- Presiding judge (HACC): Lytvynko T.V.
Справа № 991/5952/25
Провадження 1-кп/991/83/25
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 вересня 2025 року м.Київ
Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:
головуючої судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5,
представника потерпілого ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7,
його захисника ОСОБА_8,
обвинуваченого ОСОБА_9,
його захисника ОСОБА_10,
розглянувши клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про продовження строку дії обов`язків, покладених у межах кримінального провадження № 12024000000002768 від 18.12.2024 на
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 366 КК України,
та клопотання адвоката ОСОБА_8 про дозвіл на виїзд за кордон обвинуваченого ОСОБА_7, -
ВСТАНОВИВ:
На розгляді у Вищому антикорупційному суді перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024000000002768 від 18.12.2024 за обвинуваченням ОСОБА_7 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 366 КК України.
Під час судового розгляду прокурор подав до суду клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на ОСОБА_7, а саме:
- не відлучатися за межі території України без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місяця проживання, роботи;
- утримуватись від спілкування з: ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, щодо обставин даного кримінального провадження;
- здати на зберігання у відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
В обґрунтування свого клопотання прокурор зазначив, що у кримінальному провадженні наявні докази існування обставин, які дають обґрунтовані підстави стверджувати, що обвинувачений вчинив інкриміновані йому кримінальні правопорушення. Також прокурор вказав на те, що ризики, які стали підставою для покладення на обвинуваченого обов`язків, не зменшились та не перестали існувати, жодні обставини з останнього продовження строку дії обов`язків не змінились. Так, згідно з клопотанням на даний час існує сукупність підстав вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних (обвинувачених) у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
З урахуванням викладеного прокурор вважає, що є необхідність у продовженні обов`язків, покладених на ОСОБА_7 .
В свою чергу захисник ОСОБА_8 подав заперечення на клопотання прокурора, в яких просить відмовити у його задоволенні. У своїх запереченнях захисник стверджує, що підозра, оголошена ОСОБА_7 є необґрунтованою. Також захисник заперечує наявність та обґрунтованість усіх ризиків, про які йдеться у клопотанні прокурора, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях і не підтверджені жодними доказами. Захисник просить врахувати, що ОСОБА_7 має міцні соціальні та особисті зв`язки в Україні, проживає разом із дружиною та дітьми, має постійне місце проживання та місце роботи. Зазначає, що протягом 2023 року ОСОБА_7 неодноразово виїжджав за кордон у службових та приватних справах, але завжди повертався в Україну. Захисник звертає увагу на зразкову процесуальну поведінку його підзахисного як в цьому, так і в інших кримінальних провадженнях. Окремо захисник наголошує на необхідності усунення обмежень на виїзд за кордон, оскільки це пов`язано з виконанням ОСОБА_7 трудових обов`язків як Генерального директора ТОВ «Українські сервіси розмінування», а також може створити перешкоди для отримання необхідної медичної допомоги та своєчасного проходження обстежень пов`язаних з його хворобою.
Крім того, захисник ОСОБА_8 подав клопотання про надання обвинуваченому дозволу на виїзд за кордон. В обґрунтування клопотання захисник посилається на отриманий ТОВ «Українські сервіси розмінування» лист-запрошення від Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України на Конференцію з протимінної діяльності України, яку організовує Японія у співпраці з Україною. Захід відбудеться 22-23 жовтня 2025 року в місті Токіо. Захисник зазначає, що в роботі на конференції візьмуть участь ОСОБА_24, як генеральний директор ТОВ «Українські сервіси розмінування», разом із ОСОБА_25, начальником відділу міжнародного співробітництва, про що було надано відповідь на лист-запрошення. Тому, сторона захисту просить надати обвинуваченому ОСОБА_7 дозвіл на отримання паспортів та виїзд за кордон у період з 20 по 25 жовтня 2025 року, з урахуванням часу, який буде витрачений на дорогу.
У судовому засіданні прокурор підтримав своє клопотання та просив його задовольнити з підстав, зазначених у ньому. Разом з цим, прокурор просив відмовити в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_8 про надання дозволу на виїзд за кордон.
Захисник ОСОБА_8 заперечив проти задоволення клопотання прокурора та підтримав своє клопотання про надання дозволу на виїзд обвинуваченому за кордон.
Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав позицію захисника.
Заслухавши думки сторін кримінального провадження, перевіривши доводи поданих клопотань, заперечень, дослідивши долучені до них матеріали, суд дійшов до таких висновків.
Судом установлено, що слідчим суддею Вищого антикорупційного суду 13.03.2025 розглянуто клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7, яке задоволено частково: відмовлено у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання з покладенням додаткових обов`язків.
Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 26.03.2025 ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13.03.2025 скасовано в частині застосованого виду запобіжного заходу та постановлено в цій частині нову, якою застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді застави в сумі 2 млн грн та покладено додатково обов`язок носити електронний засіб контролю.
Строк дії обов`язків неодноразово продовжувався. Востаннє ухвалою суду від 15.08.2025 задоволено клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_7, а саме: 1) не відлучатися за межі території України без дозволу суду; 2) повідомляти суд про зміну свого місця проживання, роботи; 3) утримуватися від спілкування із ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23 щодо обставин даного кримінального провадження; 4) здати на зберігання у відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
З огляду на приписи ч. 4 ст. 199 КПК України суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку дії обов`язків згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Тобто при вирішенні цього питання суд керується загальними приписами, які регулюють застосування запобіжного заходу, однак з урахуванням додаткових відомостей і стадії кримінального провадження.
У відповідності до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з положеннями ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Проаналізувавши обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024000000002768 від 18.12.2024, доданий до нього реєстр матеріалів досудового розслідування, а також ухвалу колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 26.03.2025 у справі № 991/1877/25, якою щодо ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді застави та покладено додаткові обов`язки, ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18.04.2025 у справі № 991/3513/25, якою продовжено строк дії обов`язків, суд дійшов висновку, що в цьому випадку дотримано стандарт доказування «обґрунтована підозра», який є найнижчим стандартом доказування у кримінальному процесі та не передбачає наявності достовірного знання про вчинення особою кримінального правопорушення, проте є достатнім для вирішення питання щодо дії запобіжного заходу. Доведення ж стороною обвинувачення вини особи у вчиненні кримінальних правопорушень за найвищим стандартом доказування «поза розумним сумнівом» відбувається у змагальному судовому процесі під час розгляду справи по суті.
Розглядаючи питання наявності ризиків, суд враховує, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь вірогідності, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. КПК України покладає на сторону обвинувачення обов`язок обґрунтувати ризики кримінального провадження.
Попередніми судовими рішеннями, в тому числі рішенням колегії суддів від 15.08.2025, продовжено строк дії процесуальних обов`язків, покладених на ОСОБА_7, у зв`язку з встановленням існування ризиків можливого переховування обвинуваченого від суду, вчинення ним іншого злочину, а також ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні.
Зазначені ризики, за змістом клопотання та твердженнями прокурора у судовому засіданні, не втратили своєї актуальності дотепер.
На думку колегії суддів, ризик переховування обвинуваченого від суду досі є реальним з огляду на тяжкість злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7, у сукупності з суворістю можливого покарання і неможливістю застосування «пільгових» інститутів кримінального права у випадку визнання його винуватим у вчинені інкримінованих діянь.
Так, зі змісту обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_7, у тому числі, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. Санкція даного злочину передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. Зазначене кримінальне правопорушення за ступенем тяжкості належить до особливо тяжких злочинів.
Суд також враховує, що згідно з приміткою до ст. 45 КК України кримінальне правопорушення за ч. 5 ст. 191 КК України віднесене до корупційних, що виключає застосування інститутів звільнення від відбування покарання з випробуванням (ч. 1 ст. 75 КК України) та призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом (ч. 1 ст. 69 КК України), крім випадку укладення угоди про визнання винуватості.
На переконання суду, суворість можливого покарання може бути реальним мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду.
Кримінальне провадження не є статичним, що обумовлює можливість непрогнозованої зміни поведінки обвинуваченого у будь-який момент судового розгляду. Співставлення можливих негативних наслідків переховування у вигляді потенційного ув`язнення у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у перспективі робить цей ризик достатньо високим.
Суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_7 має паспорт громадянина України для виїзду за кордон, а сам він протягом 2019-2023 років 14 разів покидав територію України, що підтверджуються наявними в матеріалах справи відомостями Державної прикордонної служби України. Окрім того, обвинувачений є батьком трьох неповнолітніх дітей, що дає йому можливість безперешкодно виїжджати за межі України навіть під час дії правового режиму воєнного стану.
За таких обставин, надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися, суд вважає цей ризик цілком вірогідним.
При оцінці продовження існування ризику переховування суд також взяв до уваги той факт, що відносно обвинуваченого здійснюються ще декілька кримінальних провадження за фактом вчинення особливо тяжких злочинів, що може бути додатковим стимулом для вжиття ним заходів переховування від суду.
Також ця обставина поряд з характером діяльності обвинуваченого певною мірою доводить ризик можливого вчинення ним іншого злочину.
Кожна окремо з цих обставин не є вирішальною при оцінці ризиків переховування та вчинення іншого злочину, однак у своїй сукупності вони є достатньо вагомими, а тому переконують суд в актуальності вказаних ризиків.
Також необхідно зазначити, що наразі провадження перебуває на стадії судового розгляду (дослідження доказів сторони обвинувачення). Обвинувачений володіє відомостями про свідків, показаннями яких прокурор збирається обґрунтовувати правову позицію, та про зміст їх показань, надані під час досудового розслідування. Загальний порядок, встановлений КПК України, передбачає процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, спочатку на стадії досудового розслідування шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України (у виключних випадках). Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).
Відтак, ризик впливу на свідків існує на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом.
Окрім того суд зазначає, що попередня професійна діяльність обвинуваченого може сприяти йому у спробах впливу на свідків.
Що стосується наявності інших ризиків, про які вказано у клопотанні прокурора, то суд вже неодноразового наголошував, що ці ризики не були доведені, а жодних нових обставин щодо доказів їх існування прокурор у своєму клопотанні суду не навів.
Суд відхиляє доводи сторони захисту про відсутність доведених ризиків з огляду на належну процесуальну поведінку обвинуваченого упродовж всього часу здійснення кримінального провадження, а також недопущення ним спроб переховування та впливу на свідків.
Як уже зазначалося, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створюватимуть загрозу суспільству. Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме або вже здійснив відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Крім того, колегія суддів вважає, що позитивний вплив на процесуальну поведінку обвинуваченого, в тому числі, здійснює і запобіжний захід з додатковими обов`язками, які регулюють межі поведінки обвинуваченого.
Також є непереконливими доводи захисту з приводу того, що сімейний стан обвинуваченого нерозривно пов`язує його місце перебування (проживання) з територією України.
Так, деякі члени сім`ї обвинуваченого, які і він сам, на даний час проживають в Україні. Однак, за потреби, вони безперешкодно можуть змінити місце проживання, якщо обвинувачений реалізує ризик ухилення від суду.
Посилання обвинуваченого на необхідність перетину кордону України з огляду на характер його діяльності, а також стан здоров`я мають бути оцінені у кожному конкретному випадку задля забезпечення балансу між інтересами кримінального провадження та правами і свободами особи.
Ураховуючи викладене, суд вважає, що наявні підстави для задоволення клопотання прокурора та продовження строку дії, покладених на обвинуваченого ОСОБА_7 обов`язків.
Що стосується клопотання захисника ОСОБА_8 про надання дозволу ОСОБА_7 на виїзд за кордон.
Так, захисник мотивує клопотання тим, що ОСОБА_7 як генеральний директор ТОВ «Українські сервіси розмінування» має намір відвідати захід, пов`язаний з діяльністю очолюваного ним товариства.
З даного приводу колегія суддів зазначає таке.
Засоби досягнення мети запобіжного заходу мають бути пропорційними з існуючими ризиками для кримінального провадження і, у той же час, не бути надміру обтяжливими та забезпечувати дотримання презумпції невинуватості.
Відповідно до практики ЄСПЛ втручання у право на свободу пересування може бути виправданим у випадку необхідності забезпечення правосуддя та гарантування явки особи до суду.
Право ОСОБА_7 на виїзд за межі України без відповідного дозволу обмежено обов`язками, передбаченими п. 2, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, які покладені під час застосування запобіжного заходу.
Доцільність покладення цих обов`язків обумовлена доведенням наявності ризику ухилення обвинуваченого від явки суду.
Відповідно, суд дійшов висновку, що завдання даного кримінального провадження переважають права особи на вільне пересування і втручання у такі права є необхідним.
Таким чином, звертаючись до суду з клопотанням про тимчасове припинення дії цього обов`язку, сторона захисту має довести, що з`явилися виняткові обставин, які свідчать про очевидну непропорційність між ступенем втручанням у права особи та потребами кримінального провадження.
Однак, ні в клопотанні, ні в своїх поясненнях сторона захисту таких обставин не навела.
Суд погоджується з тим, що професійна діяльність ОСОБА_7 пов`язана з виїздами за кордон.
Однак суд не встановив того, що неможливість виїзду ОСОБА_7 на конференцію до Японії призведе до будь-яких непоправних наслідків чи суттєво перешкодить функціонуванню очолюваного ним підприємства, зважаючи і на ті обставини, що наразі існує безліч методів комунікації, які можуть компенсувати собою неможливість безпосередньої присутності особи у певному місці в певний час.
Таким чином суд дійшов висновку, що стороною захисту не доведено існування виключних обставин, які б вимагали необхідності надання дозволу ОСОБА_7 на виїзд за кордон.
Крім того, звертає на себе увагу та обставина, що захисник у своєму клопотанні просить надати дозвіл на отримання документів для виїзду за кордон, що фактично є вимогою скасувати обов`язок здати на зберігання документи, що дають право на виїзд з України.
Так, за ч. 1 ст. 201 КПК України встановлено право обвинуваченого, до якого застосовано запобіжний захід, його захисника подати клопотання про зміну запобіжного заходу, у тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, чи про зміну способу їх виконання.
Також цією нормою закону визначено порядок внесення відповідного клопотання та вимоги до його оформлення.
Однак захисник, звертаючись до суду з клопотанням про надання дозволу обвинуваченому на виїзд за кордон, вказаних вимог закону в повній мірі не дотримався.
З урахуванням сукупності викладених обставин колегія суддів вважає, що в задоволенні клопотання захисту слід відмовити.
Керуючись ст. 2, 7, 176-178, 182, 193, 194, 199, 331, 372, 376 КПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1, на два місяці, а саме до 26 листопада 2025 року, строк дії, покладених на нього обов`язків, а саме:
- не відлучатися за межі території України без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання, роботи;
- утримуватися від спілкування із ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23 щодо обставин даного кримінального провадження;
- здати на зберігання у відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Офісу Генерального прокурора, які здійснюють процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12024000000002768 від 18.12.2024.
У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_8 про дозвіл на виїзд за кордон обвинуваченого ОСОБА_7 відмовити.
Копію ухвали вручити обвинуваченому негайно після її оголошення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та окремому оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3