Документ № 131711150

Дата засідання: 07/11/2025
Дата винесення рішення: 07/11/2025
Справа №: 991/7103/25
Провадження №: 52023000000000459
Інстанція: ВАКС
Форма судочинства: Кримінальне

Головуюча суддя (ВАКС): Широка К.Ю.

Справа № 991/7103/25

Провадження 1-кп/991/91/25

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

07 листопада 2025 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд у складі:

головуючої судді ОСОБА_1,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2,

прокурора ОСОБА_3,

обвинувачених ОСОБА_4 (у режимі відеоконференції), ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції), ОСОБА_6, ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції), ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції), ОСОБА_9 (у режимі відеоконференції),

захисників ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання захисника ОСОБА_12 про витребування документів, а також клопотання захисників ОСОБА_10, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 про повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні № 52023000000000459 від 06.09.2023 за обвинуваченням:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України;

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України;

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3, фактичного проживаючого за адресою: АДРЕСА_4, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 368-4 КК України;

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_5, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_6, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 368-4, ч. 2 ст. 384 КК України;

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_7, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_8, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 368-4, ч. 1 ст. 384 КК України;

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_6, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_9, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 358 КК України,

ВСТАНОВИВ:

1. Рух кримінального провадження

На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває вищезазначене кримінальне провадження.

Під час підготовчого провадження захисником обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокатом ОСОБА_14, а також захисниками обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокатом ОСОБА_10 та адвокатом ОСОБА_13 подано клопотання про повернення обвинувального акта (Т. 2, а.с. 105-112; Т. 12, а.с. 15-36).

Крім того, захисником обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокатом ОСОБА_12 подано клопотання про витребування документів (Т. 9, а.с. 176-180).

Оскільки сторона захисту наполягала на тому, що клопотання про витребування документів нерозривно пов`язано з клопотаннями про повернення обвинувального акта, то їх розгляд і вирішення здійснюється одночасно цією ухвалою суду.

2. Зміст поданих заяв

2.1. Зміст клопотання про витребування документів (Т. 9, а.с. 176-180)

Однією з обвинувачених в межах даного кримінального провадження є ОСОБА_9 . Під час проведення досудового розслідування ОСОБА_9 постійно проживала на території Федеративної Республіки Німеччина і вже в підготовчому судовому засіданні була доставлена до Вищого антикорупційного суду в рамках виконання запиту про міжнародно-правову допомогу у цьому кримінальному провадженні (клопотання прокурора про видачу особи в Україну для притягнення до кримінальної відповідальності).

У рамках виконання стороною обвинувачення вимог ст. 290 КПК України, останньою не були відкриті матеріали міжнародно-правових заходів у цьому кримінальному провадженні та переписка із уповноваженими органами Федеративної Республіки Німеччина.

Зазначені матеріали та переписка із уповноваженими органами Федеративної Республіки Німеччина у кримінальному провадженні № 52023000000000459 мають суттєве значення як для самої обвинуваченої ОСОБА_9, так і безпосередньо впливають на встановлення факту застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 належної процедури притягнення до кримінальної відповідальності.

За версією сторони обвинувачення з 31.07.2024 по 09.07.2025, коли обвинувальний акт було направлено до суду, в кримінальному провадженні відносно ОСОБА_9 здійснювалося спеціальне досудове розслідування, яке серед іншого визначає спеціальний порядок вручення обвинувального акта (відповідно до ч. 2 ст. 297-5 КПК України обвинувальний акт вручається/надсилається захиснику). У зв`язку з цим 30.06.2025 обвинувальний акт був вручений саме захиснику ОСОБА_9, без вручення їй особисто.

Разом з тим, у підготовчому судовому засіданні прокурор, заявляючи клопотання про здійснення відносно ОСОБА_9 спеціального судового провадження в порядку ч. 3 ст. 323 КПК України, повідомив суд про те, що ОСОБА_9 була затримана уповноваженими органами на території Федеративної Республіки Німеччина.

Сторона захисту переконана, що у разі затримання особи або її з`явлення до сторони обвинувачений спеціальний режим досудового розслідування відносно такої особи автоматично зупиняється, як і зупиняється дія положень ч. 2 ст. 297-5 КПК України, відповідно до яких копії процесуальних документів, що підлягають врученню особі, у тому числі обвинувальний акт, надсилаються захиснику.

Тому у випадку завершення спеціального режиму досудового розслідування до вручення та направлення обвинувального акта до суду і обізнаність про це стороною обвинувачення, вимоги ст. 293 КПК України не будуть виконані прокурором, що може бути підставою для повернення обвинувального акта, спливу строків досудового розслідування, не набуття окремими учасниками статусів обвинувачених.

У зв`язку з цим з`ясування точного моменту (часу) затримання ОСОБА_9 на території Федеративної Республіки Німеччина, її перебування в установах позбавлення волі, проходження судової процедури щодо згоди іншої держави на її екстрадицію та обізнаності про це сторони обвинувачення прямо впливає на питання обчислення строків у цьому кримінальному провадженні та дотримання процедури направлення обвинувального акта до суду.

З`ясування вищезазначених обставин можливе виключно шляхом дослідження всього листування у кримінальному провадженні № 52023000000000459 з Федеративною Республікою Німеччина, в тому числі, але не виключно, всіх запитів на міжнародно-правову допомогу, всіх відповідей на ці запити, всього листування з боку уповноважених органів України на адресу Німеччини і навпаки тощо.

Зазначені матеріали не відкривались стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України, у зв`язку з чим захисником ОСОБА_12 03.10.2025 на адресу Офісу Генерального прокурора скеровано адвокатський запит щодо отримання таких матеріалів, однак до теперішнього часу ані такі матеріали, ані будь-якої відповіді на запит не надходило. Тому єдиною можливістю отримання таких документів є звернення до суду з клопотанням про їх витребування.

З урахуванням вищевикладеного адвокат ОСОБА_12 просив суд витребувати з Офісу Генерального прокурора копію всього листування у кримінальному провадженні № 52023000000000459 з Федеративною Республікою Німеччина щодо виконання запиту на надання міжнародно-правової допомоги щодо екстрадиції ОСОБА_9 .

2.2. Зміст клопотання захисника ОСОБА_14 про повернення обвинувального акта (Т. 2, а.с. 105-112)

На думку захисту, обвинувальний акт в межах даного кримінального провадження підлягає поверненню прокурору з трьох підстав.

1. Формулювання обвинувачення ОСОБА_7 у двох злочинах викладено лише у 2 абзацах на сторінці 48 обвинувального акта та не містить всіх елементів складу злочину, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7, а саме: часу, місця, способу, мотиву, мети вчинення кримінальних правопорушень. Стосовно обох злочинів містяться нечіткі формулювання, які не дозволяють встановити обставини їх об`єктивної сторони. У сформульованому обвинуваченні немає відсилки до якихось конкретних подій, наведених у фактичних обставинах кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими.

Тобто, при складанні обвинувального акта не додержано імперативних вимог п. 13 ч. 1 ст. 3, ст. 20, 91, п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, що є самостійною підставою для його повернення прокурору.

2. Обвинувальний акт складений без дотримання належної правової процедури щодо ОСОБА_7, оскільки стороною обвинувачення не здійснено відкриття матеріалів досудового розслідування, що містяться в інформаційно-комунікаційній системі досудового розслідування, а також, не зважаючи на відповідне клопотання захисту, не надано доступ до речового доказу - земельної ділянки з кадастровим номером 2110400000:01:001:0482. При цьому всупереч вимогам ст. 290 КПК України стороною обвинувачення прийнято рішення про складання обвинувального акта.

На переконання захисту, зазначені обставини свідчать про істотне порушення прав і свобод ОСОБА_7, а також завдань і засад кримінального процесуального законодавства. Крім того, це свідчить про невідповідність обвинувального акта вимогам ст. 62, 129 Конституції України як положенням, що складають кримінальне процесуальне законодавство України, закріплюють фундаментальні права та свободи громадян і встановлюють принципи діяльності держави, а отже і свідчить про його невідповідність вимогам КПК України, а тому є окремою підставою для повернення обвинувального акта прокурору.

3. Підставою для повернення обвинувального акта є невідповідність реєстру матеріалів досудового розслідування вимогам ст. 109 КПК України, наприклад, ньому відсутні відомості щодо всіх ухвал слідчих суддів, які приймалися ними у ході досудового розслідування.

Зокрема, відсутні відомості про ухвалу від 08.04.2025 по справі № 991/3012/25, якою продовжено строк дії процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, що були покладені на ОСОБА_7 . Більше того, це судове рішення відсутнє й в матеріалах досудового розслідування, які відкривалися стороні захисту.

При цьому відсутність даного судового рішення - це лише одна невідповідність, що була помічена захистом. Однак стороні захисту невідомо, скільки ще може бути таких рішень суду чи інших процесуальних рішень або дій, що не наведені в реєстрі матеріалів досудового розслідування, про які захисту навіть теоретично не може бути відомо через їх ухвалення не в присутності представників захисту.

Таке порушення вимог ст. 109 КПК України є суттєвим, оскільки позбавляє захист не тільки можливості реалізувати своє право, передбачене ст. 303 КПК України, але й належним чином підготуватись до судового розгляду по суті. Невідповідність реєстру матеріалів досудового розслідування вимогам кримінального процесуального законодавства безпосередньо пов`язана з тими питаннями, які суд вирішує при встановленні підстав для призначення судового розгляду, та, на думку захисту, позбавляє можливості провести підготовче засідання і призначити такий розгляд з дотриманням відповідних засад і завдань кримінального провадження, а тому є підставою для його повернення прокурору.

На підставі вищевикладеного, захисник ОСОБА_14 просив повернути прокурору обвинувальний акт.

2.3. Зміст клопотання захисників ОСОБА_10, ОСОБА_13 про повернення обвинувального акта (Т. 12, а.с. 15-36)

Сторона захисту переконана, що обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні підлягає поверненню прокурору в порядку п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, оскільки не відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства через порушення імперативних вимог останнього під час складання, затвердження та надання копій обвинувального акта учасникам кримінального провадження, а також через невідповідність змісту та форми обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України.

Так, 30.06.2025 як ОСОБА_4, так і стороні захисту прокурором було надано оригінали обвинувальних актів від 30.06.2025 та оригінали реєстрів матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52023000000000459. Тим самим стороною обвинувачення було порушено вимоги п. 3 ч. 4 ст. 291, ч. 1 ст. 293 КПК України, згідно з якими прокурор зобов`язаний вручити підозрюваному та його захиснику під розписку саме копію обвинувального акта та копію реєстру матеріалів досудового розслідування без будь-яких виключень.

Надавши під розписку стороні захисту оригінали обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування, сторона обвинувачення також порушила вимоги до документування управлінської інформації та організації роботи з документами в Національному антикорупційному бюро України та органах прокуратури України, зокрема, в частині, що стосується створення та засвідчення копії службового документа.

Окремо сторона захисту звертає увагу, що підпис прокурора ОСОБА_3 на оригіналі обвинувального акта не скріплений печаткою Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, а таке не скріплення є порушенням вимог до реквізитів офіційного документа. Саме підписання й затвердження обвинувального акта прокурором та скріплення його підпису печаткою надає цьому документу статус офіційного і свідчить про належний нагляд за досудовим розслідуванням.

У зв`язку з вищевикладеним сторона захисту вимушена готуватись до здійснення захисту ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні за матеріалами, які надані з порушенням вимог кримінального процесуального законодавства, та обґрунтовано сумніваючись, що ці матеріали є ідентичними тим, що подані на розгляд суду.

Таким чином, обвинувальний акт не відповідає вимогам п. 3 ч. 4 ст. 291, ч. 1 ст. 293 КПК України та п. 9.5.1, 9.8.2, 18.2.4 Тимчасової інструкції з діловодства в органах прокуратури України, що є самостійною підставою для його повернення прокурору.

Сторона захисту також звертає увагу на те, що обвинувальний акт не оформлений на бланку, хоча відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України є процесуальним рішенням прокурора, яке має виготовлятися на офіційному бланку. Крім того, білі аркуші паперу, на яких викладено текст обвинувального акта, не скріплені між собою.

Тому, на думку захисту, наданий суду обвинувальний акт не є офіційним документом та не може створити будь-яких юридичних наслідків.

Також сторона захисту переконана, що обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору, оскільки був складений поза межами строку досудового розслідування. Так, оскільки строк досудового розслідування у кримінальному провадженні було продовжено до 25.11.2024 включно, про завершення досудового розслідування було повідомлено 13.11.2024, то залишалося ще 12 днів строку досудового розслідування. Однак, враховуючи проведені 14.11.2024, 19.11.2024, 25.11.2024 та 29.11.2024 слідчі та процесуальні дії після завершення досудового розслідування, які, на думку захисту, включаються в строк досудового розслідування, то останнім днем для звернення до Вищого антикорупційного суду з обвинувальним актом було 08.07.2025. Натомість обвинувальний акт було направлено до суду лише 09.07.2025, тобто поза межами строку досудового розслідування, що унеможливлює розгляд обвинувального акту по суті.

Крім того, в порушення імперативних вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України в обвинувальному акті в «формулюванні обвинувачення» фактично продубльовано надумані стороною обвинувачення обставини кримінального правопорушення, що були викладені, зокрема, в розділі 3 обвинувального акта. При цьому викладені стороною обвинувачення фактичні обставини містять недоліки, помилки, непорозуміння та суперечності.

Вищезазначені недоліки та відсутність конкретизації свідчать про те, що дані, які зазначені в обвинувальному акті, не є фактичними, а є припущеннями та домислами, що, у свою чергу, є порушенням ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України та п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, а також перешкоджатиме стороні захисту здійснювати ефективний захист прав, свобод та охоронюваних законом інтересів ОСОБА_4 .

Також сторона захисту вважає, що викладене в обвинувальному акті формулювання обвинувачення не відповідає вимогам КПК України. Сторона обвинувачення в обвинувальному акті лише зазначила нічим не підтверджені припущення, адже не було зазначено, які саме норми, якими діями та коли саме ОСОБА_4 начебто порушував, а також не зазначено в чому полягав та як ОСОБА_4 реалізовував нібито свій злочинний умисел, що також не встановлено органом досудового розслідування, як і не встановлено мотиву та кінцевої мети, а особливо його вину у формі умислу. Всі події, які описуються стороною обвинувачення, неконкретизовані, нічим не підтверджені та створюють для сторони захисту невизначеність, яка позбавляє можливості підготуватися до захисту.

Як підставу для повернення обвинувального акта, стороною захисту зазначено порушення стороною обвинувачення в обвинувальному акті презумпції невинуватості. Сторона захисту вважає, що старшим детективом ОСОБА_17 та прокурором ОСОБА_3 було порушено принцип презумпції невинуватості Мукачівського міського голови ОСОБА_4, оскільки ними допущено стверджувальні висловлювання про винуватість ОСОБА_4, які, у свою чергу, можуть впливати на передчасне формування обвинувальної позиції суду та обвинувальної думки громадськості.

З урахуванням вищевикладеного захисники ОСОБА_10, ОСОБА_13 просили повернути обвинувальний акт прокурору.

3. Позиції учасників судового засідання

Щодо клопотання про витребування доказів

Захисник ОСОБА_12 підтримав подане клопотання, наполягав на повному задоволенні з викладених у ньому підстав. Додатково до цього адвокат зазначив, що витребувані документи мають важливе значення для з`ясування обставин кримінального провадження, оскільки дають можливість визначити точну дату, час та місце затримання ОСОБА_9 на території Федеративної Республіки Німеччина у ході надання міжнародної правової допомоги під час досудового розслідування, а отже дають можливість визначити момент, з якого до ОСОБА_9 відповідно до ч. 5 ст. 297-4 КПК України перестало здійснюватися спеціальне досудове розслідування та з якого всі процесуальні дії, у тому числі вручення процесуальних документів (повідомлення про завершення досудового розслідування, обвинувальний акт) мали вручатися/направлятися їй, а не тільки її захиснику. Сторона захисту переконана, що у ч. 5 ст. 297-4 КПК України під затриманням особи, відносно якої здійснюється спеціальне досудове розслідування, йдеться як про затримання її уповноваженими органами влади іншої держави на виконання запиту про екстрадицію, так і про затримання її уповноваженими органами України. Тому з`ясування зазначених обставин має значення для вирішення питання про повернення обвинувального акта та про закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України. Адвокат ОСОБА_12 також зазначив, що у відповіді на адвокатський запит щодо витребування запитуваних документів Офісом Генерального прокурора було зазначено про можливість отримання цих документів у порядку ст. 290 КПК України як матеріалів досудового розслідування. Оскільки на момент подання клопотання відповіді Офісу Генерального прокурора не було, то цю відповідь було долучено до матеріалів справи в судовому засіданні. Разом з тим, оскільки у порядку ст. 290 КПК України зазначені документи стороні захисту не відкривалися, а самостійно вжиті заходи не дали можливості отримати відповідні документи, то сторона захисту вимушена звертатися до суду з відповідним клопотанням.

Обвинувачені ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 не заперечували проти задоволення зазначеного клопотання.

Захисники ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 також не заперечували проти задоволення зазначеного клопотання.

Прокурор ОСОБА_3 заперечив проти задоволення клопотання. Заперечення прокурора мотивовані тим, що витребувані документи потрібні стороні захисту для з`ясування моменту, коли досудове розслідування відносно ОСОБА_9 відновилося у загальному порядку. Для цього потрібно з`ясувати, коли ОСОБА_9 була затримана або коли добровільно з`явилася до органу досудового розслідування. На думку сторони обвинувачення, в ч. 5 ст. 297-4 КПК України йдеться про затримання особи саме органом досудового розслідування, а не уповноваженими органами влади іноземної держави, у тому числі на виконання запиту про надання міжнародної правової допомоги. Натомість документи, що стосуються затримання ОСОБА_9 органом досудового розслідування на території України, надавалися прокурором та згідно з цими документами ОСОБА_9 була затримана детективами НАБУ на українсько-польському кордоні 15.09.2025, тобто вже після початку судового провадження. Прокурор переконаний, що затримання особи уповноваженими органами іноземної держави жодним чином не стосується положень ч. 5 ст. 297-4 КПК України та відповідно не призводить до припинення спеціального досудового розслідування і проведення останнього в загальному порядку.

Таким чином, на думку прокурора, жодної потреби у запитуваних документах немає, оскільки всі документи, які є необхідними для визначення початку та кінця застосування спеціального режиму досудового розслідування відносно ОСОБА_9, є в матеріалах судової справи.

Крім того, ОСОБА_3 пояснив, що всі документи, які стосувалися екстрадиції ОСОБА_9 під час досудового розслідування та перебували в його розпорядженні, були відкриті стороні захисту у порядку ст. 290 КПК України. Жодних інших документів у прокурора не було і немає. При цьому прокурор не заперечував, що в розпорядженні інших органів влади можуть перебувати документи, що стосуються екстрадиції ОСОБА_9 .

Щодо клопотань про повернення обвинувального акта

Захисники ОСОБА_14, ОСОБА_10 та ОСОБА_13 підтримали подані клопотання, просили задовольнити з викладених у них підстав.

Захисники ОСОБА_11, ОСОБА_15, ОСОБА_16 також не заперечували проти задоволення зазначеного клопотання.

Прокурор ОСОБА_3 заперечив проти повернення обвинувального акта, просив відмовити у задоволенні відповідних клопотань захисту з наступних підстав: 1) надання стороні захисту замість копії примірника оригіналу обвинувального акта не може вважатися таким, що порушує право обвинувачених на захист та тягне за собою повернення обвинувального акта, оскільки мета законодавчої норми про вручення копії обвинувального акта полягає у забезпеченні того, щоб суд мав підтвердження ознайомлення обвинувачених зі змістом обвинувального акта, а самі обвинувачені могли належним чином реалізувати своє право на захист, що і було забезпечено в межах даного кримінального провадження; 2) жодними нормами кримінального процесуального законодавства не передбачено вимоги проставлення гербової печатки органу прокуратури на обвинувальному акті, як і не передбачено вимоги викладу його тексту на офіційному бланку, у зв`язку з чим відсутність гербової печатки та викладення тексту обвинувального акта не на офіційному бланку не можуть бути підставою для прийняття рішення, передбаченого п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України; 3) складення обвинувального акта поза межами строку досудового розслідування має значення для вирішення питання про закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, а не для повернення обвинувального акта; тим більше у випадку підтвердження тих обставин, що обвинувальний акт складений поза межами строку досудового розслідування, та прийняття рішення про повернення обвинувального акта прокурор жодним чином не зможе усунути ці недоліки; 4) обвинувальний акт повною мірою відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, містить виклад фактичних обставин, які прокурор вважає встановленими, та формулювання обвинувачення як короткого викладу тексту диспозиції кримінально-правової норми; перевірка достовірності, правильності, повноти цих обставин та формулювання обвинувачення є завданням судового розгляду; 5) текст обвинувального акта не порушує принцип презумпції невинуватості, оскільки за допомогою обвинувального акта прокурор висуває обвинувачення, суть якого полягає у твердженні про вчинення певною особою правопорушення, у зв`язку з чим прокурор не може обвинувачувати, не стверджуючи, що особа вчинила кримінальне правопорушення; 6) недоліки реєстру матеріалів досудового розслідування не можуть бути підставою для повернення обвинувального акта; 7) невідкриття стороні захисту доказів у порядку ст. 290 КПК України не може бути підставою для повернення обвинувального акта та має значення для вирішення питання про можливість використання відповідних доказів та оцінки їх допустимості.

4. Оцінка та мотиви суду

4.1. Щодо клопотання про витребування документів (Т. 9, а.с. 176-180)

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 315 КПК України з метою підготовки до судового розгляду суд розглядає клопотання учасників судового провадження, зокрема, про витребування певних речей чи документів.

Відповідно до п. 3 Листа ВССУ «Про порядок здійснення підготовчого судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» від 03.10.2012 року № 223-1430/0/4-12 зазначається, що під час підготовчого судового засідання суд для забезпечення підготовки справи до судового розгляду розглядає та вирішує клопотання учасників судового провадження, зокрема, про витребування певних речей та документів. Якщо у сторін при отриманні певних речей чи матеріалів (доказів) виникають труднощі, суд, призначаючи справу до судового розгляду під час підготовчого судового засідання, у разі задоволення клопотань про дослідження цих речей чи матеріалів, повинен сприяти учасникам судового провадження в їх витребуванні шляхом надання відповідних запитів, судових доручень тощо.

У свою чергу суд звертає увагу, що відповідно до ч. 1, 2, 6 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Закріплення принципу змагальності зумовлено концепцією кримінального провадження, у відповідності до якої сторони кримінального провадження, маючи рівні процесуальні права та обов`язки, у тому числі щодо збирання доказів, самостійно будують свої правові позиції щодо суті кримінальної справи, самостійно їх відстоюють, зокрема, шляхом надання відповідних доказів на підтвердження своїх позицій. Суд, зберігаючи незалежність та неупередженість, здійснює судовий контроль над тим, щоб процесуальна рівновага сторін кримінального провадження, яка зумовлена принципом змагальності, не була порушена на користь жодної із сторін.

Зазначені висновки кореспондують з положеннями ч. 1 ст. 93 КПК України, в якій міститься положення, відповідно до якого збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Таким чином, з урахуванням принципу змагальності, рівності сторін кримінального провадження, суд доходить висновку, що в межах кримінального провадження основна доказова діяльність у вигляді збирання доказів здійснюється саме сторонами кримінального провадження. Суду в межах кримінального провадження не характерна будь-яка інша участь у доказовому процесі, окрім як оцінки вже зібраних та наданих сторонами доказів для розгляду і вирішення кримінальної справи по суті, визначення того, чия правова позиція по справі є обґрунтованою та правильною.

Суд звертає увагу, що чинне процесуальне законодавство не містить прямого правового регулювання процесуальних питань, які стосуються витребування доказів в межах кримінального провадження. Однак в контексті системного зв`язку положень ст. 22, 93, 315 КПК України суд доходить висновку, що витребування судом доказів, речей чи документів під час підготовчого судового засідання є виключною необхідністю вжиття судом заходів процесуального реагування на відновлення процесуальної рівноваги між сторонами кримінального провадження у випадку, коли така рівновага порушується внаслідок неможливості, наприклад, однієї із сторін отримати документи, речі та докази з незалежних від неї причин.

Отже, з метою недопущення порушення принципів змагальності при вирішенні клопотання про витребування певних речей та документів суд має встановити, що таке клопотання обумовлено необхідністю відновлення рівноваги сторін кримінального провадження, яка була порушена внаслідок об`єктивної неможливості учасників кримінального провадження отримати відповідні речі чи документи у встановленому законодавством порядку.

Подане захистом клопотання стосується отримання всіх процесуальних документів, які мали місце під час міжнародного співробітництва в межах даного кримінального провадження, а саме під час видачі (екстрадиції) обвинуваченої ОСОБА_9 з території Федеративної Республіки Німеччина до території України.

Питання, пов`язані з екстрадицією ОСОБА_9 до України, неодноразово були предметом підготовчого судового провадження, зокрема, при визначенні можливості проведення підготовчого судового засідання за відсутності ОСОБА_9, при застосуванні до неї обраного запобіжного заходу тощо. У зв`язку з цим сторони кримінального провадження долучили до матеріалів судової справи великий обсяг процесуальних документів, що стосується екстрадиції ОСОБА_9 . Сукупним аналізом всіх долучених документів можна встановити наступні обставини, зокрема:

1) приблизно в грудні 2023 року (більш точної дати встановити на даному етапі кримінального провадження неможливо) орган досудового розслідування отримав інформацію про можливе перебування ОСОБА_9 на території Федеративної Республіки Німеччина (Т. 8, а.с. 134-137; Т. 10, а.с. 58-60);

2) з метою перевірки вищезазначеної інформації та проведення необхідних процесуальних дій орган досудового розслідування приблизно у січні 2024 року надіслав компетентним органам Федеративної Республіки Німеччина запит про міжнародну правову допомогу (Т. 1, а.с. 190; Т. 8, а.с. 138-147; Т. 10, а.с. 61-68);

3) відповідь на цей запит була надана уповноваженими органами Федеративної Республіки Німеччина у червні 2024 року; разом з відповіддю було надано документи щодо проведення у квітні 2024 року з ОСОБА_9 запитуваних процесуальних дій (Т. 1, а.с. 190-200; Т. 8, а.с. 147-167; Т. 10, а.с. 69-88);

4) 08.09.2024 орган досудового розслідування у встановленому законом порядку, через Офіс Генерального прокурора, звернувся до компетентних органів Федеративної Республіки Німеччина з клопотанням про видачу ОСОБА_9 в Україну для притягнення до кримінальної відповідальності (Т. 2, а.с. 2-4; Т. 5, а.с. 127-152; Т. 10; а.с. 89-94);

5) за результатами розгляду зазначеного клопотання Офісом Генерального прокурора 01.11.2024 скеровано до Федерального відомства юстиції Федеративної Республіки Німеччина запит про видачу ОСОБА_9 до України (Т. 2, а.с. 5-9; Т. 5, а.с. 133-135; Т. 10, а.с. 95-99);

6) 17.12.2024 сторона обвинувачення отримала повідомлення про те, що 03.12.2024 ОСОБА_9 була затримана органами влади Федеративної Республіки Німеччина (Т. 1, а.с. 186, 201; Т. 5, а.с. 160-161);

7) до вересня 2025 року між органом досудового розслідування та компетентними органами Федеративної Республіки Німеччина здійснювалося листування щодо з`ясування умов, в яких буде перебувати ОСОБА_9 у разі її передачі Україні (Т. 5, а.с. 136-140; Т. 8, а.с. 227-229);

8) 08.09.2025 органом досудового розслідування отримано інформацію щодо прийняття органами влади Федеративної Республіки Німеччина рішення про екстрадицію ОСОБА_9, а також про те, що її безпосередня передача на українсько-польському кордоні буде організована 15.09.2025 (Т. 5, а.с. 189);

9) 15.09.2025 ОСОБА_9 була затримана органом досудового розслідування після її передачі на українсько-польському кордоні (Т. 7, а.с. 241-246).

Наведена хронологія здійснення міжнародного співробітництва в межах даного кримінального провадження, що вбачається з наявних матеріалів судової справи, є переривчастою та не відображає повного і безперервного розвитку подій щодо видачі ОСОБА_9 з Німеччини до України. Крім того, деякі з документів не мають дати їх складання, містять посилання на документи, яких немає у розпорядженні суду та які не надані сторонами кримінального провадження, а також складені іноземною мовою, хоча і дають можливість встановити їх зміст з урахуванням мовленнєвої компетенції суду.

Вищевикладене дає достатні підстави вважати, що наявне в матеріалах судової справи листування щодо міжнародного співробітництва в межах даного кримінального провадження є неповним. При цьому надані сторонами документи дають можливість встановити обставини, які сторона захисту хоче встановити за рахунок витребуваних документів - момент затримання ОСОБА_9 органами влади Федеративної Республіки Німеччина. Однак ці обставини вбачаються лише з електронного листа, складеного іноземною мовою (Т. 1, а.с. 186; Т. 5, а.с. 161).

Крім того, суд враховує, що екстрадиція ОСОБА_9 на територію України відбувалася вже після завершення досудового розслідування, внаслідок чого деякі документи міжнародно співробітництва могли з`явитися вже після початку судового провадження.

Прокурор запевнив, що всі матеріали міжнародного співробітництва щодо екстрадиції ОСОБА_9 на територію України, які перебували в його розпорядженні та які вже долучені до матеріалів судової справи, були відкриті стороні захисту у порядку ст. 290 КПК України. Будь-яких інших процесуальних документів, що стосуються міжнародного співробітництва, у прокурора немає. Разом з тим, прокурор не виключав можливості існування інших документів з цього приводу, але в розпорядженні інших органів влади, які були задіяні в процесі екстрадиції ОСОБА_9, зокрема, в розпорядженні Офісу Генерального прокурора, оперативних підрозділів тощо.

Суд позбавлений можливості перевірити доводи сторони захисту про невідкриття їй матеріалів досудового розслідування в частині документів міжнародного співробітництва в межах даного кримінального провадження, оскільки на даному етапі судового провадження в розпорядженні суду ще відсутні процесуальні документи, що стосуються виконання вимог ст. 290 КПК України. Однак оскільки сторона захисту під час підготовчого провадження долучала відповіді документи, і оскільки вони ідентичні документам, які долучалися також прокурором, то суд має достатні підстави припускати (допоки відсутні матеріали виконання вимог ст. 290 КПК України), що матеріали міжнародного співробітництва, які перебували у розпорядженні сторони обвинувачення на момент завершення досудового розслідування, були відкриті стороні захисту у порядку ст. 290 КПК України.

У будь-якому випадку суд звертає увагу, що відповідно до приписів ч. 1, 2, 12 ст. 290 КПК України сторона обвинувачення після завершення досудового розслідування зобов`язана надати стороні захисту доступ до всіх матеріалів досудового розслідування, що перебувають в її розпорядженні, у тому числі будь-яких доказів. Невиконання зазначених вимог призводить до неможливості матеріалів досудового розслідування саме в якості доказів.

Оскільки у розумінні ст. 84 КПК України доказами є фактичні дані щодо фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню відповідно до ст. 91 КПК України, а обставини руху кримінального провадження не входять до переліку доказування, то суд доходить висновку, що матеріали досудового розслідування, які за своїм змістом та правовою природою є процесуальними документами, відображають процесуальні обставини руху кримінального провадження (ухвали суду, постанови органу досудового розслідування, органу прокуратури, листування між правоохоронними органами тощо), не є доказами як такими, однак мають значення для оцінки фактичних обставин та даних, що отримані на їх підставі, у тому числі доказів, які використовуються для доведення обставин, передбачених ст. 91 КПК України.

У зв`язку з цим невідкриття процесуальних документів кримінального провадження під час виконання стороною обвинувачення вимог ст. 290 КПК України не свідчить про наявність підстав для застосування ч. 12 ст. 290 КПК України. Процесуальні документи можуть бути надані стороною обвинувачення і досліджені судом під час судового розгляду з наданням стороні захисту розумної можливості для дослідження цих документів, особливо у разі наявності в сторони захисту обґрунтованих доводів щодо неналежності, недопустимості доказів, здобутих на підставі цих документів.

Аналогічні за змістом висновки викладено у постанові ККС ВС від 28.05.2020 у справі № 751/9365/15-к (провадження № 51-5583км19).

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що невідкриття/неповне відкриття матеріалів досудового розслідування в частині процесуальних документів, що стосуються міжнародно-правового співробітництва щодо екстрадиції підозрюваного/обвинуваченого, не свідчить про порушення вимог ст. 290 КПК України, якщо такі процесуальні документи будуть долучені під час судового розгляду і стороні захисту буде надано розумну можливість їх дослідити і висловити власну правову позицію з цього приводу.

Суд не погоджується з доводами сторони захисту, що запитувані документи мають значення для вирішення питання про повернення обвинувального акта прокурору на підставі п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України. Якщо досудове розслідування проводилося за відсутності обвинуваченого (in absentia), то обставини порушення порядку вручення обвинувального акта, у тому числі обставини його невручення, можуть бути з`ясовані та усунуті під час підготовчого провадження, зокрема, але не виключно, шляхом вручення обвинувального акта обвинуваченому в підготовчому судовому засіданні.

У той же час, суд приймає доводи сторони захисту, що запитувані документи мають значення для вирішення питання про закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, яке вже порушено стороною захисту шляхом подачі відповідного клопотання (Т. 9, а.с. 210-235).

Таким чином, оскільки 1) наявні у розпорядженні суду та сторін кримінального провадження процесуальні документи міжнародного співробітництва щодо екстрадиції ОСОБА_9 є неповними та мають вищезазначені недоліки; 2) запитувані документи мають значення для вирішення питання про закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України; 3) запитувані документи мають значення для вирішення питань при ухваленні остаточного судового рішення, зокрема, в силу приписів ст. 577 КПК України; 4) сторона обвинувачення надала всі наявні в її розпорядження процесуальні документи з цього приводу, але не виключала можливості існування інших документів, а сторона захисту позбавлена можливості самостійно отримати запитувані документи (Т. 11, а.с. 243), то суд, зважаючи на вимоги ст. 290 КПК України, з метою дотримання змагальності судового процесу та забезпечення сторін кримінального провадження рівними процесуальними можливостями вважає за доцільне задовольнити клопотання та витребувати зазначені в ньому документи.

Відповідно до ст. 573, 574 КПК України центральним органом України щодо видачі (екстрадиції) осіб під час досудового розслідування є Офіс Генерального прокурора. Оскільки запит щодо екстрадиції ОСОБА_9 був поданий Офісом Генерального прокурора за клопотанням НАБУ та на стадії досудового розслідування в межах даного кримінального провадження, то судом встановлено наявність достатніх підстав вважати, що запитувані документи можуть перебувати у володінні Офісу Генерального прокурора.

Отже, клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_12 про витребування документів підлягає задоволенню у повному обсязі.

4.2. Щодо клопотань про повернення обвинувального акта (Т. 2, а.с. 105-112; Т. 12, а.с. 15-36)

Оскільки подані стороною захисту клопотання стосуються ухвалення судом одного й того ж самого судового рішення - ухвали про повернення обвинувального акта прокурору, мають частково однакове обґрунтування, то з метою процесуальної економії суд одночасно вирішує подані клопотання, здійснюючи оцінку узагальнених доводів захисту.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України якщо обвинувальний акт не відповідає вимогам цього Кодексу, суд у підготовчому судовому засіданні має право повернути його прокурору шляхом постановлення відповідної ухвали.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

Системний аналіз вищевикладених приписів процесуального законодавства дає можливість дійти висновку, що обвинувальний акт може бути повернутий прокурору, якщо не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, тобто не відповідає вимогам щодо форми та змісту цього процесуального рішення. Будь-якими іншими приписами КПК України, окрім як статті 291, не визначаються вимоги щодо форми та змісту обвинувального акта.

Відповідно до ст. 291 КПК України обвинувальний акт складається слідчим, дізнавачем, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим, дізнавачем.

Обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3-1) анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 8-1) розмір пропонованої винагороди викривачу; 9) дату та місце його складення та затвердження.

Обвинувальний акт підписується слідчим, дізнавачем та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.

До обвинувального акта додається: 1) реєстр матеріалів досудового розслідування; 2) цивільний позов, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування; 3) розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу); 4) розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного; 5) довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації. Надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється.

На додаток до цього відповідно до п. 2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про порядок здійснення підготовчого судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» від 03.10.2012 року № 223-1430/0/4-12 зазначається, що під час підготовчого судового засідання суд має право повернути обвинувальний акт на доопрацювання прокурору, якщо він не відповідає вимогам ст. 291 КПК України: зокрема, якщо у документах наведено недопустиму натуралізацію опису злочину; вони не підписані слідчим (крім випадків, коли прокурор склав їх самостійно) чи не затверджені прокурором; до них не долучено передбачені законом додатки.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що одним з організаційних питань, що вирішуються судом під час підготовчого судового засідання при визначені можливості призначення обвинувального акта до судового розгляду, є питання відповідності обвинувального акта вимогам кримінального процесуального законодавства. При цьому оскільки вимоги до обвинувального акта встановлюються лише положеннями ст. 291 КПК України, то суд під час підготовчого судового засідання здійснює перевірку обвинувального акта на предмет відповідності тільки цій статті.

Підстави для повернення обвинувального акта не можуть тлумачитися та застосовуватися з надмірним формалізмом, оскільки останній може призвести не тільки до безпідставного повернення обвинувального акта, але і до затягування кримінального провадження, що також є неприпустимим для прав та інтересів обвинуваченого.

З огляду на зазначене та оскільки п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України визначає можливість повернення обвинувального акта як право, а не обов`язок суду, то підставою для такого повернення може слугувати не будь-яка його невідповідність вимогам КПК України, а лише та, яка дійсно перешкоджає призначенню судового розгляду і не може бути усунута під час підготовчого провадження чи судового розгляду (залежно від виду та характеру недоліків). У кожному конкретному випадку суд має перевірити чи дійсно створює перешкоди для судового розгляду певна невідповідність та недоліки обвинувального акта вимогам КПК України. Така правова позиція також міститься у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 520/8135/15-к.

Крім того, у постанові ККС ВС від 15.04.2024 у справі № 753/25892/21 було зазначено, що повернення обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору у зв`язку з тим, що вони не відповідають вимогам КПК України, не відновлює досудове розслідування. В ухвалі про повернення обвинувального акта, клопотання суд першої інстанції не вправі зазначати про неповноту чи неправильність досудового розслідування, неправильність кримінально-правової оцінки діяння та про необхідність проведення органом досудового розслідування слідчих (розшукових) дій та/або негласних слідчих (розшукових) дій.

Таким чином, суд, визначаючи істотність невідповідності обвинувального акта вимогам КПК України, має також враховувати чи можуть вказані недоліки бути усунуті прокурором у встановленому законодавством порядку та чи не потребують вони проведення слідчих (розшукових) дій або прийняття певних процесуальних рішень, які не можуть проводитися та прийматися після повернення обвинувального акта. У протилежному випадку виявлені недоліки мають бути предметом оцінки суду під час судового розгляду.

За результатами систематизації та узагальнення доводів сторони захисту судом розділено їх на наступні групи: 1) доводи щодо невідповідності обвинувального акта вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України в частині викладу фактичних обставин, які прокурор вважає встановленими, а також сформульованого обвинувачення; 2) доводи щодо невідповідності обвинувального акта вимогам ст. 290 КПК України у зв`язку з невідкриттям матеріалів досудового розслідування; 3) доводи щодо невідповідності реєстру матеріалів досудового розслідування, як додатку до обвинувального акта, вимогам ст.109 КПК України; 4) доводи щодо невідповідності обвинувального акта та його додатків вимогам ст. 293 КПК України у зв`язку з врученням стороні захисту оригіналів обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування; 5) доводи щодо невідповідності обвинувального акта вимогам законодавства у зв`язку з відсутністю скріплення підпису прокурора печаткою органу прокуратури, а також у зв`язку з викладенням тексту обвинувального акта не на офіційному бланку органу прокуратури; 6) доводи щодо невідповідності обвинувального акта вимогам законодавства у зв`язку з його складанням поза межами строків досудового розслідування; 7) доводи щодо невідповідності обвинувального акта вимогам законодавства у зв`язку з порушенням принципу презумпції невинуватості.

Щодо доводів про невідповідність обвинувального акта вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України в частині викладу фактичних обставин, які прокурор вважає встановленими, а також сформульованого обвинувачення

Аналіз ст. 91 КПК України дає можливість побачити, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб, форма співучасті, якщо наявна, та інші обставини та факти, що стосуються вчиненого протиправного діяння, у тому числі розкривають причинно-наслідковий зв?язок між протиправним діянням та наслідками), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, а також вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Системний аналіз ст. 91 КПК України та ст. 291 КПК України дає можливість зробити висновок, що обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, втілюються у такій частині обвинувального акту як виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

При цьому відповідно до ч. 2 ст. 91 КПК України доказування визначається як процес, що полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. І якщо відповідно до ст. 92-94 КПК України сторони кримінального провадження мають право збирати, перевіряти та оцінювати докази, то суд має право лише оцінювати зібрані у кримінальному провадженні докази з метою підтвердження чи спростування обставин, що визначені у ст. 91 КПК України.

Оскільки доказова діяльність суду у кримінальному провадженні починається лише під час судового розгляду пред`явленого обвинувачення по суті та полягає лише в оцінці зібраних доказів, то під час підготовчого судового засідання суд в жодному разі не може встановлювати, спростовувати, підтверджувати, перевіряти по суті ту частину обвинувального акта, в якій прокурор викладає фактичні обставини кримінального правопорушення, правову кваліфікацію та формулювання обвинувачення. Під час підготовчого судового засідання суд перевіряє лише те, щоб у відповідності до ст. 291 КПК України обвинувальний акт містив відповідну частину, яка при цьому не мала б зайвої натуралізації правопорушення та суттєвих суперечностей, що перешкоджають призначенню обвинувального акта до судового розгляду.

Оскільки кримінальне провадження здійснюється на засадах змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, то суд доходить висновку, що прокурор, як сторона кримінального провадження, є самостійним у визначені фактичних обставин кримінального правопорушення, правової кваліфікації та формулювання обвинувачення, розкриття характеру дій обвинувачених та суті злочину. Такий висновок, зокрема, підтверджується і тим, що відповідно до ст. 291 КПК України в обвинувальному акті зазначаються ті фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, які «прокурор вважає встановленими».

Суд, маючи повноваження лише щодо вирішення обвинувачення по суті і лише в межах висунутого обвинувачення, не має права втручатися у дискреційні повноваження прокурора, вказуючи на факти та обставини, що потрібно встановити чи спростувати, змінювати у будь-якій спосіб зміст та обсяг обвинувачення, правової кваліфікації.

Отже, встановлення та виклад фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, формулювання обвинувачення та здійснення правової кваліфікації кримінального правопорушення є дискреційними повноваженнями прокурора, а тому викладаються в обвинувальному акті у такому виді, в якому вважає за необхідне саме прокурор.

На додаток до цього ККС ВС у постанові від 03.07.2019 у справі № 273/1053/17 зазначив, що кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг та повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною або неповною кваліфікацією дій обвинуваченого, визначення ж обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акту до суду належить виключно до повноважень прокурора.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що визначення повноти формулювання обвинувачення, розкриття характеру дій обвинувачених та суті злочину, підтвердження або спростування фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення на основі зібраних доказів, вирішення питання про достатність доказів на підтвердження ознак та елементів складу кримінального правопорушення здійснюється судом лише під час судового розгляду по суті шляхом оцінки доказів, зібраних у змагальному кримінальному провадженні. Вирішення цих питань під час підготовчого судового засідання суперечить призначенню цієї стадії кримінального провадження.

За результатами перевірки змісту обвинувального акта судом встановлено, що він відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України та не містить у цій частині недоліків, які перешкоджають призначенню та проведенню судового розгляду.

Доводи сторони захисту зводяться до незгоди з фактичними обставинами інкримінованих кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими, а також до незгоди із способом формулювання обвинувачення, який застосовується прокурором в обвинувальному акті. Захист вважає всі відомості, що викладені в обвинувальному акті, такими, що не відповідають дійсності, не містять ознак складів інкримінованих правопорушень, не дають можливості зробити висновок про вчинення якогось правопорушення.

У зв`язку з цим перевірка доводів сторони захисту стосується не здійснення судом перевірки обвинувального акта на предмет відповідності вимогам КПК України щодо його форми та змісту, а фактично потребує занурення суду в пред`явлене обвинувачення по суті, надання оцінки достовірності/недостовірності встановлених прокурором фактичних обставин та надання висновків з приводу правильності/повноти/доведеності сформульованого обвинувачення. Однак суд не має повноважень повертати обвинувальний акт прокурору з мотивів неповноти, неправильності, недостовірності фактичних обставин кримінального правопорушення, встановлення та визначення яких в обвинувальному акті є виключним повноваженням прокурора, а перевірка яких здійснюється судом лише під час розгляду справи по суті.

Внаслідок цього суд доходить висновку, що повернення обвинувального акту з вказаних підстав під час підготовчого судового засідання є неможливим, оскільки суперечить завданню суду, яке він виконує під час підготовчого провадження.

Таким чином, суд вважає відповідні доводи сторони захисту необґрунтованими та такими, що не свідчать про наявність підстав для повернення обвинувального акта.

Щодо доводів про невідповідність обвинувального акта вимогам ст. 290 КПК України у зв`язку з невідкриттям матеріалів досудового розслідування

Як зазначалося судом раніше, підставою для повернення обвинувального акта є його невідповідність вимогам щодо форми та змісту, які закріплені приписами ст. 291 КПК України. Будь-якими іншими приписам процесуального законодавства не визначаються вимоги до обвинувального акта.

Положеннями ст. 290 КПК України регламентовано процедуру завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів кримінального провадження. Дотримання цієї процедури має значення для забезпечення змагальності та рівності сторін кримінального провадження, реалізації права обвинуваченого на захист. У той же час приписи ст. 290 КПК України не містять ані вимог щодо форми та змісту обвинувального акта, ані вимог до порядку його складання, затвердження, вручення та направлення до суду.

Таким чином, порушення вимог ст. 290 КПК України, про які стверджує сторона захисту, не можуть бути підставою для повернення обвинувального акта. Зазначені доводи сторони захисту мають значення для оцінки допустимості доказів сторони обвинувачення і, у випадку їх документального підтвердження, будуть враховані при ухваленні остаточного судового рішення по справі.

Тобто, суд вважає відповідні доводи сторони захисту необґрунтованими та такими, що не свідчать про наявність підстав для повернення обвинувального акта.

Щодо доводів про невідповідність реєстру матеріалів досудового розслідування, як додатку до обвинувального акта, вимогам ст.109 КПК України

Суд доходить висновку, що реєстр матеріалів досудового розслідування має містити всі дані, вказані в ч. 2 ст. 109 КПК України, проте неповнота, неточність такого реєстру, за умови долучення його до обвинувального акта, також не свідчить про наявність підстав для прийняття рішення, передбаченого п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України. Недоліки реєстру матеріалів досудового розслідування не перешкоджають призначенню судового розгляду та можуть бути усунуті у ході останнього.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України єдиним процесуальним документом, що підлягає дослідженню судом під час підготовчого судового засідання, є обвинувальний акт. Зміст додатків до обвинувального акта, визначені ч. 4 ст. 291 КПК України, не є предметом судового контролю під час підготовчого судового засідання. Кримінальний процесуальний кодекс не визначає наявність недоліків у реєстрі матеріалів досудового розслідування як підставу для повернення обвинувального акта прокурору.

Захисником ОСОБА_14 не обґрунтовано, яким чином відсутність в реєстрі матеріалів досудового розслідування відомостей про ухвалу слідчого судді від 08.04.2025, що була постановлена в судовому засіданні по справі № 991/3012/25 за участі захисника ОСОБА_14, перешкоджає призначенню та проведенню судового розгляду на підставі обвинувального акта. Будь-яких інших недоліків реєстру матеріалів досудового розслідування стороною захисту не наведено, а доводи про те, що в реєстрі можуть бути не зазначені процесуальні дії, рішення, про які стороні захисту не було відомо під час досудового розслідування, є лише припущеннями.

Щодо доводів про невідповідність обвинувального акта та його додатків вимогам ст. 293 КПК України у зв`язку з врученням стороні захисту оригіналів обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 291, ст. 293 КПК України прокурор зобов`язаний вручити копію обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному та його захиснику. Розписки про вручення копії обвинувального акта з реєстром матеріалів досудового розслідування додається до обвинувального акта, що направляється до суду.

Під час підготовчого провадження не виявилося за можливе однозначно встановити, що стороною обвинувачення замість копій обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування було вручено стороні захисту їх оригінали. Сторона захисту, стверджуючи про порушення вимог ст. 293 КПК України, не надала доказів на підтвердження цих обставин. У цей же час встановлено, що обвинувальний акт відповідає всім вимогам, передбаченим ч. 4 ст. 291 КПК України.

Разом з обвинувальним актом та реєстром матеріалів досудового розслідування прокурором подано до суду розписки про їх вручення стороні захисту (Т. 1, а.с. 82-91). При дослідженні змісту цих розписок встановлено, що обвинувачений ОСОБА_6 та його захисники ОСОБА_15, ОСОБА_16, захисник ОСОБА_9, обвинувачений ОСОБА_7 та його захисники ОСОБА_14, ОСОБА_12 своїми підписами засвідчили отримання копій обвинувального акта на 53 арк., а також копій реєстру матеріалів досудового розслідування на 26 арк.

У свою чергу, обвинувачені ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8, їх захисники ОСОБА_10, ОСОБА_18, ОСОБА_13, ОСОБА_11 власноруч написали розписки, в яких зазначили про отримання обвинувального акта, а також реєстру матеріалів досудового розслідування. Лише у розписках обвинуваченого ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_10 містяться зауваження, які стосуються того, що текст обвинувального акта викладений не на офіційному бланку органу прокуратури.

Таким чином, при отриманні обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування у жодного з учасників кримінального провадження зі сторони захисту не було заперечень чи зауважень щодо вручення їм начебто оригіналу, а не копії цих документів.

Навіть якщо припустити, що стороні захисту дійсно було вручено примірники оригіналу обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування, то захистом не обґрунтовано, а судом не встановлено, яким чином це порушення позначилося на правах, свободах та законних інтересах обвинувачених, а тим більше яким чином це порушення перешкоджає призначенню та проведенню судового розгляду.

Доводи захисту про порушення вимог діловодства в Національному антикорупційному бюро України та органах прокуратури при складанні, затвердженні та врученні обвинувального акта, у тому числі щодо неправильності формування та засвідчення його копії, суд вважає безпідставними, оскільки акти, якими встановлюються вимоги до діловодства в органах державної влади, у розумінні ст. 1 КПК України не є складовою частиною кримінального процесуального законодавства, а тим більше такі вимоги не викладено у ст. 291 КПК України, якою визначено форму та зміст обвинувального акта. Тому порушення зазначених вимог не може бути підставою для повернення обвинувального акта, якщо такі порушення жодним чином не позначаються на тексті обвинувального акта та можливості призначення його до розгляду.

Доводи захисників ОСОБА_10 та ОСОБА_13 про можливу невідповідність вручених їм примірників обвинувального акта тому примірнику, який був поданий прокурором до суду, є необґрунтованими.

23.07.2025, під час підготовчого провадження, захисниками ОСОБА_10 та ОСОБА_13 було подано заяви про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (Т. 2, а.с. 29-34). У відповідності до цих заяв в автоматизованій системі документообігу суду додаткові відомості про цих захисників було доповнено даними про їх РНОКПП, що забезпечило їх доступ до електронної копії судової справи, а також електронний обмін між ними та судом, у тому числі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.

Завдяки наданню доступу до електронної копії судової справи 23.07.2025 захисник ОСОБА_10, а 28.07.2025 захисник ОСОБА_13 в свої електронні кабінети отримали технічний документ у виді реєстраційної картки вхідного документа № 31323/25-Вх від 09.07.2025 та прикріплений до неї файл PDF-формату під назвою «_бвинувальний акт у кримінальному провадженні №52023000000000459 за обвинуваченням ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_9 ».

Таким чином, ще в липні 2025 року захисники ОСОБА_10 та ОСОБА_13 отримали безперешкодну можливість ознайомитися з текстом обвинувального акта, який надійшов до суду, а також порівняти його з примірниками, що були вручені їм та іншим представникам сторони захисту. Крім того, сторона захисту протягом всього підготовчого провадження не була позбавлена можливості ознайомитися з письмовими матеріалами судової справи, у тому числі текстом обвинувального акта.

Однак сторона захисту, маючи достатній обсяг процесуального часу та можливостей для порівняння зазначених документів, не зазначила жодних відмінностей між обвинувальним актом, що надійшов до суду, та обвинувальними актами, що були вручені обвинуваченим та захисникам. Тобто, доводи про можливу невідповідність вручених стороні захисту примірників обвинувального акта тому примірнику, що поданий до суду, є лише припущенням.

Щодо доводів про невідповідність обвинувального акта вимогам законодавства у зв`язку з відсутністю скріплення підпису прокурора печаткою органу прокуратури та у зв`язку з викладенням тексту обвинувального акта не на офіційному бланку органу прокуратури

Положеннями ст. 291 КПК України не передбачено вимоги скріплювати підпис прокурора на обвинувальному акті печаткою органу прокуратури. Згідно з цими приписами процесуального законодавства обвинувальний акт має бути лише підписаний слідчим та прокурором, який затвердив обвинувальний акт.

Обвинувальний акт, що поданий до суду, повністю відповідає вищезазначеним вимогам, оскільки складений слідчим та затверджений прокурором, а також містить підписи слідчого та прокурора. Відсутність печатки органу прокуратури на підписі прокурора жодним чином не свідчить про порушення вимог ст. 291 КПК України чи будь-яких інших положень кримінального процесуального законодавства. Більше того, відсутність печатки органу прокуратури жодним чином не перешкоджає призначенню та проведенню судового розгляду.

Крім того, суд звертає увагу, що Тимчасова інструкція з діловодства в органах прокуратури України, яка затверджена Наказом Генеральної прокуратури України № 27 від 12.02.2019, містить додаток № 55, яким визначено орієнтовний перелік документів, підписи на яких скріплюються гербовою печаткою у разі їх створення у паперовій формі. У зазначеному переліку відсутній обвинувальний акт, а документи, що не зазначені в цьому переліку, можуть засвідчуватися гербовою печаткою лише в необхідних випадках та за рішенням Генерального прокурора, його першого заступника чи заступника, керівників регіональних, місцевих прокуратур, що здійснюють процесуальне керівництво досудовим розслідуванням.

Тобто, навіть актом, що встановлює вимоги до діловодства в органах прокуратури, не передбачено обов`язкового використання гербової печатки для скріплення підпису прокурора на обвинувальному акті.

Аналогічно до цього суд зазначає, що положеннями ст. 291 КПК України не передбачено вимоги викладення тексту обвинувального акта на офіційному бланку органу прокуратури. Викладення тексту обвинувального акта на білих аркушах паперу, а не на офіційному бланку органу прокуратури, не може бути підставою для повернення обвинувального акта та не перешкоджає проведенню судового розгляду.

Відповідно до ч. 1, 3, 6 ст. 110 КПК України процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора. Рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне. Постанова слідчого, прокурора виготовляється на офіційному бланку та підписується службовою особою, яка прийняла відповідне процесуальне рішення.

У цей же час, у ч. 4 ст. 110 КПК України зазначено, що обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

З наведеного вбачається, що на офіційному бланку мають виготовлятися лише процесуальні рішення слідчого та прокурора у виді постанови. Обвинувальний акт є процесуальним рішенням, відмінним від постанови, та до нього положеннями кримінального процесуального законодавства встановлено спеціальні вимоги, якими не передбачено необхідності викладення тексту обвинувального акта на офіційному бланку.

Щодо доводів про невідповідність обвинувального акта вимогам законодавства у зв`язку з його складанням поза межами строків досудового розслідування

Суд не здійснює оцінку цих доводів сторони захисту при розгляді поданих клопотань, оскільки з`ясування обставин складання обвинувального акта поза межами строку досудового розслідування має значення для вирішення питання про закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, а не для питання про повернення обвинувального акта.

Так, Верховний Суд неодноразово зазначав, що в рамках строку досудового розслідування обвинувальний акт має бути не лише складено, затверджено та вручено, а й безпосередньо направлено на адресу суду. Складення, вручення та направлення прокурором обвинувального акту після закінчення досудового розслідування до суду поза межами строку досудового розслідування у кримінальних провадженнях щодо злочинів, які не є тяжкими чи особливо тяжкими проти життя та здоров`я, виключає набуття особою процесуального статусу обвинуваченого, а отже, унеможливлює розгляд в суді кримінального провадження по суті та тягне за собою закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України (постанови Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №556/1381/18 (провадження № 51-6250 км19), від 01 липня 2021 року у справі № 752/3218/20 (провадження № 51-2066 км21), від 15 вересня 2021 року у справі № 711/3111/19 (провадження № 51-2890 км19).

Тобто, якщо обвинувальний акт був складений поза межами строку досудового розслідування, то це є підставою для закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, а не для повернення обвинувального акта прокурору. Ба більше, якщо погодитися з доводами сторони захисту про складення обвинувального акта поза межами строку досудового розслідування, то стороною захисту не обґрунтовано, а судом не встановлено, яким чином ці недоліки можуть бути усунуті прокурором після повернення йому обвинувального акта.

Таким чином, суд вважає відповідні доводи сторони захисту такими, що не свідчать про наявність підстав для повернення обвинувального акта.

Щодо доводів про невідповідність обвинувального акта вимогам законодавства у зв`язку з порушенням принципу презумпції невинуватості

Здійснюючи оцінку цих доводів, суд повторно звертає увагу, що відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення - твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

З наведеного вбачається, що складаючи, затверджуючи обвинувальний акт прокурор тим самим висуває твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність. Твердження - це положення, яке може бути або хибним, або істинним. Перевірка істинності висунутого прокурором обвинувачення (твердження про вчинення певною особою кримінального правопорушення) є завданням судового розгляду.

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Єдиним законним порядком, в межах якого може бути доведено винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення та ухвалено обвинувальний вирок суду, є судовий розгляд в межах кримінального провадження, який можливо розпочати лише шляхом подачі обвинувального акта до суду.

У зв`язку з цим використання прокурором в тексті обвинувального акта слів, фраз, словосполучень, речень, в яких стверджується про вчинення обвинуваченими кримінальних правопорушень, відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства, змісту та правовому призначенню обвинувального акта, на підставі якого ініціюється судовий розгляд, завданням якого є здійснення перевірки наведених прокурором тверджень. Твердження прокурора про вчинення особою кримінального правопорушення, яке викладено в тексті обвинувального акта, не свідчить про порушення принципу презумпції невинуватості.

З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку, що клопотання про повернення обвинувального акта, подані захисником обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокатом ОСОБА_14, а також захисниками обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокатом ОСОБА_10 та адвокатом ОСОБА_13 (Т. 2, а.с. 105-112; Т. 12, а.с. 15-36), є необґрунтованими, не доводять наявність підстав для повернення обвинувального акта прокурору, а тому в їх задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст. 3, 110, 291, 293, 314, 315, 372, 376 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_12 про витребування документів - задовольнити.

Витребувати з Офісу Генерального прокурора (код ЄДРПОУ: 00034051; адреса місцезнаходження: 01011, місто Київ, вул. Різницька, будинок 13/15) копію всього листування з Федеративною Республікою Німеччина щодо міжнародного співробітництва в кримінальному провадженні № 52023000000000459 від 06.09.2023, а саме щодо екстрадиції ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_6 (зокрема, але не виключно, повідомлення про затримання, місце утримання затриманої, хід судового розгляду екстрадиційного арешту, хід розгляду клопотання про видачу, додаткові пояснення, будь-які інформування тощо).

Витребувані документи мають бути надані Вищому антикорупційному суду за адресою: вул. Хрещатик, 42-А, м. Київ, 01601, або за електронною адресою: inbox@vaks.gov.ua протягом 5 (п`яти) днів з моменту отримання цієї ухвали.

Відмовити у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_14 про повернення обвинувального акта.

Відмовити у задоволенні клопотання захисників обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_10 та адвоката ОСОБА_13 про повернення обвинувального акта.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і окремому оскарженню не підлягає.

Заперечення проти ухвали може бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК.

Головуюча суддя ОСОБА_1

Пошук

Документ № 131711150