- Presiding judge (HACC): Voronko V.D.
Справа № 991/8178/25
Провадження 1-кс/991/8254/25
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2025 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, прокурора ОСОБА_3, підозрюваного ОСОБА_4, захисника ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3, про продовження строку дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у кримінальному провадженні №62025170010000978 від 30.04.2025,
ВСТАНОВИВ:
До Вищого антикорупційного суду надійшло вказане клопотання, у якому прокурор просив продовжити на два місяці строк дії покладених на підозрюваного ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до слідчого або прокурора; повідомляти слідчого, прокурора про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до Шевченківського районного відділу ГУ ДМС у місті Києві свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, які надають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання та просив задовольнити із викладених у ньому підстав.
Захисник ОСОБА_5 та підозрюваний ОСОБА_4 заперечували щодо клопотання прокурора вважали його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Зважаючи на те, що письмове повідомлення про підозру є необґрунтованим, прокурором не надано доказів на підтвердження заявлених ризиків. Просили врахувати, що заявлені прокурором ризики відсутні, належну процесуальну поведінку підозрюваного, міцність соціальних зв`язків, вік та стан здоров`я, наявність постійного місця проживання та роботи, зважаючи на викладене просили скасувати обов`язок щодо здачі паспорту для виїзду за кордон.
Заслухавши думки учасників судового процесу, дослідивши матеріали клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на підозрюваного, слідчий суддя зазначає таке.
Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з ч. ч. 5, 7 ст. 194 КПК України обов`язки покладаються на підозрюваного у випадку, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність обґрунтованої підозри, ризиків кримінального провадження та неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу. Обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку дії обов`язків згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Частиною 1 ст. 194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
У відповідності до змісту ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Встановлено, що слідчими першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Полтаві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025170010000978 від 30.04.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 114-1, ч. 5 ст. 191 КК України, яке виділене з кримінального провадження № 62023170010000218 від 29.05.2023, за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 114-1, ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 114-1, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 366 КК України.
У межах цього кримінального провадження 14.01.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 114-1, ч. 5 ст. 191 КК України, тобто в розтраті чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинена в особливо великих розмірах та перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, що призвело до тяжких наслідків.
За версією слідства ОСОБА_4, виконуючи обов`язки директора Департаменту військово-технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки МО України, будучи представником влади та службовою особою державного органу, перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Братів Чумаків (Смольська), 9Б, діючи умисно, в інтересах юридичної особи ДП ДГЗП «СПЕЦТЕХНОЕКСПОРТ» та її службових осіб ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, та інших, невстановлених у ході досудового розслідування осіб, в період часу з 18.08.2022 по 09.12.2022, здійснив зловживання своїм службовим становищем - не виконав зобов`язання замовника за Державним контрактом № 403/1/22/21, не вжив заходів до контролю за дотриманням умов контракту ДП ДГЗП «СПЕЦТЕХНОЕКСПОРТ» (Виконавцем), незважаючи на те, що Виконавцем не виконано умови контракту, які визначені п.п. 1.1., 1.3, 1.4 Контракту, а саме: 1)замість 200 одиниць «кулемет ДШКМ 12,7х108 мм» поставлено 200 одиниць кулеметів «MG 1270 cal.: 12,7x108 mm type DShKM» виробництва Kolarms s.r.o., які є аналогом іноземного виробництва, і для придбання яких Державним замовником визначені окремі вимоги (Порядок постачання озброєння, військової і спеціальної техніки та боєприпасів під час особливого періоду, введення надзвичайного стану, проведення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та у період проведення антитерористичної операції», затвердженого ПКМУ від 25.02.2015 N? 345); 2) не надано на продукцію документів, які посвідчують якість продукції (надано копії сертифікатів якості та відповідності від 12.05.2022 на «MG 1270 cal.: 12,7x108 mm type DShKM» Contract No.: 0703/2022 а також формуляри на 200 одиниць кулеметів «MG 1270 cal.: 12,7x108 mm type DShKM» на англійській мові, які містять ознаки внесення в них завідомо неправдивих відомостей); 3) не надано технічної та експлуатаційної документації українською (російською) мовою, таким чином, не отримавши документів, що підтверджують якість продукції, маючи необхідність у перевірці якості продукції, всупереч п. 5 ст. 11 ЗУ «Про оборонні закупівлі», щодо випробування зразка озброєння закупленого за імпортом, п. 4 «Порядку проведення випробувань та прийняття на озброєння (постачання) зразків озброєння, військової та спеціальної техніки, засобів і обладнання іноземного виробництва», затвердженого ПКМУ від 17.02.2021 № 160, розуміючи, що до військової частини НОМЕР_1 поставлено 200 кулеметів іноземного виробництва «MG 1270 cal.: 12,7x108 mm type DShKM», які не відповідають специфікації Державного контракту, якість та походження яких не підтверджена та невідома, а таким чином вони не можуть бути прийняті на озброєння, при їх використанні може бути спричинено шкоду військовослужбовцям, які їх будуть використовувати, в тому числі внаслідок несправностей в бойовій обстановці, що зможе призвести до втрати живої сили та техніки Збройних Сил України, умисно не прийняв рішення на проведення функційних випробувань зразка іноземного виробництва та 09.12.2022 підписав акт № 1 приймання-передачі товарів за державним контрактом від 11.03.2022 № 403/1/22/21, таким чином прийняв 200 одиниць кулеметів «MG 1270 cal.: 12.7x108 mm type DShKM» неналежної якості під виглядом «кулемет ДШКМ 12,7х108 мм», що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам у вигляді матеріальних збитків на загальну суму 94 928 874,00 гривень та потрапляння неякісного озброєння, яке не придатне до використання за призначенням, до підрозділів Збройних Сил України.
Слідчий суддя вбачає, що повідомлена ОСОБА_4 підозра станом на час розгляду цього клопотання повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості», яка відображена у п. 175 рішення від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», зокрема термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрювану особу з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року). Тобто стандарт «обґрунтована підозра», який використовується на стадії вирішення питання про застосування запобіжного заходу, є значно нижчим, аніж на стадії вирішення судом питання про винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення після отримання обвинувального акта.
При цьому слідчий суддя зауважує, що правильність кваліфікації дій підозрюваної особи, так само як і наявність чи відсутність в її діях складу злочину вирішуються виключно вироком суду та не підлягають вирішенню на досудовому провадженні.
Оскільки кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, тому суд лише на підставі розумної та об`єктивної оцінки отриманих доказів визначає чи виправдовують вони в своїй сукупності факт проведення досудового розслідування та чи дозволяють встановити причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, яка є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходу забезпечення кримінального провадження.
Дослідивши надані стороною обвинувачення докази, слідчий суддя приходить до переконання, що вони є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою, оскільки з розумною достатністю та вірогідністю пов`язують підозрюваного ОСОБА_4 з кримінальним правопорушенням на даному етапі досудового розслідування.
Отже, повідомлена ОСОБА_4 підозра ґрунтується на зібраних в ході досудового розслідування та досліджених доказах, тож слідчий суддя вважає підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 114-1, ч. 5 ст. 191 КК України, обґрунтованою, докази можливої причетності ОСОБА_4 до вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення достатніми.
Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 22.01.2025, щодо підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 52 дні, одночасно з визначенням застави у розмірі 9 084 000 грн, в разі внесення застави на підозрюваного покладені обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
ОСОБА_4 звільнено з-під варти у зв`язку з внесенням застави у визначеному слідчим суддею розмірі, отже підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
В подальшому строк дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_4, неодноразово продовжувався, востаннє ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12.06.2025 продовжено строк дії покладених на ОСОБА_4 обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, до 14.08.2025.
Поряд з цим, прокурор під час судового розгляду наголошував, що наразі у кримінальному провадженні № 62025170010000978 від 30.04.2025 досудове розслідування завершене та починаючи з 01.05.2025 стороні захисту надано доступ до матеріалів досудового розслідування.
Таким чином в рамках кримінального провадження наразі встановлена необхідність виконати вимоги ст. 290 КПК України, тобто вчинити процесуальні дії для підготовки та направлення матеріалів кримінального провадження з обвинувальним актом до суду.
Оскільки 14.08.2025 строк дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_4, закінчується (згідно ухвали слідчого судді від 12.06.2025), за таких обставин виникла необхідність у зверненні сторони обвинувачення до суду з клопотанням про їх продовження, оскільки як стверджує сторона обвинувачення, продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Перевіряючи наявність ризиків, які обґрунтовує прокурор, слідчий суддя виходить з того, що наявні (встановлені) на початковому етапі слідства ризики по мірі розслідування кримінального провадження мають тенденцію до зменшення та втрати своєї актуальності і для підтвердження існування або відсутності таких ризиків на час розгляду клопотання про продовження строку дії покладених на підозрюваного обов`язків, на переконання слідчого судді, необхідно враховувати попередню поведінку підозрюваного, складність справи, тяжкість інкримінованих кримінальних правопорушень тощо.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. Водночас, Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
На переконання слідчого судді, заявлений прокурором ризик переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та/або суду на даний час продовжує існувати. Такий ризик обумовлюється серед іншого можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 . Співставлення можливих негативних наслідків для підозрюваного у вигляді його можливого ув`язнення у невизначеному майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим безвідносно стадії кримінального провадження. За таких обставин, слідчий суддя вважає доведеним, що на теперішній час, ризик переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та суду не втратив свою актуальність.
Досліджуючи долучені прокурором матеріали на підтвердження ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчим суддею встановлено, що незважаючи на те, що органом досудового розслідування встановлюється місцезнаходження важливих для розслідування речей та документів усіма доступними засобами, на теперішній час у ході досудового слідства не виявлено речових доказів - грошових коштів, таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що вказане може свідчити про намір/можливість ОСОБА_4 приховувати від органу досудового розслідування документи, які можуть бути використані як доказ у кримінальному провадженні. Отже, враховуючи встановлені обставини, стороною обвинувачення підтверджено наявність вказаного ризику, який не зменшився.
Слідчий суддя вважає доведеним продовження існування ризику незаконного впливу підозрюваного на свідків та інших підозрюваних у кримінальному провадженні.
Так, слідчий суддя враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 цього Кодексу (ч. 4 ст. 95 КПК України). Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Окрім того, продовжує існувати ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, оскільки у ході досудового розслідування не встановлено усіх осіб, причетних до скоєння кримінального правопорушення, таким чином орган досудового розслідування вважає, що не продовження обов`язків ОСОБА_4 створить для нього умови для перешкоджання притягненню інших осіб до кримінальної відповідальності. На переконання слідчого судді зазначені доводи прокурора є обґрунтованими, оскільки можуть вказувати, що ОСОБА_4, ймовірно має можливість перешкоджати кримінальному провадженню.
З урахуванням сукупності вищенаведених обставин, слідчий суддя вважає підтвердженим продовження існування ризиків, передбачених п. п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
З огляду на доведення прокурором наявності обґрунтованої підозри та продовження існування ризиків, передбачених п. п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя, з урахуванням характеру та обставин справи, особи підозрюваного, дійшов висновку, що з метою мінімізації встановлених ризиків, а також запобігання позапроцесуальній поведінці підозрюваного, необхідним є продовження строку дії покладених на нього обов`язків, які на цій стадії кримінального провадження є необхідними й достатніми для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, а вказане втручання є розумним і співмірним для цілей цього кримінального провадження.
У той же час, врахувавши прохання сторони захисту, щодо скасування обов`язку здати на зберігання до відповідних органів паспорт для виїзду за кордон слідчий суддя з врахуванням позиції прокурора, який не заперечував щодо цього прохання, дійшов висновку про можливість не продовження дії такого обов`язку.
Положення ч. 7 ст. 194 КПК України передбачають покладення обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, на підозрювану особу на строк не більше двох місяців.
З огляду на вищевикладене, слідчий суддя вбачає підстави для продовження строку дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_4, на два місяці, тобто до 12.10.2025 включно.
За таких обставин, клопотання прокурора належить задовольнити частково.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 9, 176-178, 182, 194, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання задовольнити частково.
Продовжити на два місяці строк дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого або прокурора;
- повідомляти слідчого чи прокурора про зміну свого місця проживання.
Визначити термін дії обов`язків, покладених судом на підозрюваного ОСОБА_4, до 12.10.2025 включно, але в межах строку досудового розслідування.
Контроль за виконанням покладених на підозрюваного обов`язків покласти на прокурорів Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора, які здійснюють процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 62025170010000978 від 30.04.2025.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1