- Presiding judge (HACC): Lytvynko T.V.
Справа № 991/5952/25
Провадження 1-кп/991/83/25
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 вересня 2025 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:
головуючої судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5,
представника потерпілого ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7,
його захисника ОСОБА_8,
обвинуваченого ОСОБА_9,
його захисника ОСОБА_10,
розглянувши клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про продовження строку дії обов`язків, покладених у межах кримінального провадження № 12024000000002768 від 18.12.2024 на ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 366 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
На розгляді у Вищому антикорупційному суді перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024000000002768 від 18.12.2024 за обвинуваченням ОСОБА_7 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 366 КК України.
Під час судового розгляду прокурор подав до суду клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_9, а саме:
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;
- утримуватись від спілкування із ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 щодо обставин даного кримінального провадження;
- не відлучатися з України без дозволу прокурора або суду.
В обґрунтування свого клопотання прокурор зазначив, що у кримінальному провадженні наявні докази існування обставин, які дають обґрунтовані підстави стверджувати, що обвинувачений вчинив інкриміновані йому кримінальні правопорушення. Також прокурор вказав на те, що ризики, які стали підставою для покладення на обвинуваченого обов`язків, не зменшились та не перестали існувати, жодні обставини з останнього продовження строку дії обов`язків не змінились. Так, згідно з клопотанням на даний час існує сукупність підстав вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних (обвинувачених) у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
У судовому засіданні прокурор підтримав своє клопотання та просив його задовольнити з підстав, зазначених у ньому.
Захисник ОСОБА_10 з ініціативи свого підзахисного не заперечував проти продовження строку дії обов`язків. Разом з тим, зазначив, що не погоджується з тією мотивацією, яку навів прокурор в своєму клопотанні.
Обвинувачений ОСОБА_9 підтримав позицію свого захисника.
Дослідивши клопотання, заслухавши позиції учасників провадження, суд дійшов до таких висновків.
Судом установлено, що слідчим суддею Вищого антикорупційного суду 07.03.2025 розглянуто клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_9, яке задоволено частково: відмовлено у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання з покладенням відповідних обов`язків.
Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 18.03.2025 ухвалу Вищого антикорупційного суду від 07.03.2025 скасовано та постановлено нову, якою застосовано до ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 908 400 грн, та визначено строком до 18.05.2025 додаткові обов`язки.
Строк дії обов`язків неодноразово продовжувався. Востаннє ухвалою суду від 15.08.2025 частково задоволено клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_9, а саме: 1) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 2) здати на зберігання до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; 3) утримуватись від спілкування із ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 щодо обставин даного кримінального провадження; 4) не відлучатися з України без дозволу суду.
З огляду на приписи ч. 4 ст. 199 КПК України суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку дії обов`язків згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Тобто при вирішенні цього питання суд керується загальними приписами, які регулюють застосування запобіжного заходу, однак з урахуванням додаткових відомостей і стадії кримінального провадження.
У відповідності до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з положеннями ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Проаналізувавши обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024000000002768 від 18.12.2024, доданий до нього реєстр матеріалів досудового розслідування, а також ухвалу колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 18.03.2025 у справі № 991/1876/25, якою щодо ОСОБА_9 застосовано запобіжний захід у вигляді застави та покладено додаткові обов`язки, ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18.04.2025 у справі № 991/3514/25, якою продовжено строк дії обов`язків, суд дійшов висновку, що в цьому випадку дотримано стандарт доказування «обґрунтована підозра», який є найнижчим стандартом доказування у кримінальному процесі та не передбачає наявності достовірного знання про вчинення особою кримінального правопорушення, проте є достатнім для вирішення питання про зміну запобіжного заходу. Доведення ж стороною обвинувачення вини особи у вчиненні кримінальних правопорушень за найвищим стандартом доказування «поза розумним сумнівом» відбувається у змагальному судовому процесі під час розгляду справи по суті.
Розглядаючи питання наявності ризиків, суд враховує, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь вірогідності, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. КПК України покладає на сторону обвинувачення обов`язок обґрунтувати ризики кримінального провадження.
Попередніми судовими рішеннями, в тому числі рішенням колегії суддів від 15.08.2025, продовжено строк дії процесуальних обов`язків, покладених на ОСОБА_9, у зв`язку з встановленням існування ризиків можливого переховування обвинуваченого від суду, вчинення ним іншого злочину, а також ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні.
Зазначені ризики, за змістом клопотання та твердженнями прокурора у судовому засіданні, не втратили своєї актуальності дотепер.
На думку колегії суддів, ризик переховування обвинуваченого від суду досі є реальним з огляду на тяжкість злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_9, у сукупності з суворістю можливого покарання і неможливістю застосування «пільгових» інститутів кримінального права у випадку визнання його винуватим у вчинені інкримінованих діянь.
Так, зі змісту обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_9, у тому числі, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. Санкція даного злочину передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. Зазначене кримінальне правопорушення за ступенем тяжкості належить до особливо тяжких злочинів.
Суд також враховує, що згідно з приміткою до ст. 45 КК України кримінальне правопорушення за ч. 5 ст. 191 КК України віднесене до корупційних, що виключає застосування інститутів звільнення від відбування покарання з випробуванням (ч. 1 ст. 75 КК України) та призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом (ч. 1 ст. 69 КК України), крім випадку укладення угоди про визнання винуватості.
На переконання суду, суворість можливого покарання може бути реальним мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду.
Кримінальне провадження не є статичним, що обумовлює можливість непрогнозованої зміни поведінки обвинуваченого у будь-який момент судового розгляду. Співставлення можливих негативних наслідків переховування у вигляді потенційного ув`язнення у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у перспективі робить цей ризик достатньо високим.
Суд зважує, що обвинувачений ОСОБА_9 має паспорт громадянина України для виїзду за кордон, неодноразово виїжджав за кордон, в тому числі, у період дії воєнного стану, що підтверджуються наявними в матеріалах справи відомостями Державної прикордонної служби України.
За таких обставин, надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися, суд вважає цей ризик цілком вірогідним.
При оцінці продовження існування ризику переховування суд також взяв до уваги той факт, що відносно обвинуваченого здійснюються ще одне кримінальне провадження за ч. 5 ст. 191 КК України, що може бути додатковим стимулом для вжиття заходів щодо переховування від суду.
Також ця обставина поряд з характером діяльності обвинуваченого певною мірою доводить ризик можливого вчинення ним іншого злочину.
Кожна окремо з цих обставин не є вирішальною при оцінці ризиків переховування та вчинення іншого злочину, однак у своїй сукупності вони є достатньо вагомими, а тому переконують суд в актуальності вказаних ризиків.
Також необхідно зазначити, що наразі провадження перебуває на стадії судового розгляду (дослідження доказів сторони обвинувачення). Обвинувачений володіє відомостями про свідків, показаннями яких прокурор збирається обґрунтовувати правову позицію, та про зміст їх показань, надані під час досудового розслідування. Загальний порядок, встановлений КПК України, передбачає процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, спочатку на стадії досудового розслідування шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України (у виключних випадках). Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).
Відтак, ризик впливу на свідків існує на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом.
Окрім того суд зазначає, що попередня професійна діяльність обвинуваченого може сприяти йому у спробах впливу на свідків.
Що стосується наявності інших ризиків, про які вказано у клопотанні прокурора, то суд вже неодноразового наголошував, що ці ризики не були доведені, а жодних нових обставин щодо доказів їх існування прокурор у своєму клопотанні суду не навів.
Ураховуючи викладене, суд вважає, що наявні підстави для задоволення клопотання прокурора та продовження строку дії, покладених на обвинуваченого ОСОБА_9 обов`язків.
Також суд звертає увагу на те, що в попередньому рішенні колегії суддів від 15.08.2025 зазнали зміни обов`язки ОСОБА_9 в частині суб`єкта, котрий має право надавати дозвіл на виїзд за кордон обвинуваченому, та якому обвинувачений повинен повідомляти про зміну місця проживання та роботи: виключено з переліку особу прокурора. Вказане обумовлено тим, що кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду; обвинувачений зобов`язаний з`являтися за викликом саме до суду і за не виконання цього обов`язку саме суд вправі застосувати відповідні заходи впливу.
Разом з тим, прокурор помилково просить продовжити обов`язок, передбачений п. 2 ч. 5 ст. 194 КПК України, в тому вигляді, в якому він на даний час не існує, а саме: не відлучатися з України без дозволу прокурора або суду. А отже він в такій редації не може бути продовжений. Суд продовжує дію обов`язку в тій редакції, в якій він діяв згідно ухвали колегії суддів від 15.08.2025 року.
Керуючись ст. 2, 7, 176-178, 182, 193, 194, 199, 331, 372, 376 КПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, на два місяці, а саме до 26 листопада 2025 року, строк дії покладених на нього обов`язків, а саме:
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;
- утримуватись від спілкування із ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 щодо обставин даного кримінального провадження;
- не відлучатися з України без дозволу суду.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Офісу Генерального прокурора, які здійснюють процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12024000000002768 від 18.12.2024.
Копію ухвали вручити обвинуваченому негайно після її оголошення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та окремому оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3