- Presiding judge (HACC): Zadorozhna L.I.
Справа № 991/7893/25
Провадження № 1-кп/991/100/25
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 жовтня 2025 року м. Київ
Суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, яка визначена для розгляду кримінального провадження одноособово (далі - Суд),
за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_2,
сторін кримінального провадження:
з боку обвинувачення: прокурора ОСОБА_3,
з боку захисту: обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції з власних технічних засобів), захисників - адвокатів ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції з власних технічних засобів) та ОСОБА_8,
у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52024000000000217 від 03.05.2024, стосовно:
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Лохвиця Лохвицького району Полтавської області, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2, за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368-4 КК України,
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця міста Полтава, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3, проживає за адресою: АДРЕСА_4, за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України,
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця міста Умань Черкаської області, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_5, за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368-4 КК України,
під час підготовчого судового засідання, вирішуючи питання, пов`язані з підготовкою до судового розгляду,
встановив:
І. Історія кримінального провадження
01.08.2025 до Вищого антикорупційного суду від прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури надійшов для розгляду обвинувальний акт, складений у кримінальному провадженні № 52024000000000217 від 03.05.2024 стосовно ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368-4 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України, та ОСОБА_6, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368-4 КК України.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 01.08.2025 головуючою суддею визначено суддю ОСОБА_9, підставою передачі визначено розгляд питання про об`єднання (спільного розгляду).
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 05.08.2025 відмовлено в об`єднанні кримінального провадження № 52024000000000217 від 03.05.2024 (справа № 991/7893/25) за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368-4 КК України, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368-4 КК України, з кримінальним провадженням № 52023000000000459 від 06.09.2023 (справа № 991/7103/25) за обвинуваченням ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України; за обвинуваченням ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України; за обвинуваченням ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 368-4 КК України; за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 368-4, ч. 2 ст. 384 КК України; за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 368-4, ч. 1 ст. 384 КК України; за обвинуваченням ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 358 КК України; матеріали кримінального провадження № 52024000000000217 від 03.05.2024 (справа № 991/7893/25) передано апарату Вищого антикорупційного суду для забезпечення їх розподілу між суддями.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2025 головуючою суддею визначено суддю ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 06.08.2025 у кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання.
ІІ. Вирішення питань, передбачених ч. 3 ст. 314 КПК України
Заслухавши учасників кримінального провадження, Суд не встановив підстав для прийняття рішень, передбачених п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України, з огляду на таке.
Прокурор вважає, що обвинувальний акт складений із дотриманням вимог, угоди з обвинуваченими не укладалися, підстави для повернення обвинувального акта та закриття провадження - відсутні. У цьому кримінальному провадженні підсудність визначається згідно з ч. 1 ст. 33-1, п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України, оскільки кримінальне правопорушення вчинено депутатом обласної ради ОСОБА_6 . Вважає, що на підставі обвинувального акта можливо призначити судовий розгляд.
Захисник ОСОБА_8 зазначила, що укладення угод з її підзахисними ОСОБА_4 і ОСОБА_5 неможливе та немає підстав для закриття кримінального провадження, а питання повернення обвинувального акту розглянуто судом. Вважає, що існують сумніви щодо підсудності кримінального провадження Вищому антикорупційному суду, оскільки воно віднесене до юрисдикції цього суду тільки через те, що обвинувачений ОСОБА_6 є депутатом обласної ради. Проте, відповідно до матеріалів, обвинувачений ОСОБА_6 не діяв як депутат обласної ради, а діяв виключно як фізична особа. Його дії не пов`язані з виконанням депутатських повноважень. У разі призначення обвинувального акта до судового розгляду, у неї наявні два клопотання щодо складання досудової доповіді.
Захисник ОСОБА_7 вказала, що угода з її підзахисним не була укладена, підстав для закриття провадження та повернення обвинувального акта немає. Вважає, що таке кримінальне провадження підсудне Вищому антикорупційному суду. На її думку, немає необхідності для складання досудової доповіді щодо її підзахисного ОСОБА_6 . З огляду на вищевикладене, справу можливо призначити до судового розгляду.
Обвинувачені ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтримали висловлені позиції своїх захисників.
До суду не надходили угоди про визнання винуватості та учасники кримінального провадження не повідомили про їх укладення на момент проведення підготовчого судового засідання. Також, Судом не встановлено підстав для повернення обвинувального акта чи для закриття кримінального провадження, передбачених п. 5-8, 10 ч. 1 або ч. 2 ст. 284 КПК України.
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 15.09.2025 відмовлено в задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_8, яка діє в інтересах ОСОБА_5 та ОСОБА_4, про повернення обвинувального акта (в порядку ст. 291, п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України).
Кримінальне провадження щодо кримінального правопорушення, передбаченого ст. 209 КК України, віднесено до підсудності Вищого антикорупційного суду відповідно до ст. 33-1, п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України та ст. 45 КК України, оскільки кримінальне правопорушення, передбачене 368-4 КК України, вчинено депутатом Черкаської обласної ради VIII скликання.
Положення ч. 1-2 ст. 314-1 КПК України визначають, що з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про міру покарання представник уповноваженого органу з питань пробації складає досудову доповідь за ухвалою суду. Досудова доповідь складається щодо особи, обвинуваченої у вчиненні нетяжкого або тяжкого злочину, нижня межа санкції якого не перевищує п`яти років позбавлення волі.
Зміст обвинувального акта свідчить, що ОСОБА_4 висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368-4 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368-4 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України належать до категорії тяжких та нетяжкого злочинів, нижня межа санкції яких не перевищує п`яти років позбавлення волі, відтак наявні підстави для складання досудової доповіді.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про пробацію» досудова пробація - це забезпечення суду формалізованою інформацією, що характеризує обвинуваченого, з метою прийняття судом рішення про міру його відповідальності.
Враховуючи, що у цій справі ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 пред`явлено обвинувачення у вчиненні тяжких та нетяжкого злочинів, нижня межа санкції яких не перевищує п`яти років позбавлення волі, а також положення ч. 2 ст. 314-1 КПК України, Суд вважає необхідним доручити Філії Державної Установи «Центр пробації» в Полтавській області складення досудових доповідей стосовно обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_5, а також Філії Державної Установи «Центр пробації» в Черкаській області стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 .
Оскільки підстав для прийняття рішень, передбачених п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України, не встановлено, Суд провів підготовку до судового розгляду.
ІІІ. Вирішення питань, передбачених ч. 2 ст. 315 КПК України
3.1. Учасники кримінального провадження вважають за можливе судовий розгляд у цьому кримінальному провадженні здійснювати у відкритому судовому засіданні за участі прокурора, обвинувачених, захисників.
Прокурор зазначив, що необхідно призначити судовий розгляд у цьому ж складі суду та за участю всіх учасників кримінального провадження.
Захисник ОСОБА_8 повідомила, що судовий розгляд необхідно здійснювати в цьому ж складі суду, у відкритому судовому засіданні.
Захисник ОСОБА_7 вказала, що справу можливо призначити до судового розгляду, який має відбуватися у відкритому засіданні.
Обвинувачені ОСОБА_4 ОСОБА_5 підтримали висловлену позицію свого захисника.
Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав думку свого захисника.
3.2. Відповідно до вимог п. 4 ч. 2 ст. 315 КПК України з метою підготовки до судового розгляду суд розглядає клопотання учасників судового провадження про здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту.
Від прокурора ОСОБА_3 (Вх. 36184/25 від 11.08.2025) та адвоката ОСОБА_8, яка діє в інтересах обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5, надійшли клопотання про допит свідків (Вх. 41702/25, 41703/25, 41704/25, 41705/25, 41706/25, 41707/25, 41708/25, 41709/25, 41711/25, 41712/25, 41714/25 від 12.09.2025).
Вирішуючи подані клопотання, Суд виходить з того, що за змістом ч.1 ст.134 КПК України суд під час судового провадження має право за власною ініціативою або за клопотанням прокурора, обвинуваченого, його захисника здійснити судовий виклик певної особи, якщо суд встановить наявність достатніх підстав вважати, що така особа може дати показання, які мають значення для кримінального провадження, або її участь у процесуальній дії є обов`язковою.
З огляду на викладене Суд вважає, що клопотання про виклик свідків необхідно розглядати під час судового розгляду після з`ясування обставин, які відомі або можуть бути відомі конкретному свідку і які мають значення для цього кримінального провадження.
3.3. Під час підготовчого судового засідання від учасників кримінального провадження не отримано заперечень на ухвали слідчих суддів, які не підлягають оскарженню під час досудового розслідування (ч. 3 ст. 309 КПК України). Проте, від захисника ОСОБА_8 надійшли клопотання про витребування певних речей чи документів (п. 4 ч. 2 ст. 315 КПК України), скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора (ч. 2 ст. 303 КПК України).
3.4. (1) 12.09.2025 від захисника ОСОБА_8 надійшло клопотання витребування від прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 висновку експерта за результатами проведення оціночно-земельної експертизи земельної ділянки (Вх. 41693/25). Подане клопотання обґрунтоване тим, що в матеріалах кримінального провадження, наданих стороною обвинувачення у порядку ст. 290 КПК України, міститься постанова про призначення оціночно-земельної експертизи та матеріали листування детектива Національного бюро з експертом щодо проведення цієї експертизи. За версією обвинувачення, були достатні підстави вважати, що особи, які надають публічні послуги, а саме оцінювачі ОСОБА_5 та ОСОБА_4, діючи за попередньою змовою, отримали від депутата Черкаської обласної ради ОСОБА_6 неправомірну вигоду в розмірі 38 000 грн за організацію виготовлення завідомо підробленого звіту про оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 7110800000:03:003:0899, вказавши занижену вартість. Однак, в матеріалах, наданих стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України, а також у самому обвинувальному акті відсутні відомості про витрати на залучення експерта. Отже, наразі можна стверджувати, що стороною обвинувачення не долучено ні доказів проведення судової оціночно-земельної експертизи, ні самого висновку експерта про проведення судової земельно-оціночної експертизи земельної ділянки.
(2) 12.09.2025 від захисника ОСОБА_8 надійшло клопотання витребування від прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 протоколу допиту свідка ОСОБА_14 від 10.12.2024 (Вх. 41792/25). Подане клопотання обґрунтоване тим, що в матеріалах кримінального провадження, наданих стороною обвинувачення у порядку ст. 290 КПК України, міститься лист про додаткові матеріали кримінального провадження (вих. № 533-012/26/37167 від 13.12.2024), в яких йде мова про цей протокол допиту, однак, такий протокол захисту не відкривався.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 щодо клопотання захисника ОСОБА_8 про витребування висновку експерта зазначив, що на момент завершення досудового розслідування до прокуратури не надійшов висновок експертизи. Також, він відсутній у сторони обвинувачення станом на даний час. У разі отримання висновку експерта він буде відкритий стороні захисту, немає підстав приховувати цей документ. Наголосив, що експертиза обов`язково буде проведена, і, з огляду на її значення, доцільно дочекатися результатів. Строк проведення експертизи залежить від завантаженості експертної установи. Терміни її виконання узгоджувалися, а на постанові про призначення експертизи наявна відмітка про направлення матеріалів до експертної установи, відтак не виникає сумнівів щодо направлення постанови до експертної установи. Щодо витребування оригіналу протоколу допиту свідка ОСОБА_14, то, на його переконання, показання цього свідка не мають значення для предмета доказування.
Вирішуючи подані клопотання, дослідивши їх зміст та додатки, заслухавши думки осіб, які беруть участь у судовому засіданні, Суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 3 ст. 93 КПК України сторона захисту здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.
Заявляючи клопотання про витребування певної інформації, заявник має зазначити про те, що він здійснював збирання доказів, використовуючи можливості, які надані процесуальним законом (1), ці дії здійснювались ним з метою подання суду належних і допустимих доказів (2), документи мають бути досліджені під час судового провадження (3).
У разі, якщо в сторін виникають труднощі з отриманням певних речей чи матеріалів (доказів), суд, призначаючи справу до розгляду на стадії підготовчого судового засідання та задовольняючи відповідні клопотання, зобов`язаний сприяти їх витребуванню шляхом направлення запитів, надання судових доручень чи в інший передбачений законом спосіб.
Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків (ч. 1, 2, 6 ст. 22 КПК України).
Під час судового засідання 03.10.2025 захисник ОСОБА_8 уточнила своє клопотання про витребування експертизи за результатами проведення оціночно-земельної експертизи земельної ділянки і наголосила, що наразі для неї є важливим отримати інформацію від сторони обвинувачення щодо стану проведення зазначеної експертизи. Вона також додала, що експертна установа відмовила у наданні відповіді на адвокатський запит, пославшись на те, що відповідна інформація може бути надана виключно замовнику експертизи. Водночас детектив повідомив, що станом на 29.09.2025 матеріали експертизи не поверталися до Національного бюро.
Суд зазначає, що сторона захисту, звертаючись із клопотанням про витребування певних матеріалів, повинна обґрунтувати їх наявність у розпорядника та довести, яким чином така інформація може вплинути на встановлення фактичних обставин і оцінку доказів у кримінальному провадженні. Водночас витребуванню підлягають лише ті документи, які мають значення для розгляду справи. Також, варто звернути увагу, що прокурор у судовому засіданні зазначив, що висновок експерта на цей час до нього не надійшов, а оригінал протоколу допиту свідка ОСОБА_14 перебуває у експертній установі, крім того, показання цього свідка не мають значення для предмета доказування.
На підставі викладеного, Суд вважає, що адвокатом ОСОБА_8 не доведено, що оригінал протоколу допиту та висновок експерта перебувають в Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі, тому в клопотаннях слід відмовити.
Однак, беручи до уваги, що експертиза була призначена ще 25.11.2024, але станом на 03.10.2025 (тобто, за спливом більше 10 місяців) результати її проведення відсутні, строк її завершення невідомий як стороні обвинувачення, так і стороні захисту, Суд вважає за необхідне вжити заходів для з`ясування інформації про стан виконання постанови детектива про призначення оціночно-земельної експертизи земельної ділянки, проведення якої має значення для цього кримінального провадження, у зв`язку з чим витребувати від Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України інформацію про стан виконання оціночно-земельної експертизи, призначеної 25.11.2024 постановою старшого детектива Національного антикорупційного бюро ОСОБА_15 у кримінальному провадженні № 52024000000000217 від 03.05.2024.
3.5. Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого (детектива) або прокурора (ч. 2 ст. 303 КПК України)
Під час підготовчого провадження до суду від захисника ОСОБА_8 надійшли:
- скарга на постанову прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 про визначення підслідності 14.04.2025 у кримінальному провадженні № 52025000000000191 (в порядку ч. 2 ст. 303, ст. 314-316 КПК) (Вх. 41690/25);
- скарга на постанову керівника Третього підрозділу детективів Третього Головного підрозділу детективів ОСОБА_16 про визначення старшого слідчої групи та слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування від 11.04.2025 у кримінальному провадженні № 52025000000000191 (Вх. 41691/25);
- скарга на постанову керівника Третього Головного підрозділу детективів ОСОБА_17 про визначення старшого слідчої групи та слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування від 07.05.2024 у кримінальному провадженні № 52024000000000217 (Вх. 41692/25);
- скарга на бездіяльність прокурора ОСОБА_3 щодо невчинення дій у кримінальному провадженні № 52024000000000217 від 03.05.2024, а саме - невиконання вимог ст. 293 КПК України щодо вручення копій обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування ОСОБА_4, ОСОБА_5, а також їх захиснику - адвокату ОСОБА_8 (Вх. 41694/25);
- скарга на постанову прокурора ОСОБА_3 про об`єднання матеріалів досудових розслідувань в одне провадження від 17.05.2024 у кримінальному провадженні № 52024000000000217 (Вх. 41734/25);
- скарга на постанову заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_18 про визначення групи прокурорів від 03.05.2024 у кримінальному провадженні № 52024000000000218 (Вх. 41778/25);
- скарга на постанову заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_18 про визначення групи прокурорів від 03.05.2024 у кримінальному провадженні № 52024000000000217 (Вх. 41780/25);
- скарга на постанову директора Національного бюро ОСОБА_19, прийняту за погодженням прокурора ОСОБА_3, про прийняття рішення щодо здійснення детективами Національного бюро досудового розслідування кримінальних правопорушень, які віднесені до підслідності слідчих інших органів від 17.05.2024 у кримінальному провадженні № 52024000000000217 (Вх. 41781/25);
- скарга на постанову заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_18 про визначення групи прокурорів від 14.04.2024 у кримінальному провадженні № 52025000000000191 (Вх. 41787/25);
- скарга на постанову прокурора ОСОБА_3 про розголошення відомостей досудового розслідування та використання матеріалів досудового розслідування в іншому провадженні від 17.05.2024 (Вх. 41788/25);
- скарга на постанову прокурора ОСОБА_3 про розголошення відомостей досудового розслідування та використання матеріалів досудового розслідування в іншому провадженні від 20.11.2024 (Вх. 41788/25);
- скарга на постанову прокурора ОСОБА_3 про розголошення відомостей досудового розслідування та використання матеріалів досудового розслідування в іншому провадженні від 27.02.2025 (Вх. 41790/25);
- скарга на постанову прокурора ОСОБА_3 про розголошення відомостей досудового розслідування та використання матеріалів досудового розслідування в іншому провадженні від 14.04.2025 (Вх. 41791/25).
Адвокат ОСОБА_8 підтримала подані нею скарги та зазначила, що більшість її аргументів стосуються того, що це кримінальне провадження не є підслідним Національному бюро, а прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури не мали повноважень здійснювати процесуальне керівництво. Відтак, на переконання сторони захисту, зібрані у такий спосіб докази є недопустимими. Щодо скарг на постанови про розголошення відомостей вказала, що більшість доказів у даному кримінальному провадженні були отримані шляхом огляду детективом матеріалів іншого кримінального провадження та їх копіювання. На думку сторони захисту, такі дії не відповідають вимогам КПК України, зокрема положенням статті 93, яка чітко визначає порядок збирання доказів органом досудового розслідування. Наголосила, що один і той самий детектив, здійснюючи досудове розслідування в кількох кримінальних провадженнях, не має права збирати докази шляхом огляду в іншому провадженні та долучати їх до матеріалів цього кримінального провадження. Слідчі судді надавали дозвіл на збирання доказів виключно в межах конкретного кримінального провадження № 52023000000000459, яке не мало відношення до кримінального провадження № 52024000000000217. Прокурор же своєю постановою надав дозвіл на використання цих матеріалів у іншому провадженні, що, на переконання захисту, відбулося без належного судового контролю. На її думку, ці докази мали бути зібрані у встановленому законом порядку - шляхом проведення відповідних слідчих (розшукових) дій або через отримання тимчасового доступу до речей і документів. Отже, такі рішення детективів і прокурорів підлягають скасуванню.
Прокурор заперечував проти задоволення скарг і не вбачав підстав для скасування та визнання таких рішень незаконними. Щодо скарг про визначення групи детективів та прокурорів зазначив, що після виявлення нового кримінального провадження № 52024000000000217 під час розслідування іншого кримінального провадження було необхідно визначити групу детективів та групу прокурорів. Стосовно скарг щодо об`єднання проваджень наголосив, що в постанові про об`єднання наведено належне мотивування підстав. Визначення підслідності здійснювалося у відповідності до закону, спочатку провадження було об`єднане, а потім визначено підслідність. Закон передбачає можливість передання кримінальних правопорушень, які не підслідні Національному бюро, до його підслідності, якщо це сприятиме розкриттю первісного провадження. Щодо скарг про розголошення відомостей пояснив, що діяв у межах закону, оскільки у провадженнях одні й ті ж детектив та прокурор, тому підстав для вжиття інших заходів, окрім проведення огляду, не виникало.
Суд, заслухавши думку учасників судового провадження щодо поданих скарг, дійшов таких висновків.
Вимоги ч. 2 ст. 303 КПК України, на яке посилається сторона захисту у своїх скаргах, визначено, що скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора (крім тих, що зазначені в частині 1 цієї статті) не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.
Отже, положення ч. 2 ст. 303 КПК України не містять імперативної вимоги щодо обов`язкового розгляду по суті будь-яких скарг у підготовчому судовому засіданні, а лише вказують на можливість такого розгляду з урахуванням завдань підготовчого провадження, повноважень суду та з дотриманням правил, передбачених статтями 314-318 КПК України (зокрема, на це вказує використане законодавцем формулювання «можуть бути предметом розгляду», а не «розглядаються» чи «підлягають розгляду» тощо, а також пряме відсилання до правил статей 314-316 КПК України).
Підготовче судове засідання в судовому провадженні є обов`язковою, самостійною стадією кримінального процесу, основною метою проведення якого є визначення судом можливості на законних підставах призначити кримінальне провадження до судового розгляду на підставі обвинувального акта, отриманого судом. При цьому судом у підготовчому судовому засіданні не надається оцінка обставинам кримінального провадження та законності проведених в ході досудового розслідування процесуальних дій та прийнятих рішень.
При цьому Суд враховує позицію, висловлену колегією суддів в постанові ККС ВС від 21.11.2024 у справі №180/647/22, відповідно якої під час проведення підготовчого засідання норми чинного КПК України не надають суду повноважень до ухвалення вироку оцінювати рішення слідчого, прокурора, оскільки з`ясування таких обставин виходить за межі компетенції суду на стадії підготовчого судового засідання, а також те, що суд не наділений правом досліджувати докази, що стосуються цих рішень, так як такі обставини можуть бути досліджені судом під час судового розгляду.
Положення ч. 3 ст. 314 КПК України визначає перелік рішень, які суд має право прийняти у підготовчому судовому засіданні, серед яких і рішення про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта.
Стаття 315 КПК встановлює які питання має вирішити суд з метою підготовки до судового розгляду, серед яких: п. 4 ч. 2 - розгляд клопотань учасників судового провадження про здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту; витребування певних речей і документів; здійснення судового розгляду в закритому судовому засіданні; п. 5 ч. 2 - вчинення інших дій, необхідних для підготовки до судового розгляду.
При цьому необхідно зауважити, що ні ч. 2 ст. 303, ні статті 314-316 КПК не передбачають, що суд в підготовчому судовому засіданні має право ухвалити за результатом розгляду таких скарг одне з рішень, які передбачені ч. 2 ст. 307 КПК України під час досудового розслідування, а саме скасовувати рішення слідчого чи прокурора, зобов`язувати припинити дію чи, навпаки, вчинити певну дію, відмовити в задоволенні скарги.
Суд вважає, що під час підготовчого судового засідання стороною захисту, іншими учасниками кримінального провадження можуть бути подані скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, однак, суд може розглядати тільки ті скарги, рішення за результатом розгляду яких мають значення для підготовки до судового розгляду.
На думку Суду, викладені у скаргах доводи потребують аналізу законності низки взаємопов`язаних процесуальних дій та рішень у кримінальному провадженні, а відтак, твердження сторони захисту щодо допущених порушень під час досудового розслідування, заперечення сторони обвинувачення з цього приводу підлягають дослідженню під час судового розгляду шляхом оцінки законності прийняття процесуальних рішень та вчинення дій під час досудового розслідування, дослідження процесуальних документів та відповідних доказів, що має бути здійснено під час судового розгляду.
Оскільки докази та процесуальні документи, рішення, дії на даний час у підготовчому судовому засіданні не досліджувалися, зважаючи на наведені положення КПК України, неможливість надання оцінки сукупності належності та допустимості доказів у всьому кримінальному провадженні під час підготовчого судового засідання, Суд дійшов висновку про необхідність долучення скарг до матеріалів кримінального провадження та надання оцінки, викладеним у них обставинам, на відповідній стадії судового провадження.
3.6. Вирішення питань, визначених у ч. 3 ст. 315 КПК України (обрання, зміна, продовження чи скасування заходів забезпечення кримінального провадження)
15.09.2025 від адвоката ОСОБА_20, який діє в інтересах ОСОБА_21, до суду надійшло клопотання про скасування арешту майна (Вх. 41932/25). В клопотанні зазначено, що 26.12.2024 слідчим суддею Вищого антикорупційного суду постановлено ухвалу, якою накладено арешт на майно ОСОБА_21, вилучене в ході обшуку за місцем його проживання, а саме на грошові кошти в розмірі 52 000 доларів США. На теперішній час у межах досудового розслідування кримінального провадження № 52024000000000217 ОСОБА_21 має процесуальний статус свідка, йому не повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368-4 КК України. Адвокат вважає, що ухвала слідчого судді від 26.12.2024 щодо накладення арешту на майно ОСОБА_21 більше не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, а потреба в подальшому застосуванні цього заходу відпала. В ухвалі слідчий суддя обґрунтував необхідність накладення арешту на кошти ОСОБА_21 метою забезпечення можливої спеціальної конфіскації, оскільки, на думку слідства, ОСОБА_21, нібито підкупивши оцінщиків експертної організації ТОВ «Беном Груп», 19.01.2024 придбав в Уманської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 711080000:03:003:0899 за заниженою вартістю, а саме за 816 100 грн, та в подальшому 26.11.2024 продав зазначену земельну ділянку громадянину Ізраїлю ОСОБА_22 за, нібито, її реальну вартість в розмірі 2 134 763 грн. Однак, відповідно висновку експерта за результатами проведення оціночно-земельної експертизи № 2012/02-2025 від 17.02.2025 встановлено, що дійсна ринкова вартість земельної ділянки з кадастровим номером 711080000:03:003:0899, площею 0,2433 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_6, у цінах станом на 19.01.2024 (тобто на день її придбання ОСОБА_21 в Уманської міської ради) становила 723 200 грн. Наявність зазначеного висновку свідчить про відсутність складу злочину в діях ОСОБА_21 у кримінальному провадженні № 52024000000000217, оскільки факт придбання земельної ділянки за заниженою вартістю цілком спростовується. Крім того в матеріалах провадження відсутні будь-які відомості щодо факту передачі ОСОБА_21 неправомірної вигоди оцінювачам ТОВ «Біном Груп» або будь-яким особам. Отже, наявні всі підстави стверджувати, що у матеріалах провадження відсутні відомості, які б свідчили про наявність події злочину. Подальший продаж зазначеної ділянки за значно вищою вартістю здійснювався з дотриманням принципу свободи договору, що включає право сторін вільно визначати умови правочину, зокрема його ціну. Водночас, вказаний вище правочин на сьогодні не скасований, не визнаний недійсним і не оскаржується у суді. До того ж, громадянину Ізраїлю ОСОБА_22 було продано не лише земельну ділянку, але й нерухоме майно, розташоване на ній. Вартість цього нерухомого майна також зросла більше ніж у 10 разів у порівнянні з первинною вартістю, що підтверджує як дію принципу свободи договору, так і тенденцію до зростання вартості об`єктів нерухомості. Крім того, необхідно враховувати, що ОСОБА_21 придбав лише земельну ділянку, а продав уже майновий комплекс (земельна ділянка та об`єкти нерухомості на ній), що беззаперечно підвищує загальну цінність об`єкта. На теперішній час досудове розслідування завершено, а ОСОБА_21 у цьому кримінальному провадженні розглядається виключно як свідок. Це підтверджує, що у справі відсутні будь-які дані, які б свідчили про вчинення ним кримінального правопорушення. Отже, вилучені в нього грошові кошти не можуть бути навіть теоретично об`єктом конфіскації або спеціальної конфіскації. Також, при накладенні арешту на грошові кошти слідчим суддею не було враховано вимоги ст. 96-2 КК України, яка встановлює заборону конфіскації до майна, що належить добросовісному набувачу. Вказана земельна ділянка та нерухоме майно, розташоване на ній, набуті ОСОБА_21 під час шлюбу з ОСОБА_23, тому грошові кошти, отримані подружжям у результаті розпорядження спільним майном, є їх спільною власністю. Таким чином, накладений арешт призвів до порушення їхніх майнових прав. Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 174 КПК України, які передбачають можливість скасування арешту майна, якщо відпала потреба в його подальшому застосуванні, адвокат просить скасувати арешт з грошових коштів ОСОБА_21 у розмірі 52 000 доларів США.
У судовому засіданні 03.10.2025 адвокат ОСОБА_20 у своїх поясненнях зазначив, що кошти, які були вилучені у ОСОБА_21, арештовано з метою спеціальної конфіскації. При цьому зазначалося, що земельна ділянка була придбана за нижчою ціною, однак документальних доказів цього не надано. За замовленням ОСОБА_21 було проведено власну оціночну земельну експертизу, якою встановлено, що не існувало заниження вартості. ОСОБА_21 є законним набувачем земельної ділянки. Наразі, він допитаний як свідок, а доказів того, що ОСОБА_21 надавав комусь кошти, немає. Залишається незрозумілим, на яких підставах арештовано це майно, яке також є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Саме сторона обвинувачення мала би доводити, що земельна ділянка придбана незаконно чи за заниженою вартістю.
Прокурор заперечив щодо скасування арешту з коштів ОСОБА_21 та вважає таке рішення передчасним. Оціночно - земельна експертиза є важливою у контексті вирішення питання про скасування арешту з коштів ОСОБА_21, оскільки ці кошти були вилучені у продавця земельної ділянки, який продав її за результатами оцінки, яку здійснював один з обвинувачених. На момент вилучення коштів слідством перевірялася версія про можливе заниження вартості земельної ділянки при її купівлі ОСОБА_21 в Уманської міської ради, а арешт накладено з метою можливої спеціальної конфіскації. На момент накладення арешту перевірялися обставини придбання ОСОБА_21 земельної ділянки за заниженою вартістю та можливість спеціальної конфіскації коштів. Дійсно, наразі обставина продажу ділянки за заниженою вартістю не інкримінується у цьому кримінальному провадженні. Однак, за результатами експертизи може з`ясуватися, що земельна ділянка була продана за заниженою ціною, і в такому разі прокурор матиме підстави змінити обвинувачення. Якщо ж висновок експертизи підтвердить, що вартість ділянки відповідає ринковій, прокурор не буде заперечувати проти скасування арешту.
Заслухавши учасників кримінального провадження та дослідивши матеріали, що додані до поданих клопотань, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення клопотання про скасування арешту майна, з огляду на таке.
За змістом ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Частиною другою цієї статті визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Частина перша статті 174 КПК України передбачає, що інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Отже, представник володільця майна ОСОБА_20 має довести, що в подальшому застосуванні арешту відпала потреба або, що арешт на майно накладено необґрунтовано.
Відповідно до ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26.12.2024 (справа № 991/14008/24) у кримінальному провадженні № 52024000000000217 було накладено арешт на кошти в розмірі 52 000 доларів США у вигляді заборони відчуження, розпорядження та користування цим майном, які були вилучені 10.12.2024 під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_21, за адресою: АДРЕСА_7 .
В ухвалі слідчого судді зазначено, що з матеріалів справи вбачається, що в рамках кримінального провадження досліджуються обставини придбання ОСОБА_21 в Уманської міської ради земельної ділянки по заниженій вартості внаслідок надання в інтересах ОСОБА_21 неправомірної вигоди засновникам суб`єкта оціночної діяльності, який проводив експертну грошову оцінку земельної ділянки. Як встановлено з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_21 отримав дохід внаслідок продажу вказаної вище земельної ділянки в розмірі 2 137 763 грн, еквівалент якого складає 52 000 доларів США. Тобто, відповідно до ч. 1 ст. 96-2 КК України вказані кошти є доходом від майна, одержаного внаслідок вчинення кримінального правопорушення. У випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених КК України. Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 КК України (ч. 4 ст. 170 КПК України). У даному випадку ОСОБА_21 про підозру не повідомлено, проте є ймовірність підстав вважати, що він набув земельну ділянку за ціною нижчою за ринкову вартість і міг знати про наявність підстав, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 КК України.
Арешт майна з метою забезпечення спеціальної конфіскації накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України. Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України (ч. 4 ст.170 КПК України).
В ухвалі про арешт майна слідчий суддя послався на ч. 1 ст. 96-2 КК України, яка передбачає, що спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: 1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; 4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
Зі змісту ухвали слідчого судді вбачається, що спеціальна конфіскація могла бути застосована до коштів, які отримані ОСОБА_21 та є доходом від майна, одержаного внаслідок вчинення кримінального правопорушення за ст. 368-4 КК України.
Про обґрунтованість накладеного арешту на майно третьої особи за п. 2 ч. 2 ст.170 КПК України буде свідчити, по-перше те, що такий захід забезпечення кримінального провадження передбачений кримінальним процесуальним законом. По-друге, мають існувати факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що майно третя особа набула безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.
Тому, арешт, який було накладено за ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26.12.2024, на той момент був таким, що передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України, оскільки перевірялася слідча версія щодо ймовірного вчинення кримінального правопорушення. Питання необґрунтованості накладення арешту не заявлялося представником володільця майна.
Адвокат ОСОБА_20 у своєму клопотанні та у судовому засіданні зазначав про те, що відпала потреба в арешті грошових коштів, у зв`язку з чим він має бути скасований.
Суд, вирішуючи питання скасування арешту, виходить з того, що будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. Обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є їй пропорційними.
Водночас, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.
Також, Суд враховує практику Європейського суду з прав людини щодо можливості втручання за рішенням суду в права особи на мирне володіння майном, гарантованого ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Так, Суд у рішенні у справі «Узан та інші проти Туреччини», оцінюючи виправданість втручання відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції, зробив висновок про те, щоб бути сумісним із положеннями Конвенції, втручання повинно відповідати трьом умовам, а саме: (1) бути передбачене національним законом, який в державі вважається необхідним для регулювання використання майна, (2) повинне відповідати загальним інтересам суспільства, (3) має забезпечуватися справедливий баланс між правами власника та загальносуспільними інтересами (п. 195). Крім того, у п. 203 рішення у наведеній справі Суд, аналізуючи питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, дійшов висновку, що стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції передбачає, що втручання в право мирного володіння майном можливе за умови існування розумного взаємозв`язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби. Тобто, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли наявний значний суспільний інтерес на здійснення такого втручання в право людини, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.
У клопотанні адвокат ОСОБА_20 зазначає, що ОСОБА_21 має процесуальний статус свідка, йому не повідомлено про підозру; висновком оціночно-земельної експертизи від 17.02.2025 № 2012/02-2025 встановлено, що вартість земельної ділянки на день її придбання ОСОБА_21 відповідала ринковій, що спростовує версію обвинувачення щодо її придбання за заниженою вартістю.
На підтвердження цих обставин до матеріалів клопотання додано в копіях:
- ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26.12.2024 про накладення арешту на грошові кошти в розмірі 52 000 доларів США;
- ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03.12.2024 про надання дозволу на проведення обшуку квартири за місцем проживання ОСОБА_21 ;
- договір купівлі продажу (викуп) земельної ділянки із земель комунальної власності від 19.01.2024 між Уманською міською радою (міським головою ОСОБА_24 ) та ОСОБА_21, за яким було продано земельну ділянку 711080000:03:003:0899, площею 0,2433 га, за адресою: АДРЕСА_6, за ціною 816 100 грн (п. 1.1, 2.1-2.2. пункти договору);
- протокол обшуку від 10.12.2024 за місцем проживання ОСОБА_21 ;
- висновок експерта ОСОБА_25 за результатами проведення оціночно - земельної експертизи від 17.02.2025 № 2012/02-2025, з якого вбачається, що дійсна (ринкова) вартість земельної ділянки з кадастровим номером 711080000:03:003:0899, площею 0,2433 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_6, у цінах станом на 19.01.2024 визначена без конкурентного продажу шляхом викупу становила 723 200 грн.
Суд виходить з того, що спеціальна конфіскація може бути застосована лише у випадках, коли таке майно: одержане внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна; призначалося (використовувалося) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; було предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходить у власність держави; підшукане, виготовлене, пристосоване або використане як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
Однак, прокурором під час розгляду клопотання не підтверджена жодна з вищезазначених підстав.
Крім того, як повідомив прокурор, версія щодо придбання ОСОБА_21 в Уманської міської ради земельної ділянки по заниженій вартості, внаслідок надання в інтересах ОСОБА_21 неправомірної вигоди засновникам суб`єкта оціночної діяльності, яка проводила експертну грошову оцінку земельної ділянки, не підтвердилась
Отже, не підтверджено, що грошові кошти відповідають критеріям, передбаченим п. 1-4 ч. 1 ст. 96-2 КК України.
Аргументи прокурора на необхідність очікування іншого висновку експерта за результатами проведення оціночно-земельної експертизи Українським науково-дослідним інститутом спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України не може слугувати підставою для збереження арешту, оскільки арешт майна має ґрунтуватися на вже наявних доказах у матеріалах кримінального провадження. На думку Суду, не може здійснюватися втручання в права ОСОБА_21 на мирне володіння майном протягом такого тривалого часу без законних на те підстав. Окрім того, прокурор не заперечував би щодо скасування арешту у разі підтвердження, що вартість ділянки відповідає ринковій ціні, але висновком експерта за постановою детектива.
Отже, наразі відсутні підстави вважати, що набуте майно ОСОБА_21 може бути предметом спеціальної конфіскації, а продовження арешту тягне за собою надмірність та невиправдане обмеження права власності.
З огляду на викладене, враховуючи досліджені під час судового засідання докази, суд вважає, що адвокатом ОСОБА_20 доведено підстави для скасування арешту з коштів у зв`язку з тим, що в подальшому арешті відпала потреба.
3.7. У цьому кримінальному провадженні положення ч. 4 ст. 315 КПК України не застосовуються, у зв`язку з відсутністю умов, передбачених ч. 2 ст. 31 КПК України, для розгляду його судом колегіально.
На підставі викладеного, керуючись ст. 31, 33-1, 174, 314, 314-1, 315, 372, 376 КПК України, суд
постановив:
Призначити судовий розгляд кримінального провадження № 52024000000000217 від 03.05.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368-4 КК України, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368-4 КК України, у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду (адреса: м. Київ, проспект Берестейський, 41) о 08 год. 00 хв. 07.10.2025.
Судовий розгляд здійснювати у відкритому судовому засіданні.
Судовий розгляд здійснювати за участі прокурора, захисників та обвинувачених. Про час та місце судового засідання повідомити уповноважений орган з питань пробації.
Зобов`язати Філію Державної Установи «Центр пробації» в Полтавській області (юридична адреса: 38400, Полтавська область, місто Решетилівка, вулиця Покровська, будинок 16) скласти та подати до 31.10.2025 досудову доповідь стосовно обвинувачених ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_2, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, який проживає за адресою: АДРЕСА_4 .
Зобов`язати Філію Державної Установи «Центр пробації» в Черкаській області (юридична адреса: 19402, Черкаська область, місто Корсунь-Шевченківський, вулиця Героїв Майдану, будинок 9) скласти та подати до 31.10.2025 досудову доповідь стосовно обвинуваченого ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, який проживає за адресою: АДРЕСА_5 .
Копію ухвали надіслати до Філії Державної Установи «Центр пробації» в Полтавській області та Філії Державної Установи «Центр пробації» в Черкаській області для виконання.
Роз`яснити обвинуваченим, що їм надається можливість брати участь у підготовці досудової доповіді. Участь особи у підготовці досудової доповіді полягає у наданні персоналу органу пробації інформації, необхідної для підготовки такої доповіді.
Клопотання адвоката ОСОБА_8, яка діє в інтересах обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5, про допит свідків та прокурора ОСОБА_3 про виклик свідків - долучити до матеріалів справи. Питання про виклик конкретного свідка вирішувати під час судового розгляду та після з`ясування обставин, які відомі або можуть бути відомі особі та мають значення для кримінального провадження.
Скарги адвоката ОСОБА_8, яка діє в інтересах обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_5, подані в порядку ч. 2 ст. 303 КПК України, долучити до матеріалів кримінального провадження та надати оцінку висловленим у них доводам у ході судового розгляду.
Відмовити у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_8 від 12.09.2025 про витребування від прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 висновку експерта за результатами проведення оціночно-земельної експертизи земельної ділянки та протоколу допиту свідка ОСОБА_14 від 10.12.2024.
Витребувати від Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України інформацію про стан виконання оціночно-земельної експертизи, призначеної 25.11.2024 постановою старшого детектива Національного антикорупційного бюро ОСОБА_15 у кримінальному провадженні №52024000000000217 від 03.05.2024.
Задовольнити клопотання адвоката ОСОБА_20, який діє в інтересах ОСОБА_21, про скасування арешту майна.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26.12.2024 на грошові кошти у розмірі 52 000 доларів США, які належать ОСОБА_21 та були вилучені під час обшуку, який полягав у тимчасовій забороні розпорядження, відчуження та користування.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення щодо ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Суддя ОСОБА_26