Документ № 130940401

Справа № 991/9452/25

Провадження 1-кс/991/9535/25

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2025 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, прокурора ОСОБА_3, детектива ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_4, погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

ОСОБА_6 ( ОСОБА_6, ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянину Румунії, уродженцю м. Чернівці Чернівецької області Україна,

який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255 (в редакції до внесення змін Законом 671-IX від 04.06.2020), ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 369 КК України, у кримінальному провадженні № 52024000000000465 від 11.09.2024,

ВСТАНОВИВ:

До Вищого антикорупційного суду звернувся детектив із клопотанням, погодженим прокурором, про обрання підозрюваному ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Обґрунтовуючи подане клопотання, детектив посилається на те, що в рамках окремого кримінального провадження № 52024000000000465 від 11.09.2024, досудове розслідування у якому здійснюють детективи Національного антикорупційного бюро України та матеріали якого виділені з кримінального провадження № 52017000000000802 від 17.11.2017, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255 (в редакції до внесення змін Законом № 671-ІХ від 04.06.2020), ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 369 КК України, а саме: у створенні злочинної організації з метою вчинення особливо тяжкого злочину, а також у керівництві такою організацією та участі у злочинах, вчинених такою організацією; в організації умисного ухилення від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчиненого будь-якою іншою особою, яка зобов`язана їх сплачувати, у складі злочинної організації, що призвело до фактичного ненадходження до бюджетів коштів в особливо великих розмірах; в організації зловживання службовим становищем, тобто умисного, з метою одержання неправомірної вигоди для себе та іншої фізичної особи, використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам; у наданні неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище, за вчинення та невчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням службового становища, вчиненому учасником організованої групи осіб.

Отже, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні ряду тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень, зокрема, корупційних, за які передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк до дванадцяти років, по двох з яких (ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 212 та ч. 3 ст. 369 КК України) з конфіскацією майна.

Так, 16.04.2024 ОСОБА_6 складено повідомлення про підозру та направлено у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень у відповідності до вимог ст.ст. 111, 135, 278 КПК України.

Під час досудового розслідування щодо підозрюваного ОСОБА_6 встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які свідчать про те, що останній може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків, експертів у цьому кримінальному провадженні.

До того ж, 22.04.2024 підозрюваний ОСОБА_6 оголошений в розшук, а 08.05.2024 та 28.05.2025 - в міжнародний розшук, про що свідчать відповідні постанови детектива НАБУ ОСОБА_4 ..

Враховуючи викладене, на переконання детектива, наявні достатні підстави для обрання підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У судовому засіданні прокурор САП ОСОБА_3 підтримав подане клопотання з викладених підстав та просив його задовольнити.

Не погоджуючись з поданим клопотанням про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6, захисник ОСОБА_5 заперечив проти задоволення цього клопотання, посилаючись на порушення прав, свобод і законних інтересів ОСОБА_6 ; упередженість розслідування у відношенні до останнього; застосування до ОСОБА_6 необґрунтованого процесуального примусу, а також застосування до нього неналежної правової процедури, що протирічить завданням кримінального провадження, визначеним ст. 2 КПК України. На переконання сторони захисту, у ОСОБА_6 наразі відсутній статус підозрюваного та нічим не підтверджений, оскільки слідством не вжито заходів для належного вручення ОСОБА_6 повідомлення про підозру, зазначивши при цьому, що ОСОБА_6 є громадянином Румунії та за твердженнями органу досудового розслідування залишив територію України щонайменше з 18.01.2024, а тому йому не оголошено повідомлення про підозру в спосіб визначений законодавством. Тож доводи сторони обвинувачення щодо набуття ОСОБА_6 статуту підозрюваного є хибними та необгрутованими. Разом з тим, захисник зауважив, що аналогічного висновку щодо відсутності у ОСОБА_6 статусу підозрюваного дотримується і Апеляційна палата ВАКС, яка своєю ухвалою від 06.11.2024 скасувала ухвалу слідчого судді ВАКС від 14.05.2024 про обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Заслухавши думку прокурора, детектива та сторони захисту з приводу клопотання про обрання запобіжного заходу, дослідивши матеріали, надані учасниками процесу, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Згідно з ч. 1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також наявність ризиків, передбачених цим Кодексом.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу (ч. 1 ст. 183 КПК України).

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).

Частиною 6 ст. 193 КПК України встановлено, що слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст. 177 КПК, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

З огляду на зазначені положення закону слідчому судді під час вирішення клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного, з метою визначення, чи є законні підстави для обрання стосовно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, необхідно в межах доводів відповідного клопотання розкрити: 1) кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа; 2) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 3) наявність та достатність доказів того, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук; 4) ризики, які були заявлені стороною обвинувачення, та їх обґрунтованість; 5) чи є інші більш м`які запобіжні заходи, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Так, слідчим суддею встановлено, що детективами Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52024000000000465 від 11.09.2024, матеріали якого виділені з кримінального провадження № 52017000000000802 від 17.11.2017, в рамках якого ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255 (в редакції до внесення змін Законом № 671-ІХ від 04.06.2020), ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 369 КК України.

За версією сторони обвинувачення, ОСОБА_6 спільно з ОСОБА_9 не пізніше 08.12.2016 вступили у злочинну змову між собою для спільного створення, впровадження та налагодження механізму ввезення товарів на митну територію України з приховуванням від митного контролю, з метою особистого протиправного збагачення, шляхом незаконного зменшення розміру належних до сплати до Державного бюджету митних платежів, а саме податку на додану вартість та ввізного мита, які відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 271 МК України та п.п. 9.1.3, 9.1.7 ст. 9 ПК України входять в систему оподаткування. З цією метою вони створили злочинну організацію та залучили ряд підконтрольних осіб та підприємств-імпортерів, щоб мінімізувати ризики викриття злочинної діяльності, зокрема ухилення від сплати митних платежів. Відповідно до злочинного задуму ОСОБА_9 та ОСОБА_6, свою злочинну діяльність вони повинні були здійснювати у складі створених та очолюваних ними організованих груп (ОГ № 1 та ОГ №2). Відтак, ОГ № 1 та № 2 під керівництвом ОСОБА_9 та ОСОБА_6 відповідно повинні були здійснювати ввезення в Україну комерційних товарів (одягу, взуття, сумок, різних виробів з тканини, аксесуарів, килимів та іншого) вантажними автотранспортними засобами з причепами (далі - вантажними автомобілями) з Туреччини (транзитом через територію ЄС) або шляхом їх експорту з Румунії.

У подальшому, не пізніше 08.12.2016, більш точний час та обставини досудовим розслідуванням не встановлені, ОСОБА_9 та ОСОБА_6 прийняли взаємоузгоджене рішення про залучення до реалізації спільного злочинного умислу начальника Чернівецької митниці ОСОБА_10, наділеного виключною компетенцією з організації та забезпечення виконання завдань, покладених на Чернівецьку митницю, які включали в себе здійснення підлеглими йому працівниками різних форм митного контролю переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, митного оформлення товарів та їх випуску у вільний обіг. Відтак, з метою забезпечення координації дій усіх співучасників злочинної діяльності, керування ними та підтримання між ними комунікації, у невстановлений слідством час, однак не пізніше 08.12.2016, перебуваючи у невстановленому місці ОСОБА_9, ОСОБА_6 та ОСОБА_10 домовились між собою створити, очолити та спільно керувати злочинною організацією (далі - ЗО) у вигляді стійкого ієрархічного об`єднання, яке складатиметься з трьох структурних частин, організованих груп № 1, № 2, № 3, спільна діяльність яких спрямовуватиметься на безпосереднє вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, а також на керівництво та координацію кримінально протиправної діяльності інших осіб, а також забезпечення функціонування самої злочинної організації.

Реалізуючи вказаний злочинний умисел, не пізніше 08.12.2016, ОСОБА_9 та ОСОБА_6, завдяки тривалому досвіду в комерційній діяльності, вольовому характеру, організаторським здібностям, соціальним зв`язкам, доступним майновим ресурсам, а також ОСОБА_10, завдяки займаній ним посаді начальника Чернівецької митниці, авторитарному характеру керівника, авторитету серед підлеглих, діючи як співорганізатори, за невстановлених під час досудового розслідування обставин створили ЗО, до якої увійшли: ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 під керівництвом ОСОБА_9 у складі ОГ № 1; ОСОБА_14, ОСОБА_15 та невстановлені слідством особи, під керівництвом ОСОБА_6 у складі ОГ № 2; ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 та невстановлені слідством особи під керівництвом ОСОБА_10 у складі ОГ № 3. Одночасно зі створенням ЗО, ОСОБА_9, ОСОБА_6 та ОСОБА_10 склали, погодили та довели до відома всіх її учасників план злочинної діяльності, із визначенням завдань та функцій кожного з них, в обсязі, достатньому для виконання ними відведених їм ролей у вчиненні злочинів.

З метою виконання злочинного плану керівництвом ЗО між її учасниками було здійснено розподіл ролей.

ОСОБА_9, ОСОБА_6 та ОСОБА_10 спрямовували діяльність створеної та очоленої ними ЗО на умисне ухилення від сплати митних платежів ОГ № 1 та № 2, якими здійснювалося: незаконне ввезення комерційних товарів з Туреччини (транзитом через територію ЄС) або шляхом їх експорту з Румунії на митну територію України через ПП «Порубне-Сірет» з приховуванням від митного контролю; виготовлення та подання до Чернівецької митниці МД, ПМД, ДМД та додатків до них, які містили неправдиві відомості та повідомлення інспекторам МП «Вадул-Сірет» завідомо неправдивих відомостей, на підставі яких ними здійснювався пропуск автомобілів з товарами під виглядом порожніх. Крім того, діяльність ЗО спрямовувалася на забезпечення ОГ № 3 безперешкодного митного оформлення задекларованих товарів «групи прикриття», їх випуску у вільний обіг, пропуску автомобілів з товарами під виглядом порожніх. Відповідно до розробленого плану діяльності ЗО, функції ОГ № 3 з безперешкодного митного оформлення задекларованих учасниками ОГ № 1 та № 2 товарів «групи прикриття», їх випуску у вільний обіг, пропуску автомобілів з товарами під виглядом порожніх, здійснювалися ОСОБА_10, ОСОБА_16 та ОСОБА_17, а також іншими невстановленими співучасниками. З цією метою ОСОБА_10 та ОСОБА_16, у не встановлений під час досудового розслідування спосіб та за невстановлених обставин, діючи умисно, з використанням свого службового становища всупереч інтересам служби, довели до відома інспекторів ВМО № 1 та № 2 МП «Вадул-Сірет», а також інспекторів ВМО № 1 МП «Чернівці» усну вказівку здійснювати: позачергове, безперешкодне митне оформлення та випуск у вільний обіг товарів, які ввозитимуться ОСОБА_9 та ОСОБА_6 від імені підконтрольних їм підприємств-імпортерів та фізичних осіб-водіїв, а також пропуск використовуваних ними автомобілів, які заявлялись, як порожні. А також, довели до відома інспекторів ВМО № 1 та № 2 МП «Вадул-Сірет» усну вказівку взаємодіяти з ОСОБА_13 та ОСОБА_15, а інспекторів ВМО № 1 МП «Чернівці» - з ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_15, які будуть інформувати про прибуття автомобілів ОСОБА_9 та ОСОБА_6, подаватимуть, як особисто, так і через інших осіб, МД, ПМД та ДМД з додатками, заявлятимуть транспортні засоби, як порожні та за необхідності, особисто братимуть участь у проведенні митного огляду у разі спрацювання АСАУР.

З метою мінімізації ризиків викриття злочинної діяльності ОЗ ОСОБА_9 та ОСОБА_6 залучили до розробленої схеми ухилення від сплати митних платежів ряд підконтрольних їм підприємств-імпортерів, організували та забезпечували їх регулярну заміну, про що інформували всіх учасників ЗО, зокрема, ОСОБА_10 та ОСОБА_16 ..

Крім того, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_14, отримуючи за невстановлених під час досудового розслідування обставин службову інформацію про графік роботи змін інспекторів ВМО № 2 МП «Вадул-Сірет», забезпечували ввезення товарів на митну територію України з приховуванням від митного контролю в ті зміни, працівники яких, перебуваючи під службовим впливом ОСОБА_10 та ОСОБА_16, виконували їх усну вказівку щодо позачергового, безперешкодного митного оформлення та випуску у вільний обіг товарів, ввезених від імені підконтрольних ОСОБА_9 та ОСОБА_6 підприємств-імпортерів та фізичних осіб-водіїв, а також щодо пропуску використовуваних ними автомобілів, які заявлялись, як порожні.

З метою забезпечення безперешкодного функціонування запроваджених ОГ № 1 та № 2 злочинних схем ухилення від сплати митних платежів та мінімізації ризиків їх викриття, ОСОБА_10, здійснюючи незаконний вплив на службових осіб МП «Вадул-Сірет» шляхом використання свого службового становища всупереч інтересам служби, у порушення вимог ч. 2 ст. 332 МК України, забезпечив вільне перебування та здійснення злочинної діяльності ОСОБА_13 у зоні митного контролю вказаного МП. А також, доводив до відома ОСОБА_9 та ОСОБА_6 мінімальний розмір митних платежів, належних до сплати з кожного автомобіля, встановлений ним з урахуванням індикативних показників надходжень митних платежів до державного бюджету, виконання яких покладалось на Чернівецьку митницю.

В період часу з 18.01.2017 по 26.05.2019 інспектори ВМО № 2 МП «Вадул-Сірет», перебуваючи на своєму робочому місці, на території вказаного митного посту, діючи на виконання усних вказівок ОСОБА_10, будучи не обізнаними з тим, що подані від імені залучених до злочинної діяльності ОГ № 2 підприємств-імпортерів 190 ПМД з додатками містять неправдиві відомості, на їх підставі здійснили пропуск товарів на митну територію України.

У свою чергу, інспектори ВМО № 1 МП «Чернівці», в період часу з 02.03.2017 по 26.05.2019, перебуваючи на своєму робочому місці, на території вказаного митного посту, діючи на виконання усних вказівок ОСОБА_10 та ОСОБА_16, будучи не обізнаними з тим, що подані від імені залучених до злочинної діяльності ОГ № 2 підприємств-імпортерів 190 ДМД з додатками містять неправдиві відомості, на їх підставі здійснили митне оформлення товарів та їх випуск вільний обіг.

При цьому, незважаючи на те, що у разі застосування встановленого ДФС України Переліку індикаторів ризику до поданих для митного контролю додатків до ПМД та ДМД у 162 з 190 фактів визначається високий ступінь ризику, що передбачає можливість проведення митного огляду та інших митних формальностей, в жодному з них, за винятком фактів спрацювання АСАУР, вони інспекторами ВМО № 2 МП «Вадул-Сірет» та ВМО № 1 МП «Чернівці» так і не були проведені.

Водночас у разі спрацювання АСАУР під час митного оформлення товарів та необхідності здійснення їх митного огляду було розподілено ролі наступним чином: ОСОБА_11 особисто або за посередництвом ОСОБА_19 та ОСОБА_20 забезпечував прибуття транспортних засобів ОГ №1, а ОСОБА_14 особисто або за посередництвом ОСОБА_15 та ОСОБА_21 - ОГ №2, з визначеними у поданих до митного оформлення документах товарами «групи прикриття», у зону митного контролю, на СТЗ ТОВ «С.К.-Інтер» 408-001-1-1 за адресою: м. Чернівці, вул. Головна, 265-А з 08.12.2016 по 10.10.2018 та ТОВ «БАТ-Центр» 408-005-1-1 за адресою: м. Чернівці, вул. Південно-Кільцева, 51-А з 10.10.2018 по 26.12.2019, де надавали їх для огляду інспекторам ВМО № 1 МП «Чернівці».

У свою чергу, інспектори ВМО № 1 МП «Чернівці», будучи необізнаними щодо злочинного умислу учасників ЗО, перебуваючи під впливом ОСОБА_16, діючи на виконання його усних вказівок, всупереч вимогам Розділу III «Порядку проведення огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1316 від 12.12.2012, а також ч. 2 ст. 332 МК України, не виконували дій, направлених на перевірку наявності у ОСОБА_11, ОСОБА_14, ОСОБА_21, ОСОБА_19, ОСОБА_15, ОСОБА_20 договорів або належно оформлених доручень, а також письмових дозволів керівника Чернівецької митниці або керівника МП «Чернівці» чи їх заступників про допуск в зону митного контролю, і як наслідок, безпідставно допускали їх до участі в оглядах товарів і транспортних засобів. При цьому, ОСОБА_11 та ОСОБА_14, а також підконтрольні їм ОСОБА_21, ОСОБА_19, ОСОБА_15 та ОСОБА_20, забезпечили надання інспекторам ВМО № 1 МП «Чернівці» для огляду одних й тих самих вантажних транспортних засобів з одними й тими самими заздалегідь підшуканими товарами «групи прикриття», але кожен раз із заміненими номерними знаками кабін та причепів. Разом з цим, жодного разу такі факти інспекторами ВМО № 1 МП «Чернівці» не виявлялись.

За таких обставин, ОСОБА_16, діючи на виконання розробленого злочинного плану, виконуючи відведену йому ОСОБА_10 роль в ОГ № 3, шляхом здійснення впливу з використанням свого службового становища на інспекторів ВМО № 1 МП «Чернівці», у період часу з 21.01.2017 по 24.08.2018 забезпечено можливість виконання ОСОБА_11, ОСОБА_14 та ОСОБА_15, як безпосередньо, так і з використанням ОСОБА_21, ОСОБА_19 та ОСОБА_20, які не були обізнані із злочинним умислом учасників ЗО, визначених для них керівниками ОГ № 1 та № 2 злочинних ролей у зв`язку з участю у 107 митних оглядах (59 ОГ № 1 та 48 ОГ № 2), проведених у зоні митного контролю на території СТЗ ТОВ «С.К.-Інтер» 408-001-1-1 за адресою: м. Чернівці, вул. Головна, 265-А.

Загальна сума митних платежів, від сплати яких у період часу з 02.03.2017 по 26.05.2019 умисно ухилилися учасники ОГ № 2 за пособництва ОГ № 3 шляхом використання вказаної злочинної схеми складає 175 393 846,20 грн, в тому числі та ввізного мита - 51 121 014,25 грн та ПДВ - 124 272 831,95 грн (Схема № 1).

Крім того, в період часу з 11.05.2018 по 31.07.2018 ОСОБА_15, перебуваючи на території МП «Вадул-Сірет», діючи умисно, подав інспекторам ВМО № 1 МП «Вадул-Сірет» від імені фізичних осіб - водіїв, які не були обізнані про вчинення злочину, копії їх паспортів громадянина України для виїзду за кордон, а також виготовлені невстановленими особами за невстановлених під час досудового розслідування обставин підроблені документи: 4 МД з доданим інвойсом. У свою чергу, інспектори ВМО № 1 МП «Вадул-Сірет», в період часу з 11.05.2018 по 31.07.2018, діючи на виконання усних вказівок ОСОБА_10, будучи не обізнаними з тим, що подані ОСОБА_15 від імені водіїв 4 МД з додатками містять неправдиві відомості, на їх підставі заповнили 4 УМК МД-1 та здійснили пропуск товарів на митну територію України.

З метою прискорення митного оформлення товарів ОСОБА_13 та ОСОБА_15 повідомляли водіям номери поданих ПМД, які ті, у свою чергу, повідомляли інспекторам ВМО № 2 МП «Вадул-Сірет».

Загальна сума митних платежів, від сплати яких у період часу з 11.05.2018 по 31.07.2018 умисно ухилилися учасники ОГ № 2 за пособництва ОГ № 3 шляхом з використання вказаної злочинної схеми складає 3 237 921,03 грн, в тому числі ПДВ - 2 298 246,44 грн та мито - 939 674,59 грн (Схема № 2).

До того ж, ОСОБА_13 та ОСОБА_15 безпосередньо організовували проходження митного контролю та митного оформлення товарів «групи прикриття», зокрема, задекларованих від імені водіїв, шляхом узгодження з інспекторами МП «Вадул-Сірет» з використанням засобів мобільного зв`язку їх позачергового пропуску.

Також в період часу з 06.12.2017 по 06.08.2018 у випадках, коли ОСОБА_6 приймалось рішення про ввезення на митну територію України товарів без їх декларування, ОСОБА_15, перебуваючи на території МП «Вадул-Сірет» та виконуючи відведену йому роль, діючи умисно, використовуючи отримані від водіїв їх паспорти громадянина України для виїзду за кордон та реєстраційні документи на транспортні засоби, заявив інспекторам ВМО № 2 МП «Вадул-Сірет» 29 транспортних засобів з товарами від імені водіїв, як порожні. У свою чергу, інспектори ВМО № 2 МП «Вадул-Сірет», в період часу з 06.12.2017 по 06.08.2018, перебуваючи на своєму робочому місці, на території вказаного митного посту, діючи на виконання усних вказівок ОСОБА_10, будучи не обізнаними з тим, що ОСОБА_15 повідомлені недостовірні відомості про те, що транспортні засоби є порожніми, заповнили 29 УМК МД-1 та здійснили пропуск автомобілів на митну територію України.

Загальна сума митних платежів, від сплати яких у період часу з 06.12.2017 по 06.08.2018 умисно ухилилися учасники ОГ № 2 за пособництва ОГ № 3 шляхом з використання вказаної злочинної схеми складає 27 687 839,63 грн, в тому числі ПДВ - 19 413 501,55 грн та мито - 8 274 338,08 грн (Схема № 3).

Разом з цим, на виконання розробленого злочинного плану учасники злочинної організації спільно та взаємоузгоджено вживали заходів, спрямованих на приховування злочинної діяльності та усунення загроз її функціонуванню, у тому числі шляхом впливу на представників ЗМІ з метою недопущення висвітлення чи видалення вже оприлюднених відомостей про їх злочинну діяльність, а також на службових осіб контролюючих та правоохоронних органів, які не входили до складу ЗО, наділених повноваженнями протидіяти ухиленню від сплати митних платежів.

Таким чином, у період часу з 02.03.2017 по 26.05.2019 ОСОБА_6 разом з іншими учасниками ОГ № 2 за пособництва учасників ОГ № 3, здійснюючи незаконне ввезення на територію України комерційних товарів з приховуванням від митного контролю, діючи умисно, ухилився від сплати митних платежів, зокрема, ввізного мита на загальну суму 60 335 026,90 грн та ПДВ - 145 984 579,92 грн, всього - 206 319 606,82 грн, що у 214 804 разів перевищує установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян (встановлений на 01.01.2019), а тому, відповідно до примітки до ст. 212 КК України є особливо великим розміром.

Окрім того, 20.09.2018 ОСОБА_10 стало відомо про необхідність доплатити за видавництво книги «Вітання з Чернівців» у ТОВ «Видавництво «Наші книги», автором якої він є. У зв`язку з цим ОСОБА_10 звернувся до ОСОБА_6 щодо надання останнім йому неправомірної вигоди у сумі 5000 євро, які отримав у той же день. Необхідність отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_6 ОСОБА_10 обґрунтував здійсненням ним дій на забезпечення безперешкодного митного оформлення незаконно ввезеного на територію України товару. Таким чином, начальник Чернівецької митниці ДФС ОСОБА_10 отримав від ОСОБА_6 неправомірну вигоду в сумі 5 тис. Євро, що згідно з офіційно встановленим Національним банком України курсом гривні до долара США на 20.09.2018 становило 164 039 грн (по курсу 32,8078 грн за 1 Євро) та відповідно до ч. 1 примітки до ст. 368 КК України є значним розміром.

16.04.2024 складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255 (в редакції до внесення змін Законом 671-IX від 04.06.2020), ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 369 КК України та через неможливість встановлення фактичного місця перебування ОСОБА_6 зазначене письмове повідомлення про підозру від 16.04.2024 відповідно до вимог ч. 1 ст. 278 та ст. ст. 111, 135 КПК України було направлене у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.

Таким чином, слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_6 підозрюється у створенні злочинної організації з метою вчинення особливо тяжкого злочину, а також у керівництві такою організацією та участі у злочинах, вчинюваних такою організацією; в організації умисного ухилення від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчиненого будь-якою іншою особою, яка зобов`язана їх сплачувати, у складі злочинної організації, що призвело до фактичного ненадходження до бюджетів коштів в особливо великих розмірах; в організації зловживання службовим становищем, тобто умисного, з метою одержання неправомірної вигоди для себе та іншої фізичної особи, використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам; у наданні неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище, за вчинення та невчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням службового становища, вчиненому учасником організованої групи осіб.

При вирішенні питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, однією з підстав є саме обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, яка, власне, випливає зі змісту процесуального рішення повідомлення про підозру. Наявність обґрунтованої підозри є умовою законності застосування запобіжного заходу.

Так, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_6, виходячи лише з фактичних обставин, які містяться в поданих слідчому судді матеріалах, слідчий суддя приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_6 до кримінальних правопорушень, за викладених у клопотанні обставин.

На підтвердження можливої причетності ОСОБА_6 до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, до клопотання додано матеріали кримінального провадження, які досліджені судом, а саме копії: матеріалів, що стали підставою для внесення відомостей про кримінальні правопорушення; протоколів допитів свідків: журналістів ТОВ «Інформаційне агентство «Стоп корупції ТВ» ОСОБА_22 та ОСОБА_23 від 23.11.2017, директора ТОВ «Тайрон Груп» ОСОБА_24 від 09.06.2021, директора ТОВ «Лотфорт» ОСОБА_25 від 19.12.2022, директора ТОВ «Роксленд» ОСОБА_26 від 15.12.2022, директора ТОВ «Кернел Трейдвел» ОСОБА_27 від 23.01.2023, директора ТОВ «Компанія Економія Часу» ОСОБА_28 від 20.02.2023, народного депутата України 8-го скликання ОСОБА_29 від 06.10.2023; протоколів про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії відносно ОСОБА_10, від 14.02.2018, від 19.06.2018, від 20.06.2018, від 26.07.2018, від 20.09.2018, від 20.09.2018, від 28.12.2018, від 21.09.2018, від 23.10.2018, 14.12.2018, 29.12.2018, 10.01.2019, 25.03.2019; протоколів НСРД відносно ОСОБА_9 від 27.08.2019, від 26.07.2018, від 20.06.2018, від 29.11.2018, від 28.12.2018, від 23.08.2019; протоколів НСРД відносно ОСОБА_11 від 07.08.2018; від 02.10.2018, від 21.12.2018, від 27.12.2018; протоколів НСРД відносно ОСОБА_12 від 03.04.2018, від 20.06.2018, від 07.08.2018, від 26.07.2018; від 25.04.2018; протоколів НСРД відносно ОСОБА_13 від 02.10.2018., від 26.07.2018., від 12.12.2018, від 07.08.2018, від 07.08.2018; протоколів НСРД відносно ОСОБА_14 від 07.08.2018, від 13.12.2018, від 20.03.2019; протоколів НСРД відносно ОСОБА_15 від 28.12.2018; від 03.04.2018, від 07.06.2018, від 19.06.2018, від 29.11.2018; протоколів НСРД відносно ОСОБА_6 від 28.12.2018; матеріалів отриманих у порядку надання міжнародної правової допомоги від компетентних органів, зокрема Румунії та Словацької Республіки; відповіді Чернівецької митниці на запит детектива НАБУ від 10.01.2024 за № 7.2/7.2-10/8.11/311; висновків експертів № СЕ-19-23/24088-ФП від 22.06.2023, № СЕ-19-23/24092-ФП від 29.06.2023, № СЕ-19-23/24098-ФП від 30.06.2023, № СЕ-19-23/24109-ФП від 11.07.2023, № СЕ-19-23/24079-ФП від 01.06.2023, № СЕ-19-23/24104-ФП від 10.07.2023 та № СЕ-19-23/24076-ФП від 12.07.2023; висновку експерта № 1041/71101 від 22.09.2023; документів, отриманих у порядку тимчасового доступу та інших матеріалів.

Дослідивши зміст повідомлення про підозру ОСОБА_6 від 16.04.2024, слідчий суддя дійшов висновку, що він відповідає вимогам КПК України, зокрема, щодо змісту письмового повідомлення про підозру, визначеного ст. 277 КПК України, у ньому логічно та послідовно викладені фактичні обставини можливого вчинення ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він підозрюється.

Так, не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточну кваліфікацію дій ОСОБА_6, на думку слідчого судді, дослідження цих документів свідчить про обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255 (в редакції до внесення змін Законом 671-IX від 04.06.2020), ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 369 КК України, що об`єктивно пов`язують та підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_6 міг вчинити вказані кримінальні правопорушення за викладеними у повідомленні про підозру обставинами.

Отже, слідчий суддя дійшов висновку про доведеність обґрунтованості підозри тією мірою, щоб виправдати застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

В свою чергу, роль ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих кримінального правопорушення, підтверджується, зокрема протоколами негласних слідчих (розшукових) дій, проведених стосовно ОСОБА_6 та інших учасників, у яких зафіксовані відомості, що дають підстави для висновку про пов`язаність ОСОБА_6 із злочинною організацією та схемою переміщення товарів через митний кордон України.

Вище вказані обставини дають підстави обґрунтовано підозрювати ОСОБА_6 у вчиненні вказаних злочинів, що підтверджується зібраними у ході досудового розслідування матеріалами та доказами вказаного кримінального провадження, які у своїй сукупності вказують на можливу причетність підозрюваного до вчинення вищевказаних кримінальних правопорушень.

Як слідує з клопотання, 16.04.2024 за результатами досудового розслідування в рамках кримінального провадження № 52017000000000802 від 17.11.2017 стосовно ОСОБА_6 складено повідомлення про підозру за вчинення вищевикладених кримінальних правопорушень.

Згідно з ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст.ст. 276-279 КПК, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Намагаючись вжити заходів для вручення ОСОБА_6 повідомлення про підозру та пам`ятки про процесуальні права та обов`язки підозрюваного, детективи НАБУ 16.04.2024 за відомим місцем проживання ОСОБА_6 ( АДРЕСА_1 ) вручили вказані документи дорослому члену сім`ї ОСОБА_6 - сину ОСОБА_30, ІНФОРМАЦІЯ_2, який в результаті обшуку, проведеного 16.04.2024 на підставі ухвали слідчого судді ВАКС від 28.03.2024, підтвердив проживання за цією ж адресою свого батька - ОСОБА_6 .. Крім того, на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_3, яка перебуває у користуванні ОСОБА_6, цього ж дня - 16.04.2024, направлено скановані повідомлення про підозру ОСОБА_6 від 16.04.2024 на 290 арк. та пам`ятку про процесуальні права та обов`язки підозрюваного від 16.04.2024 на 6 арк., а також цю інформацію продубльовано ОСОБА_6 за допомогою застосунку «WhatsApp», встановленому на його мобільному номері телефону НОМЕР_1, та проінформовано останнього про те, що відповідні документи були направлені на його електронну пошту.

Окрім цього, 17.04.2024 повідомлення про підозру ОСОБА_6 від 16.04.2024 та пам`ятку про процесуальні права та обов`язки підозрюваного направлено шляхом здійснення поштового відправлення на відому адресу реєстрації ОСОБА_6 : АДРЕСА_2 .

Відповідно до інформації, наданої 18.04.2024 Центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, яка міститься у матеріалах справи, щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територію України у період з 08.11.2017 по 26.04.2024 громадянин Румунії ОСОБА_6 ( ОСОБА_31 ) перетнув державний кордон у пункті пропуску «Порубне» 20.12.2023 як пішохід та до теперішнього часу на територію України не повертався.

У той же час, оскільки місце перебування ОСОБА_6 не було встановлене, він перетнув державний кордон України 20.12.2023 через пункт пропуску «Порубне» на кордоні з Румунією, тож 22.04.2024 постановою детектива НАБУ ОСОБА_4 оголошено підозрюваного ОСОБА_6 в розшук.

Втім, 22.04.2024 детективом спрямовано повістки про виклик ОСОБА_6 до НАБУ за адресою: м. Київ, вул. Дениса Монастирського, 3, - на 25.04.2024 та 26.04.2024 для проведення за його участі слідчих та інших процесуальних дій, зокрема, допиту в якості підозрюваного у кримінальному провадженні № 52017000000000802 від 17.11.2017. Ці ж повістки опубліковано 23.04.2024 на офіційному сайті НАБУ та 24.04.2024 в номері 83 газети «Урядовий кур`єр».

25.04.2024 здійснено повторний виклик ОСОБА_6 для участі його у допиті як підозрюваного на 29.04.2024 та 30.04.2024, шляхом надіслання сканованих повісток про виклик на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_3, яка перебуває у користуванні ОСОБА_6, а також відповідну інформацію продубльовано на мобільний номер телефону НОМЕР_1, яким користується ОСОБА_6, за допомогою застосунку «WhatsApp».

Проте, як свідчать подані матеріали, ОСОБА_6 на вказані виклики не відреагував та до НАБУ не з`явився .

Відтак, постановою детектива від 08.05.2024 ОСОБА_6 оголошено в міжнародний розшук.

Отже, з огляду на викладене, у зв`язку із невстановленням місця перебування ОСОБА_6, що позбавило орган досудового розслідування можливості вручити йому письмове повідомлення про підозру від 16.04.2024 у день його складення, зазначене повідомлення, на переконання детектива, відповідно до вимог ч. 1 ст. 278 та ст.ст. 111, 135 КПК України направлене у спосіб, передбачений КПК для вручення повідомлень.

Стороною захисту - адвокатом ОСОБА_5 ставиться під сумнів належне вручення підозри ОСОБА_6 та набуття останнім статусу підозрюваного у вказаному кримінальному провадженні, враховуючи те, що ОСОБА_6 є громадянином Румунії та проживає за кордоном, не маючи при цьому житла на території України, а тому повістки про його виклик мають вручатися згідно з міжнародним договором про правову допомогу. Разом з тим, захисником надано копію Рішення УДМС України в Чернівецькій області від 03.05.2024 про відмову ОСОБА_6 у надані дозволу на імміграцію в Україну відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про імміграцію», що виключає його знаходження на території України на час складання повідомлення про підозру.

Таким чином встановлено, що наразі ОСОБА_6 перебуває поза межами України та оголошений в міжнародний розшук.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (від 22.09.2011 3773-VI зі змінами і доповненнями) іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України «Про імміграцію» іммігрувати в Україну на постійне проживання.

Порядок надання дозволу на імміграцію та видача посвідки на постійне місце проживання регламентований Розділом III Закону України «Про імміграцію» (від 07.06.2001 2491-VI зі змінами та доповненнями), який передбачає звернення особи без громадянства з відповідною заявою до Центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції). Так, відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 9 вказаного Закону, серед інших документів, до заяви додається документ про місце проживання особи.

Аналогічна вимога, закріплена і у п. 11 «Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 №1983 «Деякі питання у сфері імміграції». Так, документом про місце проживання на території України для осіб, які отримали посвідки на тимчасове проживання, є витяг з реєстру територіальної громади. У свою чергу, для осіб, яким не надано такої посвідки, однак які тимчасово на законних підставах перебувають на території України таким документом є: документ про право власності або свідоцтво про державну реєстрацію права власності на житло, а в разі, коли житло не належить заявнику, - письмова згода власника (співвласника) такого житла.

Оглядом матеріалів особової справи № 400047681/2023 іноземця ОСОБА_6 від 28.05.2024, що зберігається у Управлінні Державної міграційної служби України в Чернівецькій області, встановлено, що 30.11.2023 ОСОБА_6 на підставі п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про імміграцію» звернувся до вказаного управління ДМС з заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну. До документів останнім подано нотаріально завірену заяву ОСОБА_32, як власника житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, якою надано згоду на реєстрацію місця проживання за вказаною адресою її чоловіка - ОСОБА_6 . Отже, з моменту подання заяви про надання дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_6 30.11.2023 до прийняття 03.05.2024 відповідного рішення УДМС України в Чернівецькій області про відмову у наданні такого дозволу, документом про місце проживання на території України ОСОБА_6 була заява ОСОБА_32, якою надано згоду на реєстрацію місця проживання її чоловіка за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, станом на 16.04.2024, на момент вжиття заходів для вручення повідомлення ОСОБА_6 про підозру у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень, місцем проживання ОСОБА_6 на території України був житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, який одночасно є місцем мешкання його дружини та повнолітнього сина.

Вказана ж адреса зазначена ОСОБА_6 як місце проживання в Україні у заяві про наданні дозволу на імміграцію в Україну від 30.11.2023.

Крім того, 30.11.2023 при наданні згоди ОСОБА_6 на проходження тестів та інформування про місце проведення співбесід та тестування, останній власноручно повідомив свої контактні дані, зокрема мобільний телефон НОМЕР_1, адресу електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_3, а також месенджери для зв`язку з ним.

Відповідно до ч. 2 ст. 135 КПК України у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

Водночас, на відміну від міграційного законодавства, КПК не диференціює проживання на постійне та тимчасове. Також приписами ст.ст. 135 та 566 КПК України законодавчо не передбачено обмежень їх застосування умовою проживання чи перебування особи на території України на законних підставах, чи наявності реєстрації місця проживання.

Згідно з протоколом огляду матеріалів особової справи № 400047681/2023 іноземця ОСОБА_6 від 28.05.2024, рішення про припинення громадянства України ОСОБА_6 прийнято відповідно до Указу Президента України від 14.04.2021. Крім того, у матеріалах вказаної справи міститься анкета, заповнена від імені ОСОБА_6, у якій останній вказує місце реєстрації та свого проживання на території Республіка Румунія, а саме: м. Сучава, Сучавський повіт, село Негостинна (комуна Белкеуць) № 381 та в АДРЕСА_3 .

Разом з цим, вказаний факт не завадив ОСОБА_6 в`їхати на територію України 24.02.2022 через пункт пропуску «Порубне» на підставі паспорта громадянина України для виїзду за кордон. При цьому, згідно з наявними в органу досудового розслідування відомостями про перетин ОСОБА_6 державного кордону України відомості про наступний виїзд за межі України відсутній. Черговий в`їзд на територію України ним здійснений по паспорту громадянина Румунії 22.11.2023, виїзд 20.12.2023.

При цьому, органом досудового розслідування доведено, що ОСОБА_6 безсумнівно фактично має місце мешкання на території України за адресою: АДРЕСА_1, яке станом на момент вручення підозри 16.04.2024 було єдиним відомим органу досудового розслідування і на день повідомлення про підозру - єдиним місцем мешкання, факт використання якого ОСОБА_6 підтверджений доказами.

Вартим уваги є і той факт, що допитана 28.05.2024 у якості свідка головний спеціаліст відділу з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства УДМС у Чернівецькій області ОСОБА_33 повідомила, що ОСОБА_6 має можливість перебувати на території України на законних підставах.

Так, станом на 30.11.2023 ОСОБА_6 було обраховано термін перебування на законних підставах в Україні, який становив 81 календарний день. Незважаючи на рішення щодо відмови у наданні дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_6, як і інші іноземці, має право в`їхати в Україну на законних підставах та перебувати на території України протягом дозволеного терміну перебування (90/180 днів).

Крім того, відповідно до листа Державної прикордонної служби України від 30.05.2024, у ОСОБА_6 відсутня заборона на в`їзд на територію України. Відповідно до ч. 7 ст. 135 КПК України повістка про виклик особи, яка проживає за кордоном, вручається згідно з міжнародним договором про правову допомогу, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого - за допомогою дипломатичного (консульського) представництва.

Згідно з ч. 1 ст. 566 КПК України, особу, яка перебуває за межами України, для провадження слідчих чи інших процесуальних дій на території України викликають повісткою на підставі запиту (доручення) про міжнародну правову допомогу.

При цьому, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 137 КПК України у повістці про виклик обов`язково повинна бути зазначена адреса особи, яка викликається.

Втім, як свідчать матеріали справи, органом досудового розслідування на виконання вимог ч. 1 ст. 566 КПК України в рамках виконання запиту про міжнародну правову допомогу наразі вжито дієвих заходів з метою встановлення місцезнаходження ОСОБА_6 за кордоном та вручення останньому повідомлення про підозру. Так, 21.08.2024 за №29-287/24481 підготовлено та направлено запит про міжнародну правову допомогу кримінальному провадженні № 52017000000000802 до компетентних органів Республіки Румунія з проханням повідомити, чи дійсно ОСОБА_6 проживає за адресами: АДРЕСА_4 травня, тобто за адресами, які останній повідомляв при заповненні документів, що містяться у особовій справи № 400047681/2023 іноземця ОСОБА_6 від 28.05.2024. У разі підтвердження перебування ОСОБА_6 на території Республіки Румунія, вручити останньому повідомлення про підозру та допитати про відомі обставини вчинення кримінального правопорушення.

21.05.2025 до НАБУ надійшли матеріали виконання компетентними органами Республіки Румунія запиту про міжнародно правову допомогу, з яких вбачається, що працівниками поліції допитано особу на ім`я ОСОБА_34, який є керівником компанії «DELO LLC EXSPRESS» та якому належить нерухомість за адресами: м. Сучава, Сучавський повіт, село Негостинна (комуна Белкеуць) № 381 та в АДРЕСА_5 . Останній повідомив про знайомство із ОСОБА_6, однак він ніколи не проживав за цими адресами, а місце проживання ОСОБА_6 йому не відоме. Водночас, ОСОБА_34 повідомив, що ОСОБА_6 на цей час (24.09.2024) перебуває за кордоном, а коли приїздить в Румунію, то знімає різні квартири в м. Сучава.

В свою чергу, працівниками поліції надіслано повістки про виклик як підозрюваного ОСОБА_35 на усі відомі адреси останнього, а також вручено такі повістки ОСОБА_36 .

Втім, повідомлення про підозру ОСОБА_6 не вручено у зв`язку з невстановленим місцем перебування останнього і його неявкою до компетентних органів Республіки Румунія.

За вказаних обставин, слідчий суддя приймає доводи органу досудового розслідування, що за відсутності відомостей про конкретну адресу місця мешкання громадянина Румунії ОСОБА_6 за кордоном, вручення йому повідомлення про підозру на підставі запиту (доручення) про міжнародну правову допомогу неможливо.

Таким чином, стороною обвинувачення вжито всіх можливих заходів для вручення ОСОБА_6 повідомлення про підозру.

Вартим уваги є те, що 01.04.2025 на адресу компетентних органів Республіки Румунія адвокатом ОСОБА_5 надіслано лист, у якому останній звинувачує орган досудового розслідування у введені в оману правоохоронних органів Румунії, незаконному переслідуванні ОСОБА_6 та як наслідок незаконному зверненні НАБУ з запитом про надання міжнародної правової допомоги. Крім того, до вказаного листа адвокатом ОСОБА_5 додано копію повістки про виклик до суду від 25.03.2025 № 28332/ШШ-5/2024, чим підтверджено обізнаність сторони захисту про виклик ОСОБА_6 компетентними органами Республіки Румунія як підозрюваного та його свідоме ігнорування такого виклику з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Факт обізнаності ОСОБА_6 про здійснення щодо нього кримінального переслідування доводить і його заява від 06.09.2024, надана його захисником ОСОБА_5 до Вищого антикорупційного суду під час розгляду питання, про продовження строків досудового розслідування у кримінальному провадженні 52017000000000802 (справа № 991/8106/24).

28.05.2025 ОСОБА_6 повторно оголошено у міжнародний розшук у виділеному кримінальному провадженні № 52024000000000465 від 11.09.2024, у зв`язку з тим, що під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_6 невідоме, а також те, що він виїхав та перебуває за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого.

Враховуючи викладене та відсутність в КПК України визначення поняття тимчасової відсутності особи за місцем проживання, наявність підтвердженого доказами факту наявності у ОСОБА_6 місця проживання на території України та його тимчасової (тривалої) відсутності за цим місцем проживання у зв`язку з виїздом за межі України, а також за умов відсутності в органу досудового розслідування станом на 16.04.2024 відомостей про місце проживання ОСОБА_6 за кордоном, його оголошення у міжнародний розшук, стороною обвинувачення вжито всіх можливих заходів для вручення ОСОБА_6 повідомлення про підозру у визначеному ст. 135 КПК України порядку вручення повідомлень.

Слід заначити, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.12.2019 у справі №536/2475/14-к дійшла висновку, що викладена у письмовому повідомленні підозра та вручена у належний спосіб є підґрунтям для виникнення системи кримінально-процесуальних відносин та реалізації засади змагальності у кримінальному провадженні. З моменту повідомлення особі про підозру слідчий, прокурор набувають щодо підозрюваного додаткових владних повноважень, а особа, яка отримала статус підозрюваного, набуває процесуальних прав та обов`язків, визначених ст. 42 КПК.

Дотримання прав особи при врученні їй складеного щодо неї повідомлення про підозру, у разі тимчасової відсутності такої особи за місцем її проживання та за відсутності відомостей про її місце перебування, зважаючи на приписи ч. 1 ст. 42, ст. 135 КПК, полягає не у фактичному врученні такого повідомлення (процесуального документа), а у вжитті органом досудового розслідування усіх можливих заходів для того, щоб така особа могла дізнатися про факт складання такого повідомлення про підозру щодо неї та суть викладених у ньому обставин не тільки від правоохоронних органів чи суду, а й з інших, доступних для неї джерел.

Так, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, особа може вважатися такою, що набула статусу «підозрюваного» (англ. "criminal charge") навіть без офіційного вручення повідомлення про підозру, якщо їй стало відомо, що проти неї ведеться кримінальне переслідування, і це суттєво вплинуло на її ситуацію.

ЄСПЛ при тлумаченні терміна «обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення» (англ. "criminal charge") в контексті статті 6 Конвенції (право на справедливий суд) застосовує не формальний, а субстантивний (сутнісний) підхід.

Зокрема у справі Simeonovi v. Bulgaria [Grand Chamber], 12.05.2017 §110-111: (№21980/04) суд визнає, що особа стала підозрюваною, навіть якщо їй формально не вручено підозру, але вона усвідомлює, що перебуває у фокусі кримінального провадження.

Також, Європейський суд з прав людини визначає «кримінальне обвинувачення» як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про те, що ця особа вчинила кримінальне діяння, при цьому, в деяких випадках це може робитися у формі інших заходів, здійснення яких несе в собі таке твердження і, по суті, так само впливає на становище підозрюваного (рішення у справі «Екле проти Німеччини» від 15.07.1982, п. 73).

У свою чергу, уникнення особою вручення їй письмового повідомлення про підозру, наслідком чого є неможливість її кримінального переслідування, суперечить ст. 2 КПК України яка передбачає, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Слід також зазначити, що КПК України жодним чином не обумовлює необхідність доведеності факту перебування особи у міжнародному розшуку, а лише визначає необхідність оголошення такого розшуку (ч. 6 ст. 193, ч. 2 ст. 281 КПК України), що в даному випадку і було здійснено детективом НАБУ шляхом винесення постанов від 08.05.2024 та 28.05.2025 про оголошення ОСОБА_6 у міжнародний розшук.

Частиною 6 ст. 193 КПК України передбачена можливість обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема буде доведено, що підозрюваний оголошений у міжнародний розшук.

КПК України не розкриває зміст понять «розшук» та «міжнародний розшук» та не визначає відмінностей між ними, проте поняття «міжнародний розшук» використовується в КПК як обов`язкова підстава для здійснення спеціального досудового розслідування чи провадження (in absentia).

Системне тлумачення норм КПК України свідчить, що розшук є комплексом слідчих, оперативно-розшукових, розшукових, інформаційно-довідкових, сигнальних та інших заходів, які здійснюються правоохоронними органами відповідно до національного законодавства в місцях можливого перебування розшукуваних осіб, тоді як у свою чергу, міжнародним розшуком є комплекс зазначених заходів, що здійснюється у відповідності до норм й національного, й міжнародного законодавства та проводиться поза межами держави-ініціатора за запитами спеціально уповноважених органів держав силами правоохоронних органів запитуваних країн з використанням можливостей Міжнародної організації кримінальної поліції «Інтерпол».

Також КПК України не визначає моменту часу, з якого особа вважається такою, що оголошена у міжнародний розшук. Однак, ч.ч. 1, 2 ст. 281 КПК України визначено, що якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного. До оголошення підозрюваного в розшук слідчий, прокурор зобов`язаний вжити заходів щодо встановлення його місцезнаходження. Про оголошення розшуку виноситься окрема постанова, якщо досудове розслідування не зупиняється, або вказується в постанові про зупинення досудового розслідування, якщо таке рішення приймається, відомості про що вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Тобто, для того, щоб підозрюваний вважався оголошеним у розшук, має бути наявна постанова про відповідне оголошення такої особи в розшук або у міжнародний розшук. При цьому КПК України не зобов`язує сторону обвинувачення доводити слідчому судді саме факт перебування підозрюваного у розшуку та цілком достатнім є факт оголошення такої особи в міжнародний розшук.

Згідно із ст. 2 Статуту Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол від 13.06.1956, який набув чинності для України 04.11.1992, цілями такої організації є: (1) забезпечувати та підтримувати найширшу взаємну допомогу між усіма органами кримінальної поліції в межах законодавства різних країн та в дусі Загальної декларації прав людини; (2) створювати та розвивати всі інституції, які можуть ефективно сприяти попередженню та припиненню загальнокримінальних злочинів.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ Інструкції про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Офісу Генерального прокурора, Національного антикорупційного бюро України, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від 17.08.2020 №613/380/93/228/414/510/2801/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 04.09.2020 за №849/35132), цілями міжнародного співробітництва з використанням інформаційної системи Інтерполу зокрема є установлення місцезнаходження осіб, які розшукуються, з метою їх затримання, арешту, обмеження свободи пересування та подальшої видачі (екстрадиції).

Пунктом 1 розділу IV цієї ж Інструкції визначено, що Уповноважений підрозділ запитує публікацію Генеральним секретаріатом Інтерполу Червоного оповіщення щодо осіб, які розшукуються з метою їх затримання, арешту, обмеження свободи пересування та подальшої видачі (екстрадиції) в Україну. Публікація Червоного оповіщення запитується за таких умов: вчинене особою діяння кваліфіковано як злочин відповідно до Кримінального кодексу України; особу в установленому законодавством порядку оголошено в розшук правоохоронними органами України: для притягнення до кримінальної відповідальності за злочин, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на максимальний строк не менше двох років; для виконання вироку, яким особу засуджено до позбавлення волі на термін щонайменше шість місяців, або якщо невідбута особою частина покарання становить не менше шести місяців. Для запиту публікації Генеральним секретаріатом Інтерполу Червоного оповіщення правоохоронний орган України надсилає уповноваженому підрозділу формуляр для запиту публікації Червоного оповіщення (додаток 1), а також зокрема таку інформацію та документи: завірену копію постанови про оголошення розшуку особи (постанови про зупинення досудового розслідування); завірену копію ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (у тому числі в перекладі на одну з робочих мов Інтерполу) на стадії досудового розслідування.

Отже, на момент звернення із запитом до Інтерполу особа вже має бути оголошена в розшук, відтак момент, з якого особа вважається такою, що оголошена у міжнародний розшук, відповідає часу прийняття постанови органу досудового розслідування про оголошення у міжнародний розшук, а належним доказом факту оголошення у міжнародний розшук є наявність процесуального рішення (постанови) про оголошення такої особи в міжнародний розшук.

З урахуванням вищевикладеного, слідчий суддя вважає доведеним те, що ОСОБА_6 оголошений у міжнародний розшук.

Разом з тим, детективом надано слідчому судді докази складення повідомлення про підозру, його надсилання у порядку, встановленому КПК України, оголошення підозрюваного в міжнародний розшук.

За наведених обставин, слідчий суддя вважає, що ОСОБА_6 було повідомлено про підозру у відповідності до вимог ст.ст. 135, 136, 278, а також ст. 566 КПК України. Вручення повідомлення про підозру ОСОБА_6 від 16.04.2024 саме у спосіб, передбачений чинним КПК України обумовлене його відсутністю за місцем проживання станом на день складення такої підозри та є виправданим. Враховуючи, що 20.12.2023 ОСОБА_6 залишив територію України в пункті пропуску через державний кордон «Порубне» за паспортом громадянина Румунії та з того часу на територію України не повертався, направлення повідомлення про підозру поштою, електронною поштою, вручення дорослому члену сім`ї, на виконання вимог ст. 135 КПК України, а також зважаючи на отримання міжнародної правової допомоги щодо особи, яка перебуває за межами України, в порядку ст. 566 КПУ України, є обґрунтованим.

За наведених обставин слідчий суддя приходить до висновку, що з врахуванням того, що на час складення повідомлення про підозру ОСОБА_6 від 16.04.2024 так само, як і на теперішній час, його точне місце перебування з об`єктивних причин не було встановлено, детективами та прокурорами вжито всіх можливих заходів для вручення йому такого повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.

Отже, слідчий суддя дійшов висновку, що ОСОБА_6 набув статусу підозрюваного у вказаному кримінальному провадженні.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст.177 КПК (ч. 2 ст. 177 КПК України).

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Перевіряючи доводи клопотання детектива на предмет наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме того, що ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, а також незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у кримінальному провадженні, слідчий суддя прийшов висновку, що такі доводи є обґрунтованими, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень характер та ступінь суспільної небезпечності кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6, конкретні обставини провадження та дані про особу підозрюваного, у тому числі про його сімейний та майновий стан, а також інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України.

Так, про наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та суду свідчать тяжкість покарання за інкриміновані злочини у сукупності з вагомістю доказів причетності підозрюваного до його скоєння; наявність суттєвих майнових ресурсів, достатніх для тривалого проживання за кордоном.

Окрім того з наданих стороною обвинувачення матеріалів вбачається, що ОСОБА_6 володіє двома паспортами громадянина Румунії, які ідентифікуються номерами НОМЕР_2 та НОМЕР_3, виданими на ім`я ОСОБА_31, ІНФОРМАЦІЯ_1 (українською мовою значиться як ОСОБА_37 ), якими він користувався для виїзду за межі України 24.02.2019 та 20.12.2023. Разом з цим встановлено, що у всіх членів сім`ї ОСОБА_6 наявне громадянство Румунії: дружина, ОСОБА_38, ІНФОРМАЦІЯ_4 документована паспортом НОМЕР_4, син, ОСОБА_39, ІНФОРМАЦІЯ_5 - паспортом НОМЕР_5, син, ОСОБА_40, ІНФОРМАЦІЯ_2 - паспортом НОМЕР_6 .

Разом з цим, Указом Президента України від 14.04.2021 №161/2021 ОСОБА_6 припинено громадянство України внаслідок його втрати.

Однак, подані матеріали свідчать про те, що ОСОБА_41 не обмежений у можливостях залишати територію України під час військового стану.

Крім того, здійснюючи НСРД, органом досудового розслідування доведено, що ОСОБА_6, з метою спрощення отримання дозволів на здійснення діяльності з перевезення товарів з Туреччини в Україну, зареєстрував належні йому вантажні автомобілі на фірми у Словацькій Республіці. Орієнтовний дохід з кожного перевезення складав не менше 10 тис. дол. США, що з урахуванням 766 лише інкримінованих фактів перевезень ОГ 1 та 2 може складати не менше 7,66 млн дол. США, що частково відображає дійсний майновий стан учасників ЗО. З висновку експерта 1041/71101 від 22.09.2023 та інших доказів у сукупності вбачається, що протягом 2017-2019 років ОГ 2 під керівництвом ОСОБА_6 ухилилася від сплати податків на суму понад 206 млн грн..

Враховуючи викладені обставини, слідчий суддя вважає, що вони посилюють ризик переховування ОСОБА_6 від органу досудового розслідування та суду шляхом залишення території України, зокрема, його виїзду до Румунії чи Словацької Республіки та є відображенням його дійсного майнового стану. З цією ж метою ОСОБА_6 може використати й грошові кошти, які він упродовж 2017-2019 років отримав внаслідок здійснення ОГ 2 умисного ухилення від сплати податків шляхом ввезення на митну територію України товарів з приховуванням від митного контролю.

Поряд з цим варто враховувати, що ОСОБА_6, після перетину державного кордону України 20.12.2023 через пункт пропуску на кордоні з Румунією «Порубне», на територію України не повертався. Тож слідчий суддя бере до уваги і той факт, що на теперішній час ОСОБА_6 на територію України не повертається, на виклики органу досудового розслідування не з`являється, з огляду на що 22.04.2024 останнього оголошено в розшук та постановами детектива від 08.05.2024 та 28.058.2025 ОСОБА_6 оголошено в міжнародний розшук.

При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Так, у рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») 31315/96 від 25.04.2000, Страсбурзький суд визнав достатнім мотивування чеських судів, що прийняли рішення про тримання під вартою з огляду в тому числі на те, що заявникові загрожувало відносно суворе покарання.

ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину та тяжких корупційних злочинів, за вчинення яких передбачене покарання у вигляді позбавлення волі, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Крім того, у зв`язку із внесенням змін до статей 45, 69 та 75 КК України, у випадку засудження ОСОБА_6 за вчинення тяжких корупційних злочинів до нього може бути застосовано виключно покарання у виді реального позбавлення волі на строк до восьми років. Водночас санкція ч.1 ст. 255 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна.

За наведеного, враховуючи тяжкість покарання, яке передбачене законом за вчинення злочинів, які інкримінуються ОСОБА_6, обставини їх вчинення, наявність достатніх майнових ресурсів, що розширює можливості підозрюваного переховуватися за межами території України, слідчий суддя приходить до висновку про наявність високого ступеня ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Поряд з цим обґрунтованим визнається ризик здійснення впливу зі сторони підозрюваного, на свідків у провадженні, а також на інших підозрюваних, з метою схилити їх до зміни своїх показань в суді.

Прокурор наголошував, що ОСОБА_6 може особисто та опосередковано впливати на свідків у кримінальному провадженні, зокрема на колишніх та діючих службових осіб Чернівецької митниці, які перебували у підпорядкуванні ОСОБА_10 та ОСОБА_16, та організовували, як керівники, або безпосередньо здійснювали, як інспектори, митні формальності в інкримінованих випадках ввезення на митну територію України товарів з приховуванням від митного контролю. За доводами сторони обвинувачення, ОСОБА_6 може використати особисті з ними стосунки для впливу на цих осіб. А в умовах зацікавленості підозрюваного ОСОБА_6 у відверненні негативних наслідків, обумовлених притягненням його до кримінальної відповідальності, не будучи обмеженим у спілкуванні з ними, він може здійснювати вплив на них у різних формах (умовляння, погрози, підкуп тощо) з метою спонукання їх до ненадання показань, перекручування або спотворення відповідних обставин. Так само є ймовірність впливу ОСОБА_6 і на інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, з метою узгодження їх показань чи прийняття рішень про відмову від їх надання.

На думку слідчого судді, такі доводи сторони обвинувачення не є вочевидь необґрунтованими, тож такий ризик береться слідчим суддею до уваги.

За таких обставин зазначені в клопотанні детектива ризики, передбачені п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, на думку слідчого судді, знайшли своє підтвердження в ході дослідження матеріалів клопотання та не були спростовані стороною захисту.

До того ж, варто зазначити, що ризики слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Таким чином, за наведених вище обставин судом встановлено, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255 (в редакції до внесення змін Законом № 671-ІХ від 04.06.2020), ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 369 КК України, тобто у вчиненні особливо тяжкого та тяжких корупційних злочинів, наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_6, перебуваючи на волі, буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки на даний час останній перебуває за межами України, на територію України не повертається, оголошений у міжнародний розшук, використовуючи своє становище та авторитет, може незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні.

Водночас, слідчим суддею приймається до уваги те, що ОСОБА_6 виїхав за межі України, протягом тривалого часу не з`являється на виклики. Достатніх та переконливих підстав, які б перешкоджали йому з`явитися на виклики стороною захисту не наведено.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

У ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.

При цьому суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Кримінальний процесуальний закон передбачає, що відносно підозрюваного, який оголошений в міжнародний розшук, тобто, виїхав за межі України і не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора, слідчий суддя може обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Оцінивши в сукупності всі обставини на підставі наявних матеріалів, заслухавши прокурора, детектива та захисника, враховуючи наявність обґрунтованої підозри, встановленого факту оголошення підозрюваного ОСОБА_6 в міжнародний розшук, переховування останнього від органу досудового розслідування, встановлення в ході судового розгляду ризиків, передбачених п.п.1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає, що є підстави для обрання щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки інші більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, тож клопотання детектива підлягає задоволенню.

Варто додати, що висловлені в ухвалі слідчого судді висновки за результатами розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень (ст. 198 КПК України).

При цьому слідчий суддя звертає увагу, що у разі затримання ОСОБА_6 питання можливості застосування до нього обраного запобіжного заходу або його зміну на більш м`який запобіжний захід буде повторно розглядатися судом у встановленому законом порядку.

Положеннями ч. 6 ст. 193 КПК України встановлено порядок розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного.

Поряд з цим варто додати, що згідно з Інструкцією про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол, затвердженої спільним наказом МВС, ОГП, НАБУ,СБУ, ДБР, Мінфіну, Мінюсту від 17.08.2020 №613/380/93/228/414/510/2801/5, ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є одним із обов`язкових документів, на підставі якого уповноважений орган запитує публікацію Генеральним секретаріатом Інтерполу Червоного оповіщення щодо осіб, які розшукуються з метою їх затримання, арешту, обмеження свободи пересування та подальшої видачі (екстрадиції) в Україну.

Положеннями ст. 562 КПК України встановлено, що у разі якщо при зверненні за допомогою в іноземній державі необхідно виконати процесуальну дію, для проведення якої в Україні потрібен дозвіл прокурора або суду, така процесуальна дія потребує надання відповідного дозволу прокурором або судом у порядку, встановленому цим Кодексом, лише у разі, якщо це передбачено міжнародним договором або є обов`язковою умовою надання такого виду допомоги за законодавством запитуваної сторони. При цьому строк дії такого дозволу не обмежується, а належно засвідчена копія дозволу долучається до матеріалів запиту.

Аналіз норм ч. 6 ст. 193 КПК України свідчить, що у разі оголошення підозрюваного в міжнародний розшук, питання про обрання підозрюваному запобіжного заходу вирішуватиметься остаточно вже після його затримання та доставки до суду, тому строк дії ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного, якого оголошено в міжнародний розшук, триває до його затримання та доставки до суду і не обмежується строком, встановленим ч. 1 ст. 197 КПК України.

За наведеного, строк дії ухвали слідчого судді в такому випадку не обмежений, з огляду на положення ч. 2 ст. 562 КПК України.

Керуючись статтями 176-178, 183-184, 193, 194, 307, 309, 376 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити клопотання.

Обрати ОСОБА_6 ( ОСОБА_6, ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого має розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановити ухвалу.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1