- Головуючий суддя (ВАКС): Галабала М.В.
Справа № 991/3768/24
Провадження 1-кп/991/43/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
02 грудня 2025 року Київ
Суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_2 про здійснення спеціального судового провадження щодо ОСОБА_3, обвинуваченого за ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 191 КК України в кримінальному провадженні № 52021000000000164.
Судове засідання проведено за участі сторін та інших учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_2,
обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3,
захисників ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13,
секретаря судового засідання ОСОБА_14 .
У процесі розгляду суд встановив:
1.На розгляді судді Вищого антикорупційного суду перебуває кримінальне провадження № 52021000000000164 за обвинуваченням ОСОБА_4, ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_5, ОСОБА_15, ОСОБА_3, ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 191 КК України.
2.17 листопада 2025 року прокурор ОСОБА_2 подала клопотання про здійснення спеціального судового провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 . Аргументує клопотання тим, що останній обізнаний про це кримінальне провадження та перебуває в міжнародному розшуку. У судовому засіданні прокурор ОСОБА_2 підтримала свої клопотання.
2.1.У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 в режимі відеоконферензв`язку заперечив щодо задоволення клопотання. Свої попередні неявки у судове засідання пояснив технічними проблемами з підключенням відеоконференцзв`язку. Запевняв суд у тому, що не переховувався та не переховується від суду, не ухиляється від явок у судові засідання. Готовий брати участь у судовому розгляді. Наразі перебуває закордоном, виїхав за межі України законним шляхом. Проживає за адресою, яку раніше письмово повідомляв суду. Також повідомив, що не має змоги повернутись в Україну з безпекових міркувань.
2.2.Захисник ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_13 заперечував проти задоволення клопотання прокурора з огляду на його формальність. На переконання захисника, підстави для здійснення спеціального судового провадження щодо ОСОБА_3 відсутні.
3.Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотань суд вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, виходячи з такого.
4.Так, за змістом ч. 5 ст. 139 КПК України ухилення від явки на виклик слідчого, прокурора чи судовий виклик слідчого судді, суду (неприбуття на виклик без поважної причини більш як два рази) підозрюваним, обвинуваченим, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, є підставою для здійснення спеціального досудового розслідування чи спеціального судового провадження.
5.Частиною 3 статті 323 КПК України передбачено, що судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.
За наявності таких обставин за клопотанням прокурора, до якого додаються матеріали про те, що обвинувачений знав або повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, суд постановляє ухвалу про здійснення спеціального судового провадження стосовно такого обвинуваченого.
6.З огляду на зазначені положення закону під час розгляду клопотання про здійснення спеціального судового провадження суду необхідно встановити: 1) чи передбачає КПК України здійснення спеціального судового розгляду щодо злочину, який інкримінується обвинуваченому; 2) чи переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук; 3) чи є відомості про те, що обвинувачений знав або повинен був знати про розпочате кримінальне провадження.
7.Щодо того чи передбачає КПК України здійснення спеціального судового розгляду щодо злочину, який інкримінується обвинуваченому ОСОБА_3 .
Відповідно до матеріалів клопотання та обвинувального акта ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 191 КК України відносно якого, з огляду на положення ст. 297-1 КПК України, законодавцем передбачена можливість здійснення спеціального судового провадження.
8.Щодо оголошення ОСОБА_3 у міжнародний розшук.
Згідно з відомостями про осіб, які перетнули державний кордон (том 27, а.с. 111), ОСОБА_16 02 грудня 2023 року перетнув його в пункті пропуску Шегині в напрямку виїзду та на цей час в Україну не повертався. Не заперечує свого перебування за кордоном і сам ОСОБА_3
КПК України у жодній нормі не розкриває поняття «міжнародний розшук» та не визначає момент, з якого особа вважається такою, що оголошена у міжнародний розшук. Водночас в ч. 1 ст. 335 КПК України вказано, що розшук обвинуваченого, який ухилився від суду, оголошується ухвалою суду, організація виконання якої доручається слідчому та/або прокурору. Таким чином, для того, щоб обвинувачений вважався оголошеним у розшук має бути наявна постанова/ухвала про оголошення особи в розшук.
За змістом Розділу IV Інструкції про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол, затвердженої Наказом № 613/380/93/228/414/510/2801/5 від 17 серпня 2020 року, етапу здійснення відповідного запиту до Інтерполу щодо особи, яка розшукується з метою її затримання, арешту, обмеження свободи пересування та подальшої видачі (екстрадиції) в України передує оголошення такої особи в розшук, а документами, які додаються до запиту є завірені копії ухвали суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та ухвали про оголошення розшуку особи (у тому числі в перекладі на одну з робочих мов Інтерполу) на стадії судового розгляду. Таким чином, вже на момент звернення із запитом до Інтерполу особа має бути оголошена в розшук.
Вищевикладене свідчить про те, що момент, з якого особа вважається такою, що оголошена у міжнародний розшук, відповідає часу постановлення ухвали про оголошення особи у міжнародний розшук.
Ухвалою про оголошення розшуку підозрюваного від 17 листопада 2025 року ОСОБА_3 оголошено у національний та міжнародний розшук.
Враховуючи факт постановлення такої ухвали, суд вважає, що це є достатнім для підтвердження факту оголошення особи у міжнародний розшук в розумінні вимог ст. 323 КПК України.
У цьому рішенні суд вважає за необхідне розкрити підстави для постановленої ухвали про оголошення ОСОБА_3 у міжнародний розшук.
Це кримінальне провадження надійшло до Вищого антикорупційного суду 02 травня 2024 року. Ухвалою від 07 травня 2024 року суд призначив підготовче судове засідання у цьому кримінальному провадженні, ухвалою від 19 грудня 2024 року - судовий розгляд. Протягом цього часу з розумною періодичністю було призначено 32 судових засідань, низка з яких не відбулись через неявку обвинуваченого ОСОБА_3 або ж відбулись, але із суттєвими запізненнями через його несвоєчасне приєднання до системи відеоконференцзв`язку.
Попередньо, на електронну пошту суду 10 травня 2024 від обвинуваченого ОСОБА_3 надійшло клопотання про надання йому можливості приймати участь у судовому провадженні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (том 2, а.с. 83). Вказане клопотання мотивовано тим, що 15 березня 2024 року він виїхав у відрядження до США, з якого мав повернутись 03 квітня 2024 року. Проте, під час перебування у США внаслідок загострення хронічного захворювання йому було проведено оперативне втручання, що ускладнило його повернення до України. У клопотанні обвинувачений зазначав - його повернення на територію України ускладнене, оскільки лікарями не рекомендовані перельоти та поїздки на далекі відставні. Враховуючи наведене, суд дозволив обвинуваченому приєднуватись до судових засідань через підсистему відеоконференцзв`язку.
Водночас, в судові засідання 22 травня 2025 року, 13 жовтня 2025 року, 14 жовтня 2025 року обвинувачений ОСОБА_3 не прибув, у тому числі у режимі дистанційної участі. Неприбуття у вказані судові засідання обвинувачений та його захисник ОСОБА_13 пояснювали технічною неможливістю підключення до підсистеми відеоконференцзв`язку. Крім цього, судові засідання 17 квітня 2025 року, 19 червня 2025 року та 02 вересня 2025 року були розпочаті із суттєвими запізненнями з тих же причин - за словами обвинуваченого ОСОБА_3 він зіштовхнувся з проблемами під час підключенням до підсистеми відеоконференцзв`язку. Варто зазначити, пояснюючи причини неприбуття та запізнення ОСОБА_3 останній та його захисник зазначали, що ОСОБА_3 перебуває та проживає в США (м. Маямі). Це ж зазначав обвинувачений ОСОБА_3 під час встановлення його особи (журнал судового засідання від 19 червня 2025 року).
14 жовтня 2025 року прокурор звернулась до суду з клопотанням про оголошення ОСОБА_3 у розшук.
17 жовтня 2025 року, перед початком розгляду зазначеного клопотання обвинувачений ОСОБА_3 звернувся до суду з низкою клопотань, зокрема: 1) про допит його як обвинуваченого та 2) про участь у судовому засіданні у режимі відеокенференцзв`язку, в якому він повідомив місце свого перебування - Королівство Іспанія, м. Валенсія.
Розглядаючи клопотання про оголошення розшуку обвинуваченого суд врахував, що всі ризики технічної неможливості участі в відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, переривання зв`язку тощо несе учасник кримінального провадження, який подав відповідне клопотання (приписи ч. 6 ст. 336 КПК України). У даному випадку це - обвинувачений ОСОБА_3 .
Цією ж частиною передбачено таке. Якщо технічна неможливість участі в відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, переривання зв`язку мають ознаки зловживання правом з метою затягування судового розгляду, суд своєю вмотивованою ухвалою може позбавити учасника кримінального провадження права участі в відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у цьому кримінальному провадженні.
На підставі частини 7 статті 42 КПК України обвинувачений зобов`язаний прибути за викликом до суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це.
З огляду на викладене суд констатував - в судові засідання 22 травня 2025 року, 13 жовтня 2025 року та 14 жовтня 2025 року обвинувачений ОСОБА_3 не з`явився без поважних причин.
Крім цього, зваживши на динаміку та системний характер неприбуття обвинуваченого ОСОБА_3 у судове засідання, у тому числі дистанційно, несвоєчасність підключення до підсистеми відеоконференцзв`язку, суд констатував у його діях намір уникнути участі в засіданні. Інших розумних пояснень хронічних проблем ОСОБА_3 з приєднанням до судових засідань в режимі відеоконференції суд не знайшов. На це вказує та обставина, що низка учасників цього судового провадження брали та беруть участь у засіданні в режимі відеоконференцзв`язку без будь-яких затримок чи складнощів, наприклад ОСОБА_17 (до виділення провадження щодо цього), ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_12 .
Також на момент розгляду клопотання про розшук обвинуваченого ОСОБА_3, останній не надав суду документально підтверджену інформацію про адресу (зокрема країну та місто) свого перебування. Так само обвинувачений не надав суду будь-яких підтверджень наявності захворювання та/чи проходження лікування, які перешкоджають поверненню в Україну для особистої участі у судовому засіданні. Станом на дату розгляду клопотання про оголошення розшуку не надано також документи про направлення його у відрядження.
Вказані обставини, а саме: 1) тривале перебування обвинуваченого ОСОБА_3 закордоном (від 02 грудня 2023 року), 2) його систематичне неприбуття в судове засідання без поважних причин, 3) намір уникнути участі в засіданні, 4) ненадання суду документів, що підтверджують країну ймовірного перебування; 5) ненадання документів, які б підтвердили поважність неприбуття, у тому числі в дистанційному форматі, у своїй сукупності переконали суд у тому, що обвинувачений ОСОБА_3 ухиляється від явки до суду, що стало підставою для оголошення його у міжнародний розшук ухвалою суду від 17 жовтня 2025 року.
9.Щодо обізнаності обвинуваченого ОСОБА_3 про розпочате кримінальне провадження.
Під час судового провадження обвинувачений ОСОБА_3 брав участь у низці судових засідань у режимі відеоконференцзв`язку та комунікував із судом шляхом направлення на електронну пошту суду заяв та клопотань.
Зважаючи на викладене, останньому об`єктивно достеменно відомо про існування кримінального провадження за його обвинуваченням.
10.Доводи сторони захисту про те, ОСОБА_3 прибув у судове засідання у режимі відеоконферензв`язку та має намір це робити у майбутньому, відтак підстави для здійснення спеціального розгляду відсутні, суд вважає необґрунтованими огляду на таке.
Україна є суверенною державою (ч. 1 ст. 1 Конституції України). Суверенітет держави передбачає здатність держави здійснювати виключну юрисдикцію над своєю територією. Концепція юрисдикції є збірним терміном, який загалом стосується законодавчих, правозастосовних і судових повноважень держави. Можливість здійснення кримінально-правової юрисдикції є суверенним атрибутом будь-якої держави. Кримінальна юрисдикція - влада держави приймати норми кримінального права і забезпечувати їх застосування. Застосування цих норм здійснюється, зокрема, судом шляхом вирішення кримінальних справ за участю обвинуваченого. Обвинувачений зобов`язаний прибути за викликом до суду (п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК). У випадку перебування обвинуваченого закордоном можливості держави здійснювати відносно нього кримінальну юрисдикцію значно обмежуються, оскільки, наприклад, у випадку засудження вона буде позбавлена можливості ефективно застосувати до нього покарання. Таким чином, участь обвинуваченого у судових засіданнях з території іншої держави шляхом використання відеоконференцзв`язку суперечитиме одному із завдань кримінального провадження - аби кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності (ст. 3 КПК). Даний висновок суду слід розуміти таким чином, що відносно обвинувачених може бути ухвалений і виправдувальний вирок.
Ухвалою про оголошення обвинуваченого ОСОБА_3 у розшук останнього зобов`язано прибувати до приміщення Вищого антикорупційного суду у м. Київ для особистої участі в судовому розгляді. Проте, таке рішення суду обвинувачений не виконав та не прибув за викликом в судові засідання 21 жовтня, 04 листопада, 18 листопада та 02 грудня 2025 року в спосіб, визначений судом - очно, безпосередньо, що є підставою для здійснення спеціального судового провадження.
Водночас, суд з метою забезпечення максимально ефективного здійснення права на захист допустив обвинуваченого ОСОБА_3 до участі в судовій справі із використанням відеоконференцзв`язку. Однак така участь не нівелює обов`язку обвинуваченого прибути за викликом до суду очно, безпосередньо.
11.Також суд бере до уваги, що ухвалою від 02 грудня 2025 року ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Наразі вказана ухвала залишається невиконаною. Приписами ч. 6 ст. 193 КПК України передбачено, що у разі затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження, суд за участю обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу. Суд констатує, що ОСОБА_3, будучи обізнаним про розпочате кримінальне провадження та існування ухвали про обрання йому запобіжного заходу у цьому кримінальному провадженні має намір ухилитись від виконання цього судового рішення, адже під час розгляду клопотання повідомив, що не планує повертатись в Україну, що свідчить про прагнення ухилитись від явки до суду.
12.Відтак, враховуючи, що 1) КПК України передбачає здійснення спеціального судового розгляду щодо злочину, який інкримінується ОСОБА_3, 2) останній оголошений в міжнародний розшук, 3) знав та знає про розпочате кримінальне провадження, 4) не прибув на судовий виклик без поважної причини більш як два рази, суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора.
Керуючись вищенаведеним та на підставі статей 84, ч. 5 ст. 139, ч. 3 ст. 323, 372, 376 КПК України суд постановив:
1.Клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_2 про здійснення спеціального судового провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_3 в кримінальному провадженні № 52021000000000164 задовольнити.
2.Здійснювати спеціальне судове провадження у кримінальному провадженні № 52021000000000164 щодо обвинуваченого за ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 191 КК України ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Києва).
3.Повістки про виклик обвинуваченого ОСОБА_3, а також інформацію про процесуальні документи надсилати та публікувати відповідно до вимог ст. 323 КПК України.
4.Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення й оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_18