Документ № 132595402

Справа № 991/12307/24

Провадження №11-кп/991/150/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2025 року місто Київ

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду колегією суддів у складі:

головуючого ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4,

учасники судового провадження: прокурор ОСОБА_5, обвинувачений ОСОБА_6, захисник ОСОБА_7,

розглянула апеляційну скаргу прокурора Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 19.09.2025 про закриття кримінального провадження № 22023000000001243 від 19.12.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 364, частиною 2 статті 114-1 Кримінального кодексу України.

Вступ

1.Ця справа стосується обвинувачення ОСОБА_6, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 364 (зловживання владою або службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки) та частиною 2 статті 114-1 КК (перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань). Суд першої інстанції задовольнив клопотання захисника та закрив кримінальне провадження на підставі пункту 10 частини 1 статті 284 КПК у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування. Прокурор просить скасувати цю ухвалу та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

2.Ключовим мотивом оскаржуваного рішення є незаконності продовження строку досудового розслідування ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва (неуповноважений суд) від 09.08.2024 при тому, що кримінальне провадження належало до предметної підсудності ВАКС. Так, кримінальне правопорушення за частиною 2 статті 364 КК є корупційним, обвинувачений був службовою особою державного органу, інкримінована шкода становила понад 1,4 млрд грн. Зазначене порушення призвело до фактичного закінчення строку досудового розслідування 23.08.2024.

3.Під час апеляційного розгляду слід визначити чи було таке закриття кримінального провадження пропорційним юридичним наслідком встановленого порушення правила підсудності під час продовження строків досудового розслідуванням.

Історія провадження

4.25.10.2024 до Вищого антикорупційного суду (далі - ВАКС) скерований обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 22023000000001243 від 19.12.2023 за обвинуваченням ОСОБА_6 [ ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець міста Остер Чернігівської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2, громадянин України] - у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 364, частиною 2 статті 114-1 Кримінального кодексу України (далі - КК).

1.26.11.2024 обвинувальний акт призначений до розгляду.

2.28.07.2025 під час судового розгляду захисник ОСОБА_7 подав клопотання про закриття кримінального провадження на підставі пункту 10 частини 1 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).

3.19.09.2025 суд задовольнив це клопотання захисника та закрив кримінальне провадження на підставі пункту 10 частини 1 статті 284 КПК у зв`язку із закінченням після повідомлення особі про підозру строку досудового розслідування, визначеного статтею 219 КПК.

4.25.09.2025 на зазначену ухвалу прокурор подав апеляційну скаргу, яку доповнив 10.10.2025, 20.10.2025 та 21.10.2025.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали та мотиви суду першої інстанції

5.Оскаржуваною ухвалою: (1) задоволено клопотання захисника, (2) кримінальне провадження № 22023000000001243 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 364, частиною 2 статті 114-1 КК, - закрито на підставі пункту 10 частини 1 статті 284 КПК у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування, передбаченого статтею 219 КПК, (3) вирішена правова доля речових доказів, (4) процесуальні витрати сторони обвинувачення, пов`язані із проведенням експертиз, покладено на рахунок держави та (5) постановлено запобіжний захід у вигляді застави скасувати після набрання ухвалою законної сили.

6.Суд першої інстанції дійшов висновку, що у цьому кримінальному провадженні закінчився строк досудового розслідування після повідомлення особі про підозру до моменту направлення прокурором обвинувального акта до суду з огляду на те, що: (1) ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 09.08.2024 про продовження строку досудового розслідування до десяти місяців є незаконною та (2) як наслідок у межах кримінального провадження строк досудового розслідування не був продовжений у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством.

7.Оскаржувана ухвала мотивована таким: (1) аналіз положень процесуального законодавства свідчить про пріоритет правил предметної підсудності, що передбачені статтею 33-1 КПК, над правилами територіальної підсудності, що передбачені статтею 32 КПК; (2) при вирішенні питання про підсудність кримінального провадження першочергово має визначатися наявність підстав для застосування предметної підсудності ВАКС та лише у випадку, коли відсутні такі підстави, мають діяти правила територіальної підсудності; (3) підсудність визначається виключно в силу положень закону, на відміну від підслідності, яка може бути визначена чи змінена на підставі рішення уповноваженої особи органу прокуратури; (4) здійснення досудового розслідування будь-яким іншим органом, ніж НАБУ, може належати до підсудності ВАКС, якщо існують підстави та умови, передбачені статтями 33-1, пунктами 1-3 частини 5 статті 216 КПК; (5) враховуючи зазначене, ті обставини, що постановою прокурора підслідність злочину, передбаченого частиною 2 статті 364 КК, була визначена за слідчими Головного слідчого управління Служби безпеки України (далі - ГСУ СБУ), а також обставини подальшої зміни підслідності кримінального провадження, не мають жодного значення для визначення предметної підсудності ВАКС; (6) продовження строку досудового розслідування є складовою частиною судового контролю, отже, вирішення цього питання в межах кримінальних проваджень, які віднесені до виключної предметної підсудності ВАКС, має здійснюватися слідчими суддями ВАКС; (7) станом на 09.08.2024, коли слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Києва вирішував питання про продовження строку досудового розслідування, органом досудового розслідування були встановлені фактичні обставини, що ОСОБА_6 у період вчинення злочину був службовою особою державного органу та розмір завданої шкоди становив 1 439 770 000 грн; (8) такі фактичні обставини були відомі, встановлені та підтверджені органом досудового розслідування на дату постановлення ухвали про продовження строку досудового розслідування і в подальшому в такому ж обсязі та вигляді викладені в обвинувальному акті; (9) при цьому вищезазначені обставини не могли бути невідомими слідчому судді Шевченківського районного суду міста Києва щонайменше з огляду на зазначені у тексті судового рішення фактичні обставини злочину та висловлені під час судового засідання заперечення сторони захисту з цього питання; (10) таким чином, суд встановив, що ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 09.08.2024, якою було продовжено строк досудового розслідування до десяти місяців, є незаконною, оскільки постановлена з очевидним порушенням правил виключної предметної підсудності, згідно з якими після 06.08.2024 [повідомлення ОСОБА_6 про підозру у вчиненні злочину за частиною 2 статті 364 КК] саме слідчі судді ВАКС мали здійснювати судовий контроль у межах цього кримінального провадження; (11) таке порушення правил підсудності відповідно до частини 2 статті 412 КПК визнається як істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та кваліфікується законодавцем як безумовна підстава для скасування такого судового рішення; (12) порушення правил підсудності спричинило порушення принципів верховенства права, законності, належної процедури, «суду, встановленого законом», що призвело до порушення прав ОСОБА_6 та початку судового провадження стосовно нього за пред`явленим обвинуваченням; (13) оскільки суд першої інстанції [будучи наділений повноваженнями щодо оцінки законності та обґрунтованості ухвал слідчого судді, які не підлягають окремому оскарженню під час досудового розслідування] не наділений повноваженнями щодо скасування ухвал слідчих суддів, а скасування ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 09.08.2024 не змінить обставин руху кримінального провадження, то єдиним дієвим юридичним наслідком констатації незаконності цієї ухвали є похідне встановлення тих обставин, що 09.08.2024 строк досудового розслідування не був продовжений у встановленому порядку; (14) враховуючи цей факт, а також те, що в подальшому строк досудового розслідування не продовжувався, суд дійшов висновку, що строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22023000000001243 закінчився 23.08.2024; (15) з огляду на зазначене усі процесуальні дії та рішення, що були вчинені та прийняті після 23.08.2024, є незаконними; (16) відповідно складання та направлення до суду обвинувального акта поза межами строку досудового розслідування виключає можливість набуття ОСОБА_6 статусу обвинуваченого та вказує на наявність обов`язкової підстави для закриття кримінального провадження.

Вимоги та короткий зміст апеляційної скарги прокурора

8.В апеляційній скарзі прокурор просив: (1) скасувати оскаржувану ухвалу та (2) призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

9.Вимоги апеляційної скарги прокурор обґрунтував таким: (1) клопотання про продовження строку досудового розслідування було подане відповідно до положень КПК саме до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва з огляду на те, що злочин за частиною 2 статті 114-1 КК був внесений до ЄРДР раніше та не належить до підсудності ВАКС, при цьому органом досудового розслідування у кримінальному провадженні було ГСУ СБУ; (2) стаття 295-1 КПК передбачає вичерпний перелік підстав для повернення чи відмови у задоволенні клопотання про продовження строку досудового розслідування, при цьому суд першої інстанції помилково вважає, що слідчий суддя має повноваження постановити ухвалу про повернення / залишення без розгляду клопотання про продовження строку досудового розслідування з непередбачених КПК підстав; (3) у статті 295-1 КПК не визначено до слідчого судді якого саме суду необхідно звертатися із клопотанням про продовження строку досудового розслідування; (4) при цьому продовження строків досудового розслідування є відносно самостійним кримінальним процесуальним субінститутом, тому питання продовження строків не може регулюватися положеннями КПК, які стосуються заходів забезпечення кримінального провадження; (5) тому у випадку продовження строків досудового розслідування безальтернативне застосування правил предметної підсудності, ігноруючи при цьому територіальну підсудність, не відповідає вимогам КПК; (6) положення частини 3 статті 33-1 КПК встановлює заборону щодо розгляду іншими судами кримінальних проваджень, які віднесені до підсудності ВАКС, однак відсутня будь-яка заборона щодо розгляду клопотань сторін кримінального провадження під час досудового розслідування; (7) суд не врахував позицію ККС ВС, викладену в ухвалі від 01.04.2025 у справі № 757/13631/25-к, відповідно до якої суд касаційної інстанції враховував визначену підслідність за ГСУ ДБР та дійшов висновку, що здійснення судового контролю віднесене до компетенції слідчих суддів місцевого суду загальної юрисдикції; (8) в межах цього кримінального провадження щодо аналогічних питань одним і тим же складом суду були ухвалені два протилежні рішення; (9) так, у підготовчому судовому засідання суд відмовив у задоволенні клопотання захисника та дійшов висновку, що при вирішенні питання про продовження строку досудового розслідування судовий контроль правомірно здійснював слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Києва з огляду на те, що ГСУ СБУ територіально знаходиться у цьому районі міста; (10) при цьому під час повторного вирішення клопотання захисту з тотожних підстав суд не посилається на будь-які нові обставини та докази, які були досліджені в ході судового розгляду та слугували підставою для зміни правової позиції суду; (11) положення частини 1 статті 412 КПК передбачають, що у зв`язку із істотним порушенням вимог КПК підлягають скасуванню саме судові рішення, постановлені під час судового розгляду, а не ухвали слідчих суддів; (12) суд посилається на нерелевантні висновки суду касаційної інстанції, оскільки у таких рішеннях продовження строку досудового розслідування здійснювалося прокурором за відсутності ухвали слідчого судді та ККС ВС висловив позицію щодо необхідності дотримання судового контролю при вирішенні цього питання; (13) слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Києва здійснив розгляд клопотання відповідно до положень КПК із врахуванням та наданням оцінки доводам сторони захисту; (14) розгляд клопотання слідчими суддями як місцевого суду, так і ВАКС забезпечують однакові процесуальні гарантії для сторін; (15) здійснення судового контролю слідчими суддями місцевого суду не вплинуло на набуття ОСОБА_6 процесуального статусу обвинуваченого, оскільки навіть у випадку відмови у продовженні строку досудового розслідування прокурор зобов`язаний протягом п`яти днів здійснити одну із дій, передбачених частиною 2 статті 283 КПК, зокрема, направити обвинувальний акт до суду; (16) у практиці слідчих суддів ВАКС наявні непоодинокі випадки закриття проваджень за клопотаннями сторін кримінального провадження у зв`язку із тим, що такі провадження не належать до предметної підсудності ВАКС, оскільки досудове розслідування здійснюється не детективами НАБУ; (17) при цьому, закриття провадження за клопотанням про продовження строку досудового розслідування негативно впливає на стан досудового розслідування та створює ризик закінчення такого строку; (18) допущені судом порушення норм кримінального процесуального закону у свою чергу призвели до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме не було застосовано закон, який підлягав застосуванню, адже закриття кримінального провадження замість постановлення обвинувального вироку сприяло уникненню ОСОБА_6 кримінальної відповідальності; (19) враховуючи вищенаведене, на переконання прокурора ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва про проводження строку досудового розслідування до десяти місяців є законною, а оскаржуване судове рішення є необґрунтованим та таким, що не відповідає положенням КПК та фактичним обставинам справи.

Короткий зміст заперечення захисника на апеляційну скаргу

10.У запереченнях на апеляційну скаргу захисник ОСОБА_7 висловив прохання відмовити у задоволенні апеляційної скарги прокурора в повному обсязі.

11.Доводи заперечень захисника стосувались такого: (1) одночасне застосування правил територіальної та предметної підсудності є неможливим; (2) наслідком цього може бути ситуація, коли сторони кримінального провадження будуть звертатися одночасно із клопотаннями щодо одних і тих же питань до слідчих суддів різних судів та можуть бути постановлені протилежні за своєю суттю рішення; (3) твердження прокурора про те, що КПК не передбачає, до якого слідчого судді необхідно звертатися із клопотанням про продовження строків досудового розслідування, а норми щодо застосування заходів забезпечення кримінального провадження у цьому випадку не підлягають застосуванню, суперечить практиці ККС ВС та фактично призводить до ситуації, що ні слідчі судді місцевих судів, ні слідчі судді ВАКС не уповноважені розглядати такі клопотання, оскільки відсутня можливість визначити «суд, встановлений законом»; (4) сторона захисту під час досудового розслідування зверталася до слідчого судді ВАКС із клопотанням про надання тимчасового доступу до документів та прокурор в підготовчому судовому засіданні не подавав заперечення на ухвалу слідчого судді за результатами розгляду такого клопотання; (5) слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Києва повинен був перевірити клопотання слідчого на прийнятність та з`ясувати чи надійшло таке клопотання із дотриманням правил підсудності; (6) при цьому слідчий суддя мав усі повноваження встановити, що за фактичними обставинами це кримінальне провадження належить до предметної підсудності ВАКС; (7) посилання апелянта про застосування судом нерелевантної практики не відповідає дійсності, оскільки наведені рішення суду касаційної інстанції стосуються саме питання наслідків продовження строку досудового розслідування неналежним суб`єктом; (8) прокурор навів власне тлумачення частини 3 статті 33-1 КПК про те, що вимоги цієї статті не розповсюджуються на слідчих суддів ВАКС під час досудового розслідування та слідчі судді місцевих судів можуть без обмежень розглядати клопотання детективів НАБУ та прокурорів САП, що не відповідає положенням законодавства; (9) постанова прокурора від 06.08.2024 визначає виключно підслідність провадження та не може впливати на предметну підсудність ВАКС; (10) суд належним чином мотивував неврахування позиції ККС ВС, оскільки в ухвалі від 01.04.2025 (справа № 757/13631/25-к) суд касаційної інстанції не здійснював оцінки фактичних обставин кримінального провадження та інкримінованого злочину, а поклав в основу власного рішення висновки слідчого судді про непідсудність провадження ВАКС; (11) на момент підготовчого судового засідання існувала судова практика, що не дозволяла судам на такому етапі судового провадження досліджувати матеріали справи з метою з`ясування підстав для закриття кримінального провадження; (12) саме тому після дослідження усіх документів кримінального провадження, що стосуються його руху та прийнятих процесуальних рішень під час досудового розслідування, сторона захисту повторно звернулася із клопотанням про закриття кримінального провадження; (13) у цьому випадку прийняття рішення про закриття кримінального провадження є обов`язком суду і не залежить від оцінки впливу порушення правил підсудності на права та законні інтереси обвинуваченого; (14) про недопустимості порушення строків досудового розслідування свідчить також категоричність законодавця, який в частині 5 статті 294 КПК визначив, що строк досудового розслідування, що закінчився, поновленню не підлягає; (15) отже, відповідно до положень статті 33-1 КПК це кримінальне провадження належить до підсудності слідчих суддів ВАКС та виключно вони мали повноваження розглядати клопотання слідчого про продовження строку досудового розслідування.

Позиції учасників провадження

12.Прокурор підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

13.Захисник та підозрюваний заперечували проти задоволення апеляційної скарги.

Оцінка та мотиви Суду

14.Ключовим мотивом оскаржуваного рішення є те, що у межах кримінального провадження № 22023000000001243 строк досудового розслідування не був продовжений у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством, оскільки ухвала про продовження цього строку була постановлена слідчим суддею Шевченківського районного суду міста Києва у той час, коли кримінальне провадження належало до предметної підсудності ВАКС.

15.Таким чином суд першої інстанції дійшов висновку про: (1) незаконність ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 09.08.2024 про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22023000000001243 та (2) як наслідок про необхідність закриття кримінального провадження на підставі пункту 10 частини 1 статті 284 КПК.

16.Суд не погоджується із висновками суду першої інстанції про наявність таких підстав для закриття цього кримінального провадження з мотивів, наведених нижче.

Щодо пріоритету предметної підсудності перед територіальною

17.Суд вважає обґрунтованими мотиви оскаржуваної ухвали про те, що: (1) правила предметної підсудності є пріоритетними над правилами територіальної підсудності та (2) положення статтей 294-295-1 КПК хоч і не передбачають правил визначення підсудності клопотань про продовження строку досудового розслідування, проте продовження такого строку є складовою частиною судового контролю, який здійснюється слідчими суддями під час досудового розслідування.

18.На стадії досудового розслідування встановлено два види підсудності клопотань сторони обвинувачення до слідчого судді (власне як і для усіх інших випадків здійснення судового контролю): (1) предметна, за правилами якої визначається підсудність клопотань у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності ВАКС; у всіх інших кримінальних провадженнях застосовується (2) територіальна підсудність, яка передбачає здійснення судового контролю слідчими суддями місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

19.Судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності ВАКС, здійснюють слідчі судді ВАКС (частина 2 статті 33-1 КПК). Інші суди, визначені КПК, не можуть розглядати кримінальні провадження щодо кримінальних правопорушень, які віднесені до підсудності ВАКС (крім випадку, передбаченого абзацом 7 частини 1 статті 34 КПК) (частина 3 статті 33-1 КПК).

20.Враховуючи, що: (1) метою доповнення КПК статтею 33-1 «Предметна підсудність Вищого антикорупційного суду» та коригування змісту пункту 20 частини 1 статті 3 КПК було встановити, що інші суди не можуть розглядати кримінальні провадження щодо злочинів, які віднесені до підсудності ВАКС; (2) дія норми про територіальну підсудність (абзац 1 частини 1 статті 32 КПК) не поширюється на кримінальні провадження, що віднесені до предметної підсудності ВАКС; (3) інші суди (окрім ВАКС), визначені КПК, не можуть розглядати кримінальні провадження щодо кримінальних правопорушень, які віднесені до підсудності ВАКС; (4) у кримінальних провадженнях, які є предметно підсудні ВАКС, слідчі судді, суди першої інстанції та суди апеляційної інстанції (крім слідчих суддів ВАКС, самого ВАКС та Апеляційної палати ВАКС) припиняють приймати до розгляду відповідні матеріали і, зокрема, клопотання та передають кримінальні провадження до ВАКС, судовий розгляд яких не закінчено; (5) у разі об`єднання в одному провадженні матеріалів досудових розслідувань (як підсудних ВАКС, так і ні) об`єднане кримінальне провадження буде предметно підсудне ВАКС; (6) КПК передбачає гарантію від втручання у діяльність ВАКС, яка унеможливлює направлення кримінального провадження з ВАКС до іншого суду всупереч рішенню самого ВАКС, - то кримінальним процесуальним законодавством України встановлено пріоритет правил предметної підсудності у порівнянні з правилами територіальної підсудності.

21.Пріоритет правил предметної підсудності у порівнянні з правилами територіальної підсудності у кримінальному провадженні означає, що при визначенні компетентного суду, який, зокрема, має повноваження розглядати конкретне питання, у першу чергу слід перевіряти наявність ознак предметної підсудності, а у разі їх відсутності - визначати підсудність за правилами територіальної підсудності.

22.Такі висновки відповідають усталеній практиці Апеляційної палати ВАКС (ухвали АП ВАКС від 12.01.2021 у справі № 757/12540/20, від 05.03.2021 у справі № 757/4965/21-к, від 04.07.2023 у справі № 463/3196/23, від 21.11.2024 у справі № № 757/45632/24-к, від 13.01.2025 у справі № 757/56984/24-к, від 09.05.2025 у справі № 757/18910/25-к, від 11.07.2025 у справі № 757/25215/25 тощо).

Щодо віднесення кримінального провадження № 22023000000001243 до предметної підсудності ВАКС, добросовісності звернення сторони обвинувачення до слідчого судді місцевого суду та здійснення судового контролю

23.Предметна підсудність ВАКС визначається статтею 33-1, а з 22.09.2019 - статтею 33-1 КПК з урахуванням положень пункту 20-2 Розділу ХІ «Перехідні положення» КПК у редакції Закону України № 100-ІХ від 18.09.2019, який набрав чинності 22.09.2019.

24.ВАКС підсудні серед іншого кримінальні провадження стосовно злочинів, передбачених статтею 364 КК, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини 5 статті 216 КПК (частина 1 статті 33-1 КПК, примітка статті 45 КК).

25.Отже, кримінальне провадження, яке розпочате після 22.09.2019, належить до предметної підсудності ВАКС за умови наявності сукупності таких імперативних підстав: (1) стосується злочину, визначеного частиною 1 статті 33-1 КПК; (2) наявна одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини 5 статті 216 КПК.

26.Виходячи зі змісту та структури норм, що містяться в пунктах 1-3 частини 5 статті 216 КПК, законодавцем встановлено обов`язкові альтернативні умови належності кримінального провадження до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду, які можна узагальнити за такими критеріями: (1) спеціальний правовий статус суб`єкта кримінального правопорушення (пункт 1); (2) розмір шкоди або предмету злочину у поєднані із спеціальним правовим статусом суб`єкта кримінального правопорушення (пункт 2); (3) спеціальний правовий статус особи, стосовно якої вчинено кримінальне правопорушення, передбачене статтею 369 та частиною 1 статті 369-2 КК (абзац 1 пункту 3); (4) кваліфікація діяння у поєднанні із тяжкими наслідками, які було заподіяно чи могло бути заподіяно, визначеним кримінальним правопорушенням (абзац 2 пункту 3) тощо.

27.Природнім є те, що на початкових етапах розслідування відомості про подію злочину є фрагментарними, а комплексність умов норм КПК, якими визначається підслідність (підсудність) кримінальних проваджень, зокрема, підслідність НАБУ (підсудність ВАКС), іноді унеможливлює точне та беззаперечне встановлення належного органу досудового розслідування (належного слідчого суддю) одразу на початку розслідування з огляду на недостатність необхідних фактичних даних.

28.Зазначене узгоджується із правовою позицією, що викладена в постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 24.03.2021 (справа № 520/2989/16-к). У наведеному рішенні зауважено, що визначена у частині 5 статті 216 КПК підслідність НАБУ [яка одночасно містить й одну з обов`язкових умов предметної підсудності ВАКС] вимагає встановлення не лише наявності формальних ознак окремого складу злочину, а передусім встановлення «належності» суб`єкта його вчинення до так званої категорії «спеціального» або відповідності розміру предмета злочину або завданої ним шкоди визначеній сумі, що потребує проведення низки комплексних заходів і не завжди можуть бути достовірно встановлені з повідомлення про злочин чи інших матеріалів, що стали приводом для ініціювання кримінального провадження.

29.У цьому аспекті Суд звертає увагу, що хоч на момент звернення слідчого ГСУ СБУ до слідчого судді місцевого суду із клопотанням про продовження строку досудового розслідування і були наявні підстави для здійснення судового контролю у цьому провадженні саме слідчими суддями ВАКС [з огляду на те, що за версією сторони обвинувачення ОСОБА_6, будучи службовою особою державного органу, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 364 КК, та розмір шкоди, завданої внаслідок вчинення інкримінованого злочину, становив 1 439 770 000 грн. Крім того, наявність таких підстав на момент звернення до слідчого судді не заперечувалася й прокурором під час апеляційного розгляду], проте слід враховувати те, що:

(1) відповідно до матеріалів справи у цьому провадженні: (а) 19.12.2023 первинно до ЄРДР були внесені відомості за фактом вчинення злочину, передбаченого частиною 2 статті 28, частиною 2 статті 114-1 КК (том 1 а. с. 235-239), (б) відомості з попередньою правовою кваліфікацією за частиною 2 статті 364 КК внесені до ЄРДР 02.08.2024 (том 2 а. с. 56), (в) постановою заступника начальника відділу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора від 06.08.2024 підслідність злочину, передбаченого частиною 2 статті 364 КК, визначено за слідчими ГСУ СБУ (том 2 а. с. 57-61), (г) 08.08.2024 до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва надійшло клопотання слідчого про продовження строку досудового розслідування (том 2 а. с. 94-98), тобто через шість днів після внесення відповідних відомостей до ЄРДР, (ґ) 15.08.2024 постановою прокурора підслідність кримінального провадження визначена за детективами НАБУ (том 2 а. с. 99-100), (д) постановою прокурора САП від 30.08.2024 підслідність злочинів у кримінальному провадженні № 22023000000001243 визначена за слідчими ГСУ СБУ (том 2 а. с. 104-108), (е) 12.09.2024 постановою Генерального прокурора вирішено спір про підслідність та визначено її за слідчими ГСУ СБУ (том 2 а. с. 109-111);

(2) встановлено, що дії слідчого щодо звернення із клопотанням про продовження строку досудового розслідування до слідчого судді місцевого суду за принципом територіальної підсудності [через 6 днів після внесення відомостей до ЄРДР за частиною 2 статті 364 КК] не були свавільними чи маніпулятивними, оскільки обставини кримінального провадження не дають підстави припускати існування в цьому певної прихованої мети (мотиву) з боку сторони обвинувачення, створення для неї надмірних переваг та її особистої зацікавленості у зверненні до слідчого судді саме місцевого суду. Крім того, зазначене було підтверджене стороною захисту під час апеляційного розгляду;

(3) за даними матеріалів провадження та пояснень сторін не виявлено жодних обставин, які б свідчили про упередженість слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва, його зацікавленість у результатах розгляду клопотання, наявність прихованих мотивів, будь-який зв`язок зі стороною обвинувачення чи іншими учасниками судового провадження або створення стороні обвинувачення надмірних процесуальних переваг;

(4) під час розгляду клопотання про продовження строку досудового розслідування сторона захисту не заявляла відводів ні прокурору, який брав участь в судовому засіданні, ні слідчому судді;

(5) постановою прокурора САП від 30.08.2024 підслідність злочинів у кримінальному провадженні № 22023000000001243 була визначена за слідчими ГСУ СБУ, що також свідчить про існування у сторони обвинувачення сумнівів на тому етапі досудового розслідування щодо наявності у цьому кримінальному провадженні умов, передбачених пунктами 1-3 частини 5 статті 216 КПК.

30.Із зазначеного вбачається, що дії органу досудового розслідування та слідчого судді місцевого суду, який розглянув клопотання слідчого за правилами територіальної підсудності, не є недобросовісними та такими, що направлені не на досягнення завдань кримінального провадження.

31.Суд встановив, що під час розгляду слідчим суддею клопотання слідчого про продовження строку досудового розслідування сторона захисту, заперечуючи проти задоволення цього клопотання, звертала увагу на те, що судовий контроль у кримінальному провадженні мають здійснювати саме слідчі судді ВАКС.

32.Проте сторона захисту, не погоджуючись із тим, що сторона обвинувачення звернулася до слідчого судді за правилами територіальної підсудності, а не предметної, не подавала клопотання до Касаційного кримінального суду Верховного Суду в порядку абзацу 1 частини 3 статті 34 КПК щодо направлення матеріалів провадження з одного суду до іншого. Відповідно до роз`яснення ККС ВС від 27.09.2019 у випадку виникнення спірних питань стосовно того, чи підлягає справа передачі до ВАКС, вони можуть бути вирішені Верховним Судом у порядку, передбаченому статтею 34 КПК. Так, ККС ВС на стадії досудового розслідування здійснює розгляд по суті клопотань сторони захисту щодо направлення матеріалів провадження за клопотаннями сторони обвинувачення про продовження строку досудового розслідування з одного суду до іншого, зокрема, з місцевого суду до ВАКС (наприклад, ухвали ККС ВС від 13.06.2023 у справі № 583/719/23, від 05.06.2025 у справі № 760/14657/25, від 16.09.2025 у справі № 757/43305/25-к). Крім того, ККС ВС на стадії досудового розслідування задовольнив клопотання сторони захисту та передавав матеріали провадження з апеляційного загального суду до Апеляційної палати ВАКС (постанова ККС ВС від 26.12.2024 у справі № 761/44953/24).

33.Об`єднана палата ККС ВС у постанові від 24.02.2025 (справа № 357/10207/21) також дійшла висновку, що: (1) визначення підсудності може не бути очевидним до початку судового розгляду, оскільки, в залежності від характеру і складності обвинувачення, підсудність значною мірою залежить не лише від тлумачення застосовного національного законодавства, а й від встановлення фактів; (2) виявлення певних обставин під час розгляду справи або зміна позиції сторін можуть зумовити ситуацію, коли первісне визначення підсудності може виявитися помилковим; (3) тому законодавчі норми, що стосуються підсудності, включають в себе не лише правила, які визначають ознаки, за якими справа має розглядатися тим чи іншим судом (статті 32, 33, 33-1 КПК), але також і правила вирішення спірних питань, які виникають при визначенні підсудності (стаття 34 КПК); (4) в ситуації, якщо після початку судового розгляду виявилися обставини, які можуть поставити під сумнів правильність визначення підсудності справи, продовження розгляду справи судом, який розпочав такий розгляд, не становить «порушення правила підсудності», зазначеного в пункті 6 частини 2 статті 412 КПК, і не є підставою для скасування судових рішень.

34.У цьому аспекті Суд звертає увагу, що у кримінальному провадженні № 22023000000001243 стадія досудового розслідування вже завершена, питання щодо продовження строку досудового розслідування було вирішене слідчим суддею, при цьому сторона захисту, вважаючи, що клопотання слідчого не підлягало розгляду слідчим суддею місцевого суду, не використовувала передбачені КПК інструменти [не ініціювала звернення із клопотанням про направлення провадження з одного суду до іншого] з метою виправлення потенційної помилки на ранній стадії, що сприяло б досягненню завдань кримінального провадження.

Щодо наслідків визнання судом першої інстанції незаконною ухвали слідчого судді про продовження строку досудового розслідування

35.Суд погоджується із позицією суду першої інстанції про те, що порушення правил підсудності відповідно до пункту 6 частини 2 статті 412 КПК є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та безумовною підставою для скасування судового рішення, зокрема, у формі ухвали, постановленої слідчим суддею за результатами здійснення судового контролю під час досудового розслідування.

36.Констатація допущення істотних порушень вимог кримінального процесуального закону з підстави порушення правил підсудності та скасування такого рішення передбачає відповідно до положень КПК можливість проведення нового розгляду відповідного питання, проте компетентним (уповноваженим) судом. Так, згідно із пунктом 1 частини 1 статті 415 КПК суд апеляційної інстанції скасовує вирок чи ухвалу суду і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо встановлено порушення, передбачене пунктом 6 частини 2 статті 412 КПК.

37.Суд першої інстанції в цьому аспекті здійснив посилання на практику ККС ВС щодо порушення правил підсудності як підставу для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій (постанови ККС ВС від 12.03.2024 у справі № 591/3571/23, від 21.01.2020 у справі № 264/5559/18, від 23.09.2020 у справі № 522/14826/18). Проте у цих справах суд касаційної інстанції дійшов висновку про порушення правил територіальної підсудності, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, та ухвалив рішення про скасування вироків судів першої та апеляційної інстанцій із призначенням нового розгляду у суді першої інстанції. Отже, суд касаційної інстанції, визнаючи порушення правил підсудності, застосовував ті положення КПК, які надають можливість відновити допущене порушення норм процесуального закону та забезпечити здійснення нового судового розгляду уповноваженим (компетентним) судом із дотриманням правил підсудності.

38.Також відповідно до практики Апеляційної палати ВАКС здійснювався перегляд ухвал слідчих суддів місцевих судів (зокрема, щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою), які були постановлені з порушенням правил предметної підсудності на стадії досудового розслідування. У цих справах Апеляційна палата ВАКС констатувала, що кримінальні провадження, у межах яких здійснювався судовий контроль, належать до предметної підсудності ВАКС, отже, слідчі судді місцевих судів не мали повноважень здійснювати розгляд відповідних питань у цих провадженнях. Проте Апеляційна палата ВАКС не тільки скасовувала ухвали слідчих суддів, а й приймала самостійні рішення по суті відповідних питань, чим забезпечувала здійснення судового контролю відповідно до правил предметної підсудності компетентним (уповноваженим) судом (зокрема, ухвали Апеляційної палати ВАКС від 21.11.2024 у справі № 757/45632/24, від 13.01.2025 у справі № 757/56984/24, від 28.01.2025 у справі № 761/44953/24).

39.У цьому ж провадженні суд першої інстанції, (1) визнаючи ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 09.08.2024 про продовження строку досудового розслідування незаконною саме на підставі пункту 6 частини 2 статті 412 КПК, (2) не звернув увагу, що наслідком такого порушення як це прямо передбачено пунктом 1 частини 1 статті 415 КПК є проведення нового розгляду цього питання проте вже компетентним (уповноваженим) судом, та (3) визнав строк досудового розслідування непродовженим, (4) чим не збалансував процесуальні інтереси сторін при вирішенні цього питання [за загальним правилом, коли одна сторона наполягає на скасуванні судового рішення з-за порушення правил підсудності (пункт 6 частини 2 статті 412 КПК), інша сторона може розраховувати на застосування процесуальної санкції у випадку встановлення такого порушення - призначення нового розгляду у суді першої інстанції цього ж питання (пункт 1 частини 1 статті 415 КПК)].

40.Оскільки на час розгляду судом питання щодо порушення правил підсудності при постановленні ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 09.08.2024 досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22023000000001243 було завершене шляхом звернення прокурора до суду з обвинувальним актом, то об`єктивно неможливо застосувати пункт 1 частини 1 статті 415 КПК та призначити новий розгляд у суді першої інстанції цього питання.

41.Суд вважає, що за таких обставин слід керуватися не формальним підходом, що у результаті передбачає як наслідок порушення правил підсудності автоматичне та безальтернативне закриття кримінального провадження, а змістовним (сутнісним) підходом, що полягає у здійсненні судом щонайменше перевірки: (1) правильності по суті ухвали слідчого судді про продовження строку досудового розслідування; (2) того чи недотримання правил підсудності спричинило порушення фундаментальних прав учасників провадження або вплинуло на їх реалізацію; (3) наявності фактів, які можуть свідчити про наявність прихованих мотивів чи особистої заінтересованості сторони обвинувачення при зверненні до слідчого судді із відповідним клопотанням або (4) фактів того, що здійснення судового контролю слідчим суддею місцевого суду створило будь-які надмірні переваги для сторони обвинувачення.

42.Здійснення зазначеної перевірки у ситуації, що є предметом розгляду у цьому провадженні (у разі неможливості при констатації факту порушення правил підсудності на підставі пункту 6 частини 2 статті 412 КПК застосувати пункт 1 частини 1 статті 415 КПК та призначити новий розгляд цього питання), має значення для збалансування процесуальних інтересів сторін кримінального провадження: (1) щодо визнання незаконною ухвали слідчого судді, постановленої із порушенням правил підсудності, та (2) процесуальної неможливості призначення повторного розгляду цього питання компетентним судом, що мало б бути здійснено у разі встановлення порушення правил підсудності, проте після завершення стадії досудового розслідування вже є об`єктивно неможливим.

43.Така позиція відповідає, зокрема, підходу Верховного Суду, який, досліджуючи аргумент щодо порушення правил підслідності, перевіряє: (1) чи призвело здійснення досудового розслідування конкретним органом досудового розслідування до порушення будь-яких конвенційних або конституційних прав, свобод чи інтересів обвинуваченого (постанови ККС ВС від 16.01.2023 у справі № 369/13131/18, від 28.02.2023 у справі № 761/34746/17, від 07.11.2022 у справі № 740/1179/19, від 30.03.2023 у справі № 303/1425/18), (2) чи були факти, які би вказували на упередженість слідчого чи прокурора чи могли свідчити про їх особисту заінтересованість у результатах кримінального провадження або перешкоджали участі в ньому в силу інших прямих заборон, передбачених КПК (постанова ККС ВС від 28.02.2023 у справі № 761/34746/17).

44.Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 756/10060/17 суд, вирішуючи питання про вплив порушень порядку проведення процесуальних дій на доказове значення отриманих у їх результаті відомостей, повинен насамперед з`ясувати вплив цих порушень на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема, встановити, наскільки процедурні недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання. У цьому рішенні Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що законодавство імперативно забороняє використовувати результати процесуальних дій, коли недотримання процедури їх проведення призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини, - заборони катування й нелюдського поводження (стаття 3 Конвенції, частина 1 статті 28 Конституції України), прав підозрюваного, обвинуваченого на захист, у тому числі професійну правничу допомогу (пункт с частини 3 статті 6 Конвенції, стаття 59 Конституції України), на участь у допиті свідків (пункт d частини 3 статті 6 Конвенції), права людини на повагу до свого приватного життя, недоторканність житла (стаття 8 Конвенції), на відмову давати показання щодо себе, членів своєї сім`ї та близьких родичів (частина 1 статті 63 Конституції України).

45.Позиція щодо необхідності врахування впливу допущених порушень на конвенційні та / або конституційні права, свободи чи інтереси обвинуваченого та їх реалізацію відповідає також практиці ККС ВС при вирішенні питань щодо порушення правил підсудності при зверненні сторони обвинувачення із клопотанням про дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій (постанова ККС ВС від 21.11.2022 у справі № 991/492/19). Так, у постанові від 21.11.2022 (справа № 991/492/19) ККС ВС дійшов висновку, що: (1) положення статті 247 КПК про територіальну юрисдикцію розгляду слідчим суддею клопотань щодо надання дозволу на проведення НСРД не стосуються гарантій особи на справедливий та встановлений законом суд, оскільки при цьому розгляді слідчий суддя вирішує лише питання щодо наявності або відсутності, передбачених законом підстав на проведення НСРД, під час яких можуть бути отримані докази як ті, що викривають особу, так ті, що її виправдовують; (2) отже, звернення прокурора до конкретного суду апеляційної інстанції, що є більш віддаленим за інший, жодним чином не вплинуло на права сторони захисту чи їх реалізацію і не позначилося на допустимості доказів.

46.У цьому провадженні сторона захисту під час апеляційного розгляду не наводила аргументів, що порушення правил підсудності при розгляді клопотання сторони обвинувачення про продовження строку досудового розслідування (1) спричинило порушення (або ж обмеження можливості ефективного використання, реалізації) права на захист чи інших фундаментальних прав та свобод обвинуваченого ОСОБА_6, (2) пов`язано із будь-якими прихованими мотивами чи особистою заінтересованістю сторони обвинувачення або (3) здійснення судового контролю слідчим суддею місцевого суду створило будь-які надмірні переваги для сторони обвинувачення.

47.У цій справі суд першої інстанції, констатуючи факт незаконності ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва, (1) не перевіряв правильність по суті ухвали слідчого судді про продовження строку досудового розслідування; (2) не навів конкретних та обґрунтованих мотивів як сам по собі факт здійснення судового контролю саме слідчими суддями місцевого суду, а не ВАКС, порушив у цій справі фундаментальні права учасників провадження, зокрема, обвинуваченого ОСОБА_6, чи перешкодив реалізувати такі права (в порівнянні з тим, якби судовий контроль здійснювали слідчі судді ВАКС); (3) не продемонстрував, що здійснення судового контролю слідчим суддею місцевого суду створило будь-які надмірні переваги для сторони обвинувачення; (4) не аналізував наявність чи відсутність прихованих мотивів сторони обвинувачення у зверненні до слідчого судді саме місцевого суду. Лише після проведення такої оцінки суд першої інстанції міг робити висновки щодо можливості застосування процесуальних наслідків у вигляді визнання ухвали слідчого судді незаконною та відповідно - закриття кримінального провадження, так як закінчився строк досудового розслідування.

48.Твердження про те, що порушення права на справедливий суд та порушення принципу належної правової процедури призвело до набуття ОСОБА_6 процесуального статусу обвинуваченого, не може вважатися порушенням фундаментальних прав, оскільки навіть у випадку відмови у продовженні строку досудового розслідування прокурор зобов`язаний протягом п`яти днів здійснити одну із дій, передбачених частиною 2 статті 283 КПК, зокрема, направити обвинувальний акт до суду (частина 9 статті 295 КПК).

49.У цьому аспекті Суд також звертає увагу на позицію Апеляційної палати ВАКС, викладену в ухвалі від 09.05.2025 у справі № 757/18910/25-к. У межах цієї справи суд апеляційної інстанції, переглядаючи ухвалу слідчого судді місцевого суду про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на досудовому розслідуванні, застосовував змістовний (сутнісний) підхід та встановив, що: (1) кримінальне провадження належить до предметної підсудності ВАКС, тому судовий контроль мав здійснювати слідчий суддя ВАКС; (2) однак, враховуючи обставини цієї справи, порушення правил підсудності не є достатньою підставою для зміни запобіжного заходу, відмови у його застосуванні; (3) оскаржувана ухвала слідчого судді є правильною по суті вирішених питань, тож не підлягає скасуванню.

Щодо інших доводів сторін

50.В апеляційній скарзі прокурор наводив також інші доводи та відповідно захисник в запереченнях аргументи проти них, які не потребують детального аналізу Суду та не мають вирішального значення в цьому провадженні. При цьому Суд виходить з усталеної практики ЄСПЛ. Так, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. З рішення має бути чітко зрозуміло, що головні проблеми, порушені у цій справі, були розглянуті (Boldea v. Romania від 15.02.2007, № 19997/02, § 30) і що конкретні та ясні відповіді були надані на аргументи, які є вирішальними для результату розгляду справи (Moreira Ferreira v. Portugal (№ 2) [GC] від 11.07.2017, № 19867/12, § 84; S.C. IMH Suceava S.R.L. v. Romania від 29.10.2013, № 24935/04, § 40). Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Ruiz Torija v. Spain від 09.12.1994, № 303-A, § 29; Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява № 4909/04, § 58).

Висновки Суду за результатами апеляційного розгляду

51.За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції (пункт 6 частини 1 статті 407 КПК).

52.Враховуючи те, що: (1) у кримінальному провадженні № 22023000000001243 суд першої інстанції, визнаючи ухвалу слідчого судді про продовження строку досудового розслідування незаконною на підставі пункту 6 частини 2 статті 412 КПК, об`єктивно не має можливості застосувати пряму вимогу пункту 1 частини 1 статті 415 КПК та призначити новий розгляд цього питання компетентним (уповноваженим) судом; (2) така процесуальна ситуація передбачає необхідність застосування при вирішенні питання про закриття кримінального провадження змістовного (сутнісного) підходу та проведення аналізу факту порушення правил підсудності за додатковими критеріями з метою досягнення завдань кримінального провадження, дотримання принципу справедливості та забезпечення балансу процесуальних інтересів сторін [що включає, зокрема, перевірку правильності по суті ухвали слідчого судді про продовження строку досудового розслідування, впливу порушення правил підсудності на фундаментальні права учасників провадження чи їх реалізацію, наявності прихованих мотивів чи особистої заінтересованості сторони обвинувачення при зверненні до слідчого судді та створення цим для неї будь-яких надмірних переваг]; (3) у цьому кримінальному провадженні відсутні ознаки недобросовісності дій органу досудового розслідування при зверненні із клопотанням до слідчого судді за правилами територіальної підсудності та слідчого судді місцевого суду, який розглянув таке клопотання, - Суд дійшов висновку, що з урахуванням обставин цієї справи суд першої інстанції застосував непропорційний юридичний наслідок встановленого порушення правила підсудності під час продовження строків досудового розслідування та як наслідок помилково закрив кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 364, частиною 2 статті 114-1 КК, на підставі пункту 10 частини 1 статті 284 КПК у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування, передбаченого статтею 219 КПК.

53.Враховуючи вищезазначене, апеляційну скаргу прокурора слід задовольнити, а оскаржувану ухвалу про закриття кримінального провадження скасувати із призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

54.Керуючись статтями 284, 407, 412 КПК, колегія суддів постановила:

1.Апеляційну скаргу - задовольнити.

2.Ухвалу Вищого антикорупційного суду від 19.09.2025 - скасувати.

3.Призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3