Документ № 131219090

Справа № 991/8127/25

Провадження №11-сс/991/633/25

Слідчий суддя 1 інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2025 року місто Київ

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду колегією суддів у складі:

головуючого судді ОСОБА_2,

суддів: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5,

прокурора ОСОБА_6,

захисника ОСОБА_7,

підозрюваний ОСОБА_8 не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 - ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16 вересня 2025 року про залишення без задоволення скарги на повідомлення про підозру у кримінальному провадженні №52024000000000479 від 17 вересня 2024 року,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16 вересня 2025 року скаргу захисника ОСОБА_7 на повідомлення про підозру ОСОБА_8 у кримінальному провадженні №52024000000000479 від 17 вересня 2024 року залишено без задоволення. Судове рішення мотивоване тим, що причетність підозрюваного до відповідного кримінального правопорушення є доведеною. Слідчим суддею враховано, що частина з наведених у скарзі доводів були перевірені у ході розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, істотних змін щодо їх правової оцінки не доведено. Отримані спірні кошти були виплачені ОСОБА_8 у взаємозв`язку із зайняттям ним посади судді, а тому він, відповідно до вимог ст.191 КК України, може бути суб`єктом злочину, оскільки його статус та гарантії судді вплинули на отримання щомісячного грошового утримання як судді у відставці. Зміст підписаного ОСОБА_8 контракту на навчання у докторантурі Міжрегіональної Академії управління персоналом, Міжнародної Кадрової Академії та Міжнародного Відкритого Університету від 03 листопада 2009 року свідчить про доведення до відома сторін про невідповідність отриманої освіти офіційній підготовці та атестації і не тягне правових наслідків у вигляді присудження наукового ступеня та отримання пов`язаних з ним пільг чи доплат. Сприяння підозрюваного поверненню коштів, які були нараховані йому як доплати за науковий ступінь, ініціювання кримінального провадження щодо шахрайських дій з боку МАУП та надання ними освітніх послуг після моменту притягнення ОСОБА_8 до кримінальної відповідальності, має правове значення лише у контексті процесуальних обмежень, які до нього застосовані, а не правової кваліфікації інкримінованого йому злочину. Відсутність у матеріалах кримінального провадження заяви ОСОБА_8 на отримання доплат за науковий ступінь, не є підставою для задоволення скарги, кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, збирання доказів та проведення слідчих дій, спрямованих на встановлення усіх обставин кримінального провадження та відшукання важливих матеріалів.

18 вересня 2025 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду засобами електронного зв`язку надійшла апеляційна скарга та 06 жовтня 2025 року надійшло доповнення до апеляційної скарги захисника підозрюваного ОСОБА_8 - ОСОБА_7, в якій він просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою задовольнити скаргу на повідомлення про підозру ОСОБА_8, скасувати повідомлення заступника Генерального прокурора - керівника САП від 17 квітня 2025 року про підозру ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.191 КК України. Вважає ухвалу слідчого судді незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків слідчого судді фактичним обставинам кримінального провадження, неповнотою судового розгляду, необґрунтованістю підозри, необхідністю повторного дослідження обставин та доказів відповідно до ч.3 ст.404 КПК України. Про те, що отриманий у МАУП диплом доктора філософії не засвідчує наявність наукового ступеня та не дає права на отримання довічного грошового утримання, розрахованого виходячи з посадового окладу, який включав надбавку за науковий ступінь, ОСОБА_8 дізнався із листа МОН від 30 серпня 2024 року. З того часу він вживає необхідні дії для повернення в належному порядку частини отриманих коштів та для зменшення розміру довічного грошового утримання. На виконання листа ТУ ДСА України в Луганській області від 10 вересня 2025 року №613/25-Вих ОСОБА_8 сплатив грошові кошти у розмірі 135 447,06 грн з призначенням платежу "Повернення отриманої суддівської винагороди минулих років за травень 2015 - жовтень 2020 за рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 22.07.2025 по справі номер 360/861/25". Станом на 06 жовтня 2025 року за ініціативою ОСОБА_8 частина коштів повернута до ТУ ДСА України в Луганській області, отримано нову довідку про суддівську винагороду без урахування доплати за науковий ступінь, довічне грошове утримання не включає надбавку за науковий ступінь. У роз`ясненнях МОН, опублікованих на сайті Уряду, публічних інтерв`ю МАУП, контракті з МАУП та виданому дипломі відсутні відомості про неформальну освіту чи науковий ступінь, який не відповідає законодавству України. Можливі шахрайські дії представників МАУП призвели до введення окремих споживачів освітніх послуг в оману та є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні №12025105010000494 від 24 червня 2025 року, в якому ОСОБА_8 має статус потерпілого. Щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці не є суддівською винагородою, а є формою соціального забезпечення, яка виплачується після припинення повноважень судді. Доплата за науковий ступінь у складі такого утримання є елементом методики розрахунку пенсійної виплати, а не ознакою наявності владних повноважень. Суддя у відставці не займає посаду судді, не здійснює владних функцій та за ним не зберігаються посадові повноваження, права і обов`язки, встановлені Законом для судді. Станом на 01 жовтня 2020 року ОСОБА_8 був суддею у відставці, мав інший правовий статус, який не передбачав здійснення владних чи представницьких повноважень, які є сутністю службового становища, отже, ОСОБА_8 не є службовою особою у розумінні ст.18 КК України. Нарахування доплати за науковий ступінь ОСОБА_8 здійснювалось на підставі наказу Сєвєродонецького міського суду Луганської області, при цьому, голова та кадрова служба цього суду, а також ТУ ДСА у Луганській області як розпорядник коштів, мали можливість зробити відповідні перевірки щодо призначення таких доплат. Слідчий суддя не врахував, що ОСОБА_8 до 2015 року не отримував доплати за науковий ступінь, не дав оцінку більшості основних доводів сторони захисту, у тому числі п.2.5 контракту, який відсилає на нечинний нормативно-правовий акт - постанову Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 року №644, що призвело до неповноти судового розгляду. Із роз`яснення МОН щодо деяких питань практичної реалізації положень нового Закону України "Про вищу освіту", опублікованого 15 серпня 2014 року на сайті Кабінету Міністрів України, вбачається, що положення цього Закону не були однозначно зрозумілі учасникам освітнього процесу та здобувачам освіти.Слідчий суддя не дослідив вказане питання, не проаналізував зміни у законодавстві, що мали місце після укладення контракту, не надав оцінку поведінці ОСОБА_8 до реєстрації цього кримінального провадження, не оцінив обставини на предмет наявності заяви ОСОБА_8 про встановлення йому надбавки та спростування наявності суб`єктивної сторони кримінального правопорушення. Також, документи ОСОБА_8, у тому числі диплом МАУП, були предметом перевірки конкурсної комісії з добору кандидатів на посади членів ВККС із міжнародними експертами, яка прийняла рішення та направила документи до ВРП щодо призначення ОСОБА_8 на посаду члена ВККС. ОСОБА_8 не приховував обставин справи щодо наявності у нього диплома доктора філософії та відсутності наукового ступеня кандидата наук, послідовно діяв на користь держави, ініціюючи повернення коштів, які могли бути безпідставно виплачені, що свідчить про відсутність умислу на збагачення та прагнення усунути потенційне порушення. Крім того, ОСОБА_9, який був першим рецензентом дисертації ОСОБА_8, не стверджував нічого про неформальність освіти чи некласичність захисту, натомість, у рецензії прямо вказав про те, що ОСОБА_8 заслуговує на присвоєння наукового ступеня доктора філософії. Слідчим суддею залишено поза увагою те, що досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні триває більше одного року, права ОСОБА_8 продовжують обмежуватися без будь-якої визначеності у строках збору доказів на доведення стороною обвинувачення об`єктивної сторони кримінального правопорушення, не надано оцінку тому, що в матеріалах кримінального провадження вже є докази, які сторона обвинувачення отримала, нібито, на підтвердження об`єктивної сторони складу злочину. Відповідно до п.3 ч.1 ст.276 КПК України повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому ст.278 цього Кодексу, у випадку наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Відсутність доказів об`єктивної сторони кримінального правопорушення на цій стадії кримінального провадження є підставою для скасування повідомлення про підозру, а неповнота судового розгляду є підставою для скасування оскаржуваної ухвали та повторного дослідження доказів. Згідно з положеннями ст.49 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та висновками Конституційного Суду України недоторканність стосується виключно спеціальних умов притягнення суддів до відповідальності і жодним чином не охоплює питання довічного грошового утримання чи надбавок. Довічне грошове утримання є конституційною гарантією незалежності суддів, спрямованою на забезпечення їх матеріальної незалежності після відставки, але не є елементом імунітету чи недоторканності. Слідчий суддя неправомірно ототожнив матеріальне забезпечення судді у відставці з гарантіями його недоторканності, що суперечить фактичним обставинам і нормам права, та свідчить про невідповідність ухвали вимогам ч.1 ст.411 КПК України. Висновок суду про те, що ОСОБА_8 відповідно до вимог ст.191 КК України може бути суб`єктом злочину є помилковим, оскільки він ґрунтується на ототожненні матеріального забезпечення судді у відставці з його службовим статусом.

У судовому засіданні захисник підозрюваного ОСОБА_8 - ОСОБА_7 доводи апеляційної скарги підтримав повністю з мотивів, зазначених у ній, та просив її задовольнити.

Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважає, що рішення слідчого судді постановлено з урахуванням усіх обставин справи та у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства, а тому просив залишити його без змін.

Підозрюваний ОСОБА_8 у судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином. Відповідно до ч.4 ст.405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників апеляційного провадження, дослідивши матеріали провадження, а також додатково надані стороною захисту документи до апеляційної скарги, колегія суддів доходить таких висновків.

У відповідності до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.42 КПК Українипідозрюваним є особа, якій, у тому числі, у порядку, передбаченому ст.276-279 КПК України, повідомлено про підозру.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.276 КПК України повідомлення про підозру здійснюється у порядку, передбаченому ст.278 КПК України у випадку наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором згідно з ч.1 ст.277 КПК України та вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень (ч.1 ст.278 КПК України).

Особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаються главою 37 КПК України (абз.5 ч.1 ст.276 КПК України).

Зміст письмового повідомлення про підозру має відповідати вимогам, передбаченим ч.1 ст.277 КПК України, та містити такі відомості: прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; зміст підозри; правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; права підозрюваного; підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.

Із матеріалів судової справи вбачається, що детективи НАБУ здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні №52024000000000479 від 17 вересня 2024 року за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.191 КК України.

17 квітня 2025 року ОСОБА_8 вручене письмове повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.191 КК України (т.2 а.с.19-27).

Дії ОСОБА_8 сторона обвинувачення кваліфікує як заволодіння чужим майном у великих розмірах шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, на загальну суму 576 540,89 грн, що згідно з п.4 примітки до ст.185 КК України є великим розміром.

За версією сторони обвинувачення ОСОБА_8, не пізніше 21 квітня 2015 року, при переведенні з посади судді Ленінського районного суду м.Луганська на посаду судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області, усвідомлюючи, що він не має права на отримання доплати до суддівської винагороди за науковий ступінь кандидата (доктора філософії), маючи на меті отримати грошові кошти за рахунок бюджетних коштів, передбачених для виплати суддівської винагороди, зловживаючи можливостями службового становища, тобто умисно використовуючи як службова особа надані йому як судді гарантії, передбачені Законом України «Про судоустрій і статус суддів», всупереч тим цілям і завданням, заради досягнення яких вони надавались, діючи умисно, з корисливих мотивів, попри покладені на нього Конституцією України і законами України обов`язки дотримуватися норм і правил поведінки та не вчиняти дій, які є несумісними з високим званням судді, вирішив заволодіти коштами, які передбачені законом для доплати суддям за науковий ступінь, для чого подав до Сєвєродонецького міського суду Луганської області диплом доктора філософії у галузі права серії DD №2147 від 01 грудня 2011 року, виданий йому ПАТ «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна Академія управління персоналом».

Так, у період з 21 квітня 2015 року до 30 вересня 2020 року ОСОБА_8, обіймаючи посаду судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області, незаконно отримав з Державного бюджету України від ТУ ДСА України в Луганській області у вигляді доплати до суддівської винагороди за науковий ступінь кандидата (доктора філософії) грошові кошти в сумі 168 460,50 грн.

Крім того, ОСОБА_8 після виходу 23 червня 2020 року у відставку, перебуваючи на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області, усвідомлюючи, що він не має права на отримання доплати до суддівської винагороди за науковий ступінь кандидата (доктора філософії), маючи на меті продовжувати отримувати грошові кошти за рахунок бюджетних коштів у вигляді щомісячного довічного грошового утримання судді, без законних на те підстав, зловживаючи можливостями службового становища, тобто умисно використовуючи як службова особа надані йому як судді гарантії, передбачені Законом України «Про судоустрій і статус суддів», 01 жовтня 2020 року подав до управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області заяву про призначення довічного грошового утримання судді у відставці. До заяви ОСОБА_8 долучив, у тому числі, копію трудової книжки серії БТ-I №1569945; копію наказу Сєвєродонецького міського суду Луганської області №26/К від 30 вересня 2020 року про звільнення; розрахунок стажу, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці; довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 30 вересня 2020 року №2227/20-Вих, яка включала доплату за науковий ступінь у розмірі 10 404,90 грн.

Наявність доплати за науковий ступінь збільшила ОСОБА_8 розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. За попереднім розрахунком, включення з 01 жовтня 2020 року до розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_8 доплати у розмірі 15% збільшило розмір його довічного утримання на 7 699,63 грн. щомісячно, що загалом складає станом на початок квітня 2025 року 408 080,39 грн.

Сторона захисту вказує, що при постановленні ухвали 16 вересня 2025 року слідчий суддя не дослідив усі фактичні обставини справи, а підозра у вчиненні ОСОБА_8 злочину, передбаченого ч.4 ст.191 КК України, є необґрунтованою, яка не підтверджується конкретними фактами та обставинами.

Колегія суддів не погоджується з вказаними доводами сторони захисту, виходячи з такого.

Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих колегії суддів доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів із точки зору їх достатності та допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав можливої причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Підозра є обґрунтованим припущенням про вчинення особою кримінального правопорушення, повідомлення про яке складається на певному етапі досудового розслідування, коли є підстави для формулювання підозри (ч.1 ст.276 КПК України). Повідомлення про підозру персоніфікує кримінальне провадження, є юридичним фактом, що породжує виникнення кримінальних процесуальних правовідносин, та етапом, з якого починає реалізовуватися кримінальна відповідальність (постанова Верховного Суду №683/694/20 від 15 січня 2024 року).

Обґрунтованість підозри вважається досягнутою, якщо фактів та інформації достатньо, аби переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення. Обґрунтованість підозри може встановлюватись тільки щодо діяння, яке підпадає під ознаки правопорушення за законом про кримінальну відповідальність. Обґрунтованість підозри не може ґрунтуватись на суб`єктивних припущеннях, а має підкріплюватись конкретними доказами в кримінальному провадженні.

З поняття «обґрунтована підозра», яке міститься у п.175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», вбачається, що обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Із ухвали суду першої інстанції від 14 лютого 2025 року вбачається, що слідчий суддя, дослідивши докази, які пов`язують підозрюваного з кримінальним правопорушенням, відображеним у повідомленні про підозру, дійшов висновку про доведеність причетності підозрюваного ОСОБА_8 до інкримінованого йому кримінального правопорушення, що стосується обставин призначення та нарахування без належних на те підстав коштів у вигляді доплат за науковий ступінь. Доводи сторони захисту про неусвідомлення підозрюваним ОСОБА_8 того, що диплом доктора філософії у галузі права серії DD №2147 від 01 грудня 2011 року, виданий йому ПАТ «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна Академія управління персоналом», не посвідчує науковий ступінь, який прирівняно до наукового ступеня кандидата наук, є безпідставними та спростовуються дослідженими документами. Зокрема, у матеріалах кримінального провадження міститься копія контракту на навчання в докторантурі Міжрегіональної Академії управління персоналом, Міжнародної Кадрової Академії та Міжнародного Відкритого Університету від 03 листопада 2009 року (т.4 а.с.110-111), підписаний ОСОБА_8, який свідчить про обізнаність підозрюваного, що за умови успішного захисту дисертації Докторанту він отримає диплом міжнародного зразка про присудження відповідного наукового ступеня, але цей ступінь сам по собі не надає жодних фінансових чи соціальних пільг згідно з українським законодавством.

Окрім того, матеріалами кримінального провадження підтверджується та стороною захисту не заперечується факт подачі ОСОБА_8 працівникам відділу кадрів Сєвєродонецького міського суду Луганської області диплому доктора філософії у галузі права серії DD №2147 від 01 грудня 2011 року для отримання доплат за науковий ступінь та факт отримання ним такої доплати у розмірі 15%, а тому колегія суддів доходить висновку про наявність ознак дій, спрямованих на заволодіння чужим майном, оскільки, будучи громадянином України, який здійснював правосуддя на професійній основі, маючи вищу юридичну освіту, тривалий стаж роботи в галузі права, підозрюваний не міг не усвідомлювати, що у нього відсутній науковий ступінь, який надає право на отримання доплат.

Враховуючи тривалий стаж роботи підозрюваного ОСОБА_8 на посаді судді, значний досвід у правовій сфері, не можна погодитися із доводами сторони захисту про те, що він не міг не розуміти, що роз`яснення МОН, інтерв`ю посадових осіб МАУП, публікації та інформація на офіційному сайті МАУП не є нормативними документами, і що частина роз`яснення про прирівняння диплому доктора філософії, отриманого раніше прийняття Закону №1556-VІІ, стосується лише іноземних громадян, а не громадян України.

Доводи сторони захисту про відсутність в діях ОСОБА_8 умислу на незаконне отримання доплати колегія суддів відхиляє, зважаючи на сукупність досліджених фактичних даних, які свідчать про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_8 підозри та формують внутрішнє переконання причетності його до вчинення інкримінованого йому злочину, передбаченого ч.4 ст.191 КК України. Оскільки остаточна перевірка обґрунтованості кваліфікації дій здійснюється під час розгляду кримінального провадження по суті, тому на даній стадії кримінального провадження очевидних ознак вважати кваліфікацію дій ОСОБА_8 необґрунтованою чи помилковою колегія суддів не вбачає, оскільки навіть перебування судді у відставці протягом певного часу вчинення злочину не свідчить про відсутність у нього статусу службової особи та наявності умислу на заволодіння такими коштами з 2015 року.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що однією зі складових суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_8 як судді у відставці є нарахування йому доплати за науковий ступінь у розмірі 15%, яка виплачувалася за рахунок коштів із Державного бюджету України у взаємозв`язку із зайняттям ОСОБА_8 посади судді, а тому він, відповідно до вимог ст.191 КК України, може бути суб`єктом злочину, оскільки його статус та гарантії судді вплинули на отримання щомісячного грошового утримання як судді у відставці.

Повернення ОСОБА_8 23 вересня 2025 року до ТУ ДСА України в Луганській області незаконно отриманих коштів за травень 2015 року - жовтень 2020 року в сумі 135 447,06 грн не спростовують висновків колегії суддів про обґрунтованість підозри.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно з ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право, у тому числі, залишити ухвалу без змін.

Керуючись ст.276-278, 303, 306, 309, 369-372, 404, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 - ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16 вересня 2025 року залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16 вересня 2025 року залишити без змін.

Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_2

судді: ОСОБА_3

ОСОБА_4