння чужим майном - українською частиною магістрального нафтопродуктопроводу «Самара - Західний напрямок» на початку 2015 року, точна дата та час слідством не встановлені, залучив громадянина ОСОБА_4, який із 15.04.2014 року займав посаду голови Вищого господарського суду України, для забезпечення реалізації окремих етапів злочинного плану, на що останній погодився, при цьому не будучи знайомим із іншими учасниками організованої групи та був обізнаним про діяльність організованої групи, діючи виключно на виконання частини злочинного плану, яка була доручена йому організаторами протиправної діяльності, а саме:

?вжити необхідних дій і заходів для позитивного перегляду Господарським судом Рівненської області за нововиявленими обставинами рішення цього ж суду від 22.03.2011 у справі № 14/312, яке набрало законної сили, а також вжиття аналогічних дій з підтриманням такої позиції суддями Рівненського апеляційного господарського суду та Вищого господарського суду України;

?забезпечити ухвалення Господарським судом Рівненської області рішення про відмову у задоволенні позову заступника Генерального прокурора про визнання за державою в особі Фонду державного майна України права власності на частину магістрального нафтопродуктопроводу «Самара - Західний напрямок», а також вжиття дій з метою підтримання такої позиції суддями Рівненського апеляційного господарського суду та Вищого господарського суду України.

Таким чином, ОСОБА_17 та невстановлена досудовим розслідуванням особа, яку у своїх телефонних розмовах ОСОБА_17 називав «ОСОБА_17», «ОСОБА_76» на початку 2015 року, точна дата та місце у ході досудового розслідування не встановлені, створили та очолили організовану групу, до складу якої увійшли: ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, а також інші невстановлені особи. Крім того, для реалізації окремих етапів злочинного плану вказані особи залучили ОСОБА_4, який не був обізнаним про діяльність організованої групи та не був знайомим іншими учасниками організованої злочинної групи.

Вказана організована група діяла на постійній основі у період з початку 2015 року по березень 2019 року, точні дати у ході досудового розслідування не встановлені, згідно з розробленим та погодженим усіма учасниками планом, з розподілом їх функцій, спрямованих на досягнення єдиного злочинного результату.

Так, з метою реалізації вищевказаного злочинного плану та умислу, направленого на заволодіння українською частиною магістрального нафтопродуктопроводу «Самара - Західний напрямок», а також вибуття його з державної власності та повернення його у власність ДП «Прикарпатзахідтранс», на виконання розробленого злочинного плану ОСОБА_17 за невстановлених слідством обставин та у невстановлений час (але не пізніше 18.03.2015) відвідав РФ, де провів зустрічі з ОСОБА_19 (голова правління та президент «Акционерная компания трубопроводного транспорта нефтепродуктов «Транснефтепродукт») та низкою невстановлених слідством осіб, а також досяг домовленостей щодо можливості придбання вищевказаного нафтопродуктопроводу підконтрольними особами ОСОБА_17 та інших невстановлених організаторів злочинної діяльності, а саме ОСОБА_21 та ОСОБА_20 .

Зважаючи на розв`язання РФ збройної агресії проти України у 2014 році, що призвело до погіршення відносин між країнами та ускладнення ведення господарської діяльності, діючі на той момент власники нафтопродуктопроводу - представники «Акционерная компания трубопроводного транспорта нефтепродуктов «Транснефтепродукт» погодились на пропозицію ОСОБА_17 щодо продажу нафтопродуктопроводу.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_17 реалізував перший та другий пункти розробленого злочинного плану.

У подальшому на виконання третього пункту розробленого злочинного плану, 30.03.2015 тодішній директор підприємства ДП «Прикарпатзахідтранс» ОСОБА_24, який не був обізнаним зі злочинними намірами ОСОБА_17, але виконуючи вказівки невстановлених на даний час слідством осіб, підписав та подав до Господарського суду Рівненської області заяву про перегляд рішення Господарського суду Рівненської області від 22.03.2011 у справі № 14/312 за нововиявленими обставинами.

В обґрунтування підстав перегляду рішення господарського суду Рівненської області від 22.03.2011 у справі № 14/312 за нововиявленими обставинами директор ДП «ПрикарпатЗахідтранс» ОСОБА_24 надав в якості доказу акт АТ «Чорномортранснафта» про списання основних засобів від 05.04.2002 (далі - Акт), згідно з яким НПП «Грозний - Армавір - Трудова» виведено з експлуатації ще у 1992 році, а сам нафтопродуктопровід розкрадено. Про існування вказаного Акту ДП «ПрикарпатЗахідтранс» нібито дізналося лише 10.03.2015 від ВАТ «АК «Транснафтопродукт» (РФ).

На виконання четвертого етапу злочинного плану ОСОБА_17 у невстановлений досудовим розслідуванням час (однак не пізніше 18.03.2015) та невстановленому місці заручився підтримкою та допомогою іншого організатора злочинної діяльності, якого у своїх телефонних розмовах називав «ОСОБА_17», «ОСОБА_76».

У подальшому, інший, невстановлений на даний час організатор протиправної діяльності, якого у своїх розмовах ОСОБА_17 називав «ОСОБА_17», «ОСОБА_76», самостійно, а також через третіх осіб, залучив для реалізації окремих етапів злочинного плану у якості пособника ОСОБА_4, який на той час займав посаду голови Вищого господарського суду України.

Таким чином, спільними умисними діями невстановлений досудовим розслідуванням організатор протиправної діяльності, якого називають «ОСОБА_17», «ОСОБА_76», діючи на виконання розробленого раніше з ОСОБА_17 злочинного плану, залучивши ОСОБА_4, забезпечили прийняття необхідного для реалізації злочинного плану рішення Господарського суду Рівненської області.

У подальшому ОСОБА_4, не будучи обізнаним про діяльність організованої групи, однак діючи на виконання окремих етапів злочинного плану, доручених йому організаторами злочинної схеми, до подачі заяви про перегляд рішення Господарського суду Рівненської області за нововиявленими обставинами, у період часу з 17.03.2015 до 31.03.2015, перебуваючи у м. Житомир, достовірно знаючи про відсутність правових підстав для перегляду рішення в справі № 14/312 за нововиявленими обставинами, зловживаючи службовим становищем, використовуючи власний авторитет та посаду голови Вищого господарського суду України, при особистій зустрічі здійснив протиправний адміністративний вплив на голову вказаного суду ОСОБА_8 (який не був обізнаний із злочинними намірами організованої групи), та повідомив останньому про заплановану подачу заяви, наголосивши на необхідності її задоволення судом та подальшого перегляду справи №14/312, окремо зазначивши, що діє на виконання вказівок вищого політичного керівництва держави.

Окрім того, встановлено, що ОСОБА_4, залучивши голову Рівненського апеляційного господарського суду ОСОБА_13 (який не був обізнаний із злочинними намірами організованої групи), у період часу з 17.03.2015 до 31.03.2015, доручив останньому здійснювати контроль за правильністю виконання ОСОБА_8 поставленого завдання та забезпечити необхідне рішення апеляційного суду, шляхом здійснення протиправного адміністративного впливу, забезпеченого займаною ОСОБА_13 посадою заступника голови Рівненського господарського апеляційного суду, а також можливістю адміністративного впливу на процес проходження кваліфікаційного оцінювання суддями.

Заява про перегляд рішення господарського суду Рівненської області прийнята 31.03.2015 до провадження суддею господарського суду Рівненської області ОСОБА_6 у справі № 14/312, яку призначено до розгляду.

Діючи на виконання протиправних вказівок ОСОБА_4 . ОСОБА_8 після надходження заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, після 31.03.2015, перебуваючи у м. Рівне, під час телефонної розмови, повідомив ОСОБА_4 про розподіл указаної заяви на суддю ОСОБА_6 із якою ОСОБА_4 підтримував особисті дружні відносини.

У свою чергу, ОСОБА_6, не маючи достатніх правових підстав, діючи на виконання протиправних вказівок ОСОБА_4, 21.04.2015 задовольнила заяву ДП «ПрикарпатЗахідтранс» та скасувала рішення у справі № 14/312, про що ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_4 під час телефонної розмови.

У подальшому, 06.05.2015 ОСОБА_6 призначено експертизу, питання для якої були погоджені ОСОБА_4 у ході телефонної розмови із ОСОБА_8 та зупинила провадження у справі.

У той же час, 24.06.2015 ОСОБА_13, шляхом протиправного адміністративного впливу на суддів Рівненського апеляційного господарського суду ОСОБА_9, ОСОБА_25, ОСОБА_26, організовано винесення рішення про відмову у задоволенні апеляційної скарги прокурора на рішення ОСОБА_6 від 21.04.2015 (скасування рішень за нововиявленими обставинами) та від 06.05.2015 (призначення судової експертизи).

Таким чином, невстановлений досудовим розслідуванням організатор протиправної діяльності, якого називають «ОСОБА_17», «ОСОБА_76», а також ОСОБА_17, залучивши до протиправної діяльності у якості пособника ОСОБА_4, за його допомогою реалізували четвертий етап злочинного плану, а саме: вжили необхідних дій і заходів для позитивного перегляду Господарським судом Рівненської області за нововиявленими обставинами рішення цього ж суду від 22.03.2011 у справі № 14/312, яке набрало законної сили, а також вжили аналогічних дій з підтриманням такої позиції суддями Рівненського апеляційного господарського суду та Вищого господарського суду України.

Як наслідок, умисні дії невстановленого досудовим розслідуванням організатора протиправної діяльності, якого називають «ОСОБА_17», «ОСОБА_76», а також ОСОБА_17, ОСОБА_4, ОСОБА_13, а також інших, невстановлених на даний час учасників організованої злочинної групи призвели до того, що нафтопродуктопровід продовжив протиправно перебувати у володінні АТ «Юго - Запад транснефтепродукт» акціонерної компанії «Акционерная компания трубопроводного транспорта нефтепродуктов «Транснефтепродукт» (Російська Федерація).

У подальшому, діючи на виконання раніше розробленого злочинного плану, а саме п`ятого його етапу, який полягав у пошуку та досягненні домовленостей з представниками іноземних компаній, які не були обізнані з злочинними намірами ОСОБА_17 та інших учасників організованої групи, з метою оформлення переходу права власності на нафтопродуктопровід «Самара - Західний напрямок» до їх компаній, ОСОБА_17 за посередництва свого бізнес-партнера та друга ОСОБА_27 (громадянина РФ) у невстановлені досудовим розслідуванням час та місці познайомився з громадянином Німеччини ОСОБА_28 .

Проте, з метою недопущення розголошення злочинних намірів ОСОБА_17 приховав від ОСОБА_29 - власника та засновника швейцарської компанії «International Trading Partners AG» злочинні наміри та плани, і запропонував йому виступити в ролі покупця нафтопродуктопроводу та у подальшому номінального власника.

При цьому ОСОБА_17, посилаючись на свої зв`язки із політичними та бізнес елітами РФ, запевнив ОСОБА_30 в узгодженні всіх питань та вирішення з будь-якими посадовими особами в Російській Федерації поточних проблем у разі їх виникнення, на що останній погодився.

У подальшому ОСОБА_17, діючи спільно з іншими невстановленими особами, підтримуючи дружні відносини з ОСОБА_18, ОСОБА_19 та іншими посадовими особами РФ, створили умови для продажу російською стороною української частини нафтопродуктопроводу.

На виконання наступного етапу злочинного плану ОСОБА_17 та інші учасники організованої групи залучили компанію, зареєстровану на території Британських Віргінських Островів «Tantlum Investments Limited».

З метою забезпечення оплати за придбання нафтопродуктопроводу, враховуючи той факт, що швейцарська компанія «International Trading Partners AG» після згоди ОСОБА_31 фактично була підконтрольна та ввірена організаторам злочинної схеми, ОСОБА_17 та інші невстановлені на даний час організатори злочинної схеми домовились про укладення договору з кредитування під заставу 75% акцій компанії «International Trading Partners AG». Указані кошти повинні були забезпечити сплату російській стороні за придбання нафтопродуктопроводу.

Після виконання вказаного етапу злочинного плану ОСОБА_17 організував та забезпечив укладення угоди купівлі - продажу іменних бездокументарних акцій № 311/2015 (договір укладений 19 серпня 2015 року в м. Москва, Російська Федерація) між «International Trading Partners AG» в особі ОСОБА_31 та Акціонерним товариством «Акционерная компания трубопроводного транспорта нефтепродуктов «Транснефтепродукт», в особі Генерального директора ОСОБА_32, відповідно до якої «International Trading Partners AG» придбало 100% акцій АТ «Юго - Запад транснефтепродукт», яке у свою чергу являється засновником та власником ДП «ПрикарпатЗахідтранс».

У свою чергу, розуміючи протиправний характер дій, для забезпечення проведення розрахунків з Акціонерним товариством «Акционерная компания трубопроводного транспорта нефтепродуктов «Транснефтепродукт» переказ грошових коштів від 16.02.2016 був оформлений організаторами злочинної діяльності у вигляді кредитної угоди під заставу 75% акцій компанії «International Trading Partners AG» від «Tantlum Investments Limited».

Зазначене свідчить про усвідомлення учасниками організованої групи протиправності своїх дій та маскування її реалізації з використанням суб`єктів господарської діяльності - нерезидентів, які зареєстровані та провадять свою діяльність у офшорній зоні. Крім того, вказане свідчить про усвідомлення організаторами злочинної діяльності своїх протиправних дій, оскільки це надавало їм змогу фактично приховати безпосереднього власника нафтопродуктопроводу.

Такими чином, указаними умисними діями ОСОБА_17 з використанням третіх осіб, які не були обізнані зі злочинним умислом, забезпечив виконання розробленого ним та іншим організатором злочинного плану, а саме його п`ятого, шостого, сьомого та восьмого етапів, тобто: пошук та досягнення домовленостей з представниками іноземної компанії, які були не обізнані зі злочинними намірами ОСОБА_17 та інших організаторів злочину, з метою оформлення переходу права власності на нафтопродуктопровід «Самара - Західний напрямок» до їх компанії, з одночасним влаштуванням на керівні посади ДП «ПрикарпатЗахідтранс» підконтрольних ОСОБА_17 та іншим невстановленим учасникам протиправної діяльності осіб, і надання таким чином вигляду законного правочину вчиненому злочину задля унеможливлення повернення нафтопродуктопроводу до державної власності; пошук та досягнення домовленостей з представниками іноземної компанії, які мали профінансувати інсценовану купівлю нафтопродуктопроводу шляхом надання кредиту описаній вище іноземній компанії під заставу власних акцій; організація та забезпечення підписання договору купівлі-продажу іменних бездокументарних акцій між іноземною компанією та Акціонерним товариством «Акционерная компания трубопроводного транспорта нефтепродуктов «Транснефтепродукт» щодо придбання АТ «Юго - Запад транснефтепродукт» (яке у свою чергу є засновником та власником ДП «ПрикарпатЗахідтранс»); організація та забезпечення підписання кредитного договору між покупцем іменних бездокументарних акцій АТ «Юго - Запад транснефтепродукт» та кредитором іноземною компанією.

Після оформлення вказаних документів ОСОБА_17 та інші невстановлені на даний час особи - організатори злочинної діяльності фактично набули право управління та контролю українською частиною нафтопродуктопроводу «Самара - Західний напрямок».

У 2016 році за ініціативою невстановлених на даний час осіб призначено на керівні посади у ДП «ПрикарпатЗахідтранс», а саме: ОСОБА_20 - заступником директора з правових питань, ОСОБА_21 - головою наглядової ради.

Таким чином, указані особи набули організаційно-розпорядчих функцій. Вказані дії, крім іншого, мали на меті закріплення повного контролю над діяльністю ДП «ПрикарпатЗахідтранс», у тому числі забезпечення прийняття необхідних організаційних та розпорядчих рішень та фактично нівелювання ролі на товаристві його фактичного власника ОСОБА_29 .

У подальшому за невстановлених досудовим розслідуванням обставин та у невстановлений час ОСОБА_17 та невстановлена досудовим розслідуванням особа, яку у своїх телефонних розмовах ОСОБА_17 називав «ОСОБА_17», «ОСОБА_76» надали, у тому числі через третіх, невстановлених слідством осіб, ОСОБА_20 та ОСОБА_21 вказівки щодо подальшого виконання злочинного плану, розробленого та узгодженого з іншими учасниками організованої групи.

Так, на ОСОБА_20 покладались обов`язки з реалізації наступних етапів злочинного плану: -підготовка та подача представниками ДП «ПрикарпатЗахідтранс» до Господарського суду Рівненської області клопотання про призначення судової експертизи; -пошук та досягнення домовленостей з представниками експертної установи про надання відповідей на поставлені перед експертом питання в необхідній для реалізації злочинного умислу редакції; - здійснення контролю та постійної комунікації з представниками експертної установи під час складення висновку експерта;- забезпечення надання представниками експертної установи до Господарського суду Рівненської області неправдивого висновку експерта та на його підставі введення в оману суду.

На ОСОБА_21 покладались обов`язки з реалізації наступних етапів злочинного плану, а саме: організація легалізації коштів, отриманих від функціонування нафтопродуктопроводу, пошук та залучення осіб, які б відповідали за обготівку та передачу організаторам протиправної діяльності грошових коштів.

У подальшому, на виконання розробленого організаторами протиправної діяльності злочинного плану, у невстановленому місці та у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше лютого 2016 року, ОСОБА_20, виконуючи свої функції у складі організованої групи, забезпечив підготовку та подачу начальником юридичного відділу ДП «ПрикарпатЗахідтранс» ОСОБА_33, яка не була обізнана зі злочинними планами та намірами, до Господарського суду Рівненської області клопотання про призначення експертизи від 02.02.2016 (реєстраційний номер ПЗТ-108/141) у справі № 14/312.

У подальшому, під час судового розгляду ОСОБА_4, який діяв на виконання доручених йому організаторами елементів злочинного плану, забезпечено винесення ухвали Господарського суду Рівненської області від 18.02.2016, якою задоволено вказане клопотання ДП «ПрикарпатЗахідтранс» та призначено інженерно-технічну судово-будівельну експертизу, проведення якої доручено ДП «Український державний науково - дослідний і проектний інститут азотної промисловості і продуктів органічного синтезу» (код ЄДР 04687867, юридична адреса: Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ (нині - м. Кам`янське), вул. Горобця, буд. 2 (далі - ДП «УкрДІАП»), що засноване на державній власності та належить до сфери управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (раніше - Міністерства промислової політики України). На вирішення експертизи, з-поміж інших, поставлені також питання: «Чи є нафтопродуктопровід новоствореним чи є частиною побудованого за часів існування СРСР?» (питання № 8) та «Чи є нафтопродуктопровід магістральним?» (питання № 11).

Вказана ухвала суду разом із матеріалами судової справи № 14/312 направлена для виконання на адресу ДП «УкрДІАП» листом від 25.02.2016 № 14/312/256/16.

Проведення експертизи доручено співробітниці ДП «УкрДІАП» ОСОБА_34, яка була ознайомлена з правами та обов`язками експерта та, усвідомлюючи відповідальність за складення та надання до суду висновку експерта, не відмовилася від проведення призначеної господарським судом експертизи.

При цьому ОСОБА_20, будучи залученим до реалізації злочинного плану, діючи у складі організованої групи, на виконання одного з етапів злочинного плану, а саме складення експертом завідомо неправдивого висновку, задля надання законного вигляду привласненню української частини магістрального нафтопродуктопроводу «Самара - Західний напрямок» усвідомлював протиправність власних дій та організованої групи в цілому.

Так, на виконання розробленого ОСОБА_17 та іншими невстановленими на даний час організаторами протиправної діяльності злочинного плану та реалізації одного з його етапів в результаті підбурювань ОСОБА_20, ОСОБА_35 як головою експертної комісії, в період січня - березня 2017 року за результатами вивчення отриманих копій документі

ДП «Прикарпатзахідтранс» та отриманих систематизованих даних дослідження від інших експертів складено проект висновку інженерно-технічної судово-будівельної експертизи із висновками, необхідними учасникам злочинної діяльності.

У подальшому, в період часу з березня по квітень 2017 року (точну дату та час досудовим розслідуванням не встановлено), ОСОБА_20 виконуючи свої функції у складі організованої групи, діючи на виконання розробленого ОСОБА_17 та іншими невстановленими на даний час організаторами злочинного плану, перебуваючи у невстановленому органом досудового розслідування місці, шляхом умовляння підбурив ОСОБА_36 до складання висновку інженерно-технічної судової експертизи від 20.03.2017 у справі № 14/312, у якому висновки на питання № 8 та № 11 сформульовані у відповідності до розробленого злочинного плану, з метою подальшого скерування до Господарського суду Рівненської області.

У результаті підбурювань ОСОБА_20 ОСОБА_37, будучи повідомленою про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 384 КК України, за дачу завідомо неправдивого висновку експерта, що підтверджується її особистим підписом, достовірно знаючи, що складений нею висновок інженерно-технічної судової експертизи від 20.03.2017 у справі № 14/312 містить неправдиві відомості, особисто підписала його як голова експертної комісії, а отже як особа, що надає послуги експерта.

Продовжуючи виконання розробленого ОСОБА_17 та іншими, невстановленими особами злочинного плану, ОСОБА_20, розуміючи, що у результаті його підбурення ОСОБА_35 вже складено завідомо неправдивий висновок експерта, шляхом подальших умовлянь спонукав ОСОБА_36 надати цей висновок до Господарського суду Рівненської області.

Як наслідок, листом ДП «УкрДІАП» від 28.04.2017 №2804-1 вказаний висновок скеровано до Господарського суду Рівненської області.

При цьому, Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз за результатами проведення комісійної судової будівельно-технічної експертизи у кримінальному провадженні складено висновок експертів від 04.02.2021 № 6567/20-42/6568/6569/20-43 за змістом якого, зокрема нафтопродуктопровід «Самара-Західний напрямок» у частині, що проходить територією України, враховуючи: його розташування на території України, технічні характеристики і призначення; положення статті 1 Закону України «Про нафту і газ», відповідно до якої транзит нафти, газу та продуктів їх переробки трубопроводами через територію України між прикордонними пунктами приймання-здавання з території інших держав для споживачів за межами України відбувається виключно магістральними трубопроводами, відповідно до класифікації трубопровідного транспорту в системі трубопровідного транспорту України, наведеної у статті 2 Закону України «Про трубопровідний транспорт» та пункті 1.3 Інструкції про умови і правила провадження підприємницької діяльності (ліцензійні умови) з ремонту та експлуатації об`єктів трубопровідного транспорту нафтогазового комплексу України та контроль за їх дотриманням, відноситься до магістрального трубопровідного транспорту.

Таким чином, ОСОБА_17 своїми умисними діями, які полягали у залученні до реалізації розробленого з невстановленими на даний час особами злочинного плану, внаслідок залучення ОСОБА_20 до злочинної діяльності, забезпечив виконання наступних етапів: підготовка та подача представниками ДП «Прикарпатзахідтранс» до Господарського суду Рівненської області клопотання про призначення судової експертизи; пошук та досягнення домовленостей з представниками експертної установи про надання відповідей на поставлені перед експертом питання в необхідній для реалізації злочинного умислу редакції; здійснення контролю та постійної комунікації з представниками експертної установи під час складення висновку експерта; забезпечення надання представниками експертної установи до Господарського суду Рівненської області неправдивого висновку експерта та на його підставі введення в оману суду.

Надалі, ОСОБА_4, діючи умисно, на виконання дванадцятого етапу злочинного плану, у період часу із 18.02.2016 до 30.05.2018, більш точний час досудовим слідством не встановлено, у невстановлений слідством спосіб, використовуючи службове становище голови Вищого господарського суду України, користуючись власним авторитетом у судовій гілці влади та посилаючись на необхідність виконання вказівок вищого політичного керівництва держави, керуючись мотивом кар`єризму, здійснив протиправний адміністративний вплив на керівництво Господарського суду Рівненської області в особі голови Господарського суду Рівненської області ОСОБА_8, та суддю Господарського суду Рівненської області ОСОБА_7, а також, через використання протиправного адміністративного впливу ОСОБА_13, здійснив вплив на суддів Рівненського апеляційного господарського суду ОСОБА_12, ОСОБА_11 та ОСОБА_10, а також суддів Касаційного господарського суду Верховного суду ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40 та забезпечив відмову у задоволенні позову заступника Генерального прокурора України про визнання права власності на частини нафтопродуктопроводів Самара - Західний напрямок та Грозний - Армавір - Трудова, що проходять по території України, загальною довжиною 1 433 км, за державою в особі Фонду державного майна України, витребування їх з володіння дочірнього підприємства «Прикарпатзахідтранс» південно - західного відкритого акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів російської акціонерної компанії «Транснафтопродукт» та передачі їх Фонду державного майна України.

Так, 02.02.2016 відбулась заміна судді ОСОБА_6 на суддю ОСОБА_7, якій ОСОБА_8 повідомив про необхідність виконання протиправних вказівок ОСОБА_4 та погодження усіх етапів та рішень при розгляді справи № 14/312.

У зв`язку з тим, що 15.01.2016 до Господарського суду Рівненської області повернулись матеріали з Волинського відділення ЛНДІСЕ із зазначенням неможливості проведення експертизи, ОСОБА_8 повідомив про даний факт ОСОБА_4 та отримав від останнього вказівку призначити повторну експертизу до ДП «УкрДІАП», достовірно розуміючи, що інші учасники організованої групи забезпечать підготовку експертами необхідного висновку.

18.02.2016 ОСОБА_7, на виконання вказаних вище вказівок, незважаючи, що представники ДП «ПрикарпатЗахідтранс» клопотали щодо призначення експертизи до ПАТ «Інститут транспорту нафта», приймаючи до уваги, що будь - які відомості про ДП «УкрДІАП» як експертної установи відсутні, призначено нову експертизу, проведення якої доручено експертам ДП «УкрДІАП».

У подальшому, на виконання прямих вказівок ОСОБА_4, 30.08.2017 Господарським судом Рівненської області (суддя ОСОБА_7 ), ігноруючи заперечення Фонду державного майна України щодо висновків експерта ДП «УкрДІАП» та клопотання ФДМУ про призначення повторної експертизи, винесено рішення про відмову у задоволенні позову прокурора.

Водночас, за результатами розгляду справи № 14/312 рішення судді Господарського суду Рівненської області ОСОБА_7 від 30.08.2017 залишено без змін постановами Рівненського апеляційного господарського суду від 18.12.2017 (колегія суддів у складі: ОСОБА_12, ОСОБА_11 та ОСОБА_10 ) та Верховного Суду України у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.05.2018 (колегія суддів у складі: ОСОБА_38, ОСОБА_41 та ОСОБА_42 ) відмовлено у задоволенні позову заступника Генерального прокурора України про визнання права власності на частини нафтопродуктопроводів Самара - Західний напрямок та Грозний - Армавір - Трудова, що проходять по території України, загальною довжиною 1 433 км, за державою в особі Фонду державного майна України, витребування їх з володіння дочірнього підприємства «Прикарпатзахідтранс» південно - західного відкритого акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів російської акціонерної компанії «Транснафтопродукт» та передачу їх Фонду державного майна України.

З огляду на викладене, невстановлений досудовим розслідуванням організатор протиправної діяльності, якого називають «ОСОБА_17», «ОСОБА_76», а також ОСОБА_17, ОСОБА_4 та інші невстановлені на даний час учасники організованої групи реалізували дванадцятий етап злочинного плану - забезпечили ухвалення Господарським судом Рівненської області рішення про відмову у задоволенні позову заступника Генерального прокурора про визнання за державою в особі Фонду державного майна України права власності на частину магістрального нафтопродуктопроводу «Самара - Західний напрямок», а також вжиття дій з метою підтримання такої позиції суддями Рівненського апеляційного господарського суду та Вищого господарського суду України.

Як підставу відмови в задоволенні позову судом зазначено, що частина нафтопродуктопроводу Самара-Західний напрямок, яка проходить територією України, була побудована (в основному) під час існування СРСР, але за рахунок грамотної експлуатації, своєчасних усунень дефектів на базі регулярних технічних обстежень, заміни обладнання і трубопроводів, що вичерпали свій ресурс, технічного переоснащення і реконструкції існуючих об`єктів, а також будівництва нових, нафтопродуктопровід, що експлуатується та утримується відповідачем, фактично є новим об`єктом, переробленим за його кошти, що встановлено висновком інженерно-технічної судової експертизи від 20.03.2017 у справі № 14/312.

Зазначений висновок за змістом є ідентичним формулюванню відповіді на питання № 8 висновку інженерно-технічної судової експертизи від 20.03.2017 у справі № 14/312, складеного ОСОБА_35 під злочинним тиском ОСОБА_20 .

Окрім того, після скасування судом 21.04.2015 законного та обґрунтованого рішення Господарського суду Рівненської області від 22.03.2011 у справі № 14/312, вже правонаступник ДП «Прикарпатзахідтранс» південно - західного відкритого акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів російської акціонерної компанії «Транснафтопродукт» -

ТОВ «Прикарпатзахідтранс», упродовж 2017 - 2018 років здійснило реєстрацію за собою права власності на технологічні об`єкти нафтопродуктопроводу Самара - Західний напрямок.

Саме в силу факту реєстрації права власності на деякі технологічні об`єкти суди у своїх рішеннях зазначили: «… оскільки право власності на технологічні об`єкти в рамках ЛДВС у встановленому законом порядку зареєстроване за відповідачем, то і лінійна частина нафтопродуктопроводу Самара-Західний напрямок, що проходить по території України, як приналежність до вказаних технологічних об`єктів, також належить на праві власності вказаному товариству».

Згідно з листом Фонду державного майна України від 11.06.2024 № 10-25-15766, який є потерпілим внаслідок незаконного вибуття з державної власності української частини магістрального нафтопродуктопроводу «Самара - Західний напрямок» сума завданих державі збитків станом на 01.12.2017 становить 1 407 317 804,57 грн.

За таких обставин, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, підозрюється у пособництві в заволодінні чужим майном, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого в особливо великих розмірах, групою осіб за попередньою змовою, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України.

Варто зазначити, що за викладеними обставинами у кримінальному провадженні № 52017000000000752 (з якого в подальшому виділені матеріали досудового розслідування кримінального провадження №22024000000001148) повідомлено про підозру:

ОСОБА_17 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 365-2, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 384 КК України;

ОСОБА_20 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 365-2, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 384 КК України;

ОСОБА_21 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КК України;

ОСОБА_22 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КК України;

ОСОБА_23 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КК України.

Правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.

18.06.2025 ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянину України, адвокату (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 28.08.2023 № 11261/10, видане Радою адвокатів Київської області, зупинене), уродженцю м. Запоріжжя, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України.

Отже, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, тобто в пособництві в заволодінні чужим майном, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого в особливо великих розмірах, групою осіб за попередньою змовою».

Також в клопотанні стверджувалось, що обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме:

1) матеріалами судової справи №14/312 за позовом заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Дочірнього підприємства «ПрикарпатЗахідтранс» Південно - Західного відкритого акціонерного товариства трубопровідного транспорту російської акціонерної компанії «Транснафтопродукт» щодо витребування з незаконного володіння частини магістрального нафтопродуктопроводу «Самара - Західний напрямок» та «Грозний - Армавір - Трудова»;

2) звітом автоматизованого розподілу судової справи між суддями по справі №14/312 від 31.03.2025,

3) протоколом огляду від 21 квітня 2025 року - огляд відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень та порталу Судової влади у мережі Інтернет разом з додатком: відомості про судові рішення, учасників судових засідань у справі №14/312 за позовом Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Дочірнього підприємства «ПрикарпатЗахідтранс» Південно-Західного відкритого акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів Російської акціонерної компанії «Транснафтопродукт» про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння;

4) листом - роз`ясненням з Офісу Генерального прокурора від 21.05.2025;

5) отриманими під час проведення КРД (на підставі ухвал слідчих суддів Апеляційного суду м. Києва) записами розмов ОСОБА_17 по мобільному телефону НОМЕР_1, зафіксованими (в тому числі) у протоколі додаткового огляду від 14.02.2022, з представниками російського уряду ОСОБА_18 та головою правління і президентом ПАО «Транснефть» ОСОБА_19 ;

6) висновком експерта Українського науково - дослідного інституту спеціальної техніки від 07.06.2022 №35/4;

7) висновком експерта Українського науково - дослідного інституту спеціальної техніки від 09.06.2022 №36/4;

8) висновком експертів Київського науково - дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення комплексної судової психолого - лінгвістичної експертизи у кримінальному провадженні від 14.02.2023 №15604/15605/22-39/5168/23-61;

9) протоколом огляду від 16 січня 2023 року - огляд Інтернет-ресурсу: серії публікацій, розміщених на Інтернет-сторінці відеохостингу «YouTube»;

10) протоколом огляду від 23 січня 2023 року (огляд оптичного носія типу DVD-R марки «Verbatim» заявленим об`ємом пам`яті 4,7 Gb із заданою назвою «Огляд 16.01.2023», із маркувальним записом: MAP6 43XH15012406 1, на якому збережені завантаженні аудіофайли з прослушками ОСОБА_17 ) - огляд записів розмов ОСОБА_17, що містились в мережі «Інтернет»;

11) висновком експерта Українського науково - дослідного інституту спеціальної техніки від 02.02.2023 №19/4;

12) висновком експерта Українського науково - дослідного інституту спеціальної техніки від 07.02.2023 №18/4;

13) протоколом додаткового огляду від 20.02.2023 - огляд відомостей одержаних від операторів мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар», ТОВ «Лафселл», ПрАТ «ВФ «Україна» по мобільному телефону НОМЕР_1 ;

14) протоколом огляду від 21.07.2025 - співставлення прийнятих в межах судової справи рішень з хронологією розмов ОСОБА_17 ;

15) показами свідка ОСОБА_17 викладеними у ході допиту від 04.05.2022 та стенографованими за наслідками огляду від 12 травня 2022 року;

16) протоколом огляду від 23 травня 2022 року - огляд публікації, розміщеної 23.05.2022 на Інтернет - сторінці відеохостингу «TouTube» з назвою « ОСОБА_43 розповів про виведення з державності нафтопроводу і закупівлю вугілля в «Л/ДНР»;

17) висновком експерта Українського науково - дослідного інституту спеціальної техніки від 26.07.2022 №67/4, яким підтверджено участь ОСОБА_17 в розмовах, зафіксованих в протоколі огляду від 23.05.2022;

18) висновком експерта Українського науково - дослідного інституту спеціальної техніки від 19.09.2022 №446/1, яким підтверджено зображення особи ОСОБА_17 на відеозаписах, які зафіксовані в протоколі огляду від 23.05.2022;

19) висновком експертів Київського науково - дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення комісійної судової психологічної експертизи у кримінальному провадженні від 18.07.2022 №16334/16335/22-61, відповідно до якого відомості повідомленні ОСОБА_17 та зафіксовані в протоколі огляду від 23.05.2022, повідомленні ним щиро та без здійснення на нього психологічного тиску;

20) висновком експертів Київського науково - дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення комісійної судової будівельно - технічної експертизи у кримінальному провадженні від 04.02.2021 №6567/20-42/6568/6569/20-43;

21) висновком експерта Державного науково - дослідного експертно - криміналістичного центру МВС України від 24.09.2024 №19/24/1-159-СЕ/19;

22) показами свідка ОСОБА_44 (зафіксовані в журналі судового засідання від 28.02.2025 - допит під час досудового розслідування в судовому засідання);

23) показами свідка ОСОБА_9 викладеними в протоколі допиту від 29.04.2025 (в 2017 році суддя Рівненського апеляційного господарського суду - головуюча суддя колегії суддів, які розглядали апеляційні скарги ФДМУ, Заступника Генерального прокурора України, Заступника прокурора Рівненської області щодо скасування рішення Господарського суду Рівненської області від 21.04.2025 у справі №14/312 (нововиявлені суддя ОСОБА_6 ), за наслідком чого винесли постанову від 24.06.2015 про залишення апеляційних скарг без задоволення);

24) показами свідка ОСОБА_12 викладеними в протоколі допиту від 31.07.2025 (в 2017 році суддя Рівненського апеляційного господарського суду - головуюча суддя колегії суддів, які розглядали апеляційну скаргу на рішення господарського суду Рівненської області від 30.08.2017 у справі 14/312 (рішення по суті на користь ТОВ «Прикарпатзахідтранс», суддя ОСОБА_7 ), за наслідками чого винесли постанову від 18.12.2017 про залишення апеляційної скарги без задоволення;

25) показами свідка ОСОБА_45 викладеними в протоколі допиту від 08.05.2025 (помічник судді ОСОБА_12 );

26) показами свідка ОСОБА_8 викладеними в протоколі допиту від 05.06.2025 (в 2015 році голова Господарського суду Рівненської області);

27) показами свідка ОСОБА_7 викладеними в протоколі допиту від 08.05.2025 (суддя господарського суду Рівненської області, яка ухвалила рішення від 30.08.2017 у справі №14/312 яким відмовила в позові Заступника Генерального прокурора в інтересах ФДМУ та фактично визнала право власності на частину магістрального нафтопродуктопроводу «Самара - Західний напрямок», що знаходиться на території України за ТОВ «Прикарпатзахідтранс»);

28) протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 24.04.2025 стосовно ОСОБА_12 (аудіоконтролю особи);

29) протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 24.04.2025 стосовно ОСОБА_12 (аудіоконтролю особи);

30) протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 24.04.2025 стосовно ОСОБА_12 (аудіоконтролю особи);

31) протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 30.04.2025 стосовно ОСОБА_12 (аудіоконтролю особи);

32) протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 04.04.2025 стосовно ОСОБА_8 (аудіоконтролю особи)

33) протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 24.04.2025 стосовно ОСОБА_8 (аудіоконтролю особи):

34) протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 24.04.2025 стосовно ОСОБА_8 (аудіоконтролю особи):

35) протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 24.04.2025 стосовно ОСОБА_10 (аудіоконтролю особи);

36) протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 24.04.2025 стосовно ОСОБА_10 (аудіоконтролю особи):

37) протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 24.04.2025 стосовно ОСОБА_9 (аудіоконтролю особи): розмови з ОСОБА_12 (аналогічні вищеописаним) (том №7 арк. 157-164);

38) протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 11.04.2025 стосовно ОСОБА_6 (аудіоконтролю особи):

39) показами свідка ОСОБА_46 викладеними в протоколі допиту від 04.06.2025 (адвокат - довірена особа ОСОБА_47 );

40) показами свідка ОСОБА_48 викладеними в протоколі допиту від 20.12.2024 (особа, яка в 2015 році планувала працювати в сфері постачання нафтопродуктів, у разі перебування нафтопродуктопроводу «Самара - Західний напрямок» у власності держави, здійснювала використання потужностей даного нафтопродуктопроводу до подій в 2015 році);

41) показами свідка ОСОБА_49 викладеними в протоколі допиту від 25.12.2024;

42) показами свідка ОСОБА_50 викладеними в протоколі допиту від 16.04.2024;

43) протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 11.04.2025 стосовно ОСОБА_4 (аудіоконтролю особи);

44) висновком експертів Київського науково - дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення комплексної судової психолого-лінгвістичної експертизи від 13.05.2025 №4113/25-36/4114/25-61 - досліджувались розмови ОСОБА_4 зафіксовані в протоколі за результатами проведення негласної слідчох (розшукової) дії від 11.04.2025;

45) протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 31.03.2025 стосовно ОСОБА_4 (аудіоконтролю особи);

46) протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 29.04.2025 стосовно ОСОБА_4 (аудіоконтролю особи):

47) протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 16.05.2025 стосовно ОСОБА_4 (аудіоконтролю особи).

48) відповіддю Фонду державного майна України від 11.06.2024 № 10-25-15766 на запит ГСУ СБУ щодо розміру збитків (майнової шкоди), завданої у зв`язку з незаконним вибуттям у 2017 році з власності нафтопродуктопроводу, та згідно з цим листом збитки складають 1 407 317 804,57 грн.

49) іншими зібраними під час досудового розслідування доказами у своїй сукупності.

Також в клопотанні стверджувалось про наявність таких ризиків: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку і речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на свідків; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Окрім того, у клопотанні стверджувалось, що є обґрунтовані обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування у зазначеному кримінальному провадженні до закінчення дії строку обов`язків попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу, (тобто до 09.12.2025), а саме: «Так, наразі в Апеляційній палаті Вищого антикорупційного суду розглядаються апеляційна скарга сторони обвинувачення на ухвалу слідчого судді від 20.10.2025 про зміну запобіжного заходу. Крім того у ВАКС розглядаються скарга сторони захисту щодо скасування повідомлення про підозру ОСОБА_4 та інші клопотання сторони захисту.

Незважаючи на те, що у кримінальному провадженні на даний час проведено значну кількість слідчих та процесуальних дій, очевидною є необхідність у завершенні раніше розпочатих слідчих та процесуальних дій та проведенні додаткових.

Зокрема об`єктивно необхідним є завершення проведення судових експертиз та долучення їх результатів до матеріалів кримінального провадження, а саме:

судової економічної комісійної експертизи, що призначена постановою від 25.04.2025: «Чи підтверджується документально зазначений в протоколі огляду від 25.04.2025, розрахунок матеріальної шкоди (збитків), завданої державі в особі Фонду державного майна України, у зв`язку з встановленим слідством незаконним вибуттям у 2017 році активу у вигляді частини технологічного комплексу, розташованого не території України частини нафтопродуктопроводу «Самара - Західний напрямок»? Якщо так, то у якому розмірі документально підтверджується завдання матеріальної шкоди (збитків) державі станом на 01.12.2017 з урахуванням індексів споживчих цін?»;

комплексної оціночно - будівельної та товарознавчої експертизи, що призначена постановою від 29.07.2025: «Яка ринкова вартість нерухомого майна та технологічних об`єктів, що входять до складу технологічного комплексу частини магістрального нафтопродуктопроводу «Самара - Західний напрямок», який розташований на території України, станом на 18.12.2017…(перерахунок об`єктів)…». Листом ІСТЕ СБУ від 16.10.2025 проінформувало, що у зв`язку з великим завантаженням підрозділу, який проводить оціночно --будівельні дослідження, та з урахуванням черги судових експертиз і експертних досліджень, що знаходяться на виконанні в ІСТЕ СБУ, провести призначену комплексну експертизу можливо в строк понад 90 календарних днів;

комплексної судової лінгвістично семантико - текстуальної та психологічної експертизи (психолого-лінгвістичної експертизи), що призначена постановою від 28.07.2025 - об`єктами дослідження є мовлення ОСОБА_8, які містяться на носії інформації, який є додатком до протоколу про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій (аудіоконтроль особи з метою негласної (без відома особи) фіксації та обробки із використанням технічних засобів розмови цієї особи або інших звуків, рухів, дій, пов`язаних з її злочинною діяльністю або за місцем перебування, тощо) від 04.04.2025 № 8/5/3-2021т - оптичному носію DVD+R №18222т (АК, зав. №б,н) від 14.02.2025. Згідно листа КНДІСЕ від 11.08.2025, дана експертиза не може бути виконана в строк до 90 календарних днів.;

комплексної судової лінгвістично семантико - текстуальної та психологічної експертизи (психолого-лінгвістичної експертизи), що призначена постановою від 02.09.2025 - об`єктами дослідження є мовлення ОСОБА_8 та ОСОБА_12, які містяться на носії інформації, який є додатком до протоколів за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 24.04.2025 № 8/5/3-2418т та № 8/5/3-2417т - оптичному носію DVD+R №19754 (АК 23.04.2025) від 24.04.2025. Згідно листа КНДІСЕ від 12.09.2025, дана експертиза не може бути виконана в строк до 90 календарних днів;

комплексної судової лінгвістично семантико - текстуальної та психологічної експертизи (психолого-лінгвістичної експертизи), що призначена постановою від 02.09.2025 - об`єктами дослідження є мовлення ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_13, ОСОБА_12, які містяться на носії інформації, який є додатком до протоколів за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 24.04.2025 № 8/5/3-2414т, № 8/5/3-2413т, № 8/5/3-2416т, № 8/5/3-2415т, № 8/5/3-2412т - оптичному носію DVD+R №19753 (АК 16.04.2025) від 24.04.2025. Згідно листа КНДІСЕ від 12.09.2025, дана експертиза не може бути виконана в строк до 90 календарних днів;

комплексної судової лінгвістично семантико - текстуальної та психологічної експертизи (психолого-лінгвістичної експертизи), що призначена постановою від 03.09.2025 - об`єктами дослідження є мовлення ОСОБА_8, ОСОБА_12 та ОСОБА_10, які містяться на носії інформації, який є додатком до протоколів за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 24.04.2025 № 8/5/3-2411т та № 8/5/3-2410т - оптичному носію DVD+R №19752 (АК 15.04.2025) від 24.04.2025. Згідно листа КНДІСЕ від 12.09.2025, дана експертиза не може бути виконана в строк до 90 календарних днів;

комплексної судової лінгвістично семантико - текстуальної та психологічної експертизи (психолого-лінгвістичної експертизи), що призначена постановою від 03.09.2025 - об`єктами дослідження є мовлення ОСОБА_8, ОСОБА_12, які містяться на носії інформації, який є додатком до протоколу за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 30.04.2025 № 8/5/3-2519т - оптичному носію DVD+R №19755 від 24.04.2025. Згідно листа КНДІСЕ від 12.09.2025, дана експертиза не може бути виконана в строк до 90 календарних днів;

у разі достатності зібраних матеріалів кримінального провадження та завершення роботи спеціаліста, планується призначення ще товарознавчої експертизи, зміст дослідження якої на даному етапі досудового розслідування може йому зашкодити.

Також необхідним є:

- Допитати на виконання ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду у справі №991/9477/25 за участю підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника: ОСОБА_39, ОСОБА_11, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_13, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_49 ;

- Допитати на виконання ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду у справі №991/8975/25 за участю підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника: ОСОБА_53, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_38, ОСОБА_12 ;

Варто зазначити, що стороною захисту фактично повідомляється час в який вони можуть взяти участь в допиті осіб на поточному тижні, що ускладнює завчасний виклик свідка, а також стороною захисту надається період часу коли і підозрюваний і його захисник можуть взяти участь в слідчій дії - декілька годин на тиждень, що унеможливлює допит більше ніж однієї особи на тиждень.

- Здійснити оформлення стенограм допитів осіб проведених за участю сторони захисту (клопотання сторони захисту):

допиту ОСОБА_54 від 06.11.2025 (працівник Рівненської обласної прокуратури);

допиту ОСОБА_55 від 12.11.2025 (працівник Рівненської обласної прокуратури);

допиту ОСОБА_26 від 20.11.2025 (суддя Північно - Західного апеляційного господарського суду);

Варто врахувати, що захисником підозрюваного ОСОБА_4 - адвокатом ОСОБА_5 заявляється клопотання про формування тексту показань свідків під час допиту останніх за їх участі. Враховуючи сталу практику формування стенограми відеозапису здійснюється з розрахунку 5-10 хв. відео близько 1 години стенографування. Орієнтовний період часу протягом якого адвокатом ОСОБА_5 здійснюється запитання до свідка складає щонайменше 2 години. Таким чином, середня тривалість стенографування одного допиту свідка за участі адвоката ОСОБА_5 складатиме щонайменше 24-36 години безперервної роботи, що враховуючи 8-ми годинний робочий день, навіть якщо детектив буде займатися виключно стенографуванням, займатиме 3-4 робочі дні.

- також встановити місце проживання та допитати ще 4 осіб, яким за наявною наразі інформацією можуть бути відомі обставини вчинення кримінального правопорушення, водночас розкриття анкетних даних яких до їх допиту може перешкодити здійсненню досудового розслідування;

- оглянути вилучені в порядку тимчасового доступу в господарському судді Рівненської області належним чином засвідчені копії судової справи №14/312;

- оглянути вилучені в порядку тимчасового доступу відомості в операторів мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар», ПрАТ «ВФ «Україна», ТОВ «лійфселл».

- завершити розсекречення ряду процесуальних документів, на підставі яких здійснювались негласні слідчі (розшукові) дії (протоколи, цифрові носії інформації, клопотання, ухвали), що необхідно для підтвердження законності та допустимості негласних слідчих (розшукових) дій, зокрема і тих, які підтверджують обґрунтованість підозри:

відносно ОСОБА_4 за наслідками яких сформовано протоколи про результати негласних слідчих (розшукових) дій від 25.03.2025, 31.03.2025, 11.04.2025, 29.04.2025 та 16.05.2025;

відносно ОСОБА_13 за наслідками яких сформовано протокол про результати негласних слідчих (розшукових) дій від 03.04.2025;

відносно ОСОБА_12 за наслідками яких сформовано протоколи про результати негласних слідчих (розшукових) дій від 24.04.2025 та 30.04.2025;

відносно ОСОБА_56 за наслідками яких сформовано протоколи про результати негласних слідчих (розшукових) дій від 24.04.2025;

відносно ОСОБА_9 за наслідками яких сформовано протоколи про результати негласних слідчих (розшукових) дій від 24.04.2025;

відносно ОСОБА_8 за наслідками яких сформовано протоколи про результати негласних слідчих (розшукових) дій від 03.04.2025, 17.04.2025, 24.04.2025 та 25.04.2025;

відносно ОСОБА_6 за наслідками яких сформовано протоколи про результати негласних слідчих (розшукових) дій від 11.04.2025 та 19.05.2025;

відносно ОСОБА_7 за наслідками яких сформовано протоколи про результати негласних слідчих (розшукових) дій від 03.04.2025, 04.04.2025, 17.04.2025 та 09.05.2025;

відносно ОСОБА_49 за наслідками яких сформовано протокол про результати негласних слідчих (розшукових) дій від 09.05.2025.

- з урахуванням зібраних доказів, визначити остаточну правову кваліфікацію дій підозрюваного у кримінальному провадженні та у випадку наявності законних підстав, вирішити питання щодо повідомлення нової підозри, а в разі повідомлення нової підозри - здійснити допит підозрюваного;

- визначити роль інших можливих співучасників, за необхідності повідомити їм про підозру у кінцевій редакції, після чого провести їх допити;

- прийняти процесуальне рішення у кримінальному провадженні з урахуванням вимог ст. 283 КПК України та у разі наявності відповідних підстав виконати вимоги ст. 290 КПК України, підготувати обвинувальний акт, реєстр матеріалів досудового розслідування та вручити їх підозрюваним з подальшим скеруванням до суду.

Процесуальні дії, проведення та завершення яких потребує додаткового часу, мають важливе значення для досудового розслідування та судового розгляду. За їх результатами планується здобуття відомостей щодо обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Зокрема, отримання та долучення до матеріалів кримінального провадження висновків судових експертиз дасть можливість здобути докази, що точно підтверджуватимуть кваліфікацію вчинених діянь, в т.ч. щодо всіх дій та дійсних намірів кожної із причетних осіб для прийняття кінцевого рішення щодо правопорушень, які розслідуються у цьому кримінальному провадженні.

Крім того, проведення судово-економічної експертизи та комплексної оціночно - будівельної та товарознавчої експертизи, надасть змогу визначити мінімальний розмір завданої кримінальним правопорушенням шкоди, що прямо віднесена до обставин, що підлягають доказуванню за приписами статті 91 КПК України.

Водночас проведення в межах кримінального провадження комплексних судових лінгвістично семантико - текстуальних та психологічних експертиз (психолого-лінгвістичної експертизи) по фонограмах, зміст яких зафіксованих в протоколах негласних слідчих дій, є необхідним для однозначного розуміння змісту мовлення зафіксованих у них.

Своєю чергою, під час допитів свідків можливо здобути додаткову інформацію щодо обставин вчиненого кримінального правопорушення».

2.2. У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання і просив таке задовольнити.

Підозрюваний ОСОБА_4 і захисник ОСОБА_5 заперечували проти задоволення клопотання, також надавши письмові заперечення.

В своєму запереченні підозрюваний ОСОБА_4 зокрема зазначив таке:

«Відсутній кожен елемент складу заявленого злочину (частина 5 статті 27, частина 5 статті 191 КК):

а) суб`єкт статті 191 КК є службова особа з повноваженнями щодо майна (предмету розкрадання); також це має бути особа, від якої залежить кар`єра судді (з огляду на інкримінований умисел); водночас особа не встановлена, а отже її повноваження - не відомі;

b) суб`єктивна сторона - відсутня: корисливого мотиву немає; згода на співучасть вигадана і нічим не підтверджена; кар`єризм (як мотив) - без встановлення основного суб`єкта та з`ясування його повноважень - нічим не підтверджене припущення, більш того такий висновок не враховує фактичної посади ОСОБА_4 та порядку обрання і призначення суддів;

с) об`єкт - відносини державної власності відсутні до 2023 року; предмет у володінні держави не перебував; спірний продуктопровід перебував у володінні одного підприємства з 1991 року і вилучений у нього лише на підставі чинних судових рішень у господарській справі N? 906/513/21 (2023-2024 роки);

d) об`єктивна сторона - відсутній факт вилучення спірного майна (факт заволодіння), момент одержання підприємством можливості розпоряджатися спірним майном (як обов`язкова ознака завершеного злочину) передує, навіть поданню прокурором позову в 2005 році; відсутній безпосередній причинний зв`язок між діями ОСОБА_4 та будь-яким результатом.

Більше того, відсутність виходу майна з володіння держави в 2015-2018 роках свідчить про відсутність самої події інкримінованого злочину.

1. Власні висновки досудового слідства, викладені в повідомленні про підозру, виключають можливість співучасті ОСОБА_4 у вчиненні зазначеного правопорушення, оскільки ОСОБА_4 «не був знайомим з іншими учасниками групи та не був обізнаним про діяльність групи» (повідомлення про підозру, арк. 8).

2. Слідством взагалі не наведено доказів в обґрунтування наявності фактичних обставин, які мали б бути підставами для правових висновків щодо відповідних подій та наданої правової кваліфікації (перелік не вичерпний), зокрема, щодо: а) посадового становища невстановленої особи; b) надання ОСОБА_4 згоди на вчинення правопорушення; с) факту і змісту протиправної змови; d) протиправного умислу ОСОБА_4 ; е) обізнаності ОСОБА_4 із відсутністю нововиявлених обставин; f) факту неправосудності судових рішень у господарській справі №14/312 у період з квітня 2015 року по 2018 рік; виходу майна з володіння держави (з якого моменту зазначений злочин є завершеним?!).

3. Наведені слідством докази зазначеного не спростовують, а засновані на них висновки є виключно припущеннями».

В своїх запереченнях захисник ОСОБА_5 зокрема зазначив таке:

- «клопотання від 03.12.2025 містить всі ті самі обґрунтування, що і попереднє клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на підозрюваного у зв`язку із застосування запобіжного заходу у вигляді застави від 06.10.2025, що в свою чергу свідчить про те, що у сторони обвинувачення відсутні докази, які б свідчили про наявність ризиків в поведінці ОСОБА_4 ;

Однак, пред`явлена ОСОБА_4 підозра у кримінальному провадженні №22024000000001148 від 12.12.2024 є необґрунтованою, оскільки, інкриміновані моєму Довірителю діяння не містить ні суб`єктивних, ні об`єктивних ознак будь-якого кримінального правопорушення.

В загальному вся суті підозри зводиться до того, що « ОСОБА_4, діючи умисно, на виконання дванадцятого етапу злочинного плану, у період із 18.02.2016 до 30.05.2018. більш точний час досудовим слідством не встановлено, у невстановлений слідством спосіб, використовуючи службове становище голови Вищого господарського суду України, користуючись власним авторитетом у судовій гілці влади та посилаючись на необхідність виконання вказівок вищого політичного керівництва держави, керуючись мотивом кар`єризму, здійснив протиправний адміністративний вплив на керівництво Господарського суду Рівненської області в особі голови Господарського суду Рівненської області ОСОБА_8, та суддю Господарського суду Рівненської області ОСОБА_7, а також через використання протиправного адміністративного пливу ОСОБА_12, ОСОБА_11 та ОСОБА_10, а також суддів Касаційного господарського суду Верховного Суду ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40 та забезпечив відмову у задоволенні позову заступника Генерального прокурора України про визнання права власності на частини нафтопродуктопроводів Самара-Західний напрямок та Грозний-Армавір-Трудова, що проходять по території України, загальною довжиною 1433 км, за державою в особі Фонду державного майна України, витребування їх з володіння дочірнього підприємства «Прикарпатзахідтранс» південно-західного відкритого акціонерного товариства трубопроводного транспорту нафтопродуктів російської акціонерної компанії «Транснафтопродукт» та передачі їх Фонду державного майна України» (абз. 2 арк. 16 Повідомлення про підозру).

Так, повідомлення про підозру ОСОБА_4 від 18.06.2025 є необґрунтованим стороною обвинувачення, а фактичний виклад обставин кримінального правопорушення не відповідає кваліфікації за ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, з огляду на наступне.

1. ОСОБА_4 не був членом групи осіб, які вчиняли злочин за попередньо змовою:

Так, із змісту тексту Повідомлення про підозру вбачається: «Крім того, згідно ролей в організованій злочинній групі та розподілу виконання етапів злочинного плану, невстановлена досудовим розслідуванням особа, яку у своїх телефонних розмовах ОСОБА_17 називав «ОСОБА_17», «ОСОБА_76», з метою заволодіння чужим майном - українською частиною магістрального нафтопродуктопроводу «Самара - Західний напрямок» на початку 2015 року, точна дата та час слідством не встановлені, залучив громадянина ОСОБА_4, який із 15.04.2014 року займав посаду голови Вищого господарського суду України, для забезпечення реалізації окремих етапів злочинного плану, на що останній погодився, при цьому не будучи знайомим із іншими учасниками організованої групи та не був обізнаним про діяльність організованої групи, діючи виключно на виконання частини злочинного плану, яка була доручена йому організаторами протиправної діяльності ...» (абз. 2 арк. 8 Повідомлення про підозру).

Так, сама логіка пред?явленої підозри містить в собі внутрішнє протиріччя, яке зумовлює її необґрунтованість у частині кваліфікації за ч. 5 ст. 27 КК України - пособництво у складі групи осіб за попередньою змовою. У тексті повідомлення про підозру від 18.06.2025 прямо вказано, що ОСОБА_4 «не був обізнаний про діяльність організованої групи» та «не був знайомий з її учасниками». Ці формулювання мають ключове значення, оскільки свідчать про відсутність суб?єктивної сторони злочину, необхідної для такої кваліфікації.

Відповідно до ст. 26 КК України, співучастю у кримінальному правопорушенні є умисна спільна участь декількох суб?єктів кримінального правопорушення у вчиненні умисного кримінального правопорушення.

У кримінальному праві пособництво у вчиненні злочину передбачає не лише наявність певної дії, що сприяє його вчиненню, але й усвідомлення особою факту існування основного злочину та спільності умислу з виконавцями або іншими співучасниками. У випадку вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою, то попередня змова як кримінально-правова ознака злочинного об`єднання - це домовленість кількох осіб (двох і більше) про спільне вчинення злочину, що відбувається заздалегідь, тобто до початку його вчинення. Основною відмінністю «попередньої змови» від інших ознак є те, що вона стосується домовленості про конкретний злочин і відбувається до початку виконання об?єктивної сторони складу злочину.

Таким чином, якщо ОСОБА_4 не був обізнаним про діяльність організованої групи та не був знайомий з її членами, він фізично та юридично не міг вступити з ними в спільний умисел, а отже - не міг діяти з ними узгоджено чи умисно сприяти їхній діяльності, що є необхідною умовою для притягнення до відповідальності як пособника в організованій групі.

ОСОБА_4 не знав і не міг знати, що будь-якими діями інших осіб здійснюється протиправне заволодіння нафтопродуктопроводом або іншим майном.

Йому не було відомо про те, що частина осіб, які згадуються у повідомленні про підозру, реалізують злочинний умисел щодо привласнення стратегічного об`єкта. Він не брав участі в жодних зборах, не погоджував дій, не вів жодних переговорів і не отримував жодної інформації, яка могла би свідчити про існування протиправної схеми чи намір вчинити майновий злочин.

Таким чином, формулювання в самому повідомленні про підозру фактично спростовує позицію сторони обвинувачення, адже прямо виключає ключову передумову для кваліфікації за ч. 5 ст. 27 КК України - наявність спільного умислу.

У зв`язку з цим будь-яке посилання на пособництво чи участь в організованій групі виглядає штучним і юридично безпідставним.

2. Відсутність прямого умислу на заволодіння майном:

Зі змісту самого повідомлення про підозру (абз. 2 арк. 16) вбачається, що « ОСОБА_4, діючи умисно, на виконання дванадцятого етапу злочинного плану, у період часу із 18.02.2016 до 30.05.2018, більш точний час досудовим слідством не встановлено, у невстановлений слідством спосіб, використовуючи службове становище голови Вищого господарського суду України, користуючись власним авторитетом у судовій гілці влади та посилаючись на необхідність виконання вказівок вищого політичного керівництва держави, керуючись мотивом кар?єризму ...».

Відповідно до висновків, викладених в постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 27 лютого 2025 року у справі N? 461/2922/20, вбачається наступне:

«3 об`єктивної сторони ст. 191 КК передбачає три різних форми вчинення злочину - привласнення, розтрату або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем. Вони характеризуються умисним, протиправним і безоплатним оберненням чужого майна на свою користь чи на користь іншої особи.

Привласнення - це незаконне безоплатне утримання майна, ввіреного винному, або майна, яке перебуває в його віданні на законній підставі.

Розтрата - це незаконне безоплатне відчуження, використання, витрачання майна, яке було ввірене винному чи перебувало в його віданні (продаж, дарування, споживання, передача іншим особам тощо).

Зловживання службовим становищем як спосіб заволодіння майном означає, що особа порушує свої поваження і використовує організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські функції всупереч інтересам служби для незаконного і безоплатного обертання чужого майна: незаконно дає вказівку матеріально відповідальній особі, підлеглій їй, про видачу майна; отримує майно за фіктивними документами тощо.

За змістом ст. 191 КК відповідальність встановлено лише за умисне привласнення, розтрату або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем за наявності в діяннях особи тільки прямого умислу, корисливих мотивів та відповідної мети. Обов`язковими суб`єктивними ознаками привласнення та розтрати майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем є корисливий мотив - спонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна, і корислива мета - збагатитися самому або незаконно збагатити інших осіб, у долі яких зацікавлений винний».

Так, ОСОБА_4 не вчиняв жодних дій, спрямованих безпосередньо на отримання майна, не мав від того жодної вигоди та не мав жодного фактичного чи юридичного впливу на майнові активи. Відсутність мети заволодіння - ключовий момент для кримінальної відповідальності за ст. 191 КК України.

Таким чином, у формулюванні, викладеному в повідомленні про підозру: - не йдеться про намір набути, контролювати або розпорядитися чужим майном, - відсутня вказівка на корисливий мотив або будь-яку вигоду для ОСОБА_4, - сам умисел обмежується «виконанням вказівок» та «мотивом кар?єризму», що не є тотожним умислу на заволодіння чужим майном.

Мотив, що вказаний у повідомленні про підозру, - це «кар`єризм», тобто нібито дія на виконання вказівок вищого політичного керівництва для сприяння просуванню по службі.

Проте в цьому формулюванні є очевидна правова неспроможність: на момент, коли інкриміновані дії мали місце (2016-2018 роки), ОСОБА_4 уже обіймав одну з найвищих посад у судовій системі - був головою Вищого господарського суду України, а згодом - суддею та Головою Касаційного Господарського суду у складі Верховного Суду. У кар`єрному сенсі рости йому фактично не було куди, що виключає логіку посилання на кар`єризм як на реальний мотив дій;

- Крім вищевикладеного, варто звернути увагу на те, що правонаступник ДП «ПрикарпатЗахідтранс» - ТОВ «ПрикарпатЗахідтранс» не є стороною даного кримінального провадження. Іншими словами, юридична особа, яка, на думку сторони обвинувачення, фактично й формально отримала майно, не розглядається органом досудового розслідування як суб`єкт злочину або бенефіціар злочинної схеми.

У цьому контексті виникає абсолютно логічне й обґрунтоване запитання: якщо особа, яка отримала трубопровід, не має жодного стосунку до правопорушення, то в інтересах кого нібито діяв ОСОБА_4 ? У кримінальному праві не може існувати заволодіння майном без особи, яка отримала це майно. За відсутності бенефіціара - тобто кінцевого одержувача вигоди - втрачається ключовий елемент складу злочину, а дії ОСОБА_4, навіть за логікою слідства, виглядають повністю відокремленими від будь-якого злочинного результату.

Це ставить під серйозний сумнів обґрунтованість самої підозри. Чому лише ОСОБА_4 повідомлено про підозру в межах даного кримінального провадження, де відсутні інші учасники, результат не має визначеного бенефіціара, а головна юридична особа, яка формально отримала об`єкт - взагалі не є стороною кримінального провадження? Такий підхід виглядає не як об`єктивне кримінальне переслідування, а радше як вибіркове притягнення до відповідальності в умовах відсутності чіткої доказової бази й без дотримання принципу рівності сторін у кримінальному процесі.

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, вбачається, що фактичні обставини, викладені в повідомленні про підозру від 18.06.2025 ОСОБА_4 не можуть кваліфікуватися за ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, оскільки: - відсутність спільного умислу, що прямо виключає ключову передумову для кваліфікації за ч. 5 ст. 27 КК України; - відсутність прямого умислу на заволодіння майном;- відсутність шкоди державі;- відсутність у Голови Вищого господарського суду України повноважень впливати на прийняття судових рішень іншими суддями; - відсутність ознак заволодіння майном; -дії, які описуються в повідомленні про підозру, стосуються ймовірного втручання в діяльність судових органів, а відповідальність за такі дії врегульована спеціальними нормами кримінального закону.

У підсумку, кваліфікація інкримінованих судді ОСОБА_4 дій за ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України є юридично неспроможною та суперечить як нормам системного тлумачення закону, так і принципам спеціальності, які мають переважну силу в кримінальному праві. Це ще раз підтверджує необґрунтованість підозри та юридичну штучність висунутого обвинувачення».

3. Обґрунтування позиції суду.

3.1. Статтею 2 КПК визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до частини 7 статті 42 КПК підозрюваний, обвинувачений зобов`язаний: 1) прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб; 2) виконувати обов`язки, покладені на нього рішенням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 3) підкорятися законним вимогам та розпорядженням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду; 4) надавати достовірну інформацію представнику персоналу органу пробації, необхідну для підготовки досудової доповіді.

Згідно із частиною 1 статті 131 КПК заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Пунктом 9 частини 2 статті 131 визначено зокрема, що заходами забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи.

Частиною 1 статті 176 КПК визначено, що запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.

Згідно із частиною 1 статті 177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим пунктами 1-5 частини 1 цієї статті, а саме: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Частиною 2 статті 177 КПК визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною 1 цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього кодексу, і на які вказує прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Частиною 7 статті 194 КПК визначено, що обов`язки, передбачені цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Згідно із частинами 3 та 4 статті 199 КПК клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Тобто клопотання про продовження строку дії обов`язків розглядаються згідно з загальними правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, відтак необхідно керуватись правилами, які регулюють питання про застосування відповідного запобіжного заходу (обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення, а також наявність ризиків) із врахуванням додаткових обставин, передбачених частиною 3 статті 199 КПК, а саме: обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшились або з`явилися нові ризики, та обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали.

3.2. Судом встановлені такі обставини:

18.06.2025 у кримінальному провадженні №22024000000001148 від 12.12.2024 першим заступником Генерального прокурора ОСОБА_57 повідомлено ОСОБА_4 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 27/частиною 5 статті 191 КК, а саме у пособництві в заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого в особливо великих розмірах, групою осіб за попередньою змовою.

18.06.2025 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_58 у справі №761/25195/25 задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС 1 відділу 4 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_59, яке погоджене з прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_60, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосовано до підозрюваного ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, підозрюваного ОСОБА_4 взято під варту негайно в залі суду, визначено, що строк тримання під вартою рахувати з моменту фактичного затримання, а саме з 18.06.2025, тобто по 16.08.2025, також визначено підозрюваному ОСОБА_4 заставу у межах 100 000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 302 800 000 (триста два мільйони вісімсот тисяч) гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: UA128201720355259002001012089, отримувач - ТУ ДСАУ в м. Києві, код ЄДРПОУ - 26268059, банк отримувача - Державна казначейська служба України в м. Києві, МФО - 820172, призначення платежу: застава, № ухвали суду, прізвище, ім`я, по батькові підозрюваного, у разі внесення застави покладено на підозрюваного ОСОБА_4 обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме: 1) прибувати за вимогою до слідчого (детектива), прокурора та суду; 2) повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 3) утримуватися від спілкування з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, щодо обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру ОСОБА_4 у цьому кримінальному провадженні; 4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, службовий паспорт, інші документи, що мають право на виїзд з України та в`їзд до України; 5) носити електронний засіб контролю. Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, а також строк дії ухвали визначено по 16.08.2025.

19.06.2026 адвокатом ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду на вищезазначену ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 18.06.2025 у справі №761/25195/25 про застосування запобіжного заходу, яка досі перебуває на розгляді.

26.06.2025 ухвалою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (ККС ВС) в справі №761/25195/25 залишено без задоволення клопотання підозрюваного ОСОБА_4 про направлення матеріалів провадження, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4, внесених до ЄРДР за №22024000000001148 від 12 грудня 2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.5 ст.191 КК, з Шевченківського районного суду міста Києва до Вищого антикорупційного суду.

17.07.2025 ухвалою ККС ВС в справі №761/25195/25 залишено без задоволення клопотання ОСОБА_4 про направлення матеріалів кримінального провадження (справа №761/25195/25) за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_5, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_4, на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 18 червня 2025 року, якою застосовано до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб в межах кримінального провадження № 22024000000001148 від 12 грудня 2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК, з Київського апеляційного суду до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, оскільки «відповідним апеляційним судом для здійснення провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 18 червня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 є Київський апеляційний суд».

12.08.2025 ухвалою слідчого судді ВАКС ОСОБА_61 у справі №991/8094/25 частково задоволено клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу, застосованого до підозрюваного ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №22024000000001148 від 12.12.2024, змінено запобіжний захід у виді тримання під вартою, застосований до підозрюваного ОСОБА_4 ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 18.06.2025 (справа №761/25195/2025, провадження №/1-кс/761/16847/2025), на запобіжний захід у виді застави в розмірі 100 000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, в сумі 302 800 000 (триста два мільйони вісімсот тисяч) гривень, негайно звільнено ОСОБА_4 з під варти в залі суду, покладено на строк дії ухвали на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов`язки: 1) прибувати за кожною вимогою до слідчого (детектива), прокурора, слідчого судді, суду; 2) повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 3) утримуватися від спілкування з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, щодо обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру ОСОБА_4 у цьому кримінальному провадженні; 4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, службовий паспорт, інші документи, що мають право на виїзд з України та в`їзд до України; 5) носити електронний засіб контролю, встановлено строк дії ухвали в частині покладання на підозрюваного обов`язків - два місяці, до 12.10.2025 включно, але в межах строку досудового розслідування.

14.08.2025 ухвалою слідчого судді ВАКС ОСОБА_61 у справі №991/7935/25 (провадження 1-кс/991/8005/25) продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22024000000001148 від 12.12.2024 до шести місяців, тобто до 18.12.2025 включно.

17.09.2025 ухвалою слідчого судді ВАКС ОСОБА_61 у справі №991/8094/25 (провадження 1-р/991/72/25), роз`яснено обов`язок, покладений ухвалою ВАКС від 12.08.2025 у справі № 991/8094/25 на підозрюваного ОСОБА_4 щодо необхідності здати на зберігання до відповідних органів державної влади усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, службовий паспорт, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд до України наступним чином: зазначений обов`язок полягає у здачи на зберігання ОСОБА_4 свого паспорту (паспортів) для виїзду за кордон, інших документів, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну до Центрального міжрегіонального управління ДМС у місті Києві та Київській області.

09.10.2025 ухвалою слідчого судді ВАКС ОСОБА_61 у справі №991/10391/25 продовжено на строк дії ухвали строк дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв`язку із застосуванням щодо нього запобіжного заходу у вигляді застави, а саме: 1) прибувати за кожною вимогою до слідчого (детектива), прокурора, слідчого судді, суду; 2) повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 3) утримуватися від спілкування з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, щодо обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру ОСОБА_4 у цьому кримінальному провадженні; 4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, службовий паспорт, інші документи, що мають право на виїзд з України та в`їзд до України; 5) носити електронний засіб контролю. Строк дії ухвали визначено два місяці, до 09 грудня 2025 року включно, але у межах строку досудового розслідування.

20.10.2025 ухвалою слідчого судді ВАКС ОСОБА_62 у справі №991/8549/25 у задоволенні клопотання детектива НАБУ ОСОБА_63 про зміну запобіжного заходу відмовлено, клопотання адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_4 задоволено частково, змінено запобіжний захід, застосований у кримінальному провадженні №22024000000001148 до підозрюваного ОСОБА_4, а саме зменшено розмір застави у розмірі з 302 800 000 грн до 20 000 000 грн., процесуальні обов`язки, покладені згідно з ухвалою слідчого судді ВАКС від 09.10.2025, залишено без змін, у задоволенні заяв ОСОБА_64 та ОСОБА_65 щодо обрання запобіжного заходу у вигляді поруки відмовлено. На таку ухвалу подані апеляційні скарги до АП ВАКС, які досі перебувають на розгляді.

23.10.2025 ухвалою колегії суддів АП ВАКС у справі №991/8094/25 у складі головуючого судді ОСОБА_66, суддів ОСОБА_67, ОСОБА_68, задоволені частково апеляційні скарги прокурора та захисника ОСОБА_5, ухвалу слідчого судді ВАКС від 12.08.2025 скасовано, постановлено нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу відмовлено, в задоволенні апеляційних скарг в іншій частині відмовлено, що обґрунтовано зокрема таким: «Щодо законності та обґрунтованості ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12 серпня 2025 року, то колегія суддів зазначає наступне. На переконання слідчого судді, до моменту ухвалення ВРП рішення про звільнення ОСОБА_4 з посади судді або позбавлення його суддівського статусу питання реалізації ним гарантій суддівської незалежності залишається неврегульованим, що й стало підставою для зміни запобіжного заходу. Підставою прийняття ухвали слідчий суддя зазначив Рішення РСУ № 34 від 22 липня 2025 року (яке не має нормативно-правового характеру) та на Рішення ВРП № 354/0/15-25 від 27 лютого 2025 року, яким у подібних обставинах, під час вирішення питання про звільнення судді з посади після відрахування його зі штату суду у зв`язку з припиненням повноважень на підставі частини шостої статті 126 Конституції України (через набуття громадянства іншої держави), було ухвалено рішення про звільнення судді з посади на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України. Колегія суддів відхиляє зазначені висновки слідчого судді виходячи з наступного. Згідно Наказу № 3097-к від 04.10.2022 «Про відрахування судді ОСОБА_4 зі штату Верховного Суду» ОСОБА_4, суддя Верховного Суду у Касаційному господарському суді, вважається таким, чиї повноваження судді припинено у зв`язку із встановленням факту набуття ним громадянства іншої держави (том 4, а.с. 7). У матеріалах провадження відсутні дані, які б свідчили про скасування або втрату чинності вказаного наказу. Згідно частини 6 ст. 368 КПК України, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах ВС. У Постанові ВП ВС від 05.06.2025 (справа № 990SCGC/8/25) ВС зазначив, що, згідно зі ст. 121 Закону України № 1402-VIII від 2 червня 2016 року, повноваження судді припиняються у разі припинення його громадянства відповідно до Закону України «Про громадянство України» або набуття суддею громадянства іншої держави - з дня припинення громадянства України або набуття громадянства іншої держави (п. 114). ВП ВС дійшла висновку, що звільнення особи з посади судді у випадку, коли вона цю посаду вже не займає у зв`язку з припиненням повноважень судді з передбачених статтею 126 Конституції України підстав, не здійснює правосуддя і відрахована зі штату відповідного суду, не узгоджується з вимогами зазначеної статті Основного Закону України та норм законів України № 1402-VIII від 2 червня 2016 року та № 1798-VIII від 21 грудня 2016 року (п. 117). Рішення ВРП № 124/0/15-25 від 28 січня 2025 року (прийняте за результатами розгляду скарги на рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 04 грудня 2024 року № 3531/2дп/15-24), на яке покликається слідчий суддя, скасоване постановою ВП ВС від 05.06.2025 (справа № 990SCGC/8/25). Окрім того, у рішенні ВРП № 1727/0/15-25 від 14.08.2025 ВРП відмовила у вжитті заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя за зверненням РСУ, зазначивши, що висновки РСУ, викладені в рішенні від 22 липня 2025 року № 34, не узгоджуються з вимогами частини сьомої статті 126 Конституції України, із законами України «Про судоустрій і статус суддів» і «Про Вищу раду правосуддя» та положеннями Регламенту ВРП, а тому відсутні підстави для вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя, визначених статтею 73 Закону України «Про Вищу раду правосуддя». Таким чином, матеріали клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу, застосованого до підозрюваного ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 22024000000001148 від 12.12.2024 не містять відомостей про зміну будь-яких обставин, які стали підставою для застосування до нього запобіжного заходу. Не встановлення таких обставин слідчим суддею, здійснено без передбачених кримінальним процесуальним законом підстав. У зв`язку із вищевикладеним, апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню. Оскаржувану ухвалу слідчого судді належить скасувати, а у задоволенні клопотання захисника - відмовити».

07.11.2025 ухвалою колегії суддів Апеляційної палати (АП) ВАКС у справі №991/8549/25 у складі головуючого судді ОСОБА_66, суддів ОСОБА_67, ОСОБА_68, задоволено заяви суддів ОСОБА_66 та ОСОБА_68 про самовідвід, матеріали справи № 991/8549/25 (провадження № 11-сс/991/689/25) за апеляційними скаргами прокурора САП ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді ВАКС від 20.10.2025 року передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу згідно підпунту 4 п. 4.1 та п. 4.3 Засад використання автоматизованої системи документообігу в АП ВАКС, затверджених рішенням зборів суддів АП ВАКС від 03.09.2019 року № 5 (в редакції № 1 від 31 березня 2025 року), що обґрунтовано зокрема таким: «Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду та відповідного звіту, матеріали судового провадження № 991/8549/25 були передані раніше визначеному складу суду (головуючий ОСОБА_69, судді: ОСОБА_70, ОСОБА_71 ) у кримінальному провадженні №22024000000001148 від 12.12.2024. Водночас, згідно з пунктом 5 частини першої статті 75 КПК України, суддя не може брати участь у кримінальному провадженні у випадку порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу. Згідно підпункту 4 п. 4.1. Засад використання автоматизованої системи документообігу в Апеляційній палаті Вищого антикорупційного суду, затверджених рішенням зборів суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 03.09.2019 року № 5 (в редакції № 1 від 31 березня 2025 року) (далі - Засади), раніше визначеному в кримінальній справі головуючому судді (судді-доповідачу) передаються апеляційні скарги на ухвали слідчих суддів, які надійшли до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у межах одного кримінального провадження, в тому числі за номером кримінальних проваджень іноземних держав (за номером ЄРДР та з урахуванням виділених в окреме провадження та/або об`єднаних в одне кримінальне провадження) або відносно однієї і тієї ж особи (підозрюваного). Згідно п. 4.3. Засад, якщо апеляційні скарги передавалися декільком складам суду, з урахуванням п. 2.5. Глави 2 Розділу II Засад, раніше визначеним складом суду є склад суду, який був визначений автоматизованою системою у цьому кримінальному провадженні першим, крім випадків відведення головуючого судді та членів колегії в порядку ч. 3 ст. 82 Кримінального процесуального кодексу України, в такому випадку раніше визначений складом суду є склад суду визначений без відведених суддів. Із матеріалів судового провадження вбачається, що постановою прокурора Харківської обласної прокуратури від 27.09.2024 з матеріалів кримінального провадження №52017000000000752 від 03.11.2017 виділено кримінальне провадження №22024220000001049 від 27.09.2024 (том 2, а.с. 39-41). Надалі, постановою прокурора Офісу Генерального прокурора від 12.12.2024 з матеріалів кримінального провадження № 22024220000001049 від 27.09.2024 виділено кримінальне провадження № 22024000000001148 від 12.12.2024 (том 2, а.с. 1). Згідно з відомостями Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи та даними, оприлюдненими в Єдиному державному реєстрі судових рішень, апеляційні скарги у кримінальному провадженні №52017000000000752 від 03.11.2017 перебували на розгляді колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі: головуючий суддя ОСОБА_72, судді ОСОБА_73, ОСОБА_74 . Таким чином, відповідно до пунктів 4.1 та 4.3 Засад, апеляційні скарги прокурора САП та захисника ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20 жовтня 2025 року підлягали передачі для розгляду колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, раніше визначеній у кримінальному провадженні № 52017000000000752 від 03.11.2017. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що заяви суддів ОСОБА_66 та ОСОБА_68 про самовідвід у зв`язку із порушенням встановленого порядку визначення складу колегії суддів підлягає задоволенню. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що в інших судових провадженнях (зокрема у справі № 991/7369/25 (провадження № 11-сс/991/515/25), справі № 991/7584/25 (провадження №11-сс/991/545/25), справі № 991/7721/25 (провадження № 11-сс/991/544/25), справі № 991/7817/25 (провадження №11-сс/991/555/25), справі № 991/8094/25 (провадження № 11-сс/991/561/25) у розпорядженні колегії суддів були відсутні відомості щодо виділення матеріалів кримінальних проваджень, у зв`язку з чим суддями не заявлялися самовідводи».

26.11.2025 ухвалою слідчого судді ВАКС ОСОБА_1 у справі № 991/12201/25 відмовлено у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу шляхом скасування додаткових обов`язків.

3.3. Дослідивши клопотання із додатками, заслухавши доводи сторін, слідчий суддя зазначає, що клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_4 відповідає формальним вимогам статей 184 і 199 КПК, а його копія разом із матеріалами, якими воно обґрунтовується, вручена підозрюваному.

3.4. Підставою продовження строку дії обов`язків зокрема є набуття особою статусу підозрюваного та наявність обґрунтованої підозри у вчиненні такою особою певного кримінального правопорушення.

3.4.1. Щодо набуття статусу підозрюваного.

Наведені у клопотанні обставини в сукупності з доданими матеріалами кримінального провадження та факт вручення ОСОБА_4 18.06.2025 повідомлення про підозру (яке відповідає формальним вимогам статті 277 КПК та здійснене згідно із статтями 111, 135, 278 КПК), дають підстави визнати набуття ним статусу підозрюваного у кримінальному провадженні №22024000000001148 від 12.12.2024.

3.4.2. Щодо обґрунтованості підозри.

КПК не визначає змісту поняття «обґрунтована підозра», а тому відповідно до частини 5 статті 9 КПК, належить керуватись усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), за якою «існування обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обстави (наприклад, пункт 32 рішення ЄСПЛ у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990, пункт 175 рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011). Такий стандарт є найнижчим за рівнем переконання у кримінальному провадженні, тому факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого приходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування» (пункт 55 рішення ЄСПЛ у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994).

Також обґрунтованість підозри включає у собі два юридичні аспекти, які перебувають у системному взаємозв`язку: перший стосується аспектів кримінального права, тобто підозра має бути обґрунтованою стосовно кримінального правопорушення, яке інкриміноване підозрюваному, другий аспект стосується процесуального права, тобто мають бути наведені докази, які в сукупності, а також за розумного та неупередженого тлумачення викликають переконливе твердження щодо причетності певної особи до інкримінованого їх кримінального правопорушення.

Разом із цим належить зазначити, що при вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри з метою застосування заходу забезпечення кримінального провадження та продовження строку дії обов`язків, оцінка наданих доказів здійснюється не з точки зору їх достатності і допустимості для доведення чи не доведення винуватості особи (що здійснюється судом при ухваленні вироку), а лише для визначення певної вірогідності причетності особи до вчинення кримінального правопорушення, а також того чи є підозра обґрунтованою настільки, щоби виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення, оскільки на стадії досудового розслідування слідчий суддя не вирішує питання, які повинен вирішувати вже суд під час розгляду кримінального провадження за сутністю.

Проте під час досудового розслідування підозра у вчиненні певного кримінального правопорушення може відпасти в зв`язку із отриманням фактичних даних, які спростовують або не підтверджують участь особи в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні, тобто про необґрунтованість підозри можна говорити в тому випадку, коли рівень обґрунтованості не зростає з моменту повідомлення про підозру, а залишається на тому ж початковому рівні, оскільки первісна версія сторони обвинувачення про ймовірну причетність особи до кримінального правопорушення не підтверджується новими доказами.

Слідчий суддя зазначає, що ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 27/частиною 5 статті 191 КК, а саме у пособництві в заволодінні чужим майном, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого в особливо великих розмірах, групою осіб за попередньою змовою.

Частина 2 статті 191 КК передбачає кримінальну відповідальність за привласнення, розтрату або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем. Об`єктом цього злочину є відносини власності. Об`єктивною стороною є привласнення, розтрата чи заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем. Суб`єктом є тільки службова особа. Суб`єктивна сторона передбачає прямий умисел і корисливий мотив - одержання матеріальних благ для себе чи іншої фізичної або юридичної особи.

Частина 5 статті 191 КК передбачає кваліфікуючі ознаки вчинення у особливо великих розмірах або організованою групою.

Тобто з об`єктивної сторони стаття 191 КК передбачає три різні форми вчинення злочину: привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем, а саме, що службова особа використовує свої повноваження, надані їй у зв`язку з виконанням службових обов`язків, для незаконного й безоплатного обернення чужого майна на свою користь або на користь третіх осіб. Привласнення - це незаконне безоплатне утримання майна, ввіреного винному, або майна, яке перебуває в його віданні на законній підставі. Розтрата - це незаконне безоплатне відчуження, використання, витрачання майна, яке було ввірене винному чи перебувало в його віданні (продаж, дарування, споживання, передача іншим особам тощо). Зловживання службовим становищем як спосіб заволодіння майном означає, що особа порушує свої повноваження і використовує організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарчі функції всупереч інтересам служби для незаконного і безоплатного заволодіння чужим майном.

Згідно з частиною 5 статті 27 КК пособником є особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню кримінального правопорушення іншими співучасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, знаряддя чи засоби вчинення кримінального правопорушення, сліди кримінального правопорушення чи предмети, здобуті кримінально протиправним шляхом, придбати чи збути такі предмети або іншим чином сприяти приховуванню кримінального правопорушення.

В пунктах 23, 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» від 06.11.2009 №10 зазначено таке:«23. У статті 191 КК передбачено відповідальність за три форми вчинення злочину - привласнення, розтрату або заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем. Вони характеризуються умисним протиправним і безоплатним оберненням чужого майна на свою користь чи на користь іншої особи. Предметом привласнення та розтрати є лише те чуже майно, яке було ввірене винній особі чи перебувало в її законному віданні, тобто таке майно, що знаходилося в неї на законних підставах і стосовно якого вона здійснювала повноваження щодо розпорядження, управління, доставки використання або зберігання тощо. При привласненні ці повноваження використовуються для обернення винною особою майна на свою користь, а при розтраті - на користь інших осіб, зокрема це може бути відчуження майна іншим особам для споживання, як подарунок чи товар, в обмін на інше майно тощо. Заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем полягає в незаконному оберненні чужого майна на свою користь або на користь інших осіб з використанням службовою особою свого службового становища всупереч інтересам служби. Суб`єктом привласнення, розтрати або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем (частина друга статті 191 КК) може бути лише службова особа. Вирішуючи питання, чи є та або інша особа службовою, належить керуватися правилами, викладеними в пунктах 1 і 2 примітки до статті 364 КК. 24 Злочин визначається вчиненим за попередньою змовою групою осіб у разі його вчинення декількома (двома і більше) суб`єктами цього злочину, які заздалегідь домовилися про його спільне вчинення. Учасники вчинення злочину групою осіб діють узгоджено, зі спільним умислом, і кожен із них безпосередньо виконує діяння, що повністю чи частково утворює об`єктивну сторону складу злочину. При цьому можливий розподіл функцій, за якого кожен співучасник виконує певну роль у вчиненні злочину».

Касаційний кримінальний суду у складі Верховного Суду (ККС ВС) у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що зловживання службовим становищем, як обов`язкова ознака об`єктивної сторони злочину, полягає в будь-якому умисному, з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи іншої фізичної або юридичної особи, використанні службовою особою всупереч інтересам служби своїх прав і можливостей, обумовлених її службовим становищем.

Відтак однією із головних ознак співучасті є спільність діянь осіб-співучасників, під якою розуміється спільне вчинення суспільно небезпечного діяння з метою отримання єдиного злочинного результату і наявність причинно-наслідкового зв`язку між діяльністю співучасників і скоєнням злочину Домовленістю групи осіб про спільне вчинення злочину є узгодження об`єкту злочину, його характеру, місця, часу, способу вчинення та змісту виконуваних функцій, яке може відбутися у будь-якій формі - усній, письмовій, за допомогою конклюдентних дій, що висловлені безпосередньо через поведінку, з якої можна зробити висновок про такий намір. Проте таку домовленість може бути досягнуто лише шляхом обміну інформацією між учасниками, який має відбутись до моменту виконання об`єктивної сторони злочину. У будь-якому разі має бути доведено, що до початку вчинення злочину такий обмін інформацією відбувся, без чого не можна вважати, що між учасниками досягнуто домовленості.

Тобто для наявності об`єктивної сторони співучасті спільність дій співучасників передбачає таку їх діяльність, яка є взаємодоповнюючою і спрямована на досягнення єдиного злочинного результату, суспільно небезпечне протиправне діяння вчиняється їхніми загальними зусиллями, обумовленими досягненням конкретного злочинного наслідку. Спільність проявляється у тому, що кримінальне правопорушення та його суспільно небезпечні наслідки є цілісними для всіх співучасників, саме тому всі співучасники, незалежно від конкретної ролі у вчиненому злочині, у цілому мають нести кримінальну відповідальність.

В чинному повідомленні про підозру ОСОБА_4 від 18.06.2025 прямо зазначено, що такий не був обізнаним про діяльність організованої групи, та не був знайомий з її членами ОСОБА_17, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, як й з невстановленою слідством особою (якого називають «ОСОБА_17», «ОСОБА_76»), відтак наявні суттєві суперечності внаслідок відсутності будь-які доказів спільності дій ОСОБА_4 у формі умисного сприяння можливій злочинній діяльності цих осіб. У той же час в повідомленні про підозру відсутні відомості щодо службових осіб, які мали би певні правомочності (повноваження) щодо майна, заволодіння яким їм інкримінується (частиною магістрального нафтопродуктопроводу «Самара - Західний напрямок»), й відтак підлягали би відповідальності за заволодіння чужим майном саме шляхом зловживання своїм службовим становищем.

Також не можна оминути увагою те, що у повідомленні про підозру ОСОБА_4 наведено необґрунтовані твердження щодо можливості протиправного заволодіння майном шляхом ухвалення судових рішень.

Згідно із статтею 129 Конституції України, однією з основних конституційний засад судочинства є обов`язковість судового рішення, як важливої складової принципу правової визначеності, а також права на справедливий суд, закріпленого у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Також статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

На важливість належного виконання судового рішення неодноразово наголошував у своїх рішеннях і Конституційний Суд України (КСУ).

Так, у рішенні КСУ від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 (справа щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч. 2 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» (щодо забезпечення державою виконання судового рішення)) зазначено, що «судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина, і саме держава бере на себе такий обов`язок відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України (абзац 15 п. 3 мотивувальної частини Рішення від 7 травня 2002 року № 8-рп/2002); право на судовий захист є гарантією реалізації інших конституційних прав і свобод, їх утвердження й захисту за допомогою правосуддя (абзац 8 п. 2.1 п. 2 мотивувальної частини Рішення від 23 листопада 2018 року № 10-р/2018). Отже, як випливає з наведеного, держава повинна повною мірою забезпечити реалізацію гарантованого ст. 55 Конституції України права кожного на судовий захист».

Конституційний Суд України наголосив, що визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність. Крім того, КСУ з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава і її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00; пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України», заява № 6318/03; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia», заява № 30779/04; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», заява № 40450/04).

Відтак, на підставі аналізу статей 3, 8, 55, 129, 129-1 Конституції України у їх системному зв`язку, Конституційний Суд України у рішенні від 15.05.2019 №2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

В цьому випадку, згідно з відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень у справі №14/312 (у якій згідно з повідомленням про підозру, невстановлений досудовим розслідуванням організатор протиправної діяльності, якого називають «ОСОБА_17», «ОСОБА_76», а також ОСОБА_17, ОСОБА_4 та інші невстановлені на даний час учасники організованої групи реалізували дванадцятий етап злочинного плану шляхом забезпечення ухвалення господарським судом Рівненської області рішення про відмову у задоволенні позову заступника Генерального прокурора про визнання за державою в особі Фонду державного майна України права власності на частину магістрального нафтопродуктопроводу «Самара - Західний напрямок», а також вжиття дій з метою підтримання такої позиції суддями Рівненського апеляційного господарського суду та Вищого господарського суду України) наразі остаточним судовим рішенням є постанова колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (КГС ВС) від 18.06.2025 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/128782435) у складі головуючого судді ОСОБА_38, суддів ОСОБА_75, ОСОБА_39, якою постановлено:

«1. Касаційну скаргу Заступника Генерального прокурора задовольнити частково.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.04.2025 та рішення Господарського суду Рівненської області від 04.12.2024 у справі № 14/312 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання за державою Україна в особі Фонду державного майна України на частину нафтопродуктопроводу Грозний-Армавір-Трудова, що проходить по території України, та в цій частині ухвалити нове рішення про задоволення цих вимог.

3. Абзац другий резолютивної частини рішення Господарського суду Рівненської області від 04.12.2024 у справі № 14/312 викласти в такій редакції: «Визнати право власності за державою Україна в особі Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 18/9, код ЄДРПОУ 00032945) на частини нафтопродуктопроводів Самара-Західний напрямок та Грозний-Армавір-Трудова, що проходять по території України, загальною довжиною 1 433 км».

4. У решті постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.04.2025 та рішення Господарського суду Рівненської області від 04.12.2024 у справі №14/312 залишити без змін з мотивів, наведених в цій постанові»,

й водночас описано повну історію судового провадження у цій справі №14/312:

«У серпні 2005 року Заступник Генерального прокурора України (далі - прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Дочірнього підприємства «ПрикарпатЗахідтранс» Південно-Західного відкритого акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів Російської акціонерної компанії «Транснафтопродукт» (далі - ДП «ПрикарпатЗахідтранс»), в якому просив визнати право власності за державою Україна в особі Фонду державного майна України на частини нафтопродуктопроводів Самара-Західний напрямок та Грозний-Армавір-Трудова, що проходять по території України, загальною довжиною 1433 км, та витребувати частини нафтопродуктопроводів Самара-Західний напрямок та Грозний-Армавір-Трудова, що проходять по території України, загальною довжиною 1433 км, з володіння ДП «ПрикарпатЗахідтранс» і передати їх Фонду державного майна України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні нафтопродуктопроводи, що перебувають на території України, після проголошення незалежності України з 24.08.1991 є власністю держави Україна на підставі закону, проте відповідач не визнає за державою Україна права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 22.03.2011 позов задоволено. Визнано право власності на частини нафтопродуктопроводів Самара-Західний напрямок та Грозний-Армавір-Трудова, що проходять по території України, загальною довжиною 1433 км, за державою в особі Фонду державного майна України. Витребувано частини нафтопродуктопроводів Самара-Західний напрямок та Грозний-Армавір-Трудова, що проходять по території України, загальною довжиною 1433 км, з володіння ДП «ПрикарпатЗахідтранс» та передано їх Фонду державного майна України.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.04.2014 рішення місцевого господарського суду від 22.03.2011 скасовано, провадження у справі № 14/312 припинено на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК).

Постановою Вищого господарського суду України від 07.08.2014 постанову Рівненського апеляційного господарського від 25.04.2014 скасовано з передачею справи до цього ж суду апеляційної інстанції для апеляційного перегляду рішення Господарського суду Рівненської області від 22.03.2011 по суті.

При повторному апеляційному перегляді постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.11.2014 рішення Господарського суду Рівненської області від 22.03.2011 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.03.2015 постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.11.2014 залишено без змін.

30.03.2015 ДП «ПрикарпатЗахідтранс» звернулося до Господарського суду Рівненської області із заявою про перегляд рішення Господарського суду Рівненської області від 22.03.2011 у справі №14/312 за нововиявленими обставинами.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 21.04.2015, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.06.2015, заяву ДП «ПрикарпатЗахідтранс» про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Рівненської області від 22.03.2011 задоволено. Рішення Господарського суду Рівненської області від 22.03.2011 скасовано та призначено розгляд справи в судовому засіданні.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 30.08.2017, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.12.2017, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 30.05.2018 постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.12.2017 та рішення Господарського суду Рівненської області від 30.08.2017 у справі № 14/312 залишено без змін.

24.06.2024 до Господарського суду Рівненської області від заступника Генерального прокурора надійшла заява про перегляд судового рішення у справі №14/312 за нововиявленими обставинами, у якій прокурор просив: - задовольнити заяву про перегляд рішення Господарського суду Рівненської області від 30.08.2017 у справі № 14/312 за нововиявленими обставинами; - скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 30.08.2017 у справі № 14/312; - прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПрикарпатЗахідтранс» (далі - ТОВ «ПрикарпатЗахідтранс»); - визнати право власності за державою Україна в особі Фонду державного майна України на частини нафтопродуктопроводів Самара-Західний напрямок та Грозний-Армавір-Трудова, що проходять по території України, загальною довжиною 1433 км; - витребувати частини нафтопродуктопроводів Самара-Західний напрямок та Грозний-Армавір-Трудова, що проходять по території України, загальною довжиною 1433 км з володіння ДП «ПрикарпатЗахідтранс» та передати їх Фонду державного майна України.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 22.07.2024 заяву Заступника Генерального прокурора про перегляд судового рішення у справі № 14/312 за нововиявленими обставинами задоволено, рішення Господарського суду Рівненської області від 30.08.2017 у справі № 14/312 скасовано, подальший розгляд справи №14/312 постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 04.12.2024, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.04.2025, позов заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до ТОВ «ПрикарпатЗахідтранс» задоволено частково. Визнано право власності за державою Україна в особі Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 18/9, код ЄДРПОУ 00032945) на частину нафтопродуктопроводу Самара-Західний напрямок, що проходить по території України, загальною довжиною 1 041 км. Витребувано частину нафтопродуктопроводу Самара-Західний напрямок, що проходить по території України, загальною довжиною 1041 км з володіння ТОВ «ПрикарпатЗахідтранс» (33028, м. Рівне, вул. Котляревського, буд. 18, код ЄДРПОУ 13990932) та передано його Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 18/9, код ЄДРПОУ 00032945). Присуджено до стягнення з ТОВ «ПрикарпатЗахідтранс» на користь Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, буд. 13/15, код ЄДРПОУ 00034051, рахунок UA058201720343190001000000164, відкритий у Державній казначейській службі України (ДКСУ, м. Київ) 38 377,50 грн витрат зі сплати судового збору. У задоволенні решти позовних вимог заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Фонду державного майна України відмовлено.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій у частині відмови в задоволенні позовних вимог, у травні 2025 року Заступник Генерального прокурора подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК, просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.04.2025 та рішення Господарського суду Рівненської області від 04.12.2024 у частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.05.2025 відкрито касаційне провадження у справі № 14/312 за касаційною скаргою Заступника Генерального прокурора з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 11.06.2025».

З вищенаведеного вбачається, що в справі №14/312 рішення господарського суду Рівненської області від 21.04.2015 щодо скасування первісного рішення господарського суду Рівненської області від 22.03.2011 було залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.06.2015, та згодом аналогічне рішення господарського суду Рівненської області від 30.08.2017 було залишено без змін постановами Рівненського апеляційного господарського суду від 18.12.2017 та КГС ВС від 30.05.2018.

Відтак усі згадані судові рішення набули законної сили, що означає неспроможність тверджень повідомлення про підозру про протиправність таких рішень.

Окрім того, в період з 24.06.2015 (дати набрання законної сили рішення господарського суду Рівненської області від 21.04.2015, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.06.2015) до 07.04.2025 (дати набрання законної сили рішення господарського суду Рівненської області від 04.12.2024, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.04.2025) держава Україна в особі Фонду державного майна України (ФДМУ) не могла мати будь-якої правомочності власника, й відтак такий жодним чином не міг бути потерпілим.

З огляду на таке є неспроможними посилання у повідомленні про підозру на лист ФДМУ від 11.06.2024 №10-25-15766 нібито як потерпілого щодо розміру збитків (майнової шкоди), завданої у зв`язку з незаконним вибуттям у 2017 році з власності нафтопродуктопроводу у розмірі 1 407 317 804,57 грн.

Окрім того, належить зазначити, що наразі такий розмір нібито завданих збитків не підтверджено належним чином будь-яким висновком судової експертизи відповідно до статті 242 КПК, пункт 6 частини 2 якої передбачає, що слідчий або прокурор зобов`язані забезпечити проведення експертизи щодо визначення розміру матеріальних збитків.

3.4.3. Разом з тим слідчий суддя зазначає, що із матеріалів клопотання (а саме допитів свідків) вбачаються гіпотетичні ознаки можливого вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 376 КК, у формі втручання в будь-якій формі в діяльність суддів з метою перешкодити виконанню ним службових обов`язків або добитися винесення неправосудного рішення (частина 1) і ті самі дії, якщо вони перешкодили запобіганню кримінальному правопорушенню чи затриманню особи, яка його вчинила, або вчинені особою з використанням свого службового становища (частина 2).

Згідно з пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про незалежність судової влади» від 13.06.2007, об`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого статтею 376 КК, виражається у активних діях, які проявляються у впливі на суддю у будь-якій формі (прохання, вимога, вказівка, погроза, підкуп, насильство, критика судді в засобах масової інформації до вирішення справи у зв`язку з її розглядом тощо) з боку будь-якої особи з метою схилити його до вчинення чи невчинення певних процесуальних дій або ухвалення певного судового рішення. При цьому не має значення, за допомогою яких засобів, на якій стадії процесу та в діяльність суду якої інстанції здійснюється втручання. Суб`єктивна сторона такого кримінального правопорушення характеризується прямим умислом, та має формальний склад, який визнається закінченим з моменту здійснення факту втручання незалежно від того, чи дійсно мало місце перешкоджання виконанню суддею службових обов`язків.

Санкція частини 1 статті 376 КК передбачає покарання у виді штрафу від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або пробаційний нагляд на строк до трьох років, а санкція частини 2 статті 376 передбачає покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п`яти років або пробаційний нагляд на строк до п`яти років, або позбавлення волі на строк до трьох років, тобто ці санкції не передбачають конфіскацію майна як можливе покарання.

Окрім того, згідно із частинами 1 і 2 статті 33-1 КПК, ВАКС підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних кримінальних правопорушень, передбачених в примітці статті 45 КК (а саме корупційними кримінальними правопорушеннями відповідно до цього Кодексу вважаються кримінальні правопорушення, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також кримінальні правопорушення, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368-369-2 цього Кодексу), статтями 206-2, 209, 211, 366-2, 366-3 КК, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини 5 статті 216 КПК. Слідчі судді ВАКС здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності ВАКС відповідно до частини 1 цієї статті.

Тобто кримінальне правопорушення, передбачене статтею 376 КК, не належить до предметної підсудності ВАКС, визначеної статтею 33-1 і умовами пунктів 1-3 частини 5 статті 216 КПК, що унеможливлює ухвалення слідчими суддями ВАКС будь-яких рішень щодо такого.

3.5. Згідно з частиною 3 статті 132 КПК, застосування заходів забезпечення кримінального провадження (до яких зокрема належать запобіжні заходи) не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Також, розглядаючи клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на підозрюваного, слідчий суддя, суд зобов`язані враховувати норми статей 184, 194 і 199 КПК.

Так, частина 7 статті 194 КПК визначає, що обов`язки, передбачені частинами 5 та 6 цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

У свою чергу, частина 3 статті 199 КПК передбачає, що клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Частина 1 статті 184 КПК також визначає, що клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу подається до місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, і повинно містити: 1) короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, в якому підозрюється або обвинувачується особа; 2) правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; 4) посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу; 5) виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; 6) обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів; 7) обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного, обвинуваченого конкретних обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу.

Окрім того, згідно з частинами 1, 2 статті 194 КПК, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною 1 цієї статті.

3.6. Дослідивши матеріали клопотання про продовження строку обов`язків разом із доданими матеріалами, слідчий суддя вважає недоведеною наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 27/частиною 5 статті 191 КК, оскільки не вбачаються будь-які конкретні факти участі такого як пособника за відсутності ознак об`єктивної та суб`єктивної сторони вчинення такого кримінального правопорушення, тобто фактично наявне лише необґрунтоване припущення прокурора про вчинення такого злочину, яке не відповідає вимогам законності, що прямо зобов`язує суд постановити ухвалу про відмову в задоволенні клопотання.

Водночас питання наявності ризиків є похідним від питання про наявність обґрунтованої підозри, яка визнана необґрунтованою, й відтак слідчий суддя не досліджує це питання.

Керуючись статтями 131, 132, 176-199, 309, 369-372, 532 КПК, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання.

Ухвала не підлягає оскарженню та набирає законної сили з моменту оголошення.

Повний текст ухвали оголошений 15.12.2025.

Слідчий суддя ОСОБА_1 _______________