- Головуюча суддя (АП ВАКС): Чорна В.В.
справа № 991/10635/25
провадження № 11-сс/991/688/25
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня 2025 року місто Київ
Суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, перевіривши матеріали апеляційної скарги адвоката ОСОБА_2 - захисника підозрюваної ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду про повернення клопотання про проведення допиту свідка у суді від 15.10.2025 р., -
в с т а н о в и л а:
23.10.2025 року на розгляд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла зазначена апеляційна скарга.
Для розгляду апеляційної скарги автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів у складі: суддя-доповідач ОСОБА_1, судді ОСОБА_4, ОСОБА_5 (протокол передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.10.2025 р.).
З апеляційної скарги встановлено, що оскаржуваною ухвалою слідчого судді захиснику ОСОБА_2 повернуто клопотання про проведення допиту свідка у кримінальному провадженні № 52023000000000154 від 03.04.2023 р. у судовому засіданні у Вищому антикорупційному суді. Відтак, в апеляційній скарзі він просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою призначити судовий розгляд клопотання про проведення допиту ОСОБА_6 у Вищому антикорупційному суді.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, оскільки вона не відповідає вимогам ст. 370 КПК України. Зокрема, положеннями ст. 255 КПК України передбачено, що у виняткових випадках, пов`язаних із необхідністю отримання показань під час досудового розслідування, якщо через наявність обставин, що можуть унеможливити допит особи в суді, сторона кримінального провадження має право звернутись до слідчого судді із клопотанням провести допит такої особи в судовому засіданні. При цьому, законодавець не визначив вимог до такого клопотання, про що слідчий суддя наголошує в оскаржуваній ухвалі. Натомість, він дійшов висновку про повернення клопотання, оскільки захисником не зазначено, в чому полягає винятковість випадку, пов`язаного із необхідністю отримання показань свідка ОСОБА_6 під час досудового розслідування, у порівнянні з іншими свідками у даному провадженні. За таких обставин, вважає, що ухвала слідчого судді може бути переглянута в апеляційному порядку.
Перевіривши доводи на обґрунтування необхідності відкриття апеляційного провадження та дослідивши матеріали провадження в цій частині, суддею-доповідачем встановлено підстави для відмови у відкритті провадження за даною апеляційною скаргою, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ст. 24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування регламентовано Главою 26 КПК. Зокрема, згідно з ч. 3 ст. 392 КПК України, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.
Перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування в апеляційному порядку, наведено в ч. 1, ч. 2 ст. 309 КПК України.
Це ухвали, які стосуються обмеження свободи та особистої недоторканості, арешту майна, тимчасового доступу до певних речей і документів, відсторонення від посади, а також ухвали про відмову у здійсненні спеціального досудового розслідування, про закриття кримінального провадження на підставі ч. 9 ст. 284 цього Кодексу, про відмову в задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, на рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження на підставі п. 9-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, про скасування повідомлення про підозру чи відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру, повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження по ній.
Наведений перелік свідчить, що законодавцем забезпечено можливість апеляційного оскарження під час досудового розслідування тих рішень слідчих суддів, які стосуються застосування заходів забезпечення кримінального провадження або найбільше зачіпають права та свободи особи. Такий підхід відповідає за своїм змістом правовій природі судового контролю під час досудового розслідування, який обумовлюється потребою учасників кримінального провадження в отриманні невідкладного судового захисту їх прав, свобод та інтересів.
Встановлення законодавцем обмеження права на апеляційне оскарження рішень слідчих суддів має на меті забезпечення розумного балансу між ефективністю досудового розслідування і здійсненням дієвого судового контролю у разі обмеження чи порушення прав і законних інтересів осіб.
Ухвала слідчого судді про повернення клопотання про проведення допиту свідка в порядку ст. 255 КПК України у суді, відсутня у зазначеному переліку, а отже, її оскарження в апеляційному порядку кримінальним процесуальним законом не передбачено.
Відсутність оскаржуваної ухвали у переліку ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у відповідності до ч. 1, ч. 2 ст. 309 КПК України, є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК України.
Суддя-доповідач при цьому враховує, що апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, оскарження якої не передбачено КПК України, яка перешкоджає реалізації прав або повноважень однієї із сторін кримінального провадження, дійсно має бути забезпечено, оскільки інакше така сторона буде позбавлена можливості реалізувати свою процесуальну волю. Однак, оскаржувану ухвалу не можна вважати подібною до тих, яка має негативні наслідки і перешкоджає реалізації прав або повноважень сторони захисту, а тому відсутність законодавчої можливості оскарження такої ухвали в апеляційному порядку на стадії досудового розслідування не суперечить критерію розумної пропорційності.
Верховний Суд також неодноразово наголошував, що ст. 129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного окремого судового рішення в межах кримінального провадження, тож КПК України визначає, в яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку. Зазначений висновок кореспондується з рішенням Конституційного Суду України від 27.01.2010 р. № 3-рп/2010 у справі щодо офіційного тлумачення положення п. 18 ч. 1 ст. 293 ЦПК України у взаємозв`язку зі ст. 129 Конституції України (про апеляційне оскарження ухвал суду), в якому Конституційний суд, розглядаючи положення п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, дійшов висновку, що апеляційне оскарження судового рішення можливе в усіх випадках, крім тих, коли закон містить заборону на таке оскарження.
У постановах від 17.10.2018 р. (справа № 646/5552/17) та від 28.02.2019 р. (справа № 161/4229/18), які стосувалися права на апеляційне оскарження ухвал слідчих суддів, Верховний Суд підкреслив, що норми Конституції України та кримінального процесуального закону беззастережно гарантують право на апеляційне оскарження лише судового рішення, постановленого за наслідком розгляду справи (кримінального провадження в суді першої інстанції) по суті, а не всіх судових рішень у межах цієї справи (провадження).
Отже, за наявності у кримінальному процесуальному законі виключного переліку ухвал слідчих суддів, які підлягають оскарженню під час досудового розслідування, з наданням можливості оскарження інших рішень слідчого судді на стадії підготовчого провадження, підстави для відкриття апеляційного провадження у даному випадку - відсутні.
При прийнятті рішення суддя-доповідач враховує також позицію ЄСПЛ щодо умов прийнятності апеляційної скарги.
У своїх рішеннях ЄСПЛ неодноразово наголошував, що держава має право встановити певні обмеження права осіб на доступ до суду, однак такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати самої сутності цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (п. 57 Рішення від 28.05.1985 р. у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства», п. 96 Рішення від 13.02.2001 р. у справі «Кромбах проти Франції»). У Рішенні ЄСПЛ від 28.03.2006 р. у справі «Мельник проти України» зазначено, що спосіб, у який ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також повинні бути взяті до уваги норми внутрішнього законодавства.
У даному випадку, обмеження на апеляційне оскарження, встановлені національним законодавством, мають розумну пропорційність та не порушують загальні права та свободи особи. Крім того, в оскаржуваній ухвалі також чітко зазначено, що вона набирає законної сили з моменту оголошення та оскарженню не підлягає. Жодних обґрунтувань щодо наявності виключних підстав для її апеляційного перегляду в апеляційній скарзі не наведено.
З урахуванням викладеного, у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді від 15.10.2025 р. слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 309, 369-372, 399, 418, 532 КПК України, -
п о с т а н о в и л а:
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_2 - захисника підозрюваної ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15.10.2025 р. - відмовити.
Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку.
Суддя ОСОБА_1