- Presiding judge (HACC AC): Hlotov M.S.
Слідчий суддя у 1-й інстанції: ОСОБА_1 Справа № 991/8685/25Доповідач: ОСОБА_2 Провадження №11-сс/991/589/25
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА ВИЩОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО СУДУ
У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
23 вересня 2025 рокумісто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2,
суддів: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
за участю:
секретарки судового засідання ОСОБА_5,
представника ОСОБА_6,
прокурора ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9, подану на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28 серпня 2025 року щодо накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №52025000000000175,
В С Т А Н О В И Л А:
Ухвалою слідчого судді накладено арешт на мобільний телефон Samsung Galaxy Ford 7, s/n: НОМЕР_1, IMEI: НОМЕР_2, ІМЕІ2: НОМЕР_3, шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування, вилучений 21.08.2025 під час обшуку в квартирі у м. Києві, та належний ОСОБА_8 (а. с. 118, 120-124).
Зазначене рішення мотивоване: (1) здійсненням детективами Національного антикорупційного бюро України /далі - НАБУ/ досудового розслідування фактів вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 369, ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 387 Кримінального кодексу України /далі - КК/, щодо обставин надання ОСОБА_10 неправомірної вигоди службовим особам Служби безпеки України /далі - СБУ/, її отримання в особливо великому розмірі такими особами від нього та розголошення оперативним працівником даних досудового розслідування; (2) проведенням обшуку на підставі ухвали слідчого судді від 13.08.2025, в ході якого вилучено мобільний телефон; (3) необхідністю з метою забезпечення збереження речових доказів накласти арешт на телефон, пароль до якого власник не надав, хоча й дозволив його оглянути, враховуючи визнання такого носія речовим доказом та призначення щодо нього експертизи; (4) співмірністю відповідних обмежень, ураховуючи завдання кримінального провадження; (5) виправданістю потребами досудового розслідування саме такого ступеня втручання у права та свободи особи (а. с. 118, 120-124).
В апеляційній скарзі представник просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно, обґрунтовуючи свою позицію тим, що: (1) мобільний телефон не відповідає ознакам речових доказів, а постанова про визнання речовими доказами немотивована; (2) вилучений телефон є тимчасово вилученим майном; (3) мобільний телефон було необґрунтовано вилучено внаслідок незалучення до обшуку спеціаліста для огляду носія інформації на місці; (4) ОСОБА_8 не підозрюваний, а свідок у кримінальному провадженні; (5) накладення арешту на майно не відповідає засадам розумності та співмірності, порушує інтереси власника майна.
В судовому засіданні представник власника майна підтримав доводи своєї апеляційної скарги з мотивів, наведених у ній. Прокурор просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскільки доведено необхідність накладення арешту. Власник майна, будучи повідомленим про дату, час і місце апеляційного розгляду, в судове засідання не прибув, представник зазначив про можливість проведення судового розгляду за його відсутності.
Під час апеляційного перегляду встановлено правильність висновку слідчого судді щодо необхідності накладення арешту на мобільний телефон ОСОБА_8, враховуючи, що: (1) у кримінальному провадженні №52025000000000175 розслідуються обставини вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 3 ст. 369, ч. 2 ст. 387 КК (а. с. 7-8, 18-36); (2) одними з фактів, щодо яких триває зазначене розслідування, є (а) обставини надання ОСОБА_10 співробітнику СБУ ОСОБА_8 неправомірної вигоди та прийняття ним її у формі оплати за проживання 4 осіб в готелі Radisson Blu в Буковелі, а також (б) розголошення ОСОБА_8 даних досудового розслідування в кримінальному провадженні №52023000000000195 ОСОБА_10, про які зазначено в клопотанні (а. с. 3), протоколі огляду мобільного телефону ОСОБА_10 з додатками (а. с. 19-22, 27-29), ухвалі про дозвіл на обшук (а. с. 41-49); (3) під час огляду, проведеного в ході обшуку 21.08.2025, встановлено наявність на телефоні ОСОБА_8 месенджерів Viber, WhatsApp Telegram, Threema, що містять листування із різними абонентами, яке потребує подальшого детального дослідження, а також виявлено контакти: « ОСОБА_11 » з номером НОМЕР_4 ; « ОСОБА_10 » з номером НОМЕР_5 (а. с. 50-56).
Наведених вище фактів, на думку суду апеляційної інстанції, достатньо для висновку про наявність у вилученому мобільному телефоні інформації, яка є речовим доказом у вищевказаному кримінальному провадженні в розумінні ч. 1 ст. 98 КПК. Адже наявні достатні підстави вважати, що серед змісту переписки, в т. ч. пересланих ним чи йому файлів містяться інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження (а. с. 38-40, 54-55). Вказане спростовує твердження представника щодо невідповідності майна ознакам речового доказу.
Водночас, зважаючи на зміст ч. 7 ст. 236 КПК, вилучений мобільний телефон, на який накладено арешт, не є тимчасово вилученим майном у розумінні норм глави 16 КПК, адже дозвіл на його відшукання було надано ухвалою слідчого судді (а. с. 41-49).
Крім того, так як згідно з матеріалами провадження встановлено, що детектив вилучив телефон через неможливість повністю дослідити пам`ять мобільного терміналу, віднайдення якого було, зокрема, завданням обшуку (а. с. 50-56), колегія суддів вважає, що детектив діяв під час вилучення відповідного майна з дотриманням вимог абз. 3 ч. 2 ст. 168 КПК, оскільки надання телефону разом з інформацією, що міститься на ньому, є необхідною умовою копіювання виявленої інформації, в тому числі, видалених повідомлень, в ході проведення експертизи, яку після вилучення було призначено (а. с. 111-114). Доводи представника про надання власником майна можливості оглянути мобільний телефон без надання паролю доступу до нього та щодо незалучення до обшуку спеціаліста для огляду носія інформації на місці відхиляються судом, оскільки підставою для вилучення була необхідність проведення експертного дослідження, в тому числі, з метою копіювання виявленої інформації, зокрема, видалених файлів. Крім того, на думку колегії суддів, ненадання паролю від телефону унеможливлювало копіювання інформації з нього на місці проведення обшуку (а. с. 54).
Довід про те, що ОСОБА_8 не має відношення до обставин, які розслідуються у кримінальному провадженні, так як є свідком, а не підозрюваним, не має жодного правового значення, враховуючи зміст п. 2 ч. 2 ст. 173 КПК і ч. 3 ст. 170 КПК. Адже, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати можливість його використання як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається з метою збереження речових доказів) (п. 2 ч. 2 ст. 173 КПК). У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК). Вище в ухвалі наведені факти, які підтверджують правильність оцінки мобільного телефону з інформацією, віднайденою на ньому, такими, що відповідають критеріям речових доказів.
Також колегія суддів враховує, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 1 ст. 132 КПК). Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, зокрема що може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звертається із клопотанням (п. 3 ч. 3 ст. 132 КПК). Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК). Відповідно до вимог ст. ст. 2, 9, 25, 91 КПК на сторону обвинувачення покладається вжиття заходів щодо швидкого, всебічного, повного та неупередженого дослідження обставин кримінального провадження, виявлення події кримінального правопорушення, осіб, які його вчинили, інших обставин, що підлягають доказуванню. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб (п. п. 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК). Для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов`язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні (ч. 4 ст. 132 КПК).
Вищенаведені положення кримінального процесуального закону узгоджуються з практикою Європейського Суду з прав людини, який, проаналізувавши питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, дійшов висновку, згідно з яким ст. 1 Протоколу №1 до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що втручання в право мирного володіння майном можливе за умови існування розумного взаємозв`язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби (п. 203 рішення ЄСПЛ від 05.03.2019 у справі «Узан та інші проти Туреччини» / Uzan and others v. Turkey, заяви №19620/05, 41487/05, 17613/08, 19316/08). Отже, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли існує необхідність здійснення такого втручання в її право з метою виконання завдань кримінального провадження, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.
У ході застосування до цієї справи наведених положень колегія суддів виходить із: (1) права сторони обвинувачення самостійно визначати, які докази необхідно додатково зібрати на підтвердження обставин, що підлягають доказуванню; (2) існування високої ймовірності (ризику) приховування, пошкодження, знищення або перетворення інформації, яка міститься на мобільному телефоні; (3) виявлення в ході огляду мобільного телефону інформації, що може мати значення для досудового розслідування; (4) необхідності проведення експертного дослідження з метою копіювання наявної інформації, зокрема, й тієї, яка видалена (а. с. 50-56, 111-114).
Усі ці обставини, а також неможливість отримання інформації (змісту переписок, обміну файлами) з мобільного телефону в інший спосіб, ніж шляхом копіювання відповідних відомостей з вилученого телефону в ході проведення експертизи, дають підстави вважати, що накладення арешту відповідає вимогам щодо дотримання засад розумності та співмірності. Водночас накладення арешту є тимчасовим обмеженням прав власника, а тому не призведе до значних негативних наслідків для нього. Водночас на цій стадії кримінального провадження загальносуспільний інтерес обмежити право власника майна переважає його право на мирне володіння майном в частині користування й розпорядження телефоном. Вказане обмеження не порушує справедливого балансу між інтересами власника такого майна і завданнями кримінального провадження.
Слід зауважити, що в ході апеляційного розгляду виявлено невідповідність у назві моделі вилученого мобільного телефону, а саме, у протоколі обшуку зазначено про модель Samsung Galaxy Fold 7, в той час, як арешт накладено на модель Samsung Galaxy Ford 7. Проте, інші характеристики вилученого мобільного телефону зазначені правильно, і така неточність є технічною помилкою, яка не може вплинути на законність рішення слідчого судді.
У ході апеляційного перегляду також не встановлено інших порушень вимог КПК.
За наслідками апеляційного перегляду за скаргою на ухвали слідчого судді суду апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити ухвалу без змін (ч. 3 ст. 407 КПК). Оскільки під час апеляційного перегляду доводи представника не знайшли свого підтвердження, то в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 22, 26, 98, 131, 132, 167-173, 236-237, 370, 376, 405, 407, 409, 418, 422, 532 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу представника залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28 серпня 2025 року - без змін.
Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:ОСОБА_2 Судді:ОСОБА_3 ОСОБА_4