- Presiding judge (HACC AC): Bodnar S.B.
Справа № 991/9713/25
Провадження №11-сс/991/645/25
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4
підозрюваного ОСОБА_5
захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7
прокурора ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24 вересня 2025 року, якою продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 42025000000000261 від 31.03.2025,
УСТАНОВИЛА:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24 вересня 2025 року: частково задоволено клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) ОСОБА_9 у кримінальному провадженні № 42025000000000261 від 31.03.2025; продовжено до 22.11.2025 включно строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 ; визначено підозрюваному ОСОБА_5 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 1 000 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить у грошовому еквіваленті 3 028 000 гривень; у разі внесення застави покладено на підозрюваного ОСОБА_5 процесуальні обов`язки.
Не погодившись із указаним рішенням, захисник ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 звернувся до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24 вересня 2025 року та постановити нову ухвалу, якою у кримінальному провадженні № 42025000000000261 від 31.03.2025 визначити підозрюваному ОСОБА_5 заставу у розмірі 1 500 000 гривень.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24.09.2025 в частині визначення ОСОБА_5 розміру застави є необґрунтованою, незаконною, висновки суду, викладені у вказаному судовому рішенні не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження
На думку сторони захисту, матеріали кримінального провадження № 42025000000000261 від 31.03.2025 не містять сукупності належних та допустимих доказів, які б підтверджували вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України. Крім того, органом досудового розслідування неправильно кваліфіковано ймовірні дії учасників так званої «організованої групи», оскільки у даному випадку більш логічним є посилання на можливе вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 369-2 КК України, а не ст. 368 КК України.
Слідчий суддя, застосовуючи положення ч. 3 ст. 183 КПК України, безпідставно визначив розмір застави, який є явно непомірним для підозрюваного, не врахував його майновий стан та не надав належної оцінки відповідним доказам.
Крім того, у матеріалах справи відсутні будь-які дані, що підтверджують наявність ризиків знищення, приховування чи спотворення речей або документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також ризиків вчинення іншого кримінального правопорушення.
В судове засідання з`явилися підозрюваний ОСОБА_5, його захисники ОСОБА_6, ОСОБА_7 та прокурор САП ОСОБА_8 . Учасники провадження не заперечували щодо розгляду справи за наявного складу учасників.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_5, його захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7, які підтримали подану апеляційну скаргу, просили задовольнити їх у повному обсязі; прокурора САП ОСОБА_8, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, дослідивши матеріали провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025000000000261 від 31.03.2025 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 368, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 369, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 28 ст. 336, ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 368-3, ч. 4 ст. 369, ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 368, ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 368, ч. 1 ст. 368 КК України.
За версією слідства, в період з березня по серпень 2025 року утворена ОСОБА_10 та ОСОБА_11 організована група у складі ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15, вчинила ряд особливо тяжких корупційних злочинів, пов`язаних із заволодінням бюджетними коштами в особливо великих розмірах, та одержання неправомірної вигоди в особливо великих розмірах.
02 серпня 2025 року ОСОБА_5 затримано детективами НАБУ на підставі п. 3 ч. 1 ст. 208 КПК України внаслідок обґрунтованих підстав вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності НАБУ.
03 серпня 2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 368 КК України. ОСОБА_5 підозрюється у проханні надати та одержанні службовою особою неправомірної вигоди в особливо великому розмірі для себе та третіх осіб за вчинення службовою особою в інтересах третьої особи дій з використанням наданого службового становища, вчинених організованою групою.
05 серпня 2025 року ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду у справі № 991/7928/25 частково задоволено клопотання детектива НАБУ та застосовано до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою, визначено розмір застави як альтернативного запобіжного заходу (том 17, а.с. 211-224).
22 серпня 2025 року ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду залишено без змін ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05.08.2025, а апеляційні скарги - без задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 КПК України, повідомлено про підозру.
Слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення (ч. 1 ст. 94 КПК України).
На стадії досудового розслідування перевірка повідомлення про підозру з точки зору обґрунтованості підозри здійснюється не в рамках оцінки доказів з точки зору їх достатності для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а в контексті визначення вірогідності та достатності підстав можливої причетності особи до вчинення кримінального правопорушення, а також того чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше досудове розслідування
На стадії досудового розслідування слідчий суддя може, враховуючи правову позицію ЄСПЛ щодо визначення поняття «обґрунтована підозра» як існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (п. 175 Рішення в справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04, рішення від 21 квітня 2011 року, остаточне 21 липня 2011 року), оцінити достатність зібраних доказів для підозри певної особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Як вбачається із матеріалів провадження, на час повідомлення про підозру існували факти та інформація, які свідчили про те, що ОСОБА_5 міг вчинити кримінальне правопорушення, про підозру у якому йому було повідомлено. Про це, зокрема, свідчать докази та документи, які містяться в матеріалах провадження та досліджені слідчим суддею в судовому засіданні. З таким висновком слідчого судді погоджується колегія суддів.
А тому, доводи сторони захисту про відсутність у матеріалах провадження доказів на підтвердження події вказаного кримінального правопорушення та можливої причетності до його вчинення ОСОБА_5 є безпідставними.
Колегія суддів погоджується із висновком слідчого судді про те, що, у відповідності до вимог ст. 42 КПК України, ОСОБА_5 набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні № 42025000000000261 від 31.03.2025 і щодо нього може вирішуватися питання про застосування запобіжного заходу та його продовження
Колегія суддів відхиляє доводи сторони захисту стосовно відсутності у кримінальному провадженні будь-яких відомостей, які вказують на можливе вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 368 КК України та помилкової кваліфікації його діяння, оскільки на цьому етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду справи по суті, зокрема, пов`язаних із встановленням остаточної кваліфікації дій підозрюваного/обвинуваченого, а також оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину. На підставі розумної оцінки сукупності отриманих фактів та обставин суд лише визначає, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для продовження щодо нього запобіжного заходу.
До Єдиного реєстру досудових розслідувань вноситься попередня кваліфікація вчиненого правопорушення, і лише після проведення низки слідчих (розшукових) дій чи негласних слідчих (розшукових) дій можна надати остаточну кримінально-правову оцінку тим чи іншим діянням.
Кваліфікація певного правопорушення не є статичною, це динамічний процес, який розпочинається з правової кваліфікації, яка є саме попередньою і яка, зокрема, у ході ефективного досудового розслідування може зазнавати змін з урахуванням розширення можливостей для сторони обвинувачення встановити дійсні обставини відповідної події. Так, на початку досудового розслідування наявний лише обмежений обсяг відомостей про події. У ході досудового розслідування кількість, обсяг та якість виявлених відомостей збільшуються, і лише на момент завершення досудового розслідування справи відповідний суб`єкт кваліфікації повинен володіти всіма суттєвими, необхідними й достатніми даними про скоєне діяння (поведінку).
Відповідно до установленої практики ЄСПЛ, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, дійшов обґрунтованого висновку, що забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти встановленим слідчим суддею ризикам можливо шляхом продовження строку тримання під вартою.
Обґрунтовуючи клопотання детектив НАБУ послався на наявність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_5 міг вчинити особливо тяжке корупційне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 368 КК України, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
Звільнення від покарання з іспитовим строком, відповідно до ст. 75 КК України, в даному випадку не допускається, як і призначення покарання більш м`якого, ніж передбачено законом, як про це йдеться у ч. 1 ст. 69 КК України.
Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Колегія суддів погоджується, що тяжкість можливого покарання може спонукати підозрюваного переховуватися від суду. У рішенні у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У справі «Летельє проти Франції» суд визначив, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Разом з тим, тяжкість можливого покарання не є єдиною підставою для висновку про існування у цьому провадженні ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду. Про це, на думку слідчого судді, свідчать також наступні відомості:
- ОСОБА_5 володіє паспортом громадянина України для виїзду за кордон із номером НОМЕР_1 ;
-у 2023-2025 роках ОСОБА_5 5 разів виїздив за кордон попри введення в України воєнного стану та обмежень на виїзд за кордон для чоловіків призовного віку;
- ОСОБА_5, в силу своєї попередньої службової діяльності, має тісні дружні відносини із народним депутатом України ОСОБА_10, іншими впливовими посадовими особами України, тобто має широке коло зв`язків серед службових осіб органів державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронних органів, керівників підприємств, установ та організацій, які він може використати з метою переховування від органів досудового розслідування та/або суду, у тому числі шляхом залишення території України.
-підозрюваний може звернутись до осіб, з числа державних службовців тощо, котрі підтримують з ним зв`язок, з метою отримання допомоги у перетині державного кордону поза контролем уповноважених органів, забезпеченні житлом, коштами для існування, сприянням його переховуванню від органів досудового розслідування та/або суду.
Наведені вище відомості та дані свідчать про існування ризику переховування ОСОБА_5 від органу досудового розслідування або/та суду, та спростовують доводи сторони захисту щодо відсутності такого ризику.
Про існування ризику знищення, схову або спотворення речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення свідчить, зокрема, те, що у цьому кримінальному провадженні досудове розслідування ще не завершено і тривають процесуальні дії, відтак цілком вірогідним є зазначений ризик.
Окрім того, слідчий суддя встановив, що згідно із:
-протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо-, відеоконтроль особи відносно ОСОБА_5 від 28.07.2025, останній, в розмові, що відбулась 12.06.2025 говорить про необхідність видалення попереднього спілкування в засобах зв`язку;
-протоколом огляду мобільного телефону ОСОБА_5 від 05.08.2025 встановлено, що останній видалив чати із іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні, а також видалив інші відомості з телефону, які можуть мати доказове значення по даному кримінальному провадженню.
Зазначені дії є свідченням того, що 02.08.2025 ОСОБА_5, дізнавшись про затримання підозрюваних у даному кримінальному провадженні та про проведення у них обшуків, почав вживати заходи, направлені на знищення речових доказів (інформації), яка може мати доказове значення на власному мобільному телефоні.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав від свідків під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Під час оцінки ризику впливу підозрюваного на свідків, слідчий суддя, зокрема, обґрунтовано взяв до уваги надані органом досудового розслідування фактичні дані, а саме роль підозрюваного ОСОБА_5 в організованій групі (за версією органу досудового розслідування, ОСОБА_5 здійснював безпосередньо або через інших осіб вплив на командирів військових частин Національної гвардії України з метою закупівлі ними товарів оборонного призначення). Враховуючи описані обставини, ОСОБА_5, перебуваючи на волі, може здійснювати вплив на свідків, інших підозрюваних, з метою викривлення відомостей, які мають суттєве значення для кримінального провадження.
Обґрунтованими є також висновки слідчого судді про існування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення з огляду на виявлені органом досудового розслідування факти, що можуть вказувати на вчинення підозрюваним ОСОБА_5 інших кримінальних правопорушень. У поданому клопотанні детектив НАБУ відзначає, що в ході кримінального провадження № 42025000000000261 від 31.03.2025 задокументовано діяльність організованої групи під керівництвом ОСОБА_10 та ОСОБА_11, до складу якої входив ОСОБА_5, з метою вчинення як кримінальних правопорушень, у яких на даний час ОСОБА_5 повідомлено про підозру, так і у підготовці до вчинення інших кримінальних правопорушень.
На даний час досудове розслідування триває, слідством перевіряються причетність і інших осіб до вчинення кримінальних правопорушень, у яких підозрюється ОСОБА_5 та інші учасники організованої групи.
Колегія суддів погоджується із висновком слідчого судді, що, з огляду на існування вагомих доказів висунутої ОСОБА_5 підозри, а також з огляду на суттєвість встановлених ризиків щодо переховування від органів досудового розслідування та/або суду, знищення, схову або спотворення речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення, наявні обставини, які виправдовують продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 .
Згідно вимог ч. 4 ст. 199 КПК України, слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно із ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.
Європейським судом з прав людини визнано законними та обґрунтованими дії національних судів, щодо обрання підозрюваному розміру застави, який перевищував наявні активи, поточні доходи підозрюваного, тощо, беручи до уваги особливий характер справи заявника, предмет кримінального правопорушення та зазначено, що навіть якщо сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми неправомірної вигоди.
Так, у рішенні ЄСПЛ у справі Punzelt v. Czech Republic від 25 квітня 2000 року (заява № 31315/96, п. 86) констатовано, що ані неодноразова відмова у звільненні під заставу, ні в подальшому встановлена застава у 30 000 000 чеських крон, не були порушенням прав заявника, враховуючи масштаб його фінансових операцій.
Визначаючи альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 1000 (однієї тисячі) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, слідчим суддею враховано характер кримінального правопорушення, особу підозрюваного, відомості про його майновий стан.
Колегія суддів погоджується із висновками слідчого судді, що на даній стадії застава у розмірі 1000 (однієї тисячі) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб є обґрунтованою, не є непомірною, та здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також, що застосування інших більш м`яких запобіжних заходів буде не достатнім для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, й встановлених слідчим суддею, та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Інші доводи апеляційних скарг не спростовують висновки слідчого судді щодо наявності достатніх підстав для часткового задоволення клопотання детектива НАБУ ОСОБА_9 про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 42025000000000261 від 31.03.2025.
Неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження чи істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
У зв`язку з цим, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з`ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, а відтак вважає постановлене рішення законним, вмотивованим і обґрунтованим та не вбачає підстав для його скасування.
На підставі наведеного, керуючись статтями 176-178, 183, 193, 194, 196, 199, 309, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24 вересня 2025 року залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3