Document No. 132261245

Справа № 577/3475/19

Провадження № 1-кп/991/83/19

УХВАЛА

про відмову у задоволенні заяв про відвід

26 листопада 2025 рокумісто Київ

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів ОСОБА_1 (головуючий), ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4,

прокурора ОСОБА_5,

обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції),

захисників ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13,

представника потерпілого (цивільного позивача) ОСОБА_14 (у режимі відеоконференції),

розглянув у судовому засіданні заяву захисника ОСОБА_12 про відвід прокурора ОСОБА_5 та заяву захисника ОСОБА_13 про відвід прокурора ОСОБА_5 відвід та прокурорів групи прокурорів у кримінальному провадженні № 52016000000000428 за обвинуваченням ОСОБА_15, ОСОБА_16 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України, ОСОБА_17 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України.

(1)Зміст поданих заяв

У судовому засіданні 26.11.2025 захисники звернулися із вказаними заявами.

Зі змісту заяв адвоката ОСОБА_12 та ОСОБА_13 про відвід прокурора ОСОБА_5 вбачається, що підтримання державного обвинувачення у цьому провадженні здійснюється групою прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП), старшим якої наразі є останній.

У судовому засіданні 31.10.2025 той оголосив та вручив стороні захисту обвинувальний акт зі зміненим обвинуваченням від 28.10.2025, згідно з яким кваліфікація дій ОСОБА_8, а також дій інших обвинувачених, була істотно змінена зі складу злочину у сфері службової діяльності (ст. 364 Кримінального кодексу України (далі - КК) на особливо тяжкий злочин проти власності (ст. 191 КК України).

Так, аналіз дій прокурора ОСОБА_18, змісту процесуальних документів, складених за його підписом, та його поведінки під час судового розгляду дає обґрунтовані підстави стверджувати про наявність його упередженості, необ'єктивність та недобросовісність, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 77 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) є безумовною підставою для його відводу.

Захист зазначив, що мотиви відводу полягають у приховуванні зміни обвинувачення та введення сторони захисту в оману.

Обвинувальний акт зі зміненим обвинуваченням було складено прокурором ОСОБА_19 та погоджено керівником САП ОСОБА_20 28.10.2025.

Наступного дня, 29.10.2025, відбулося тривале судове засідання, фактично повністю присвячене допиту обвинуваченого ОСОБА_8, активну участь в якому брав вказаний прокурор, при цьому, достеменно знаючи, що обвинувачення вже змінено і затверджено керівництвом САП днем раніше.

Тобто, останній не повідомив ні суд, ні обвинувачених, ні їх захисників про існування нового обвинувального акту. Фактично, повністю усвідомлюючи факт постановки питань в контексті старої кваліфікації (ст. 364 КК України), водночас намагаючись отримати інформацію для підкріплення вже підписаного, але прихованого обвинувачення за ст. 191 КК України, і таким чином не даючи стороні захисту можливість поставити ОСОБА_17 питання, релевантні новій кваліфікації.

Лише на початку судового засідання 31.10.2025 прокурор повідомив учасникам судового розгляду про цей обвинувальний акт зі зміненим обвинуваченням, наголошуючи при цьому, що стадію допиту обвинувачених у цій справі вже завершено. Отож, на переконання заявника, прокурор умисно вичікував завершення допиту обвинувачених задля подальшого вручення зміненого обвинувального акту з тим, щоб ОСОБА_17 завершив надання своїх показань, однак по суті саме раптово зміненої і вкрай обтяженої кваліфікації його дій жодних показань не дав.

Такі дії є недобросовісністю, оскільки обвинувачений захищався від одного обвинувачення, тоді як, державне обвинувачення вже затвердило зовсім інше. Це є грубим порушенням права на захист та права «знати характер і причину обвинувачення».

Окрім цього, сторона захисту зважала на ігнорування встановлених у суді фактів та перекручування доказів.

У новому обвинувальному акті прокурор ОСОБА_18 вказав, що укладення додаткових угод та їх датування «минулими датами» нібито свідчить про створення підстав для гарантування отримання коштів та підтверджує корисливий умисел на розтрату.

Однак під час судового розгляду були досліджені докази (зокрема, лист аналізу контракту № 539) та надані показання свідком - заступником директора ДП «Авіакон» ОСОБА_21, який пояснив, що вимога про підписання документів певною датою (не пізніше 09.04.2014) була його особистою резолюцією. Ця вимога була обумовлена не злочинним умислом, а об?єктивною адміністративною необхідністю (у зв?язку з можливим вступом в дію з 10.04.2014 Закону України «Про здійснення державних закупівель» № 1197-VII).

Зі свого боку прокурор ОСОБА_18, будучи присутнім під час дослідження цих доказів та допиту свідка ОСОБА_21 умисно не поставив цьому свідку чи обвинуваченим жодного уточнюючого запитання з цього приводу, щоб спростувати ці твердження, якщо він вважав їх хибними.

Самоусунувшись від з?ясування істини, він зухвало викривив ці досліджені в судовому засіданні обставини в тексті зміненого обвинувачення, повністю проігнорувавши докази, що спростовують версію про розтрату.

Така вибірковість і свідоме перекручування фактів в офіційному процесуальному документі свідчить про те, що у прокурора сформувався стійкий обвинувальний ухил, який не дозволяє йому об?єктивно оцінювати обставини кримінального провадження.

До того ж, адвокати вказували на відсутність правових підстав для застосування ст. 338 КПК відповідно до якої зміна обвинувачення можлива лише якщо під час судового розгляду встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення.

У тексті зміненого обвинувального акту прокурор ОСОБА_18 не наводить жодної нової фактичної обставини, яка не була б відома органу досудового розслідування на час його завершення у 2019 році. Усі факти (контракти, ціни, переписки, дати) були відомі стороні обвинувачення як мінімум з часу затвердження первинного обвинувального акта.

Те, що подається як «новий зміст», насправді є лише повторенням старого матеріалу з додаванням альтернативних, суб?єктивних і юридично похідних оцінок.

Згадка про контракт № 03/WGA/2014 не відкриває нічого нового, оскільки його зміст був відомий стороні обвинувачення ще до складання первинного обвинувального акта. Він не містить жодних даних про нібито заволодіння майном і ніколи не приховувався. Його включення у текст обвинувального акта 2025 року не створює нової фактичної події, не змінює складу злочину та не виливає на фабулу справи. Те саме стосується і спроб інтерпретувати різницю в ціні як «збитки». Число не є фактом, я арифметичний перерахунок не є доказом заволодіння майном.

Навіть твердження про зовнішньоекономічні платежі, на які посилається прокурор, не є новими: вони були предметом аналізу ще на етапі досудового розслідування. Переміщення

між іноземними контрагентами є цивільно-правовим наслідком виконання зовнішньоекономічного договору, а не ознакою розтрати. Одна лише наявність інвойсу, SWIFT-платежу або рахунку на користь іноземної компанії ще не означає вибуття майна ДП «Авіакон» із законного володіння та не підтверджує механізму, характерного для складу злочину за ст. 191 КК.

Тому абсолютно очевидно, що жодна з обставин, на які посилається прокурор у 2025 році, не є новою обставиною у значенні ст. 338 КПК України. Вони не розширюють фабулу, не уточнюють механізм вчинення, не додають жодного нового факту щодо часу, місця, способу діяння або його наслідків. Фактична основа подій залишається незмінною з 2018 року: ні предмет, ні об?єкт, ні спосіб, ні механізм, ні наслідки не зазнали жодної трансформації. Змінено було лише правову оцінку, тобто кваліфікацію, що законом прямо заборонено без появи нових фактів.

Тож, зміна кваліфікації базується виключно на переоцінці прокурором тих самих фактів через 6 років судового розгляду справи. Таке застосування ст. 338 КПК України є зловживанням процесуальними правами, що свідчить про його особисту заінтересованість у результаті справи.

Обвинувачення за ст. 191 КК України вимагає абсолютно іншого обсягу доказування, інших експертиз, інших питань до свідків, іншої фабули та докорінно іншої побудови захисту. Для цього необхідно повторно ініціювати слідчі та процесуальні дії, знову допитувати свідків, збирати докази, замовляти експертизи, формувати нову лінію захисту. Жодна з цих дій не може бути виконана в межах завершальної стадії процесу. Саме тому, дії прокурора не лише порушують право на захист, але й роблять неминучим фактичний перезапуск судового розгляду, що суперечить закону, принципу розумних строків та вимогам забезпечити конституційні гарантії справедливого суду.

Зважаючи на викладене, захисники просили визнати вищенаведене таким, що викликає обґрунтовані сумніви в неупередженості прокурора ОСОБА_5 та відвести його від участі у цьому провадженні.

Зі змісту заяви захисника ОСОБА_13, зокрема про відвід прокурорів групи прокурорів вбачається, що до матеріалів судової справи була долучена постанова про зміну групи прокурорів у кримінальному провадженні від 27.11.2024, зміст якої має принципове значення для оцінки законності дій сторони обвинувачення.

Відповідно до цієї постанови, у кримінальному провадженні визначено процесуальних керівників - прокурорів САП, а саме:

-прокурора першого відділу управління процесуального корівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді САП - ОСОБА_18 ;

-прокурора першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді САП - ОСОБА_22 ;

-прокурора першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді САП - ОСОБА_23 ;

-прокурора відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді САП - ОСОБА_24 ;

-прокурора першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді САП - ОСОБА_25 ;

-прокурора першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді САП - ОСОБА_26 .

При цьому, постанова абсолютно не містить обґрунтування щодо неможливості зміни групи прокурорів.

Зі змісту постанови вбачається, що її мотивувальна частина не містить жодної конкретної, фактичної чи юридично релевантної підстави для зміни групи прокурорів у кримінальному провадженні. Формулювання, якими обґрунтовується необхідність такої зміни, мають виключно декларативний характер і зводяться до загальної тези про «швидке, повне, всебічне та неупереджене судового розгляду».

Подібні фрази є шаблонними, не розкривають реальних причин процесуального рішення, не вказують на існування будь-яких об?єктивних факторів чи перешкод, що могли б вплинути на здатність попередніх прокурорів виконувати свої функції, та не містять посилань на жодні факти, які вимагали б зміни складу групи. У тексті постанови відсутня вказівка на невиконання обов?язків попередніми прокурорами, виникнення ризиків для повноти чи об?єктивності розслідування, зміну обставин провадження або наявність об?єктивних причин, таких як звільнення, хвороба, відрядження чи інші події, які могли б об?єктивно унеможливити подальше виконання ними процесуальних функцій.

Вимоги КПК України передбачають обов?язкову наявність конкретного, чіткого та належно сформульованого обґрунтування зміни прокурорів, однак у постанові немає жодного елементу, який би відповідав цим вимогам. Єдине, що фактично випливає з її тексту, - це формальне використання дискреційного права керівника органу прокуратури визначати групу прокурорів. Проте таке рішення без зазначення фактичних підстав не може вважатися законним та обґрунтованим процесуальним актом.

Так, постанова не відповідає критеріям належної мотивації, порушує принципи правової визначеності та прозорості процесуального керівництва, а її зміст прямо свідчить про відсутність реальних, юридично значущих підстав для зміни групи прокурорів, що робить таке рішення формальним, необґрунтованим і таким, що суперечить вимогам кримінального

процесуального закону.

Фактично, виникла ситуацію, коли обґрунтування зміни групи прокурорів зведене до формальної згадки про «тяжкість злочину» та «зміну штатного складу», без аналізу конкретних обставин провадження, що є недопустимим у контексті вимог ст. 36, 37 та 110 КПК України.

За таких обставин, ця постанова не може вважатися належною правовою підставою для участі зазначеної групи прокурорів у кримінальному провадженні та підлягає оскарженню в порядку ст. 303 КПК України з метою відновлення балансу між сторонами та дотримання конституційних прав обвинуваченого.

Окрім цього, адвокат наголосила, що всі прокурори, визначені постановою від 27.11.2024, як процесуальні керівники у цьому кримінальному провадженні, були достеменно обізнані про факт зміни обвинувачення, а відтак - зобов?язані діяти у суворій відповідності до вимог кримінального процесуального закону.

Попри це, жоден із них не вжив жодного заходу для усунення допущених порушень, у тому числі щодо належного оформлення та мотивування рішення прокурора про зміну обвинувачення, яке згідно зі ст. 110 КПК України, має містити чітке й аргументоване обґрунтування.

Більше того, процесуальні керівники не звернулися до керівника САП із пропозиціями щодо усунення очевидних порушень, хоча саме вони несуть обов?язок забезпечити законність усіх процесуальних дій та рішень у провадженні.

Така бездіяльність свідчить про відсутність належного процесуального контролю та небажання забезпечити дотримання прав сторони захисту.

Прокурори не усунули порушення вимог ст. 338 КПК України відповідно до яких стороні захисту має бути вручено копію обвинувального акта зі зміненим обвинуваченням.

Незважаючи на те, що захисник має беззаперечне право отримати цей документ невідкладно, копію обвинувального акта адвокату Нонні Надіч так і не було вручено, що створило додаткові та суттєві перешкоди у реалізації права на захист.

У своїй сукупності такі дії та бездіяльність прокурорів свідчать про системне ігнорування процесуальних гарантій, про порушення принципів змагальності та рівності сторін, а також про невиконання обов?язків, прямо покладених на прокурора законом.

Подібна поведінка не лише підриває довіру до процесуального керівництва, але й ставить під сумнів законність подальшого розгляду кримінального провадження, оскільки порушення порядку зміни обвинувачення та ненадання захиснику копії обвинувального акта, фактично, позбавляє сторону захисту можливості ефективно реалізувати свої права.

Зважаючи на викладене, остання просила, серед іншого, відвести вказаних у заяві прокурорів групи прокурорів від участі у кримінальному провадженні у зв?язку із наявністю обставин, які свідчать про їх упереджене ставлення до цього провадження.

У судовому рішенні за результатами розгляду цієї заяви надати чітку, повну та мотивовану оцінку кожному із викладених у ній фактів, з урахуванням усіх наявних доказів, встановлених обставин кримінального провадження та вимог кримінального процесуального закону, з наведенням відповідних правових аргументів.

Крім того, адвокат просила у разі відмови у задоволенні заяви про відвід прокурорів, в описовій (мотивувальній) частині судового рішення: чітко зазначити норми закону, на які суд посилається, «виправдовуючи» дії прокурора ОСОБА_18 та інших прокурорів, обґрунтувати, з посиланням на ст. 77 КПК України, чому саме суд вважає, що описані в заяві дії прокурора ОСОБА_18 та інших прокурорів не містять обставин, які свідчать про їх упередженість, та не утворюють підстав для відводу, по кожній підставі окремо.

Окремо заявник просила у мотивувальній частині судового рішення прямо зазначити: «хто саме, на думку суду, уповноважив прокурора ОСОБА_18 вчиняти дії, описані у цій заяві, які не передбачені КПК України та очевидно порушують права учасників кримінального провадження, в першу чергу права обвинувачених: чи вважає суд, що саме суд надав (або мовчазно схвалив) прокурору ОСОБА_18 право вчиняти такі дії, і якщо так - на підставі яких саме норм закону. Чи вчиняв вказані дії прокурор ОСОБА_18 за погодженням з колегією суддів? Якщо ні, тоді які належні реакції відбулись від імені суду для усунення вказаних недоліків? Якщо відповідних реакцій не відбулось, яким чином стороні захисту встановити що не було змови між прокурором та колегією суддів?»

Також, заявник просила чітко і з посиланням на норми чинного законодавства зазначити в описовій частині судового рішення: яким чином суд планує усунути встановлені порушення прав обвинувачених та їх захисників в т.ч. відновити порушені права станом на момент проведення судового засідання 29.10.2025 в момент існування нового обвинувачення, в той час коли судовий розгляд здійснювався за старим обвинуваченням; яким чином суд забезпечить відновлення порушених прав учасників провадження та гарантує дотримання принципів змагальності, рівності сторін і права на захист.

У разі ж, якщо суд дійде висновку про відсутність підстав для відводу і фактично залишить виявлені порушення без реагування, заявник просила прямо зазначити норму чинного законодавства, яка, на думку суду, дозволяє суду при отриманні відомостей про грубі

порушення вимог КК України та інших законів України, ігнорувати такі порушення та не вживати заходів для їх припинення та усунення. Пояснити, яким чином у такому разі суд забезпечує судовий контроль, завдання кримінального провадження та стандарти справедливого судочинства

Крім того, при оформленні судового рішення за результатами розгляду цього відводу, адвокат просила в описовій частині чітко вказати, яким саме чином, на переконання суду, будуть усунуті наведені вище порушення для забезпечення справедливого, об?єктивного та неупередженого судового розгляду.

Також остання просила постановити ухвалу та зобов?язати компетентні правоохоронні органи: Державне бюро розслідувань та Офіс Генерального прокурора внести відомості до ЄРДР відносно викладених у заяві фактів неправомірних дій прокурорів, які мають ознаки кримінальних правопорушень, зокрема перевищення влади або службових обов?язків (ст. 365 КК України) умисного порушення права на захист та права на справедливий суд (ст. 374 КК).

У разі, якщо суд відмовляє в постановленні окремої ухвали та/або у відводі, заявник просила чітко зазначити, на яких саме фактичних та юридичних підставах суд не реагує на встановлені ознаки порушення КПК України прокурорами: навести конкретні норми законодавства, які нібито дають суду право ігнорувати встановлені факти перешкоджання адвокатській діяльності, приховування обвинувального акта, порушення права на захист, викривлення меж обвинувачення судового розгляду.

(2)Позиції сторін

Захисники ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30 та обвинувачений ОСОБА_31 підтримали заявлені відводи, просили їх задовольнити з підстав, у них зазначених.

Зі свого богу прокурор ОСОБА_32 заперечував проти задоволення заявлених відводів. Вказав, що жодна з перелічених у заявах підстав не містяться у КПК, як підстава для відводу прокурора від участі у кримінальному провадженні.

Щодо відводу прокурів групи прокурорів зазначив, що в заявах відсутнє твердження про їх упередженість, а отже, незрозуміло, з яких підстав вони підлягають відведенню.

На переконання прокурора, зміну обвинувачення було здійснено відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

(3) Мотиви, з яких виходив суд при вирішенні заяв

Заслухавши заявників та думку інших осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, суд дійшов висновку про те, що у заяві про відвід прокурора ОСОБА_5 та прокурорів групи прокурорів слід відмовити зважаючи на таке.

Частиною першою та другою статті 80 КПК України встановлено, що за наявності підстав, передбачених статтею 77 цього Кодексу, прокурору може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 77 КПК прокурор не має права брати участь у кримінальному провадженні якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах кримінального провадження або існують інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості.

Відповідно до ч. 5 ст. 80 КПК відвід повинен бути вмотивованим.

Діяльність прокурора ґрунтується, зокрема, на законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності (п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про прокуратуру»).

Процесуальне законодавство не містить визначення поняття «упередженість». Однак прикметник «упереджений» має значення такого, який має обманну, необ`єктивну, заздалегідь сформовану думку, упереджений проти кого-,чого-небудь. Тобто, це поняття є цілком оціночним та не може містити вичерпних ознак.

Твердження захисту про наявність упередженості та особистої зацікавленості прокурора САП ОСОБА_18, є хибними.

Суд встановив, що сторона захисту обвинуваченого ОСОБА_8 звернулася із заявою про відвід згаданого прокурора у зв`язку з тим, що той умисно приховав складений та затверджений 28.10.2025 обвинувальний акт зі зміненим обвинуваченням за ст. 191 КК України, таким чином свідомо ввів суд і сторону захисту в оману. Так, лише 31.10.2025, після завершення допиту обвинувачених, прокурор повідомив про зміну обвинувачення, чим порушив право на захист. Окрім цього, прокурор спотворив, встановлені в суді докази, проігнорувавши показання свідка та досліджені документи, а також безпідставно застосував ст. 338 КПК України, не навівши жодної нової фактичної обставини, яка б обґрунтовувала зміну обвинувачення. Такі дії, на переконання захисту, свідчать про обвинувальний ухил, недобросовісність та необ`єктивність прокурора, а отже, викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості.

Відповідно до ч. 1 ст. 338 КПК з метою зміни правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення прокурор має право змінити обвинувачення, якщо під час судового розгляду встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа.

Дійшовши до переконання, що обвинувачення потрібно змінити, прокурор після виконання вимог ст. 341 цього Кодексу складає обвинувальний акт, в якому формулює змінене обвинувачення та викладає обґрунтування прийнятого рішення. Копії обвинувального акта надаються обвинуваченому, його захиснику, потерпілому, його представнику та законним представникам, а також представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Обвинувальний акт долучається до матеріалів кримінального провадження (частина друга цієї ж статті Кодексу).

Так, на переконання колегії суддів, факт складання та погодження зміненого обвинувального акта 28.10.2025 та його оголошення у судовому засіданні 31.10.2025 не свідчить про порушення вимог вказаної статті, оскільки прокурор вправі повідомити про зміну обвинувачення на будь-якій стадії судового розгляду до виходу суду в нарадчу кімнату.

Доводи захисту про приховування з боку прокурора зміни обвинувачення ґрунтуються лише на припущеннях.

Твердження захисників про відсутність нових обставин в обвинувальному акті 2025 року фактично свідчать про незгоду із позицією сторони обвинувачення.

Отож, зазначені у заявах доводи не містять конкретних обставин, які б свідчили про упереджене ставлення прокурора ОСОБА_5 у цьому провадженні, у зв`язку з чим, підстави для його відводу відсутні.

Окрім цього, заявники не надали будь-яких підтверджуючих доказів своїм твердженням про існування у прокурора ОСОБА_5 певної особистої зацікавленості.

Також, суд констатував, що відсутні будь-які підстави для відводу прокурорів групи прокурорів у цьому провадженні.

Так, зі змісту заяви захисника ОСОБА_33 вбачається, що постанова від 27.11.2024 про зміну групи прокурорів є формальною та не містить конкретного фактичного чи юридичного обґрунтування, всупереч вимогам ст. 36, 37 і 110 КПК України, а визначені нею прокурори, знаючи про зміну обвинувачення, не забезпечили дотримання вимог ст. 338 КПК, не вручили стороні захисту копію обвинувального акта та не усунули допущених процесуальних порушень. На думку останньої, така бездіяльність і відсутність належного процесуального контролю свідчать про упередженість прокурорів і порушення прав обвинувачених, що є підставою для відводу.

Твердження адвоката є невмотивованими та не відповідають вимогам кримінального процесуального закону.

Згідно з ч. 1 ст. 37 КПК прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів.

Рішення прокурора приймається у формі постанови. Постанова приймається у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли прокурор визнає це за необхідне (ч. 3 ст. 110 КПК).

Відповідно до п. 7 ч. 9 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» у разі необхідності заступник Генерального прокурора - керівник САП (особа, яка виконує його обов`язки): визначає групу прокурорів, які здійснюють повноваження прокурорів в особливо складному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів.

Згідно з вимогами до змісту постанови, якою оформляється процесуальне рішення прокурора, визначеними у ч. 5 ст. 110 КПК, постанова складається з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім`я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; 2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу; 3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови.

Тобто, постанова про заміну групи прокурорів прийнята уповноваженою особою в межах наданих їй повноважень. А фактична незгода сторони захисту із обсягом наведених у постанові мотивів, на переконання колегії суддів, не впливає на законність самого рішення.

Отож, таке рішення та його мотивація об`єктивно не свідчать про наявність особистої зацікавленості прокурорів, що може створити обґрунтовані сумніви у їх неупередженості.

Доводи захисту про існування упередженості прокурорів групи прокурорів у зв`язку із невиконанням ними вимог ст. 338 КПК України, фактично, свідчать про незгоду із процесуальними діями останніх і не підтверджуються жодними доказами.

Окрім цього, у своїй заяві захисник просила суд, у разі відмови у задоволенні заяви про відвід прокурорів, детально викласти в мотивувальній частині судового рішення норми закону, на які суд посилається, обґрунтовуючи відсутність підстав для такого відводу, а також зазначити, ким саме, на думку суду, були уповноважені прокурори на вчинення дій, описаних у заяві, які, на переконання захисту, не передбачені КПК та порушують права обвинувачених. Захисник також вимагала пояснити, які заходи суд вжив (або планує вжити) для усунення встановлених порушень прав учасників провадження, у тому числі щодо розгляду справи за старим обвинуваченням у період існування нового, та з посиланням на конкретні норми закону обґрунтувати, чому суд не реагує на наведені у заяві відомості про можливі порушення прокурорами вимог КПК. Додатково адвокат просила постановити окрему ухвалу і зобов`язати ДБР та Офіс Генерального прокурора внести відомості до ЄРДР щодо можливих неправомірних дій прокурорів, а в разі відмови, чітко зазначити фактичні й юридичні підстави відсутності реагування суду.

Водночас колегія суддів зважає на те, що вказані у заяві вимоги адвоката виходять за межі предмета розгляду заяви про відвід, у зв`язку з чим суд їх відхиляє. Відповідні доводи та обґрунтування захисника можуть бути відображені в апеляційній скарзі на кінцеве рішення суду, а не в заяві про відвід, або ж захисник самостійно може звереснутися до відповідних правоохоронних органів.

Отож, зважаючи на викладене, у заявах про відвід слід відмовити.

На підставі викладеного, суд постановив:

-у заявах захисника ОСОБА_34 про відвід прокурора та захисника ОСОБА_33 про відвід прокурора та прокурорів групи прокурорів у кримінальному провадженні № 52016000000000428 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення й оскарженню не підлягає.

Судді

ОСОБА_35 ОСОБА_36 ОСОБА_37