- Головуюча суддя (АП ВАКС): Чорна В.В.
справа № 991/12055/25
провадження № 11-сс/991/788/25
слідчий суддя: ОСОБА_1
доповідач: ОСОБА_2
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 грудня 2025 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5,
за участю захисників - адвокатів ОСОБА_6, ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 - захисника підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду про арешт майна від 27.11.2025 р., -
в с т а н о в и л а:
02.12.2025 року на розгляд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла зазначена апеляційна скарга, яку цього ж дня призначено до апеляційного розгляду.
До початку апеляційного розгляду адвокатом ОСОБА_6 подані доповнення до апеляційної скарги.
1. Короткий зміст оскаржуваного рішення та доводи апеляційної скарги.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді частково задоволено клопотання прокурора САП ОСОБА_9 та накладено арешт (із забороною відчуження, розпорядження та користування) на мобільний телефон Xiaomi, який належить підозрюваному ОСОБА_8 .
В апеляційній скарзі з доповненнями до неї адвокат ОСОБА_6 просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання. Стверджує, що прокурором не доведено, що вилучений у ОСОБА_8 телефон має ознаки речового доказу або що він є знаряддям вчинення злочину. Більше того, він не може стосуватись обставин даного провадження, оскільки період вчинення ОСОБА_8 дій, які прокурор вважає злочинними, припадає на часовий проміжок до липня 2020 року. Про підозру ОСОБА_8 повідомлено 19.11.2025 року, тобто через 5 років. За вказаний період у ОСОБА_8 двічі було проведено обшуки (23.06.2022, 21.03.2023), у ході яких двічі вилучались телефони. За результатами експертного дослідження вмісту цих телефонів зібрано відповідні докази, які прокурор вважає достатніми для повідомлення ОСОБА_8 про підозру. Втім, у матеріалах даного клопотання про арешт майна відсутні докази, які б підтверджували існування на вилученому 19.11.2025 року телефоні інформації 5-річної давнини, що стосувалась би обставин провадження. Крім того, цей телефон з`явився у власності ОСОБА_8 вже після подій, які розслідуються у провадженні та щодо яких йому повідомлено про підозру. Про неможливість розміщення на ньому інформації щодо подій даного провадження свідчить і те, що вказаний телефон випущено у 2021 році. Окремо наголошує, що клопотання про арешт майна обґрунтовується загальними фразами, які не можуть слугувати належним обґрунтуванням для позбавлення особи майна. Відтак, вважає, що підстави для арешту вилученого у ОСОБА_8 телефону відсутні. Протилежне призведе до порушення його прав на мирне володіння своїм майном.
2. Узагальнений виклад позицій учасників апеляційного провадження.
В судовому засіданні адвокат ОСОБА_6 підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити з підстав, викладених у скарзі.
Адвокат ОСОБА_7 підтримав апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 та наголосив на відсутності у вилученому телефоні інформації, яка б стосувалась обставин даного провадження.
Власник майна підозрюваний ОСОБА_8, який наразі утримується у ДУ «Київський слідчий ізолятор», належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, з клопотанням про забезпечення його участі у апеляційному розгляді не звертався.
Прокурор САП ОСОБА_9, належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, з клопотанням про відкладення апеляційного розгляду не звертався.
Враховуючи положення ч. 4 ст. 405 КПК України, а також те, що вказані учасники провадження належним чином повідомлені та не були позбавлені можливості прибути в судове засідання, колегія суддів дійшла висновку, що їх неявка не перешкоджає судовому розгляду, тому апеляційну скаргу розглянуто за їх відсутності.
3. Встановлені слідчим суддею обставини та мотиви оскаржуваного рішення.
Детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування, а прокурорами САП - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42020160000000766 від 02.09.2020 р., зокрема за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України.
За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_10 у період з травня по грудень 2019 року, будучи в.о. начальника ДП «Чоразморшлях», розуміючи, що підприємство готується до приватизації, про що вже були прийняті відповідні рішення Фонду державного майна України та Міністерства інфраструктури України, з корисливих мотивів, з метою власного незаконного збагачення, вирішив протиправно обернути на свою користь чуже майно - а саме, майновий комплекс Головної бази технічного обслуговування флоту, розташованої у смт. Олександрівка, м. Чорноморськ, Одеська обл., який є державною власністю і належить ДП «Чоразморшлях» на праві господарського відання. При цьому, достовірно знаючи про наявність виконавчого провадження про стягнення з ДП «Чоразморшлях» коштів на користь фізичних і юридичних осіб на загальну суму 37 737 221,10 грн., з метою реалізації злочинного умислу, розуміючи, що відчуження державного майна, належного ДП «Чоразморшлях» на праві господарського відання, без погодження з органом управління та ФДМУ неможливе, розробив злочинний план, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом примусового відчуження майна органами виконавчої служби на користь заздалегідь визначених осіб за заниженою вартістю.
Розуміючи, що реалізувати злочинний план самостійно неможливо, ОСОБА_10 залучив до злочинної діяльності як виконавця ОСОБА_8, з яким підтримував дружні відносини, як пособника ОСОБА_11, яка раніше оцінювала майно ДП «Чоразморшлях», як співорганізатора ОСОБА_12, який був зацікавлений у незаконному набутті державного майна за заниженою вартістю. При цьому, роль ОСОБА_12 у досягненні спільної злочинної мети полягала у забезпеченні фінансування злочину, створенні товариства з обмеженою відповідальністю, до статутного фонду якого буде передано нерухоме майно, придбане ОСОБА_8 на торгах, а саме ТОВ «Чорномор-Бризбуд». Роль ОСОБА_8 полягала у забезпеченні придбання на торгах майнового комплексу за заниженою вартістю шляхом спотворення результатів торгів, не допустивши перемоги у торгах непідконтрольного учасника, реєстрації майна на своє ім`я та його подальшій передачі до статутного капіталу ТОВ, створеного ОСОБА_12 . У свою чергу, ОСОБА_11 як пособник, будучи директором та оцінювачем ТОВ «Інвестиційно-Консалтингове Бюро «Тріада», видала завідомо неправдивий звіт оцінювача про оцінку майна ДП «Чоразморшлях» із визначенням істотно заниженої вартості - 6 455 494,74 грн., для надання органу, що здійснює виконавче провадження.
Натомість, згідно висновку судової оціночно-будівельної експертизи від 24.11.2021 р., ринкова вартість відповідного об`єкта становить 59 717 000 грн.
Реалізуючи зазначене, ОСОБА_8, взявши участь у процедурах торгів та реєстрації виробничого будинку з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, який розташований у смт. Олександрівка, м. Чорноморськ, Одеська обл., на своє ім`я, не допустивши перемоги в електронних торгах непідконтрольного учасника, шляхом приховування реального вигодонабувача - ОСОБА_12, у змові із ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, заволодів вищевказаним виробничим будинком з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, загальною площею 3026 кв. м, вартістю 59 717 000 грн., що складає об`єктивну сторону злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
У подальшому, згідно з протоколом зборів учасників ТОВ «Чорномор-Бризбуд» від 13.07.2020 р. ОСОБА_8 увійшов до складу учасників раніше створеного ОСОБА_12 ТОВ «Чорномор-Бризбуд» із внеском до статутного капіталу товариства виробничого будинку з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, який розташований у смт. Олександрівка, м. Чорноморськ, Одеська обл., та розподілом часток наступним чином: ОСОБА_12 - 16,66 % частки у статутному капіталі, що складає 3 млн. грн., ОСОБА_8 - 83,34% частки в статутному капіталі, що складає 15 млн. грн. При цьому, 14.07.2020 року ОСОБА_8 уклав договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі та акт приймання-передачі часток у статутному капіталі із ОСОБА_13, який діяв від імені ОСОБА_12, та згідно з якими ОСОБА_8 передав ОСОБА_12 83,34 % частки у статутному капіталі ТОВ «Чорномор-Бризбуд», що складає 15 млн. грн., вийшовши з числа учасників товариства. У подальшому в забезпечення виконання ОСОБА_14 зобов`язань перед ОСОБА_15 за договором позики ТОВ «Чорномор-Бризбуд», власником якого є ОСОБА_16, як майновим поручителем, надано в іпотеку нерухоме майно, а саме виробничий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований у смт. Олександрівка, м. Чорноморськ, Одеська обл.
Вказані дії ОСОБА_8 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 3 ст. 209 КК України.
19.11.2025 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, а саме у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому в особливо великих розмірах за попередньою змовою групою осіб, а також у розпорядженні майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі вчиненні правочину з таким майном, вчиненні дій, спрямованих на приховування, маскування походження такого майна, вчиненому за попередньою змовою групою осіб в особливо великому розмірі особою, яка знала, що таке майно прямо чи опосередковано, повністю чи частково одержано злочинним шляхом.
19.11.2025 року у ході особистого обшуку ОСОБА_8 останній добровільно видав детективам мобільний телефон Xiaomi та три банківських картки.
Вирішуючи питання, визначені у ст. 170 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про те, що на даному етапі досудового розслідування наявна обґрунтована підозра щодо вчинення ОСОБА_8 інкримінованих кримінальних правопорушень, відтак, вилучений у нього телефон може містити інформацію щодо обставин вчинення злочинів, кола осіб, які можуть бути причетні до їх вчинення, даних про номери телефонів, зв`язки між ними, в тому числі щодо листування та інших способів контактування ОСОБА_8 з особами, які перевіряються на причетність до розслідуваних обставин. Крім того, слідчий суддя дійшов висновку, що орган досудового розслідування мав передбачені ч. 2 ст. 168 КПК України підстави для вилучення телефону, оскільки ОСОБА_8 відмовився повідомити пароль доступу до нього, чим обмежив можливість дослідження наявної у ньому інформації. Вказані обставини обумовлюють потребу органу досудового розслідування у проведенні детального огляду телефону, що потребує призначення експертизи. При цьому, слідчий суддя відхилив твердження сторони захисту про невідповідність телефона критеріям речових доказів, зважаючи на період подій, які розслідуються у провадженні, оскільки доказами вчинення злочину можуть бути відомості і щодо посткримінальної поведінки особи, яка може володіти відомостями про його вчинення.
Водночас, слідчий суддя відмовив у накладенні арешту на вилучені у ОСОБА_8 банківські картки, оскільки вони не мають значення для встановлення обставин, на які посилається сторона обвинувачення, адже є лише одним із засобів доступу до відповідних відомостей.
4. Мотиви суду.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи захисників, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.
В апеляційній скарзі не ставиться під сумнів висновок оскаржуваної ухвали щодо обґрунтованості повідомленої ОСОБА_8 підозри, натомість зазначається про відсутність підстав для арешту належного йому телефону, тому колегія суддів перевіряє законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали виключно в межах цих доводів.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом вчинення злочину.
Частиною другої цієї статті визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для третіх осіб.
В оскаржуваній ухвалі слідчий суддя дійшов висновку, що вилучений мобільний телефон відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, оскільки може містити відомості, які встановлюються у даному провадженні. З таким висновком погоджується і колегія суддів, оскільки в ході апеляційного перегляду ці обставини не спростовано.
Так, 19.11.2025 року у ході затримання ОСОБА_8 детектив здійснив особистий обшук останнього, при цьому ОСОБА_8 добровільно видав три банківських картки та мобільний телефон Xiaomi (т. 1 а.с. 11-16). Цього ж дня детективом оглянуто телефон, який на початку огляду перебував в увімкненому стані з показником батареї 1%, після чого телефон розрядився. Після зарядки телефону та його увімкнення, виявлено систему логічного захисту доступу до телефону у вигляді паролю, який ОСОБА_8 не повідомив. У зв`язку з відсутністю паролю до телефону подальший огляд не проводився (т. 4 а.с. 48).
19.11.2025 року постановою детектива телефон визнано речовим доказом (т. 1 а.с. 17-21). У подальшому, постановою від 24.11.2025 р. призначено комп`ютерно-технічну експертизу та зазначено, що наявність виявленої системи логічного захисту доступу до інформації унеможливлює дослідження вмісту пам`яті телефону без застосування спеціальних технічних знань та обладнання для подолання системи логічного захисту (т. 4 а.с. 49-50).
Дослідивши сукупність наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками оскаржуваної ухвали про те, що телефон, вилучений у ОСОБА_8 під час обшуку, може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються у провадженні (кола осіб, які можуть бути причетні до вчинення злочину, даних про номери телефонів, використаних під час вчинення злочину, зв`язків між особами, причетними до вчинення злочину, тощо). Отже, за стандартом доведення «достатні підстави» слідчий суддя правильно встановив відповідність телефону, на який накладено арешт, ознакам речового доказу.
Колегія суддів також враховує, що згідно з ч. 2 ст. 168 КПК України забороняється тимчасове вилучення мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.
Під час апеляційного розгляду не спростовано, що ОСОБА_8 не повідомив пароль доступу до свого мобільного телефону. Відтак, з метою виявлення на вилученому телефоні інформації, яка має значення для провадження, детективом призначено відповідну експертизу.
Колегія суддів враховує, що на даному етапі досудового розслідування інформація, яка міститься на телефоні, може мати значення для досудового розслідування, а також існує необхідність у відновленні інформації, яка могла бути видалена. У свою чергу, доступ до такої інформації та її подальша належна процесуальна фіксація можливі лише за результатами проведення експертного дослідження вилученого мобільного терміналу. Відтак, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що вилучений телефон не містить інформації щодо обставин розслідуваних злочинів, оскільки підтвердити або спростувати зазначене твердження можливо лише після подолання системи логічного захисту та огляду мобільного пристрою.
Отже, потреба у накладенні арешту на майно обумовлена необхідністю проведення експертизи, за наслідком якої буде встановлена необхідність його подальшого утримання стороною обвинувачення як доказу у провадженні чи можливість повернення володільцю як такого, що не містить відомостей, важливих для з`ясування обставин вчинення злочину.
Доводи апеляційної скарги про невідповідність мобільного телефону критеріям речових доказів, зважаючи на період подій, які розслідуються, та те, що у ОСОБА_8 у межах цього провадження раніше вже вилучались мобільні телефони, колегія суддів відхиляє, оскільки доказами вчинення злочину можуть бути відомості і щодо посткримінальної поведінки особи, яка може володіти відомостями про його вчинення. Так, в одному із раніше вилучених телефонів ОСОБА_8 виявлено листування з іншими підозрюваними у провадженні - ОСОБА_10 та ОСОБА_12, яке відбулось після вчинення інкримінованих ОСОБА_17 злочинів та яке стосується узгодження дій, спрямованих на уникнення відповідальності. Зокрема, виявлено листування із абонентом ОСОБА_18, ймовірно ОСОБА_12, наступного змісту: «Окрім цього є угода по землі, де я допоміг багато в чому Вам і ОСОБА_19 заробити і все зробив для цього. Дзвонив слідчий по землі викликає на допит свідків по угоді. Мені потрібні інструкції. Денис зник із зв`язку. Прошу уточнити алгоритм дій». Також, виявлено листування із абонентом ОСОБА_20, якого ідентифіковано як ОСОБА_10, у якому останній зазначив: «Ти мені постійно дорікаєш об`єктом в Олександрівці. Ти за Олександрівку мені не втрачаєш можливості нагадати, хоча, як я казав, ти найбільше заробив. Сто разів чув, що не дав тобі можливості користуватись грошима, і жодного разу не чув навіть натяку на подяку за можливість заробити», на що ОСОБА_8 уточнив: «За яку ОСОБА_21 ? Ти про що? Я найбільше заробив? У тебе 15% було закладено, я тобі зробив за 8% і різницю розділили 50/50 це 11,5%. Я тобі заощадив на всьому і взяв не багато з такої угоди. На бюджеті по 15-16% беруть, а тут конкретне злодійство 50/50». Крім того, виявлено листування із абонентом ОСОБА_18, ймовірно ОСОБА_12, у якому останній зазначив: «Ти зайшов у моє підприємство, отримав гроші і вийшов з підприємства», на що ОСОБА_8 відповів: «У мене було достатньо обшуків та арештів і мені гарантували, що в даному випадку все з Вами домовлено. Я через довіру не спілкувався з Вами на цю тему, але настав час і я не з порожнього місця б`ю на сполох. Думаю для Вас як для бізнесмена небайдуже, куди Ви вклали інвестиції. Я висловлюю розумну позицію і не більше. Мені особисто нічого не потрібно від Вас, окрім завершити проект і щоб мене не турбували. Ваші інвестиції в повному обсязі пройшли через мої руки і так само об`єкт. Що Ви мені заплатили? Ви знаєте правду, а зараз мені погрожуєте? Я виступив учасником торгів, і Вас про це повідомили». Також, виявлено листування із іншими особами, яким ОСОБА_8 надіслав реквізити ТОВ «Укрфудлимитед» та ПП ФГ «Фафоритагропсєв», на рахунки яких ТОВ «Байкорп» перераховувало кошти ДП «Чоразморшлях» (т. 3 а.с. 107-202).
Окрім того, у мобільному телефоні ОСОБА_10, вилученому під час обшуку 29.08.2024 року, виявлено фотознімки іншого мобільного телефона, створені у квітні-травні 2023 року, з листуванням із абонентом « ОСОБА_22 », що ймовірно є ОСОБА_8, у якому наявна повістка про виклик ОСОБА_8 на допит у даному провадженні на 05.05.2023, а також щодо одержання доходу ймовірно від вчинення злочину та проведення слідчих дій, виїзду за межі України за наявних обмежень для виїзду громадян України в умовах воєнного стану, ймовірно з метою ухилення від кримінальної відповідальності (т. 4 а.с. 29-39, 40-47).
З огляду на те, що вилучення мобільних телефонів у ОСОБА_8 відбулося раніше, то й відповідне спілкування ОСОБА_10 зі ОСОБА_8, зафіксоване на фотознімках, могло відбуватись з іншого телефону ОСОБА_8, а не з раніше вилучених.
З даного приводу колегія суддів також звертає увагу і на функціональність сучасних мобільних пристроїв, зокрема, можливості фотографування, комунікації, обміну даними, їх резервного копіювання, що дають змогу не лише створювати нові дані, а й зберігати створені раніше, у тому числі за допомогою інших пристроїв. При цьому, доказів того, що ОСОБА_8 придбав мобільний телефон після вилучення у нього інших мобільних телефонів, захистом не надано.
За таких обставин колегія суддів вважає, що у вилученому 19.11.2025 року мобільному телефоні ОСОБА_8 також можуть бути відомості, що мають значення для провадження.
Крім того, під час особистого обшуку 19.11.2025 року затриманого ОСОБА_10 у його телефоні виявлено контакт « ОСОБА_23 », який зі слів ОСОБА_10 належить ОСОБА_8 . Листування з такою особою у мобільному пристрої відсутнє (т. 4 а.с. 40-47). Вказане, на переконання прокурора, дає достатні підстави вважати, що воно є видаленим, з чим погоджується і колегія суддів.
Враховуючи, серед іншого, суспільну небезпеку інкримінованих кримінальних правопорушень, їх специфіку, ступінь тяжкості, колегія суддів вважає, що накладення арешту у даному випадку відповідає завданням кримінального провадження та виправдовує такий ступінь втручання у права та свободи. Відтак, це обмеження не є свавільним та відповідає вимогам законності, з дотриманням справедливого балансу між вимогами суспільного інтересу у вигляді досягнення завдань кримінального провадження та вимогами захисту права власності окремих осіб, оскільки досягнення мети - зокрема, збереження речових доказів, не є можливим у інший спосіб, окрім арешту майна. З огляду на характер кримінальних правопорушень, підстав сумніватися у співмірності такого обмеження права власності ОСОБА_8 завданням провадження у колегії суддів не виникає.
5. Висновки суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Враховуючи, що під час апеляційного розгляду не встановлено порушень норм кримінального процесуального кодексу України, які могли б бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, слідчим суддею вірно визначено правові підстави для накладення арешту, надано оцінку розумності та співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, а доводи апеляційної скарги свого підтвердження не знайшли, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Керуючись ст. ст. 369-372, 170-173, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів, -
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27.11.2025 р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_2
судді ОСОБА_3
ОСОБА_4