- Presiding judge (HACC AC): Kaluhina I.O.
Справа № 991/7054/25
Провадження №11-сс/991/502/25
Слідча суддя ОСОБА_1
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 жовтня 2025 року місто Київ
Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду в складі колегії суддів:
головуючої судді ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4,
секретар судового засідання ОСОБА_5,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10.07.2025 про накладення арешту на майно в межах кримінального провадження № 52024000000000495 від 25.09.2024,
за участю:
прокурора ОСОБА_6,
захисника підозрюваного ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8,
У С Т А Н О В И Л А:
Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини
Слідчою групою детективів Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) під процесуальним керівництвом прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52024000000000495 від 25.09.2024 за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 209 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Кримінальне провадження № 52024000000000495 від 25.09.2024 виділено в окреме з провадження № 12020000000000236 від 11.03.2020 за підозрою ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 364, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 209, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 209, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_15 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_16 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України, ОСОБА_17 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_18 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України.
За версією органу досудового розслідування, Голова Фонду державного майна України ОСОБА_9 у жовтні 2019 року створив злочинну організацію, діями якої протягом жовтня 2019 року - лютого 2022 року керували безпосередньо ОСОБА_9 та ОСОБА_10, а також брали участь наступні особи ОСОБА_12, ОСОБА_19, засновник та директор ТОВ «АГРО ГАЗ ТРЕЙДІНГ» (далі - ТОВ «АГТ») ОСОБА_13, засновник ТОВ «АГТ» ОСОБА_14, в.о. Голови Правління АТ «Одеський припортовий завод» (далі - АТ «ОПЗ») ОСОБА_16, в.о. Голови Правління АТ «ОПЗ» ОСОБА_17, радник Голови Фонду державного майна України ОСОБА_15, т.в.о. Голови Правління АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» (далі - АТ «ОГХК») ОСОБА_18, перший заступник Голови Фонду державного майна України ОСОБА_11, та ОСОБА_7 .
Членами злочинної організації, створеної Головою Фонду державного майна України ОСОБА_9, за участі ОСОБА_7, вчинено наступні тяжкий та особливо тяжкий злочини, а саме: - зловживання службовим становищем службовими особами АТ «ОГХК» з метою одержання неправомірної вигоди юридичною особою Belanto Тrade s.r.o. (Чеська Республіка), що спричинило у 2020-2021 роках АТ «ОГХК» збитки на суму 111 057 889,93 грн; - легалізація (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом компаніями Belanto Trade s.r.o. та Epi Group s.r.o. (Чеська Республіка) у 2020-2021 роках, на загальну суму 95 845 558,49 грн.
Так, ОСОБА_7 брав участь у злочинній організації, створеній Головою Фонду державного майна України ОСОБА_9 у період з червня 2020 року до 25.02.2022.
Бувши членом злочинної організації, ОСОБА_7 забезпечив укладення та подальше виконання контрактів між АТ «ОГХК» та компаніями, підконтрольними злочинній організації, щодо купівлі-продажу продукції АТ «ОГХК» за заниженими цінами, контролював надходження грошових коштів від такої діяльності, координував взаємовідносини між вказаними юридичними особами, та, надалі, легалізував (відмив) кошти, одержані компаніями злочинної організації злочинним шляхом, а також вчиняв інші дії у співучасті з членами злочинної організації, направлені на одержання неправомірної вигоди злочинною організацією.
18.09.2024 ОСОБА_7 у порядку, передбаченому ст. 135, 278 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 209 КК України.
Надалі, з метою виконання завдань кримінального провадження, забезпечення конфіскації майна як виду покарання і спеціальної конфіскації, у випадку постановлення відповідного обвинувального вироку суду, детектив НАБУ, за погодженням прокурора САП, звернувся до слідчого судді Вищого антикорупційного суду з клопотанням про накладення арешту на майно ОСОБА_7 .
За результатами розгляду клопотання, слідчий суддя ухвалою від 10.07.2025 наклав арешт на майно ОСОБА_7 (як підставу для звернення із запитом про міжнародну правову допомогу до компетентних органів Чеської Республіки) шляхом заборони розпоряджатися і відчужувати таке: одноквартирний будинок за адресою: АДРЕСА_1, внесений у свідоцтво про право власності № НОМЕР_1, кадастрова територія: 610771, Черна Поле, місто Брно (582786), земельні ділянки за номером будівлі 3436 (забудована територія та подвір`я) і за номером 3437 (сад), на яких він розташований і які використовуються для його обслуговування.
Слідчий суддя наклав арешт на майно з метою забезпечення його можливої конфіскації. У частині накладення арешту на майно з метою забезпечення спеціальної конфіскації слідчий суддя відмовив, адже зі змісту клопотання і доданих матеріалів жодним чином він не встановив, що ОСОБА_7 (як особа, на яку оформлено майно) набув майно безоплатно або за ціну вищу чи нижчу ринкової вартості, а також, що зазначене майно відповідає будь-якій з ознак, зазначених у п. 1-4 ч. 1 ст. 96-2 КК України.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погодившись з ухвалою слідчого судді від 10.07.2025 в частині відмови в арешті майна з метою забезпечення спеціальної конфіскації, прокурор САП ОСОБА_6 звернулася до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційною скаргою. Просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову про накладення арешту на майно з метою забезпечення можливої конфіскації майна та спеціальної конфіскації.
В апеляційній скарзі та її доповненнях прокурор посилається на необхідність накладення арешту на будинок у м. Брно (Чеська Республіка), що належить підозрюваному ОСОБА_7, з метою забезпечення можливості застосування спеціальної конфіскації. Вважає, що вказане майно набуте за рахунок коштів, отриманих злочинним шляхом у складі злочинної організації, яка вчинила легалізацію (відмивання) майна на десятки мільйонів гривень та євро через мережу компаній-нерезидентів. ОСОБА_7 відігравав у схемі ключову роль, здійснюючи підготовку інфраструктури для легалізації коштів у ЄС та фактично контролюючи компанію BELANTO TRADE s.r.o., через яку здійснювалися фінансові операції. Доходи ОСОБА_7 та його сім`ї офіційно є маленькими та не відповідають вартості придбаного майна (будинок оцінений у близько 770 тис. євро), що унеможливлює пояснення його походження законними джерелами. Пряме вилучення коштів, отриманих злочинним шляхом, наразі неможливе, оскільки вони були перетворені та змішані з іншими активами. У зв`язку з цим застосовується інститут конфіскації еквівалентної вартості (ч. 2 ст. 96-2 КК України), який дозволяє звернути стягнення на інше майно підозрюваного. Аргументи сторони обвинувачення підкріплені міжнародною правовою допомогою, даними з публічного реєстру нерухомості Чехії, відповідями компетентних органів, а також ордером на обшук чеського суду. Підкреслюється, що конфіскація еквівалентної вартості узгоджується не лише з національним законодавством, а й з Конвенцією ООН проти корупції (UNCAC), яка зобов`язує Україну та Чехію співпрацювати у питаннях конфіскації та повернення активів. Арешт майна у Чехії розглядається як єдиний ефективний спосіб гарантувати можливість майбутньої конфіскації й виконання вироку. Таким чином, на думку сторони обвинувачення, відмова суду в арешті майна у частині забезпечення спеціальної конфіскації є помилковою, оскільки ігнорує докази злочинного походження коштів та міжнародні зобов`язання України і Чехії у сфері боротьби з корупційними злочинами.
Заперечення на апеляційну скаргу та узагальненні доводи особи, яка їх подала
Захисник підозрюваного ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_8 не погодився з апеляційною скаргою прокурора, а тому подав до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду письмові заперечення. Зазначає, що арешт накладено на майно, яке знаходиться у Чеській Республіці, тобто поза межами юрисдикції українського суду, що суперечить принципу державного суверенітету і нормам кримінального процесуального законодавства України. Спірний будинок у м. Брно придбаний його клієнтом ще у 1994 році, майже за тридцять років до інкримінованих йому злочинів. Таким чином, він не може підпадати під жоден із критеріїв спеціальної конфіскації, передбачених Кримінальним кодексом України. Захист також звертає увагу, що сторона обвинувачення не надала належних і допустимих доказів, які б підтверджували злочинне походження майна чи його використання у протиправній діяльності. Документи, долучені до апеляційної скарги, не відповідають вимогам процесуального закону і не можуть розцінюватися як докази. До того ж порядок отримання цих матеріалів викликає сумніви, адже норми КПК України щодо міжнародної правової допомоги не були дотримані, що ставить під сумнів їх допустимість. Усе це, на переконання сторони захисту, свідчить про те, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор у повному обсязі підтримала свою апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, просила задовольнити.
Захисник підозрюваного заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора.
Інші учасники судового провадження, які повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином, у судове засідання не прибули. Свої позиції щодо вимог та доводів апеляційної скарги суду не надали. Відповідно до приписів ч. 4 ст. 405 КПК України їхнє неприбуття не перешкоджає проведенню розгляду.
Мотиви суду
Колегія суддів заслухала суддю-доповідача щодо суті ухвали слідчого судді та поданої апеляційної скарги, вислухала доводи та заперечення учасників судового провадження, дослідила матеріали, які надійшли від слідчого судді, перевірила доводи апеляційної скарги, та дійшла таких висновків.
Одним із методів державної реакції на порушення, що мають кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.
Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження (ч. 1 та 2 ст. 131 КПК України).
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Арешт майна допускається, зокрема з метою спеціальної конфіскації (п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України). У випадку, передбаченому п. 2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених КК України. Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених п. 1-4 ч. 1 ст. 96-2 КК України.
Згідно із ч. 1 ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого ч. 1 ст. 150, ст. 154, ч. 2 і 3 ст. 159-1, ч. 1 ст. 190, ст. 192, ч. 1 ст. 204, 209-1, 210, ч. 1 і 2 ст. 212, 212-1, ч. 1 ст. 222, 229, 239-1, 239-2, ч. 2 ст. 244, ч. 1 ст. 248, 249, ч. 1 і 2 ст. 300, ч. 1 ст. 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, ст. 363, ч. 1 ст. 363-1, 364-1, 365-2 цього Кодексу.
Згідно із приміткою до ст. 364-1 КК України у ст. 364, 364-1, 365 2, 368, 368-3, 368-4, 369, 369-2 та 370 цього Кодексу під неправомірною вигодою слід розуміти грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи негрошового характеру, які пропонують, обіцяють, надають або одержують без законних на те підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення лише в межах апеляційної скарги. Отже, колегія суддів у цьому випадку має перевірити доводи прокурора щодо наявності правових підстав для арешту майна ОСОБА_7 з метою спеціальної конфіскації.
Колегія суддів за результатами апеляційного перегляду ухвали слідчого судді дійшла висновку, що висновки слідчого судді про не доведення стороною обвинувачення наявності підстав для накладення арешту на спірне майно з метою забезпечення спеціальної конфіскації є правильними. Слідчий суддя правильно зазначив, що положення статей 96-1, 96-2 КК України чітко визначають перелік випадків, коли може бути застосована спеціальна конфіскація. Разом з тим, у матеріалах провадження відсутні будь-які належні та допустимі докази того, що одноквартирний будинок у м. Брно та земельні ділянки, на яких він розташований, набуті ОСОБА_7 унаслідок вчинення кримінального правопорушення, є доходами від такого майна, використовувалися для його фінансування чи іншим чином відповідають критеріям, передбаченим ч. 2 ст. 96-2 КК України.
Доводи прокурора про можливість застосування так званої «еквівалентної конфіскації» не спростовують цього висновку, оскільки прокурором не доведено вжиття вичерпних заходів для встановлення об`єкта, який набутий підозрюваним внаслідок кримінального провадження, що давало б підстави для накладення арешту на будинок у м. Брно для забезпечення спеціальної конфіскації, як її альтернативи.
Колегія суддів бере до уваги також те, що спірне майно набуте ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу ще 14.06.1994, тобто майже за 30 років до інкримінованих йому кримінальних правопорушень. Ця обставина підтверджується витягом з кадастру нерухомості Чеської Республіки, наданим стороною захисту, і прокурором не спростована. Такий факт свідчить про відсутність будь-якого зв`язку спірного майна з подіями кримінального провадження.
Щодо доводів захисту про неможливість накладення арешту на майно, яке розташоване за кордоном, колегія суддів зазначає, що арешт у цьому випадку був накладений слідчим суддею з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання (п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України). Таке рішення відповідає положенням кримінального процесуального закону, оскільки дозволяє зберегти майно підозрюваного до вирішення питання про застосування конфіскації у вироку суду. Питання фактичного виконання арешту іноземного майна належить до компетенції органів міжнародної правової допомоги й не може бути підставою для відмови у його накладенні.
Таким чином, ухвала слідчого судді про відмову в арешті майна з метою спеціальної конфіскації є законною і обґрунтованою, а доводи апеляційної скарги прокурора не спростовують цих висновків.
Керуючись ст. 309, 376, 395, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10.07.2025 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуюча суддя ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4