- Presiding judge (CCC): Bilyk N.V.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 991/6143/21
провадження № 51-1525 ск 24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 у інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Вищого антикорупційного суду від 26 грудня 2022 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 07 липня 2025 року у кримінальному провадженні відносно
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Добропілля Донецької області та жителя АДРЕСА_1, засудженого за:
ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Вищого антикорупційного суду від 26 грудня 2022 року ОСОБА_5 засуджено до покарання за:
- ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України - у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права обіймати посаду керівника суб`єкта господарювання на строк 3 роки та штрафом у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн;
- ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України - у виді штрафу у розмірі 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4250 грн, з позбавленням права обіймати посаду керівника суб`єкта господарювання на строк 1 рік.
На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_5 звільнено від покарання за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.
Вирішено питання щодо запобіжного заходу, цивільного позову та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
За вироком ОСОБА_5 визнано винуватим у тому, що він у період з 03 червня по 09 грудня 2013 року за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_6 та іншою невстановленою особою, обіймаючи посаду Генерального директора ТОВ «Укрпрофмед», та будучи службовою особою, діючи умисно в інтересах вказаного товариства для безпідставного безповоротного набуття (одержання) права власності на 30 017 002,98 грн, перерахованих за інженерне та технологічне обладнання згідно з договорами № 2012/3 від 14 серпня 2012 року та № 2012/5 від 29 грудня 2012 року, укладеними між ДП «Укрмедпроектбуд» та ТОВ «Укрпрофмед», без реального виконання відповідних договірних зобов`язань, тобто без законних на те підстав, вніс до офіційних документів (видаткові накладні № УП-0000641 від 03 червня 2013 року, № УП-0001523 і № УП-0001531 від 27 листопада 2013 року, № УП-0001551 і №УП-0001552 від 09 грудня 2013 року, акт прийому-передачі інженерного обладнання на відповідальне зберігання № 1/Обл від 03 червня 2013 року) завідомо неправдиві відомості, тим самим вчинивши пособництво (усунення перешкод для використання ОСОБА_7 службового становища всупереч інтересам служби, а також, заздалегідь обіцяне, іншим чином сприяння прихованню такого зловживання службовим становищем) у зловживанні ОСОБА_7 службовим становищем за попередньою змовою групою осіб.
Цим же вироком засуджено також ОСОБА_6, судові рішення щодо якої не оскаржуються.
Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 18 грудня 2023 року залишено без задоволення клопотання захисників ОСОБА_4 та ОСОБА_8 про закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності за закінченням строків давності на підставі ч. 1 ст. 49 КК України.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 задоволено, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 задоволено частково. Вирок суду першої інстанції від 26 грудня 2022 року в частині засудження ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України та ОСОБА_5 за ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, задоволення цивільного позову скасовано, а кримінальне провадження закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку із невстановленням достатніх доказів для доведеності винуватості особи в суді та вичерпанням можливостей їх отримати. Цивільний позов залишено без розгляду. У решті вирок залишено без зміни.
Постановою Верховного Суду від 05 грудня 2024 року касаційні скарги прокурора, яка брала участь під час розгляду кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій, та заступника Генерального прокурора задоволено частково. Скасовано ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 18 грудня 2023 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_5 та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду ухвалою від 28 січня 2025 року задовольнила клопотання захисника ОСОБА_6 . Вирок Вищого антикорупційного суду від 26 грудня 2022 року в частині визнання винуватою ОСОБА_6 скасувала, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України звільнила останню від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження щодо неї закрила відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про звільнення останнього від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження щодо нього відмовлено.
Роз`яснено ДП "Укрмедпроектбуд" право звернення до суду з позовом до ОСОБА_6 про відшкодування шкоди в порядку цивільного судочинства.
Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 07 липня 2025 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 залишено без задоволення, вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_5 без зміни.
На підставі п. 4 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнено ОСОБА_5 від відбування покарання за ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 вказує, що вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду є незаконними і необґрунтованими, підлягають скасуванню з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
В обґрунтування своєї позиції вказує, що суд апеляційної інстанції при перегляді вироку щодо ОСОБА_5 не дотримався вимог ст. 419 КПК України. Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу, суд не перевірив доводів апеляційної скарги щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, недопустимості низки доказів, неправильної кваліфікації дій засудженого, формально послався на докази, якими суд першої інстанції обґрунтував доведеність вини ОСОБА_5 . Зазначає, що розгляд у суді першої інстанції здійснювався необ`єктивно, з явно обвинувальним ухилом, у задоволенні клопотань сторони захисту відмовлено, а їх позицію залишено поза увагою.
На переконання захисника апеляційний суд проігнорував положення ч. 2 ст. 439 КПК України, згідно з якими вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов`язковими, не дослідив повторно усі докази у кримінальному провадженні, як про це зазначила колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду при скасуванні попередньої ухвали. Тим самим, знову порушив вимоги ч. 2 ст. 23 та ст. 86 КПК України щодо безпосередності оцінки доказів та не взяв до уваги правових висновків Верховного Суду з цього приводу.
Мотиви суду
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу
про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Статтею 433 КПК України передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Цією ж статтею передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При перевірці доводів касаційної скарги суд виходить із фактичних обставин, встановлених судами.
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Із будь-яких інших підстав касаційний суд не вправі втручатися у рішення судів нижчих ланок.
Отже, касаційний суд позбавлений можливості самостійно досліджувати докази, надавати їм іншу оцінку, ніж та що була надана судами попередніх інстанцій, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржених рішеннях, та перевіряти ці рішення в частині неповноти судового розгляду чи невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, на що в тому числі вказує захисник у своїй скарзі.
Натомість наведені обставини були предметом оцінки суду апеляційної інстанції, який переглянув вирок в апеляційному порядку та не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу та дати правильну оцінку вчиненому.
Положеннями ст. 370 КПК України визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ухвала апеляційного суду має відповідати тим же вимогам, що й рішення суду першої інстанції, тобто бути законною, обґрунтованою і вмотивованою, як це передбачено ст. 370 КПК України. Крім того, ухвала апеляційного суду за змістом має відповідати вимогам ст. 419 цього Кодексу.
Згідно із ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. Підстав вважати, що цих вимог судами попередніх інстанцій не дотримано за змістом касаційної скарги захисника ОСОБА_4 не встановлено.
Апеляційний суд дійшов переконання, що висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, тобто у пособництві у зловживанні службовим становищем, умисному в інтересах третіх осіб, використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, яке спричинило тяжкі наслідки державним інтересам - призвело до недоотримання державою в особі ДП «Укрмедпроектбуд» інженерного та технічного обладнання на загальну суму 30 017 002,98 грн, а також у службовому підробленні за попередньою змовою групою осіб, ґрунтується на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, які було безпосередньо досліджено, як це передбачено ст. 23 КПК України, а також оцінено за критеріями, визначеними ч. 1 ст. 94 цього Кодексу.
Суд апеляційної інстанції ретельно перевірив доводи апеляційної скарги захисника щодо недопустимості низки доказів, зокрема, висновку експерта
№ 19/13/2-27/СЕ/19 від 25 червня 2019 року, який, на переконання скаржника, ґрунтується на довідках спеціаліста Державної аудиторської служби України, висновку експерта № 308/1 від 01 серпня 2016 року, про що йдеться і у касаційній скарзі, та визнав їх необґрунтованими.
За наслідками апеляційного перегляду колегія суддів дійшла переконання про правильність висновків суду стосовно визнання доказів допустимими. Так, Вищий антикорупційний суд зазначив у вироку, що проведення слідчих дій, застосування заходів забезпечення та витребування і отримання доказів відбулося відповідно до вимог КПК України.
Доводи касаційної скарги захисника, що суд першої інстанції пристав на сторону обвинувачення, визнавши доведеним обвинувачення за ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України не заслуговують на увагу, оскільки є суб`єктивними висновками сторони захисту, що не підтверджуються жодними з доданих до касаційної скарги матеріалів. Не встановив таких порушень і суд апеляційної інстанції.
Що стосується залишення без задоволення клопотань сторони захисту під час судового провадження, то адвокат не вказує як саме суди порушили встановлений КПК України порядок їх вирішення, при тому що незгода з таким рішенням суду не є підставою для скасування вироку чи ухвали.
У ході апеляційного розгляду спростовано і позицію захисника щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Сторона захисту доводила, що у діях ОСОБА_5 відсутні ознаки об`єктивної та суб`єктивної сторін складу злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України.
Колегія суддів за наслідками апеляційного перегляду дійшла протилежного висновку та зазначила, що суд обґрунтовано дійшов висновків про те, що ОСОБА_5 разом із ОСОБА_6, діяли в інтересах ТОВ «Укрпрофмед», та у результаті їх дій відбулося безпідставне безповоротне набуття (одержання) товариством права власності на 30 017 002,98 грн, що перераховані за інженерне та технологічне обладнання, без реального виконання відповідних договірних зобов`язань, тобто без законних на те підстав, а службове підроблення, вчинене ОСОБА_5 по суті було способом приховування ним як пособником зловживання службовим становищем. Визнано доведеним, що ОСОБА_5 вносились завідомо неправдиві для нього відомості у документи (видаткові накладні та акт прийому-передачі інженерного обладнання на відповідальне зберігання) адже він був обізнаний та усвідомлював відсутність такого обладнання.
Апеляційний суд, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та зіставивши їх з фактичними обставинами, встановленими у вироку, що підтверджені дослідженими доказами, не лише вказав, що у цьому кримінальному провадженні в діях ОСОБА_5 наявні всі ознаки об`єктивної та суб`єктивної сторін складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, а й спростував застереження захисника щодо того, що в діянні є ознаки службової недбалості (ст. 367 КК України).
Твердження захисника, що суд апеляційної інстанції не дотримався вказівок Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2024 року, які є обов`язковими при новому розгляді відповідно до ч. 2 ст. 439 КПК України, є необґрунтованими.
Частиною 3 ст. 404 КПК України передбачено, що за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Тобто для повторного дослідження судом апеляційної інстанції обставин, встановлених під час кримінального провадження, кримінальний процесуальний закон визнає обов`язковою наявність (сукупність) як відповідного процесуального приводу (клопотання учасника судового провадження), так і однієї із закріплених у законі умов (неповнота дослідження зазначених обставин або наявність певних порушень у ході їх дослідження), які можна розглядати як фактичну підставу для такого дослідження.
Сама по собі незгода учасника кримінального провадження із висновками суду, зробленими на підставі досліджених доказів, не може бути безумовною підставою для повторного дослідження тих самих доказів апеляційним судом за відсутності обставин, передбачених ч. 3 ст. 404 КПК України.
Розгляд у суді апеляційної інстанції не повинен дублювати дослідження доказів, яке проводилося у суді першої інстанції, оскільки це суперечить основним засадам кримінального процесуального законодавства України, на чому послідовно наголошує Верховний Суд у своїх рішеннях. Повторне ж дослідження доказів або дослідження доказів, які не досліджувалися судом першої інстанції, може здійснюватися апеляційним судом виключно у передбачених процесуальним законом випадках та з урахуванням застережень, що закріплені ч. 3 ст. 404 КПК України.
Таким випадком у розумінні КПК України є, зокрема, ухвалення рішення протилежного рішенню суду першої інстанції, тоді апеляційний суд не може обмежитись тією ж сукупністю доказів, що дослідив суд попередньої інстанції, та надати їм іншу оцінку. У такому разі йдеться про порушення ст. 23 КПК України.
Саме таке порушення констатувала колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду, ревізуючи ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 18 грудня 2023 року, якою обвинувальний вирок суду першої інстанції від 26 грудня 2022 року було скасовано, а кримінальне провадження закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку із невстановленням достатніх доказів для доведеності винуватості особи в суді та вичерпанням можливостей їх отримати, тобто ухвалено протилежне рішення. У цьому контексті і було дано вказівку суду апеляційної інстанції про повторне дослідження доказів.
Зважаючи на те, що колегія суддів апеляційного суду під час нового розгляду дійшла висновку, що судовий розгляд проведено без істотних порушень вимог КПК України та погодилась з наданою оцінкою доказам та висновками суду першої інстанції в цілому, підстав для повторного безпосереднього дослідження усієї сукупності доказів не було, що залишилось поза увагою захисника.
З огляду на викладене, наведені захисником у скарзі правові висновки Верховного Суду з посиланням на відповідні рішення є нерелевантними.
Відмова ж у задоволенні клопотання, про що згадує захисник, за відсутності аргументованих доводів щодо необхідності повторного дослідження доказів у справі не свідчить про порушення апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону.
Позиція захисника щодо порушення апеляційним судом вимог статей 23, 86 КПК України не ґрунтується на положеннях кримінального процесуального закону.
Підстав вважати оскаржені судові рішення такими, що не відповідають вимогам статей 370, 419 КПК України, за змістом поданої касаційної скарги, у Суду немає.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність також не встановлено.
Обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження, а з її змісту убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Ураховуючи викладене, Суд вважає, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника слід відмовити.
З цих підстав Суд постановив:
Відмовити захиснику ОСОБА_4 у відкритті касаційного провадження за її касаційною скаргою на вирок Вищого антикорупційного суду від 26 грудня 2022 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 07 липня 2025 року відносно засудженого ОСОБА_5 .
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3