Документ № 131156123

Справа № 991/10433/25

Провадження 1-кс/991/10519/25

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2025 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, прокурора ОСОБА_3, підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді застави щодо

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України у кримінальному провадженні № 62023170030001829 від 22.11.2023,

ВСТАНОВИВ:

До Вищого антикорупційного суду (далі - ВАКС) надійшло вищевказане клопотання, у якому прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) ОСОБА_3 просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України у кримінальному провадженні № 62023170030001829 від 22.11.2023, запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 67 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 202 876 грн, з покладенням на підозрюваного обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до детектива, прокурора, слідчого судді та суду за кожною вимогою; повідомляти детектива, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування з ОСОБА_6 і ОСОБА_7 ; здати на зберігання до відповідних органів державної влади (Державної міграційної служби України) всі свої паспорти для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

Клопотання обґрунтоване тим, що:

1) ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, підозрюється у прийнятті службовою особою, яка займає відповідальне становище, пропозиції одержати неправомірну вигоду та її одержання для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того хто пропонує і надає таку вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй влади, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Варто зазначити, що кримінальне правопорушення за ст. 368 КК України, за якою підозрюється ОСОБА_4, відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, за вчинення якого карається позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.

2) Наявні ризики, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, які свідчать, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків, експертів у цьому кримінальному провадженні.

3) Застосування до підозрюваного ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу, ніж застава у розмірі 202 876 грн, не дасть можливості здійснювати дієвий контроль за його поведінкою, забезпечити виконання покладених на нього обов`язків, не зменшить до прийнятного рівня ризики, передбачені п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 177 КПК України.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання з викладених у ньому підстав, просив його задовольнити в повному обсязі.

Захисник ОСОБА_5 проти задоволення клопотання заперечив, з підстав його необґрунтованості, та просив відмовити у його задоволенні.

Так, заперечуючи проти застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді застави, сторона захисту наголошувала на тому, що:

- відсутні жодні належні та допустимі докази щодо обґрунтованості підозри в частині пропозиції, передачі та отриманні неправомірної вигоди за невстановлених обставин;

- відсутні обґрунтування наявність жодного ризику для кримінального провадження;

- з огляду на майновий стан ОСОБА_4 та членів його родини, зважаючи на стан здоров`я підозрюваного, перебування на його утриманні 4-х неповнолітніх дітей та дружини, втрату майна на окупованій території, необхідність оренди житла, допомогу своїй матері-пенсіонерці та повнолітній донці від першого шлюбу, застава є завідомо непомірна для підозрюваного ОСОБА_4 ..

Тож за таких обставин, на переконання сторони захисту, клопотання задоволенню не підлягає.

Підозрюваний ОСОБА_4 повністю підтримав позицію свого захисника.

Слідчий суддя, дослідивши клопотання про застосування запобіжного заходу та додані до нього матеріали, заслухавши позиції учасників судового провадження з цього приводу, дійшов таких висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

З огляду на зазначені положення закону, слідчому судді під час вирішення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави з метою визначення чи є законні підстави для застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді застави, а якщо так, то чи забезпечить застава в розмірі 202 876 грн, виконання підозрюваним процесуальних обов`язків та запобігання ризикам, необхідно в межах доводів відповідного клопотання розкрити: 1) кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа; 2) ризики, які були заявлені стороною обвинувачення, та їх обґрунтованість; 3) чи є інші більш м`які запобіжні заходи, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України; 4) обґрунтованість розміру застави.

Як вбачається з поданого клопотання, детективами Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) за процесуального керівництва САП здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62023170030001829 від 22.11.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368 КК України.

В рамках цього кримінального провадження досліджуються обставини прийняття ОСОБА_4 як службовою особою, яка займає відповідальне становище, пропозиції одержати неправомірну вигоду та її одержання для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує і надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади.

В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4, будучи обраним у відповідності до постанови Верховного Суду від 08.10.2013 № 62-VII безстроково на посаду судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області та відрядженим до Покровського районного суду Дніпропетровської області для здійснення правосуддя з 18.05.2022 на підставі рішення Голови Верховного Суду від 11.05.2022 № 139/0/146-22, прийняв пропозицію та одержав неправомірну вигоду у розмірі 700 доларів США (що еквівалентно курсу НБУ станом на 19.01.2024 у сумі 26 396 грн) за закриття ним провадження у справі № 189/4328/23 про притягнення ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Так, за версією органу досудового розслідування, 30.11.2023 до Покровського районного суду Дніпропетровської області надійшла справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_6 за ч.1 ст. 130 КУпАП.

У цей же день, за результатом автоматичного розподілу, для одноособового розгляду справи № 189/4328/23 визначено суддю ОСОБА_4 ..

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 29.11.2023 серії ААД № 273925, водій ОСОБА_6, будучи в стані алкогольного сп`яніння, 29.11.2023 о 13 год 05 хв керував автомобілем ВАЗ-2107, н.з. НОМЕР_1, в с. Левадне, по вул. Центральна.

За невстановлених обставин, але не раніше 29.11.2023 ОСОБА_6 звернувся до адвоката ОСОБА_7, який здійснює адвокатську діяльність на підставі свідоцтва № 4306 від 17.05.2019, виданого Радою адвокатів Дніпропетровської області, з проханням допомогти отримати рішення на свою користь у справі № 189/4328/23.

Усвідомлюючи, що суддя ОСОБА_4 має повноваження закрити провадження у справі № 189/4328/23 про адміністративне правопорушення ОСОБА_6, з метою уникнення останнім покарання, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 домовились надати неправомірну вигоду судді ОСОБА_4 за прийняття ним рішення на користь ОСОБА_6 ..

Після цього, за невстановлених обставин, адвокат ОСОБА_7 зустрівся із суддею ОСОБА_4 та висловив останньому пропозицію надати неправомірну вигоду за прийняття ним рішення у справі № 189/4328/23 на користь ОСОБА_6 ..

Суддя ОСОБА_4, у свою чергу, повідомив, що спершу йому необхідно вивчити матеріали справи, після чого вже обговорювати таку пропозицію знову.

16.01.2024 близько 14 год 21 хв, перебуваючи у своєму службовому кабінеті № 7 за адресою: Дніпропетровська область, смт. Покровське, вул. Дмитра Яворницького, буд. 134, суддя ОСОБА_4 в завуальованій формі повідомив адвокату ОСОБА_7, що може прийняти рішення у справі на користь ОСОБА_6 .. При цьому, ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_7, якою має бути його та ОСОБА_6 правова позиція у цій справі задля її вирішення на користь останнього. Зокрема, ОСОБА_4 назвав ОСОБА_7 аргументи, що протокол про адміністративне правопорушення складено працівниками поліції з порушенням вимог чинного законодавства та не доведено факт керування ОСОБА_6 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

У свою чергу, адвокат ОСОБА_7 відповів, що озвучені суддею аргументи він відобразить письмово та висловив судді ОСОБА_4 пропозицію надати неправомірну вигоду у розмірі від 500 до 700 доларів США, на що суддя ОСОБА_4 погодився із сумою в 700 доларів США.

Отже, з метою одержання для себе неправомірної вигоди, суддя ОСОБА_4, діючи з прямим умислом з корисливих мотивів прийняв пропозицію ОСОБА_6 через ОСОБА_7 одержати неправомірну вигоду у розмірі 700 доларів США за прийняття ним, як суддею, рішення про закриття справи № 189/4328/23 про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_6 ..

Після цього, у період з 16.01.2024 по 19.01.2024 адвокат ОСОБА_7 отримав від ОСОБА_6 грошові кошти у сумі 700 доларів США для надання їх судді ОСОБА_4 в якості неправомірної вигоди за закриття ним справи № 189/4328/23 про адміністративне правопорушення ОСОБА_6 та у цей же період часу за невстановлених обставин передав їх судді ОСОБА_4 ..

Враховуючи офіційний курс НБУ, станом на 19.01.2024 вартість 1 долара США становила 37,7094 гривень, отже розмір наданої неправомірної вигоди у розмірі 700 доларів США еквівалентно до гривні склав 26 396 гривень.

19.01.2024 суддя ОСОБА_4 ухвалив постанову, якою закрив провадження у справі №189/4328/23 про притягнення ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв?язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Відтак, 08.10.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368 КК України.

Дослідивши повідомлення ОСОБА_8 про підозру від 08.10.2025 та додані до клопотання матеріали, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо причетності ОСОБА_4 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Наявність обґрунтованої підозри є умовою законності застосування запобіжного заходу. При цьому слідчий суддя зауважує, що КПК України не встановлює критеріїв визначення обґрунтованості підозри. Однак, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ч. 5 ст. 9 КПК України). Статтею 17 Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» також передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Слідчий суддя вбачає, що повідомлена ОСОБА_4 підозра станом на час розгляду цього клопотання повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості», яка відображена у п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», зокрема термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрювану особу з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення. Тобто стандарт «обґрунтована підозра», який використовується на стадії вирішення питання про застосування запобіжного заходу, є значно нижчим, аніж на стадії вирішення судом питання про винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення після отримання обвинувального акта.

Згідно з доводами, викладеними у клопотанні, та документами, наданими на підтвердження цих доводів, обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, у тому числі копіями таких документів: постановою Верховної Ради України від 08.10.2013 № 620-VII про обрання ОСОБА_4 безстроково на посаду судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області; протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо, відеоконтроль особи від 02.02.2024 № 9/4-99 відносно ОСОБА_4, відповідно до якого встановлено, що 16.01.2024 близько 14 год. 21 хв. суддя ОСОБА_4, перебуваючи у своєму службовому кабінеті № 7 за адресою: Дніпропетровська область, смт. Покровське, вул. Дмитра Яворницького, буд. 134, прийняв пропозицію ОСОБА_6 через адвоката ОСОБА_7 одержати неправомірну вигоду у розмірі 700 доларів США за прийняття ним, як суддею, рішення про закриття справи № 189/4328/23 про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_6 ; протоколом огляду веб - сайту Покровського міськрайонного суду Дніпропетровської області за посиланням https://pok.dp.court.gov.ua/sud0433; протоколом огляду постанови винесеної 19.01.2024 суддею Покровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_4 про закриття провадження у справі № 189/4328/23; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 11.09.2025; протоколом огляду вироку Вищого антикорупційного суду від 22.08.2025 у справі № 991/8039/25 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 369 КК України, яким затверджено угоду від 04.08.2025 про визнання винуватості та визнано ОСОБА_6 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, а ОСОБА_7 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України; іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.

Вартим уваги є те, що серед доказів на обґрунтування підозри, на які посилається прокурор у клопотанні, у тому числі є рапорт в.о. начальника відділу Дніпровської обласної прокуратури ОСОБА_9 про виявлення ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а також протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо, відеоконтроль особи від 23.01.2024 № 9/4-51, однак при перевірці документів слідчим суддею не було виявлено таких документів у поданих прокурором матеріалах.

В той же час, основним доказом на підтвердження підозри щодо прийняття 16.01.2024 суддею Покровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_4 від адвоката ОСОБА_7 пропозиції на одержання неправомірної вигоду за постановлення ним, як суддею, рішення про закриття справи № 189/4328/23 про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_6 серед іншого підтверджується протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо, відеоконтроль особи від 02.02.2024 № 9/4-99 відносно ОСОБА_4, який наявний у поданих матеріалах. Саме цим протоколом зафіксований факт прийняття 16.01.2024 суддею ОСОБА_4 у своєму службовому кабінеті пропозиції ОСОБА_6 через адвоката ОСОБА_7 одержання неправомірної вигоди у розмірі 700 доларів США за закриття ним провадження у справі № 189/4328/23 про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_6 ..

Дослідивши надані стороною обвинувачення докази, слідчий суддя приходить до переконання, що вони є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».

Посилання захисника на відсутність вагомих доводів та документів, якими сторона обвинувачення обґрунтовує пред`явлену ОСОБА_4 підозру, не беруться слідчим суддею до уваги, оскільки кримінальний процесуальний закон не містить вимоги на стадії розгляду клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження надавати всі наявні матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні, а лише ті, які прокурор/детектив вважають достатніми для обґрунтування необхідності застосування зокрема, запобіжного засобу до підозрюваної особи.

Отже, слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення дотримано вимоги ст. 184 КПК України, а надані докази на обґрунтування клопотання є достатніми.

Наведене узгоджується з позицією, яка викладена Європейським судом з прав людини у п. 184 рішення Великої Палати у справі «Мерабішвілі проти Грузії» (Merabishvili v. Georgia) від 28.11.2017, «обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку».

Таким чином, слідчий суддя на даній стадії кримінального провадження не вирішує питання наявності в діянні ОСОБА_4 усіх елементів складу кримінального правопорушення, кваліфікації її дій та питання винуватості/невинуватості у вчиненні такого правопорушення, які вирішуються судом при ухваленні вироку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 368 КПК України, а лише встановлює наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваною кримінального правопорушення.

За вказаних вище обставин слідчий суддя вважає підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України обґрунтованою, докази можливої причетності ОСОБА_4 до вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення достатнім, а тому відхиляє доводи сторони захисту стосовно необґрунтованості пред`явленої ОСОБА_4 підозри.

Таким чином, наведеними вище доказами обґрунтовано можливу причетність ОСОБА_4 до вчинення вищезазначених кримінальних правопорушень, що може слугувати підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі матеріалів, поданих стороною обвинувачення до клопотання.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ч. 1 ст. 177 КПК України).

В силу приписів ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК.

Так, прокурор у клопотанні зазначає про наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, які свідчать, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідка чи експерта у цьому ж кримінальному провадженні.

Прокурор у судовому засіданні повністю підтримав заявлені в клопотанні ризики та наголошував на їх існуванні.

Під час перевірки наявності ризиків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, у кримінальному провадженні № 62023170030001829 від 22.11.2023 щодо підозрюваного ОСОБА_4, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Прокурор зауважив, що при визначенні ймовірності ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду слід враховувати тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному в разі визнання його винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, оскільки санкція якого передбачає позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна. Крім того, з метою переховування від органів досудового розслідування та/або суду, на переконання прокурора, ОСОБА_4, використовуючи достатній майновий стан, може залишити територію України та проживати як за кордоном, так і на непідконтрольній Україні території, зважаючи на те, що підозрюваний тривалий час проживав та працював у м. Мелітополь Запорізької області, який на даний час є окупованим.

Заперечуючи проти таких доводів, сторона захисту наголошувала на тому, що твердження сторони обвинувачення є безпідставними та нічим не доведеними.

Слідчий суддя вважає слушними доводи сторони захисту стосовно того, що при встановленні ризику переховування підозрюваного слід надавати оцінку й іншим факторам таким як особистість підозрюваного, його соціальні зв`язки, процесуальна поведінка, місце проживання, активна громадська позиція, рід занять, майновий стан, сімейні зв`язки тощо.

Оцінюючи даний ризик, слідчий суддя приймає доводи захисника, якими він обґрунтовує свою позицію, що ОСОБА_4 ніколи раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, народився та постійно проживає на території України, характеризується, як спокійна, врівноважена, розсудна особа, має міцні соціальні зв`язки, а також те, що обрахування майнового стану з 1998 по 2025 роки є недоречними, оскільки охоплюють занадто тривалий період та не є показником реального майнового стану на сьогоднішній день, зважаючи, окрім іншого, на те, що нерухоме майно, зокрема житловий будинок та земельна ділянка розташовані на території тимчасово окупованого м. Мелітополя Запорізької області.

Поряд з цим, слідчий суддя зазначає, що ризик переховування від органу досудового розслідування або/та суду обумовлюється, серед іншого, можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання.

Зокрема кримінальне правопорушення, передбачене ст. 368 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна. Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності. При цьому, відповідно до вимог ст.ст. 69, 75 КК України, норми про призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, та звільнення від відбування покарання з випробуванням не можуть бути застосовані у випадку засудження за корупційний злочин.

При встановленні наявності/відсутності вказаного ризику слідчий суддя враховує, що при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) також і загроза відносно суворого покарання. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Тож, на переконання слідчого судді, наведені захисником аргументи щодо міцності соціальних зв`язків та майнового стану не можуть звести до мінімального ризик переховування ОСОБА_4 від органу досудового розслідування або/та суду на якійсь із стадій кримінального провадження, або ж зовсім свідчити про його відсутність, зважаючи на суворість можливого покарання за вчинення інкримінованого злочину.

Співставлення можливих негативних наслідків для підозрюваного ОСОБА_4 у вигляді його можливого ув`язнення у невизначеному майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим безвідносно стадії кримінального провадження.

Отже, на переконання слідчого судді, такий ризик доведений стороною обвинувачення на даній стадії кримінального провадження.

Оцінюючи наявність ризику незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, слідчий суддя, виходить із встановленого КПК України порядку отримання показань від свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, а тому ризик такого впливу зберігається до отримання показань свідків та інших осіб безпосередньо судом під час розгляду справи по суті.

Стороною обвинувачення доведено, що наявність зазначеного ризику обґрунтовується характером та обставинами вчинення інкримінованого ОСОБА_4 злочину.

Слідчий суддя погоджується з доводами прокурора про те, що ОСОБА_4 може впливати на ОСОБА_6 та ОСОБА_7, оскільки під час проведення НСРД задокументовано, як ОСОБА_4 прийняв пропозицію ОСОБА_6 через адвоката ОСОБА_7 одержати неправомірну вигоду у розмірі 700 доларів США за прийняття ним, як суддею, рішення про закриття справи № 189/4328/23 про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_6 .. Після цього, вказані особи надали викривальні показання відносно себе та ОСОБА_4 .. Вказані обставини можуть мотивувати ОСОБА_4 вплинути на ОСОБА_6 і ОСОБА_7 з метою зміни ними своїх показань або відмови від дачі показань.

Більш того, за часи своєї роботи ОСОБА_4 міг набути широке коло знайомств і зв?язків серед службових осіб органів державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронних органів, керівників підприємств, установ та організацій, які він може використати з метою впливу на свідків у справі, а тому твердження сторони захисту щодо відсутності цього ризику у зв`язку з тим, що ОСОБА_4 на даний час не займає жодної посади та не наділений владними повноваженнями не приймається слідчим суддею.

За таких обставин, ризик впливу на свідків та експертів у цьому кримінальному провадженні слідчий суддя вважає доведеним, оскільки він існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом відповідних свідчень та дослідження їх судом. При цьому, слідчий суддя враховує приписи ч. 4 ст. 95 КПК України, за якими суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 КПК. Тож такий ризик встановлений та на даний час існує.

Отже, слідчим суддею встановлено існування ризиків, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 177 КПК України.

При цьому вартим уваги є те, що належна поведінка та характеристика підозрюваного ОСОБА_4 в цілому, як людини та професіоналу своєї справи, на яку посилається сторона захисту, обґрунтовуючи доводи, які підлягають врахуванню під час вирішення цього клопотання, не свідчить про відсутність встановлених слідчим суддею ризиків.

Таким чином, для нівелювання вказаних ризиків необхідним є застосування до підозрюваної запобіжного заходу.

Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків (ч. 1 ст. 182 КПК України).

Поряд з цим, оцінюючи можливість застосування інших більш м`яких запобіжних заходів, якими є особиста порука та особисте зобов`язання, слідчий суддя використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти визначеним ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього, та не відповідають тяжкості кримінального правопорушення, у якому підозрюється особа та вагомості наданих доказів. А також не зможуть належним чином забезпечити досягнення мети застосування запобіжного заходу, адже, з огляду на встановлені слідчим суддею ризики, у випадку їх настання, відсутні будь-які стримуючі стимули для належного виконання підозрюваною процесуальних обов`язків.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, на будь-якій стадії кримінального провадження, тобто як на стадії досудового розслідування, так і на стадії судового провадження.

З огляду на викладене, враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, за санкцією якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, наведені вище характеристики кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків, експертів у цьому кримінальному провадженні, - свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, аніж застава.

З огляду на встановлене, слідчий суддя дійшов висновку про те, що на даному етапі кримінального провадження запобіжний захід у вигляді застави буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_4 та зможе запобігти встановленим ризикам.

Розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваної, інших даних про її особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваною покладених на неї обов`язків та не може бути завідомо непомірним для неї (ч. 4 ст. 182 КПК України).

Розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (ч. 5 ст. 182 КПК України).

Прокурор просив визначити заставу за підозрюваного ОСОБА_4 у розмірі 67 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 202 876 грн, що відповідає вимогам п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України. На переконання сторони обвинувачення, внесення застави саме в такому розмірі зможе забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного та не є непомірним для нього, зважаючи на його та його родини майновий стан, а саме сукупні доходи за 2024, 2025 роки, про які значиться у відомостях з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків з 1998 по 2025, а також майно, яким володіють ОСОБА_4 та члени його сім`ї.

У той же час застава є достатньо ефективним запобіжним заходом, в основу якого покладено економічну заінтересованість у збереженні грошової суми та моральні та/або матеріальні зобов`язання підозрюваного, обвинуваченого перед іншими фізичними або юридичними особами, які виступили заставодавцями. Державний примус у процесі застосування застави породжується реальною загрозою втрати заставодавцем грошей у разі невиконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків. Свобода підозрюваного, обвинуваченого при застосуванні цього запобіжного заходу обмежується шляхом загрози майнових втрат. А тому, застава є досить дієвим запобіжним заходом, що з одного боку не тягне за собою накладення такого широкого кола обмежень прав і свобод людини як запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою чи домашнього арешту, а з іншого - є запобіжником, що стримує особу від проявів неналежної процесуальної поведінки.

Разом з тим, вартим уваги є те, що розмір застави визначається судом із урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Тобто, слідчий суддя при визначенні розміру застави керується об`єктивними фактами та обставинами, які відображаються поданими матеріалами у справі, враховуючи матеріальний стан підозрюваного, його причетність до злочину, та не прирівнює розмір завданих збитків чи суму неправомірної вигоди до розміру застави. Аналіз же цих обставин в цілому допомагає визначити, чи є застава відповідною для підозрюваного.

На думку слідчого судді, заявлений прокурором застави є надмірним, та не відповідає власне інституту застави, основною метою якого є не компенсація завданої злочином шкоди, що може бути застосовна до особи виключно на підставі вироку, а забезпечення виконання підозрюваною покладених на неї обов`язків та, зокрема, явки до суду та слідчих органів.

В рішенні від 20.11.2010 у справі «Мангурас проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити явку обвинуваченого в судове засідання. Сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку. Іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Так, слідчий суддя, при визначенні розміру застави, враховує обставини вчинення інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, а також відомості про особу підозрюваного, наявний в нього майновий стан та членів його сім`ї, зважаючи на стан здоров`я підозрюваного, перебування на його утриманні 4-х неповнолітніх дітей та дружини, втрату майна на окупованій території, необхідність оренди житла, допомогу своїй матері-пенсіонерці та повнолітній донці від першого шлюбу.

При цьому, слідчий суддя дійшов висновку, що рівень матеріального забезпечення підозрюваного чи членів його сім`ї сам по собі не може розцінюватися як виключна обставина, яка дає право слідчому судді на вихід за встановлені законом межі при визначенні розміру застави, оскільки безпосередньо не стосується обставин інкримінованого правопорушення.

Дослідивши подані матеріали, заслухавши учасників провадження, врахувавши відомості про особу підозрюваного, на переконання слідчого судді, обґрунтованим є визначення застави в меншому розмірі, ніж заявлено стороною обвинувачення, але в межах ч. 5 ст. 182 КПК України, який не є явно непомірним для нього, а саме у розмірі 80 000 грн (вісімдесят тисяч гривень).

На переконання слідчого судді, так як інкриміноване кримінальне правопорушення є тяжким, саме такий розмір застави є достатнім для забезпечення виконання підозрюваного покладених на нього процесуальних обов`язків, та в той же час є таким, що відповідає вимогам ст.ст. 178, 182, 183 КПК України, позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу бажання порушувати покладені на неї процесуальні обов`язки, та не є явно непомірним, враховуючи фінансовий стан підозрюваної особи.

Згідно з ч. 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, та які передбачені пунктами 1-9 ч. 5 ст. 194 КПК України.

Слідчий суддя переконаний, що з метою мінімізації ризиків, встановлених у судовому засіданні, а також запобігання позапроцесуальній поведінці підозрюваного, необхідним є покладення на підозрюваного обов`язків, про які просить сторона обвинувачення, а саме: прибувати до детектива, прокурора, слідчого судді та суду за кожною вимогою; повідомляти детектива, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування з ОСОБА_6 і ОСОБА_7 ; здати на зберігання до відповідних органів державної влади (Державної міграційної служби України) всі свої паспорти для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

На переконання слідчого судді, стороною захисту у судовому засіданні не спростовано необхідність покладення на підозрюваного таких обов`язків та не надано слідчому судді достатніх доказів, які б перешкоджали їх виконанню.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що покладення на підозрюваного обов`язків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, з урахуванням обставин кримінального провадження, має найменший вплив на реалізацію прав і свобод підозрюваної, отже, таке втручання є розумним і співмірним для цілей цього кримінального провадження, з урахуванням його стадії.

У той же час слід додати, що положеннями ч. 7 ст. 194 КПК України встановлено, що обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців.

Таким чином, на підозрюваному ОСОБА_4 доцільно покласти обов`язки строком на два місяці, тобто до 14.12.2025 включно, але в межах строку досудового розслідування кримінального провадження № 62023170030001829 від 22.11.2023.

З огляду на викладені обставини, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню частково.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 193, 194, 196, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити частково.

Застосувати до ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених 3 ст. 368 КК України, запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 80 000 гривень (вісімдесят тисяч гривень), яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду:

Код ЄДРПОУ 42836259

Номер рахунку за стандартом ІВАN НОМЕР_2 .

Роз`яснити, що підозрюваний не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує детективу, прокурору, слідчому судді.

За умови внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, такі обов`язки:

- прибувати до детектива, прокурора, слідчого судді та суду за кожною вимогою;

- повідомляти детектива, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування з ОСОБА_6 і ОСОБА_7 ;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади (Державної міграційної служби України) всі свої паспорти для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

Строк дії обов`язків, покладених судом на підозрюваного, визначити до 14.12.2025 включно, в межах строку досудового розслідування.

З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, підозрюваний, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Контроль за виконанням покладених на підозрюваного обов`язків покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Роз`яснити заставодавцю обов`язок із забезпечення належної поведінки підозрюваного та його явки за викликом, а також наслідки, передбачені ч.ч. 8-11 ст. 182 КПК України.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до детектива, прокурора, слідчого судді чи суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Роз`яснити підозрюваному, що в разі невнесення ним або заставодавцем застави, до нього може бути застосований інший більш суворий запобіжний захід.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1