- Presiding judge (HACC): Bitsiuk A.V.
Справа № 991/10391/25
Провадження 1-кс/991/10479/25
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 жовтня 2025 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, прокурора ОСОБА_3, підозрюваного ОСОБА_4, захисника ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Києві клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 22024000000001148 від 12.12.2024,
ВСТАНОВИВ:
До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) ОСОБА_3 про продовження строку дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 22024000000001148 від 12.12.2024 (далі - Кримінальне провадження), у якому прокурор просить продовжити на два місяці строк дії покладених на підозрюваного ОСОБА_4 обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у зв`язку із застосуванням до нього запобіжного заходу у вигляді застави (далі - Клопотання).
Клопотання мотивовано тим, що:
1) ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України;
2) продовжують існувати ризики, передбачені п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України;
3) строк дії покладених на ОСОБА_4 обов`язків закінчується 12.10.2025, однак, досудове розслідування Кримінального провадження неможливо завершити до закінчення цього строку, оскільки необхідно провести ряд слідчих (розшукових) та процесуальних дій з метою проведення повного, всебічного та об`єктивного розслідування, у зв`язку з чим строк досудового розслідування у Кримінальному провадженні продовжено до 18.12.2025 включно.
У судовому засіданні прокурор САП ОСОБА_3 доводи Клопотання підтримав, просив задовольнити із викладених у ньому підстав.
У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 просили відмовити у задоволенні Клопотання з огляду на таке:
(1) ОСОБА_4 на момент повідомлення йому про підозру не був позбавлений статусу судді, а за такого не набув статусу підозрюваного у Кримінальному провадженні, оскільки складання, погодження, підписання та вручення повідомлення про підозру відбулося неуповноваженою особою на підставі доказів, зібраних органом, який не мав на це процесуальних повноважень;
(2) порушено правила підслідності у Кримінальному провадженні, що є підставою для визнання доказів недопустимими;
(3) підозра є необґрунтованою, оскільки відсутній склад кримінального правопорушення, інкримінованого ОСОБА_4, а також обставини, викладені у повідомленні йому про підозру, не підтверджуються зібраними стороною обвинувачення доказами. Зокрема, матеріалами Кримінального провадження не підтверджено факт отримання ОСОБА_4 вказівок «вищого політичного керівництва». Показання свідків, які були допитані у межах Кримінального провадження, спростовують факт надання ОСОБА_4 їм вказівок щодо прийняття рішення по справі № 14/312. ОСОБА_4 не був членом групи осіб, які вчиняли злочин за попередньою змовою, оскільки у самому тексті повідомлення йому про підозру зазначено, що він «не був обізнаний про діяльність організованої групи» та «не був знайомий з її учасниками». Відсутні докази на підтвердження наявності у ОСОБА_4 мотиву на заволодіння майном, зокрема щодо його кар`єрного просування тощо. Крім того, державі не завдано жодної шкоди, оскільки нафтопродуктопровід «Самара-Західний напрямок» ніколи не вибував з державної власності, що підтверджується судовими рішеннями. Разом з тим, ОСОБА_4, будучи Головою Вищого господарського суду України, а згодом Головою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, не мав повноважень та механізмів впливу на суддів та розгляд конкретних судових справ. Також, отримано відповіді на адвокатські запити сторони захисту щодо можливості здійснення впливу ОСОБА_4, зі змісту яких вбачається, що ОСОБА_4 не втручався у процес здійснення суддями правосуддя. Крім того, обставини, викладені у повідомленні ОСОБА_4 про підозру, спростовуються і звітом поліграфічного дослідження від 17.05.2025;
(4) відсутні ризики, які стали підставою для застосування запобіжного заходу, з огляду на належну процесуальну поведінку ОСОБА_4 ;
(5) визначена ОСОБА_4 застава у розмірі 302 800 000 грн є непомірною для останнього з огляду на майновий стан підозрюваного та членів його родини.
Письмові заперечення з додатками долучені до матеріалів Клопотання (Вх. № 46692/25 від 09.10.2025).
Слідчий суддя, дослідивши Клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши доводи сторін Кримінального провадження, дійшов до такого висновку.
Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з ч. ч. 5, 7 ст. 194 КПК України обов`язки покладаються на підозрюваного у випадку, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність обґрунтованої підозри, ризиків кримінального провадження та неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу. Обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку дії обов`язків згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Частиною 1 ст. 194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
У відповідності до змісту ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Так, зі змісту Клопотання та доданих до нього матеріалів вбачається, що детективами Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) здійснюється досудове розслідування, а прокурорами САП - процесуальне керівництво у Кримінальному провадженні.
У Кримінальному провадженні органом досудового розслідування встановлено, що на початку 2015 року (точної дати та місця досудовим розслідування не встановлено) у ОСОБА_6 та інших невстановлених на даний час службових осіб - організаторів протиправної діяльності виник злочинний умисел, направлений на протиправне заволодіння українською частиною нафтопродуктопроводу «Самара - Західний напрямок» (далі - Нафтопродуктопровід) з подальшою легалізацією коштів, одержаних внаслідок протиправного заволодіння цим Нафтопродуктопроводом.
Маючи тісні зв`язки з російськими політичними та бізнес-елітами, у тому числі володільцями нафтопродуктопроводу, зважаючи на розв`язання Російською Федерацією (далі - РФ) збройної агресії проти України у 2014 році, що призвело до погіршення відносин між країнами та ускладнення здійснення господарської діяльності, ОСОБА_6 разом з іншими невстановленими на даний час особами, розробили злочинний план, який полягав у привласненні української частини магістрального Нафтопродуктопроводу, що вже належав державі Україна в особі Фонду державного майна України (далі - ФДМУ) на підставі рішення суду.
Розроблений у невстановлені досудовим розслідуванням час та місці, а також при невстановлених обставинах, але не пізніше початку 2015 року, ОСОБА_6 та іншими невстановленими особами, у тому числі особою, яку у своїх телефонних розмовах ОСОБА_6 називав «Главный», «Начальник», злочинний план складався з таких етапів:
1. проведення переговорів та досягнення домовленостей з громадянами РФ ОСОБА_7, ОСОБА_8 та іншими на цей час невстановленими досудовим розслідуванням особами з числа громадян РФ щодо придбання Нафтопродуктопроводу організаторами злочинної схеми;
2. після досягнення домовленостей з власниками Нафтопродуктопроводу отримати вплив та контроль за діяльністю ДП «ПрикарпатЗахідтранс», у тому числі шляхом призначення підконтрольних осіб на керівні посади і виконання службовими особами ДП «ПрикарпатЗахідтранс» вказівок ОСОБА_6 та його співучасників, направлених на заволодіння Нафтопродуктопроводом, шляхом перегляду та скасування рішення Господарського суду Рівненської області від 22.03.2011 у справі № 14/312, з подальшим формальним продажем цього Нафтопродуктопроводу іноземній компанії, задля приховання злочину і надання йому вигляду господарських відносин;
3. після отримання впливу та контролю за діяльністю ДП «ПрикарпатЗахідтранс» організувати підготовку та подачу представниками ДП «ПрикарпатЗахідтранс», які не були обізнані про злочинний умисел учасників протиправного механізму, до Господарського суду Рівненської області заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Рівненської області від 22.03.2011 у справі № 14/312;
4. вжити необхідних дій і заходів для позитивного перегляду Господарським судом Рівненської області за нововиявленими обставинами рішення цього ж суду від 22.03.2011 у справі № 14/312, яке набрало законної сили, а також вжиття аналогічних дій з підтриманням такої позиції суддями Рівненського апеляційного господарського суду та Вищого господарського суду України;
5. домовитись з представниками іноземної компанії, які не були обізнані зі злочинними намірами ОСОБА_6 та інших організаторів злочину, для подальшого оформлення переходу права власності на Нафтопродуктопровід до їх компанії, з одночасним влаштуванням на керівні посади ДП «ПрикарпатЗахідтранс» підконтрольних ОСОБА_6 та іншим невстановленим учасникам протиправної діяльності осіб, і надання таким чином вигляду законного правочину вчиненому злочину задля унеможливлення повернення Нафтопродуктопроводу до державної власності;
6. досягнути домовленостей з представниками іноземної компанії, які мали профінансувати інсценовану купівлю Нафтопродуктопроводу шляхом надання кредиту описаній вище іноземній компанії під заставу власних акцій;
7. організувати та забезпечити підписання договору купівлі-продажу іменних бездокументарних акцій між іноземною компанією та Акціонерним товариством «Акционерная компания трубопроводного транспорта нефтепродуктов «Транснефтепродукт» щодо придбання АТ «Юго - Запад транснефтепродукт» (яке, у свою чергу, є засновником та власником ДП «ПрикарпатЗахідтранс»);
8. організувати та забезпечити підписання кредитного договору між покупцем іменних бездокументарних акцій АТ «International Trading Partners AG» та кредитором іноземною компанією;
9. після призначення на керівні посади у ДП «ПрикарпатЗахідтранс» підконтрольних ОСОБА_6 та іншим невстановленим учасникам протиправної діяльності осіб, делегувати їм організацію підготовки та подачі представниками ДП «ПрикарпатЗахідтранс» до Господарського суду Рівненської області клопотання про призначення судової експертизи з одночасним пошуком і досягненням домовленостей з представниками експертної установи про надання відповідей на поставлені перед експертом питання в необхідній для реалізації злочинного умислу редакції;
10. здійснювати контроль та постійну комунікацію з представниками експертної установи під час складення висновку експерта;
11. забезпечити надання представниками експертної установи до Господарського суду Рівненської області неправдивого висновку експерта та на його підставі введення в оману суду;
12. забезпечити ухвалення Господарським судом Рівненської області рішення про відмову у задоволенні позову заступника Генерального прокурора про визнання за державою в особі ФДМУ права власності на частину магістрального Нафтопродуктопроводу, а також вжиття дій з метою підтримання такої позиції суддями Рівненського апеляційного господарського суду та Вищого господарського суду України;
13. організувати легалізацію коштів, отриманих від функціонування Нафтопродуктопроводу, пошук та залучення осіб, які б відповідали за обготівкування та передачу організаторам протиправної діяльності коштів.
Після узгодження вказаного злочинного плану між ОСОБА_6 та невстановленою досудовим розслідуванням особою, яку у своїх телефонних розмовах ОСОБА_6 називав « Главный », «Начальник» відбулось розподілення ролей та організації виконання етапів злочинного плану.
Так, на невстановлену досудовим розслідуванням особу, яку у своїх телефонних розмовах ОСОБА_6 називав « Главный », «Начальник», серед іншого покладалась реалізація таких етапів злочинного плану:
1. вжити необхідних дій і заходів для позитивного перегляду Господарським судом Рівненської області за нововиявленими обставинами рішення цього ж суду від 22.03.2011 у справі № 14/312, яке набрало законної сили, а також вжиття аналогічних дій з підтриманням такої позиції суддями Рівненського апеляційного господарського суду та Вищого господарського суду України;
2. забезпечити ухвалення Господарським судом Рівненської області рішення про відмову у задоволенні позову заступника Генерального прокурора про визнання за державою в особі ФДМУ права власності на частину магістрального Нафтопродуктопроводу, а також вжиття дій з метою підтримання такої позиції суддями Рівненського апеляційного господарського суду та Вищого господарського суду України.
ОСОБА_6 та інша невстановлена службова особа із числа вищого політичного керівництва держави з метою заволодіння чужим майном - українською частиною магістрального Нафтопродуктопроводу на початку 2015 року, точна дата та час слідством не встановлені, через третіх осіб, забезпечили пошук, залучення та участь ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень у складі організованої групи, на що останні погодилися.
Крім того, згідно ролей в організованій злочинній групі та розподілу виконання етапів злочинного плану, невстановлена досудовим розслідуванням особа, яку у своїх телефонних розмовах ОСОБА_6 називав « Главный », «Начальник», з метою заволодіння чужим майном - українською частиною магістрального Нафтопродуктопроводу на початку 2015 року, точна дата та час слідством не встановлені, залучив громадянина ОСОБА_4, який із 15.04.2014 року займав посаду голови Вищого господарського суду України, для забезпечення реалізації окремих етапів злочинного плану, на що останній погодився, при цьому не будучи знайомим із іншими учасниками організованої групи та був обізнаним про діяльність організованої групи, діючи виключно на виконання частини злочинного плану, яка була доручена йому організаторами протиправної діяльності, а саме:
1. вжити необхідних дій і заходів для позитивного перегляду Господарським судом Рівненської області за нововиявленими обставинами рішення цього ж суду від 22.03.2011 у справі № 14/312, яке набрало законної сили, а також вжиття аналогічних дій з підтриманням такої позиції суддями Рівненського апеляційного господарського суду та Вищого господарського суду України;
2. забезпечити ухвалення Господарським судом Рівненської області рішення про відмову у задоволенні позову заступника Генерального прокурора про визнання за державою в особі ФДМУ права власності на частину магістрального Нафтопродуктопроводу, а також вжиття дій з метою підтримання такої позиції суддями Рівненського апеляційного господарського суду та Вищого господарського суду України.
Таким чином, ОСОБА_6 та невстановлена досудовим розслідуванням особа, яку у своїх телефонних розмовах ОСОБА_6 називав «Главный», «Начальник» на початку 2015 року, точна дата та місце у ході досудового розслідування не встановлені, створили та очолили організовану групу, до складу якої увійшли: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, а також інші невстановлені особи. Крім того, для реалізації окремих етапів злочинного плану вказані особи залучили ОСОБА_4, який не був обізнаним про діяльність організованої групи та не був знайомим іншими учасниками організованої злочинної групи.
Вказана організована група діяла на постійній основі у період з початку 2015 року по березень 2019 року, з розподілом їх функцій, спрямованих на досягнення єдиного злочинного результату, згідно з розробленим та погодженим усіма учасниками планом:
I - II етапи. ОСОБА_6 за невстановлених слідством обставин та у невстановлений час (але не пізніше 18.03.2015) відвідав РФ, де провів зустрічі з ОСОБА_8 (голова правління та президент «Акционерная компания трубопроводного транспорта нефтепродуктов «Транснефтепродукт») та низкою невстановлених слідством осіб, а також досяг домовленостей щодо можливості придбання вищевказаного Нафтопродуктопроводу підконтрольними особами ОСОБА_6 та інших невстановлених організаторів злочинної діяльності, а саме ОСОБА_11 та ОСОБА_10 . Зважаючи на розв`язання РФ збройної агресії проти України у 2014 році, що призвело до погіршення відносин між країнами та ускладнення ведення господарської діяльності, діючі на той момент власники Нафтопродуктопроводу - представники «Акционерная компания трубопроводного транспорта нефтепродуктов «Транснефтепродукт» погодились на пропозицію ОСОБА_6 щодо продажу Нафтопродуктопроводу.
III етап. 30.03.2015 тодішній директор підприємства ДП «Прикарпатзахідтранс» ОСОБА_14, який не був обізнаним зі злочинними намірами ОСОБА_6, але виконуючи вказівки невстановлених на даний час слідством осіб, підписав та подав до Господарського суду Рівненської області заяву про перегляд рішення Господарського суду Рівненської області від 22.03.2011 у справі № 14/312 за нововиявленими обставинами.
В обґрунтування підстав перегляду рішення господарського суду Рівненської області від 22.03.2011 у справі № 14/312 за нововиявленими обставинами директор ДП «ПрикарпатЗахідтранс» ОСОБА_14 надав в якості доказу акт АТ «Чорномортранснафта» про списання основних засобів від 05.04.2002 (далі - Акт), згідно з яким НПП «Грозний - Армавір - Трудова» виведено з експлуатації ще у 1992 році, а сам нафтопродуктопровід розкрадено. Про існування вказаного Акту ДП «ПрикарпатЗахідтранс» нібито дізналося лише 10.03.2015 від ВАТ «АК «Транснафтопродукт» (РФ).
IV етап. ОСОБА_6 у невстановлений досудовим розслідуванням час (однак не пізніше 18.03.2015) та невстановленому місці заручився підтримкою та допомогою іншого організатора злочинної діяльності, якого у своїх телефонних розмовах називав «Главный», «Начальник», який, у свою чергу, самостійно, а також через третіх осіб, залучив для реалізації окремих етапів злочинного плану у якості пособника ОСОБА_4, який на той час займав посаду голови Вищого господарського суду України.
У подальшому ОСОБА_4, не будучи обізнаним про діяльність організованої групи, однак діючи на виконання окремих етапів злочинного плану, доручених йому організаторами злочинної схеми, до подачі заяви про перегляд рішення Господарського суду Рівненської області за нововиявленими обставинами, у період часу з 17.03.2015 до 31.03.2015, перебуваючи у м. Житомир, достовірно знаючи про відсутність правових підстав для перегляду рішення в справі № 14/312 за нововиявленими обставинами, зловживаючи службовим становищем, використовуючи власний авторитет та посаду голови Вищого господарського суду України, при особистій зустрічі здійснив протиправний адміністративний вплив на голову вказаного суду ОСОБА_15 (який не був обізнаний із злочинними намірами організованої групи), та повідомив останньому про заплановану подачу заяви, наголосивши на необхідності її задоволення судом та подальшого перегляду справи №14/312, окремо зазначивши, що діє на виконання вказівок вищого політичного керівництва держави.
Окрім того, ОСОБА_4, залучивши голову Рівненського апеляційного господарського суду ОСОБА_16 (який не був обізнаний із злочинними намірами організованої групи), у період часу з 17.03.2015 до 31.03.2015, доручив останньому здійснювати контроль за правильністю виконання ОСОБА_15 поставленого завдання та забезпечити необхідне рішення апеляційного суду, шляхом здійснення протиправного адміністративного впливу, забезпеченого займаною ОСОБА_16 посадою заступника голови Рівненського господарського апеляційного суду, а також можливістю адміністративного впливу на процес проходження кваліфікаційного оцінювання суддями.
Заява про перегляд рішення господарського суду Рівненської області у справі № 14/312 прийнята 31.03.2015 до провадження суддею господарського суду Рівненської області ОСОБА_17, з якою ОСОБА_4 підтримував особисті дружні відносини. У подальшому, вказана заява призначена до розгляду.
У свою чергу, ОСОБА_17, не маючи достатніх правових підстав, діючи на виконання протиправних вказівок ОСОБА_4, 21.04.2015 задовольнила заяву ДП «ПрикарпатЗахідтранс» та скасувала рішення у справі № 14/312.
06.05.2015 ОСОБА_17 призначено експертизу, питання для якої були погоджені ОСОБА_4 у ході телефонної розмови із ОСОБА_15 та зупинила провадження у справі.
24.06.2015 ОСОБА_16, шляхом протиправного адміністративного впливу на суддів Рівненського апеляційного господарського суду ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, організовано винесення рішення про відмову у задоволенні апеляційної скарги прокурора на рішення ОСОБА_17 від 06.05.2015.
Як наслідок, умисні дії невстановленого досудовим розслідуванням організатора протиправної діяльності, якого називають «Главный», «Начальник», а також ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_16, а також інших, невстановлених на даний час учасників організованої злочинної групи призвели до того, що Нафтопродуктопровід продовжив протиправно перебувати у володінні АТ «Юго - Запад транснефтепродукт» акціонерної компанії «Акционерная компания трубопроводного транспорта нефтепродуктов «Транснефтепродукт» (РФ).
V - VIII етапи. ОСОБА_6 за посередництва свого бізнес-партнера, з яким мав особисті дружні стосунки, ОСОБА_21 (громадянина РФ) у невстановлені досудовим розслідуванням час та місці познайомився з громадянином Німеччини власником та засновником швейцарської компанії «International Trading Partners AG»ОСОБА_67, якому запропонував виступити в ролі покупця нафтопродуктопроводу та у подальшому номінального власника.
При цьому ОСОБА_6, посилаючись на свої зв`язки із політичними та бізнес елітами РФ, запевнив ОСОБА_22 в узгодженні всіх питань та вирішення з будь-якими посадовими особами в РФ поточних проблем у разі їх виникнення, на що останній погодився.
У подальшому ОСОБА_6, діючи спільно з іншими невстановленими особами, підтримуючи дружні відносини з ОСОБА_7, ОСОБА_8 та іншими посадовими особами РФ, створили умови для продажу російською стороною української частини нафтопродуктопроводу.
ОСОБА_6 та інші учасники організованої групи залучили компанію, зареєстровану на території Британських Віргінських Островів «Tantlum Investments Limited».
З метою забезпечення оплати за придбання Нафтопродуктопроводу, враховуючи той факт, що швейцарська компанія «International Trading Partners AG» після згоди ОСОБА_23 фактично була підконтрольна та ввірена організаторам злочинної схеми, ОСОБА_6 та інші невстановлені на даний час організатори злочинної схеми домовились про укладення договору з кредитування під заставу 75% акцій компанії «International Trading Partners AG». Указані кошти повинні були забезпечити сплату російській стороні за придбання нафтопродуктопроводу.
ОСОБА_6 організував та забезпечив укладення 19.08.2015 у м. Москва, РФ, угоди купівлі - продажу іменних бездокументарних акцій № 311/2015 між «International Trading Partners AG» в особі ОСОБА_23 та Акціонерним товариством «Акционерная компания трубопроводного транспорта нефтепродуктов «Транснефтепродукт», в особі Генерального директора ОСОБА_24, відповідно до якої «International Trading Partners AG» придбало 100% акцій АТ «Юго - Запад транснефтепродукт», яке у свою чергу являється засновником та власником ДП «ПрикарпатЗахідтранс».
Розуміючи протиправний характер дій, для забезпечення проведення розрахунків з Акціонерним товариством «Акционерная компания трубопроводного транспорта нефтепродуктов «Транснефтепродукт» переказ коштів від 16.02.2016 був оформлений організаторами злочинної діяльності у вигляді кредитної угоди під заставу 75% акцій компанії «International Trading Partners AG» від «Tantlum Investments Limited».
Вказане свідчить про усвідомлення учасниками організованої групи протиправності своїх дій та маскування її реалізації з використанням суб`єктів господарської діяльності - нерезидентів, які зареєстровані та провадять свою діяльність у офшорній зоні та про усвідомлення організаторами злочинної діяльності своїх протиправних дій, оскільки це надавало їм змогу фактично приховати безпосереднього власника нафтопродуктопроводу.
IX - XI етапи. Після оформлення вказаних документів ОСОБА_6 та інші невстановлені на даний час особи - організатори злочинної діяльності фактично набули право управління та контролю українською частиною Нафтопродуктопроводу.
У 2016 році за ініціативою невстановлених на даний час осіб призначено на керівні посади у ДП «ПрикарпатЗахідтранс», а саме: ОСОБА_10 - заступником директора з правових питань, ОСОБА_11 - головою наглядової ради.
Таким чином, указані особи набули організаційно-розпорядчих функцій. Вказані дії, крім іншого, мали на меті закріплення повного контролю над діяльністю ДП «ПрикарпатЗахідтранс», у тому числі забезпечення прийняття необхідних організаційних та розпорядчих рішень та фактично нівелювання ролі на товаристві його фактичного власника
ОСОБА_25 подальшому за невстановлених досудовим розслідуванням обставин та у невстановлений час ОСОБА_6 та невстановлена досудовим розслідуванням особа, яку у своїх телефонних розмовах ОСОБА_6 називав «Главный», «Начальник» надали, у тому числі через третіх, невстановлених слідством осіб, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 вказівки щодо подальшого виконання злочинного плану, розробленого та узгодженого з іншими учасниками організованої групи.
Так, на ОСОБА_10 покладались обов`язки з реалізації наступних етапів злочинного плану:
1. підготовка та подача представниками ДП «ПрикарпатЗахідтранс» до Господарського суду Рівненської області клопотання про призначення судової експертизи;
2. пошук та досягнення домовленостей з представниками експертної установи про надання відповідей на поставлені перед експертом питання в необхідній для реалізації злочинного умислу редакції;
3. здійснення контролю та постійної комунікації з представниками експертної установи під час складення висновку експерта;
4. забезпечення надання представниками експертної установи до Господарського суду Рівненської області неправдивого висновку експерта та на його підставі введення в оману суду.
На ОСОБА_11 покладались обов`язки з реалізації наступних етапів злочинного плану, а саме:
1. організація легалізації коштів, отриманих від функціонування нафтопродуктопроводу;
2. пошук та залучення осіб, які б відповідали за обготівковування та передачу організаторам протиправної діяльності коштів.
У подальшому, на виконання розробленого організаторами протиправної діяльності злочинного плану, у невстановленому місці та у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше лютого 2016 року, ОСОБА_10, виконуючи свої функції у складі організованої групи, забезпечив підготовку та подачу начальником юридичного відділу ДП «ПрикарпатЗахідтранс» ОСОБА_26, яка не була обізнана зі злочинними планами та намірами, до Господарського суду Рівненської області клопотання про призначення експертизи від 02.02.2016 (реєстраційний номер ПЗТ-108/141) у справі № 14/312.
Під час судового розгляду ОСОБА_4, який діяв на виконання доручених йому організаторами елементів злочинного плану, забезпечено винесення ухвали Господарського суду Рівненської області від 18.02.2016, якою задоволено вказане клопотання ДП «ПрикарпатЗахідтранс» та призначено інженерно-технічну судово-будівельну експертизу, проведення якої доручено ДП «Український державний науково - дослідний і проектний інститут азотної промисловості і продуктів органічного синтезу» (далі - ДП «УкрДІАП»), що засноване на державній власності та належить до сфери управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (раніше - Міністерства промислової політики України). На вирішення експертизи, з-поміж інших, поставлені також питання: «Чи є нафтопродуктопровід новоствореним чи є частиною побудованого за часів існування СРСР?» (питання № 8) та «Чи є нафтопродуктопровід магістральним?» (питання № 11).
Вказана ухвала суду разом із матеріалами судової справи № 14/312 направлена для виконання на адресу ДП «УкрДІАП» листом від 25.02.2016 № 14/312/256/16.
Проведення експертизи доручено співробітниці ДП «УкрДІАП» ОСОБА_27, яка була ознайомлена з правами та обов`язками експерта та, усвідомлюючи відповідальність за складення та надання до суду висновку експерта, не відмовилася від проведення призначеної господарським судом експертизи.
При цьому ОСОБА_10, будучи залученим до реалізації злочинного плану, діючи у складі організованої групи, на виконання одного з етапів злочинного плану, а саме складення експертом завідомо неправдивого висновку, задля надання законного вигляду привласненню української частини магістрального нафтопродуктопроводу «Самара - Західний напрямок» усвідомлював протиправність власних дій та організованої групи в цілому.
Так, на виконання розробленого ОСОБА_6 та іншими невстановленими на даний час організаторами протиправної діяльності злочинного плану та реалізації одного з його етапів в результаті підбурювань ОСОБА_10, ОСОБА_27 як головою експертної комісії, в період січня - березня 2017 року за результатами вивчення отриманих копій документів ДП «Прикарпатзахідтранс» та отриманих систематизованих даних дослідження від інших експертів складено проект висновку інженерно-технічної судово-будівельної експертизи із висновками, необхідними учасникам злочинної діяльності.
У подальшому, в період часу з березня по квітень 2017 року ОСОБА_10 виконуючи свої функції у складі організованої групи, діючи на виконання розробленого ОСОБА_6 та іншими невстановленими на даний час організаторами злочинного плану, перебуваючи у невстановленому органом досудового розслідування місці, шляхом умовляння підбурив ОСОБА_27 до складання висновку інженерно-технічної судової експертизи від 20.03.2017 у справі № 14/312, у якому висновки на питання № 8 та № 11 сформульовані у відповідності до розробленого злочинного плану, з метою подальшого скерування до Господарського суду Рівненської області.
У результаті підбурювань ОСОБА_10 ОСОБА_27, будучи повідомленою про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 384 КК України, за дачу завідомо неправдивого висновку експерта, що підтверджується її особистим підписом, достовірно знаючи, що складений нею висновок інженерно-технічної судової експертизи від 20.03.2017 у справі № 14/312 містить неправдиві відомості, особисто підписала його як голова експертної комісії, а отже як особа, що надає послуги експерта.
Продовжуючи виконання розробленого ОСОБА_6 та іншими, невстановленими особами злочинного плану, ОСОБА_10, розуміючи, що у результаті його підбурення ОСОБА_27 вже складено завідомо неправдивий висновок експерта, шляхом подальших умовлянь спонукав ОСОБА_27 надати цей висновок до Господарського суду Рівненської області.
Як наслідок, листом ДП «УкрДІАП» від 28.04.2017 № 2804-1 вказаний висновок скеровано до Господарського суду Рівненської області.
При цьому, Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз за результатами проведення комісійної судової будівельно-технічної експертизи у кримінальному провадженні складено висновок експертів від 04.02.2021 № 6567/20-42/6568/6569/20-43 за змістом якого, зокрема Нафтопродуктопровід у частині, що проходить територією України, враховуючи: його розташування на території України, технічні характеристики і призначення; положення статті 1 Закону України «Про нафту і газ», відповідно до якої транзит нафти, газу та продуктів їх переробки трубопроводами через територію України між прикордонними пунктами приймання-здавання з території інших держав для споживачів за межами України відбувається виключно магістральними трубопроводами, відповідно до класифікації трубопровідного транспорту в системі трубопровідного транспорту України, наведеної у статті 2 Закону України «Про трубопровідний транспорт» та пункті 1.3 Інструкції про умови і правила провадження підприємницької діяльності (ліцензійні умови) з ремонту та експлуатації об`єктів трубопровідного транспорту нафтогазового комплексу України та контроль за їх дотриманням, відноситься до магістрального трубопровідного транспорту.
XII - XIII етапи. ОСОБА_4, діючи умисно, у період часу із 18.02.2016 до 30.05.2018, більш точний час досудовим слідством не встановлено, у невстановлений слідством спосіб, використовуючи службове становище голови Вищого господарського суду України, користуючись власним авторитетом у судовій гілці влади та посилаючись на необхідність виконання вказівок вищого політичного керівництва держави, керуючись мотивом кар`єризму, здійснив протиправний адміністративний вплив на керівництво Господарського суду Рівненської області в особі голови Господарського суду Рівненської області ОСОБА_15, та суддю Господарського суду Рівненської області ОСОБА_28, а також, через використання протиправного адміністративного впливу ОСОБА_16, здійснив вплив на суддів Рівненського апеляційного господарського суду ОСОБА_29, ОСОБА_30 та ОСОБА_31, а також суддів Касаційного господарського суду Верховного суду ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34 та забезпечив відмову у задоволенні позову заступника Генерального прокурора України про визнання права власності на частини нафтопродуктопроводів «Самара - Західний напрямок» та «Грозний - Армавір - Трудова», що проходять по території України, загальною довжиною 1 433 км, за державою в особі ФДМУ, витребування їх з володіння дочірнього підприємства «Прикарпатзахідтранс» південно - західного відкритого акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів російської акціонерної компанії «Транснафтопродукт» та передачі їх ФДМУ.
Так, 02.02.2016 відбулась заміна судді ОСОБА_17 на суддю ОСОБА_28, якій ОСОБА_15 повідомив про необхідність виконання протиправних вказівок ОСОБА_4 та погодження усіх етапів та рішень при розгляді справи № 14/312.
У зв`язку з тим, що 15.01.2016 до Господарського суду Рівненської області повернулись матеріали з Волинського відділення ЛНДІСЕ із зазначенням неможливості проведення експертизи, ОСОБА_15 повідомив про даний факт ОСОБА_4 та отримав від останнього вказівку призначити повторну експертизу до ДП «УкрДІАП», достовірно розуміючи, що інші учасники організованої групи забезпечать підготовку експертами необхідного висновку.
18.02.2016 ОСОБА_28, на виконання вказаних вище вказівок, незважаючи, що представники ДП «ПрикарпатЗахідтранс» клопотали щодо призначення експертизи до ПАТ «Інститут транспорту нафта», приймаючи до уваги, що будь - які відомості про ДП «УкрДІАП» як експертної установи відсутні, призначено нову експертизу, проведення якої доручено експертам ДП «УкрДІАП».
У подальшому, на виконання прямих вказівок ОСОБА_4, 30.08.2017 Господарським судом Рівненської області (суддя ОСОБА_28 ), ігноруючи заперечення ФДМУ щодо висновків експерта ДП «УкрДІАП» та клопотання ФДМУ про призначення повторної експертизи, винесено рішення про відмову у задоволенні позову прокурора.
Водночас, за результатами розгляду справи № 14/312 рішення судді Господарського суду Рівненської області ОСОБА_28 від 30.08.2017 залишено без змін постановами Рівненського апеляційного господарського суду від 18.12.2017 (колегія суддів у складі: ОСОБА_29, ОСОБА_35 та ОСОБА_36 ) та Верховного Суду України у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.05.2018 (колегія суддів у складі: ОСОБА_32, ОСОБА_37 та ОСОБА_38 ) відмовлено у задоволенні позову заступника Генерального прокурора України про визнання права власності на частини нафтопродуктопроводів «Самара - Західний напрямок» та «Грозний - Армавір - Трудова», що проходять по території України, загальною довжиною 1 433 км, за державою в особі ФДМУ, витребування їх з володіння дочірнього підприємства «Прикарпатзахідтранс» південно - західного відкритого акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів російської акціонерної компанії «Транснафтопродукт» та передачу їх ФДМУ.
Як підставу відмови в задоволенні позову судом зазначено, що частина нафтопродуктопроводу Самара-Західний напрямок, яка проходить територією України, була побудована (в основному) під час існування СРСР, але за рахунок грамотної експлуатації, своєчасних усунень дефектів на базі регулярних технічних обстежень, заміни обладнання і трубопроводів, що вичерпали свій ресурс, технічного переоснащення і реконструкції існуючих об`єктів, а також будівництва нових, нафтопродуктопровід, що експлуатується та утримується відповідачем, фактично є новим об`єктом, переробленим за його кошти, що встановлено висновком інженерно-технічної судової експертизи від 20.03.2017 у справі № 14/312.
Зазначений висновок за змістом є ідентичним формулюванню відповіді на питання № 8 висновку інженерно-технічної судової експертизи від 20.03.2017 у справі № 14/312, складеного ОСОБА_27 під злочинним тиском ОСОБА_10 .
Окрім того, після скасування судом 21.04.2015 рішення Господарського суду Рівненської області від 22.03.2011 у справі № 14/312, вже правонаступник ДП «Прикарпатзахідтранс» південно - західного відкритого акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів російської акціонерної компанії «Транснафтопродукт» - ТОВ «Прикарпатзахідтранс», упродовж 2017 - 2018 років здійснило реєстрацію за собою права власності на технологічні об`єкти Нафтопродуктопроводу.
Саме в силу факту реєстрації права власності на деякі технологічні об`єкти суди у своїх рішеннях зазначили: «… оскільки право власності на технологічні об`єкти в рамках ЛДВС у встановленому законом порядку зареєстроване за відповідачем, то і лінійна частина нафтопродуктопроводу «Самара-Західний напрямок», що проходить по території України, як приналежність до вказаних технологічних об`єктів, також належить на праві власності вказаному товариству».
Згідно з листом ФДМУ від 11.06.2024 № 10-25-15766, який є потерпілим внаслідок незаконного вибуття з державної власності української частини магістрального Нафтопродуктопроводу сума завданих державі збитків станом на 01.12.2017 становить 1 407 317 804,57 грн.
18.06.2025 першим заступником Генерального прокурора ОСОБА_39 складено та підписано повідомлення про підозру ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, тобто в пособництві у заволодінні чужим майном, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого в особливо великих розмірах групою осіб за попередньою змовою (далі - Повідомлення про підозру) (Т. 2 а. 71-80), вручення якого доручено прокурорам Офісу Генерального прокурора ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, що входять до складу групи прокурорів у Кримінальному провадженні (Т. 2 а. 70).
Обставини вручення, зокрема Повідомлення про підозру ОСОБА_4 зафіксовані у протоколі вручення процесуальних документів від 18.06.2025 (Т. 2 а. 81).
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_43 від 18.06.2025 (справа № 761/25195/25) до підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. Строк тримання під вартою рахувати з моменту фактичного затримання, а саме з 18.06.2025, тобто по 16.08.2025. Визначити підозрюваному ОСОБА_4 заставу у межах 100 000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 302 800 000 (триста два мільйони вісімсот тисяч) гривень у національній грошовій одиниці. У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме: (1) прибувати за вимогою до слідчого (детектива), прокурора та суду; (2) повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; (3) утримуватися від спілкування з ОСОБА_17, ОСОБА_28, ОСОБА_15, ОСОБА_18, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_29, ОСОБА_16, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, щодо обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру ОСОБА_4 у цьому кримінальному провадженні; (4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, службовий паспорт, інші документи, що мають право на виїзд з України та в`їзд до України; (5) носити електронний засіб контролю. Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, а також строк дії ухвали визначити по 16.08.2025 (далі - Ухвала) (Т. 2 а. 82).
Як вбачається зі змісту Ухвали, якою до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід, слідчим суддею при її постановленні, встановлено всі обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування до підозрюваного відповідного запобіжного заходу.
Аналіз положень ч. 1-4 ст. 194 КПК України дає підстави дійти висновку, що запобіжний захід може бути застосуваний тільки до особи, яка є підозрюваною в розумінні ст. 42 КПК України.
За такого, предметом розгляду цього Клопотання, є вирішення питання про наявність/відсутність підстав для продовження вже покладених на підозрюваного ОСОБА_4 обов`язків, а не набуття останнім статусу підозрюваного у Кримінальному провадженні, оскільки у разі ненабуття особою статусу підозрюваного відносно особи не може бути застосовано запобіжний захід.
У разі незгоди сторони захисту із законністю повідомлення про підозру чи відповідної Ухвали слідчого судді, належним процесуальним способом захисту прав ОСОБА_4 є подання апеляційної скарги на Ухвалу про застосування запобіжного заходу або оскарження повідомлення про підозру у порядку, передбаченому п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12.08.2025 (справа № 991/8094/25) клопотання сторони захисту про зміну застосованого до ОСОБА_4 запобіжного заходу задоволено частково та змінено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований до підозрюваного ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 18 червня 2025 року (справа №761/25195/2025, провадження №/1-кс/761/16847/2025), на запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 100 000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, в сумі 302 800 000 (триста два мільйони вісімсот тисяч) грн. ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, негайно звільнено з- під варти в залі суду. Також на ОСОБА_4 покладено на строк дії ухвали такі обов`язки: (1) прибувати за кожною вимогою до слідчого (детектива), прокурора, слідчого судді, суду;(2) повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; (3) утримуватися від спілкування з ОСОБА_17, ОСОБА_28, ОСОБА_15, ОСОБА_18, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_29, ОСОБА_16, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, щодо обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру ОСОБА_4 у цьому кримінальному провадженні; (4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, службовий паспорт, інші документи, що мають право на виїзд з України та в`їзд до України; (5) носити електронний засіб контролю.Строк дії ухвали в частині покладання на підозрюваного обов`язків - два місяці, до 12 жовтня 2025 року включно, але в межах строку досудового розслідування (Т. 2 а. 83).
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14.08.2025 (справа № 991/7935/25) продовжено строк досудового розслідування у Кримінальному провадженні до 6 (шести) місяців, тобто до 18.12.2025 (Т. 2 а. 84-95).
При вирішенні питання про продовження строку покладених на підозрюваного додаткових процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, слідчий суддя враховує вагомість наявних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, зокрема, підтверджується зокрема, копіями документів, долучених до Клопотання та досліджених слідчим суддею, а саме:
- матеріалами судової справи № 14/312 за позовом заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі ФДМУ до Дочірнього підприємства «ПрикарпатЗахідтранс» Південно - Західного відкритого акціонерного товариства трубопровідного транспорту російської акціонерної компанії «Транснафтопродукт» щодо витребування з незаконного володіння частини магістрального нафтопродуктопроводу «Самара - Західний напрямок» та «Грозний - Армавір - Трудова» (Т.3 а. 32-273,
- звітом автоматизованого розподілу судової справи між суддями по справі №14/312 від 31.03.2025 (підтверджено призначення на розгляд за нововиявленими обставинами суддю ОСОБА_17 при наявності інших менш завантажених суддів) (Т. 3 а. 275);
- протоколами огляду. Зокрема, у протоколі від 21.04.2025 (огляд відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень та порталу Судової влади у мережі Інтернет разом з додатком, Т. 3 а. 6-20) містяться відомості про судові рішення, учасників судових засідань у справі №14/312 за позовом Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі ФДМУ до Дочірнього підприємства «ПрикарпатЗахідтранс» Південно-Західного відкритого акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів Російської акціонерної компанії «Транснафтопродукт» про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння. Також, у протоколі від 23.01.2023 (Т. 5 а. 10-59) зафіксовано огляд записів розмов ОСОБА_6, що містились в мережі «Інтернет» (розмовами зафіксовано дії щодо заволодіння нафтопродуктопроводом, в тому числі, як елементу, дії спрямовані на здійснення впливу на суд). Також стороною обвинувачення здійснено співставлення прийнятих в межах судової справи №14/312 рішень з матеріалами Кримінального провадження, що зафіксовано у протоколі огляду від 21.07.2025 (Т. 5 а. 160-165) ;
- висновками експертів. Зокрема, висновком експертів Київського науково - дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення комплексної судової психолого - лінгвістичної експертизи у кримінальному провадженні від 14.02.2023 №15604/15605/22-39/5168/23-61 (Т. 4 а. зворот. 173-176), в якому міститься визначення значення слів «руководитель», «у нашего», «начальник», тощо;
- показаннями свідків. Так, свідок ОСОБА_49 надала показання з приводу того, що ОСОБА_4 неодноразово звертався та вимагав залишити за РФ нафтопровід. Мотивуючи таку необхідність проханням Президента України ОСОБА_50 (Т. 7 а. 49). Зі змісту протоколу допиту свідка ОСОБА_51 від 08.05.2025 вбачається, що вона тривалий час працює помічником судді ОСОБА_29 . Під час підготовки та спілкування з суддею перед початком судового розгляду апеляційної скарги у справі № 14/312, остання висловила сумніви щодо законності рішення місцевого господарського суду по вказаній справі. Також, суддя їй повідомила, що її викликав голова суду та в категоричній формі заявив, що рішення треба залишити без змін, оскільки це вказівка зверху (Т. 7 а. 61 зворот. -62). Свідок ОСОБА_15 надав такі показання «на весні 2015 року на окружній дорозі м. Житомир, а саме в готельно - ресторанному комплексі «Губернія», я мав зустріч з тодішнім головою Вищого господарського суду України ОСОБА_4, ініціатором якої виступив він. Під час цієї зустрічі ОСОБА_4 повідомив мені, що до Господарського суду Рівненської області надійде для розгляду заява про перегляд рішення у справі №14/312 за нововиявленими обставинами та просив звернути на неї особливу увагу. Так, з його слів вказана справа перебувала на контролі на найвищому рівні та по ній існує визначена «державницька» позиція, якої варто дотримуватися та потрібно очікувати. Перед суддею ОСОБА_28 постало проблемне питання якій саме експертній установі доручити проведення такої експертизи. Враховуючи складність питання ОСОБА_28 звернулась до мене за порадою. Наскільки я пригадую, я відповів їй, що мені потрібно порадитись з керівництвом. Після чого я набрав ОСОБА_4 для того, щоб визначитись як правильно діяти в ситуації, яка склалась. ОСОБА_4 вислухавши це витання сказав, що для його вирішення потрібен час. Через декілька днів він повідомив мені, що проведення вказаної експертизи необхідно доручити Державному підприємству «Український державний науково - дослідний і проектний інститут азотної промисловості і продуктів органічного синтезу», яке знаходилось в м. Дніпродзержинськ (нині - м. Кам`янське) Дніпропетровської області. Я повідомим про це ОСОБА_28 і ми до цього питання більше не повертались. Після надходження до суду висновку експертизи та його опрацювання ОСОБА_28 знову прийшла до мене та була дуже здивована, оскільки висновок стверджував, що нафтопродуктопровід «Самара - Західний напрямок» є новим об`єктом та не являється магістральним нафтопродуктопроводом і таким чином рішення необхідно приймати на користь відповідача, тобто дочірнього підприємства «ПрикарпатЗахідтранс» власником якого являється російське підприємство. Я зв`язався з ОСОБА_4, оскільки ситуація виглядала дуже дивною, на що отримав відповідь, що потрібно приймати рішення на підставі наявного висновку експертизи, оскільки більше ніхто таку експертизу провести не зможе. Отриману відповідь я передав ОСОБА_28 . Враховуючи вказані обставини суддею ОСОБА_28 було прийнято рішення на підставі наявних в матеріалах справи доказів та вказаного висновку експертизи. Додатково хочу зазначити, що перебігом справи №14/312 приблизно з моменту передачі вказаної справи судді ОСОБА_28 почав опікуватися тодішній голова Рівненського апеляційного господарського суду ОСОБА_16, який часто телефонував мені та дублював прохання ОСОБА_4, зазначаючи, що ця справа перебуває на контролі на найвищому рівні та по ній існує «державницька» позиція (Т. 7 а. 64 зворот.-65). Вказані обставини підтверджуються також показаннями свідка ОСОБА_28 (Т. 7 а. 67 зворот. 68);
- протоколами за результатами проведення НСРД. Зокрема, протоколом від 24.04.2025, згідно якого ОСОБА_29 повідомляє ОСОБА_52 про незаконність прийнятого ними рішення, за результатом розгляду апеляційної скарги на рішення від 30.08.2017 у справі № 14/312.
ОСОБА_29 : «Про то, що ми підписали повну …. Але перед нами повнейшу … підписала ОСОБА_53 ти це прекрасно знаєш. Нововиявлена обставина, яку вона … прийняла, да? За явку вначале вцепили ОСОБА_54, оце що ми розбирались з тобою». «… Ми крайні, понімаєш?»
ОСОБА_36 : «При чем тут ми крайні? Ти понімаєш в чем…їхній вопрос…шо дали вказівку і що цю вказівку протримали через всі інстанції. Єслі вони цього не доводять, в нас рішення пройшло три інстанції законне. А якщо була якась вказівка і хтось про це скаже, то тоді шо получається? Якого (нецензурна лексика) ви не сообщили куди (нерозбірливо) шо на вас давлять» (Т. 7 а. 93).
Крім того, у вказаному протоколі міститься розмова, відповідно до якої ОСОБА_29 повідомляє своїй помічниці ОСОБА_51 про отримання вказівок щодо залишення рішення першої інстанції у справі № 14/312 без змін «він мене визвав і тіпа шо вот ето с центра тіпа шо це зверху тіпа самий главний і тіпа тут треба залишити без змін. Ну він як … в нього ж конструктивного разговора немає, я сказала шо почитаю…ОСОБА_58… ну яка нововиявлена …обставина, я понімаю 25-й раз нововиявлена обставина та довідка якщо вона є там в яком то томі даже. Яка нововиявлена в … обставина шо той.. шо його не було уже як там куча матеріалів про це» (Т. 7 а. 95). «….коли він мене визвав і сказав шо я тебе.. ймовірно звільню, для мене була повна …потому що це передача 17-й рік, повністю росії» (Т. 7 а. 95 зворот). «….воно поїхало в Київ і сказала шо я не адекватна…. шо нам тіпа кваліфікаційні шо ми не пройдемо кваліфікаційне оцінювання… так слушай, зараз я аналізую, дєло в том шо воно ж було коли я кваліфікаційні проходила…він сказав шо тіпа ми не пройдем кваліфікаційне шо Львов постарається шо ми не пройдем кваліфікаційне…ну тіпа сказав сказав шо єслі ми тіпа не …підем протів то буде…. ну тіпа ми не пройдем кваліфікаційне оцінювання…. Скаже, якесь відношення нормальне… дивись чотири справи які він нажимав…. трубу… ну трубу ми по суті зробили, але тіпа… з яким етім… А всі повелися на погрози …. що кваліфоцінювання…» (Т. 7 а. 98).
Згідно протоколу від 24.04.2025 обговорюється питання між ОСОБА_29 та ОСОБА_18 щодо впливу на хід рішення у справі № 14/312 ОСОБА_4 через ОСОБА_16
ОСОБА_29 : «Тихо. Мене визвав тоді ОСОБА_56, ну сказав, що в тебе от є справа, ти повинна тут залишить без змін, ти тіпа сама главна тут, да я говорю ОСОБА_57 мені нада почитать, мені Львов не Львов, ну ОСОБА_57 ти ж знаєш яка в нього реакція, да тіпа там без мін і всьо, я почитаю справу, я почитала справу, ну сначала ОСОБА_58 почитала, потом я почитала, я прийшла до нього і сказала - тет повна (нецензурна лексика), ну тут полнейша …, він кажет и не понімаєш у шо ти влізаєш, ну тіпа» (Т. 7 а. 99 зворот.) «…. Воно поїхало до Львова, і ну ОСОБА_59 сказав, що перша неадекватна, ну тоєсть я, я так поняла, що була вказівка, ну перша неадекватна, всерівно є двоє, да? Я ж крайні думки не буду писать, правильно? То дивись, це я недавно, коли начались оці тєми, я в ОСОБА_60 узнала, що він вів його дєла і сказав (Т. 7 а. 100).
ОСОБА_29 : «І шо ти хочеш сказать, що тебе ОСОБА_59 не прижимав по цій справі?»
ОСОБА_18 : «Ну как тебе сказать, ну бил момент, але там не було такого що».
ОСОБА_29 : «Так як на мене давив?»
ОСОБА_18 : « Да, ну чесно тобі кажу. » (Т. 7 а. 101).
ОСОБА_29 : «Ну хорошо, а ти кажеш, на тебе не тиснули, а на мене тиснули і шо в подальшому, скільки, як мені себе захищати?.»
ОСОБА_18 : «Я й себе не знаю не знаю як захищати, понімаєш?» (Т. 7 а. 102 зворот.)
ОСОБА_29 : «Все закончиться, єслі ніхто тіпа не скаже, шо Львов указував це все, ОСОБА_59 виконував, еслі це все не розкаже, то вони так ото галки поставлять і всьо» (Т. 7 а. 103).
Також, у протоколі від 04.04.2025 містяться відомості щодо надання вказівок ОСОБА_4, зокрема ОСОБА_62, а саме останній у розмові з ОСОБА_28 зазначає «Я не ждав, бо мене реально трохи роздраконили, я вже такий злий і на тих … і на того і Львова з його наполегливими тими вказівками… Я просто ну дуже здивований по тому, потомішто скажем так… тоді… назвем це наполегливе прохання Львова.. там від ОСОБА_63, тоді коли ОСОБА_64 це… зробіть, проведіть, вислухайте, проведіть засідання. А коли тобі, в тебе ж було, ти ж пам`ятаєш, взагалі нічого … тоїсть державницька позиція.. державницька.. взагалі ніяких не було моментів.. державницька позиція і да на контролі.. Львов на контролі тіпа Гаранта.. всьо як завжди, кожна.. кожна ця розказує державницька позиція а потім розбираємся і це… я не знаю..» (Т. 7 а. 129-130);
- лист Фонду державного майна України від 11.06.2024 № 10-25-15766 на щодо розміру збитків (майнової шкоди), завданої у зв`язку з незаконним вибуттям у 2017 році з власності нафтопродуктопроводу. Згідно даного листа, збитки складають 1 407 317 804,57 грн 9Т. 7 а. 169-175);
- інші докази, долучені до Клопотання, крім показань ОСОБА_4 наданих в якості свідка та зафіксованих розмов ОСОБА_4 із захисником.
Враховуючи загальні підходи до обґрунтованості підозри, а також встановлені згідно з матеріалами судового провадження факти, слідчий суддя вважає, що наявна інформація, яка може переконати об`єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_4 своїми діями, про які йдеться у повідомленні йому про підозру, міг вчинити інкриміноване йому кримінальне правопорушення.
Слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення (справа «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, справа «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994, рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України»).
Так, на стадії досудового розслідування оцінка наявних в матеріалах провадження доказів здійснюється не в рамках оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а в контексті визначення вірогідності та достатності підстав причетності особи до вчинення кримінального правопорушення, а також того чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше досудове розслідування. Саме при розгляді кримінального провадження по суті суд, відповідно до положень ст. 94 КПК України, дослідивши всі обставини, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку може прийняти рішення щодо стадії кримінального правопорушення, за наявності підстав, встановити наявність / відсутність в діях особи складу кримінального правопорушення, а не під час розгляду клопотання про продовження строку дії додаткових процесуальних обов`язків, покладених на особу, якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину.
За такого, обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри підтверджується наявними в матеріалах Клопотання доказами, які об`єктивно пов`язують ОСОБА_4 із інкримінованим йому кримінальним правопорушенням, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити такі кримінальні правопорушення за викладених у повідомленні йому про підозру обставин, що є достатнім для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».
Щодо доводів сторони захисту щодо відсутності складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, то слідчий суддя при розгляді клопотання про продовження строку дії обов'язків має оцінити достатність та належність доказів лише стосовно того чи має місце переконання за стандартом достатності доказів для цілей повідомлення про підозру. Здійснюючи судовий контроль при розгляді клопотання про продовження строку дії обов'язків, слідчий суддя не наділений повноваженням встановлювати в діях підозрюваного склад того чи іншого злочину. Крім того, за змістом статті 277 КПК України Повідомлення про підозру повинно містити правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру. У Повідомленні про підозру зазначена правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та стислий виклад фактичних обставин такого кримінального правопорушення, тобто вказані вимоги процесуального закону стороною обвинувачення дотримані.
Надані стороною захисту під час судового розгляду Клопотання докази враховуються слідчим суддею, однак такі докази, як і наведені стороною захисту обставини, очевидно та беззаперечно не вказують на будь-яку непричетність підозрюваного до інкримінованого йому злочину.
У Клопотанні прокурор посилається на продовження існування ризиків, передбачених п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Метою продовження строку покладених на підозрюваного обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, є запобігання можливим спробам останнього вчинити дії, передбачені п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Щодо ризику переховуватись від органів досудового розслідування та суду
Ризик переховуватись від органу досудового розслідування/суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання (кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4, є особливо тяжким корупційним злочином, за який передбачене покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна).
При цьому, слідчий суддя при встановленні даного ризику враховує існування інших факторів, які можуть свідчити про наявність у підозрюваного можливості переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Так, про відсутність перешкод для підозрюваного покинути територію України свідчить також і те, що він володіє паспортом громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1, який дійсний до 15.06.2026 (Т. 2 а. 142) та значні майнові активи підозрюваного та близьких його осіб, які він може використовувати з метою переховування.
Крім цього, слідчий суддя зазначає, що ризик переховуватися від органів досудового розслідування та суду стосується не ухилення підозрюваного виключно за кордоном, а розповсюджується й на переховування в межах України. Факт здачі підозрюваним на зберігання паспорта громадянина України для виїзду за кордон не виключає такого ризику. У тому числі, ОСОБА_4 може переховуватись на території Російської Федерації, де, як зазначено у Клопотанні, його члени родини (дружина та донька) мають нерухоме майно.
Разом з тим, у матеріалах Клопотання міститься розмова ОСОБА_4 03.04.2025, зі змісту якої вбачається, що він цікавиться умовами перетину кордону, уточнює у співрозмовниці «То есть вы были в Штатах, вот у вас смотрели фотографии там паспорта, пересечения, то есть ну я был в Штатах, то есть у меня в эту дату здесь не было и? = Да = Ну как подделывают, пересечение границы, пограничники? = Не ну есть авиабилеты…» Вислуховує співрозмовницю, погоджується з нею… Домовляються зідзвонитись в суботу, нагадує за документи, прощаються (Т. 2 а. 233 зворот.)
У подальшому, 30.04.2025 ОСОБА_4 здійснив телефонний односторонній дзвінок такого змісту Если у меня будут какие-то сложности и я исчезну из горизонта, ОСОБА_68 помоги! Хорошо?! …. Нет, дай Бог, чтобы конечно не пришлось. Я понимаю. Просто потом не скажеш. Просто поддержать… Я тоже борюсь. Всё нормально. Но знаеш, на всякий случай.. Я тоже хочу и надеюсь, чтобы всё было хорошо. Но страхуюсь. Просто в чем сможеш, во всех вопросах» (Т. 2 а. 246 зворот.).
При цьому, слідчий суддя у сукупності із встановленими вище обставинами також бере до уваги (1) наявність у підозрюваного на території України постійного місця проживання та нерухомого майна, (2) належну процесуальну поведінку ОСОБА_4 (за першим викликом прибуває особисто до суду для розгляду відповідних клопотань, до НАБУ - для участі у слідчих та інших процесуальних діях); (3) активну правову позицію сторони захисту під час досудового розслідування (звертаються із відповідними клопотаннями про надання тимчасового доступу до речей і документів, проведення допитів свідків та вчинення інших процесуальних дій, спрямованих на забезпечення прав та законних інтересів підозрюваного).
Разом з тим, наведені вище обставини у сукупності дають підстави дійти висновку щодо існування ризику вчинення підозрюваним дій, направлених на переховування від органу досудового розслідування та суду.
Щодо ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Досудове розслідування у Кримінальному провадженні триває, стороною обвинувачення здійснюються заходи щодо збирання доказів, що мають істотне значення для встановлення обставин вчинення кримінальних правопорушень, досудове розслідування яких здійснюється у Кримінальному провадженні.
Водночас, згідно матеріалів Клопотання, ОСОБА_4 здійснював дії, спрямовані на реалізацію злочинного умислу, у складі групи осіб, які діяли за попередньою змовою, у тому числі спільно з особами, що наразі переховуються від органів досудового розслідування на території держави-агресора та тимчасово окупованих територіях. За такого, орган досудового розслідування позбавлений можливості вживати заходів щодо збирання доказів на зазначених територіях.
Крім того, у ході досудового розслідування встановлено, що з метою обговорення злочинних планів та отримання вказівок щодо їх реалізації ОСОБА_4 використовував мобільні термінали та інші електронні засоби зв`язку, функціональні можливості яких дозволяють здійснювати комунікацію шляхом надсилання текстових повідомлень і здійснення телефонних дзвінків через Інтернет-трафік із використанням месенджерів, у тому числі із застосуванням номерів стільникового зв`язку Російської Федерації. Зокрема, у протоколі за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 31.03.2025, міститься висловлювання ОСОБА_4 «Я с ОСОБА_69 общался, ну не знаю, может меньше года - полтора назад. Может быть больше, больше, то есть. У меня даже телефону его нету. Текущего, я поудалял то что это самое поудалял …, ни связи, ничего…» (Т. 2 а. 198). Також у протоколі за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 16.05.2025 зафіксована репліка ОСОБА_4 наступного змісту «Вчера в ночь позвонил тезка нашего общего, близкого товарища, ну понимаете, с аналогычной информацией двухнедельной давности = Что завтра с утра жди гостей = Ну вот ночь не сплю, одетый жду = пока тихо ….. Ну оно не относиться к этому, просто она, ну новый телефон был, и он просто запакованный, когда-то мне подарили, и мы спорили где же он, ну и какая модель, потому что я хотел перезапустится, и дарить железо. Покупать не хочется, потому что он был, мы искали и не нашли, сейчас нашли» (Т. 2 а. 235).
Відтак, існують достатні підстави вважати щодо продовження існування вказаного ризику.
Щодо ризику незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).
У свою чергу, частиною 11 ст. 615 КПК України визначено, що показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації. Показання, отримані під час допиту підозрюваного, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо у такому допиті брав участь захисник, а хід і результати проведення допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.
Так, відповідно до п. 16 ч. 1 ст. 7 КПК України, безпосередність дослідження показань є загальною засадою кримінального провадження та повинна застосовуватися за загальним правилом, можливість використання показань, зафіксованих за допомогою технічних засобів відеофіксації, передбачена ч. 11 ст. 615 КПК України, застосовується лише як виключення. При цьому, показання свідків, безпосередньо досліджені в суді, мають пріоритет над показаннями, отриманими у порядку ч. 11 ст. 615 КПК України.
За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Слідчий суддя враховує, що вчинення інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, пов`язане зі здійсненням протиправного адміністративного впливу на суддів Господарського суду Рівненської області та Рівненського апеляційного господарського суду, які є свідками у Кримінальному провадженні.
Разом з тим, слідчий суддя бере до уваги, що досудове розслідування у Кримінальному провадженні триває, стороною обвинувачення вживаються заходи щодо встановлення кола осіб, які можуть бути причетні до кримінальних правопорушень, які розслідуються у межах Кримінального провадження.
Крім того, наявні достатні підстави вважати, що ОСОБА_4, використовуючи свої особисті знайомства, зв`язки, соціальний статус і авторитет, набуті, зокрема, під час здійснення професійної діяльності, а також повноваження голови Вищого господарського суду України, має можливість впливати на свідків (більшість із яких є діючими суддями).
Як зазначив прокурор у Клопотанні та пдтверджується його матеріалами, 07.07.2025 (після повідомлення ОСОБА_4 про підозру) свідок ОСОБА_18 звернулась із заявою про уточнення показань, наданих нею 29.04.2025 під час допиту в якості свідка. У заяві остання фактично відмовляється від своїх попередніх показів мотивуючи це не вірним викладенням слідчим в протоколі змісту аудіозапису допиту, не дивлячись навіть на те, що технічні засоби фіксації під час допиту не застосовувались (Т. 8 а. 146-147).
Крім того, свідок ОСОБА_29 під час допиту 31.07.2025 надала показання наступного змісту: «відносно нещодавно, після того як суддів Північно - західного апеляційного господарського суду почали викликати на допит в Службу безпеки України стосовно обставин прийняття постанови у справі №14/312, між мною та ОСОБА_45 відбулась розмова в ході якої останній згадав, що перед засіданням ОСОБА_16 попереджував його, що якщо не буде залишено в силі рішення першої інстанції у справі №14/312, то він не пройде кваліфікаційне оцінювання. Враховуючи, що ОСОБА_16 через ОСОБА_4 мав на той час вплив на членів ВККС ця погроза була реальна.» (Т. 7 а. 58 зворот. - 59).
Таким чином, наявні обґрунтовані підстави вважати, що підозрюваний наділений потенційною можливістю самостійно або через інших осіб впливати на свідків, з метою схилити їх не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та/або змінити свої показання у подальшому в суді.
Ризик перешкоджати Кримінальному провадженню іншим чином.
Слідчий суддя вважає доведеним продовження цього ризику, який обґрунтовується, у тому числі, наявністю у ОСОБА_4 внаслідок перебування на посаді, у тому числі голови Вищого господарського суду України, широкого кола зв`язків серед службових осіб органів державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронних та судових органів, у нього наявні відповідні фінансові, організаційні можливості, особистісні та ділові зв`язки, які він зможе використати для того, щоб уникнути кримінальної відповідальності та перешкоджати кримінальному провадженню будь-яким іншим чином. Відповідні зв`язки ОСОБА_4 може використати для уникнення кримінальної відповідальності, штучного створення доказів захисту, незаконного впливу на органи досудового розслідування, суд, інших учасників кримінального провадження, ухилятися від виконання покладених на нього обов`язків.
Зокрема, у протоколі за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 16.05.2025 міститься розмова щодо ймовірного проведення у ОСОБА_4 обшуків. Разом з тим, 24.04.2025 підозрюваний продовжив розмовляти по телефону, де розповідав про обшук (все відкрив, все показав, єдине, що засмутило, що забрали телефон, тепер йому треба все заново відновлювати) (Т. 2 а. 235, 238).
Також у вказаному протоколі міститься репліка ОСОБА_4 наступного змісту «Я как раз хотел попросить, как это так, чтобы не мешало мне с СБУ все эти хвосты перекрыть…» (Т. 2 а. 248 зворот.).
Отже, вирішуючи питання про продовження строку дії обов`язків, покладених на підозрюваного у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя виходить з того, що на даний момент вищенаведені ризики продовжують існувати, а тому саме такі додаткові процесуальні обов`язки, які на нього покладені, можуть запобігти цим ризикам.
Разом з тим, слідчий суддя зазначає, що метою застосування запобіжного заходу ОСОБА_4, визначення йому застави у розмірі 302 800 000 грнта покладення на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, є необхідність забезпечення його належної процесуальної поведінки у Кримінальному провадженні з урахуванням існування ризиків, передбачених п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Тобто, саме визначена слідчим суддею при застосуванні запобіжного заходу застава у сумі 302 800 000 грн є належним запобіжником та певною мірою нівелює ризики, наявність яких встановлена ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_43 від 18.06.2025 (справа № 761/25195/25) при застосуванні ОСОБА_4 запобіжного заходу.
Водночас, стороною захисту до Клопотання не надано жодних доказів, які свідчать про внесення підозрюваним/іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду визначеної ОСОБА_4 ухвалою від 18.06.2025 у справі № 761/25195/25 застави у сумі 302 800 000 грн в повному обсязі.
З урахуванням вищевикладеного, слідчий суддя зазначає, що належна процесуальна поведінка підозрюваного, на яку посилається сторона захисту, не свідчить про відсутність встановлених ризиків, а навпаки вказує на те, що до внесення застави тільки покладені на підозрюваного процесуальні обов`язки певним чином зменшують встановлені судом ризики, а за такого, в умовах невнесення застави в повному обсязі, відсутні підстави для припинення будь-якого із встановлених обов`язків.
Обставинами, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали, якою на підозрюваного покладено ряд додаткових процесуальних обов`язків, є необхідність у проведенні ряду слідчих та процесуальних дій, що мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у даному Кримінальному провадженні, зокрема (1) завершити проведення судових експертиз, запланованих слідчих та процесуальних дій (допити, огляди, проведення тимчасових доступів) та розсекречення процесуальних документів на підставі яких проводились негласні слідчі (розшукові) дії; (2) з урахуванням зібраних доказів визначитись з остаточною правовою кваліфікацією дій підозрюваного та, у випадку наявності законних підстав, вирішити питання щодо повідомлення про нову підозру; (3) визначити роль інших можливих співучасників та, за наявності достатніх доказів, повідомити їм про підозру; (4) у випадку наявності законних підстав виконати вимоги ст. 290 КПК України та прийняти процесуальне рішення у кримінальному провадженні з урахуванням вимог ст. 283 КПК України.
Вказані слідчі та процесуальні дії неможливо завершити до закінчення строку дії ухвали, якою строк покладених на ОСОБА_4 додаткових процесуальних обов`язків визначено до 12.10.2025 включно.
Як вже зазначалось, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14.08.2025 (справа № 991/7935/25) продовжено строк досудового розслідування у Кримінальному провадженні до 6 (шести) місяців, тобто до 18.12.2025.
Так, п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України встановлено, що досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою статті 194 КПК України, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу (ч. 7 ст. 194 КПК України).
При цьому, виходячи з положень ч. 7 ст. 194 КПК України, ухвала про застосування запобіжного заходу в частині покладення на підозрюваного обов`язків, передбачених, зокрема, ч. 5 ст. 194 КПК України, припиняє свою дію після закінчення строку, на який на підозрюваного були покладені відповідні обов`язки, і обов`язки скасовуються.
Крім того, відповідно до положень статті 203 КПК України, ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження або винесення ухвали про скасування запобіжного заходу в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Завершення чи закінчення досудового розслідування в інших формах, крім закриття кримінального провадження, не є підставою для припинення строку дії ухвали про застосування запобіжного заходу, в тому числі і в частині покладення на підозрюваного обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Разом з тим, відповідно до висновку, викладеного в ухвалі колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 05.10.2022 (справа № 991/3931/22 провадження № 11-сс/991/299/22), строк застосування запобіжного заходу не може перевищувати строк досудового розслідування.
Враховуючи вищевикладене, з урахуванням продовження існування ризиків, передбачених п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов до висновку щодо необхідності продовжити строк дії покладених на підозрюваного додаткових процесуальних обов`язків ще на два місяці, тобто, до 09.12.2025 включно, але в межах строку досудового розслідування.
Поняття закінчення строку досудового розслідування та закінчення досудового розслідування не є тотожними. Факт звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотанням про закриття кримінального провадження або ухвалення рішення про закриття кримінального провадження (ч. 1 ст. 219 КПК України) свідчить про припинення обчислення строку досудового розслідування і не призводить до закінчення (спливу) такого строку.
За огляду на викладене, Клопотання підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 177, 178, 182, 372 КПК України, слідчий суддя
П О С Т А Н О В И В:
Клопотання задовольнити.
Продовжити на строк дії ухвали строк дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв`язку із застосуванням щодо нього запобіжного заходу у вигляді застави, а саме:
1) прибувати за кожною вимогою до слідчого (детектива), прокурора, слідчого судді, суду;
2) повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
3) утримуватися від спілкування з ОСОБА_17, ОСОБА_28, ОСОБА_15, ОСОБА_18, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_29, ОСОБА_16, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, щодо обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру ОСОБА_4 у цьому кримінальному провадженні;
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, службовий паспорт, інші документи, що мають право на виїзд з України та в`їзд до України;
5) носити електронний засіб контролю.
Попередити підозрюваного ОСОБА_4, що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 .
Строк дії ухвали - два місяці, до 09 грудня 2025 року включно, але у межах строку досудового розслідування.
Ухвала оскарженню не підлягає.
СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_1