Документ № 130735447

Справа № 991/5305/23

Провадження № 1-кп/991/72/23

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2025 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуючої судді ОСОБА_1,

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_4, ОСОБА_5,

прокурора ОСОБА_6, ОСОБА_7,

обвинуваченого ОСОБА_8,

захисника ОСОБА_9,

представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження ОСОБА_10,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52023000000000185, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.04.2023 за обвинуваченням

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Брянки Луганської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, з вищою юридичною освітою, директора ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », адвоката, засновника адвокатського бюро « ОСОБА_11 »; одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей; не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України,

та відносно юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження - товариства з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (адреса місцезнаходження: АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ),

ВСТАНОВИВ:

1. Рух кримінального провадження.

16.06.2023 до Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52023000000000185 від 20.04.2023 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи визначено колегією суддів у складі: головуючої судді ОСОБА_1, судді ОСОБА_2, судді ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 19.06.2023 в межах кримінального провадження призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 02.08.2023 було відмовлено у задоволенні клопотання представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження - адвоката ОСОБА_10 про повернення обвинувального акту.

Ухвалами суду від 02.08.2023 було відмовлено у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 та представника юридичної особи, щодо якої здійснюється кримінальне провадження - адвоката ОСОБА_10 про відвід прокурору ОСОБА_7 .

Під час підготовчого провадження захисником обвинуваченого подано до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду клопотання про направлення кримінального провадження № 52023000000000185 від 20.04.2023 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України, з Вищого антикорупційного суду до іншого суду.

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 28.08.2023 зазначене клопотання захисника було залишено без задоволення.

Ухвалою суду від 28.09.2023 обвинувальний акт було призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

2. Формулювання обвинувачення, яке пред`явлено ОСОБА_8 та визнано судом доведеним, та стаття (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає відповідальність за таке кримінальне правопорушення.

ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України, а саме в пропозиції та обіцянці надання неправомірної вигоди провідному юрисконсульту державного підприємства « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (далі також - ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 ») ОСОБА_12 у розмірі 1 568 470 грн. 00 коп., який погодився за таку вигоду вплинути на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави - в.о. генерального директора ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та в.о. Голови ІНФОРМАЦІЯ_5 (далі також - ІНФОРМАЦІЯ_6 ), яке вчинено ним від імені та в інтересах ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та яке полягає в тому, що після задоволення рішенням господарського суду від 31.05.2022 позову ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в господарській справі № 910/1128/20, ОСОБА_8, розуміючи, що апеляційний розгляд цієї справи, а також примусове виконання рішення щодо стягнення боргу з ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » потребують часу, враховуючи нагальну потребу підприємства в обігових коштах, вирішив домогтися добровільної та якнайшвидшої оплати ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » на користь ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за сервери, що поставлені за договором поставки, та понесені судові витрати.

Приблизно в період між датою задоволення господарським судом позову ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », 31.05.2022, та другою половиною серпня 2022 року у ОСОБА_8 виник злочинний умисел, спрямований на надання неправомірної вигоди ОСОБА_12 за здійснення ним впливу на осіб, уповноважених на виконання функцій держави, за прийняття ними з використанням наданого їм службового становища в інтересах ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » рішень щодо відмови від апеляційної скарги в судовій справі № 910/1128/20 та якнайшвидшої добровільної оплати на користь ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » грошових коштів за передане серверне обладнання. Зокрема, у згаданий період часу ОСОБА_8 неодноразово зустрічався та спілкувався телефоном із ОСОБА_12 стосовно способів вирішення спору між ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

У подальшому, 12.09.2022 о 18 годині 06 хвилин, під час зустрічі ОСОБА_8 та ОСОБА_12 поблизу АДРЕСА_4, біля магазину « ІНФОРМАЦІЯ_7 », ОСОБА_12 повідомив ОСОБА_8, що фінансовим планом ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » на 2022 рік передбачено фінансування, однак грошові кошти виділені на закупівлю нових систем зберігання даних, а не на погашення заборгованості за попередні роки, з огляду на що виплата коштів можлива лише за погодженням із Головою Держгеокадастру.

Після цього ОСОБА_8, усвідомлюючи, що генеральний директор ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » уповноважений прийняти рішення про відмову від апеляційної скарги, однак сплата грошових коштів не в примусовому порядку потребує погодження з Головою ІНФОРМАЦІЯ_6, бажаючи досягти свого злочинного наміру, діючи від імені та в інтересах ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розуміючи, що ОСОБА_12 в силу займаної посади має робочі відносини з Генеральним директором ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та Головою ІНФОРМАЦІЯ_6, висловив ОСОБА_12 пропозицію надати йому неправомірну вигоду у розмірі 1 000 000 грн. за вплив на прийняття керівником ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » рішення про відмову від апеляційної скарги в господарській справі № 910/1128/20 та про здійснення оплати на користь ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за передане серверне обладнання (що потребувало погодження ІНФОРМАЦІЯ_6 ), закріпивши такі умови в меморандумі про врегулювання спору між ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

При цьому ОСОБА_8 мав впевненість у тому, що досягнути своєї мети він може виключно завдяки впливу ОСОБА_12 на керівника ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 », яким на той час був ОСОБА_13, та на керівника ІНФОРМАЦІЯ_6, яким на той час був ОСОБА_14, які зважаючи на свої посади уповноважені приймати рішення в інтересах ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

Отримавши інформацію від ОСОБА_12 та усвідомлюючи, що сплата грошових коштів ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_8 » за поставлені сервери можлива лише за погодженням із ІНФОРМАЦІЯ_6, 23.09.2022 ОСОБА_8, будучи директором ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », від її імені направив до ІНФОРМАЦІЯ_6 та ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » лист від 23.09.2022 № 01/22-К-32, у якому пропонував закрити апеляційне провадження у господарській справі № 910/1128/20 та укласти меморандум між ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який би передбачав добровільну оплату ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » на користь ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за поставлені сервери, натомість ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » мала завершити налаштування поставлених серверів та організувати навчання персоналу державного підприємства. Прагнучи створити видимість економічної доцільності для ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » зазначених дій, у листі ОСОБА_8 вказав, що укладення меморандуму сприятиме виконанню завдань та функцій ІНФОРМАЦІЯ_6, а також зазначив переваги оплати за серверне обладнання, яке поставило ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » у 2019 році, перед новим обладнанням, яке може бути закуплене у 2022 році.

О 13 годині 56 хвилин 28.09.2022 ОСОБА_8 під час зустрічі з ОСОБА_12 біля будинку АДРЕСА_5, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, повторно висловив ОСОБА_12 пропозицію надати неправомірну вигоду в розмірі 1 000 000 грн за здійснення ним впливу на прийняття службовими особами рішень про відмову від апеляційної скарги та здійснення невідкладної оплати ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » серверного обладнання ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що могло бути здійснено за погодженням із ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Крім того, ОСОБА_8 запропонував ОСОБА_12 для документального оформлення домовленості про прийняття та оплату поставлених систем зберігання даних укласти між ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » меморандум, який би передбачав відмову ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від апеляційної скарги, а також здійснення оплати на користь ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » грошових коштів за поставлені сервери та судові витрати.

У подальшому, 05.10.2022, о 15 годині 12 хвилин ОСОБА_8 при зустрічі з ОСОБА_12 біля будинку АДРЕСА_5, діючи умисно, прагнучи досягнути остаточної домовленості про обсяг та строки вчинення службовими особами ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та ІНФОРМАЦІЯ_6 дій в інтересах ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », передав ОСОБА_12 текст проєкту меморандуму про врегулювання спору між ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який виник у зв`язку з поставкою серверів за договором поставки, який ОСОБА_12 у свою чергу мав підписати у виконувача обов`язків генерального директора ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 », продемонструвавши реальність свого впливу.

Згідно з текстом наданого ОСОБА_8 проєкту меморандуму ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » мало подати до ІНФОРМАЦІЯ_9 заяву про відмову від апеляційної скарги на рішення ІНФОРМАЦІЯ_10 від 31.05.2022 у справі № 910/1128/20, а також сплатити до 01.11.2022 на розрахунковий рахунок ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » 38 476 766,60 грн. як плату за виконання договору поставки від 18.12.2019 № 158/12.19-Т, суми судового збору та витрат на судову експертизу.

ОСОБА_8 під час цієї зустрічі повідомив, що він додатково до раніше озвученого розміру неправомірної вигоди в сумі 1 000 000 грн надасть неправомірну вигоду в розмірі компенсованого на користь ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » судового збору, який вказане підприємство сплатило за подання позову до ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 ». Оскільки документально підтверджений розмір судового збору, понесеного ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », становив 568 470 грн, загальний розмір пропонованої ОСОБА_8 неправомірної вигоди таким чином збільшився до 1 568 470 гривень.

Окрім того, під час цієї зустрічі ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_12, що першу частину неправомірної вигоди в розмірі 1 000 000 грн він надасть йому біля будівлі ІНФОРМАЦІЯ_9, що розташована за адресою: АДРЕСА_6, 18.10.2022 перед судовим засіданням у справі № 910/1128/20, розгляд якої призначений у цьому суді на 11 годину 20 хвилин, а другу частину в розмірі 568 470 грн, відповідно до понесених ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » витрат зі сплати судового збору, ? через кілька днів після перерахування на користь ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » 38 476 766,60 гривні.

Таким чином, ОСОБА_8, висловивши намір надати неправомірну вигоду із зазначенням часу, місця та способу, здійснив обіцянку надання неправомірної вигоди ОСОБА_12, який погодився за таку вигоду вплинути на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави.

О 16 годині 17 хвилин 13.10.2022 ОСОБА_8 під час зустрічі з ОСОБА_12 біля будинку АДРЕСА_5, продовжуючи злочинну діяльність, діючи умисно, підтвердив раніше висловлену ним обіцянку надати ОСОБА_12 неправомірну вигоду в розмірі 1 568 470 грн за здійснення впливу на службових осіб ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та ІНФОРМАЦІЯ_6 за відмову від апеляційної скарги та здійснення невідкладної оплати ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » за серверне обладнання ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_8 », а також уточнив час та місце її передачі, зазначивши, що першу частину неправомірної вигоди в розмірі 1 000 000 грн він передасть о 10 годині 00 хвилин 18.10.2022 року у приміщенні кафе « ІНФОРМАЦІЯ_11 » за адресою: АДРЕСА_7, а другу частину в розмірі 568 470 грн - через один або два дні після перерахування на користь ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » повної суми боргу за поставлені сервери, яка становила 38 476 766,60 гривні.

У подальшому, 17.10.2022 о 15 годині 11 хвилин, ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_12 шляхом надіслання повідомлення в месенджері «Telegram» про те, що на цей час є фінансові труднощі, а тому неправомірна вигода не буде надана.

Таким чином, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України, а саме у висловленні пропозиції та обіцянки надання неправомірної вигоди особі, яка погоджується за таку вигоду вплинути на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, яке вчинено ним від імені та в інтересах ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

3. Правова оцінка судом положень закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачено відповідальність за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України.

У ч. 1 ст. 369-2 КК України передбачено кримінальну відповідальність за зловживання впливом, а саме за пропозицію, обіцянку або надання неправомірної вигоди особі, яка пропонує чи обіцяє (погоджується) за таку вигоду або за надання такої вигоди третій особі вплинути на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Згідно примітки до ст. 369-2 КК України особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, є особи, визначені у пункті 1, підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 3 Закону України "Про запобігання корупції", а також службові особи, визначені у частині четвертій статті 18 цього Кодексу.

Таким чином, приписами ч. 1 ст. 369-2 КК України передбачено кримінальну відповідальність за вчинення активного підкупу.

Суб`єкт вказаного кримінального правопорушення є загальним, тобто фізична осудна особа, яка досягла віку, з якого настає кримінальна відповідальність.

При цьому суб`єктом пасивного підкупу (особою, яка за надання неправомірної вигоди погоджується здійснити зловживання впливом) може бути будь-яка особа, яка в уяві того, хто здійснює активний підкуп, здатна здійснити реальний вплив на особу, уповноважену на виконання функцій держави чи місцевого самоврядування (постанова ККС ВС від 29.03.2021 року у справі № 554/5090/16-к; провадження № 51-1878кмо20).

Суб`єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, за якого суб`єкт активного підкупу усвідомлює, що здійснює підкуп суб`єкта пасивного підкупу, який, на переконання суб`єкта активного підкупу, має реальну можливість впливу на особу, уповноважену на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Об`єктивна сторона злочину характеризується наявністю альтернативно визначених дій суб`єкта активного підкупу по відношенню до суб`єкта пасивного підкупу: 1) пропозиція надати суб`єкту пасивного підкупу або третій особі неправомірну вигоду; 2) обіцянка надати суб`єкту пасивного підкупу або третій особі неправомірну вигоду; 3) надання суб`єкту пасивного підкупу або третій особі неправомірної вигоди.

Зміст дій, які полягають у пропозиції та обіцянці надання неправомірної вигоди, розкривається у ч. 3 Примітки до ст. 354 КК України. Так, згідно вказаного нормативного припису під пропозицією у статтях 354, 368, 368-3 - 370 слід розуміти висловлення працівнику підприємства, установи чи організації, особі, яка надає публічні послуги, або службовій особі наміру про надання неправомірної вигоди, а під обіцянкою - висловлення такого наміру з повідомленням про час, місце, спосіб надання неправомірної вигоди.

При вчиненні всіх зазначених дій неправомірна вигода має спеціальне призначення - пропонується, обіцяється або надається за зловживання впливом, тобто за здійснення суб`єктом пасивного підкупу впливу на особу, уповноважену на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Отже, дії особи щодо пропозиції, обіцянки або надання неправомірної вигоди мають обумовлений характер, оскільки неправомірна вигода фактично обмінюється на зловживання впливом.

Поняттям впливу охоплюється в тому числі використання дружніх, родинних, особистих стосунків з особою, уповноваженою на виконання функцій держави, тощо. В контексті визначення ознак передбаченого цією нормою складу злочину зміст поняття «вплив» законодавець жодним чином не обмежує лише «впливом з використанням влади або службового становища», який є лише одним із способів вчинення цього злочину. Такий вплив, зокрема, полягає в тому, що службова особа завдяки своєму становищу вживає заходів до вчинення дій іншими особами (непідпорядкованими їй і які не перебувають від неї в службовій залежності), де використовує службовий авторитет, свої зв`язки зі службовими особами, інші можливості, обумовлені займаною посадою (постанова ККС ВС від 29.03.2021 року у справі № 554/5090/16-к; провадження № 51-1878кмо20).

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 369-2 КК України, має усічений склад для діянь у формі пропозиції, обіцянки неправомірної вигоди та вважається закінченим: 1) якщо ініціатором був суб`єкт активного підкупу, то з моменту надання суб`єктом пасивного підкупу згоди вчинити зловживання впливом в обмін на неправомірну вигоду; 2) якщо ініціатором був суб`єкт пасивного підкупу, то з моменту доведення суб`єктом активного підкупу до відома суб`єкта пасивного підкупу змісту пропозиції, обіцянки надання неправомірної вигоди за здійснення зловживання впливом. Діяння у формі надання неправомірної вигоди має формальний склад правопорушення та вважається закінченим з моменту одержання суб`єктом пасивного підкупу хоча б частини неправомірної вигоди.

Для об`єктивної сторони цього злочину не має обов`язкового значення, щоб суб`єкт пасивного підкупу фактично здійснив вплив на особу, уповноважену на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Поведінка суб`єкта активного підкупу, хоча і спрямована щодо особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, однак власні дії такої особи не охоплюються положеннями ч. 1 ст. 369-2 КК України, і цілком можливо, що така особа навіть може не здогадуватися про те, що інші особи розраховують на її сприяння чи обіцяють його. Крім того, для кваліфікації за ст. 369-2 КК України не є необхідним встановлення персональних даних такої особи, оскільки такі відомості не становлять обов`язкової ознаки об`єктивної сторони складу цього злочину. Тобто, здійснення впливу на таку особу перебуває поза межами складу зазначеного злочину

Суб`єкт пасивного підкупу, перебуває в становищі стороннього, не може приймати рішення самостійно, однак неналежним чином використовує свій реальний або стверджувальний вплив на інших осіб. При цьому на кваліфікацію за ст. 369-2 КК України не впливає коли було здійснено вплив (до чи після одержання неправомірної вигоди) та чи мав суб`єкт пасивного підкупу реальну можливість здійснювати відповідний вплив.

Таким чином, вплив суб`єкта пасивного підкупу може бути як реальним, так і удаваним, але кримінальна відповідальність за зловживання впливом може наставати незалежно від того, чи такий вплив здійснюється, чи буде він насправді здійснюватися і чи суб`єкт пасивного підкупу взагалі спроможний здійснити такий вплив. При цьому в уявленні суб`єкта активного підкупу можливість такого підкупу має бути реальною, у тому числі, але не виключно, внаслідок запевнення його з боку суб`єкта пасивного підкупу.

4. Правова позиція сторони обвинувачення

Правова позиція сторони обвинувачення відображена в обвинувальному акті, що був складений детективом четвертого відділу детективів четвертого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_15 та затверджений 15.06.2023 прокурором п`ятого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 .

У судових дебатах прокурор стверджував, що ОСОБА_8, будучи уповноваженою особою ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (її директором), діючи від імені та в інтересах цієї юридичної особи, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 369-2 КК України. На переконання сторони обвинувачення ОСОБА_8 вчинив дії, які полягають в пропозиції та обіцянці надання неправомірної вигоди службовій особі ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ОСОБА_12 у розмірі 1 568 470 грн, який погодився за таку вигоду вплинути на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування - в.о. Генерального директора ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та в.о. Голови ІНФОРМАЦІЯ_6 . Вказане рішення полягало в тому, що після задоволення господарським судом позову ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », 31.05.2022, ОСОБА_8, розуміючи, що апеляційний розгляд цієї справи, а також примусове виконання рішення щодо стягнення боргу з ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » потребують часу, враховуючи нагальну потребу підприємства в обігових коштах, вирішив домогтися відмови ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від апеляційної скарги в межах господарської справи № 910/1128/20 та добровільної і найшвидшої оплати ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » на користь ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » вартості серверів, що поставлені за договором поставки, та понесених судових витрат.

Враховуючи, що ОСОБА_8 пропонував та обіцяв ОСОБА_12 надати неправомірну вигоду за здійснення останнім впливу на в.о. Генерального директора ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та в.о. Голови ІНФОРМАЦІЯ_6 за прийняття рішень про відмову ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (відповідача) від апеляційної скарги у господарській справі № 910/1128/20, в якій іншою стороною (позивачем) було ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », та за якнайшвидшу сплату на користь ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » грошових коштів у розмірі 38 476 766,60 грн, то дії ОСОБА_8 були спрямовані на створення умов для отримання ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » неправомірної вигоди. Створення умов для отримання юридичною особою неправомірної вигоди відповідно до примітки 2 до ст. 96-3 КК України свідчить про вчинення кримінального правопорушення в інтересах юридичної особи та є підставою для застосування заходів кримінально-правового характеру відносно останньої.

Прокурор вважав, що стороною обвинувачення надано та судом досліджено достатньо доказів для встановлення наявності в діях ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України. Досліджені докази є належними, достовірними, допустимими та достатніми для доведення винуватості ОСОБА_8 . Докази сторони обвинувачення не викликають сумніву у їх достовірності, оскільки взаємно підтверджуються, узгоджуються між собою, а також оскільки здобуті у встановленому законом порядку та є об`єктивними.

Прокурор підтвердив, що усі досліджені докази відкриті стороною обвинувачення стороні захисту у порядку ст. 290 КПК України завчасно, відтак сторона захисту мала достатній час і можливості, щоб підготуватися до захисту, спростування доказів та обґрунтування своєї позиції. Досудове розслідування кримінального провадження здійснювалося відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства. Усі слідчі та процесуальні дії проводилися уповноваженими особами в порядку, передбаченому КПК України. Внаслідок цього заперечення сторони захисту проти належності та допустимості окремих доказів є необґрунтованими.

На думку прокурора, заперечення обвинуваченим ОСОБА_8 своєї вини, висунуті доводи захисту не спростовують сформульованого та висунутого обвинувачення, оскільки показання ОСОБА_8 та заперечення сторони захисту суперечать встановленим у справі обставинам. Сукупність досліджених під час судового розгляду доказів, зокрема, показань свідків, матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій, інших документів кримінального провадження, дає можливість констатувати, що ОСОБА_8 запропонував та пообіцяв неправомірну вигоду ОСОБА_12 як службовій особі ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 », розуміючи та усвідомлюючи, що можливостей ОСОБА_12 було достатньо для забезпечення прийняття потрібного рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, а саме: директором ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » - рішення щодо добровільної відмови від апеляційної скарги, а керівником ІНФОРМАЦІЯ_6 - рішення про погодження перерозподілу бюджетних коштів, виділених ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » на капітальні видатки, для погашення заборгованості перед ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

Доводи захисту щодо провокації ОСОБА_8 на вчинення злочину прокурор вважав неспроможними, оскільки з досліджених матеріалів кримінального провадження вбачається, що орган досудового розслідування лише приєднався до здійснення розслідування кримінального правопорушення. Весь процес спілкування ОСОБА_8 та ОСОБА_12 був би неможливий без ініціативи та бажання ОСОБА_8, що були продиктовані усвідомленням можливості впливу ОСОБА_12 на посадових осіб для прийняття ними рішення на користь ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». У свою чергу, поведінка ОСОБА_12 повністю зумовлена діями ОСОБА_8 та є відповіддю на ініціативи останнього.

Прокурор просив визнати ОСОБА_8 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України. При призначенні покарання врахувати відсутність обставин, які б пом`якшували або обтяжували покарання, а також врахувати, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 369-2 КК України, є нетяжким злочином, що був вчинений ОСОБА_8 з прямим умислом шляхом вчинення всіх дій, що становлять об`єктивну сторону інкримінованого правопорушення. Крім того, прокурор просив врахувати, що діями ОСОБА_8 було завдано шкоду з приводу забезпечення рівних можливостей суб`єктів у сфері господарських відносин, що могло завдати збитків державі.

З урахуванням цього прокурор наполягав на призначенні ОСОБА_8 покарання у виді обмеження волі строком на два роки та застосуванні відносно ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » заходу кримінально-правового характеру у виді штрафу в розмірі двадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 000 грн. Питання розподілу процесуальних витрат та правової долі речових доказів вирішити відповідно до вимог процесуального законодавства.

До моменту набрання вироком законної сили прокурор просив застосувати відносно ОСОБА_8 запобіжний захід у виді особистого зобов`язання з покладенням на нього наступних обов`язків: повідомляти суд про зміну місця роботи, місця проживання; не виїжджати за межі території України; здати на зберігання до відповідних органів влади всі документи, що дають право виїзду за кордон.

5. Правова позиція сторони захисту

Під час судового розгляду ОСОБА_8 заявив про свою невинуватість, зазначивши про відсутність в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України, оскільки ніколи та за жодних обставин не пропонував, не обіцяв та не надавав неправомірної вигоди ані ОСОБА_12 за здійснення ним впливу на керівництво ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та ІНФОРМАЦІЯ_6 з метою прийняття ними рішення на користь ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », ані будь-якому іншому представнику ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та ІНФОРМАЦІЯ_6 з тією ж самою метою. ОСОБА_8 був переконаний, що ОСОБА_12 в силу займаної посади, службового становища, своїх професійних, особистих та інших зв`язків не мав і не може мати будь-якого реального впливу на ситуацію, що склалася між ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » щодо виконання договору поставки № 158/12.19-Т від 18.12.2019, і тим більше не може мати будь-якого реального впливу на керівництво ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та ІНФОРМАЦІЯ_6 . При цьому навіть якщо припустити реальну можливість впливу ОСОБА_12 на керівництво ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та ІНФОРМАЦІЯ_6, то ОСОБА_8 був переконаний, що такого впливу було недостатньо для прийняття рішення на користь ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », оскільки ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » у 2022 році не мало фінансової можливості сплатити грошові кошти на суму 38 млн грн на користь ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з метою виконання договору поставки № 158/12.19-Т від 18.12.2019 та рішення ІНФОРМАЦІЯ_10 від 31.05.2022 у справі № 910/1128/20. На підтвердження своєї невинуватості ОСОБА_8 також надав показання, зміст яких викладено у п. 6.2 цього вироку.

З урахуванням вищевикладеного ОСОБА_8, стверджуючи про свою невинуватість у вчиненні правопорушення, відсутність в його діях складу інкримінованого правопорушення, а також про недопустимість доказів, здобутих у тому числі внаслідок провокативних дій ОСОБА_12, наполягав на необхідності ухвалення судом виправдувального вироку.

Додатково до цього захисником ОСОБА_9 висловлено позицію сторони захисту, згідно з якою пред`явлене ОСОБА_8 обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України, є необґрунтованим, безпідставним та надуманим, а також таким, що ґрунтується на недопустимих доказах, здобутих у тому числі внаслідок провокації злочину. Обґрунтовуючи свою позицію, захисник ОСОБА_9 звернув увагу на: 1) непідслідність даного кримінального провадження Національному антикорупційному бюро України та Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі і, як наслідок, непідсудність Вищому антикорупційному суду; 2) наслідки порушення підслідності та підсудності, якими є недопустимість доказів та незаконність остаточного судового рішення як такого, що прийнято з істотним порушенням вимог кримінального процесуального законодавства; 3) необґрунтованість та недоведеність пред`явленого обвинувачення у вчиненні інкримінованого правопорушення; 4) відсутність в діях ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України, та неправильність тлумачення стороною обвинувачення складу цього правопорушення; 5) недопустимість доказів, зібраних стороною обвинувачення та покладених в основу пред`явленого обвинувачення.

1. Стверджуючи про порушення правил підслідності та підсудності, сторона захисту зазначала, що ані кримінальне провадження № 52022000000000243 від 05.09.2022 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ані кримінальне провадження № 52022000000000254 від 07.09.2022 за фактом вчинення кримінального правопорушення з попередньою правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 369 КК України, що у подальшому були об`єднанні в одне кримінальне провадження № 52022000000000243, а також кримінальне провадження № 52023000000000185 від 20.04.2023 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України, що було виділено з об`єднаного кримінального провадження та передано на розгляд суду з обвинувальним актом щодо ОСОБА_8, не були підслідні НАБУ, а відповідно не були підсудні Вищому антикорупційному суду.

В обґрунтування своїх заперечень сторона захисту посилалася на те, що кримінальне провадження № 52022000000000243 є штучно створеним, оскільки саме за допомогою нього правоохоронні органи розпочали кримінально-правове переслідування ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та ОСОБА_8 . У цьому кримінальному провадженні не проводилося жодних слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, окрім тих, що сприяли початку кримінального провадження № 52022000000000254 відносно ОСОБА_8 . Хоча фактичні обставини, за якими було розпочато кримінальне провадження № 52022000000000243, вказували на можливу причетність до вчинення правопорушення також інших осіб, зокрема, службових осіб ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 », ІНФОРМАЦІЯ_6, ці особи не стали учасниками будь-якого кримінального провадження.

Після початку кримінального провадження № 52022000000000254 та його об`єднання з кримінальним провадженням № 52022000000000243 все досудове розслідування здійснювалося лише відносно ОСОБА_8 і не було спрямоване на розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, з якого і було розпочато весь кримінальний процес. Після виділення з об`єднаного кримінального провадження матеріалів провадження № 52023000000000185, які з обвинувальним актом відносно ОСОБА_8 було передано на розгляд ІНФОРМАЦІЯ_12, досудове розслідування в межах об`єднаного кримінального провадження № 52022000000000243 фактично припинилося.

Крім того, сторона захисту звертає увагу на суперечності, неточності, неузгодженість фактичних обставин, які стали підставою для реєстрації кримінального провадження № 52022000000000243, на відсутність в цих обставинах ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. Також сторона захисту вважає, що фактичні обставини, щодо яких було розпочато кримінальне провадження № 52022000000000243, не вказували на наявність умов, передбачених п. 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України, а відповідно не давали НАБУ правових підстав для проведення досудового розслідування.

Сторона захисту також вважає безпідставним початок кримінального провадження № 52022000000000254, звертає увагу на непослідовність та суперечливість позиції сторони обвинувачення в частині визначення попередньої правової кваліфікації кримінального правопорушення, щодо якого здійснювалося це кримінальне провадження. Аналогічно до кримінального провадження № 52022000000000243 сторона захисту переконана, що фактичні обставини, щодо яких було розпочато кримінальне провадження № 52022000000000254, не вказували на наявність умов, передбачених п. 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України, а відповідно не давали НАБУ правових підстав для проведення досудового розслідування.

На думку сторони захисту, зміна правової кваліфікації дій ОСОБА_8 з ч. 1 ст. 369 КК України на ч. 1 ст. 369-2 КК України за результатами проведення досудового розслідування в межах об`єднаного кримінального провадження № 52022000000000243 не виправило допущених порушень правил підслідності, що мали місце як в об`єднаному кримінальному провадженні № 52022000000000243, так і у виділеному з нього провадженні № 52023000000000185, що було направлено до ІНФОРМАЦІЯ_12 . Оскільки інкриміновані ОСОБА_8 обставини вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України, не вказують на наявність умов, передбачених п. 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України, то виділене кримінальне провадження № 52023000000000185 так само не було підслідне НАБУ та з самого початку не могло розглядатися ІНФОРМАЦІЯ_13 .

Відсутність умов, передбачених п. 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України, щодо правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 та ч. 3 ст. 369, ч. 1 ст. 369-2 КК України, сторона захисту пов`язує з тим, що: 1) ОСОБА_8 не є суб`єктом, перелік яких наведено у п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК; 2) п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України щодо кримінальних правопорушень, передбачених ст. 369, 369-2 КК України, вимагає також врахування суб`єктного критерію, під який ОСОБА_8 не підпадає; 3) ОСОБА_13 та ОСОБА_14 не є службовими особами, про яких йдеться у п. 3 ч. 5 ст. 216 КПК України, оскільки злочинний вплив на них не здійснювався і не міг бути здійснений, а на момент досліджуваних подій вони були не директором та головою ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та ІНФОРМАЦІЯ_6 відповідно, а лише виконуючими обов`язки директора та голови.

2. Враховуючи вищевикладене, сторона захисту вважала, що проведення досудового розслідування неуповноваженим суб`єктом свідчить про порушення належної правової процедури, оцінюється як істотне порушення прав, свобод обвинуваченого та безумовно призводить до визнання всіх зібраних доказів недопустимими. У свою чергу, порушення правил підсудності кримінального провадження, на що сторона захисту звертала увагу ще на підготовчому провадженні, вказує на істотне порушення вимог кримінального процесуального законодавства, яке може призвести до незаконності остаточного судового рішення.

На підтвердження своєї позиції захисником було наведено судову практику, зокрема, постанови ККС ВС від 14.04.2020 у справі № 761/34909/17, від 24.05.2021 у справі № 640/5023/19, від 30.09.2020 у справі № 369/1118/16-к.

3. Вказуючи на необґрунтованість та недоведеність пред`явленого ОСОБА_8 обвинувачення, сторона захисту неодноразово акцентувала увагу на тому, що ОСОБА_12 не мав та не міг мати реального впливу на керівництво ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та ІНФОРМАЦІЯ_6 з метою прийняття ними рішення на користь ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Сторона захисту також звернула увагу на те, що у 2022 році ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » не отримувало фінансування в обсязі, який був би достатнім для виконання зобов`язання за договором поставки № 158/12.19-Т від 18.12.2019 та рішення ІНФОРМАЦІЯ_10 від 31.05.2022 у справі № 910/1128/20, а тому навіть при відмові ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » не змогло б отримати належні йому на достатній правовій підставі грошові кошти. Це також вказує на неможливість перерозподілу бюджетних коштів, оскільки останніх взагалі не було в обсязі, достатньому для цих цілей.

Захист стверджував, що навіть якщо припустити наявність у ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » у 2022 році фінансових ресурсів для виконання зобов`язання перед ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », то впливу на керівництво ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та ІНФОРМАЦІЯ_6 було недостатньо для прийняття рішення на користь ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », оскільки процедура виділення бюджетних коштів на потреби ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та їх перерозподілу вимагає отримання погодження не тільки голови ІНФОРМАЦІЯ_6, але і ІНФОРМАЦІЯ_14 та ІНФОРМАЦІЯ_15 . У зв`язку з цим для досягнення начебто протиправного умислу ОСОБА_8 потрібен був вплив також на керівництво ІНФОРМАЦІЯ_14 та ІНФОРМАЦІЯ_15, але ОСОБА_12 не міг забезпечити здійснення будь-якого впливу, що ОСОБА_8 однозначно усвідомлював.

Сторона захисту також зазначила, що ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » є самостійною юридичною особою, яка здійснює власну незалежну господарську діяльність, має свої права та обов`язки як суб`єкт права і не перебуває у підпорядкуванні/залежності від будь-якого органу влади. У зв`язку з цим ІНФОРМАЦІЯ_6 жодним чином не міг впливати та визначати діяльність ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 ».

У цьому аспекті сторона захисту посилалась також на невизначеність меж пред`явленого обвинувачення, оскільки сторона обвинувачення не змогла визначитися з правовою оцінкою начебто протиправних дій ОСОБА_8, розміром неправомірної вигоди, суб`єктів її отримання, способами та можливістю ОСОБА_12 хоч якось вплинути на ситуацію, що виникла між ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

На переконання сторони захисту, стороною обвинувачення не надано достатньої сукупності належних, допустимих, достовірних доказів, які б поза розумним сумнівом вказували на вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України. Натомість з наданих прокурором доказів вбачається, що ОСОБА_8 у незаборонений законом спосіб (шляхом ведення переговорів) намагався досягнути мирного врегулювання спору між ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 ». У зв`язку з цим пред`явлене ОСОБА_8 обвинувачення є обвинуваченням за наміри, за переговорний процес між двома представниками юридичних осіб та за гіпотетичне обговорення можливих варіантів врегулювання спору між підприємствами.

У зв`язку з цим сторона захисту вказувала не тільки на відсутність в діях ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України, але і на відсутність події кримінального правопорушення як такої.

4. Стверджуючи про відсутність в діях ОСОБА_8 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України, сторона захисту вказала на необхідність застосування правильного підходу до тлумачення диспозиції цієї кримінально-правової норми. Сторона захисту вважає, що зловживання впливом пов`язано з використанням суб`єктом пасивного підкупу своєї влади, службового становища, про що, зокрема, було вказано у постанові ККС від 26.06.2018 у справі № 359/1848/15-к. Тобто йдеться про зловживання впливом, який державна посадова особа має у зв`язку зі своєю посадою або службовим становищем. Така позиція узгоджується з міжнародними правовими актами, які стали підставою для імплементації відповідальності за зловживання впливом у національне законодавство.

На думку захисту, у ст. 369-2 КК України йдеться саме про осіб, які мають можливість впливу завдяки наявності службових чи професійних повноважень і використовують їх для вчинення протиправних дій з метою отримання неправомірної вигоди. Відповідальність за зловживання впливом має наставати лише за умови, що дії службової особи (у даному випадку дії ОСОБА_12 ) були зумовлені її службовим становищем і пов`язані з її владними чи службовими повноваженнями. Якщо такого зв`язку не встановлено, то дії за наявності для того відповідних підстав можуть кваліфікуватися за іншими статтями. Поняття зловживання впливом обмежує коло його суб`єктів особами, які мають обумовлений службовим чи професійним становищем вплив на особу, уповноважену на виконання функцій держави. Вказівка в нормі лише на вплив, а не на зловживання впливом не змінює розуміння цієї норми, оскільки про зловживання впливом зазначено у назві статті, яка відображає сутність дій, за які передбачено кримінальну відповідальність.

З урахуванням вищевикладеного, захисник виснував, що суб`єктами пасивного підкупу можуть бути лише службові особи та особи, які надають публічні послуги, що здатні впливати на осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, шляхом використання можливостей, пов`язаних з посадою, службовим становищем. Протилежне тлумачення ч. 1 ст. 369-2 КК України призводить до безпідставного розширення меж відповідальності та складу цього правопорушення, а відповідно призводить до порушення принципу презумпції невинуватості.

Крім того, сторона захисту вкотре звернула увагу на те, що вплив суб`єкта пасивного підкупу повинен бути реальним, а не удаваним, на підтвердження чого було вказано на постанову ККС ВС від 29.03.2021 у справі № 554/5090/16-к.

На переконання захисту, з наданих стороною обвинувачення доказів вбачається, що ОСОБА_12 в силу займаної посади та службового становища не міг реально впливати на керівництво ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та ІНФОРМАЦІЯ_6, і взагалі виконував роль посередника у спілкуванні ОСОБА_8 з керівництвом ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 », тобто не приймав і не міг самостійно приймати будь-які рішення, впливати на вирішення виниклої ситуації.

Оскільки ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » у будь-якому випадку не могло сплатити 38 млн грн на користь ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », то у ОСОБА_8 не могло існувати будь-якого прямого умислу на пришвидшення оплати ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » за поставлені сервери. Крім того, ОСОБА_8 усвідомлював неможливість впливу ОСОБА_12 на керівництво ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та ІНФОРМАЦІЯ_6, а також недостатність навіть його уявного впливу для прийняття рішення на користь ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

З урахуванням вищевикладеного, сторона захисту стверджувала про недоведеність наявності в діях ОСОБА_8 об`єктивної та суб`єктивної сторін складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України.

5. Обґрунтовуючи недопустимість доказів сторони обвинувачення, сторона захисту продублювала власні доводи та міркування, що були викладені у поданих під час судового розгляду клопотаннях про визнання доказів неналежними та недопустимими (перелік клопотань наведено у п. 6.6.1 цього вироку).

З урахуванням вищевикладеного захисник ОСОБА_9, стверджуючи про невинуватість ОСОБА_8 у вчиненні правопорушення, відсутність в його діях складу інкримінованого правопорушення, а також про недопустимість доказів, здобутих у тому числі внаслідок провокативних дій ОСОБА_12, наполягав на необхідності ухвалення судом виправдувального вироку.

Правова позиція представника товариства з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_2 », щодо якого здійснюється кримінальне провадження, - адвоката ОСОБА_10 .

Представником ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » заперечено наявність підстав для застосування заходів кримінально-правового характеру відносно юридичної особи, оскільки обвинувачення товариства у вчиненні його уповноваженою особою кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України, є необґрунтованим, недоведеним та являє собою реалізацію цілеспрямованого наміру на криміналізацію господарської діяльності добропорядної юридичної особи.

Адвокат ОСОБА_10 переконана, що стороною обвинувачення допущено фундаментальну правову помилку, яка призвела до початку кримінального провадження відносно ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Зміст цієї помилки полягає в тому, що ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » внаслідок вчинення ОСОБА_8 інкримінованого правопорушення нібито мала отримати неправомірну вигоду в розмірі вартості поставленого на користь ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » серверного обладнання. У цей же час, ОСОБА_8 пред`явлено обвинувачення у нібито пропозиції та обіцянці неправомірної вигоди ОСОБА_12 за відмову ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від апеляційної скарги на рішення ІНФОРМАЦІЯ_10 від 31.05.2022 у справі № 910/1128/20, яким вартість поставленого обладнання у повному розмірі була стягнута з ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » на користь ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

Тобто, на думку представника юридичної особи, сторона обвинувачення помилково та безпідставно ототожнює неправомірну вигоду з сумою грошових коштів, яка була присуджена судовим рішенням.

ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » у відносинах з ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » не прагнуло отримати будь-яку неправомірну вигоду, на відміну від реалізації свого права, передбаченого договором поставки № 158/12.19-Т від 18.12.2019 - отримання оплати вартості поставленого серверного обладнання. Відповідно всі дії уповноваженої особи ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », ОСОБА_8, були направлені виключно на реалізацію законного, договірного права товариства, а не отримання незаконних грошових коштів.

На думку адвоката ОСОБА_10, якщо за таких обставин юридична особа оголошується вигодонабувачем неправомірної вигоди від корупційного злочину, то це означає, що будь-який господарський спір може бути розцінений як злочин, що, у свою чергу, створює загрозу для правової системи загалом.

За обставин даної справи ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » є потерпілою особою, оскільки саме це товариство протиправно не допускали до тендерних закупівель, оголошених ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 », саме цьому товариству створювалися штучні перешкоди у виконанні виграного тендеру, що призвело до необхідності ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » доказувати очевидне - право вимагати оплати за товар, що був поставлений у відповідності до вимог закону та договору.

Представником ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з тих самих підстав, що і стороною захисту, також наголошено на тому, що 1) дане кримінальне провадження було непідслідне НАБУ та непідсудне Вищому антикорупційному суду, 2) докази, зібрані неуповноваженим органом досудового розслідування з порушенням правил підслідності, є недопустимими. Окремо адвокатом ОСОБА_10 було акцентовано увагу на неповідомленні ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » про початок кримінального провадження.

На переконання представника юридичної особи, аналіз усіх фактичних обставин, документів, а також позиції сторін безумовно свідчить про те, що ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » у своїй діяльності діяло виключно у межах правового поля, добросовісно реалізовувало свої права як учасника публічної закупівлі та як постачальника відповідно до укладеного договору, та не вчиняло жодних дій, які б свідчили про намір отримати неправомірну вигоду чи діяти всупереч закону.

Також адвокатом ОСОБА_10 було наголошено на тому, що грошові кошти в розмірі 38 476 766,60 грн, які ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » мали бути сплачені на користь ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за рішенням суду не є і не можуть бути предметом неправомірної вигоди, а обвинувальний акт та матеріали судової справи не містять жодних фактичних обставин, які б давали підстави стверджувати навіть про намір ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » чи ОСОБА_8 отримати на свою користь якісь грошові кошти без належних на те правових підстав.

Підсумовуючи представником юридичної особи було зазначено, що ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » не може бути притягнуто до кримінально-правової відповідальності за діяння, інкриміновані в обвинувальному акті, оскільки, по-перше, не доведено вчинення злочину, передбаченого ст. 369-2 КК України, через відсутність об`єктивної сторони злочину та самої події злочину, а, по-друге, всі дії ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » як юридичної особи були законними, обґрунтованими та спрямованими на захист порушених прав, що підтверджено рішенням господарського суду.

6. Досліджені судом докази та встановлені з них фактичні обставини.

6.1. Стандарти доказування, що застосовуються судом.

Згідно вимог ст. 94 КПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке є основою для прийняття процесуальних рішень у кримінальному провадженні. Оцінка доказів за внутрішнім переконанням віддзеркалює незалежність суду у здійсненні процесуальних функцій, оскільки за своїм змістом є впевненістю в тому, що судом надано правильну оцінку процесуальним джерелам доказів, засобам доказування і встановленим фактам, і що ухвалений із дотриманням правил ст. 94 КПК України висновок щодо питань, які поставлені перед судом в кримінальному провадженні його учасниками, є правильним в контексті стандарту доведення поза розумним сумнівом винуватості (невинуватості) особи у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення (Постанова ККС ВС від 02.12.2022 року у справі № 758/1780/17; провадження № 51-4254 км 21).

Судовою практикою ЄСПЛ передбачено, що «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).

Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

Такий стандарт доказування передбачає, що сумнів не повинен бути суто умоглядним, а має ґрунтуватися на недоведеності важливих для справи обставин або певних установлених судом обставинах, що дає підстави припускати такий розвиток подій, який суперечить версії обвинувачення.

У Постанові ККС ВС від 21.02.2018 року у справі № 701/613/16-к було зроблено висновок, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

З іншого боку, для дотримання цього стандарту недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред`явленим обвинуваченням (постанови Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 688/788/15-к, від 08 жовтня 2019 року у справі № 195/1563/16-к, від 21 січня 2020 року у справі № 754/17019/17, від 16 вересня 2020 року у справі № 760/23459/17 та ін.).

Таким чином, суди повинні ретельно перевіряти доводи сторони захисту щодо достовірності і допустимості доказів та встановлених на їх підставі фактичних обставин, які аргументовано ставлять під сумнів версію сторони обвинувачення. При цьому суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків (ч. 6 ст. 22 КПК України).

6.2. Показання обвинуваченого ОСОБА_8

ОСОБА_8 зазначив, що у 2017 році працевлаштувався юристом до адвокатського об`єднання « ІНФОРМАЦІЯ_16 ». У 2018 році адвокатське об`єднання почало надавати правові послуги ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з різних юридичних питань та в різних галузях права. Тоді ОСОБА_8 вперше познайомився з представниками ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та був залучений до здійснення юридичного супроводу цього товариства.

Пізніше, коли ОСОБА_8 отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, то почав надавати правові послуги ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від власного імені. Основною справою, якою займався обвинувачений, було кримінальне провадження № 42017000000001155 від 13 квітня 2017 року, досудове розслідування в якому здійснювалося детективами НАБУ, а оперативний супровід - працівниками ІНФОРМАЦІЯ_17 . Саме кримінальне провадження стосувалося обставин виконання ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » укладеного з Державною судовою адміністрацією України договору поставки аудіо, відеозаписувальної техніки, яка використовувалася при фіксації судових засідань. Головним досягненням ОСОБА_8, як адвоката, в межах вказаного кримінального провадження було визнання судом тих обставин, що кримінальне провадження фактично здійснюється відносно ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

Після цього моменту представники правоохоронних органів, зокрема, НАБУ, САП, на переконання ОСОБА_8, почали кримінально-правове переслідування як його безпосередньо, так і ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », почали «закидувати» всім, чим можна. Так, з кримінального провадження № 42017000000001155 від 13 квітня 2017 року в окреме провадження виділили матеріали за одним з епізодів, почали викликати ОСОБА_8 на допит в якості свідка тощо. ОСОБА_8 відмовлявся давати показання, оскільки був представником ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » і це могло призвести до розголошення адвокатської таємниці.

У цей же час з`явилася невідома громадська організація, яка звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_18 з позовом до ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » про визнання недійсним вказаного договору поставки аудіо, відеозаписувальної техніки. Судова справа слухалася дуже швидко, було призначено експертизу, яка підтвердила відповідність поставленого обладнання всім технічним та тендерним вимогам. За результатами розгляду позов до ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » було залишено без задоволення.

Після набрання рішенням господарського суду законної сили майже одразу з аналогічним позовом до ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » звернулося НАБУ, внаслідок чого судовий процес було розпочато повторно. Судове провадження тривало досить довго, неодноразово призначалися експертизи, справа проходила суди всіх інстанцій та поверталася на новий розгляд до суду першої інстанції. Двічі ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » здобувало перемогу - позовні вимоги до товариства були залишені без задоволення. Коли справа втретє була повернута на новий розгляд до суду першої інстанції, то ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » втратило інтерес до судового процесу, оскільки навіть за умови задоволення позовних вимог судове рішення виконати вже було неможливо.

У 2019 році ОСОБА_8 був залучений ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » для здійснення юридичного супроводу під час участі товариства у публічних закупівлях. Тоді ж ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » оголосило тендер на поставку, встановлення та налаштування двох систем зберігання даних (серверів), в якому ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » вирішило взяти участь. Однак з самого початку ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » стикнулося зі штучними перешкодами. На переконання ОСОБА_8, такі перешкоди були пов`язані з тим, що тендер оголошувався під конкретно визначене підприємство, яке і мало його виграти, а тому створювалися всі умови для видалення ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з цього процесу.

З метою забезпечення безперешкодної участі ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » у публічній закупівлі ОСОБА_8 та інші юристи готували різну технічну, тендерну документацію, зверталися зі скаргами до ІНФОРМАЦІЯ_19 тощо. У кінцевому підсумку Антимонопольний комітет України погодився зі скаргами ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та визнав, що тендерні вимоги ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » до обладнання мають дискримінаційний характер, тобто є такими, що можуть бути задоволені лише одним виробником - NetApp, а отже, позбавляють всіх інших заінтересованих осіб можливості брати участь у цьому тендері. Антимонопольний комітет України зобов`язав ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » або прибрати такі вимоги, або викласти їх в новій редакції. Разом з тим, ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » вказане рішення не виконало.

06.12.2019, за місяць до підписання договору поставки 158/12.19-Т, ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » подало ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » свої комерційні пропозиції щодо поставки, встановлення та налаштування систем зберігання даних, а також висновок експерта, в якому зазначалося, що технічні характеристики обладнання виробників, в яких ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » планує здійснювати закупівлю, повністю відповідають технічним характеристикам обладнання, що запитувалися ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та були викладені у тендерній документації.

ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » виключило ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з учасників тендеру та з запізненням повідомило, що причиною для прийняття такого рішення була невідповідність пропозиції ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » тендерним вимогам ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 », які до цього були визнані ІНФОРМАЦІЯ_20 дискримінаційними. ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » повторно звернулося зі скаргою до ІНФОРМАЦІЯ_19, який зобов`язав ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » скасувати рішення про виключення ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з учасників тендеру. У кінцевому підсумку ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » виграло вказаний тендер. Однак на цьому ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » не зупинилося та продовжило створювати для товариства перешкоди.

Лише 18.12.2019 між ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » було підписано договір поставки № 158/12.19-Т, в якому було визначено, що кінцевим терміном поставки обладнання є 20.12.2019. Тобто у ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » було лише півтори доби для виконання вказаного договору. У цей же день сторонами було підписано специфікацію, в якій визначено найменування, вид, кількість, комплексність, характеристики та вартість обладнання, яке потрібно поставити.

19.12.2019 ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » направило ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » листа з проханням підтвердити готовність службових приміщень до прийняття поставки серверів, а також можливість доступу працівників ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » до приміщень державного підприємства. 19.12.2019 о 18 год. 30 хв. ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » надіслало лист ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », в якому зазначило про можливість прийняття серверного обладнання о 09 год. 00 хв. 19.12.2019. Внаслідок цього у ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » залишилася лише одна доба для виконання договору поставки.

20.12.2019, в останній день строку поставки, ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » надало доступ до своєї території та дозволило обстеження службових приміщень для визначення їх придатності до встановлення систем зберігання даних. Тоді спеціалістами ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » було виявлено, що службові приміщення державних підприємств повною мірою не відповідають вимогам, задоволення яких потрібно для належного функціонування поставленого обладнання.

Вже 21.12.2019 ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » звернулося до гаранта (банку) з метою отримання виплати банківської гарантії у зв`язку з начебто неналежним виконанням ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » свого зобов`язання за договором поставки. Вказані обставини, на переконання ОСОБА_8, свідчили про те, що ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » з самого початку не збиралося виконувати укладений договір. Ввечері 21.12.2019 ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » також повідомило ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » про втрату інтересу до виконання договору поставки та відмову від прийняття поставленого обладнання.

22.12.2019 ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » все таки поставило системи зберігання даних до ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 », а також спеціалістів для їх встановлення і налаштування. Разом з тим, ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » не допустило нікого на свою територію і не дало можливості вивантажити поставлені сервери. Така ж ситуація була і 23.12.2019.

Після цього ОСОБА_8 з метою надання ситуації резонансу направив адвокатський запит до ІНФОРМАЦІЯ_6, в якому просив надати інформацію щодо причин невиконання ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » договору поставки № 158/12.19-Т. У терміновому порядку керівництвом ІНФОРМАЦІЯ_6 було скликано нараду, на якій серед інших також були присутні ОСОБА_8 та директор ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 ». На нараді було з`ясовано, що директор ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » необізнаний з приводу ситуації, що склалася навколо договору поставки № 158/12.19-Т. Тоді ж директор державного підприємства зобов`язався розібратися у ситуації та забезпечити виконання договору.

26.12.2019 ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » повідомило про готовність до прийняття поставленого обладнання та надало доступ представникам ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » до своєї території. Сервери були поставлені, однак ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » продовжило створювати штучні перешкоди у його встановленні та налаштуванні, наприклад, не надавали доступу до мережі Інтернет, що було необхідним для завершення налаштування та здійснення реплікації. У кінцевому підсумку ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » було складено акти про відмову від прийняття серверів як таких, що не відповідають вимогам специфікації.

У зв`язку з цим 27.01.2020 ОСОБА_8, як адвокатом ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », було складено позовну заяву про зобов`язання ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » виконати умови договору поставки № 158/12.19-Т. Позовну заяву було подано до ІНФОРМАЦІЯ_18 . ОСОБА_8 не заперечував, що на той час продовжував співпрацювати з адвокатським об`єднанням « ІНФОРМАЦІЯ_16 », а тому позовна заява могла підписуватися кимось з об`єднання. Також ОСОБА_8 не заперечував, що на початку судового процесу представництво ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » могли здійснювати інші адвокати цього об`єднання. Разом з тим, ОСОБА_8 наполягав на тому, що фактично він, як представник ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », був залучений до ситуації навколо цього договору поставки ще задовго до початку судового провадження.

У межах господарської судової справи ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » подало зустрічну позовну заяву, в якій просило зобов`язати ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за власний рахунок демонтувати поставлене обладнання. Тоді ж ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 », на думку ОСОБА_8, почало офіційно та неофіційно звертатися до правоохоронних органів з різноманітними заявами про начебто можливі протиправні, шахрайські дії ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та ОСОБА_8 . За вказаними заявами було розпочато кримінальні провадження, однак фактично досудове розслідування в їх межах не здійснювалося. ОСОБА_8 припустив, що дії ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » щодо зриву виконання договору поставки виявилися неефективними, а тому почалися спроби втягнути його в різні афери, внаслідок яких він став обвинуваченим в межах цього кримінального провадження.

Під час розгляду господарської справи у ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » було дев`ять представників. Під час першого засідання (25.02.2020) від імені державного підприємства діяла Старовойт, але тоді також було надано доручення, з якого було зрозуміло, що представляти інтереси підприємства також будуть інші працівники - ОСОБА_16, ОСОБА_17 . Протягом всього 2020 року вони представляли інтереси підприємства, ходили в судове засідання. ОСОБА_8, як представник ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », та представники ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » були процесуальними опонентами, будь-яких позапроцесуальних відносин не підтримували. У 2021 році інтереси ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » представляли п`ятеро працівників. З ними так само були лише процесуальні відносини.

20.12.2021 в межах господарської справи як представник ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » вперше з`явився ОСОБА_12, з яким ОСОБА_8 до цього знайомий не був. У судовому засіданні ОСОБА_12 був разом з ОСОБА_18 . При цьому ОСОБА_12 жодного слова не промовив, основна процесуальна діяльність здійснювалася ОСОБА_18 . Тоді у ОСОБА_8 склалося негативне враження про ОСОБА_12 як представника державного підприємства.

У лютому 2022 року, напередодні повномасштабного вторгнення російської федерації, ОСОБА_8 став директором ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Рішення про призначення його директором приймалося єдиним власником та кінцевим бенефіціаром - Перловською. Своє призначення директором ОСОБА_8 пояснив тим, що досить тривалий час співпрацював з ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », надавав правову допомогу товариству та був знайомий з його керівництвом, зарекомендував себе як професіонал та відповідальна людина. До того ж напередодні збройного вторгнення російської федерації багато працівників товариства, у тому числі попередній директор та власник ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » збиралися виїжджати за межі території України, а оскільки ОСОБА_8 мав намір залишатися в Україні, то це також відіграло на його користь при визначенні кандидата на посаду директора. Сукупність вказаних обставин, на переконання ОСОБА_8, сприяли тому, що йому запропонували стати директором ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », на що він погодився. ОСОБА_8 було передано всі справи, печатки товариства. Становище товариства на той момент було складним, фактично господарська діяльність була зупинена, корпоративні права та рахунки перебували під арештом, з рахунків підприємства виплачувалася лише заробітна плата. При цьому товариство мало розрахуватися з продавцем систем зберігання даних, що були поставлені ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 ». На виконанні ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » було декілька договорів, укладених в рамках процедури публічних закупівель.

Коментуючи причини, з яких ОСОБА_8 погодився стати директором товариства, що перебувало у складному становищі, сам ОСОБА_8 зазначив, що вважав всі труднощі тимчасовими та вбачав перспективу в їх вирішенні. Крім того, ОСОБА_8 підтвердив, що всі рішення товариства приймалися ОСОБА_8 як директором самостійно без впливу/контролю/погодження будь-яких інших осіб.

31.05.2022 відбулося наступне судове засідання по господарській справі. Тоді ж було ухвалено остаточне судове рішення. Після засідання ОСОБА_12 першим підійшов до ОСОБА_8, відізвав його у бік, після чого почав розмову з приводу швидкості судового процесу та необхідності зустрічі керівників підприємств для вирішення виниклої проблеми. ОСОБА_8 повідомляв ОСОБА_12 про те, що все вже вирішено судом першої інстанції. Тоді ОСОБА_12 зазначив про можливість подання апеляційної скарги, однак при цьому казав, що не знає від кого залежить прийняття такого рішення. Також у ході цієї розмови ОСОБА_12 попросив ОСОБА_8 повідомити, коли буде повний текст рішення суду першої інстанції. ОСОБА_8 погодився, оскільки розумів, що дізнається про це раніше за ОСОБА_12, який займається виключно «кабінетною» роботою. ОСОБА_8 ця розмова видалася дивною з тих причин, що ОСОБА_12 був першим представником ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 », який підійшов до нього з такими пропозиціями та почав спілкуватися у позапроцесуальний спосіб.

ОСОБА_8 був впевнений у правильності правової позиції ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та у законності, обґрунтованості рішення суду першої інстанції. Разом з тим, обвинувачений усвідомлював, що ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » мало подати апеляційну скаргу, оскільки справа мала велике значення для державного підприємства. Влітку 2022 року прийшло повідомлення про те, що ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » подало апеляційну скаргу до ІНФОРМАЦІЯ_9 . Суд апеляційної інстанції залишив апеляційну скаргу без руху, оскільки не було сплачено судовий збір.

Приблизно у цей же час ОСОБА_12 почав регулярно телефонувати ОСОБА_8, запитувати з приводу можливості вирішення ситуації шляхом зустрічі представників підприємств, казати про те, що спір між підприємствами можна вирішити на користь обох сторін. ОСОБА_8 намагався уникати спілкування з ОСОБА_12, з п`яти його дзвінків відповідав лише на один. У кінцевому підсумку ОСОБА_8 погодився зустрітися з ОСОБА_12, оскільки мав намір використати озвучену ним інформацію в апеляційному провадженні. Крім того, ОСОБА_8 пояснив, що якщо є один шанс зі ста, що вказує на можливість швидкого вирішення спору на користь ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », то таким шансом потрібно було скористатися.

Зустріч відбулася влітку 2022 року біля станції метро «Позняки» у м. Києві. На зустрічі ОСОБА_12 почав завуальовано казати про якусь вигоду чи то для нього особисто, чи то для ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 », а також казав, що його цікавить «математика». Тоді ОСОБА_8 дав чітко зрозуміти, що ніякої неправомірної вигоди від ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » не буде. Також ОСОБА_8 пояснив, що поставлені сервери дійсно дороговартісні, відповідають всім технічним вимогам тендерної документації. Крім того, ОСОБА_8 підтвердив, що у ході зустрічі казав про можливість ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » надати додаткове гарантійне обслуговування, замінити певні модулі поставленого обладнання, щоб закрити судову справу. На це ОСОБА_12 йому повідомив, що обладнання нікого не цікавить, на відміну від «математики».

За результатами зустрічі ОСОБА_8 сказав ОСОБА_12, що його пропозиції є смішними. Після цього ОСОБА_8 сподівався, що ОСОБА_12 більше не буде йому телефонувати, писати та пропонувати зустрітися. Однак телефонні дзвінки не припинилися, ОСОБА_12 продовжував «атакувати» ОСОБА_8, нав`язувати зустріч.

У своїх показаннях ОСОБА_8 підтвердив зустрічі з ОСОБА_12, що мали місце 12.09.2022, 28.09.2022, 05.10.2022, 13.10.2022, а також зазначив, що зміст зафіксованих під час зустрічей розмов майже повністю відповідає дійсності. ОСОБА_8 наголосив, що ініціатором всіх зустрічей був ОСОБА_12 . На той момент у ОСОБА_8 вже були думки з приводу того, що «під нього копають», що ОСОБА_12 вчиняє провокативні дії, виконує завдання працівників СБУ. Однак ОСОБА_8 «не вівся» на ці провокації, продовжував спілкуватися з ОСОБА_12 лише заради інформації, що може бути корисною для господарської судової справи. Також ОСОБА_8 припускав, що ОСОБА_12 може діяти заради отримання власної вигоди.

ОСОБА_8 підтвердив, що у період між зустрічами від імені ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » направляв ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 », ІНФОРМАЦІЯ_6 листи з пропозицією врегулювання виниклого спору шляхом припинення апеляційного провадження, прийняття поставленого серверного обладнання, оплати його вартості та забезпечення надання додаткового гарантійного обслуговування. Причиною написання цього листа стала недовіра ОСОБА_8 до ОСОБА_12, який був дуже наполегливий у вирішенні питання, яке не здатен був реально вирішити, а також необхідність підтвердження обізнаності ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо цієї ситуації та дій самого ОСОБА_12 . Крім того, у ОСОБА_8 були думки з приводу того, що ОСОБА_12 може бути шахраєм та діяти виключно для отримання якоїсь власної вигоди і всупереч інтересам державного підприємства.

ОСОБА_8 підтвердив, що передавав ОСОБА_12 проект меморандуму. ОСОБА_8 погодився скласти проект меморандуму на пропозицію ОСОБА_12, щоб тримати останнього на «короткій дистанції» та дізнатися чого він хоче, іншу інформацію, яка може бути корисною для ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Редакція, зроблена ОСОБА_8, відрізнялася від редакції, яку повернув ОСОБА_12 після доопрацювання. При цьому будь-яких суттєвих розбіжностей між цими редакціями, крім як у «шапці» та реквізитах підпису документа, ОСОБА_8 не назвав.

ОСОБА_8 підтвердив, що озвучував ОСОБА_12 ідею про те, що судовий збір, який ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » сплатить на виконання рішення суду від 31.05.2022, може бути повернутий ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на рахунки державного підприємства як наслідок досягнення між підприємствами домовленості щодо врегулювання спору. Разом з тим, таке повернення передбачалося здійснити лише на законних підставах шляхом безготівкового переказу. Будь-якої частини цього судового збору ОСОБА_8 не планував отримувати, як і не планував отримувати жодних «сувенірів», а під «дати на ноги» у розмові з ОСОБА_12 обвинувачений мав на увазі дати додатковий час, який був йому потрібен для визначення можливості ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » надати додаткове гарантійне обслуговування поставлених ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » серверів.

ОСОБА_8 зазначив, що при прослуховуванні записів розмов незрозуміло, хто саме говорить слово «лям». Однак при цьому пояснив, що це слово використовувалося не для позначення розміру неправомірної вигоди, а звучало в контексті різниці курсу долара США, відносин ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з виробниками обладнання.

ОСОБА_8 підтвердив, що була розмова з ОСОБА_12 про складання службових записок щодо виходу з ладу серверного обладнання. Однак ця розмова відбувалася не в контексті вирішення спору між ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 », а в загальному контексті тих процедур, які відбуваються на державних підприємствах.

ОСОБА_8 зазначив, що інформація про те, що попереднє керівництво ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » хотіло десять мільйонів гривень за укладення та виконання договору поставки № 158/12.19-Т, стала йому відома від працівників СБУ. При цьому керівництво ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » хотіло отримати вказану суму грошових коштів не конкретно від ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », а від того, хто мав виграти відповідний тендер.

Під «математикою» спочатку неоднозначно, а потім явно ОСОБА_8 розумів намір ОСОБА_12 обговорити неправомірну вигоду. Коли ОСОБА_8 почав розуміти, що ОСОБА_12 хоче вивести його на обговорення неправомірної вигоди і створити враження можливості впливу на вирішення ситуації, то ОСОБА_8 почав ухилятися від обговорення цих моментів, відповідав лише загально та нейтрально, не розкручував цю тему, намагався уникати відповідей на питання, наприклад, використовуючи вигук «угу», оскільки ця тематика ОСОБА_8 взагалі була нецікава.

При цьому відповідаючи на питання з приводу того, чому ОСОБА_8 не звернувся до правоохоронних органів, хоча розумів, що ОСОБА_12 намагається вивести його на обговорення неправомірної вигоди, нав`язується у спілкуванні та може бути шахраєм, ОСОБА_8 зазначив, що не хотів «заплямувати» себе співпрацею з правоохоронними органами. Припиняти спілкування з ОСОБА_12 ОСОБА_8 також не планував, оскільки вбачав можливість використання такого спілкування в особистих цілях, наприклад, у разі запізнення в судове засідання в суді апеляційної інстанції зателефонувати ОСОБА_12, щоб той передав цю інформацію суду і його зачекали.

З приводу повернення ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » суми судового збору, що мав би бути сплачений ними на виконання рішення суду першої інстанції у разі укладення меморандуму, ОСОБА_8 уточнив, що ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » могло не заперечувати проти того, що ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » не виконає судове рішення в цій частині з огляду на складне матеріальне становище державного підприємства, це був крок назустріч з боку ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », а не оборудка щодо отримання неправомірної вигоди. При цьому ОСОБА_8 підтвердив, що у розмовах з ОСОБА_12 йшлося саме про судовий збір, який сплатило ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за подання позовної заяви та який було стягнуто з ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » рішенням суду першої інстанції.

ОСОБА_8 пояснив, що під «бонусами» у розмовах з ОСОБА_12 малося на увазі додаткове гарантійне обслуговування, завершення встановлення серверів, їх налаштування та навчання персоналу, а не неправомірна вигода. Всі ці бонуси обговорювалися в межах правового поля, на виконання укладеного договору поставки між підприємствами та з метою припинення між ними господарсько-правового спору, налагодження відносин. Відносини ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з іншими контрагентами дозволяли товариству пропонували ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » такі «бонуси» для законного завершення судового процесу.

Відповідаючи на питання з приводу зустрічі з ОСОБА_12, яка мала місце 13.10.2022, ОСОБА_8 зазначив, що йому невідомо, про яку готівку йде мова, а також невідомо, що він показував ОСОБА_12 на телефоні, після питання ОСОБА_12 щодо частини суми судового збору, яку ОСОБА_8 хоче отримати в якості «сувеніру». Про який мільйон йшлося ОСОБА_8 теж не зміг пояснити. Крім того, ОСОБА_8 повідомив, що ця зустріч закінчилася домовленістю зустрітися в суді під час судового засідання, яке було заплановане 18.10.2022.

Відповідаючи на питання щодо причин складного характеру дій з підписання меморандуму (першочергово мало підписати керівництво ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 », підписаний меморандум ОСОБА_12 мав продемонструвати в суді перед засіданням), ОСОБА_8 пояснив, що приблизно у цей же час почав розуміти, що врегулювати спір між підприємствами не вийде, оскільки ОСОБА_8 постійно називав ОСОБА_12 правомірні аспекти вирішення ситуації, а ОСОБА_12 прямо або опосередковано повертався до обговорення неправомірної вигоди. Виставлячи вимоги надання підписаного меморандуму в суді, ОСОБА_8 себе в такий спосіб захищав, оскільки був переконаний, що в приміщенні суду, де є сторонні люди, камери відеоспостереження тощо провокацій з боку ОСОБА_12 не буде.

Коментуючи електронне листування з ОСОБА_12 від 17.10.2022, в якому ОСОБА_8 повідомив про скрутне матеріальне становище, вказавши при цьому «йдемо в суд і судимося» (Т. 7, а.с.98), ОСОБА_8 зазначив, що написав це повідомлення, оскільки не хотів продовжувати спілкуватися з ОСОБА_12 і в такий спосіб м`яко йому відмовив у всьому тому, що він намагався до цього запропонувати. Після цих повідомлень ОСОБА_12 не зв`язувався з ОСОБА_8, лише сам ОСОБА_8 одного разу випадково зателефонував ОСОБА_12, однак одразу припинив дзвінок.

ОСОБА_8 повідомив, що не мав жодних технічних проблем з мобільним телефоном, до того ж в нього було декілька таких телефонів. ОСОБА_12 про технічні проблеми з телефоном ОСОБА_8 повідомляв, щоб мінімізувати спілкування з ним.

Відповідаючи на питання щодо причин, з яких ОСОБА_8 взагалі спілкувався з ОСОБА_12, обговорював ідею укладення меморандуму та склав проект такого меморандуму, хоча при цьому був впевнений у законності і правильності позиції ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та рішення суду першої інстанції, ОСОБА_8 пояснив, що діалог розпочав ОСОБА_12, який і був завжди ініціатором зустрічей, телефонних дзвінків та всіх розмов, ОСОБА_8 жодного разу ініціатором не виступав. Але при цьому ОСОБА_8 підтримував контакт з ОСОБА_12, думаючи, що колись останній може знадобитися. При цьому ОСОБА_8 не просив ОСОБА_12 звести його з керівництвом ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та ІНФОРМАЦІЯ_6 чи в інший спосіб вирішити спір між підприємствами через ОСОБА_12, оскільки ОСОБА_8 розумів, що ОСОБА_12 не зможе вплинути на ситуацію, ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » навіть за умови набрання законної сили рішенням суду першої інстанції не зможе його виконати, а ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » отримати належні грошові кошти за договором поставки. Тобто, ОСОБА_8 спілкувався з ОСОБА_12, усвідомлюючи безперспективність такого спілкування та взагалі ситуації щодо відносин ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 ». У випадку підписання меморандуму ОСОБА_8 отримав би лише більше вільного часу як адвокат.

ОСОБА_8 підтвердив, що у спілкуванні з ОСОБА_12 діяв як представник ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », підписання меморандуму обговорював та розглядав як директор ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та в інтересах товариства. При цьому ОСОБА_8 не впевнений, що мав би повноваження на підписання такого меморандуму, оскільки в ньому були прописані великі суми грошових коштів, а тому ймовірніше за все потрібно було б рішення власника товариства.

При допиті стороною захисту ОСОБА_8 додатково також надав наступні показання.

За весь час спілкування з ОСОБА_12 ОСОБА_8 жодного разу не висловлював йому пропозиції чи обіцянки надання неправомірної вигоди, як і не зазначав самого розміру неправомірної вигоди. У ході зустрічей та розмов від ОСОБА_8 не звучало слово «лям», ОСОБА_8 не пропонував неправомірну вигоду в розмірі одного мільйона гривень та механізму збільшення її розміру за рахунок судового збору, що був присуджений рішенням суду першої інстанції з ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » на користь ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Майновий стан ОСОБА_8 на той момент як фізичної особи та адвоката не дозволяв передати ОСОБА_12 грошові кошти в сумах, про які зазначається в обвинувальному акті.

За весь час спілкування з ОСОБА_12 ОСОБА_8 усвідомлював, що ОСОБА_12 не зможе забезпечити реального вирішення спору між ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 », у тому числі шляхом впливу на посадових осіб державного підприємства та ІНФОРМАЦІЯ_6, а також розумів неможливість ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » виконати рішення суду першої інстанції в частині оплати вартості поставлених серверів з огляду на відсутність у державного підприємства належного фінансування.

Самого ОСОБА_12 ОСОБА_8 оцінював як представника ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 », що вступив у справу на передостанньому засіданні, не проявляв жодної процесуальної ініціативи, «зуби не показував», активної участі в засіданнях не брав. Лише після останнього засідання, коли було проголошено рішення на користь ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », ОСОБА_12 з власної ініціативи вступив у контакт з ОСОБА_8 та почав натякати на можливість позапроцесуального вирішення спору між підприємствами. При цьому ОСОБА_8 підтвердив, що у ході розгляду судової справи № 910/1128/20 в суді першої інстанції в якості представників ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » брали участь також інші особи, у тому числі ті, які займали керівну по відношенню до ОСОБА_12 посаду. Жодного позапроцесуального контакту між ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » не здійснювалося до моменту появи ОСОБА_12 .

Спілкуватися з ОСОБА_12 щодо позапроцесуального способу вирішення спору між ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ОСОБА_8 не бачив жодного сенсу, оскільки, на переконання ОСОБА_8, ОСОБА_12 не здатен був щось вирішувати у цій ситуації, а також оскільки ОСОБА_8 був впевнений у правильності, обґрунтованості та законності правової позиції ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » і рішення ІНФОРМАЦІЯ_10 від 31.05.2022 у справі № 910/1128/20.

Проект меморандуму про виконання обов`язків ОСОБА_8 склав після наполегливих прохань ОСОБА_12, щоб останній розумів як має виглядати відповідний документ. При цьому ОСОБА_8 не передбачав та не усвідомлював, що цей проект може бути використаний в протиправних цілях або може бути переданий ОСОБА_12 керівництву ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та ІНФОРМАЦІЯ_6 . Текст меморандуму був аналогічним тексту офіційних листів, які ОСОБА_8 надсилав до ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та ІНФОРМАЦІЯ_6 за погодженням з засновником ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з метою правомірного врегулювання спору між підприємствами.

Сам проект меморандуму у тому вигляді, в якому ОСОБА_8 передав ОСОБА_12, та в подальшому був змінений в частині реквізитів самим ОСОБА_12, не підлягав підписанню між ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 », оскільки був викладений лише на одному листку, хоча стосувався грошового зобов`язання на суму 38 млн грн.

На момент спілкування з ОСОБА_12 ОСОБА_8 не був знайомий з будь-якими іншими представниками ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та ІНФОРМАЦІЯ_6 . ОСОБА_8 на той момент так само не знав, хто є директором ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та керівником ІНФОРМАЦІЯ_6, і не був особисто знайомий з останніми. Єдиною обставиною, що пов`язувала ОСОБА_8 з ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 », було спілкування з ОСОБА_12, який сам себе нав`язав.

ОСОБА_8 також наполягав на тому, що всі зустрічі та телефонні дзвінки відбувалися за ініціативи ОСОБА_12, який наполегливо напрошувався на зустрічі та розмови. Якби не дії ОСОБА_12, то ОСОБА_8 з власної ініціативи до нього не підійшов би та спілкування не розпочав би. При цьому ОСОБА_8 не заперечував, що влітку 2022 року телефонував ОСОБА_12, що, однак, було пов`язано зі з`ясуванням обставин подання ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » апеляційної скарги, а не позасудового вирішення спору між підприємствами.

ОСОБА_8 припинив спілкування з ОСОБА_12 17.10.2022, оскільки тоді достеменно зрозумів, що дії ОСОБА_12 мають провокативний та/або шахрайський характер. У зв`язку з цим ОСОБА_8 вирішив поставити крапку в спілкуванні. При цьому в повідомленні від 17.10.2022 жодної інформації про неможливість ОСОБА_8 передати неправомірну вигоду не зазначається.

Про подання ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » апеляційної скарги на рішення ІНФОРМАЦІЯ_10 від 31.05.2022 у справі № 910/1128/20 ОСОБА_8 дізнався приблизно влітку 2022 року. На той момент ОСОБА_8 оцінював апеляційне провадження як безуспішне для ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та був впевнений у законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, яке було на користь ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

Коментуючи ті обставини, що постановою ІНФОРМАЦІЯ_9 від 04.12.2023 у справі № 910/1128/20 задоволено апеляційну скаргу ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 », скасовано рішення ІНФОРМАЦІЯ_10 від 31.05.2022 та постановлено нове, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », задоволено зустрічні вимоги ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 », ОСОБА_8 зазначив, що фактично ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » вирішило не продовжувати процесуальну боротьбу, розуміючи, що набагато вигідніше забрати поставлене серверне обладнання, ніж дочекатися виконання ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » свого грошового зобов`язання. При цьому ОСОБА_8 зазначив, що правоохоронні органи під час апеляційного провадження всіляко перешкоджали повноцінній участі ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », наприклад, викликали ОСОБА_8 на допит в день судового засідання тощо. ОСОБА_8 переконаний, що якби ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » продовжило боротися, то рішення суду першої інстанції від 31.05.2022 було б залишено без змін.

ОСОБА_8 також зазначив, що хоча і діяв від імені та в інтересах ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », однак його товариство у кінцевому підсумку не отримало б жодної вигоди з огляду на нездатність ОСОБА_12 на щось вплинути та неможливість ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » виконати свої зобов`язання за договором поставки.

6.3. Показання свідків, що були отримані судом під час судового розгляду.

Положеннями КПК України не передбачено обов`язку суду дослівно викладати показання свідків, таке джерело доказів відображається судом у тому обсязі, який необхідний для встановлення істини у кримінальному провадженні (постанова ККС ВС від 14.12.2022 року у справі № 754/10882/17; провадження № 51-1223 км 22).

У зв`язку з цим суд здійснює виклад показань допитаних свідків без зайвої деталізації з відображенням змістовної (сутнісної) складової показань, що мають значення для встановлення судом обставин, які підлягають доказуванню відповідно до положень ст. 91 КПК України.

6.3.1. Свідок ОСОБА_12 .

ОСОБА_12 пояснив, що має вищу юридичну освіту, яку у 1999 році здобув в ІНФОРМАЦІЯ_21 . Після здобуття освіти деякий час свідок працював в органах слідства, після чого перейшов на посаду викладача в ІНФОРМАЦІЯ_22 . Після виходу на пенсію, у 2021 році, ОСОБА_12 працевлаштувався юрисконсультом в ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 ». Свідок зазначив, що працевлаштуватися йому допоміг ОСОБА_13, який на той момент був виконуючим обов`язки директора ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та з яким свідок був особисто знайомий, оскільки вони разом працювали в ІНФОРМАЦІЯ_22 . Крім того, свідок підтвердив, що ОСОБА_13 попередньо обіймав посаду начальника юридичного управління, з якої вже у подальшому став виконуючим обов`язки директора підприємства.

Посада ОСОБА_12 входила до відділу претензійно-позовної роботи, який входив до складу юридичного управління ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 ». Відповідно система підпорядкування передбачала, що свідок першочергово був підконтрольний та підзвітний начальнику відділу, після нього - начальнику юридичного управління, а вже потім - директору ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 ». Начальником відділу на момент приходу ОСОБА_12 на роботу був ОСОБА_19, а начальником юридичного управління - ОСОБА_18 ОСОБА_12 у робочому кабінеті знаходився разом з ОСОБА_19 та ОСОБА_18 . Сам робочий кабінет знаходився на одному поверсі з кабінетом директора ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 ».

Посадові обов`язки ОСОБА_12 передбачали здійснення захисту прав та законних інтересів ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 », у тому числі, але не виключно, складання та подання до суду процесуальних документів, участь у судових засіданнях. При цьому ОСОБА_12 підтвердив, що окремі юридичні завдання йому могли бути поставлені самим директором ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 », у тому числі ОСОБА_13, який у відповідні періоди виконував обов`язки директора цього підприємства. У такому випадку директор підприємства безпосередньо контролював хід виконання таких завдань та результати їх виконання.

Свідку відомо, що у 2019 році між ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » було укладено договір № 158/12.19-Т про поставку двох систем зберігання даних загальною вартістю приблизно 37 млн грн. За умовами вказаного договору ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » зобов`язувалося поставити системи зберігання даних (сервери) погодженої якості та кількості, здійснити їх встановлення та налаштування, а також провести навчання персоналу з приводу правил експлуатації такого обладнання. У свою чергу, ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » повинно було здійснити на користь ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » оплату цього обладнання. Разом з тим, ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » умови договору поставки не виконало, оскільки сервери не відповідали заявленим технічним вимогам, внаслідок чого ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » відмовилося приймати поставлений товар та здійснювати за нього оплату. Між підприємствами виник спір, який став предметом судового розгляду в межах господарської справи № 910/1128/20. В межах судового спору ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » хотіло, щоб ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » здійснило повний розрахунок за поставлені системи зберігання даних, а ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 », подавши зустрічну позовну заяву, хотіло, щоб ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » власними силами та коштами здійснило демонтаж поставлених серверів.

Судовий процес по вказаній справі було розпочато ще у 2020 році. Свідок приєднався до цієї справи в якості представника ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » у 2021 році. Разом зі свідком інколи участь у судових засіданнях також брав начальник юридичного управління - ОСОБА_18, а також інші юристи. Представництво інтересів ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » здійснював ОСОБА_8, з яким свідок тоді вперше і познайомився.

31.05.2022 року господарським судом першої інстанції було прийнято рішення, яким позовні вимоги ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » було задоволено у повному обсязі, а зустрічний позов ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » залишено без задоволення. У той день ОСОБА_12 та ОСОБА_8 вперше налагодили контакт між собою поза межами судового процесу, обмінялися контактами, почали спілкуватися. Тоді ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_12, що з керівниками ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » можна було б контактувати, щоб вирішити спір у позасудовому порядку.

ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » не погоджувалося з рішенням суду першої інстанції, у зв`язку з чим було підготовлено та подано апеляційну скаргу. Підготовкою апеляційної скарги займалося все юридичне управління, у тому числі ОСОБА_12 . Підписував скаргу виконуючий обов`язки директора ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ОСОБА_13 . На переконання свідка, рішення про подання апеляційної скарги було узгоджено між ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та ІНФОРМАЦІЯ_6, оскільки ініціювання апеляційного провадження передбачало необхідність сплати підприємством судового збору у розмірі 800 000 грн. 00 коп., а відповідно передбачало необхідність виділення бюджетних коштів у такому розмірі. На початку липня 2022 року апеляційна скарга вже була подана до ІНФОРМАЦІЯ_9, про що також був обізнаний і ОСОБА_8 .

Після ухвалення рішення судом першої інстанції та подання апеляційної скарги комунікація між ОСОБА_12 та ОСОБА_8 посилилася: вони неодноразово телефонували один одному, зустрічалися на каву, обговорювали як особисті питання, так і спір між ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 ». Свідку було цікаво спілкуватися з ОСОБА_8 як адвокатом та практиком. Крім того, їх спілкування могло бути використано для досягнення певної домовленості між ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » щодо виниклого між ними спору.

ОСОБА_12 зазначив, що саме ОСОБА_8 у більшості випадків був ініціатором зустрічей та телефонних розмов. Свідок не завжди мав можливість відповісти на телефонний дзвінок або особисто зустрітися, а тому передзвонював ОСОБА_8, у тому числі щоб узгодити дату, час та місце нової зустрічі. Під час розмов ОСОБА_8 неодноразово зазначав про необхідність вирішення спору між ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 », вказував на можливість позасудових шляхів досягнення компромісу.

У середині серпня 2022 року, в районі станції метро Позняки, у ОСОБА_12 та ОСОБА_8 була особиста зустріч. Під час розмови ОСОБА_8 вкотре наголошував на необхідності вирішення спору між підприємствами у позасудовому порядку. Під час цієї розмови ОСОБА_8 зазначав про можливі консультації між підприємствами, а також вів мову про відсотки, а саме 20-25% від вартості обладнання, а також додаткове гарантійне обслуговування. Про неправомірну вигоду тоді прямо не йшлося, але розмови про відсотки та гарантійне обслуговування ОСОБА_12 сприймав як завуальовану пропозицію неправомірної вигоди. Крім того, тоді ОСОБА_8 повідомив, що вартість серверів, що була поставлена ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » до ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » на підставі укладеного договору поставки, була значно завищеною, оскільки на момент укладення цього договору це було вигідно як керівництву ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », так і керівництву ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 ». У ході розмови ОСОБА_8 повідомив свідку, що попереднє керівництво ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » просило від ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » 10 млн грн. за укладання та виконання цього договору. Наприкінці розмови, ОСОБА_12 та ОСОБА_8 досягли домовленості щодо необхідності подальшого спілкування та можливості зустрічей.

Після цього ОСОБА_12 та ОСОБА_8 також зустрічалися з цього приводу, обговорювали загальні питання. Зустрічі також були безпосередньо і перед судовими засіданнями. Про зустрічі з ОСОБА_8 свідок у загальних рисах повідомляв ОСОБА_13 як в.о. директора ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 ». Оскільки напряму тоді про неправомірну вигоду не йшлося, а наміри ОСОБА_8 не були повністю зрозумілі, то свідок не звертався до правоохоронних органів з заявою про вчинення кримінального правопорушення.

На початку вересня 2022 року ОСОБА_12 викликали до НАБУ для допиту в якості свідка. Коли ОСОБА_12 прибув до НАБУ, то йому повідомили, що він буде допитаний в рамках кримінального провадження за ст. 191 КК України, що було вчинено попереднім керівництвом ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 ». У ході допиту ОСОБА_12 розповів все, що знав, у тому числі про розмови та зустрічі з ОСОБА_8 . На наступний день після проведення допиту ОСОБА_12 надав згоду на його залучення до конфіденційного співробітництва та взяв на себе особисте зобов`язання щодо нерозголошення відомостей, які він отримає у ході досудового розслідування. Крім того, тоді ж ОСОБА_12 зобов`язався в рамках процесуального законодавства відповідати на ініціативи ОСОБА_8 щодо зустрічей, проявляти інтерес до всього того, що ОСОБА_8 говорив, пропонував, при цьому не провокувати ситуацію, а по завершенню зустрічей - звітувати перед НАБУ.

Приблизно у десятих числах вересня 2022 року відбулася чергова зустріч ОСОБА_12 та ОСОБА_8 . Зустріч відбувалася в районі Дарниці, біля магазину ІНФОРМАЦІЯ_7, тоді ОСОБА_8 попросив ОСОБА_12 приїхати до вказаного місця, оскільки ОСОБА_8 потрібно було забрати дитину з секції. На зустрічі ОСОБА_8 у контексті розмови про спір між підприємствами зазначив, що він разом зі своїм керівництвом думали, рахували та визначилися на можливості заплатити 1 (один) «лям» за те, щоб ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » відмовився від апеляційної скарги та сплатив 37 млн грн за поставлені сервери по договору поставки. ОСОБА_12 перепитав з приводу того, що «лям» означає один мільйон гривень, на що ОСОБА_8 надав ствердну відповідь. Мотивуючи свою пропозицію, ОСОБА_8 казав, що правова позиція ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » по справі є сильнішою, а ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » терміново потрібні фінансові ресурси для здійснення розрахунку з іншими контрагентами. Вказану розмову ОСОБА_12 розцінив як пропозицію надання йому неправомірної вигоди за здійснення ним впливу на керівництво ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та ІНФОРМАЦІЯ_6 з метою прийняття ними рішення про відмову ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від апеляційної скарги, здійснення перерозподілу бюджетних коштів та сплати на користь ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » вартості поставленого обладнання.

На тій зустрічі між ОСОБА_12 та ОСОБА_8 було досягнуто домовленості про необхідність подальших зустрічей та про те, що ОСОБА_12 озвучить керівництву пропозицію ОСОБА_8 щодо відмови ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від апеляційної скарги за рахунок отримання додаткового гарантійного обслуговування поставлених серверів. Крім того, ними було досягнуто домовленості щодо необхідності відкладення судового засідання, для чого ОСОБА_8 мав подати відповідну заяву з документами, які вказують на неможливість його прибуття у судове засідання у зв`язку з перебуванням на лікарняному.

ОСОБА_12 підтвердив, що вищезазначена зустріч відбулася вже після його залучення до конфіденційного співробітництва. Перед вказаною зустріччю ОСОБА_12 дійсно зустрічався з працівниками НАБУ, які давали вказівки щодо розмови з ОСОБА_8, а саме: про недоцільність провокації ситуації, про необхідність дотримання вимог законодавства, проявляти інтерес до вирішення справи, до розмов з ОСОБА_8, до всього того, що він говорить та пропонує. При цьому свідку невідомо, щоб перед зустріччю на нього чи його одяг кріпилася аудіо- чи відеозаписувальна техніка. ОСОБА_12 здогадувався про те, що його можуть прослуховувати, однак йому про це працівниками НАБУ не повідомлялося, при ньому жодної техніки не встановлювалося, жодних речей для зустрічей з ОСОБА_8 не передавалося. До місця зустрічі працівники НАБУ його не відвозили, про їх перебування поруч з місцем зустрічі ОСОБА_12 не відомо.

Про результати проведеної з ОСОБА_8 зустрічі ОСОБА_12 повідомляв працівників НАБУ. Крім того, в загальних рисах (з урахуванням зобов`язання про нерозголошення відомостей досудового розслідування) про кожну зустріч та контакти з ОСОБА_8 свідок повідомляв і ОСОБА_13 як в.о. директора ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 ».

З показань ОСОБА_12 слідує, що всі подальші зустрічі між ним та ОСОБА_8 відбувалися вже за місцем розташування офісу ОСОБА_8, який був розташований у Шевченківському районі міста Києва на вул. Предславинській.

Під час чергової зустрічі, яка мала місце 28.09.2022 року, ОСОБА_8 було продовжено розмови з приводу необхідності позасудового врегулювання спору між підприємствами. У ході розмови ОСОБА_8 викладав своє бачення такого врегулювання шляхом укладення меморандуму про виконання обов`язків. Проти укладення мирової угоди ОСОБА_8 категорично заперечував, оскільки це б призвело до скасування рішення суду першої інстанції, яке було ухвалено на їх користь. Під час цієї зустрічі ОСОБА_12 перепитував у ОСОБА_8 з приводу того, що ОСОБА_8 передасть ОСОБА_12 грошові кошти у сумі 1 (одного) млн грн за те, щоб ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » відмовилося від апеляційної скарги та виконало умови договору поставки, на що ОСОБА_8 надав ствердну відповідь.

Крім того, у додаток до вказаної суми, за умови відмови від апеляційної скарги, ОСОБА_8 було запропоновано механізм повернення судового збору, який рішенням суду першої інстанції було присуджено з ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » на користь ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Так, відповідно до задуму ОСОБА_8, після підписання між підприємствами меморандуму, відмови ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від апеляційної скарги, закриття апеляційного провадження, ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » мало сплатити на користь ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » 37 млн грн за поставлені системи зберігання даних, а також присуджений судовий збір, тобто добровільно та повністю виконати рішення суду першої інстанції від 31.05.2022 року. Після цього перерахований ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » судовий збір ОСОБА_8 планував передати ОСОБА_12 готівкою.

Під час зустрічі від 28.09.2022 року також продовжилася розмова з приводу гарантійного обслуговування, зобов`язання за яким мало взяти на себе ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Тоді, як пояснив ОСОБА_12, ОСОБА_8 казав, що гарантійне обслуговування може бути способом узаконення та економічного обґрунтування доцільності відмови ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від апеляційної скарги та прийняття поставленого обладнання. При цьому гарантійне обслуговування можна було отримати, не сплачуючи за це коштів. Крім того, ОСОБА_8 пропонував і інші варіанти обґрунтування перед керівництвом ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » необхідні прийняття поставлених серверів та відмови від апеляційної скарги.

Вказана зустріч завершилася домовленістю ОСОБА_12 та ОСОБА_8 щодо подальшої співпраці у цьому напрямку, необхідності ОСОБА_8 розробити проект меморандуму про виконання обов`язків, який має бути підписаний керівництвом ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та ІНФОРМАЦІЯ_6, а також необхідності відкладення чергового судового засідання. Тоді ж було досягнуто домовленості щодо попереднього механізму передачі неправомірної вигоди - перед черговим судовим засіданням ОСОБА_12 мав продемонструвати підписаний меморандум про виконання обов`язків, заяву про відмову від апеляційної скарги, а ОСОБА_8 передати ОСОБА_12 частину неправомірної вигоди у розмірі 1 (одного) млн грн.

ОСОБА_12 у своїх показаннях повторно запевнив щодо своєї необізнаності з приводу того, що 28.09.2022 року на ньому була встановлена аудіо та відеозаписувальна техніка. ОСОБА_12 не повідомляли про встановлення та/або застосування такої техніки. Про присутність працівників НАБУ поруч з місцем зустрічі ОСОБА_12 також нічого не відомо.

Наступна зустріч між ОСОБА_12 та ОСОБА_8 відбулася 05.10.2022 року. Згідно показань ОСОБА_12 цій зустрічі передували обставини направлення ОСОБА_8 від імені ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на адресу ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та ІНФОРМАЦІЯ_6 листа з пропозицією позасудового врегулювання спору шляхом відмови ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від апеляційної скарги та повного виконання умов договору поставки систем зберігання даних. На цій зустрічі ОСОБА_8 передав ОСОБА_12 проект меморандуму, який був вміщений на одному аркуші паперу формату А4. ОСОБА_12 ознайомився з текстом меморандуму та зазначив про те, що передасть його керівництву для подальшого узгодження деталей. Тоді ж ОСОБА_8 підтвердив можливість реалізації механізму повернення судового збору, що був озвучений на попередній зустрічі. При цьому ОСОБА_8 заявив про своє бажання отримати частку у цих грошових коштах, зазначивши на телефоні бажану суму. Зустріч закінчилася домовленістю про перенесення судового засідання з метою отримання часу на узгодження проекту меморандуму, а також про подальші зустрічі.

Свідок пояснив, що керівництво ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та ІНФОРМАЦІЯ_6 отримувало листи ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » щодо необхідності позасудового врегулювання спору шляхом укладення меморандуму про виконання обов`язків, а також ознайомлювалося з текстом проекту такого меморандуму. Як вбачається з показань ОСОБА_12, запропонований ОСОБА_8 проект меморандуму не знайшов підтримки у керівництва ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та ІНФОРМАЦІЯ_6 .

ОСОБА_12 також не було відомо про застосування відносно нього аудіо та відеозаписувальної техніки під час зустрічі від 05.10.2022 року. Про присутність працівників НАБУ поруч з місцем зустрічі ОСОБА_12 так само не був обізнаний.

Під час останньої зустрічі, яка відбулася 13.10.2022 року, було остаточно узгоджено розмір та механізм передачі неправомірної вигоди. Так, перед черговим судовим засіданням, яке мало відбутися приблизно 16-17 жовтня 2022 року, ОСОБА_12 мав продемонструвати ОСОБА_8 підписаний меморандум про виконання обов`язків, а також заяву про відмову від апеляційної скарги і подати останню до канцелярії суду безпосередньо перед судовим засіданням. У свою чергу, ОСОБА_8 за це мав передати частину неправомірної вигоди у розмірі 1 млн грн готівкою безпосередньо ОСОБА_12 . Друга частина неправомірної вигоди у розмірі приблизно 500 000 грн мала бути передана ОСОБА_8 готівкою безпосередньо ОСОБА_12 протягом одного-двох днів після того, як ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » повністю виконає рішення суду першої інстанції від 31.05.2022 року. Під час цієї зустрічі ОСОБА_12 також не був обізнаний про застосування працівниками НАБУ аудіо чи відеозаписувальної техніки.

Погоджена зустріч напередодні судового засідання не відбулася. Як зазначив ОСОБА_12, на телефонні дзвінки ОСОБА_8 не відповідав, а в месенджері написав про те, що немає можливості говорити. Ближче до часу судового засідання ОСОБА_8 написав, що на даний момент часу грошей немає, у зв`язку з чим апеляційне провадження буде продовжуватися. Свідку відомо, що у подальшому за результатами апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції було скасовано, а апеляційну скаргу ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » було задоволено у повному обсязі.

ОСОБА_12 показав, що ініціатором всіх зустрічей був ОСОБА_8 . Саме ОСОБА_8 першим проявив ініціативу до знайомства з ОСОБА_12, телефонував та призначав особисті зустрічі. Кожна зустріч між ними закінчувалася домовленістю необхідності продовження співпраці та спілкування, інколи безпосереднім призначенням наступної зустрічі. ОСОБА_12 відповідав на його телефонні дзвінки, перетелефонував, коли не міг одразу відповісти, пропонував зустрітися, коли не міг прийняти пропозицію ОСОБА_8 щодо зустрічі у той чи інший день. Протягом всього часу спілкування у свідка не було думок з приводу, що ОСОБА_8 може навмисно ігнорувати телефонні дзвінки та не бажати спілкуватися, оскільки до цього ОСОБА_8 повідомляв про наявність технічних проблем з телефоном. Свідок зазначив, що кожна зустріч та телефонний дзвінок, електронне листування у месенджері були обумовлені спільною домовленістю продовження комунікації, ініціатором якої першочергово був ОСОБА_8 . Саме від ОСОБА_8 звучали пропозиції щодо можливості позасудового врегулювання спору між ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та саме ОСОБА_8 було продумано обгрунтування необхідності відмови ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від апеляційної скарги, оформлення цих дій шляхом підписання меморандуму із зазначенням у ньому обставин і фактів, що мали б виправдовувати такі дії з боку державного підприємства, а також здійснено дії зі складання проекту такого меморандуму. Крім того, саме ОСОБА_8 було продумано механізм передачі неправомірної вигоди, а також механізм повернення та розподілу стягнутого судового збору, з якого саме ОСОБА_8 також хотів отримати певну частку. Натомість ОСОБА_12 згідно взятих на себе в рамках конфіденційного співробітництва підтримував ініціативу ОСОБА_8, проявляв інтерес до спілкування з ним, не нав`язуючи розмови та не провокуючи до вчинення будь-яких дій.

6.3.2. Свідок ОСОБА_13 .

З 1993 року по 2016 рік свідок проходив службу у ІНФОРМАЦІЯ_21, працював в ІНФОРМАЦІЯ_22, остання посада - перший проректор. Там же свідок познайомився з ОСОБА_12 . У 2021 році ОСОБА_13 прийшов працювати до ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 », тоді був влаштований на посаду директора юридичного управління. Свідок пояснив, що на той момент в юридичному управлінні підприємства працювало дуже багато ветеранів ІНФОРМАЦІЯ_21 .

Коли ОСОБА_13 ознайомився з загальним станом справ на державному підприємстві, то дізнався про наявність судової справи № 910/1128/20, в межах якої розглядається господарсько-правовий спір між ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 », що виник внаслідок виконання договору № 158/12.19-Т від 18.12.2019 року про поставку ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » до ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » двох системи зберігання даних загальною вартістю 37 млн грн. Свідку відомо, що спір між підприємствами виник внаслідок того, що поставлені системи зберігання даних не відповідали якісним та технічним характеристиками, які були погоджені у договорі поставки.

Тоді ж свідок дізнався, що цією справою займався один юрист, який після спілкування з ОСОБА_13 звільнився. Свідок пояснив, що вказаний юрист неефективно займався представництвом інтересів ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 », за весь час подав лише одну скаргу до ІНФОРМАЦІЯ_23 на дії експерта. Натомість ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » було зацікавлено у виграші судової справи.

У подальшому в юридичному управлінні відбулися кадрові зміни: очолювати управління почав ОСОБА_18, а до відділу претензійно-позовної роботи юридичного управління тоді був прийнятий ОСОБА_12 . У свою чергу, ОСОБА_13 перейшов на посаду виконуючого обов`язки директора ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 ».

Представництво інтересів ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » в межах судової справи № 910/1128/20 здійснював ОСОБА_12, інколи участь у засіданнях брав також ОСОБА_18 та інші юристи. Розгляд справи у суді першої інстанції був незадовільним для ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 », оскільки первісні вимоги ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » було задоволено у повному обсязі, присуджено стягнути з ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » на користь ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » заборгованість за договором поставки у розмірі 37 млн грн, а вимоги ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » за зустрічним позовом було залишено без задоволення. При цьому ОСОБА_13 зазначив, що планом використання бюджетних коштів на 2022 рік передбачалися грошові кошти на придбання двох нових систем зберігання даних, а не на оплату заборгованості за договором поставки чи виконання рішення суду. Разом з тим, оскільки рішення суду є обов`язковим, то ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » було б зобов`язано його виконати, що потребувало б внесення змін до плану використання бюджетних коштів на 2022 рік. Згідно пояснень свідка, внесення таких змін передбачало необхідність погодження як ІНФОРМАЦІЯ_6, так і ІНФОРМАЦІЯ_24 . Лише після внесення відповідних змін ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » мало б можливість сплатити на користь ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » грошові кошти у сумі 37 млн грн за поставлені системи зберігання даних.

У зв`язку з викладеним, юридичним управлінням було підготовлено правову позицію по справі та прийнято рішення про необхідність подання апеляційної скарги. Участь у підготовці апеляційної скарги брало все юридичне управління, у тому числі ОСОБА_12 . Підписував апеляційну скаргу ОСОБА_13 . Оскільки подання апеляційної скарги потребувало сплату судового збору у розмірі приблизно 800 000 грн, яких на той момент у ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » не було, то перед ОСОБА_13 постало питання отримання бюджетних коштів для сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

У той час у ОСОБА_13 була робоча нарада в ІНФОРМАЦІЯ_24, де брали участь виконуючий обов`язки керівника ІНФОРМАЦІЯ_6, а також заступник Міністра. На нараді свідок прозвітував про діяльність ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 », а також про стан судової справи № 910/1128/20, повідомив про правову позицію підприємства по цій справі, про необхідність подання апеляційної скарги та отримання бюджетних коштів для сплати судового збору. Однак на той момент рішення щодо надання бюджетних коштів на судовий збір не було прийнято.

Після цього свідок звернувся до ОСОБА_14, який на той момент був виконуючим обов`язки голови ІНФОРМАЦІЯ_6, який погодився допомогти у вирішенні цього питання. Спільними зусиллями ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » вдалося отримати потрібні кошти для сплати судового збору. Тому апеляційну скаргу було подано.

Після подання апеляційної скарги, приблизно після першого чи другого судового засідання, до свідка звернувся ОСОБА_12 та повідомив про те, що ОСОБА_8, який в межах судової справи № 910/1128/20 здійснює представництво інтересів ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », звернувся до ОСОБА_12 та запропонував останньому зустрітися з метою позасудового врегулювання спору між підприємствами. ОСОБА_13 особисто не знайомий з ОСОБА_8, не зустрічався та не спілкувався з ним, знав лише, що він здійснює представництво інтересів ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Свідок не заперечував проти зустрічі ОСОБА_12 з ОСОБА_8, оскільки це не було заборонено і можливо в ОСОБА_8 були якісь ідеї щодо подальшого руху судової справи. Після вказаної зустрічі ОСОБА_12 повідомив, що ОСОБА_8 неоднозначно натякає на те, що якщо ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » відмовиться від апеляційної скарги, то ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » надасть 30-відсоткове гарантійне обслуговування поставленого серверного обладнання. Тоді ОСОБА_13 повідомив, що це не в інтересах ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 ».

Через деякий час ОСОБА_12 знову повідомив ОСОБА_13 про те, що до ОСОБА_12 знову звернувся ОСОБА_8 та запропонував йому «щось» за відмову ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від апеляційної скарги. У процесі спілкування свідок неодноразово чув від ОСОБА_12 слово «лям», що, як зрозумів ОСОБА_13, означало мільйон. Конкретно чого мільйон свідок не уточнював. Кому була призначена ця сума свідок також не уточнював, але оскільки це було озвучено в контексті розмови про відмову від апеляційної скарги, то свідок припускав, що неправомірна вигода призначена для особи, що володіє відповідними повноваженнями. ОСОБА_13 підтвердив, що повноваженнями відмови від апеляційної скарги володів лише він. Тоді ОСОБА_12 та ОСОБА_13 здивувалися пропозиції ОСОБА_8 і досягли однозначної згоди щодо неможливості її прийняття.

Згодом ОСОБА_12 повідомив ОСОБА_13 про те, що співпрацює з правоохоронними органами за обставинами можливого надання ОСОБА_8 неправомірної вигоди. Після цього ОСОБА_12 інформував свідка про розмови з ОСОБА_8 лише в загальних рисах, деталей не наводив. Жодним чином розмови та зустрічі ОСОБА_12 і ОСОБА_8 не узгоджувалися ОСОБА_13 .

Приблизно через місяць після цього до ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » надійшов проект меморандуму про виконання обов`язків, за умовами якого ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » мало відмовитися від апеляційної скарги та сплатити на користь ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » грошові кошти за поставлені системи зберігання даних. Згодом також у ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » було проведено обшук, однак про його результати свідок не обізнаний, оскільки на той момент обіймав вже посаду першого заступника директора підприємства і не мав доступу до цієї інформації.

Приблизно у жовтні 2022 року ОСОБА_12 повідомив ОСОБА_13 про те, що ОСОБА_8 відмовився передавати неправомірну вигоду та висловив намір продовження судового процесу. ОСОБА_13 підтвердив, що на той момент ОСОБА_12 перебував у відпустці, що, однак, не позбавляло його можливості ходити у судові засідання, що ОСОБА_12 часто і робив. У жовтні 2022 року ОСОБА_12 дійсно звільнився з ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 », оскільки був мобілізований до складу Збройних Сил України.

6.3.3. Свідок ОСОБА_14 .

ОСОБА_14 з 05.03.2021 року був виконуючим обов`язки голови ІНФОРМАЦІЯ_6 . Повноваження голови ІНФОРМАЦІЯ_6 передбачають, зокрема, здійснення організації діяльності ІНФОРМАЦІЯ_6 .

У підпорядкуванні ІНФОРМАЦІЯ_6 у 2022 році перебували підприємства, установи та організації, серед яких ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 », яке займається адмініструванням Державного земельного кадастру. Директором ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » з початку 2022 року був ОСОБА_13, чи був він виконуючим обов`язки директора по наказу, або у порядку розподілу повноважень як перший заступник, свідок не пам`ятає.

Свідок не обізнаний в деталях укладення та виконання договору поставки двох систем зберігання даних, що був укладений у 2019 році між ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 », а також в деталях судової справи № 910/1128/20. На момент укладення договору поставки та початку судового процесу свідок ще не обіймав вказаної посади. З цього приводу ОСОБА_14 володіє лише загальною інформацією, оскільки після призначення його виконуючим обов`язки голови ІНФОРМАЦІЯ_6 проводилися постійні наради і обговорення, на яких, зокрема, був присутній і ОСОБА_13

ОСОБА_14 зазначив, що ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » є самостійною юридичною особою, а тому представництво її прав та законних інтересів у суді здійснюється відповідно до вимог процесуального законодавства, тобто або шляхом самопредставництва, або шляхом залучення представника. ОСОБА_14 не володіє інформацією з приводу того, хто здійснював представництво інтересів ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » в межах судової справи № 910/1128/20. Як з ОСОБА_12, так і з ОСОБА_8 свідок не знайомий. Про перемовини між ОСОБА_12 та ОСОБА_8 свідок дізнався лише після допиту в межах цього кримінального провадження.

Функції контролю ІНФОРМАЦІЯ_6 за діяльністю ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » полягають у тому, що з початку бюджетного року ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » визначає на наступний бюджетний рік основні напрямки адміністрування Державного земельного кадастру, зокрема, що необхідно придбати, відремонтувати тощо, та обсяги грошових коштів, які для цього необхідні. Вказані документи переглядаються ІНФОРМАЦІЯ_6, встановлюється їх обґрунтованість та економічна доцільність, після чого погоджуються та передаються до ІНФОРМАЦІЯ_24 для подальшого затвердження. Видатки за цими напрямами закладаються законом України про державний бюджет на відповідний рік в межах відповідної бюджетної програми, яка закріплена за ІНФОРМАЦІЯ_24, яке є головним розпорядником бюджетних коштів за такою програмою. Після цього ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » протягом бюджетного року здійснює дії з адміністрування Державного земельного кадастру для чого отримує бюджетні кошти у потрібному розмірі.

Основними фінансовими документами є договір адміністрування Державного земельного кадастру, що укладається між ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та ІНФОРМАЦІЯ_6, додатком до якого є план заходів з адміністрування Державного земельного кадастру. План заходів затверджується ІНФОРМАЦІЯ_24 . У разі необхідності внесення змін до вказаних документів ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » доводить цю інформацію до ІНФОРМАЦІЯ_6, який передає її для погодження і складення відповідного бюджетного паспорту до ІНФОРМАЦІЯ_25 . Після цього затверджується бюджетний паспорт, передається до ІНФОРМАЦІЯ_24 і затверджується новий план заходів з адміністрування Державного земельного кадастру. Роль Держгеокадастру в цій процедурі полягає у здійсненні контролю та погодженні відповідних документів. Як пояснив ОСОБА_14, така процедура в основному триває від двох тижнів до двох місяців.

Свідок пояснив, що не пам`ятає чи передбачалися у 2022 році бюджетні видатки для погашення ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » заборгованості перед ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » або для придбання нових систем зберігання даних. Разом з тим, ОСОБА_14 зазначив, що заборгованість перед ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » могла б виникнути лише у разі прийняття поставленого обладнання та підписання відповідних актів прийому-передачі, чого не було зроблено та у зв`язку з чим жодної заборгованості перед ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » не обліковувалося за державним підприємством. Крім того, свідку відомо, що у 2022 році, у зв`язку з введенням воєнного стану, було заборонено здійснювати капітальні видатки, у тому числі видатки на придбання нового обладнання тощо, у зв`язку з чим ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » не могло у 2022 році придбати нові системи зберігання даних.

ОСОБА_14 підтвердив, що через зазначену процедуру змін до документів, що визначають фінансування заходів з адміністрування Державного земельного кадастру, було можливо у 2022 році перерозподілити бюджетні кошти для погашення заборгованості перед ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », але для цього потрібно було, щоб така заборгованість обліковувалася за ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 ».

6.4. Документи кримінального провадження.

За результатами дослідження копій матеріалів господарської справи № 910/1128/20 (Т. 5, а.с. 10-95), що були отримані органом досудового розслідування на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 08.02.2023 року у справі № 991/711/23 про надання тимчасового доступу до документів (Т. 5, а.с. 4-6), а також за результатами дослідження копій документів, що були вилучені при проведенні обшуку ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (Т. 5, а.с. 106-149) на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14.10.2022 року у справі № 991/4628/22 (Т. 5, а.с. 100-105), судом підтверджено, що 18.12.2019 року між ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », як постачальником, з однієї сторони, та ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 », як покупцем, з іншої сторони, було укладено договір № 158/12.19-Т (Т. 5, а.с. 114-121).

За умовами п. 1.1 договору № 158/12.19-Т від 18.12.2019 року ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » зобов`язалося поставити ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » системи зберігання даних (сервери), включно з встановленням і налаштуванням, а ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » зобов`язалося прийняти та оплатити товар у строки та на умовах, встановлених договором.

Відповідно до п. 3.1 договору № 158/12.19-Т від 18.12.2019 року ціну договору сторонами було погоджено у 37 898 000 грн. 00 коп., які включають всі витрати ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » щодо виконання умов договору, у тому числі вартість товару, вартість витрат, пов`язаних з доставкою товару, його встановленням та налаштуванням.

ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » свої зобов`язання за договором № 158/12.19-Т від 18.12.2019 року у повному обсязі не виконало, здійснивши поставку систем зберігання даних, які не відповідають заявленим технічним характеристикам, без проведення налаштування обладнання та навчання персоналу. Це зумовило відмову ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від прийняття поставлених серверів, яка зафіксована в акті виявлених недоліків № 158/12.19-Т-2 від 29.12.2019 року (т. 5, а.с.146-149).

Розбіжності між ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » щодо виконання умов договору № 158/12.19-Т від 18.12.2019 року призвели до виникнення між ними господарсько-правового спору, який став предметом судового розгляду ІНФОРМАЦІЯ_10 в межах судової справи № 910/1128/20.

Судову справу було розпочато внаслідок подання ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » позовної заяви про зобов`язання виконати умови договору поставки № 158/12.19-Т (т. 5, а.с.12-20), зокрема, шляхом зобов`язання ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » здійснити оплату товару у сумі 37 898 000 грн. 00 коп. Не погоджуючись з позовними вимогами, ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » подало зустрічну позовну заяву про зобов`язання вчинити дії (т. 5, а.с. 24-36), а саме зобов`язати ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за власний рахунок демонтувати та вивезти з приміщень ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » доставлений товар у виді двох систем зберігання даних.

З самого початку представництво ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в межах вказаної судової справи здійснювалося адвокатом ОСОБА_20 . З 02.08.2021 року на підставі договору про надання правової допомоги № 02/08/21 від 02.08.2021 року та ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АІ № 1138948 (Т. 5, а.с. 39-40) представництво ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » почав здійснювати обвинувачений ОСОБА_8 . Повноваження обвинуваченого ОСОБА_8, як представника товариства, не обмежувалися.

У свою чергу, першочергово представництво ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » на підставі довіреності № 807 від 27.12.2019 року здійснювала ОСОБА_21 (Т. 5, а.с. 37). З 08.11.2021 року на підставі довіреності № 359 від 08.11.2021 року (Т. 5, а.с. 38) представництво ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » почав здійснювати заступник начальника відділу претензійно-позовної роботи департаменту правового забезпечення ОСОБА_12 . Повноваження ОСОБА_12 передбачали заборону відмови від позову, визнання позову повністю або частково, зменшення розміру позовних вимог, укладення мирових угод, підписання позовних заяв, апеляційних, касаційних скарг, заяв про перегляд судових рішень у зв`язку із нововиявленими обставинами або виключними обставинами.

10.01.2022 року ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » видало нову довіреність № 9 (Т. 5, а.с. 41) на здійснення представництва інтересів підприємства в межах судової справи № 910/1128/20 в судах усіх інстанцій провідним юрисконсультом відділу претензійно-позовної роботи та розгляду звернень юридичних та фізичних осіб юридичного департаменту ОСОБА_12 . Обсяг повноважень ОСОБА_12 за довіреністю № 9 від 10.01.2022 року був аналогічний обсягу повноважень за довіреністю № 359 від 08.11.2021 року.

01.02.2022 року ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » видало довіреність № 34 (Т. 5, а.с. 42) на здійснення представництва інтересів підприємства в межах судової справи № 910/1128/20 в судах усіх інстанції також заступником директора департаменту - начальником відділу претензійно-позовної роботи та розгляду звернень юридичних та фізичних осіб юридичного департаменту ОСОБА_19 . Обсяг повноважень ОСОБА_19 аналогічний обсягу повноважень ОСОБА_12 .

У свою чергу, відповідно до рішення єдиного учасника ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » № 223 від 22.02.2022 року (Т. 5, а.с. 211) з 23.02.2022 року обвинувачений ОСОБА_8 був також призначений на посаду директора ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

Рішенням ІНФОРМАЦІЯ_18 від 31.05.2022 року у справі № 910/1128/20 (Т. 5, а.с. 46-68) первісний позов ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » до ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » було задоволено у повному обсязі, стягнуто з ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » на користь ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » заборгованість у розмірі 37 898 000 грн. 00 коп., судовий збір у розмірі 568 470 грн. 00 коп. та витрати, пов`язані з проведенням судової експертизи у розмірі 10 296 грн. 60 коп. Зустрічний позов ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » до ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » було залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 06.07.2022 року ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » подало до ІНФОРМАЦІЯ_9 апеляційну скаргу № 816 від 06.07.2022 року (Т. 5, а.с. 69-86). Підписання апеляційної скарги здійснювалося виконуючим обов`язки директора ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 », яким на той момент відповідно до Наказу в.о. Голови ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_14 № 23-ДП від 06.07.2022 року (Т. 5, а.с. 87) був ОСОБА_13 .

З показань свідка ОСОБА_12 судом встановлено, що приблизно у період між ухваленням рішення судом першої інстанції, що мало місце 31.05.2022 року, та поданням ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » апеляційної скарги на нього, що мало місце 06.07.2022 року, між ОСОБА_12 та ОСОБА_8 розпочалася позапроцесуальна комунікація з приводу обставин судової справи № 910/1128/20.

Так, з протоколів огляду мобільного телефону ОСОБА_12 від 07.09.2022 року (Т. 7, а.с. 74-75), від 17.10.2022 року (Т. 7, а.с. 80-100) судом встановлено, а учасниками справи не заперечувалося, що спілкування ОСОБА_12 та ОСОБА_8 здійснювалася, зокрема, за допомогою програмних засобів обміну повідомленнями: «Viber», «Telegram». Для авторизації у вказаних програмних засобах ОСОБА_8 використовував номер мобільного телефону - НОМЕР_2 .

При дослідженні роздруківок з вказаних програмних засобів (Т. 7, а.с. 76, 94) судом встановлено, що 20.06.2022 року о 15 год. 21 хв. ОСОБА_8 телефонував ОСОБА_12 з використанням програмного засобу «Telegram» та між ними мала місце розмова тривалістю 2 хвилини. 25.07.2022 року о 14 год. 17 хв. ОСОБА_8 телефонував ОСОБА_12 з використанням програмного засобу «Telegram» та між ними мала місце розмова тривалістю 1 хвилина. 19.08.2022 року о 13 год. 47 хв. ОСОБА_8 телефонував ОСОБА_12 з використанням програмного засобу «Telegram» та між ними мала місце розмова тривалістю 1 хвилина.

У свою чергу, ОСОБА_12 з використанням програмного засобу «Viber» телефонував ОСОБА_8 12.08.2022 року (тривалість розмови 03 хв. 44 сек.), 14.08.2022 року (тривалість розмови 01 хв. 25 сек.), 15.08.2022 року (тривалість розмови 02 хв. 12 сек.). Крім того, з використанням вказаного програмного засобу 22.08.2022 року ОСОБА_12 надіслав ОСОБА_8 текстове повідомлення наступного змісту «Доброго ранку, Євгеній. Перепрошую, сьогодні зустрітись не зможу. Ще й керівництво не на місці. Передзвоню Вам, коли буде нагода зустрітись. Дякую», на що ОСОБА_8 текстовим повідомленням відповів «Доброго, добре».

При цьому з досліджених роздруківок вбачається, що спілкування між ОСОБА_12 та ОСОБА_8 з використанням вказаних програмних засобів до червня 2022 року не здійснювалося.

Таким чином, з протоколів огляду від 07.09.2022 року (Т. 7, а.с. 74-75), від 17.10.2022 року (Т. 7, а.с. 80-100), доданих до них роздруківок з програмних засобів обміну повідомленнями, у сукупності з показаннями свідка ОСОБА_12, судом підтверджено, що після ухвалення ІНФОРМАЦІЯ_26 рішення від 31.05.2022 року у справі № 910/1128/20 та подання ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » апеляційної скарги на це судове рішення між ОСОБА_8 та ОСОБА_12 розпочалася позапроцесуальна комунікація, у ході якої вони телефонували один одному, обмінювалися текстовими повідомленнями, домовлялися про особисті зустрічі. Зміст такої комунікації, як зазначав свідок ОСОБА_12, полягав у необхідності позасудового врегулювання спору між ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 ».

29.08.2022 року Департаментом контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки (далі також - ІНФОРМАЦІЯ_27 ) направлено до НАБУ повідомлення про вчинення кримінального правопорушення № 30/2/2-4046 (Т. 4, а.с. 2-5), в якому зазначено, що департаментом отримано дані щодо привласнення невстановленими посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_6, колишнім керівництвом ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та представниками ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » коштів державного бюджету в ході тендерних закупівель для потреб ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 », що може свідчити про вчинення вказаними особами кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

На підставі вказаного повідомлення 05.09.2022 року НАБУ зареєстровано в ЄРДР відомості про кримінальне провадження № 52022000000000243 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а саме за фактом того, що службові особи ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » під час укладення та виконання договору від 18.12.2019 року про закупівлю систем зберігання даних (серверів) HPE 3 PAR 8400, перебуваючи у змові зі службовими особами ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », вчинили дії, спрямовані на розтрату майна ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовим становищем (Т. 4, а.с. 1).

07.09.2022 року ОСОБА_12, як провідного юрисконсульта юридичного департаменту ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 », було допитано в межах кримінального провадження № 52022000000000243 від 05.09.2022 року, що підтверджується наявним у матеріалах справи протоколом допиту від 07.09.2022 року (Т. 4, а.с. 14-18). Зміст показань ОСОБА_12, що зафіксовані у протоколі, відповідає змісту його показань, що були надані під час судового розгляду в межах цієї справи. Показання ОСОБА_12 від 07.09.2022 року, зокрема, стосувалися спілкування з ОСОБА_8, що мало місце протягом липня-серпня 2022 року та в ході якого ОСОБА_8 повідомляв про домовленості попереднього керівництва ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » щодо надання неправомірної вигоди, а також завуальовано пропонував неправомірну вигоду за вчинення ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » дій в інтересах ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

На підставі протоколу допиту ОСОБА_12 детективом ОСОБА_22 складено доповідну записку від 07.09.2022 року (Т. 4, а.с. 12-13), в якій зазначено про виявлення ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, у ході досудового розслідування кримінального провадження № 52022000000000243 від 05.09.2022 року.

За фактом можливого вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, 07.09.2022 року НАБУ зареєстровано в ЄРДР відомості про кримінальне провадження № 52022000000000254, а саме за фактом того, що представник суб`єкта господарювання висловив пропозицію про надання неправомірної вигоди службовій особі державного підприємства за вчинення нею дій в інтересах суб`єкта господарювання (Т. 4, а.с. 11).

Відповідно до постанови прокурора п`ятого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_23 від 08.09.2022 року (Т. 4, а.с. 22-23) кримінальні провадження № 52022000000000243 від 05.09.2022 року та № 52022000000000254 від 07.09.2022 року були об`єднані в одне провадження під № 52022000000000243. Підставою для об`єднання кримінальних проваджень була наявність підстав вважати, що до вчинення злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 369 КК України, можуть бути причетні одні і ті ж особи.

З заяви про залучення до конфіденційного співробітництва (Т. 6, а.с. 206) судом підтверджено, що 08.09.2022 року ОСОБА_12 надав згоду на залучення його до конфіденційного співробітництва в межах об`єднаного кримінального провадження № 52022000000000243 від 05.09.2022 року. Постановою детектива НАБУ ОСОБА_15 від 08.09.2022 року (Т. 6, а.с. 207-208) на підставі поданої заяви ОСОБА_12 залучено до конфіденційного співробітництва в межах вказаного кримінального провадження.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09.09.2022 року у справі № 991/3652/22 (Т. 6, а.с. 213-216) надано дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій (далі також - НСРД) відносно ОСОБА_12 строком до 09.11.2022 року, а саме: здійснення аудіо-, відеоконтролю ОСОБА_12, зняття інформації з електронних комунікаційних та інформаційних мереж за номером телефону ОСОБА_12, установлення місцезнаходження радіообладнання (радіоелектронного засобу) за номером телефону ОСОБА_12, візуальне спостереження за ОСОБА_12 з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження.

Ухвалою слідчого судді від 09.09.2022 року у справі № 991/3649/22 (Т. 6, а.с. 221-224) також надано дозвіл на проведення НСРД відносно ОСОБА_8 строком до 09.11.2022 року, а саме: здійснення аудіо, відеоконтролю ОСОБА_8, зняття інформації з електронних комунікаційних та інформаційних мереж за номером телефону ОСОБА_8, установлення місцезнаходження радіообладнання (радіоелектронного засобу) за номером телефону ОСОБА_8, візуальне спостереження за ОСОБА_8 з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження.

Листом прокурора п`ятого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_23 № 28/3-955т від 09.09.2022 року (Т. 6, а.с. 225-226) виконання ухвал слідчих суддів від 09.09.2022 року про проведення НСРД відносно ОСОБА_12 та ОСОБА_8 доручено детективу НАБУ ОСОБА_15 . До доручення долучено вказані ухвали слідчих суддів від 09.09.2022 року.

Листом детектива НАБУ ОСОБА_15 № 19/4557 від 09.09.2022 року (Т. 6, а.с. 227-228) доручено уповноваженим підрозділам ІНФОРМАЦІЯ_27 виконання ухвал слідчих суддів від 09.09.2022 року про надання дозволу на проведення НСРД відносно ОСОБА_12 та ОСОБА_8 . Доручення містить чітко поставлене завдання та інформацію, яка є необхідною для його виконання, а додатками до доручення зазначаються ухвали слідчих суддів від 09.09.2022 року про надання дозволів на проведення НСРД.

З листа ІНФОРМАЦІЯ_27 № 30/2/2-6279 від 02.12.2022 року (Т. 6, а.с. 229) судом встановлено, що за результатами виконання ухвал слідчих суддів від 09.09.2022 року оперативним підрозділом було складено наступні процесуальні документи:

1) протокол № 30/2/2-4680т від 19.09.2022 року на 6 аркушах з додатками до нього: флеш-накопичувач MicroSD № 3190т від 12.09.2022 року, флеш-накопичувач MicroSD № 3191т від 12.09.2022 року та диск DVD-R № 3207т від 13.09.2022 року;

2) протокол № 30/2/2-5049т від 30.09.2022 року на 11 аркушах та протокол № 30/2/2-5050т від 30.09.2022 року на 11 аркушах з додатками до них: флеш-накопичувач MicroSD № 3330т від 27.09.2022 року, флеш-накопичувач MicroSD № 3331т від 27.09.2022 року, диск DVD-R № 3332т від 27.09.2022 року та диск DVD-R № 3333т від 27.09.2022 року;

3) протокол № 30/2/2-5148т від 06.10.2022 року на 7 аркушах та протокол № 30/2/2-5149т від 06.10.2022 року на 7 аркушах з додаткам до них: флеш-накопичувач MicroSD № 3381т від 05.10.2022 року, флеш-накопичувач MicroSD № 3382т від 05.10.2022 року, диск DVD-R № 3379т від 05.10.2022 року та диск DVD-R № 3380т від 05.10.2022 року;

4) протокол № 30/2/2-5330т від 19.10.2022 року на 8 аркушах та протокол № 30/2/2-5331т від 19.10.2022 року на 8 аркушах з додатками до них: флеш-накопичувач MicroSD № 3401т від 11.10.2022 року, флеш-накопичувач MicroSD № 3402т від 11.10.2022 року, диск DVD-R № 3410т від 07.10.2022 року та диск DVD-R № 3411т від 07.10.2022 року.

З протоколу проведення НСРД № 30/2/2-4680т від 19.09.2022 року з додатками до нього: флеш-накопичувач MicroSD № 3190т від 12.09.2022 року, флеш-накопичувач MicroSD № 3191т від 12.09.2022 року та диск DVD-R № 3207т від 13.09.2022 року (Т. 6, а.с. 230-237) судом підтверджено, що 12.09.2022 року о 18 год. 16 хв. за адресою: АДРЕСА_4, в районі магазину « ІНФОРМАЦІЯ_7 », між ОСОБА_12 та ОСОБА_8 відбулася зустріч. У ході цієї зустрічі між ними відбулася розмова наступного змісту:

ОСОБА_24 : «…На передодні завтрашньої зустрічі, думаю з Вами зустрінусь, узгодити якісь дії можливо, можливо бачення. Тут така ситуація, щоб Ви розуміли у нас є договір між нами та ІНФОРМАЦІЯ_6 про поставку нових серверів, як би така ситуація, це передбачено фінансовим планом на рік, у цьому році 50 млн.грн., але проблема в тім, що це на нове обладнання, ці гроші передбачені, але не на погашення кредиторських заборгованостей. У зв`язку із цією ситуацією, у зв`язку з нашим спором, хотів би почути Вашу позицію, Ваше бачення, як можна в цій ситуації, вирішити моменти якісь, якщо вони Вам потрібні і цікаві звісно ж»;

ОСОБА_26: «Я не зовсім розумію, Вам потрібно нове обладнання?»;

ОСОБА_24 : «Дивіться, я ще раз кажу, у нас передбачено за фінансовим планом така от сума на нове обладнання, для того щоб перемінити цей договір, тобто все ж таки перевернути ситуацію в інший бік, то потрібно вносити в цей договір зміни, а це вже вирішується самим головою ІНФОРМАЦІЯ_6, тому така от ситуація не простенька;

…..

ОСОБА_24 : «Ну скажем так, не проста робота, по-друге завтра в нас судове засідання, пам`ятаю у нас були попередні зустрічі і Ви казали, що у Вас є якісь пропозиції, у Вашого керівництва є, ну що я можу озвучити, наприклад, своєму керівництву для того щоб це питання дальше рухалось для Вашої користі»;

ОСОБА_26: «Те що я озвучував, те і залишилося» ;

ОСОБА_24 : «Ну я просто не зовсім зрозумів, була остання наша телефонна розмова Ви там про розширення гарантій говорили і про якісь 20%, я не зрозумів просто»;

ОСОБА_26 : «Так, ця гарантія стоїть, для того щоб її… стоїть 25% від суми»;

ОСОБА_24 : «А, 25%, да?»;

ОСОБА_26 : «Від самої суми вартості цього обладнання. У нас в компанії є деякі там господарські відносини і ми можемо цю гарантію в них викупити, скажем так, з розрахунком і Вам надати».

Аналіз змісту вказаної частини розмови, характеру та тематики спілкування дають суду можливість зробити висновок, що до 12.09.2022 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_12 мали місце телефонні розмови, особисті зустрічі, під час яких між ними обговорювалося врегулювання спору між ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 », який пов`язаний з виконанням договору № 158/12.19-Т від 18.12.2019 року та який розглядається в межах судової справи № 910/1128/20. Як в попередніх розмовах, так і в розмові, що мала місце 12.09.2022 року, ОСОБА_8 вказував на можливість позасудового врегулювання спору між підприємствами, у тому числі шляхом надання ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » додаткового гарантійного обслуговування поставлених серверів.

З протоколу проведення НСРД № 30/2/2-4680т від 19.09.2022 року з додатками до нього: флеш-накопичувач MicroSD № 3190т від 12.09.2022 року, флеш-накопичувач MicroSD № 3191т від 12.09.2022 року та диск DVD-R № 3207т від 13.09.2022 року (Т. 6, а.с. 230-237) суд бере до уваги також наступну частини розмови між ОСОБА_8 та ОСОБА_12, яка мала місце 12.09.2022 року:

ОСОБА_26 : «Рахували, рахували, щоб закрити це питання «лям» гривень, це от»;

ОСОБА_24 : «Щоб закрити це питання?»;

ОСОБА_26 : «Да, що робити з судовим збором, що ви сплатили, не знаю»;

….

ОСОБА_24: «Але мирова угода можлива і …»;

ОСОБА_26 : «Ні, тут мирової угоди не може бути, бо перша інстанція вже прийняла рішення»

….

ОСОБА_24 : «Ну тому варто переносити, мабуть, засідання, якщо сторони порозуміються, скажем так. Короче, я правильно почув «лям»?»;

ОСОБА_26 : «Да»;

ОСОБА_24 : «Лям» гривень?»;

ОСОБА_26 : «Да, проте ж треба розуміти коли буде оплата, коли, де з вашої сторони гарантія, хоч шось треба проговорити, як воно буде виглядати, ми так будемо з Вами дуже багато зустрічатися, тому що є питання. Давайте ми з Вами зразу проговорим, що треба, так, з Вашої сторони, нам би хотілось, щоб Ви відмовились, але Ви це не зможете зробити»;

ОСОБА_24 : «Безумовно»;

ОСОБА_26: «Я не знаю як»;

ОСОБА_24 : «Нівелюя всі наші відносини до цього»;

ОСОБА_26: «Або умови якісь, що Ви готові відмовитись»;

ОСОБА_24 : «Я ж казав, є 50 мільйонів, які закладені у фінансовий план, але все за договором між нами та ІНФОРМАЦІЯ_6, про те, що ми закупаємо в цьому році нове обладнання для цілого адміністрування ІНФОРМАЦІЯ_6, але як, скажемо так, в цей договір внести зміни, ну це вже я передам»;

ОСОБА_26 : «В договір внести зміни це комісія Ваша, вийшла, пропозиція, проголосували»;

ОСОБА_24 : «У будь-якому випадку буде вирішувати голова ІНФОРМАЦІЯ_6 »;

ОСОБА_26 : «Це я розумію, ну, технічно я розумію, як воно у Вас має бути, виніс пропозицію, осудили, проголосували комісія там, голова затвердив, це легко на самом деле»;

ОСОБА_24 : «Я зрозумів, але ми майже «лям» заплатили за судовий збір з цього огляду, ну ладно»;

ОСОБА_26 : «Та то ж Ви не зі свого карману, не зі свого карману. Мені не зрозуміло як наше питання вирішувати, якщо Ви не відмовляєтесь від апеляції, апеляційної скарги, то як би і нам»;

ОСОБА_24 : «Ну мирова угода»;

ОСОБА_26 : «Мирової угоди не може бути на стадії апеляції… Якщо наприклад завтра судді беруть і переносять, від мене клопотання будуть, я подложу туди бумажки, перед судовим засіданням я скажу, що був відзив, від засідання, Ви його не бачите і заявляєте про перенос, щоб ознайомитись і в нас буде дві, три, а може і місяць буде. То зразу проговоріть таке, щоб допустити не «мирову угоду», а якісь меморандум про збільшення від нас гарантій, оскільки це дорогостоюще»;

ОСОБА_24 : «Я зрозумів, ОСОБА_28 »;

ОСОБА_26 : «Щоб все технічно було і Вам безболізненно, те що Ви не можете робити я не можу просити від Вас».

З вказаного фрагмента розмови судом встановлено, що ОСОБА_8 висловлює ОСОБА_12 конкретний намір та засвідчує можливість без будь-яких на те законних підстав заплатити один мільйон гривень за «закриття питання», тобто за вирішення спору між ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 ». ОСОБА_8 акцентує увагу на бажаному для нього способі вирішення такого спору, а саме - відмова ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від апеляційної скарги в судовій справі № 910/1128/20 та сплату ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » коштів за поставлені сервери по договору № 158/12.19-Т від 18.12.2019 року. При цьому ОСОБА_8 також усвідомлює, що для досягнення бажаного для нього результату, керівництво ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » повинно прийняти рішення про відмову від апеляційної скарги, а керівництво ІНФОРМАЦІЯ_6 повинно погодити перерозподіл коштів, які у 2022 році закладені для придбання нових серверів, на погашення заборгованості ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » перед ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

Оскільки прийняття рішення про відмову від апеляційної скарги та здійснення перерозподілу бюджетних коштів потребує належного обґрунтування, інакше «це буде служебка», то ОСОБА_8 пропонує певні умови, виконання яких могло би виправдати та створити видимість економічної доцільності прийняття таких рішень. Такими умовами, згідно пропозиції ОСОБА_8, може бути розширене гарантійне обслуговування поставлених серверів. Вказані умови, на переконання ОСОБА_8, не можуть бути прописані в мировій угоді, оскільки її укладення між ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » призведе до скасування рішення ІНФОРМАЦІЯ_18 від 31.05.2022 року в межах справи № 910/1128/20, яке було ухвалено на користь ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». А тому, намагаючись залишити в дії рішення суду першої інстанції, але при цьому досягнути бажаного результату щодо відмови ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від апеляційної скарги, ОСОБА_8 зазначає ОСОБА_12 про те, що домовленість про врегулювання спору між підприємствами має бути викладена у меморандумі та безпосередньо просить ОСОБА_12 довести перед керівництвом ідею укладення меморандуму, а не мирової угоди.

У подальшому, як вбачається з протоколу проведення НСРД № 30/2/2-4680т від 19.09.2022 року з додатками до нього: флеш-накопичувач MicroSD № 3190т від 12.09.2022 року, флеш-накопичувач MicroSD № 3191т від 12.09.2022 року та диск DVD-R № 3207т від 13.09.2022 року (Т. 6, а.с. 230-237), ОСОБА_8 та ОСОБА_12 досягають домовленості щодо відкладення судового засідання по справі № 910/1128/20, яке призначено на 13.09.2022 року. Метою відкладення судового засідання є отримання додаткового часу для доведення до відома та узгодження ОСОБА_12 пропозиції ОСОБА_8 щодо укладення меморандуму, відмови від апеляційної скарги та додаткового гарантійного обслуговування з керівництвом ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » з подальшим її обговоренням на наступній зустрічі з ОСОБА_8 .

З копій матеріалів судової справи № 910/1128/20 (Т. 5, а.с. 91-95) судом підтверджено, що на виконання попередньо досягнутих домовленостей ОСОБА_8 подав клопотання про відкладення судового засідання від 13.09.2022 року, а ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_9 від 13.09.2022 року судове засідання відкладено до 04.10.2022 року.

З протоколу № 30/2/2-5049т від 30.09.2022 року за результатами НСРД - аудіо, відео-контроль ОСОБА_12 та протокол № 30/2/2-5050т від 30.09.2022 року за результатами НСРД - аудіо, відео-контроль ОСОБА_8 з додатками до них: флеш-накопичувач MicroSD № 3330т від 27.09.2022 року, флеш-накопичувач MicroSD № 3331т від 27.09.2022 року, диск DVD-R № 3332т від 27.09.2022 року та диск DVD-R № 3333т від 27.09.2022 року (Т. 7, а.с. 1-24) судом встановлено, що 28.09.2022 року о 13 год. 56 хв. між ОСОБА_8 та ОСОБА_12 за адресою: АДРЕСА_5, де розташовано офіс ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », відбулася зустріч, у ході якої між ним відбулася розмова наступного змісту:

ОСОБА_26 : «Що у вас там?»;

ОСОБА_24 : «Я, по-перше, передав в цілому все»;

ОСОБА_26 : «Угу»;

ОСОБА_24 : «Є два конкретні моменти, які хотілось би уточнити, узгодити, перш за все, ви сказали один»;

ОСОБА_26 : «Угу»;

ОСОБА_24 : «Вот є проблема, так як по договору 37»;

ОСОБА_26 : «Угу»;

ОСОБА_24 : «Це викликає здивування»;

….

ОСОБА_24 : «Ясно, ясно, але мається на увазі як ви бачите цей механізм врегулювання спору»;

ОСОБА_26 : «Ми б хотіли не мирову угоду, оскільки це…»;

ОСОБА_24 : «Угу»;

ОСОБА_26: «Я не знаю як ви в себе пройдете, я це не бачу реалістичним мирову угоду, ну я це не бачу… Я бачу наприклад заключення меморандуму»;

ОСОБА_24 : «Так, меморандум?»;

ОСОБА_26 : «Меморандум про зобов`язання виконати умови договору»;

ОСОБА_24 : «Це фактично відмова від, однобоке відновлення від..»;

ОСОБА_26 : «Ми надаємо там гарантії, можна розписати її вартість, це і інше, строки виконання, ось це все підписується….»;

….

ОСОБА_26: «Ну дивіться, інші умови влаштовують всі?»;

ОСОБА_24 : «Ну щодо одного це здивування викликає»;

ОСОБА_26 : «Здивування… Що буде не здивування, тому що не здивування можливо в нас буде»;

ОСОБА_24 : «Ну як ви це собі бачите»;

ОСОБА_26 : «Ну я сказав, як ми бачимо»;

ОСОБА_26 : «Як ми можемо гадати, ну це неправильно, ну від нас пропозиція була така»;

ОСОБА_24 : «Угу»;

ОСОБА_26: «Не влаштовує, скажіть яка вас влаштовує»;

ОСОБА_24 : «Не будем казати, ви якусь частину ініціативи на собі вже відштовхувались від наших можливостей, щоб обом сторонам було цікаво»;

ОСОБА_26 : «Нам вже не цікаво, вот так, еслі чесно, вже не цікаво, но я ж кажу, пропозицію ви ж почули»;

ОСОБА_24 : «Да»;

ОСОБА_26: «Ну зараз я поїду там, в МОСе там, ну щось ще согласуємо можливо, з вами зустрінусь, скажу ви потім…»;

….

ОСОБА_24 : «Ну хотілось би, щоб наступна наша зустріч, хоч якийсь з вашого боку механізм реалізації, чіткість в цьому»;

ОСОБА_26 : «Я бачу це меморандум, ви зі свого боку відмовляєтесь від позовних, не від позовних, а від апеляційних скарг»;

ОСОБА_24 : «Зустрічна угода?»;

ОСОБА_26 : «Від апеляційної скарги відмовляєтесь, вот, ми вам по цьому меморандуму зобов`язуємося налагодити, продовжити строк гарантійного обслуговування»;

…..

ОСОБА_26: «Цікавості вже…»;

ОСОБА_24 : «Я в матеріали цієї справи нікого не ввожу»;

ОСОБА_26 : «Угу»;

ОСОБА_24 : «То, в принципі, з вашого боку хотів би побачити, передати керівництву нашому конкретну механіку і даєте гарантії… якщо, так як ми домовились, той буде, так і відбувається… ну гарантійні, ви ж розумієте, що до того моменту, як буде якась ухвала суду…»;

ОСОБА_26 : «Угу»;

ОСОБА_24 : «Ми… до цього має бути, як то кажуть з вашого боку крок вперед, скільки там буде від вас визначено»;

ОСОБА_26 : «Добре, скажіть, будь ласка, якщо, ну, якщо домовились, всіх все влаштовує»;

….

ОСОБА_26 : «Ні, якщо у нас йде якась домовленість, ми теж будемо не проти, то давайте домовлятись, якщо у нас її немає, ну ви розумієте»;

ОСОБА_24 : «Щоб я собі сказав, меморандум»;

ОСОБА_26 : «Меморандум»;

ОСОБА_24 : «В ньому має бути прописано ще раз, що? Що ми відмовляємося від наших апеляційних вимог?»;

ОСОБА_26 : «Так, ви зобов`язуєтесь виконати зобов`язання по основному договору, а саме сплатити»;

ОСОБА_24 : «В повному обсязі?»;

ОСОБА_26 : «В повному обсязі»;

ОСОБА_24 : «Чи якесь все ж таки коригування?»;

ОСОБА_26 : «Ні, в повному обсязі»;

ОСОБА_24 : «Все ж таки в цій частині відмовляєтесь, не хочете нічого»;

ОСОБА_26 : «Так, так, відмовляєтесь від апеляційної скарги, ми зі свого боку відмовляємося від додаткових виплат на правову допомогу»;

…..

ОСОБА_26: «Ми в меморандуму прописали, що ваше підприємство повинно сплатити, а могли б цього не прописувати, ви сплатите, а ми повернемо, з урахуванням там»;

ОСОБА_24 : «Так, почекайте, ОСОБА_29, ще раз, як для дитячого садочка, що передати керівнику по судовому збору, по першій інстанції?»;

ОСОБА_26 : «Ви можете його сплатити офіційно, виконали рішення суду, а ми його вам повернемо»;

ОСОБА_24 : «Угу, повністю повертаєте»;

ОСОБА_26 : «Ну давайте так, на ноги трішки мені хоть, а то ви там»;

….

ОСОБА_24 : «Ну ви узнавайте за нього, насчет першого питання, будь ласка, другий, другий момент мається на увазі, я поняв, передам, щодо механізму реалізації чекатимемо як ми тоді? Через вайбер скинете чи як?»;

ОСОБА_26 : «Як завгодно, можу на пошту скинути»;

ОСОБА_24 : «Можете на пошту»;

ОСОБА_26 : «Це проект меморандуму, ми можемо пропонувати вам що завгодно, у нас є бажання вирішити досудово це питання, ви можете погодитись на нього, можете не погодитись»;

….

ОСОБА_26: «Ми можемо піти вам на зустріч іншими способами, тим самим збільшити»;

ОСОБА_24 : «Ну да, способи можуть бути різними»;

ОСОБА_26 : «Так, ми теж готові йти, но й ви розумієте, закуповували по 27, а щас 42»;

….

ОСОБА_24 : «Просто, коли ми з вами зустрічались на позняках, ви казали, що колишнє керівництво наше захотіло неприйнятні умови, да?»;

ОСОБА_26 : «Одразу в мінус»;

ОСОБА_24 : «Якщо не секрет, скільки?»;

ОСОБА_26 : «Десять»;

ОСОБА_24 : « Десять? »;

ОСОБА_26: «Так»;

…

ОСОБА_26: «Там було чистого, на той момент, чистого заробітку близько шести, а вони кажуть десять… ми як?»;

ОСОБА_24 : «З шести на двох, да?»;

ОСОБА_26 : «Ні, з шести всього нам, це ми мали б…. підприємство наше повинно було заробити шість всього, вони кажуть десять, смисл нам дякувати, потім пішли там різні розтрати-розтрати-розтрати, і ще курс долара пубум, то есть нам вже боляче, ми можемо йти там якось іншими»;

ОСОБА_24 : «Десять це забагато, но і один тоже»;

ОСОБА_26 : «Я кажу, ми можемо іншим шляхом дякувати більше, наприклад вот…. Ви можете закупити цю додаткову гарантію»;

ОСОБА_24 : «Щоб потім це вернулось нам якимось чином від вас?»;

ОСОБА_26 : «Так, так»;

….

ОСОБА_26: «День-два і я складу, я думаю завтра, напевно завтра я вже зможу вам відправити»;

ОСОБА_24 : «Добре, я тут у вас заблукав трохи був»;

ОСОБА_26 : «Від вас не затягуйте, можливо ми до 4 числа»;

…

ОСОБА_26 : «Можливо якась доповідна записка, що ваше обладнання виходить зі строю, поламалося…»;

ОСОБА_24 : «І проголошується тендер, тем более я вам казав…»;

ОСОБА_26 : «І у вас виникає крайня необхідність в використанні нашого обладнання, тому ви погодили»;

ОСОБА_24 : «Хто ж нам цю доповідну записку зробить»;

ОСОБА_26 : «Ну якась відповідальна особа»;

…

ОСОБА_24 : «Ну вот повернення судового збору офіціально, чи не офіціально, чи як, я не знаю, в певній частині, половині, від половини, я не знаю, чи щось інше цікаве, короче ОСОБА_28, добре, тоді до зв`язку»;

ОСОБА_26 : «Я підготую»;

ОСОБА_24 : «Якщо ви скажете по цим трьом позиціям трошки вже»;

ОСОБА_26 : «Я підготую, більше, ну де як можна збільшити, я вже сказав…»;

….

ОСОБА_26: «В понеділок від вас чекать.. ну або вівторок ми зустрінемось, да? Ілі ви не збираєтесь…»;

ОСОБА_24 : «Клопотання»;

ОСОБА_26 : «Або десь зустрінемось, якщо в нас щось там владиться, ми не заперечуємо»

ОСОБА_24 : «Ну форсувати не надо, якщо така ситуація… то я не знаю, що дійсно буде завтра… ну надіюсь, надіюсь то що дійсно це було як ковток свіжого повітря, якби цю ситуацію вдалось би так чи інакше вирішити»;

ОСОБА_26 : «Ну і дивіться, від вас же відповідь, коли ви зможете це, я розумію, що це не все від вас залежить, але ну треба спочатку коли розуміти, ну якщо все так, то підприємство коли зможе виконати свої зобов`язання по договору».

З вказаних фрагментів розмови, що мала місце між ОСОБА_8 та ОСОБА_12 28.09.2022 року, судом встановлено, що ОСОБА_8 проявляє інтерес до того, якою була реакція керівництва ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » на те, що ОСОБА_8 та ОСОБА_12 обговорювали на попередній зустрічі. ОСОБА_8 підтверджує висловлену на попередній зустрічі пропозицію надання ОСОБА_12 грошових коштів у розмірі одного мільйона гривень (у контексті розмови учасники позначають її «один»). У додаток до цього ОСОБА_8 зазначає, що може також іншим чином «дякувати», маючи на увазі під цим збільшення загальної сумі запропонованих коштів. Так, зокрема, ОСОБА_8 зазначає, що можливо «подякувати» за рахунок судового збору або гарантійного обслуговування. Збільшення за рахунок судового збору, згідно озвученого ОСОБА_8 механізму, передбачало виконання ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » рішення ІНФОРМАЦІЯ_18 від 31.05.2022 року в частині сплати на користь ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » присудженого судового збору, який у подальшому мав бути переведений у готівку та переданий ОСОБА_12 .

У свою чергу, збільшення за рахунок гарантійного обслуговування, як зазначив ОСОБА_8, може передбачати придбання ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » у ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » послуг з такого обслуговування з подальшим поверненням коштів за нього.

Крім того, з вказаної розмови судом також встановлено, що ОСОБА_8 підтверджує озвучену на попередній зустрічі форму втілення свого наміру - укладення меморандуму, за яким ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » мало відмовитися від апеляційної скарги та повністю оплатити на користь ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » вартість поставленого обладнання за договором № 158/12.19-Т від 18.12.2019 року. Так само, як і на попередній зустрічі, ОСОБА_8 заперечує можливість укладення мирової угоди, зазначаючи про те, що це призведе до скасування рішення суду першої інстанції. ОСОБА_8 проявляє ініціативу в тематиці укладення меморандуму і зазначає про те, що особисто складе проект відповідного документу та направить поштою. При цьому ОСОБА_8 спонукає ОСОБА_12 до пришвидшення вирішення цього питання, зокрема, шляхом представлення проекту меморандуму перед керівництвом.

У додаток до цього ОСОБА_8 пропонує також інші способи виправдання укладення ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » бажаного меморандуму, зокрема, шляхом складання відповідальними особами ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » документів про те, що поточне обладнання вийшло з ладу, у зв`язку з чим є необхідність у прийнятті та використанні обладнання, яке було поставлено від ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

Крім того, у ході розмови ОСОБА_8 засвідчує свою обізнаність щодо обставин укладення та виконання договору № 158/12.19-Т від 18.12.2019 року між ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та колишнім керівництвом ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 ». У контексті цього ОСОБА_8 підтверджує, що попереднє керівництво ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » за укладення та виконання цього договору просило від ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » неправомірну вигоду у розмірі 10-ти мільйонів гривень. Однак ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » тоді не було сенсу «дякувати», оскільки такий розмір неправомірної вигоди перевищував розмір прогнозованого прибутку підприємства.

У ході розмови ОСОБА_8 та ОСОБА_12 також повторно домовляються про необхідність відкладення чергового судового засідання, що призначено на 04.10.2022 року, оскільки це дасть додатковий час для погодження ОСОБА_12 з керівництвом ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » озвучених пропозицій щодо укладення меморандуму з ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

З протоколу тимчасового доступу до речей і документів, що перебували у володінні ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 », від 14.12.2022 року (Т. 12, а.с. 115-116), протоколу тимчасового доступу до речей і документів, що перебували у володінні ІНФОРМАЦІЯ_6, від 14.12.2022 року (Т. 12, а.с. 129-130) судом встановлено, що ще 26.09.2022 року ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від імені директора - обвинуваченого ОСОБА_8 направило ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та ІНФОРМАЦІЯ_6 лист № 01/22-К-32 від 23.09.2022 року (Т. 12, а.с. 117-120, 131-134). У вказаному листі ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » обґрунтовує доцільність прийняття ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » серверів, що були поставлені на виконання умов договору № 158/12.19-Т від 18.12.2019 року, та необхідність у зв`язку з цим закриття апеляційного провадження у справі № 910/1128/20 шляхом відмови ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від апеляційної скарги і закріплення домовленості між підприємствами в меморандумі про виконання обов`язків по договору. У додаток до цього, ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » зазначає про можливість надати додаткові гарантії того ж рівня, що були надані в рамках поставки, термін дії яких вже сплив, що дозволить не закуповувати додаткових сервісів, ринкова вартість яких складає від 10% до 20% вартості самого обладнання.

Таким чином, ще до зустрічі, яка мала місце 28.09.2022 року та на якій ОСОБА_8 було озвучено оформлення врегулювання спору між підприємствами шляхом укладення меморандуму про виконання обов`язків, ОСОБА_8, будучи директором ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », представив перед керівництвом ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та ІНФОРМАЦІЯ_6 ідею відмови ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від апеляційної скарги, закриття апеляційного провадження та виконання умов договору № 158/12.19-Т від 18.12.2019 року, у тому числі з наданням додаткового гарантійного обслуговування, з закріпленням цих обставин у відповідному меморандумі. Це свідчить про те, що дії ОСОБА_8, направлені на відмову ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від апеляційної скарги та отримання ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » грошових коштів по договору поставки серверів, були обдуманими та спланованими.

З ухвали ІНФОРМАЦІЯ_9 від 04.10.2022 року у справі № 910/1128/20, зміст якої відображається шляхом вільного доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень, судом встановлено, що судове засідання, яке було призначено на 04.10.2022 року, відповідно до домовленості ОСОБА_8 та ОСОБА_12 під час зустрічі від 28.09.2022 року було відкладено за клопотанням ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 ». Наступне засідання було призначено на 18.10.2022 року.

З протоколу № 30/2/2-5148т від 06.10.2022 року за результатами НСРД - аудіо, відео-контроль ОСОБА_8 та протоколу № 30/2/2-5149т від 06.10.2022 року за результатами НСРД - аудіо, відео-контроль ОСОБА_12 з додаткам до них: флеш-накопичувач MicroSD № 3381т від 05.10.2022 року, флеш-накопичувач MicroSD № 3382т від 05.10.2022 року, диск DVD-R № 3379т від 05.10.2022 року та диск DVD-R № 3380т від 05.10.2022 року (Т. 7, а.с. 25-40) судом встановлено, що 05.10.2022 року о 15 год. 12 хв. за адресою: АДРЕСА_5, де розташовано офіс ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », між ОСОБА_8 та ОСОБА_12 відбулася чергова зустріч.

Судом встановлено, що на початку зустрічі ОСОБА_8 зі словами «дивіться, набросал» передав ОСОБА_12 проект меморандуму про виконання зобов`язання за договором, з приводу якого вони розмовляли на зустрічі від 28.09.2022 року. ОСОБА_8 підтверджує, що «математика» залишилася та ж сама, маючи на увазі пропоновану суму грошових коштів за відмову ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від апеляційної скарги. Крім того, ОСОБА_8 підтверджує можливість збільшення «математики» за рахунок судового збору, що і озвучувалося на попередніх зустрічах.

Судом також встановлено, що між ОСОБА_12 та ОСОБА_8 відбулася розмова наступного змісту:

ОСОБА_24 : «Які у цьому можливі гарантії? Що так буде, що ми купим гарантію, а ви нам повернете за цю гарантію, що ми заплатим судовий збір, а ви потім повернете»;

ОСОБА_26: «Ніхто гарантії ніякі не дасть, це лише моє слово»;

ОСОБА_24 : «Ви хочете гарантію про те, що меморандум підписали, да? Тут тоже таке питаннячко, вот бонус, да, що ми обговорюємо, він буде до меморандуму?»;

ОСОБА_26 : «Ну це треба обговорювати… так само від вас…»;

ОСОБА_24 : «Ну понятно»;

ОСОБА_26: «Ми приватна, ми приватне підприємство, ми як захотіли, так і зробимо, тут ви повинні якось так подумати, чи можете ви це зробити чи ні, наприклад, перший пункт, да, ми можемо, можливо і зустрітися, так вот, хоть якось спокойніше було б»;

ОСОБА_24 : «Я поняв, но до меморандуму, до підписання меморандуму цей бонус можливий?»;

ОСОБА_26 : «Пусть з вашого боку він буде підписаний і буде у вас, перед судовим засіданням я підписав, з мене все буде… повноваження… все буде зі мною, ви показуєте заяву, яку будете надавати в суді про відмову, ну я дивлюсь, що не змінилась да і все… ну це саме найпростіше і хоть якась там надія є»;

….

ОСОБА_24 : «Я поняв, то есть, дивіться, ще раз, якщо я правильно зрозумів, вісімнадцятого жовтня цього року ми можем все це закінчити, да? Тобто, ми зустрічаємось перед будівлею суду, показуємо підписаний меморандум, показуємо заяву про відмову від апеляційної скарги»;

ОСОБА_26 : «Угу»;

ОСОБА_24 : «Від наших фактично вимог позовних і ви передаєте нам бонус за це… Все, я так і передам…»;

….

ОСОБА_24 : «Тому я і запитую, коли що і як, бонус, меморандум чи, наприклад, бонус трошки чекаєте, меморандум, чи як, просто це цікаво?»;

ОСОБА_26: «Я ж кажу, перед судом, без вашої відмови нам буде тяжко, скажем так, подякувати… ну я вважаю, що перед судом зустрілися і зробили, ну це буде може»;

….

ОСОБА_24 : «Ну вообщем по матіматіке вот так?»;

ОСОБА_26 : «Не має більше можливості, при всьому бажанні, якось інакше обійти, скажем так можна, зайшли, ми там зробили, два-три дні»;

ОСОБА_24 : «Які гарантії?»;

ОСОБА_26 : Це моє слово, ну а які, щось підписати, такого не буде, а які ще?»;

…

ОСОБА_26 : «Да… якось так, що там додатково якимись путями, зайшли, ми їх обробили, день-два, там, банк побачив, поки ми там вивели… ну я ж кажу, день-два і слово директора»;

….

ОСОБА_24 : «Ну я поняв, я поняв, порядок виконання цього всього плану, по другому ніяк, точно? Ну попередньо, попередньо перед меморандумом заздалегідь»;

ОСОБА_26 : «Ну давайте я ще раз, ще раз подумаю, подумаю гарантії… ви мені скажіть»;

…

ОСОБА_26: «Ви скажіть, в принципі, все якщо влаштовує і є питання лише в часі, так, ми ще раз обдумаємо, ну, я подумаю, скажіть, що вам скажуть»;

ОСОБА_24 : «Добре»;

ОСОБА_26: «Якщо питання залишається лише в часі… ну я думаю, я думаю ми щось придумаєм»;

…

ОСОБА_24 : «Угу, добре, все зрозуміло, тоді понятно що, думаю, що ще раз прийдеться зустрітися, поговорити по цьому приводу»;

ОСОБА_26 : «Я ще день-два без зв`язку, в ремонт здав телефон»;

….

ОСОБА_24 : «Короче, якщо що написати на вайбер»;

ОСОБА_26: «Да, да, я одразу відповім».

З дослідженого фрагменту розмови судом встановлено, що ОСОБА_8 підтверджує озвучені ним на попередніх зустрічах з ОСОБА_12 пропозиції надання йому грошових коштів без законних на те підстав за відмову ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від апеляційної скарги в межах судової справи № 910/1128/20 та виконання умов договору № 158/12.19-Т від 18.12.2019 року. При цьому ОСОБА_8 деталізує озвучений ним намір вказівкою на механізм передачі цих коштів - 18.10.2022 року безпосередньо перед судовим засіданням, перед будівлею ІНФОРМАЦІЯ_9, ОСОБА_12 має продемонструвати ОСОБА_8 підписаний керівництвом ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » меморандум про виконання зобов`язання, а також заяву про відмову від апеляційної скарги, після чого ОСОБА_8 зможе «подякувати», передавши першу частину запропонованої суми грошей. Натомість друга частина має бути передана ОСОБА_8 безпосередньо ОСОБА_12 протягом одного-двох днів після того, як ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » розрахується з ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за поставлені сервери. Крім того, ОСОБА_8 зазначає про можливість досягнення згоди щодо відтермінування оплати ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » вартості поставлених серверів.

З протоколу огляду від 05.10.2022 року та додатку № 1 до нього (Т. 12, а.с. 136-137) судом підтверджено, що у ході зустрічі, яка мала місце 05.10.2022 року, ОСОБА_8 особисто передав ОСОБА_12 проект меморандуму про врегулювання спору.

Відповідно до п. 1.1 проекту меморандуму його метою є врегулювання спору між ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 », що виник у зв`язку з виконанням поставки та прийняттям товару за договором поставки № 158/12.19-Т від 18.12.2019 року.

Відповідно до п. 2.1 проекту меморандуму для успішної його реалізації ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » мало подати до ІНФОРМАЦІЯ_9 заяву про відмову від апеляційної скарги на рішення ІНФОРМАЦІЯ_10 від 31.05.2022 року по справі № 911/1128/20 та виконати вказане судове рішення, а саме: сплатити на розрахунковий рахунок ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » грошові кошти у розмірі 38 476 766 грн. 60 коп., як плату за виконання договору поставки № 158/12.19-Т від 18.12.2019 року, суми судового збору, та витрати на судову експертизу, до 01.11.2022 року.

У свою чергу, відповідно до п. 2.2 проекту меморандуму ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » повинно було надати допомогу в завершенні налаштування (інтеграції) товару, поставленого відповідно до договору поставки № 158/12.19-Т від 18.12.2019 року, та надати терміном на 1 календарний рік додаткову гарантію на товар, поставлений відповідно до договору поставки № 158/12.19-Т від 18.12.2019 року.

З протоколу № 30/2/2-5330т від 19.10.2022 року за результатами НСРД - аудіо, відео-контроль ОСОБА_12 та протокол № 30/2/2-5331т від 19.10.2022 року за результатами НСРД - аудіо, відео-контроль ОСОБА_8 з додатками до них: флеш-накопичувач MicroSD № 3401т від 11.10.2022 року, флеш-накопичувач MicroSD № 3402т від 11.10.2022 року, диск DVD-R № 3410т від 07.10.2022 року та диск DVD-R № 3411т від 07.10.2022 року (Т. 7, а.с. 41-58) судом встановлено, що 13.10.2022 року о 16 год. 15 хв. за адресою: АДРЕСА_5, де розташовано офіс ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », між ОСОБА_8 та ОСОБА_12 відбулася чергова зустріч.

Судом встановлено, що у ході вказаної зустрічі ОСОБА_12 продемонстрував ОСОБА_8 відкоригований та погоджений керівництвом ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та ІНФОРМАЦІЯ_6 проект меморандуму про виконання зобов`язання, а також засвідчив інтерес ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та ІНФОРМАЦІЯ_6 у вирішенні спору між підприємствами. У свою чергу, ОСОБА_8 підтвердив озвучений на попередній зустрічі механізм передачі грошових коштів за підписання цього меморандуму - о 10 год. 00 хв. 18.10.2022 року, тобто перед черговим судовим засіданням, ОСОБА_8 та ОСОБА_12 мали зустрітися у кафе під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_11 », що розташовано поруч з будівлею ІНФОРМАЦІЯ_9 . ОСОБА_12 мав продемонструвати ОСОБА_8 підписаний керівництвом ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » меморандум про виконання зобов`язання, заяву про відмову від апеляційної скарги (при цьому ОСОБА_8 проінструктував ОСОБА_12 у тому як написати вказану заяву), після чого ОСОБА_8 мав безпосередньо передати ОСОБА_12 готівкою один мільйон гривень. Через день-два після того, як «рішення першої інстанції вступає в силу» і ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » перерахує ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на його виконання грошові кошти, ОСОБА_8 та ОСОБА_12 повторно мали зустрітися, у ході чого ОСОБА_8 мав безпосередньо готівкою передати ОСОБА_12 другу частину грошових коштів, сума яких дорівнює розміру судового збору, сплаченого ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за подання позовної заяви. При цьому ОСОБА_8 підтвердив своє бажання отримати «сувенір», зазначивши про свої наміри на частину цих грошових коштів та показавши на екрані мобільного телефону бажану суму.

Усвідомлюючи, що для втілення вказаної обіцянки на 18.10.2022 року потрібні готівкою грошові кошти у сумі одного мільйона гривень, ОСОБА_8, засвідчивши попередньо досягнуті домовленості, повідомив ОСОБА_12 про необхідність часу для того, щоб дістати вказану суму грошей. У зв`язку з цим ОСОБА_8 зазначив ОСОБА_12, що узгодить цей момент з третіми особами, після чого перетелефонує ОСОБА_12 . При цьому ОСОБА_8 підтвердив зустріч з ОСОБА_12, що запланована на 18.10.2022 року о 10 год. 00 хв. у кафе « ІНФОРМАЦІЯ_11 », що поруч з ІНФОРМАЦІЯ_28 . На цьому зустріч між ОСОБА_8 та ОСОБА_12 закінчилася.

З постанови прокурора п`ятого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_23 від 04.10.2022 року (Т. 7, а.с. 62-65) судом встановлено, що 04.10.2022 року в межах кримінального провадження № 520220000000000243 від 05.09.2022 року за ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 369 КК України прокурором прийнято рішення про проведення НСРД у виді контролю за вчиненням злочину, а саме - спеціального слідчого експерименту шляхом проведення зустрічей, розмов, обміну інформацією, документами, повідомленнями, жестами тощо щодо надання неправомірної вигоди за вчинення службовими особами ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » дій з використанням влади та службового становища в інтересах ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », а саме: за укладення меморандуму, в якому мають бути узгоджені зобов`язання щодо припинення судового спору між ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », а також врегулювання питання оплати грошових коштів на користь останньої. До проведення вказаної НСРД постановою прокурора було залучено ОСОБА_12 .

З протоколу про проведення НСРД - контролю за вчиненням злочину у вигляді спеціального слідчого експерименту № 19/8072т від 23.12.2022 року (Т. 7, а.с. 67-69), протоколу огляду мобільного телефону ОСОБА_12 від 17.10.2022 року (Т. 7, а.с. 80-100) судом підтверджено, що 17.10.2022 року о 09 год. 55 хв. з використанням програмного забезпечення «Telegram» ОСОБА_8 надіслав ОСОБА_12 наступні текстові повідомлення: «доброго, нажаль я залишився без жодного телефону. спробую вирішити це питання сьогодні-завтра. Щодо меморандуму, поки що ставимо на паузу». Пізніше о 15 год. 11 хв. того ж дня ОСОБА_8 надіслав текстове повідомлення: «вибачте, але зараз не тягнемо, трудне матеріальне становище, тому йдемо в суд і судимося». У зв`язку з фактичною відмовою ОСОБА_8 надати раніше обговорювану суму грошових коштів за відмову ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від апеляційної скарги та сплату на користь ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » коштів за договором поставки НСРД у виді контролю за вчиненням злочину не проводилося.

У подальшому, як слідує з матеріалів кримінального провадження, комунікація між ОСОБА_8 та ОСОБА_12 з приводу позасудового врегулювання спору між ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » не здійснювалася.

Судом встановлено, що у ході проведення НСРД постановою детектива НАБУ ОСОБА_15 від 03.10.2022 року (Т.4,а.с.25-27) в межах об`єднаного кримінального провадження № 52022000000000243 від 05.09.2022 року попередню правову кваліфікацію було змінено з ч. 1 ст. 369 КК України на ч. 3 ст. 369 КК України. Підставою для зміни правової кваліфікації було отримання органом досудового розслідування відомостей про те, що висловлення ОСОБА_8 пропозиції неправомірної вигоди здійснювалося за результатами попереднього узгодження розміру неправомірної вигоди з іншими особами, що свідчить про можливу наявність кваліфікуючої ознаки у виді попередньої змови групи осіб, яка визначена складом правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України.

За результатами проведення досудового розслідування, у тому числі НСРД, постановою детектива НАБУ ОСОБА_15 від 02.03.2023 року (Т. 4, а.с. 28-29) в межах об`єднаного кримінального провадження № 52022000000000243 від 05.09.2022 року попередню правову кваліфікацію повторно змінено з ч. 3 ст. 369 КК України на ч. 1 ст. 369-2 КК України. Підставою для зміни правової кваліфікації було отримання органом досудового розслідування відомостей про те, що ОСОБА_8 мав умисел надати неправомірну вигоду ОСОБА_12 за здійснення останнім впливу на прийняття в.о. Генерального директора ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та в.о. Голови ІНФОРМАЦІЯ_6 рішень в інтересах ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

02.03.2023 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України (Т. 4, а.с. 30-40).

Постановою прокурора п`ятого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_23 від 20.04.2023 року (Т. 4, а.с. 120-121) з кримінального провадження № 52022000000000243 від 05.09.2022 року в окреме провадження виділено матеріали досудового розслідування стосовно ОСОБА_8 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України, та щодо юридичної особи ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Як вбачається з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань (Т. 4, а.с. 129), виділеному провадженню за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України, та щодо юридичної особи ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » присвоєно номер 52023000000000185 від 20.04.2023 року, яке розглядається судом в межах даної справи.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24.04.2023 року у справі № 991/3491/23 (Т. 4, а.с. 143-146) надано дозвіл на використання матеріалів НСРД, отриманих в межах кримінального провадження № 52022000000000243 від 05.09.2022 року щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_12, в межах кримінального провадження № 52023000000000185 від 20.04.2023 року.

Судом також встановлено, що постановою ІНФОРМАЦІЯ_9 від 04.12.2023 року у справі № 910/1128/20, яка набрала законної сили 04.12.2023 року (Т. 13, а.с. 211-219), апеляційну скаргу ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » було задоволено у повному обсязі, рішення ІНФОРМАЦІЯ_18 від 31.05.2022 року скасовано та ухвалено нове, яким зустрічний позов ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » задоволено у повному обсязі, а первісний позов ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » залишено без задоволення. Постанова суду апеляційної інстанції згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень у касаційному порядку не скасовувалася, не змінювалася, є остаточною.

З листа ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » № 1-2/978 від 27.04.2023 року (Т. 16, а.с. 4-5), Наказу в.о. Голови ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_14 № 23-ДП від 06.07.2022 року (Т. 16, а.с. 208) судом встановлено, що на ОСОБА_13 покладалося виконання обов`язків генерального директора ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » у такі періоди: з 02.02.2022 року по 06.02.2022 року; з 16.02.2022 року по 25.02.2022 року; з 14.06.2022 року по 21.06.2022 року; з 23.06.2022 року по 30.06.2022 року; з 06.07.2022 року по 26.10.2022 року. З листа також вбачається, що у своїй діяльності виконуючий обов`язки генерального директора ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » керується статутом державного підприємства.

Розділом ІХ Статуту ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » № 164 від 22.10.2018 року (Т. 12, а.с. 4-12), що був чинним станом на 2022 рік, передбачалося, що управління підприємством здійснює генеральний директор, який призначається та звільняється з посади Уповноваженим органом управління, яким є ІНФОРМАЦІЯ_6 . Генеральний директор, зокрема, має право діяти без доручення (довіреності) від імені підприємства (пп. 9.5.1 Статуту), представляє інтереси підприємства в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах, організаціях (пп. 9.5.2 Статуту), здійснює у встановленому порядку прийняття на роботу, відсторонення, переведення, переміщення, звільнення працівників підприємства, вирішує питання щодо притягнення їх до відповідальності та інші кадрові питання відповідно до законодавства (пп. 9.5.5 Статуту); розпоряджається коштами та майном підприємства відповідно до положень законодавства та статуту (пп. 9.5.8 Статуту).

Відповідно до наказів ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » № 17 від 14.07.2022, № 20 від 24.10.2022, № 21 від 26.10.2022 (Т. 16, а.с. 192-196) у період з 06.07.2022 по 26.10.2022 ОСОБА_13 також мав право першого підпису фінансових документів, які сплачуються за рахунок коштів, отриманих для здійснення заходів із адміністрування Державного земельного кадастру, а також за рахунок коштів, отриманих від здійснення господарської діяльності.

Таким чином, судом встановлено, що у період з 06.07.2022 року по 26.10.2022 року ОСОБА_13, виконуючи обов`язки генерального директора ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 », обіймав посаду, пов`язану з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій, а отже був посадовою особою юридичної особи публічного права. Отже, відповідно до пп. а п. 2 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про запобігання корупції», примітки ст. 369-2 КК України ОСОБА_13 був особою, яка уповноважена на виконання функцій держави.

З листа ІНФОРМАЦІЯ_6 № 29-28-0.151-3757/2-23 від 26.04.2023 року (Т. 16, а.с. 40-42) судом встановлено, що згідно з розпорядженням КМУ № 158-р від 03.03.2021 року виконання обов`язків Голови ІНФОРМАЦІЯ_6 було покладено на ОСОБА_14, на період до призначення в установленому порядку Голови служби. Повноваження Голови ІНФОРМАЦІЯ_6 визначаються Положенням про ІНФОРМАЦІЯ_6 № 15 від 14.01.2015 року.

Відповідно до пп. 1, 13, 14, 26, 27 п. 12 Положення № 15 від 14.01.2015 року Голова ІНФОРМАЦІЯ_6, зокрема, очолює ІНФОРМАЦІЯ_6, здійснює керівництво його діяльністю, представляє його у відносинах з іншими органами, підприємствами, установами, організаціями України та за її межами; призначає на посаду та звільняє з посади у порядку, передбаченому законодавством про державну службу, державних службовців апарату ІНФОРМАЦІЯ_6 ; приймає на роботу та звільняє з роботи у порядку, передбаченому законодавством про працю, працівників ІНФОРМАЦІЯ_6 ; у межах повноважень, передбачених законом, дає обов`язкові для виконання державними службовцями і працівниками апарату ІНФОРМАЦІЯ_6 та його територіальних органів доручення; приймає в установленому законом порядку рішення про розподіл бюджетних коштів, розпорядником яких є ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Таким чином, судом встановлено, що у 2021 році та 2022 році ОСОБА_14 обіймав керівну посаду державного органу, пов`язану з адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими повноваженнями, а отже був посадовою особою державного органу. Отже, відповідно до пп. и п. 1 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про запобігання корупції», примітки ст. 369-2 КК України ОСОБА_14 був особою, яка уповноважена на виконання функцій держави.

З листів ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » № 5-1/427 від 24.02.2023 року (Т. 12, а.с. 142-143), №3/1957 від 14.12.2022 року (Т. 12, а.с. 155-156) судом встановлено, що закупівля ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » систем зберігання даних на підставі договору № 158/12.19-Т від 18.12.2019 року, укладеного з ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » здійснювалася відповідно до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення заходів з проведення земельної реформи, що затверджений постановою КМУ № 219 від 09.03.2011 року (далі також - Порядок № 219 від 09.03.2011 року).

Закупівлю систем зберігання даних планувалося здійснити за рахунок коштів Державного бюджету України у рамках бюджетної програми КПКВК 2803020, 1202020 «Проведення земельної реформи» по кодам економічної класифікації видатків бюджету - 2610 «Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)», 3210 «Капітальні трансферти підприємствам (установам, організаціям)», за напрямом «Ведення та функціонування, в тому числі адміністрування Державного земельного кадастру (здійснення заходів щодо технічного і технологічного забезпечення)».

З вказаних листів та положень п. 2-5 Порядку № 219 від 09.03.2011 року судом встановлено, що головним розпорядником бюджетних коштів за бюджетною програмою «Проведення земельної реформи» є ІНФОРМАЦІЯ_14, відповідальним виконавцем та розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня є ІНФОРМАЦІЯ_6 та його територіальні органи. ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 », як підприємство, що перебуває у віданні та управлінні ІНФОРМАЦІЯ_6, є одержувачем бюджетних коштів за цією програмою.

Визначення обсягу бюджетних коштів та їх цільового призначення з подальшим закладенням у бюджетну програму здійснюється на підставі декількох основних документів: договору адміністрування, що укладається між ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та ІНФОРМАЦІЯ_6, планом заходів з адміністрування Державного земельного кадастру та планом використання бюджетних коштів, що складаються ІНФОРМАЦІЯ_6 на підставі цього договору та затверджується ІНФОРМАЦІЯ_14 . Крім того, план заходів подається до ІНФОРМАЦІЯ_15 до відома.

Судом встановлено, що 27.01.2022 року між ІНФОРМАЦІЯ_6 та ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » укладено договір про адміністрування Державного земельного кадастру на 2022 рік (Т. 13, а.с .1-4), відповідно до п. 1.1 якого ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » зобов`язалося здійснювати адміністрування Державного земельного кадастру для його безперервного функціонування, а ІНФОРМАЦІЯ_6 зобов`язався вжити організаційних заходів щодо виділення бюджетних асигнувань відповідно до Плану заходів та Плану використання бюджетних коштів на 2022 рік.

Положеннями п. 2.2.1 договору про адміністрування передбачено право ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » надати ІНФОРМАЦІЯ_6 пропозиції щодо перерозподілу бюджетних коштів.

Положеннями п. 3.1 договору про адміністрування передбачено, що фінансове забезпечення адміністрування Державного земельного кадастру здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Плану заходів за бюджетною програмою «Проведення земельної реформи» на 2022 рік та Плану використання бюджетних коштів на 2022 рік в межах бюджетних асигнувань.

Додатком № 1 до договору про адміністрування визначено план заходів із адміністрування Державного земельного кадастру на 2022 рік (Т. 13, а.с. 5-8). Відповідно до п. 2.10.31 плану заходів в межах напрямку «Здійснення заходів з технічного та технологічного забезпечення ДЗК» передбачалося придбання двох нових систем зберігання даних АС ДЗК та двох комплектів комутаторів SAN.

Додатком № 4 до договору про адміністрування визначено плановий розрахунок вартості виконання заходів із адміністрування Державного земельного кадастру на 2022 рік (Т. 13, а.с. 49-150). Відповідно до положень планового розрахунку планові видатки на здійснення заходів із адміністрування Державного земельного кадастру у 2022 році мали здійснюватися за бюджетною програмою 2803020, якою передбачалося фінансування у розмірі 139 421,8 тис. гривень. Видатки за КЕКВ 2610 «Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)» складають 80 760, 3 тис. гривень. Видатки за КЕКВ 3210 «Капітальні трансферти підприємствам (установам, організаціям)» складають 58 661,5 тис. гривень.

У свою чергу, витрати на капітальні видатки передбачають придбання обладнання і предметів довгострокового користування, серед яких дві системи зберігання даних АС ДЗК та двох комплектів комутаторів SAN (Т. 13, а.с. 54), вартість яких визначено на рівні 53 041 227 грн. (Т. 13, а.с. 68).

Здійснення капітальних видатків на придбання ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » у 2022 році двох нових систем зберігання знайшло своє закріплення у плані заходів із адміністрування Державного земельного кадастру на 2022 рік від 07.02.2022 року, складеному ІНФОРМАЦІЯ_6 та затвердженому ІНФОРМАЦІЯ_14 (Т. 12, а.с. 148-149; п. 2.10.33 таблиці), а також плані використання бюджетних коштів на 2022 рік від 26.01.2022 року, складеному ІНФОРМАЦІЯ_6, погодженому Мінагрополітики та затвердженим Мінфіном (Т. 12, а.с. 146, п. 1.2 таблиці).

Таким чином, судом встановлено, що на початку 2022 року за бюджетною програмою «Проведення земельної реформи», з якої здійснюється фінансування заходів з адміністрування Державного земельного кадастру, а відповідно і з якої ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » отримує бюджетні кошти, передбачалися кошти у розмірі 53 041 277 грн. на придбання ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » двох нових систем зберігання даних (серверів), що узгоджується з показанням свідка ОСОБА_12 та обставинами, що були повідомлені ним ОСОБА_8 під час зустрічей 12.09.2022 року та 28.09.2022 року.

Сукупний аналіз інформації про використання бюджетних коштів ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » на адміністрування ДЗК станом на 31.03.2022 року, 30.04.2022 року, 31.05.2022 року, 30.06.2022 року, 31.07.2022 року (Т. 18, а.с. 69-135) дає можливість зробити висновок, що капітальні видатки на придбання ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » у 2022 році нових систем зберігання даних були передбачені у відповідних фінансово-правових документах (планах заходів з адміністрування Державного земельного кадастру, планах використання бюджетних коштів, звітності щодо використання бюджетних коштів) до грудня 2022 року. Тобто, бюджетні кошти у розмірі 53 041 227 грн. 00 коп., що були закладені у бюджетну програму для придбання ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » у 2022 році нових систем зберігання даних, не були витрачені для цих цілей у 2022 році.

22.12.2022 року план використання бюджетних коштів на 2022 рік було змінено (Т. 12, а.с. 147) шляхом виключення капітальних видатків на загальну суму 58 592 300 грн. 00 коп., з яких 53 041 277 грн. для придбання двох нових систем зберігання даних.

З листа ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » № 8/1407 від 28.09.2022 року (Т. 16, а.с. 94-100) судом встановлено, що у зв`язку з прийняттям постанови КМУ «Про затвердження Порядку виконання повноважень ІНФОРМАЦІЯ_29 в особливому режимі в умовах воєнного стану» № 590 від 09.06.2021 року асигнування на здійснення усіх капітальних видатків за бюджетною програмою у 2022 році не можуть бути відкриті. У зв`язку з цим усі капітальні видатки, здійснення яких було передбачено за ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » у 2022 році, у тому числі на придбання двох нових систем зберігання даних, не можуть бути освоєні ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 ». Тобто, хоча на 2022 рік у бюджетній програмі було закладено капітальні видатки на придбання ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » двох нових систем зберігання даних, однак вказані кошти не могли бути використані підприємством у зв`язку з обмеженням, що були введені з запровадженням воєнного стану. Ці обставини узгоджуються з показанням свідка ОСОБА_14 .

Разом з тим, з огляду на встановлений порядок фінансування заходів з адміністрування Державного земельного кадастру, порядок внесення до нього змін, а також функціонал, який включається у зміст адміністрування (у тому числі, але не виключно сплата боргових зобов`язань), а також з огляду на лист ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » № 5-1/427 від 24.02.2023 року (Т. 12, а.с. 142-143), в якому викладено перелік умов необхідних для сплати ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » на користь ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » грошових коштів за поставлені сервери, суд приходить до висновку, що блокування бюджетних асигнувань за напрямками здійснення капітальних видатків не вказує на неможливість перерозподілу у встановленому порядку цих бюджетних коштів за напрямками поточних видатків, у тому числі шляхом переведення їх на обслуговування боргових зобов`язань ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 ».

У своїх показаннях свідок ОСОБА_14 підтвердив, що здійснення такого перерозподілу було можливим у 2022 році, якщо обліковувалась би заборгованість ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » перед ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та якщо були б внесені відповідні зміни до плану використання бюджетних коштів та плану заходів з адміністрування Державного земельного кадастру, що передбачає залучення керівництва ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 », ІНФОРМАЦІЯ_6, а також Мінагрополітики.

З листа ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » № 5-1/789 від 10.04.2023 року (Т. 14, а.с. 20) судом встановлено, що станом на квітень 2023 року (тобто до моменту постановлення остаточного рішення у межах справи № 910/1128/20) за ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » не обліковується жодної заборгованості перед ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » у зв`язку з невиконанням договірних зобов`язань.

Таким чином, судом встановлено, що відмова ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від апеляційної скарги в межах судової справи № 910/1128/20 та закриття апеляційного провадження, набрання рішенням ІНФОРМАЦІЯ_18 від 31.05.2022 року законної сили, призвели б до утворення заборгованості ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » перед ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » у межах сум, що були стягнуті з ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » вказаним судовим рішенням. Відповідно виконання рішення суду від 31.05.2022 року зумовило б необхідність перерозподілу бюджетних асигнувань, зокрема, бюджетних коштів, закладених у 2022 році на придбання нових серверів, на погашення вказаної заборгованості перед ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

З вищевикладеного також вбачається, що укладення між ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » меморандуму (Т. 12, а.с. 136-137), який був запропонований ОСОБА_8 та який передбачав відмову ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від апеляційної скарги в межах судової справи № 910/1128/20 і закриття на цій підставі апеляційного провадження, створило б реальні підстави для виконання ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » рішення ІНФОРМАЦІЯ_18 від 31.05.2022, а отже, і реальні підстави для сплати ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » на користь ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » грошових коштів в загальній сумі 38 476 766 грн 60 коп., з яких 37 898 000 грн - оплата вартості поставленого за договором № 158/12.19-Т від 18.12.2019 серверного обладнання, 568 470 грн - сума судового збору, що була стягнута рішенням суду першої інстанції з ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » на користь ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », 10 296,60 грн - сума витрат на залучення експерта, що були стягнуті рішенням суду першої інстанції з ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » на користь ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Вказана сума грошових коштів могла бути сплачена ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » у 2022 році завдяки перерозподілу бюджетних коштів, зокрема, шляхом перерозподілу бюджетних коштів з капітальних видатків, що були передбачені, але не могли бути використані у 2022 році на придбання інших систем зберігання даних, до поточних видатків на погашення заборгованості.

6.5. Висновки експертів.

З висновку експерта № СЕ-19-22/49594-ВЗ від 27.01.2023 року (Т. 11, а.с. 44-74) судом підтверджено, що флеш-накопичувач MicroSD № 3190т від 12.09.2022 року, який є додатком до протоколу проведення НСРД № 30/2/2-4680т від 19.09.2022 року (зустріч ОСОБА_8 та ОСОБА_12 від 12.09.2022 року), містить дві відеофонограми: «2022, Сентябрь 17:28:42 - 17:29:57 [35 МБ] 61 00 6С Ch1 - PAL sectors [0 - 72000] (0)», що позначена експертом як ІНФОРМАЦІЯ_30, та «2022, Сентябрь 18:06:42 - 18:41:56 [759МБ] 61 00 6C Ch1 - PAL sectors [73728 - 1627303] (1), що позначена експертом як ІНФОРМАЦІЯ_31 .

Судом з висновка експерта також підтверджено, що флеш-накопичувач MicroSD № 3191т від 12.09.2022 року, який є додатком до протоколу проведення НСРД № 30/2/2-4680т від 19.09.2022 року (зустріч ОСОБА_8 та ОСОБА_12 від 12.09.2022 року), містить дві фонограми: «2022/09/12 17:27:56 00:00:46 2.87 МВ Стерео 860382 1 Default», що позначена експертом як ІНФОРМАЦІЯ_32, та «2022/09/12 18:09:06 00:36:09 132.44 МВ Стерео 860382 2 Default», що позначена експертом як ІНФОРМАЦІЯ_33 .

З висновку експерта судом встановлено, що на ІНФОРМАЦІЯ_30, ІНФОРМАЦІЯ_32 відсутнє мовлення людини та наявні лише звуки іншого походження (грає музика, працює радіо). У свою чергу, ІНФОРМАЦІЯ_33 має порушення формантної структури, зашумленість файлу, внаслідок чого мовленнєві сигнали диктора є непридатними для ідентифікаційного дослідження. У зв`язку з цим експертне дослідження проводилося лише стосовно ІНФОРМАЦІЯ_31 .

За результатами проведеного дослідження експертом констатовано, що ОСОБА_8 брав участь у розмові, що міститься на відеофонограмі файлу «2022, Сентябрь 18:06:42 - 18:41:56 [759МБ] 61 00 6C Ch1 - PAL sectors [73728 - 1627303] (1)» (ДВФ № 2), що записаний на флеш-накопичувач MicroSD № 3190т від 12.09.2022 року, який є додатком до протоколу проведення НСРД № 30/2/2-4680т від 19.09.2022 року. Слова та фрази, промовлені ОСОБА_8 на ІНФОРМАЦІЯ_31, відповідають словам та фразам, що відображені у протоколі проведення НСРД № 30/2/2-4680т від 19.09.2022 року та позначені у ньому індексом «ОСОБА_26».

У відеофонограмах та фонограмах, що позначені експертом як ІНФОРМАЦІЯ_30, ІНФОРМАЦІЯ_31, ІНФОРМАЦІЯ_32, ІНФОРМАЦІЯ_33, не виявлено ознак монтування.

З висновку експерта № СЕ-19-22/49587-ВЗ від 26.01.2022 року (Т. 11, а.с. 77-111) судом підтверджено, що флеш-накопичувач MicroSD № 3330т від 27.09.2022 року, який є додатком до протоколів проведення НСРД № 30/2/2-5049т, № 30/2/2-5050т від 30.09.2022 року (зустріч ОСОБА_8 та ОСОБА_12 від 28.09.2022 року), містить три відеофонограми: «2022Вер28 11:37-11:37 [3MБ] Высокое качество sectors [0-6592] (0)», що позначена експертом як ІНФОРМАЦІЯ_30, «2022Вер28 13:31-14:05 [1024МБ] Высокое качество sectors [8192-2105343] (1), що позначена експертом як ІНФОРМАЦІЯ_31, «2022Вер28 14:05-14:32 [802МБ] Высокое качество sectors [2105344-3747840] (2), що позначена експертом як ІНФОРМАЦІЯ_34 .

Судом з висновку експерта також підтверджено, що флеш-накопичувач MicroSD № 3331т від 27.09.2022 року, який є додатком до протоколів проведення НСРД № 30/2/2-5049т, № 30/2/2-5050т від 30.09.2022 року (зустріч ОСОБА_8 та ОСОБА_12 від 28.09.2022 року), містить три фонограми: «2022 вересень 28, 11:43:24 - 11:43:38 920 КБ Стерео 86 05 31 \\.\G: 1 0-0», що позначена експертом як ІНФОРМАЦІЯ_33 ; «2022 вересень 28, 13:33:55 - 14:33:59 220 МБ Стерео 86 05 31 \\.\G: 2 1-55», що позначена експертом як ІНФОРМАЦІЯ_35, «2022 вересень 28, 14:34:00 - 14:34:36 2,2 МБ Стерео 86 05 31 \\.\G: 3 56-56», що позначена експертом як ІНФОРМАЦІЯ_36 .

З висновку експерта вбачається, що на ІНФОРМАЦІЯ_30, ДФ № 4, 5, 6 не містять будь-яких мовленнєвих сигналів. У зв`язку з цим експертне дослідження проводилося лише щодо ІНФОРМАЦІЯ_31 та № 3.

За результатами проведеного дослідження експертом констатовано, що ОСОБА_8 брав участь у розмовах, що зафіксовані на відеофонограмах, які позначені як ІНФОРМАЦІЯ_31, 3 та які записі на флеш-накопичувач MicroSD № 3330т від 27.09.2022 року, який є додатком до протоколів проведення НСРД № 30/2/2-5049т, № 30/2/2-5050т від 30.09.2022 року. Слова та фрази, промовлені ОСОБА_8 на ДВФ № 2, 3, загалом відповідають словам та фразам, що відображені у протоколах проведення НСРД № 30/2/2-5049т, № 30/2/2-5050т від 30.09.2022 року та позначені у них індексом «Б».

У відеофонограмах та фонограмах, що позначені експертом як ІНФОРМАЦІЯ_37, ІНФОРМАЦІЯ_38, ознак монтування не виявлено.

З висновку експерта № СЕ-19-22/49591-ВЗ віл 26.01.2023 року (Т. 11, а.с. 114-144) судом підтверджено, що флеш-накопичувач MicroSD № 3381т від 05.10.2022 року, який є додатком до протоколів проведення НСРД № 30/2/2-5148т від 06.10.2022 року, № 30/2/2-5149т від 06.10.2022 року (зустріч ОСОБА_8 та ОСОБА_12 від 05.10.2022 року), містить три відеофонограми: «2022 Жов 05 13:28 - 13:28 [3 МБ] Высокое качество sectors [0-6400] (0)», що позначена експертом як ІНФОРМАЦІЯ_30, «2022 Жов 05 13:30 - 13:30 [3 МБ] Высокое качество sectors [8192-14272] (1)», що позначена експертом як ІНФОРМАЦІЯ_31, «2022 Жов 05 15:04-15:37 [1000 МБ] Высокое качество sectors [16384-2064832] (2), що позначена експертом як ІНФОРМАЦІЯ_34 .

Крім того, з висновку експерта судом також підтверджено, що флеш-накопичувач MicroSD № 3382т від 05.10.2022 року, який є додатком до протоколів проведення НСРД № 30/2/2-5148т від 06.10.2022 року, № 30/2/2-5149т від 06.10.2022 року, містить дві фонограми: «2022 жовтень 05, 13:39:39 - 13:39:49 672 КБ Стерео 86 04 DE \\.\G: 1 0-0», що позначена експертом як ІНФОРМАЦІЯ_33, «2022 жовтень 05, 15:04:46 - 15:38:07 122,1 МБ Стерео 86 04 DE \\.\G: 2 1-31», що позначена експертом як ІНФОРМАЦІЯ_35 .

З висновку експерта вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_35 не має мовленнєвих сигналів диктора, які були б придатними для ідентифікаційного дослідження. У свою чергу, в результаті дослідження диктора за фізичними параметрами усного мовлення, акустичних сигналів та середовищ, унаслідок попередніх аудитивних порівнянь, встановлено розбіжність на рівні загальних ознак мовленнєвого потоку характеристик голосу й мовлення ОСОБА_8 на наданих зразках, та характеристик голосів й мовлення дикторів на ІНФОРМАЦІЯ_30, ІНФОРМАЦІЯ_31 . У зв`язку з цим подальші порівняльні дослідження проводились стосовно ІНФОРМАЦІЯ_34 .

За результатами проведеного дослідження експертом констатовано, що ОСОБА_8 брав участь у розмові, що зафіксована у відеофонограмі ІНФОРМАЦІЯ_34, яка записана на флеш-накопичувач MicroSD № 3381т від 05.10.2022 року, який є додатком до протоколів проведення НСРД № 30/2/2-5148т від 06.10.2022 року, № 30/2/2-5149т від 06.10.2022 року. Слова та фрази, промовлені ОСОБА_8 на ІНФОРМАЦІЯ_34, відповідають словам та фразам, що зафіксовані у протоколах проведення НСРД № 30/2/2-5148т від 06.10.2022 року, № 30/2/2-5149т від 06.10.2022 року та позначені індексом «Б».

У відеофонограмах та фонограмах, що позначені експертом як ІНФОРМАЦІЯ_37, ІНФОРМАЦІЯ_39, ознак монтування не виявлено.

З висновку експерта № СЕ-19-22/49589-ВЗ від 27.01.2023 року (Т. 11, а.с. 147-180) судом підтверджено, що флеш-накопичувач MicroSD № 3401т від 11.10.2022 року, який є додатком до протоколів проведення НСРД № 30/2/2-5330т від 19.10.2022 року, № 30/2/2-5331т від 19.10.2022 року (зустріч ОСОБА_8 та ОСОБА_12 від 13.10.2022 року), містить дві відеофонограми: «2022 Жов 11 18:07 - 18:07 [5МБ] Высокое качество sectors [0-9504] (0)», яку експертом позначено ІНФОРМАЦІЯ_30, «2022 Жов 13 16:08 [808 МБ] Высокое качество sectors [16384-1670424] (1), яку експертом позначено ІНФОРМАЦІЯ_31 .

У свою чергу, з висновку експерта також підтверджено, що флеш-накопичувач MicroSD № 3402т від 11.10.2022 року, який є додатком до протоколів проведення НСРД № 30/2/2-5330т від 19.10.2022 року, № 30/2/2-5331т від 19.10.2022 року, також містить чотири фонограми: «2022 жовтень 11, 18:18:51 - 18:19:11 1,3 МБ стерео 86 05 39 \\.\G: 1 0-0», що позначена експертом ДФ № 3, «2022 жовтень 13, 16:09:06 - 16:35:29 96,6 МБ стерео 86 05 39 \\.\G: 2 1-25», що позначена експертом ДФ № 4, «2022 жовтень 14, 14:14:08 - 14:14:31, 1,4 МБ стерео 86 05 39 \\.\G: 3 26-26», що позначена експертом ДФ № 5, «2022 жовтень 17, 09:51:23 - 09:52:32, 4,1 МБ стерео 8605 39 \\.\G: 4 27-28», що позначена експертом ІНФОРМАЦІЯ_36 .

З висновку експерта вбачається, що порівняльні дослідження проводилися лише стосовно ІНФОРМАЦІЯ_31 та ІНФОРМАЦІЯ_33, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_30 та ІНФОРМАЦІЯ_32 містять розбіжність на рівні загальних ознак мовленнєвого потоку характеристик голосу й мовлення ОСОБА_8, а ІНФОРМАЦІЯ_40 не містять мовленнєвих сигналів, що були б придатні для проведення дослідження.

За результатами проведеного дослідження експертом констатовано, що ОСОБА_8 брав участь у розмовах, що зафіксовані на ІНФОРМАЦІЯ_31 та ІНФОРМАЦІЯ_33, які записані на флеш-накопичувач MicroSD № 3401т від 11.10.2022 року та флеш-накопичувач MicroSD № 3402т від 11.10.2022 року відповідно, що є додатками до протоколів проведення НСРД № 30/2/2-5330т від 19.10.2022 року, № 30/2/2-5331т від 19.10.2022 року. Слова та фрази, що промовлені ОСОБА_8 на ІНФОРМАЦІЯ_31 та ІНФОРМАЦІЯ_33, загалом відповідають словам та фразам, що відображені у протоколах проведення НСРД № 30/2/2-5330т від 19.10.2022 року, № 30/2/2-5331т від 19.10.2022 року та позначені індексом «Б».

У відеофонограмах та фонограмах, що позначені експертом як ІНФОРМАЦІЯ_41, ІНФОРМАЦІЯ_42, ознак монтування не виявлено.

6.6. Оцінка досліджених судом доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Відповідно до ст. 85, 86 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

За результатами повного, всебічного та об`єктивного судового розгляду докази, що досліджені у п. 6.3-6.5 цього вироку та покладені в його основну, суд оцінює як належні, допустимі та достовірні. Підстав для протилежних висновків судом не встановлено з огляду на обставини, що будуть викладені у наступному пункті.

6.6.1. Оцінка судом доводів сторони захисту, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, стосовно неналежності та недопустимості доказів.

Під час судового розгляду захисником обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокатом ОСОБА_9 подано наступні клопотання про визнання доказів неналежними, недопустимими: 1) про визнання недопустимим та неналежним доказом реєстр № 45 від 03.03.2023 року відправки простих та рекомендованих листів через ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_43 » з додатком (Т. 5, 218-221); 2) про визнання неналежними доказами витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 03.03.2023 року та витягу з цього ж реєстру від 25.04.2023 року (Т. 5, а.с. 222-225); 3) про визнання неналежним доказом постанови про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні № 52022000000000254 від 08.09.2022 року (Т. 5, а.с. 226-228); 4) про визнання неналежним доказом заяви ОСОБА_8 від 16.03.2023 року з додатком (Т. 5, а.с. 229-231); 5) про визнання недопустимим та неналежним доказом доповідної записки детектива НАБУ (Т. 5, а.с. 232-239); 6) про визнання недопустимим та неналежним доказом витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань (Т. 5, а.с. 240-242); 7) про визнання недопустимим та неналежним доказом копії витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань (Т. 5, а.с. 243-247); 8) про визнання неналежним доказом постанову про визначення слідчого, який здійснюватиме досудове розслідування від 07.09.2022 року (Т. 6, а.с. 1-4); 9) про визнання недопустимим та неналежним доказом копії повідомлення про вчинення кримінального правопорушення від 29.08.2022 року (Т. 6, а.с. 5-9); 10) про визнання недопустимим та неналежним доказом копії постанови про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні (Т. 6, а.с. 10-13); 11) про визнання недопустимим та неналежним доказом постанови про об`єднання матеріалів досудового розслідування (Т. 6, а.с. 14-17); 12) про визнання недопустимим та неналежним доказом повідомлення про підозру ОСОБА_8 від 02.03.2023 року (Т. 6, а.с. 18-22); 13) про визнання недопустимим та неналежним доказом копії доповідної записки (Т. 6, а.с. 23-27); 14) про визнання неналежним доказом постанову про зміну попередньої правової кваліфікації кримінального правопорушення від 03.10.2022 року (Т. 6, а.с. 28-30); 15) про визнання недопустимим та неналежним доказом копії постанови про визначення старшого слідчого групи та слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування від 07.09.2022 року (Т. 6, а.с. 31-35); 16) про визнання неналежним доказом клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави від 06.03.2023 року, ухвалу Вищого антикорупційного суду від 14.03.2023 року (Т. 6, а.с. 36-38); 17) про визнання недопустимим та неналежними доказами листа детектива ІНФОРМАЦІЯ_44 та витягу з ЄРДР щодо кримінального провадження № 52022000000000243 (Т. 6, а.с. 39-42); 18) про визнання недопустимим та неналежним доказом витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні № 5202300000000185 від 20.04.2023 року (Т. 7, а.с. 222-224); 19) про визнання неналежним доказом заяви від 13.03.2023 року ОСОБА_10 з додатками (Т. 7, а.с. 225-227); 20) про визнання неналежним доказом клопотання про надання дозволу на використання результатів НСРД в іншому кримінальному провадженні від 21.04.2023 року (Т. 7, а.с. 228-231); 21) про визнання неналежним доказом постанови про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні № 52023000000000185 від 20.04.2022 року (Т. 7, а.с. 232-234); 22) про визнання неналежним доказом вимоги про наявність чи відсутність судимості у ОСОБА_8 від 15.02.2023 року (Т. 7, а.с. 235-237); 23) про визнання неналежним доказом довідки № 473292 від 17.02.2023 року (Т. 7, а.с. 238-240); 24) про визнання неналежним доказом особової картки ОСОБА_8 від 08.09.2022 року (Т. 7, а.с. 241-243); 25) про визнання неналежним доказом запиту (у порядку ст. 290 КПК України) від 25.04.2023 року (Т. 7, а.с. 244-247); 26) про визнання недопустимим та неналежним доказом повідомлення про тимчасове обмеження конституційних прав під час проведення НСРД від 25.04.2023 року (Т. 8, а.с. 1-4); 27) про визнання неналежними доказами повідомлення (у порядку ст. 290 КПК України) № 0435-188/12599, опису вкладення № 0304911115408 від 25.04.2023 року, накладної № 0304911115408 (Т. 8, а.с. 5-8); 28) про визнання неналежними доказами листа детектива НАБУ ОСОБА_15 № 0435-018/5033 від 15.02.2023 року (Т. 8, а.с. 9-12); 29) про визнання неналежним доказами лист детектива НБАУ ОСОБА_15 № 0435-018/5034 від 15.02.2023 року (Т. 8, а.с. 13-16); 30) про визнання неналежним доказом листа детектива НАБУ ОСОБА_15 № 0435/252-8327 від 16.03.2023 року (Т. 8, а.с. 17-20); 31) про визнання неналежним доказом клопотання адвокатів ОСОБА_9 та ОСОБА_31 від 14.03.2023 року (Т. 8, а.с. 21-23); 32) про визнання неналежними доказами клопотання про обшук від 14.10.2022 року, ухвалу ІНФОРМАЦІЯ_12 у справі № 991/4627/22 від 14.10.2022 року, протоколу обшуку від 18.10.2022 року з додатками (Т. 8, а.с. 77-80); 33) про визнання недопустимими доказами клопотання про надання дозволу на проведення НСРД відносно ОСОБА_8 від 08.09.2022 року, ухвалу ІНФОРМАЦІЯ_12 від 09.09.2022 року у справі № 991/3649/22, доручення на проведення НСРД № 28/3-956 від 09.09.2022 року, доручення оперативному підрозділу на проведення НСРД від 09.09.2022 року за вих. № 19/4557т, листа ІНФОРМАЦІЯ_45 від 02.12.2022 року за вих. № 30/2/2-6279, протоколу за результатами проведення НСРД відносно ОСОБА_8 від 19.09.2022 року, протоколу за результатами проведення НСРД відносно ОСОБА_8 від 30.09.2022 року, протоколу за результатами проведення НСРД відносно ОСОБА_8 від 06.10.2022 року, протоколу за результатами проведення НСРД від 19.10.2022 року відносно ОСОБА_8 та додатків до них у виді дисків та флеш-накопичувачів (Т. 8, а.с. 150-171); 34) про визнання доказів очевидно недопустимими (Т. 8, а.с. 190-194); 35) про визнання недопустимим та неналежним доказом протоколу огляду від 07.09.2022 року (Т. 8, а.с. 206-211); 36) про визнання недопустимими та неналежними доказом постанови про контроль за вчиненням злочину від 04.10.2022 року, доручення на проведення НСРД № 28/3-1114т від 04.10.2022 року (Т. 8, а.с. 213-220); 37) про визнання недопустимим та неналежними доказами постанови про розсекречення ІНФОРМАЦІЯ_46 щодо проведення НСРД від 27.10.2022 року, постанови про розсекречення ІНФОРМАЦІЯ_46 щодо проведення НСРД від 06.02.2023 року, постанови про розсекречення ІНФОРМАЦІЯ_46 щодо проведення НСРД від 02.03.2023 року (Т. 8, а.с. 221-227); 38) про визнання недопустимим доказом протоколу про проведення НСРД контролю за вчиненням злочину у вигляді спеціального слідчого експерименту від 23.12.2022 року (Т. 8, а.с. 228-232); 39) про визнання неналежним доказом постанови про визнання речовим доказом від 19.10.2022 року (Т. 10, а.с. 49-53); 40) про визнання неналежними доказами доручення оперативному підрозділу на проведення слідчих (розшукових) дій № 0435-190/19629 від 17.10.2022 року та листа детектива НАБУ № 0435-252/19627 від 17.10.2022 року (Т. 10, а.с. 55-58); 41) про визнання неналежним доказом Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 11.10.2022 року (Т. 10, а.с. 59-62); 42) про визнання неналежними та недопустимими доказами заяви ОСОБА_12 від 17.10.2022 року, протоколу огляду ноутбука від 17.10.2022 року з додатками (Т. 10, а.с. 63-69); 43) про визнання неналежним доказом заяви ОСОБА_12 від 17.10.2022 року, а також недопустимим та неналежним доказом протоколу огляду від 17.10.2022 року з додатками (Т. 10, а.с. 70-81); 44) про визнання неналежними доказами клопотання про арешт тимчасово вилученого в ході обшуку майна від 19.10.2022 року, ухвалу ІНФОРМАЦІЯ_12 від 24.10.2022 року у справі № 991/4797/22, ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 15.12.2022 року у справі № 991/4797/22 (Т. 21, а.с. 53-56); 45) про визнання неналежним та недопустимим доказом протоколу огляду від 19-25.10.2022 року з додатками (Т. 21, а.с. 57-62); 46) про визнання неналежними доказами клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, які перебувають у володінні ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_47 » від 07.11.2022 року, ухвалу ІНФОРМАЦІЯ_12 у справі № 991/5290/22 від 10.11.2022 року, неналежним та недопустимим доказом протокол тимчасового доступу до речей і документів від 19.12.2022 року з додатками (Т. 21, а.с. 63-71); 47) про визнання неналежним та недопустимим доказом протокол огляду від 07.03.2023 року (Т. 21, а.с. 72-76); 48) про визнання неналежним доказами клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, які перебувають у володінні ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_48 » від 07.11.2022 року, ухвалу ІНФОРМАЦІЯ_12 у справі № 991/5292/22 від 10.11.2022 року, протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 13.12.2022 року з додатками (Т. 21, а.с. 77-85); 49) про визнання неналежним та недопустимим доказом протоколу огляду від 07.03.2023 року (Т. 21, а.с. 86-90); 50) про визнання неналежним доказом постанови про залучення експерта для проведення судової експертизи відеозвукозапису від 20.12.2022 року та листа детектива НАБУ № 0435-012/25815 від 20.12.2022 року (Т. 21, а.с. 91-94); 51) про визнання неналежним доказом постанову про залучення експерта для проведення судової експертизи відеозвукозапису від 20.12.2022 року та листа детектива НАБУ № 0435-012/25812 від 20.12.2022 року (Т. 21, а.с. 95-98); 52) про визнання неналежним доказом постанови про залучення експерта для проведення судової експертизи відеозвукозапису від 20.12.2022 року та листа детектива НАБУ № 0435-012/25817 від 20.12.2022 року (Т. 21, а.с. 99-102); 53) про визнання неналежним доказом постанови про залучення експерта для проведення судової експертизи відеозвукозапису від 20.12.2022 року та листа детектива НАБУ № 0435-12/25818 від 20.12.2022 року (Т. 21, а.с. 103-106); 54) про визнання неналежним доказом листа детектива НАБУ № 0435-230/25811 від 20.12.2022 року, копії листа детектива НАБУ № 0435-230/25811 від 20.12.2022 року, неналежним та недопустимим доказом оптичного диску від 28.12.2022 року (Т. 21, а.с. 107-112); 55) про визнання неналежним доказом листа детектива НАБУ № 0435-012/26555 від 28.12.2022 року та листа детектива НАБУ № 04035-012/25919 від 21.12.2022 року (Т. 21, а.с. 113-115); 56) про визнання неналежним доказами листів ІНФОРМАЦІЯ_49 від 03.01.2023 року про надіслання клопотання експерта та клопотань експерта від 02.01.2023 року (Т. 21, а.с. 116-119); 57) про визнання неналежними доказами листів детектива НАБУ від 04.01.2023 року (Т. 21, а.с. 120-123); 58) про визнання неналежними доказами листів детектива НАБУ від 16.01.2023 року та листа детектива НАБУ від 18.01.2023 року (Т. 21, а.с. 124-126а); 59) про визнання неналежними доказами листів ІНФОРМАЦІЯ_49 від 30.01.2023 року та довідку про витрати на проведення експертизи (Т. 21, а.с. 127-130); 60) про визнання неналежним та недопустимим доказом висновку експерта № СЕ-19-22/49594-ВЗ від 27.01.2023 року (Т. 21, а.с. 131-136); 61) про визнання неналежними доказами листа ІНФОРМАЦІЯ_49 від 30.01.2023 року та довідки про витрати на проведення експертизи (Т. 21, а.с. 137-140); 62) про визнання неналежним та недопустимим доказом висновку експерта № СЕ-19-22/49587-ВЗ від 26.01.2023 року (Т. 21, а.с. 141-146); 63) про визнання неналежними доказами листа ІНФОРМАЦІЯ_49 від 27.01.2023 року та довідки про витрати на проведення експертизи (Т. 21, а.с. 147-150); 64) про визнання неналежним та недопустимим доказом висновку експерта № СЕ-19-22/49591-ВЗ від 26.01.2023 року (Т. 21, а.с. 151-156); 65) про визнання неналежними доказами листа ІНФОРМАЦІЯ_49 від 30.01.2023 року та довідки про витрати на проведення експертизи (Т. 21, а.с. 157-160); 66) про визнання неналежним та недопустимим доказом висновку експерта № СЕ-12-22/49589-ВЗ від 27.01.2022 року (Т. 21, а.с. 161-166); 67) про визнання неналежним доказом листа детектива ІНФОРМАЦІЯ_44 № 0435-142/20518 від 26.10.2022 року та листа ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » № 5-1623 від 02.11.2022 року з додатками (Т. 21, а.с. 187-195); 68) про визнання неналежним доказом листа детектива НАБУ № 0435-048/23489 від 25.11.2022 року та листа ІНФОРМАЦІЯ_6 № 7-28-0.151-8269/2-22 від 07.12.2022 року з додатками (Т. 21, а.с. 197-201); 69) про визнання неналежними доказами клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, які перебувають у володінні ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від 10.11.2022 року, ухвалу ІНФОРМАЦІЯ_12 у справі № 991/5424-22 від 22.11.2022 року, неналежним та недопустимим доказом протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 14.12.2022 року з додатками (Т. 21, а.с. 202-210); 70) про визнання неналежними доказами клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, які перебувають у володінні ІНФОРМАЦІЯ_6 від 10.11.2022 року, ухвалу ІНФОРМАЦІЯ_12 у справі № 991/5425/22 від 22.11.2022 року, неналежним та недопустимим доказом протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 14.12.2022 року з додатками (Т. 21, а.с. 211-219); 71) про визнання неналежним та недопустимим доказом протоколу огляду меморандуму від 05.10.2022 року з доданою копією меморандуму (Т. 21, а.с. 220-224); 72) про визнання неналежним доказом листа детектива ІНФОРМАЦІЯ_44 № 0435-142/5507 від 20.02.2023 року та листа ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » № 4/517 від 08.03.2023 року (Т. 21, а.с. 225-228); 73) про визнання неналежним доказом листа детектива ІНФОРМАЦІЯ_44 № 0435-142/5915 від 22.02.2023 року та листа ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » № 5-1/427 від 24.02.2023 року (Т. 21, а.с. 229-232); 74) про визнання неналежним доказом листа детектива ІНФОРМАЦІЯ_44 № 0435-048/6649 від 28.02.2023 року та листа ІНФОРМАЦІЯ_6 № 7-28-0.161-2247/2-23 від 14.03.2023 року з додатками (Т. 21, а.с. 233-238); 75) про визнання неналежним доказом детектива ІНФОРМАЦІЯ_44 № 0435-142/23491 від 25.11.2022 року, листа ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » № 3/1957 від 14.12.2022 року з додатком - копією договору про адміністрування ДЗК на 2022 рік від 27.01.2022 року № 1-Г (Т. 21, а.с. 239-244).

Під час судового розгляду представником юридичної особи ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », щодо якої здійснюється кримінальне провадження, - адвокатом ОСОБА_10 подано наступні клопотання про визнання доказів неналежними, недопустимими: 1) клопотання про визнання доказу неналежним (Т. 6, а.с. 44-48); 2) клопотання про визнання доказу неналежним та недопустимим (Т. 6, а.с. 49-53); 3) клопотання про визнання доказу неналежним (Т. 6, а.с. 54-57); 4) клопотання про визнання доказу неналежним (Т. 6, а.с. 58-62); 5) клопотання про визнання доказу неналежним (Т. 6, а.с. 63-67); 6) клопотання про визнання доказу неналежним (Т. 6, а.с. 68-72); 7) клопотання про визнання доказу неналежним (Т. 6, а.с. 73-77); 8) клопотання про визнання доказу неналежним (Т. 6, а.с. 78-81); 9) клопотання про визнання доказу неналежним (Т. 6, а.с. 82-86); 10) клопотання про визнання доказу неналежним (Т. 6, а.с. 87-91); 11) клопотання про визнання доказу неналежним (Т. 6, а.с. 92-96); 12) клопотання про визнання доказу неналежним (Т. 6, а.с. 97-101); 13) клопотання про визнання доказу неналежним (Т. 6, а.с. 103-107); 14) клопотання про визнання доказу неналежним (Т. 6, а.с. 108-112); 15) клопотання про визнання доказу неналежним (Т. 6, а.с. 113-116); 16) клопотання про визнання доказу неналежним (Т. 6, а.с. 117-120); 17) клопотання про визнання доказів неналежними (Т. 6, а.с. 121-125); 18) клопотання про визнання доказу неналежним (Т. 6, а.с. 126-130); 19) клопотання про визнання доказу неналежним (Т. 6, а.с. 131-135); 20) клопотання про визнання доказу неналежним (Т. 6, а.с. 136-140); 21) клопотання про визнання доказу неналежним (Т. 6, а.с. 141-145); 22) клопотання про визнання доказу неналежним (Т. 6, а.с. 146-150); 23) клопотання про визнання доказу неналежним (Т. 6, а.с. 151-154); 24) клопотання про визнання доказів неналежними (Т. 6, а.с. 155-158); 25) клопотання про визнання доказів неналежними (Т. 6, а.с. 159-162); 26) клопотання про визнання доказів неналежними (Т. 6, а.с. 163-166); 27) клопотання про визнання доказу неналежним (Т. 6, а.с. 167-172); 28) клопотання про визнання доказу неналежним (Т. 6, а.с. 173-176); 29) клопотання про визнання доказу неналежним (Т. 6, а.с. 177-180); 30) клопотання про визнання доказу неналежним (Т. 6, а.с. 181-184); 31) клопотання про визнання доказу неналежним та недопустимим (Т. 8, а.с. 24-29); 32) клопотання про визнання доказу неналежним та недопустимим (Т. 8, а.с. 30-35); 33) клопотання про визнання доказів неналежними (Т. 8, а.с. 36-39); 34) клопотання про визнання доказів неналежними (Т. 8, а.с. 59-62); 35) клопотання про визнання доказу неналежним та недопустимим (Т. 8, а.с. 63-67); 36) клопотання про визнання доказів неналежними (Т. 8, а.с. 68-71); 37) клопотання про визнання доказу неналежним (Т. 8, а.с. 72-75); 38) клопотання про визнання доказів неналежними та недопустимими (Т. 8, а.с. 172-189); 39) клопотання про визнання доказів неналежними та недопустимими (Т. 8, а.с. 233-247); 40) клопотання про визнання доказів неналежними (Т. 8, а.с. 244-248); 41) клопотання про визнання доказів неналежними (Т. 10, а.с. 17-20); 42) клопотання про визнання доказів неналежними та недопустимими (Т. 10, а.с. 22-29); 43) клопотання про визнання доказів неналежними та недопустимими (Т. 10, а.с. 30-33); 44) клопотання про визнання доказів неналежними та недопустимими (Т. 10, а.с. 34-41); 45) клопотання про визнання доказів неналежними та недопустимими (Т. 10, а.с. 42-48); 46) клопотання про визнання доказів неналежними (Т. 22, а.с. 1-4); 47) клопотання про визнання доказів неналежними та недопустимими (Т. 22, а.с. 5-11); 48) клопотання про визнання доказу неналежним та недопустимим (Т. 22, а.с. 12-17); 49) клопотання про визнання доказів неналежними та недопустимими (Т. 22, а.с. 18-24); 50) клопотання про визнання доказів неналежними та недопустимим (Т. 22, а.с. 25-30); 51) клопотання про визнання доказів неналежними та недопустимими (Т. 22, а.с. 31-37); 52) клопотання про визнання доказів неналежними (Т. 22, а.с. 38-41); 53) клопотання про визнання доказів неналежними та недопустимими (Т. 22, а.с. 42-48); 54) клопотання про визнання доказу неналежним та недопустимим (Т. 22, а.с. 49-54); 55) клопотання про визнання доказів неналежними та недопустимими (Т. 22, а.с. 55-72); 56) клопотання про визнання доказів неналежними та недопустимими (Т. 22, а.с. 73-79); 57) клопотання про визнання доказів неналежними (Т. 22, а.с. 80-84); 58) клопотання про визнання доказів неналежними (Т. 22, а.с. 85-88); 59) клопотання про визнання доказів неналежними та недопустимими (Т. 22, а.с. 89-94); 60) клопотання про визнання доказів неналежними та недопустимими (Т. 22, а.с. 95-100); 61) клопотання про визнання доказів неналежними (Т. 22, а.с. 101-106); 62) клопотання про визнання доказів неналежними (Т. 22, а.с. 107-113); 63) клопотання про визнання доказів неналежними (Т. 22, а.с. 114-117); 64) клопотання про визнання доказів неналежними (Т. 22, а.с. 121-129); 65) клопотання про визнання доказів неналежними (Т. 22, а.с. 131-135); 66) клопотання про визнання доказів неналежними (Т. 22, а.с. 136-139); 67) клопотання про визнання доказів неналежним та недопустимим (Т. 22, а.с. 140-145); 68) клопотання про визнання доказів неналежними (Т. 22, а.с. 146-149); 69) клопотання про визнання доказу неналежним та недопустимим (Т. 22, а.с. 150-155); 70) клопотання про визнання доказів неналежними (Т. 22, а.с. 156-159); 71) клопотання про визнання доказів неналежними (Т. 22, а.с. 160-163); 72) клопотання про визнання доказів неналежними (Т. 22, а.с. 164-167); 73) клопотання про визнання доказів неналежними (Т. 22, а.с. 168-171); 74) клопотання про визнання доказів неналежними (Т. 22, а.с. 172-174).

Враховуючи кількість поданих клопотань та наведених в них аргументів, суд звертає увагу, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Щоб судове рішення вважалося належно мотивованим, недостатньо просто процитувати закон та перерахувати докази, надані сторонами. Важливо навести ті висновки, яких дійшов суд за результатами оцінки доказів, та знайти настільки вагомі й одночасно зрозумілі аргументи на користь прийнятого рішення, щоб вони переконали в законності й справедливості вирішення спору навіть ту сторону, яка в цьому спорі програла (постанова ВП ВС від 16.11.2023 року, провадження № 11-228сап21).

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах «Серявін та інші проти України», «Бендерський проти України», «Сокуренко і Стригун проти України») закріплене у статті 6 Конвенції право особи на справедливий судовий розгляд забезпечується, зокрема, через право на мотивоване судове рішення, справедливість судового рішення вимагає, аби таке рішення достатньою мірою висвітлювало мотиви, на яких воно ґрунтується.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за доцільне звернути увагу на наступні обставини. По-перше, позиція сторони захисту та представника юридичної особи, щодо якої здійснюється кримінальне провадження, щодо неналежності перерахованих у клопотаннях доказів є суперечливою. Так, з одного боку, у клопотаннях зазначається про те, що клопотання детективів/прокурорів, ухвали слідчих суддів тощо є не доказами, а лише формою фіксації процесуальних рішень, з іншого боку, все одно надається їм оцінка як доказам. Суд вважає очевидним, що такі процесуальні документи як витяг з ЄРДР, клопотання, постанови органу досудового розслідування, прокурора, ухвали слідчих суддів тощо безпосередньо не містять в собі обставин та фактів, які відповідно до ст. 91 КПК України підлягають доказуванню в межах кримінального провадження. Разом з тим, процесуальні рішення учасників кримінального провадження, як і процесуальні документи, на підставі яких вони прийняті/ухвалені, є невід`ємною частиною матеріалів досудового розслідування, відображають рух кримінального провадження, надають пояснення окремим доказам, а також можуть бути складовою частиною оцінки допустимості інших доказів. У зв`язку з цим суд не проводить аналіз доводів поданих клопотань в частині неналежності таких доказів.

По-друге, клопотання захисника ОСОБА_9 та клопотання представника юридичної особи, щодо якої здійснюється кримінальне провадження, ОСОБА_10 стосуються не тільки одних і тих самих доказів, але і мають аналогічне за змістом аргументування. У зв`язку з цим суд перевіряє їх доводи в сукупності.

При цьому суд звертає увагу, що деякі клопотання, попри свою назву, в якій зазначається про неналежність та недопустимість окремих доказів, містять обґрунтування лише неналежності відповідних доказів, доводи з приводу їх недопустимості відсутні.

По-третє, подані клопотання переважно стосуються більшої частини документів кримінального провадження. Під час судового розгляду судом досліджено всі документи, що були долучені сторонами. Разом з тим, не всі документи судом покладено в основу цього вироку на підтвердження тих чи інших фактичних обставин.

На підставі цього, вирішуючи подані адвокатами клопотання, суд здійснює оцінку лише тих доводів, які викликають розумний сумнів у допустимості доказів, які досліджені судом у п. 6.3-6.5 вироку та покладені в основу останнього.

а) Щодо доводів про недопустимість клопотання про надання дозволу на проведення НСРД відносно ОСОБА_8 від 08.09.2022 року (Т. 6, а.с. 217-220), ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09.09.2022 року у справі № 991/3649/22 про надання дозволу на проведення НСРД відносно ОСОБА_8 (Т. 6, а.с. 221-224).

Обґрунтовуючи недопустимість вказаних документів, сторона захисту та представник юридичної особи, щодо якої здійснюється кримінальне провадження, зазначають про їх отримання внаслідок штучного об`єднання кримінальних проваджень № 52022000000000243 від 05.09.2022 року за ч. 5 ст. 191 КК України та № 52022000000000254 від 07.09.2022 року за ч. 1 ст. 369 КК України.

Так, кримінальне провадження № 52022000000000243 від 05.09.2022 року було розпочато за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а саме за фактом того, що службові особи ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » під час укладення та виконання договору від 18.12.2019 року про закупівлю систем зберігання даних (серверів), перебуваючи у змові зі службовими особами ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », вчинили дії, спрямовані на розтрату майна ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовим становищем.

На переконання сторони захисту та представника юридичної особи, щодо якої здійснюється кримінальне провадження, ОСОБА_8 на момент імовірного вчинення правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, не мав жодного відношення до ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », а став її директором лише у лютому 2022 року. Тобто, ОСОБА_8 не міг мати жодного відношення до укладення та виконання договору від 18.12.2019 року, а отже і до кримінального провадження № 52022000000000243 від 05.09.2022 року.

У свою чергу, кримінальне провадження № 52022000000000254 від 07.09.2022 року було розпочато за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, а саме за фактом імовірного висловлення ОСОБА_8 як директором ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » пропозиції надання неправомірної вигоди ОСОБА_12, як службовій особі державного підприємства, за вчинення нею дій в інтересах суб`єкта господарювання.

У клопотаннях адвокатів зазначається, що оскільки кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 369 КК України, не дає правових підстав для проведення НСРД, то кримінальне провадження № 52022000000000254 від 07.09.2022 року, що стосувалося ОСОБА_8, вже 08.09.2022 року було штучно об`єднано прокурором з кримінальним провадженням № 52022000000000243 від 05.09.2022 року, до якого ОСОБА_8 не має жодного відношення та в якому розслідується особливо тяжкий злочин, що дає підстави для проведення НСРД. Внаслідок цього стороною обвинувачення було створено підстави для проведення НСРД та у такий протиправний спосіб здобуто відповідні докази, що мають бути визнані недопустимими.

Проаналізувавши доводи сторони захисту та представника юридичної особи, щодо якої здійснюється кримінальне провадження, суд зазначає наступне.

У постанові ВП ВС від 31.08.2022 року у справі № 756/10060/17 (провадження № 13-3кс22) зроблено висновок, що: «застосування належної юридичної процедури є не самоціллю, а важливою умовою досягнення результатів кримінального судочинства, визначених законодавцем як пріоритетні, захисту особи, суспільства та держави від злочинних посягань, охорони прав і свобод людини, забезпечення оперативного й ефективного розкриття кримінальних правопорушень і справедливого судового розгляду.

Невідповідність тим чи іншим вимогам закону нівелює доказове значення відомостей, одержаних у результаті відповідних процесуальних дій, не в будь-якому випадку, а лише в разі, якщо вона призвела до порушення прав людини і основоположних свобод або ж ставить під сумнів походження доказів, їх надійність і достовірність. Адже для прийняття законного й обґрунтованого рішення суд має отримувати максимально повну інформацію щодо обставин, які належать до предмета доказування, надаючи сторонам у змагальній процедурі достатні можливості перевірити й заперечити цю інформацію.

В основі встановлених кримінальним процесуальним законом правил допустимості доказів лежить концепція, відповідно до якої в центрі уваги суду повинні знаходитися права людини і виправданість втручання в них держави незалежно від того, яка саме посадова особа обмежує права».

У постанові ККС ВС від 28.01.2020 року у справі № 359/7742/17 (провадження № 51-2114км19) зроблено висновок, що «вирішуючи питання про застосування правил статті 87 КПК до наданих сторонами доказів, Суд виходить з того, що ці положення можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку порушення фундаментальних прав і свобод особи, гарантованих у документах, що згадані в цій статті».

У постанові ККС ВС від 16.02.2022 року у справі № 758/5719/16-к; провадження № 51-5770 км 21) зроблено висновок, що «як неодноразово зазначав Верховний Суд, підхід Європейського Суду з прав людини до вирішення питання допустимості доказів ґрунтується на концепції справедливого судового розгляду. Не кожні порушення вимог законодавства є безумовними підставами для визнання доказів недопустимими за умови їх перевірки у змагальній процедурі. Вирішальне значення для ухвалення судами рішення щодо допустимості доказів має встановлення наявності або відсутності порушення права на захист, а також перевірка того, чи були надані стороні захисту такі ж можливості дослідження і оцінки доказів, як стороні обвинувачення.

Під час вирішення питання про можливість використання результатів НСРД у кримінальному провадженні про кримінальні правопорушення, які не є тяжкими чи особливо тяжкими, Верховний Суд орієнтує судову практику на таке: якщо на момент проведення НСРД існували достатні підстави для обґрунтованого припущення щодо вчинення особою діяння, яке кваліфікується відповідно до закону про кримінальну відповідальність як тяжкий або особливо тяжкий злочин, а в ході проведення подальшого досудового розслідування кваліфікацію було змінено на таку, що передбачає відповідальність за нетяжкий злочин або проступок, то фактичні дані, отримані в результаті проведення НСРД, можуть бути доказами в цьому кримінальному провадженні. Якщо ж на момент проведення НСРД вказані підстави для кваліфікації діяння як тяжкого не існували (тобто кваліфікація була помилковою або свідомо «завищеною»), отримані в їх результаті фактичні дані не можуть бути визнані доказами».

Як встановлено судом раніше, 29.08.2022 року ДКІБ СБ України направлено до НАБУ повідомлення про вчинення кримінального правопорушення № 30/2/2-4046 (Т. 4, а.с. 2-5), в якому зазначено, що департаментом отримано дані щодо привласнення невстановленими посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_6, колишнім керівництвом ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та представниками ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » коштів державного бюджету в ході тендерних закупівель для потреб ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 », що може свідчити про вчинення вказаними особами кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. При цьому повідомлення про вчинення кримінального правопорушення містить обґрунтований розрахунок сум, що могли бути привласнені внаслідок вчинення правопорушення та що обумовлює наявність особливо кваліфікуючої ознаки у виді «в особливо великих розмірах».

На підставі вказаного повідомлення 05.09.2022 року НАБУ зареєстровано в ЄРДР відомості про кримінальне провадження № 52022000000000243 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а саме за фактом того, що службові особи ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » під час укладення та виконання договору від 18.12.2019 року про закупівлю систем зберігання даних (серверів) HPE 3 PAR 8400, перебуваючи у змові зі службовими особами ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », вчинили дії, спрямовані на розтрату майна ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовим становищем (Т. 4, а.с. 1).

07.09.2022 року ОСОБА_12, як провідного юрисконсульта юридичного департаменту ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 », було допитано в межах кримінального провадження № 52022000000000243 від 05.09.2022 року, що підтверджується наявним у матеріалах справи протоколом допиту від 07.09.2022 року (Т. 4, а.с. 14-18). Показання ОСОБА_12 від 07.09.2022 року, зокрема, стосувалися спілкування з ОСОБА_8, що мало місце протягом липня-серпня 2022 року та в ході якого ОСОБА_8 повідомляв про домовленості попереднього керівництва ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » щодо надання неправомірної вигоди, а також завуальовано пропонував неправомірну вигоду за вчинення ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » дій в інтересах ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », зокрема, за вирішення виниклого між підприємствами судового спору.

На підставі вказаного протоколу допиту детективом ОСОБА_22 складено доповідну записку від 07.09.2022 року (Т. 4, а.с. 12-13), в якій зазначено про виявлення ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, у ході досудового розслідування кримінального провадження № 52022000000000243 від 05.09.2022 року.

За фактом можливого вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, 07.09.2022 року НАБУ зареєстровано в ЄРДР відомості про кримінальне провадження № 52022000000000254, а саме за фактом того, що представник суб`єкта господарювання висловив пропозицію про надання неправомірної вигоди службовій особі державного підприємства за вчинення нею дій в інтересах суб`єкта господарювання (Т. 4, а.с. 11).

Відповідно до постанови прокурора п`ятого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_23 від 08.09.2022 року (Т. 4, а.с. 22-23) кримінальні провадження № 52022000000000243 від 05.09.2022 року та № 52022000000000254 від 07.09.2022 року були об`єднані в одне провадження під № 52022000000000243. Підставою для об`єднання кримінальних проваджень було наявність підстав вважати, що до вчинення злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 369 КК України, можуть бути причетні одні і ті ж особи.

З наведеного вбачається, що кримінальне провадження № 52022000000000243 від 05.09.2022 року стосувалося можливого привласнення коштів державного бюджету колишнім керівництвом ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 », ІНФОРМАЦІЯ_6 та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » у процесі укладення та виконання договору поставки серверів № 158/12.19-Т від 18.12.2019 року, з приводу якого у подальшому між ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » виник господарсько-правовий спір, що став предметом судового розгляду в межах справи № 910/1128/20. У свою чергу, кримінальне провадження № 52022000000000254 від 07.09.2022 року стосувалося можливої пропозиції ОСОБА_8, як представника ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », надати неправомірну вигоду ОСОБА_12, як представнику ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 », за вчинення останнім дій в інтересах ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », зокрема, за вирішення спору між підприємствами, що був предметом судового розгляду в межах тієї ж справи № 910/1128/20.

Таким чином, обставини спілкування ОСОБА_8 та ОСОБА_12 щодо можливого незаконного позасудового врегулювання спору між ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 », про які ОСОБА_12 повідомляв орган досудового розслідування під час допиту 07.09.2022 року та за фактом яких було розпочато кримінальне провадження № 52022000000000254, безпосередньо стосувалися судової справи № 910/1128/20, а отже безпосередньо стосувалися і договору поставки № 158/12.19-Т від 18.12.2019 року, якого також стосувалося і кримінальне провадження № 52022000000000243 від 05.09.2022 року за ч. 5 ст. 191 КК України.

Судом раніше підтверджено, що ОСОБА_8 став директором ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » у лютому 2022 році. Однак до судової справи № 910/1128/20 в якості представника ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСОБА_8 долучився у серпні 2021 року.

З матеріалів реєстраційної справи ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (Т. 5, а.с. 186-205) судом також встановлено, що з 2018 року по лютий 2022 року керівником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » була ОСОБА_32 . У лютому 2022 року ОСОБА_33 була звільнена з посади директора товариства, однак залишилася його кінцевим бенефіціарним власником. В аспекті цього суд приймає до уваги ті обставини, що у своїй вступній промові (Т. 3, а.с. 2) сторона захисту підтвердила, що 30.11.2021 року ОСОБА_34 у кримінальному провадженні № 42017000000001155 від 13.04.2017 року було повідомлено про підозру у пособництві у заволодінні чужим майном шляхом зловживання своїм службовим становищем, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, у процесі проведення державної закупівлі технічних засобів фіксування судового процесу. Захисником ОСОБА_35 у вказаному кримінальному провадженні був ОСОБА_8 .

Крім того, у своїх показаннях ОСОБА_8 підтвердив, що його правова співпраця з ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » розпочалася ще у 2018 році. У ході вказаної співпраці ОСОБА_8 неодноразово залучався до надання правової допомоги товариству з різних правових питань у різних галузях права, у тому числі здійснення юридичного супроводу у тендерному процесі з укладення та виконання договору № 158/12.19-Т від 18.12.2019 року. Тобто, хоча процесуально ОСОБА_8 став представником ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » тільки у серпні 2021 року, фактично він ще раніше був залучений до процесів, яких стосувалися кримінальні провадження № 52022000000000243 від 05.09.2022 року, № 52022000000000254 від 07.09.2022 року.

Таким чином, ОСОБА_8 до моменту призначення на посаду директора ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » у лютому 2022 році надавав правові послуги ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », у тому числі в межах іншого кримінального провадження, також здійснював захист попереднього директора ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », яка від імені підприємства укладала з ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » договір поставки № 158/12.19-Т від 18.12.2019 року, до процесу укладення якого ОСОБА_8 також був залучений. Вже пізніше ОСОБА_8 здійснював представництво інтересів ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в межах судової справи № 910/1128/20, яка стосувалася цього ж договору поставки. І вже у ході судового провадження по справі № 910/1128/20 ОСОБА_8 стає безпосереднім директором ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

Вищевикладені обставини давали розумні підстави вважати, що ОСОБА_8 може бути обізнаним про всі обставини укладення та виконання договору поставки № 158/12.19-Т від 18.12.2019 року, у тому числі може бути обізнаним або причетним до можливого вчинення попереднім керівництвом ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 », ІНФОРМАЦІЯ_6 та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, що розслідувалося в межах кримінального провадження № 52022000000000243 від 05.09.2022 року.

Обґрунтованість цих підстав узгоджується з тим, що як ОСОБА_12 під час допиту від 07.09.2022 року, так і сам ОСОБА_8 у ході зустрічі з ОСОБА_12, що мала місце 28.09.2022 року (протоколи № 30/2/2-5049т від 30.09.2022 року за результатами НСРД - аудіо, відео-контроль ОСОБА_12 та № 30/2/2-5050т від 30.09.2022 року за результатами НСРД - аудіо, відео-контроль ОСОБА_8 (Т. 7, а.с. 1-24), підтвердили обізнаність ОСОБА_8 навколо обставин прохання попереднього керівництва ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » надати неправомірну вигоду за укладення та виконання ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » договору поставки № 158/12.19-Т від 18.12.2019 року.

Всі вищевикладені обставини у поєднанні з повідомленням 07.09.2022 року ОСОБА_12 про завуальовану пропозицію ОСОБА_8 надати неправомірну вигоду за вирішення спору між ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » щодо того ж самого договору поставки № 158/12.19-Т від 18.12.2019 року, на переконання суду, давали прокурору достатні підстави для об`єднання кримінального провадження № 52022000000000254 від 07.09.2022 року за ч. 1 ст. 369 КК України з кримінальним провадженням № 52022000000000243 від 05.09.2022 року за ч. 5 ст. 191 КК України.

Жодних ознак штучного об`єднання вказаних кримінальних проваджень судом не встановлено. Крім того, судом встановлено, що попередня кримінально-правова кваліфікація розслідуваних діянь не була завищеною чи очевидно неправильною та визначена органом досудового розслідування з урахуванням наявних на той момент відомостей та встановлених фактичних обставин.

Питання можливості надання дозволу на проведення НСРД в межах об`єднаного кримінального провадження № 52022000000000243 від 05.09.2022 року було предметом розгляду слідчого судді в ухвалі від 09.09.2022 року у справі № 991/3649/22 про надання дозволу на проведення НСРД відносно ОСОБА_8 (Т. 6, а.с. 221-224). Підстав для зворотних висновків судом не встановлено.

З урахуванням вищевикладеного, судом не підтверджено доводи сторони захисту та представника юридичної особи, щодо якої здійснюється кримінальне провадження, стосовно недопустимості клопотання про надання дозволу на проведення НСРД відносно ОСОБА_8 від 08.09.2022 року (Т. 6, а.с. 217-220), ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09.09.2022 року у справі № 991/3649/22 про надання дозволу на проведення НСРД відносно ОСОБА_8 (Т. 6, а.с. 221-224).

б) Щодо доводів про недопустимість доручення на проведення НСРД № 28/3-956 від 09.09.2022 року (Т. 6, а.с. 225-226), доручення оперативному підрозділу на проведення НСРД від 09.09.2022 року за вих. № 19/4557т (Т. 6, а.с. 227-228), листа ІНФОРМАЦІЯ_45 від 02.12.2022 року за вих. № 30/2/2-6279 (Т. 6, а.с. 229).

Недопустимість вказаних документів аргументовано адвокатами тим, що доручення прокурора на проведення НСРД № 28/3-956 від 09.09.2022 року містить лише вказівку на забезпечення виконання ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09.09.2022 року, що додається.

У свою чергу, доручення детектива оперативному підрозділу на проведення НСРД від 09.09.2022 року за вих. № 19/4557т містить вказівку на «продовження проведення негласних слідчих (розшукових) дій», що, на переконання сторони захисту, свідчить про здійснення органом досудового розслідування до моменту отримання ухвал слідчих суддів несанкціонованого обмеження конституційних прав та свобод ОСОБА_8 .

Недопустимість перелічених доказів обумовлюється також тим, що їх розсекречення відбулося з грубим порушенням вимог законодавства. Так, зокрема, у матеріалах справи відсутнє клопотання керівника органу прокурори адресоване керівнику органу, де засекречено матеріальний носій інформації, у якому зазначаються підстави для скасування грифу секретності, обліковий номер та назва матеріального носія інформації. Також у матеріалах справи відсутнє письмове повідомлення прокурору, в якому зазначається підстава (реєстраційний номер та дата затвердження акту експертної комісії) для скасування грифу секретності, обліковий номер та назва матеріального носія секретної інформації, документа, попередній гриф секретності та наданий після перегляду реквізит.

Проаналізувавши доводи сторони захисту та представника юридичної особи, щодо якої здійснюється кримінальне провадження, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4, 5 ч. 2 ст. 36 КПК України прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений, зокрема, доручати слідчому, органу досудового розслідування проведення у встановлений прокурором строк слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій або давати вказівки щодо їх проведення чи брати участь у них, а в необхідних випадках - особисто проводити слідчі (розшукові) та процесуальні дії в порядку, визначеному цим Кодексом; доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам.

Слідчий органу досудового розслідування уповноважений, зокрема, проводити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії у випадках, встановлених цим Кодексом; доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам (п. 2, 3 ч. 2 ст. 40 КПК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 246 КПК України проводити негласні слідчі (розшукові) дії має право слідчий, який здійснює досудове розслідування кримінального правопорушення, або за його дорученням - уповноважені оперативні підрозділи Національної поліції, органів безпеки, Національного антикорупційного бюро України, органів Державного бюро розслідувань, органів Бюро економічної безпеки України, органів, установ виконання покарань та слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, органів Державної прикордонної служби України. За рішенням слідчого чи прокурора до проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть залучатися також інші особи.

Вказана норма обумовлена тим, що для проведення більшості негласних слідчих (розшукових) дій слідчий, дізнавач, прокурор не може провести їх без спеціальних ресурсів та вмінь співробітників оперативних підрозділів. Законодавець виходив з того, що саме негласні слідчі (розшукові) дії за ухвалою слідчого судді можуть проводитися оперативними підрозділами. Більше того, в силу потреби захистити відомості про факт проведення негласної слідчої (розшукової) дії, у клопотанні слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді не зазначається уповноважений оперативний підрозділ, який має виконувати негласну слідчу (розшукову) дію (постанова ККС ВС від 06.12.2021 року у справі № 663/820/15-к; провадження № 51-2075 кмо 20).

Таким чином, процесуальне законодавство не забороняє слідчому як самостійно, так і в ході виконання доручення прокурора, доручати проведення НСРД у встановленому законом порядку оперативним підрозділам.

Відповідно до п. 3.1, 3.4, 3.4.2 Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, затвердженої спільним наказом Генеральної прокуратури України, ІНФОРМАЦІЯ_50, Служби безпеки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України № 114/1042/516/1199/936/1687/5 від 16.11.2012 року - слідчий може проводити негласні слідчі (розшукові) дії самостійно, спільно з уповноваженими оперативними підрозділами, залучати до їх проведення інших осіб, а також доручати їх проведення уповноваженим оперативним підрозділам (п. 6 ст. 246 КПК України).

До доручення слідчого, прокурора додається ухвала слідчого судді про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії чи постанова слідчого, прокурора про проведення негласної слідчої (розшукової) дії.

Доручення повинно бути мотивованим, містити інформацію, яка необхідна для його виконання, чітко поставлене завдання, що підлягає вирішенню, строки його виконання, визначати конкретного прокурора, якому слід направляти матеріали в порядку, передбаченому ст. 252 Кримінального процесуального кодексу України. Оперативний підрозділ не має права передоручати виконання доручення іншим оперативним підрозділам.

У дорученні також може визначатись порядок взаємодії між слідчим, прокурором і уповноваженим оперативним підрозділом, а також терміни складання протоколів про хід і результати проведеної негласної слідчої (розшукової) дії або її проміжного етапу.

Судом встановлено, що листом прокурора ОСОБА_7 № 28/3-955т від 09.09.2022 року (Т. 6, а.с. 225-226) детективу НАБУ ОСОБА_15 у порядку ст. 36 КПК України було доручено забезпечити в об`єднаному кримінальному провадженні № 52022000000000243 від 05.09.2022 року виконання ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду про проведення НСРД № 1303т від 09.09.2022 року.

Доручення прокурора детективу на проведення НСРД відповідає вимогам п. 3.1, 3.4, 3.4.2 Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні № 114/1042/516/1199/936/1687/5 від 16.11.2012 року, оскільки: виготовлено у двох примірниках, на офіційному бланку прокуратури відповідного рівня, містить чітко поставлене завдання з забезпечення виконання ухвали слідчого судді від 09.09.2022 року про проведення НСРД, строк виконання доручення у два місяці, а також терміни складання протоколів про хід і результати проведеної НСРД, прокурора, який здійснює процесуальне керівництво та якому складені протоколи мають бути направлені.

До доручення долучалася ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду № 1303т від 09.09.2022 року (Т. 6, а.с. 221-224), яка була постановлена в межах судової справи № 991/3649/22 та в якій міститься чіткий перелік НСРД, на проведення яких щодо ОСОБА_8 надано дозвіл, а також строк дії цієї ухвали.

У свою чергу, дорученням детектива НАБУ ОСОБА_15 № 12/4557т від 09.09.2022 року (Т. 6, а.с. 227-228) уповноважено підрозділи ІНФОРМАЦІЯ_27 на виконання в межах об`єднаного кримінального провадження як ухвали слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_12 № 1303т від 09.09.2022 року (справа № 991/3649/22) про надання дозволу на проведення НСРД щодо ОСОБА_8 (Т. 6, а.с. 221-224), так і ухвали слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_12 № 1304т від 09.09.2022 року (справа № 991/3652/22) про надання дозволу на проведення НСРД щодо ОСОБА_12 (Т. 6, а.с. 211-216).

Доручення детектива оперативному підрозділу на проведення НСРД так само відповідає вимогам п. 3.1, 3.4, 3.4.2 Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні № 114/1042/516/1199/936/1687/5 від 16.11.2012 року, оскільки: виготовлено у двох примірниках на офіційному бланку органу досудового розслідування, достатньою мірою мотивовано, містить інформацію, яка необхідна для його виконання, чітко поставлене завдання з конкретним переліком НСРД, дозвіл на проведення яких надано ухвалами слідчих суддів від 09.09.2022 року та проведення яких потрібно забезпечити, строк дії ухвали слідчих суддів. Крім того, до доручення детектива долучено відповідні ухвали слідчих суддів від 09.09.2022 року.

Доручення детектива дійсно містить вказівку «на продовження проведення негласних слідчих (розшукових) дій». Разом з тим, наявність такої вказівки лише в мотивувальній частині доручення, зміст сформульованого остаточного доручення, яке вказує на перше виконання ухвал слідчих суддів та проведення НСРД, а не продовження їх проведення, дають можливість констатувати, що вказівка на продовження проведення НСРД є опискою детектива, та не свідчить про те, що до поставлення ухвал слідчих суддів в межах кримінального провадження проводилися будь-які НСРД. Зворотного стороною захисту не доведено.

Суд погоджується, що матеріали справи не містять клопотання керівника органу прокуратури адресоване керівнику органу, де засекречено матеріальний носій інформації, у якому зазначаються підстави для скасування грифу секретності, обліковий номер та назва матеріального носія інформації. Крім того, матеріали справи дійсно не містять письмове повідомлення прокурору із зазначенням підстави (реєстраційного номеру та дати затвердження акту комісії) для скасування грифу секретності, облікового номеру та назви матеріального носія секретної інформації, документа, попередній гриф секретності та наданий після перегляду реквізит.

Разом з тим, у матеріалах справи наявні постанови прокурора від 27.10.2022 року (Т. 7, а.с. 59-61), від 02.03.2023 року (Т. 7, а.с. 70-71), від 06.02.2023 року (Т. 7, а.с. 72-73) про розсекречення матеріальних носіїв інформації щодо проведення НСРД, якими розсекречено всі матеріали НСРД, що були долучені прокурором та досліджені судом під час судового розгляду.

Крім того, самі матеріали НСРД, що містяться в матеріалах справи, містять рукописний напис реєстраційного номеру та дати затвердження акту комісії про скасування грифу секретності, обліковий номер та назву матеріального носія секретної інформації, документа, а також закреслений попередній гриф секретності та новий реквізит, наданий після скасування грифу секретності. Всі відповідні рукописні написи засвідчені печаткою відповідного режимно-секретного відділу оперативного підрозділу. Вказані обставини свідчать про дотримання стороною обвинувачення процедури розсекречення відповідних документів.

З урахуванням вищевикладеного, судом не встановлено будь-яких розумних та обґрунтованих підстав сумніватися у допустимості доручення на проведення НСРД № 28/3-956 від 09.09.2022 року (Т. 6, а.с. 225-226), доручення оперативному підрозділу на проведення НСРД від 09.09.2022 року за вих. № 19/4557т (Т. 6, а.с. 227-228), листа ІНФОРМАЦІЯ_45 від 02.12.2022 року за вих. № 30/2/2-6279 (Т. 6, а.с. 229).

в) Щодо доводів про недопустимість протоколу за результатами проведення НСРД відносно ОСОБА_8 № 30/2/2-4680т від 19.09.2022 року (Т. 6, а.с. 230-237), протоколу за результатами проведення НСРД - аудіо, відео-контроль відносно ОСОБА_8 № 30/2/2-5050т від 30.09.2022 року (Т. 7, а.с. 1-11), протоколу за результатами проведення НСРД - аудіо, відео-контроль відносно ОСОБА_8 № 30/2/2-5148т від 06.10.2022 року (Т. 7, а.с. 25-31), протоколу за результатами проведення НСРД - аудіо, відео-контроль відносно ОСОБА_8 № 30/2/2-5331т від 19.10.2022 року (Т. 7, а.с. 41-48) та додатків до них у виді дисків та флеш-накопичувачів.

Підставами для визнання вказаних доказів недопустимими адвокатами у своїх клопотаннях зазначається: недотримання вимог КПК України про складення протоколу НСРД протягом 24 годин; відсутність додатків до протоколів НСРД; відсутність в протоколах НСРД відомостей про час вчинення процесуальної дії.

Проаналізувавши доводи сторони захисту та представника юридичної особи, щодо якої здійснюється кримінальне провадження, суд зазначає наступне.

Судом підтверджено, що протоколи за результатами проведення НСРД складені та передані прокурору поза межами 24-годинного строку, визначено у ч. 3 ст. 252 КПК України. Разом з тим, суд звертає увагу на наступне.

Так, приписами ч. 3 ст. 252 КПК визначено, що протоколи про проведення негласних слідчих (розшукових) дій з додатками не пізніше ніж через двадцять чотири години з моменту припинення зазначених негласних слідчих (розшукових) дій передаються прокурору. Допущене органом досудового слідства порушення чітко визначеного кримінальним процесуальним законом строку, порушує форму кримінального процесу, невід`ємною складовою якої є встановлені законом строки передачі прокурору протоколу про проведення НСРД. Проте таке порушення не має істотного впливу на права підозрюваного, зокрема й на захист і, з огляду на це, не містить ознак істотного порушення кримінального процесуального закону внаслідок цього. Допущене порушення може впливати на оперативність досудового розслідування і своєчасність прийняття рішень прокурором задля його забезпечення. Сторона захисту може висловити свої зауваження з приводу цієї НСРД та врахувати її результати під час підготовки захисту лише за умови відкриття стороною обвинувачення відповідних протоколів та додатків як доказів в порядку ст. 290 КПК, на що не впливає дотримання органом досудового розслідування строку, визначеного частиною 3 ст. 252 КПК (постанова ККС ВС від 18.12.2019 року у справі № 588/1199/16-к (провадження № 51-3127км19).

Таким чином, пропуск передбаченого ч. 3 ст. 252 КПК України строку передачі прокурору матеріалів, отриманих за результатами проведення НСРД, не є підставою для визнання відповідних доказів недопустимими.

З листа ДКІБ СБ України № 30/2/2-6279 від 02.12.2022 року (Т. 6, а.с. 229) судом встановлено, що за результатами виконання ухвал слідчих суддів від 09.09.2022 року оперативним підрозділом було складено наступні процесуальні документи:

1) протокол № 30/2/2-4680т від 19.09.2022 року з додатками до нього: флеш-накопичувач MicroSD № 3190т від 12.09.2022 року, флеш-накопичувач MicroSD № 3191т від 12.09.2022 року та диск DVD-R № 3207т від 13.09.2022 року;

2) протокол № 30/2/2-5049т від 30.09.2022 року та протокол № 30/2/2-5050т від 30.09.2022 року з додатками до них: флеш-накопичувач MicroSD № 3330т від 27.09.2022 року, флеш-накопичувач MicroSD № 3331т від 27.09.2022 року, диск DVD-R № 3332т від 27.09.2022 року та диск DVD-R № 3333т від 27.09.2022 року;

3) протокол № 30/2/2-5148т від 06.10.2022 року та протокол № 30/2/2-5149т від 06.10.2022 з додаткам до них: флеш-накопичувач MicroSD № 3381т від 05.10.2022 року, флеш-накопичувач MicroSD № 3382т від 05.10.2022 року, диск DVD-R № 3379т від 05.10.2022 року та диск DVD-R № 3380т від 05.10.2022 року;

4) протокол № 30/2/2-5330т від 19.10.2022 року та протокол № 30/2/2-5331т від 19.10.2022 року з додатками до них: флеш-накопичувач MicroSD № 3401т від 11.10.2022 року, флеш-накопичувач MicroSD № 3402т від 11.10.2022 року, диск DVD-R № 3410т від 07.10.2022 року та диск DVD-R № 3411т від 07.10.2022 року.

З протоколу за результатами проведення НСРД № 30/2/2-4680т від 19.09.2022 року (Т. 6, а.с. 230-235) судом встановлено, що в самому протоколі відсутнє зазначення документів та речей, що долучаються до протоколу як додатки. Разом з тим, одразу після вказаного протоколу прокурором було долучено диск DVD-R з маркуванням чорного кольору «№ 3207т від 13.09.2022 року», який поміщено у відповідний конверт (Т. 6, а.с. 236), флеш-накопичувач MicroSD з відповідними маркуваннями «№ 3190т від 12.09.2022 року», флеш-накопичувач MicroSD з відповідними маркуванням «№ 3191т від 12.09.2022 року», які поміщені в один конверт з відповідними написами (Т. 6, а.с. 237).

Співставлення маркування долучених прокурором DVD-R диску та флеш-накопичувачів з переліком додатків до протоколу за результатами проведення НСРД № 30/2/2-4680т від 19.09.2022 року, що наведений у листі ДКІБ СБ України № 30/2/2-6279 від 02.12.2022 року (Т. 6, а.с. 229), дає можливість зробити висновок, що DVD-R диск з маркуванням чорного кольору «№ 3207т від 13.09.2022 року», який поміщено у відповідний конверт (Т. 6, а.с. 236), флеш-накопичувач MicroSD з відповідними маркуваннями «№ 3190т від 12.09.2022 року», флеш-накопичувач MicroSD з відповідними маркуванням «№ 3191т від 12.09.2022 року», які поміщені в один конверт з відповідними написами (Т. 6, а.с. 237), є додатками до протоколу за результатами проведення НСРД № 30/2/2-4680т від 19.09.2022 року.

Крім того, вищезазначені обставини були підтверджені судом при безпосередньому дослідженні вказаних документів у судовому засіданні. До того ж, при дослідженні фонограм та відеофонограм, які містяться на DVD-R диску № 3207т від 13.09.2022 року, флеш-накопичувачі MicroSD № 3190т від 12.09.2022 року, флеш-накопичувачі MicroSD № 3191т від 12.09.2022 року, ані в сторони захисту, ані в представника юридичної особи, щодо якої здійснюється кримінальне провадження, не було заперечень щодо належності чи достовірності зафіксованих на них обставин і фактів, як і не було жодних перешкод в установленні того, що ці обставини та факти відображені у протоколі за результатами проведення НСРД № 30/2/2-4680т від 19.09.2022 року.

Таким чином, судом не встановлено підстав сумніватися у тому, що долучені прокурором DVD-R диск з маркуванням чорного кольору «№ 3207т від 13.09.2022 року», який поміщено у відповідний конверт (Т. 6, а.с. 236), флеш-накопичувач MicroSD з відповідними маркуваннями «№ 3190т від 12.09.2022 року», флеш-накопичувач MicroSD з відповідними маркуванням «№ 3191т від 12.09.2022 року», які поміщені в один конверт з відповідними написами (Т. 6, а.с. 237), є додатками до протоколу за результатами проведення НСРД № 30/2/2-4680т від 19.09.2022 року (Т. 6, а.с. 230-237). У зв`язку з цим підстав вважати ці докази неналежними та допустимими немає.

З протоколу за результатами проведення НСРД - аудіо, відео-контролю ОСОБА_8 № 30/2/2-5050т від 30.09.2022 року (Т. 7, а.с. 1-11) судом встановлено, що додатками до нього зазначаються флеш-накопичувач MicroSD № 3330т від 27.09.2022 року, флеш-накопичувач MicroSD № 3331т від 27.09.2022 року, диск DVD-R № 3332т від 27.09.2022 року та диск DVD-R № 3333т від 27.09.2022 року. Разом з тим, вказані додатки безпосередньо після вказаного протоколу не долучені.

Натомість з протоколу за результатами проведення НСРД - аудіо, відео-контролю ОСОБА_12 № 30/2/2-5049т від 30.09.2022 року (Т. 7, а.с. 12-22) судом встановлено, що додатками до нього також зазначаються флеш-накопичувач MicroSD № 3330т від 27.09.2022 року, флеш-накопичувач MicroSD № 3331т від 27.09.2022 року, диск DVD-R № 3332т від 27.09.2022 року та диск DVD-R № 3333т від 27.09.2022 року. Одразу після цього протоколу долучені відповідні додатки: два DVD-R диски з відповідним маркуванням № 3332т від 27.09.2022 року, № 3333т від 27.09.2022 року, які поміщені в один паперовий конверт з відповідними написами (Т. 7, а.с. 23), два флеш-накопичувача з відповідним маркуванням № 3330т від 27.09.2022 року, № 3331т від 27.09.2022 року, які поміщені у два паперові конверти з відповідними написами (Т. 7, а.с. 24).

При безпосередньому дослідженні в судовому засіданні флеш-накопичувача MicroSD № 3330т від 27.09.2022 року, флеш-накопичувача MicroSD № 3331т від 27.09.2022 року, диску DVD-R № 3332т від 27.09.2022 року та диску DVD-R № 3333т від 27.09.2022 року судом встановлено, що на них містяться фонограми та відеофонограми, на яких зафіксовано обставини та факти, що відображені у протоколах за результатами проведення НСРД ОСОБА_8 № 30/2/2-5050т від 30.09.2022 року (Т. 7, а.с. 1-11) та ОСОБА_12 № 30/2/2-5049т від 30.09.2022 року (Т. 7, а.с. 12-22), тобто обставини зустрічі ОСОБА_8 та ОСОБА_12, що мала місце 28.09.2022 року. При проведенні дослідження цих доказів сторона захисту також не заперечувала проти належності чи достовірності обставин, зафіксованих у фонограмах та відеофонограмах.

Таким чином, судом встановлено, що протокол за результатами проведення НСРД - аудіо, відео-контролю ОСОБА_8 № 30/2/2-5050т від 30.09.2022 року (Т. 7, а.с. 1-11) та протокол за результатами проведення НСРД - аудіо, відео-контролю ОСОБА_12 № 30/2/2-5049т від 30.09.2022 року (Т. 7, а.с. 12-22) мають однакові додатки: два DVD-R диски з відповідним маркуванням № 3332т від 27.09.2022 року, № 3333т від 27.09.2022 року, які поміщені в один паперовий конверт з відповідними написами (Т. 7, а.с. 23), два флеш-накопичувача з відповідним маркуванням № 3330т від 27.09.2022 року, № 3331т від 27.09.2022 року, які поміщені у два паперові конверти з відповідними написами (Т. 7, а.с. 24). Це пов`язано з тим, що НСРД проводилося відносно двох осіб, які перебували в одному і тому ж самому місці, в один і той же час, та стосувалося фіксації змісту розмови між ними.

Вищевикладені обставини підтверджуються і листом ІНФОРМАЦІЯ_27 № 30/2/2-6279 від 02.12.2022 року (Т. 6, а.с. 229), в якому флеш-накопичувач MicroSD № 3330т від 27.09.2022 року, флеш-накопичувач MicroSD № 3331т від 27.09.2022 року, диск DVD-R № 3332т від 27.09.2022 року та диск DVD-R № 3333т від 27.09.2022 року зазначаються як додатки саме до двох протоколів НСРД - № 30/2/2-5050т від 30.09.2022 року та № 30/2/2-5049т від 30.09.2022 року.

У зв`язку з цим долучення додатків, які є однаковими для двох протоколів, лише після одного з них, за умов, що кожен з протоколів містить посилання на ці додатки, а безпосереднім дослідженням таких додатків підтверджено їх відношення до обох протоколів, зважаючи на те, що ці обставини не перешкодили в ідентифікації обставин і фактів, що зафіксовані на додатках, не поставили під сумнів їх достовірність, суд не вважає таким, що свідчить про порушення вимог процесуального законодавства.

З огляду на це, судом не встановлено підстав сумніватися у тому, що два DVD-R диски з відповідним маркуванням № 3332т від 27.09.2022 року, № 3333т від 27.09.2022 року, які поміщені в один паперовий конверт з відповідними написами (Т. 7, а.с. 23), два флеш-накопичувача з відповідним маркуванням № 3330т від 27.09.2022 року, № 3331т від 27.09.2022 року, які поміщені у два паперові конверти з відповідними написами (Т. 7, а.с. 24), є додатками і до протоколу за результатами проведення НСРД - аудіо, відео-контролю ОСОБА_8 № 30/2/2-5050т від 30.09.2022 року (Т. 7, а.с. 1-11).

Аналогічні обставини та аналогічні висновки судом встановлено і зроблено відповідно при дослідженні додатків до протоколів за результатами проведення НСРД - аудіо, відео-контроль ОСОБА_8 № 30/2/2-5148т від 06.10.2022 року (Т. 7, а.с. 25-31), за результатами проведення НСРД - аудіо, відео-контроль ОСОБА_12 № 30/2/2-5149т від 06.10.2022 року (Т. 7, а.с. 32-40); протоколів за результатами проведення НСРД - аудіо, відео-контролю ОСОБА_8 № 30/2/2-5331т від 19.10.2022 року (Т. 7, а.с. 41-48), за результатами проведення НСРД - аудіо, відео-контролю ОСОБА_12 № 30/2/2-5330т від 19.10.2022 року (Т. 7, а.с. 49-58).

Судом встановлено, що всупереч вимогам ч. 3 ст. 104 КПК України вищезазначені протоколи за результатами проведення НСРД містять зазначення дати та місця проведення слідчої (розшукової) дії, однак не містять часу її проведення. Разом з тим, за результатами перевірки судом не встановлено, щоб вказана невідповідність вимогам процесуального законодавства істотно порушило фундаментальні права обвинуваченого або поставило під сумнів достовірність таких доказів, а стороною захисту не надано доказів зворотного, крім як констатації допущеного порушення.

На підставі вищевикладеного, судом не встановлено розумних та обґрунтованих підстав сумніватися у допустимості протоколу за результатами проведення НСРД відносно ОСОБА_8 № 30/2/2-4680т від 19.09.2022 року (Т. 6, а.с. 230-237), протоколу за результатами проведення НСРД - аудіо, відео-контроль відносно ОСОБА_8 № 30/2/2-5050т від 30.09.2022 року (Т. 7, а.с. 1-11), протоколу за результатами проведення НСРД - аудіо, відео-контроль відносно ОСОБА_8 № 30/2/2-5148т від 06.10.2022 року (Т. 7, а.с. 25-31), протоколу за результатами проведення НСРД - аудіо, відео-контроль відносно ОСОБА_8 № 30/2/2-5331т від 19.10.2022 року (Т. 7, а.с. 41-48) та додатків до них у виді дисків та флеш-накопичувачів.

г) Щодо доводів про недопустимість протоколу огляду від 07.09.2022 року (Т. 7, а.с. 74-78).

Недопустимість вказаного доказу стороною захисту обґрунтовується тим, що факти, які наведені у протоколі огляду, мали місце до реєстрації кримінального провадження № 52022000000000243, яке мало місце 05.09.2022 року. Оскільки здійснення досудового розслідування до моменту внесення відомостей до ЄРДР заборонено приписами ч. 3 ст. 214 КПК України, то, на переконання сторони захисту, вказаний доказ є недопустимим з огляду на те, що отриманий внаслідок збирання доказів до реєстрації кримінального провадження.

Разом з тим суд вважає вищезазначені доводи сторони захисту неспроможними з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотання про закриття кримінального провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 214 КПК України здійснення досудового розслідування, крім випадків, передбачених цією частиною, до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом. У невідкладних випадках до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань може бути проведений огляд місця події (відомості вносяться невідкладно після завершення огляду або отримання довідки, висновку спеціаліста). Для з`ясування обставин вчинення кримінального проступку до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань може бути: 1) відібрано пояснення; 2) проведено медичне освідування; 3) отримано висновок спеціаліста і знято показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису; 4) вилучено знаряддя і засоби вчинення кримінального проступку, речі і документи, що є безпосереднім предметом кримінального проступку, або які виявлені під час затримання особи, особистого огляду або огляду речей.

З наведеного вбачається, що досудове розслідування - це діяльність уповноваженого органу досудового розслідування з прийняття процесуальних рішень, вчинення процесуальних дій, проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій з метою отримання відомостей про обставини та факти, доказів на підтвердження останніх, щодо можливого вчинення кримінального правопорушення, з приводу чого внесено відомості до ЄРДР. Вказана діяльність, крім окремо визначених процесуальним законодавством випадків, здійснюється лише після внесення відомостей до ЄРДР.

За своїми ознаками досудове розслідування, як і діяльність органу досудового розслідування, має ретроспективний характер, оскільки направлені на виявлення, збирання та фіксацію відомостей про обставини та факти кримінального правопорушення, що вже відбулися в об`єктивній дійсності. Обставини та факти, що входять до предмета доказування відповідно до ст. 91 КПК України, у переважній більшості випадків мають місце до реєстрації кримінального провадження, оскільки саме у зв`язку з їх виявленням і вносяться відомості до ЄРДР та проводиться подальше досудове розслідування. Процесуальне законодавство жодним чином не забороняє органу досудового розслідування виявляти, збирати та фіксувати відомості про обставини і факти, що мали місце до внесення відомостей до ЄРДР та мають значення для кримінального провадження. Визначальним при цьому є те, щоб така діяльність органу досудового розслідування, крім окремо визначених законом випадків, не була розпочата раніше за початок кримінального провадження.

З огляду на викладене фіксація у протоколі огляду від 07.09.2022 року (Т. 7, а.с. 74-78) відомостей про обставини та факти, що мали місце до реєстрації кримінального провадження № 52022000000000243 від 05.09.2022 року, не є порушенням вимог ч. 3 ст. 214 КПК України, оскільки сама діяльність органу досудового розслідування з виявлення та фіксації таких відомостей (проведення слідчої (розшукової) дії у виді огляду предмета) мала місце вже після внесення відомостей до ЄРДР.

У зв`язку з цим судом не встановлено розумних та обґрунтованих підстав сумніватися у допустимості протоколу огляду від 07.09.2022 року (Т. 7, а.с. 74-78).

д) Щодо доводів про недопустимість висновку експерта № СЕ-19-22/49594-ВЗ від 27.01.2023 року (Т. 11, а.с. 44-74), висновку експерта № СЕ-19-22/49587-ВЗ від 26.01.2022 року (Т. 11, а.с. 77-111), висновку експерта № СЕ-19-22/49591-ВЗ від 26.01.2023 року (Т. 11, а.с. 114-144), висновку експерта № СЕ-19-22/49589-ВЗ від 27.01.2022 року (Т. 11, а.с. 147-180).

З поданих стороною захисту та представником юридичної особи, щодо якої здійснюється кримінальне провадження, клопотань вбачається, що вищезазначені висновки експертів є недопустимими доказами, оскільки в них зазначається про проведення експертного дослідження у кримінальному провадженні № 52022000000000243, хоча у постановах про залучення експерта для проведення судової експертизи відеозвукозапису від 20.12.2022 року було зазначено про призначення експертизи у кримінальному провадженні № 52022000000000234 від 05.09.2022 року. У зв`язку з цим, на думку сторони захисту, не зрозуміло, з яких підстав експерти дійшли висновків про проведення експертного дослідження саме у кримінальному провадженні № 5202200000000243, адже у відповідності до матеріалів кримінального провадження жодних заходів на встановлення правильного номеру кримінального провадження, в якому потрібно провести експертне дослідження, не вживалося.

Крім того, стороною захисту зазначається про те, що у відповідності до висновків експертів, мовленнєвий матеріал, отриманий під час проведення НСРД та зафіксований на носіях інформації, порівнювався експертом з мовленнєвим матеріалом, зафіксованим на оптичному диску, отриманому у ІНФОРМАЦІЯ_51 та носії інформації, який є додатком до протоколу обшуку. Однак, у судовому засіданні від 22.07.2024 року було встановлено, що на оптичному диску, отриманому у ІНФОРМАЦІЯ_51, відсутні будь-які звукозаписи, зокрема і голосу ОСОБА_8 . Натомість з висновку експерта вбачається, що в розпорядженні останнього був лише протокол обшуку на 6 сторінках, про жодні додатки до цього протоколу та матеріальні носії інформації у висновку не зазначається. За таких обставин не зрозуміло, які мовленнєві матеріали, в якій кількості, якості, якої тривалості мовлення саме ОСОБА_8 порівнювали експерти і яким чином могли прийти до будь-яких висновків.

Сторона захисту також звертає увагу на те, що експертами не було здійснено власної розшифровки звукозапису, отриманого за наслідком проведення НСРД, а взято до уваги лише копії протоколів за результатами проведення НСРД.

На додаток до цього, стороною захисту зазначено про те, що висновок експерта № СЕ-19-22/49587-ВЗ від 26.01.2023 року містить посилання на флеш-накопичувач № 3191т від 12.10.2022 року, хоча такий для проведення цієї експертизи у розпорядження експерта не надавався.

Проаналізувавши доводи сторони захисту та представника юридичної особи, щодо якої здійснюється кримінальне провадження, суд звертає увагу на наступне.

Судом встановлено, що постановами детектива НАБУ ОСОБА_15 від 20.12.2022 року (Т. 11, а.с. 1-3, 5-7, 9-11, 13-15) експертам ІНФОРМАЦІЯ_52 було доручено проведення в межах кримінального провадження судової експертизи відеозвукозапису, для чого у розпорядження експертів надано відповідні матеріали досудового розслідування.

За результатами аналізу змісту винесених детективом постанов судом встановлено, що їх резолютивна частина містить описку в частині написання правильного номеру кримінального провадження, в якому призначається експертиза. Так, замість правильного № «52022000000000243» від 05.09.2022 року у резолютивній частині постанов зазначається неправильний № «52022000000000234» від 05.09.2022 року.

Очевидність допущеної детективом описки випливає з наступних обставин: 1) вступна, мотивувальна частини постанов про залучення експерта від 20.12.2022 року містять вказівку на правильний номер кримінального провадження - 52022000000000243 від 05.09.2022 року; 2) у супровідних листах (Т. 11, а.с. 4. 8, 12, 16), якими винесені постанови разом з матеріалами досудового розслідування було направлено до експертної установи для проведення експертизи, також міститься правильний номер кримінального провадження - 52022000000000243 від 05.09.2022 року; 3) у листі детектива НАБУ ОСОБА_15 № 0435-230/25811 від 20.12.2022 року (Т. 11, а.с. 17) про надання записів судових засідань по справі № 910/1128/20 за участі ОСОБА_8 та супровідному листі детектива НАБУ ОСОБА_15 № 0435-012/26555 від 28.12.2022 року (Т. 11, а.с. 20), яким до ІНФОРМАЦІЯ_52 для проведення судових експертиз на підставі постанов детектива від 20.12.2022 року направлено отримані від ІНФОРМАЦІЯ_9 записи судових засідань у справі № 910/1128/20 за участі ОСОБА_8, міститься правильний номер кримінального провадження - 52022000000000243 від 05.09.2022 року; 4) в усіх клопотаннях експертів, які надсилалися до НАБУ в межах виконання постанов детектива від 20.12.2022 року, та листах детектива, які були відповіддю на клопотання експертів (Т. 11, а.с. 22-41), також міститься правильний номер кримінального провадження - 52022000000000243 від 05.09.2022 року.

Таким чином, судом підтверджено, що судова експертиза відеозвукозапису призначалася детективом та проводилася експертами саме в межах кримінального провадження № 52022000000000243 від 05.09.2022 року. Враховуючи вищевикладені обставини, у висновках експерта обґрунтовано та правильно міститься посилання саме на кримінальне провадження № 52022000000000243 від 05.09.2022 року, а не будь-яке інше.

Судом підтверджено, що для проведення порівняльного експертного дослідження органом досудового розслідування на підставі листа № 0435-230/25811 від 20.12.2022 року (Т. 11, а.с. 17) було отримано в ІНФОРМАЦІЯ_51 вільні зразки усного мовлення ОСОБА_8, а саме записи судових засідань у справі № 910/1128/20 за участі ОСОБА_8, що були записані на DVD-R диск Verbatim з маркуванням на зворотній металізованій частині диску «9 1АА611» (Т. 11, а.с. 19).

Вказаний диск з записами судових засідань за участі ОСОБА_8 разом з копією листа ІНФОРМАЦІЯ_44 № 0435-230/25811 від 20.12.2022 року та супровідним листом № 0435-012/26555 від 28.12.2022 року (Т. 11, а.с. 20) у сейф-пакеті № НАБУ 0062812 було направлено до ІНФОРМАЦІЯ_52 для проведення експертиз на підставі постанов детектива від 20.12.2022 року.

Вищезазначений диск, наданий ІНФОРМАЦІЯ_28, був досліджений судом безпосередньо в судовому засіданні від 22.07.2024 року. При дослідженні диску судом встановлено, що на ньому наявні два архівовані файли, в яких містяться html файли з протоколами судових засідань у справі № 910/1128/20 за участі ОСОБА_8, а також файли з відеофонограмою, яка, однак, відображає лише чорний екран та не має будь-яких придатних до сприйняття звуків, у тому числі мовлення будь-яких осіб.

Разом з тим, як вбачається з листа НАБУ № 0435-012/25919 від 21.12.2022 року (Т. 11, а.с. 21) та безпосередньо самих висновків експертів для проведення експертизи органом досудового розслідування також було надано сейф-пакет № НАБУ 0063002, в якому міститься копія протоколу обшуку від 18.10.2022 року на 5 арк. та флеш-накопичувач micro SD ADATA 16 GB з адаптером.

У всіх висновках експертів міститься таблиця № 1 «Об`єкти дослідження судової експертизи», в якій експертом перераховано зразки усного мовлення ОСОБА_8, які надані для проведення порівняльного експертного дослідження, а також найменування файлу, з якого беруться такі зразки, назву носія інформації, на якому вони розташовані. З вказаних таблиць вбачається, що більша частина зразків усного мовлення ОСОБА_8 (11 файлів з відеофонограмами) були взяті експертом саме з флеш-накопичувача micro SD ADATA 16 GB, який є додатком до протоколу обшуку від 18.10.2022 року. Два файли з відеофонограмою було взято з диску, який був наданий ІНФОРМАЦІЯ_28 .

Судом встановлено, що назви та кількість файлів, які розташовані на флеш-накопичувачі micro SD ADATA 16 GB та диску з ІНФОРМАЦІЯ_9, та були перераховані експертами у висновках, відповідають назвам та кількості файлів, що були досліджені судом під час судового розгляду на цьому ж флеш-накопичувачі, який є додатком до протоколу обшуку від 18.10.2022 року (Т. 7, а.с. 118-124), та диску з ІНФОРМАЦІЯ_9 (Т. 11, а.с. 19). І хоча у висновках не зазначається про те, що відеофонограми, які містяться на диску, наданому ІНФОРМАЦІЯ_28, непридатні до відтворення та/або прослуховування, експертами у той же час зазначається, що проведення експертного дослідження здійснювалося на основі відсегментованого фонаматеріалу зразків мовлення ОСОБА_8, тобто для проведення експертизи бралися не всі надані зразки усного мовлення, а лише найбільш придатні та достатні для проведення дослідження.

У будь-якому випадку при дослідженні в судовому засіданні флеш-накопичувача micro SD ADATA 16 GB, який є додатком до протоколу обшуку від 18.10.2022 року (Т. 7, а.с. 118-124) та який був переданий експертам, судом було встановлено, що на ньому містяться придатні для прослуховування відеофонограми за участі ОСОБА_8 . Будь-яких заперечень з цього приводу сторона захисту не надавала.

У зв`язку з цим суд приходить до висновку, що у розпорядження експертів було надано достатню кількість придатних для дослідження зразків усного мовлення ОСОБА_8 .

Вищевикладені обставини також спростовують доводи сторони захисту з приводу того, що DVD-R диск Verbatim з маркуванням на зворотній металізованій частині диску «9 1АА611» (Т. 11, а.с. 19), на якому містяться записи судових засідань у справі № 910/1128/20 за участі ОСОБА_8, був отриманий з порушенням встановленого КПК України порядку збирання стороною обвинувачення доказів. З матеріалів справи вбачається, що вказаний диск отримано стороною обвинувачення шляхом направлення до ІНФОРМАЦІЯ_9 у порядку ст. 93 КПК України запиту (як одного із способів збирання доказів), який був зареєстрований та розглянутий цим органом державної влади з наступним наданням стороні обвинувачення відповідного диску.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 КПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи.

З наведеного вбачається, що експерт проводить експертне дослідження лише в межах визначеного завдання та надає відповіді лише на поставлені питання. Процесуальне законодавство не передбачає можливості експерта виходити за межі наданого йому доручення на проведення експертизи, крім випадків, що регламентовані ч. 3 ст. 102 КПК України.

У зв`язку з цим суд звертає увагу, постановами детектива від 20.12.2022 року перед експертом не ставилося завдання надання власного розшифрування розмов, що зафіксовані на відеофонограмах та фонограмах, отриманих за результатами проведення НСРД. У свою чергу, сторона захисту, маючи достатній обсяг процесуального часу та можливостей, та вважаючи, що експерт повинен був надати таке розшифрування, у встановленому законом порядку експерта не залучила, своїх висновків не надала.

У додаток до цього, судом не встановлено жодної правової норми, яка б зобов`язувала експерта при проведенні судової експертизи відеозвукозапису надати власне розшифрування розмов, що зафіксовані на наданих для дослідження фонограмах та відеофонограмах. Сторона захисту також не навела жодного правового обґрунтування такого обов`язку.

Разом з тим, відповідно до п. 19.6 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, що затверджена наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998 року, зазначається, що встановлення текстового змісту розмов, що зафіксовані у фонограмі, не є окремою експертною задачею, оскільки не потребує застосування спеціальних знань.

З урахуванням вищевикладеного, доводи сторони захисту в цій частині не знайшли свого підтвердження.

Судом підтверджено, що висновок експерта № СЕ-19-22/49587-ВЗ від 26.01.2022 року (Т. 11, а.с. 77-111) на 15 аркуші містить посилання на флеш-накопичувач micro SA Apacer 32 GB № 3191т від 12.10.2022 року, хоча такий для проведення експертизи дійсно не надавався та був предметом дослідження в іншому висновку експерта № СЕ-19-22/49594-ВЗ від 27.01.2023 року (Т. 11, а.с. 44-74). При цьому по всьому іншому тексту висновку експерта зазначається правильний носій інформації, що надавався для експертного дослідження.

Разом з тим, судом встановлено, що у проведенні всіх судових експертиз відеозвукозапису на підставі постанов детектива від 20.12.2022 року брав участь, зокрема, судовий експерт ОСОБА_36 . Цей же експерт надсилав органу досудового розслідування клопотання (Т. 11, а.с. 22-33) про вчинення процесуальних дій, необхідних для проведення судових експертиз.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що кожен висновок експерта, у складенні якого брав участь один і той самий експерт, містить один і той самий абзац про амлітудно-частотний спектр звукового сигналу, який відрізняється лише тільки ідентифікаційними ознаками носія інформації (досліджуваних відеофонограм та фонограм), суд вважає вказане посилання на флеш-накопичувач, який не надавався експерту на дослідження, технічною помилкою, яка не впливає на достовірність та допустимість цього висновку експерта.

З урахуванням вищевикладеного, судом не встановлено розумних та обґрунтованих підстав сумніватися у допустимості висновку експерта № СЕ-19-22/49594-ВЗ від 27.01.2023 року (Т. 11, а.с. 44-74), висновку експерта № СЕ-19-22/49587-ВЗ від 26.01.2022 року (Т. 11, а.с. 77-111), висновку експерта № СЕ-19-22/49591-ВЗ від 26.01.2023 року (Т. 11, а.с. 114-144), висновку експерта № СЕ-19-22/49589-ВЗ від 27.01.2022 року (Т. 11, а.с. 147-180).

е) Щодо доводів про недопустимість протоколу огляду меморандуму від 05.10.2022 року з доданою копією меморандуму (Т. 12, а.с. 136-137).

Посилаючись на недопустимість вказаного доказу, сторона захисту зазначає про те, що законодавством передбачено чіткі вимоги до порядку отримання доказів. На переконання сторони захисту, докази можуть бути отримані такими шляхами: проведення допиту осіб, обшуку, огляду місця події, об`єктів або документів, тимчасовий доступ до речей і документів, проведення НСРД. Докази не можуть просто потрапити в матеріали кримінального провадження за бажанням будь-якої особи. Однак вказаний меморандум потрапив до матеріалів кримінального провадження внаслідок того, що ОСОБА_12 передав його детективу НАБУ одразу після зустрічі з ОСОБА_8 05.10.2022 року. При цьому детектив не встановлював чи відповідає наданий ОСОБА_12 проект меморандуму тому проекту меморандуму, що був переданий ОСОБА_8 під час зустрічі з ОСОБА_12 .

Проаналізувавши доводи сторони захисту, суд вважає їх необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 100 КПК України речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду.

Таким чином, проведення слідчих (розшукових) дій та НСРД, на які посилається сторона захисту, є лише одним із способів отримання доказів стороною обвинувачення під час досудового розслідування. Серед інших засобів збирання доказів процесуальним законодавством визначається можливість органу досудового розслідування отримувати їх від фізичних осіб, у тому числі як за результатами витребування, так і за результатами добровільної передачі фізичними особами.

У зв`язку з цим визнання недопустимим протоколу огляду меморандуму від 05.10.2022 року та додатків до нього лише з тих підстав, що сам меморандум був добровільно переданий ОСОБА_12, який був залучений до конфіденційного співробітництва, органу досудового розслідування не ґрунтується на положеннях процесуального законодавства.

Доводи сторони захисту щодо можливої невідповідності наданого ОСОБА_12 проекту меморандуму після зустрічі з ОСОБА_8 05.10.2022 року спростовуються дослідженими під час судового засідання іншими доказами, зокрема, протоколом огляду мобільного телефону ОСОБА_12 від 17.10.2022 року (Т. 7, а.с. 80-100), з якого вбачається, що той самий проект меморандуму 13.10.2022 року з використанням програмного засобу «Telegram» ОСОБА_8 також надсилав ОСОБА_12 .

Таким чином, судом не встановлено розумних та обґрунтованих підстав сумніватися в допустимості протоколу огляду меморандуму від 05.10.2022 року з доданою копією меморандуму (Т. 12, а.с. 136-137).

6.6.2. Щодо версії сторони захисту про провокацію ОСОБА_8 на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України.

Окремою підставою для визнання доказів недопустимими стороною захисту зазначається версія щодо того, що ОСОБА_8 був спровокований на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України. Детально вказана версія описана стороною захисту у клопотанні від 08.04.2024 року (Т. 8, а.с. 150-171).

Загальний зміст версії сторони захисту про провокацію злочину зводиться до того, що ОСОБА_12, будучи у минулому працівником правоохоронного органу, будучи зацікавленим у вирішенні спору на користь ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » як його працівник, а отже будучи залежним від правоохоронних органів, ініціював зустрічі з ОСОБА_8 шляхом здійснення постійних телефонних дзвінків, не зважаючи на їх ігнорування з боку ОСОБА_8, під час зустрічей з ОСОБА_8, за результатами яких складено відповідні протоколи НСРД, діяв активно, наполегливо, провокував ОСОБА_8 на пропозицію та обіцянку надання неправомірної вигоди, намагався витягнути з ОСОБА_8 інформацію, яка була потрібна правоохоронним органам. Крім того, сторона захисту посилається на те, що ОСОБА_12 у ході спілкування з ОСОБА_8 не реагував на пропозиції останнього щодо врегулювання конфлікту між ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » лише у законний спосіб, продовжуючи спроби спровокувати ОСОБА_8 на інші варіанти позасудового врегулювання такого конфлікту.

Аналізуючи заяву сторони захисту щодо провокації злочину, суд виходить з наступного.

Оскільки положеннями КПК не передбачена процедура перевірки заяв щодо провокації злочину, суд за положеннями ч. 5 ст. 9 КПК враховує практику ЄСПЛ, якою вироблено критерії перевірки обґрунтованих тверджень заявників щодо провокації вчинення злочину на основі двох тестів на відмінність провокації до вчинення злочину, що суперечить статті 6 Конвенції, від дозволеної поведінки під час застосування законних таємних методів у кримінальних розслідуваннях: матеріально-правового тесту (у межах якого підлягає перевірці поведінка правоохоронних органів на предмет наявності ознак схиляння (підбурення) особи до вчинення злочину) та процесуального тесту (в межах якого суд має забезпечити змагальну, ретельну процедуру перевірки заяви про провокацію).

У межах матеріально-правового тесту суд має з`ясовувати, чи мали органи влади вагомі підстави для початку таємної операції. Якщо органи влади стверджують, що вони діяли на основі інформації, отриманої від приватної особи, також важливо проаналізувати, чи така приватна особа могла мати будь-які приховані мотиви (Tchokhonelidze v. Georgia, заява №31536/07, §45, 28 червня 2018 року). Коли участь поліції обмежується наданням допомоги приватній стороні в реєстрації здійснення незаконної діяльності іншої приватної сторони, визначальним фактором залишається поведінка цих двох осіб (Ramanauskas v. Lithuania (№2), заява №55146/14, §56, 20 лютого 2018 року).

Також ЄСПЛ наголошує на необхідності чіткої та передбачуваної процедури санкціонування слідчих заходів, а також для їх належного контролю, документування дій учасників таким чином, щоб в подальшому можливо було проводити їх незалежну перевірку (Matanoviс v. Croatia, заява №2742/12, §124, 04 квітня 2017 року). Якщо згідно з цим критерієм на підставі наявної інформації суд міг би з достатньою мірою впевненості визначити, що внутрішні органи розслідували діяльність заявника в основному пасивним способом і не підбурювали його до вчинення злочину, як правило, цього буде достатньо для того, щоб суд дійшов висновку що подальше використання в кримінальному провадженні проти заявника доказів, отриманих за допомогою таємних заходів, не викликало спірних питань відповідно до п.1 ст.6 Конвенції (Matanoviс v. Croatia, §133).

Однак, якщо суд в результаті матеріального тесту підбурювання дійде висновку про нез`ясованість певних обставин через відсутність інформації у справі, відсутність розкриття інформації або протиріч у тлумаченні подій, що висуваються сторонами, або якщо суд на підставі матеріального тесту визнає, що заявника було піддано підбурюванню до вчинення злочину всупереч п.1 ст.6 Конвенції, повинен бути здійснений другий крок - проведення процесуального тесту підбурювання (Matanovic v. Croatia, §134).

ЄСПЛ застосовує ці тести для того, щоб з`ясувати, чи були вжиті необхідні заходи для виявлення обставин спірного мотиву підбурювання національними судами, які зобов`язані були проаналізувати факти у справі та вжити відповідних заходів для встановлення істини, а також з`ясувати чи мало місце підбурювання. Обсяг національного судового перегляду повинен містити причини, чому була розпочата таємна операція, рівень участі правоохоронних органів у вчиненні злочину і характер будь-якої провокації вчинення злочину або тиску, якого зазнав заявник. Обов`язок національних судів забезпечувати загальну справедливість судового розгляду вимагає, зокрема, щоб таємні агенти і інші свідки, які могли давати свідчення з питання підбурювання повинні бути заслухані в суді і повинен бути проведений перехресний допит стороною захисту, або, принаймні, повинні бути надані докладні підстави для його невиконання (Tchokhonelidze v. Georgia, §46).

За висновками ЄСПЛ провокація має місце тоді, коли працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою отримання доказів і порушення кримінальної справи впливають на суб`єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений. Наведені критерії використовує ІНФОРМАЦІЯ_53 при перевірці заяв щодо провокації злочину (постанови ККС ВС від 02 квітня 2019 року у справі №734/2421/17, від 07 жовтня 2020 року у справі №725/1199/19).

Виходячи з наведеного, при перевірці доводів сторони захисту щодо провокації злочину суд має з`ясувати: чи були підстави для початку кримінального провадження (чи мали органи влади вагомі підстави для початку таємної операції); чи обґрунтовано та під належним контролем стосовно обвинуваченого застосовано НСРД; яка була поведінка ОСОБА_8 та ОСОБА_12 під час їх зустрічей; який рівень участі правоохоронних органів у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення (активність/пасивність).

Додатково до цього суд звертає увагу, що практикою ЄСПЛ вироблено підхід до розгляду заяв про провокацію злочину, згідно якого ЄСПЛ вважає непослідовним заперечення заявником вчинення злочину та одночасне висунення ним скарги, що його спровокували його вчинити. Захист від провокації обов`язково передбачає, що обвинувачений визнає вчинення інкримінованих йому дій, але стверджує, що вони були наслідком незаконного підбурювання з боку працівників міліції (п. 45 рішення ЄСПЛ від 08.07.2021 року у справі «Берлізев проти України», заява № 43571/12; ухвала щодо прийнятності у справі «Любченко проти України» (Lyubchenko v. Ukraine), заява № 34640/05, пункт 33, від 31.05.2016 року).

Аналогічні висновки щодо обсягу визнання обвинуваченим інкримінованих йому дій як умови розгляду заяви про провокацію зроблено також у постановах ККС ВС від 07.12.2022 року (справа № 385/619/16, провадження № 51-2496км21), від 08.12.2022 року (справа № 466/9812/16-к, провадження № 51-3021км22), від 14.12.2022 року у справі № 754/10882/17 (провадження № 51-1223 км 22), від 02.11.2023 року у справі № 333/1640/18 (провадження № 51-38 км 23), від 17.01.2024 року у справі № 728/697/20 (провадження № 51-2715км22), від 29.02.2024 року у справі № 219/15096/18 (провадження № 51-4686км23), від 21.03.2024 року у справі № 517/638/17 (провадження № 51-4576км23), від 20.06.2024 року у справі № 234/9080/15-к (провадження № 51-1268км22), від 17.10.2024 року у справі № 759/2271/18 (провадження № 51-708км24).

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_8 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України, як і обставини його вчинення, що викладені в обвинувальному акті, не визнав, тобто не підтвердив факт вчинення кримінального правопорушення, що з урахуванням вищевикладеного виключає можливість розгляду заяви про провокацію злочину.

Разом з тим, з метою виконання завдань, передбачених ст. 2 КПК України, виключення будь-якого розумного сумніву в обґрунтованості пред`явленого обвинувачення та допустимості покладених в його основу доказів, суд вважає за доцільне проаналізувати доводи сторони захисту щодо провокації злочину в тій мірі, в якій цього вимагають обставини кримінального провадження.

а) чи були підстави для початку кримінального провадження (початку таємної операції).

Слідчий невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування (ч.1 ст.214 КПК України).

За приписами п. 5 ч. 2 ст. 3 КПК України досудове розслідування починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта.

Системний аналіз положень ст.214 КПК України дозволяє дійти до висновку, що однією з обов`язкових умов для внесення відомостей до ЄРДР є виявлення діяння, яке містить склад злочину, передбаченого особливою частиною КК України. Внесення до ЄРДР короткого викладу обставин, які вказують на наявні в діянні ознаки складу злочину, підтверджує обґрунтованість початку досудового розслідування (постанова ККС ВС від 23 червня 2021 року у справі № 497/1260/18 (провадження №51-244км21).

При цьому вирішальним в цьому питанні є саме наявність оформлених належним чином (заява/повідомлення про злочин) об`єктивних даних щодо протиправних дій обвинуваченого, відомості про які підлягали негайному внесенню до ЄРДР, разом з цим повнота та деталізація відображення таких відомостей безпосередньо в ЄРДР не впливає та не спростовує висновку про наявність підстав для їх внесення до ЄРДР та початку розслідування.

Як зазначалося судом у п. 6.4 вироку, 05.09.2022 року до ЄРДР було внесено відомості про кримінальне провадження № 52022000000000243 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. Внесення відомостей до ЄРДР здійснювалося на підставі матеріалів правоохоронних органів про виявлення фактів вчинення правопорушення. Так, внесенню до ЄРДР відомостей про це кримінальне провадження передувало повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, яке було надіслано ІНФОРМАЦІЯ_54 № 30/2/2-4046 від 29.08.2022 року на ім`я т.в.о. директора ІНФОРМАЦІЯ_55 . Вказане повідомлення було зареєстровано в НАБУ під № 190/459-02-юо від 29.08.2022 року (Т. 4, а.с. 2-3).

За результатами аналізу даного листа, а також наданих матеріалів перевірки вказаних обставин детективом НАБУ п`ятого відділу детективів третього підрозділу детективів головного підрозділу детективів ОСОБА_15 складено доповідну записку № 04/14071-02-кп від 05.09.2022 року (Т. 4, а.с. 4-5), в якій підтверджено наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, та зазначено про необхідність внесення відомостей про це правопорушення до ЄРДР. Доповідна записка детектива погоджена старшим детективом - керівником п`ятого відділу детективів, керівником третього підрозділу детективів, а також керівником головного підрозділу детективів. Крім того, доповідна записка містить рукописні резолюції, в яких вказується на необхідність внесення відомостей до ЄРДР у порядку ст. 214 КПК України.

У свою чергу, кримінальне провадження № 52022000000000254 було зареєстровано в ЄРДР 07.09.2022 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України. Внесенню до ЄРДР відомостей про це кримінальне провадження передував допит ОСОБА_12, на який, як зазначив сам ОСОБА_12, його було викликано органом досудового розслідування та який було проведено 07.09.2022 року в межах кримінального провадження № 52022000000000243 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. У ході вказаного допиту ОСОБА_12 серед іншого також розповів про зустрічі з ОСОБА_8 та про те, що окремі висловлювання та пропозиції з боку ОСОБА_8 ОСОБА_12 сприйняв як завуальовану пропозицію надання неправомірної вигоди за вирішення спору, який, зокрема, стосувався обставин, що розслідувалися в межах кримінального провадження № 52022000000000243.

На підставі виявлених у ході допиту відомостей детективом НАБУ п`ятого відділу детективів третього підрозділу детективів головного підрозділу детективів ОСОБА_15 складено доповідну записку № 04/14421-04-кп від 07.09.2022 року (Т. 4, а.с. 12-13), в якій констатовано виявлення ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, та зазначено про необхідність внесення відомостей про це правопорушення до ЄРДР. Доповідна записка погоджена старшим детективом - керівником п`ятого відділу детективів та містить резолюцію керівника третього підрозділу детективів, якою погоджено реєстрацію кримінального провадження в ЄРДР у порядку ст. 214 КПК України.

Таким чином, як для початку кримінального провадження № 52022000000000243 від 05.09.2022 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, так і для початку кримінального провадження № 52022000000000254 від 07.09.2022 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, які у подальшому були об`єднані між собою та в межах яких проводилося НСРД відносно ОСОБА_8, у розпорядженні органу досудового розслідування були достатні об`єктивні дані про ймовірне вчинення вказаних кримінальних правопорушень та необхідність проведення розслідування у цьому напрямку.

Аналізуючи в цьому контексті наявність у ОСОБА_12 будь-яких прихованих мотивів, суд звертає увагу на наступне.

Свідок ОСОБА_12 у своїх показаннях підтвердив, що його знайомство та спілкування з ОСОБА_8 розпочалося в межах судового процесу по справі № 910/1128/20, до цього вони не були знайомі. Після обміну контактними даними ОСОБА_8 неодноразово телефонував ОСОБА_12, вони спілкувалися як з робочих, так і особистих моментів, а також домовлялися про зустрічі, у тому числі з приводу обставин спору між ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 ». ОСОБА_12 підтвердив, що йому було цікаво спілкуватися з ОСОБА_8 як людиною та адвокатом, дізнаватися про його практику, а ОСОБА_8, у свою чергу, також підтримував інтерес до їх розмов та зустрічей. Будь-якої неприязні між ОСОБА_8 та ОСОБА_12 не було, спілкування було добровільним та вільним.

У своїх показаннях ОСОБА_12 підтвердив, що на допит, який мав місце 07.09.2022 року, його викликав детектив НАБУ, зателефонувавши на його номер телефону та повідомивши про необхідність явки для проведення відповідної слідчої (розшукової) дії. Тобто, до органу досудового розслідування ОСОБА_12 з`явився за викликом, а не за власною ініціативою. ОСОБА_12 зазначив, що працівники органів безпеки України перед цим з ним не зустрічалися, будь-яких інструктажів не надавали. Свідок у своїх показаннях також підтверджував, що неодноразово викликався до органів досудового розслідування в межах кримінальних проваджень, в яких брало участь ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 ».

ОСОБА_12 у своїх показаннях не заперечував, що на початку 2000-х років працював в органах слідства. Однак при цьому свідок не назвав своєї посади, функціональних обов`язків, місця роботи тощо, але уточнив, що період його роботи в цих органах був нетривалим, після чого ОСОБА_12 був задіяний в системі правоохоронних органів лише в якості викладача ІНФОРМАЦІЯ_22 .

Враховуючи вищевикладене, суд звертає увагу, що робота особи, яка повідомила про можливе вчинення кримінального правопорушення (при цьому не безпосередньо шляхом подачі заяви/повідомлення, а в ході допиту, на який її було викликано), в органах слідства з абсолютністю не вказує на наявність у такої особи будь-яких прихованих мотивів та наявності провокації на вчинення злочину.

ОСОБА_12 дійсно 08.09.2022 року надав згоду на залучення його до конфіденційного співробітництва (Т. 6, а.с. 206). Разом з тим, саме лише залучення особи до такого співробітництва не свідчить про наявність у неї будь-яких прихованих мотивів, а є правомірним та поширеним засобом розслідування кримінальних правопорушень, що застосовується органом досудового розслідування.

Крім того, ОСОБА_12 зазначив, що в рамках конфіденційного співробітництва йому не повідомляли, а він не знав про застосування відносно нього аудіо, відеозаписувальної техніки, як і не повідомляли про те, що співробітники оперативних підрозділів можуть знаходитися поруч з ним, слідкувати за його зустрічами з ОСОБА_8 . Вказані обставини підтверджуються і наявними у матеріалах кримінального провадження ухвалами слідчих суддів, якими надано дозвіл на проведення НСРД також відносно ОСОБА_12, та протоколами самих НСРД відносно ОСОБА_12 . Негласність таких процесуальних дій свідчить про те, що ОСОБА_12 не був обізнаний про їх проведення.

З урахуванням вищевикладеного, судом не встановлено жодних обставин та фактів, які б хоча б найменшим ступенем імовірності свідчили про наявність у ОСОБА_12 будь-якого прихованого мотиву. Стороною захисту таких обставин та фактів не наведено, окрім як попередньої роботи ОСОБА_12 у правоохоронних органах, що проаналізовано судом вище.

Отже, судом встановлено, що НАБУ мало достатні об`єктивні підстави для початку кримінальних проваджень, а також встановлено відсутність у ОСОБА_12, з показань якого було розпочато кримінальне провадження щодо ОСОБА_8, будь-якого прихованого мотиву.

б) чи обґрунтовано та під належним контролем стосовно обвинуваченого застосовано НСРД.

Враховуючи специфіку вчинення корупційних кримінальних правопорушень, їх високу латентність, отримати докази в таких кримінальних провадженнях інакше як за допомогою комплексу синхронізованих НСРД виявляється неможливим або дуже складним.

Обґрунтованість та правомірність застосування відносно обвинуваченого НСРД викладено судом у п. 6.4 вироку, де досліджено відповідні матеріали НСРД, у тому числі підстави надання дозволу на їх проведення (клопотання детектива, прокурора) та сам дозвіл (ухвали слідчих суддів), а також у п. 6.6.1 вироку, де відповідним матеріалам НСРД з огляду на доводи сторони захисту надано оцінку в аспекті їх належності, допустимості та достовірності.

Судом підтверджено, що всі НСРД у відповідності до вимог процесуального законодавства проводилися на підставі ухвал слідчих суддів, постановлених за результатами розгляду клопотань детектива, погоджених прокурором, або безпосередньо клопотань прокурора. Як процесуальні документи, що ініціювали питання надання дозволу на проведення НСРД, так і документи, якими надавався дозвіл на їх проведення, відповідають вимогам процесуального законодавства, містять всі необхідні відомості, строк дії відповідних дозволів, були розсекречені у встановленому законом порядку та відкриті стороні захисту. Крім того, ОСОБА_8 повідомлявся про обмеження його конституційних прав та свобод внаслідок проведення НСРД.

Дозвіл на використання матеріалів НСРД в межах даного кримінального провадження, що було виділено з об`єднаного провадження № 52022000000000243 від 05.09.2022 року, було надано ухвалою слідчого судді.

Вирішуючи питання провокації злочину, судом не встановлено будь-яких інших обставин, які б давали розумні підстави прийти до висновків, відмінних від тих, що викладені у п. 6.4, 6.6.1 вироку.

У зв`язку з цим суд вважає, що процедура надання дозволу на проведення НСРД була зрозумілою та передбачуваною, застосування таких заходів повністю ґрунтувалось на нормах КПК і переслідувало легітимну мету (викриття корупційного злочину).

в) якою була поведінка ОСОБА_8 та ОСОБА_12 під час їх зустрічей; який рівень участі правоохоронних органів у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення (активність/пасивність).

Судом встановлено, що спілкування ОСОБА_8 та ОСОБА_12 щодо обставин, які є предметом даного кримінального провадження, розпочалося ще влітку 2022 року, тобто за декілька місяців до початку кримінальних проваджень. У ході цього спілкування ОСОБА_8 та ОСОБА_12 телефонували один одному, домовлялися про особисті зустрічі та зустрічалися один з одним в обумовленому місці та час. При цьому з досліджених доказів судом встановлено, що переважно ініціатива спілкування (телефонні дзвінки) походила від ОСОБА_8, а ОСОБА_12 відповідав на цю ініціативу (погоджувався на зустрічі, відповідав на дзвінки, перетелефонував ОСОБА_8 ).

Після початку кримінального провадження та початку проведення НСРД, про які ані ОСОБА_8, ані сам ОСОБА_12, залучений до конфіденційного співробітництва, не знали, між ними відбулося чотири зустрічі: 12.09.2022 року, 28.09.2022 року, 05.10.2022 року, 13.10.2022 року.

За результатами дослідження доказів, що стосувалися цих зустрічей та описані у п. 6.4 вироку, судом встановлено, що спілкування ОСОБА_8 та ОСОБА_12 мало добровільний та невимушений характер, відбувалося в спокійній обстановці, не супроводжувалося застосуванням будь-якого примусу, погроз, засобів психологічного маніпулювання, не було обумовлено будь-якою залежністю один від одного тощо. ОСОБА_8 усвідомлював можливість припинення спілкування у будь-який час.

Як ОСОБА_8, так і ОСОБА_12 засвідчували обізнаність про хід і результати їх попередніх зустрічей, ОСОБА_8 підтверджував свої попередньо озвучені пропозиції для досягнення бажаного результату - відмови ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від апеляційної скарги в межах справи № 910/1128/20 та отримання сплати по договору поставки № 158/12.19-Т від 18.12.2019 року. ОСОБА_8 сам повідомляв, що ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » потрібні кошти за цим договором, оскільки підприємство перебуває у скрутному матеріальному становищі та немає можливості далі брати участь у тендерних закупівлях. Крім того, ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » так і не розрахувалося за поставлені ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » сервери з продавцем такого обладнання, що з огляду на час, який минув, та різницю у курсі валюти, за яку товар купувався, зумовлює додаткові фінансові витрати, для покриття яких товариству терміново потрібні гроші.

Саме ОСОБА_8 просував ідею укладення меморандуму між ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 », заперечував можливість укладення мирової угоди, оскільки це призведе до скасування рішення суду першої інстанції, що було ухвалено на користь ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». У той же час, укладення меморандуму не тільки залишило б в силі рішення суду першої інстанції, яке може бути звернуто до примусового виконання, але і зумовило б підтвердження ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » свого зобов`язання за договором поставки № 158/12.19-Т від 18.12.2019 року. Саме ОСОБА_8, просуваючи ідею укладення меморандуму, просив ОСОБА_12 довести до відома керівництва ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » необхідність укладення меморандуму, а не мирової угоди. Саме ОСОБА_8 надіслав від імені ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » до ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та ІНФОРМАЦІЯ_6 листи з пропозицією врегулювання спору між підприємствам шляхом відмови ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від апеляційної скарги та сплати на користь ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » грошових коштів за договором поставки. Саме ОСОБА_8 розробив проект запропонованого ним меморандуму, передав ОСОБА_12 та зазначив про можливість врахування пропозицій ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » щодо внесення змін до такого проекту.

Зрештою, саме ОСОБА_8 у ході розмов запропонував ОСОБА_12 один мільйон гривень за досягнення бажаного для себе результату. Саме ОСОБА_8 придумав механізм «відкату» стягнутого судового збору, частку в якому сам же хотів отримати, і збільшення за рахунок цього першочергового запропонованого розміру грошових коштів.

У ході зустрічей ОСОБА_8 підтверджував можливість подальших зустрічей з ОСОБА_12, зазначав про можливість відправки йому повідомлень у «Viber», не зважаючи на наявність технічних проблем з телефоном, які зі слів ОСОБА_8 були начебто спеціально вигадані, а також погоджувався на підтримання зв`язку з ОСОБА_12 .

Спілкування ОСОБА_8 та ОСОБА_12 передбачало необхідність взаємоузгоджених дій, проявлення ОСОБА_12 інтересу до спілкування та зустрічей. ОСОБА_12 проявляв інтерес до розмов та зустрічей з ОСОБА_8, підтримував контакт з ним, телефонував ОСОБА_8 .

Разом з тим, прояв такого інтересу, ініціювання зустрічей та телефонних розмов з боку ОСОБА_12, який хоча і був залучений до конфіденційного співробітництва, однак не був обізнаний про проведення відносно нього НСРД, та який у переважній більшості випадків відповідав на ініціативу ОСОБА_8, а не проявляв її, не свідчить про провокацію злочину, а вкладається у рамки поняття «пасивності» органу досудового розслідування.

Ані характер спілкування ОСОБА_8 та ОСОБА_12, ані характер та зміст фраз і слів останнього, ані кількість зустрічей за ініціативою ОСОБА_12 не вказують на те, що ОСОБА_12 надмірно наполягав на проведенні зустрічі з ОСОБА_8, спонукав його до цього та не залишав можливості відмови. Тим більше вказані обставини не вказують на те, що ОСОБА_12 провокував ОСОБА_8 до вчинення будь-якого суспільно небезпечного діяння.

В аспекті цього суд також враховує показання ОСОБА_8, в яких він підтвердив, що припускав можливість залучення ОСОБА_12 до співпраці з правоохоронними органами та вчинення провокативних дій. Крім того, у своїх показаннях ОСОБА_8 підтвердив, що мав намір продовжувати спілкуватися з ОСОБА_12 задля отримання корисної інформації. Тобто, ОСОБА_8 не тільки усвідомлював можливість припинення спілкування з ОСОБА_12, але і не бажав цього, намагаючись використати таке спілкування в особистих цілях та зберігаючи при цьому повний контроль над ситуацією.

Особливо непослідовною та нелогічною версія захисту щодо провокації злочину виглядає на фоні змісту показань ОСОБА_8, з яких фактично вбачається ситуація наступного плану - ОСОБА_8, будучи адвокатом (а не пересічним громадянином), який тривалий час співпрацює з ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », під час надання правової допомоги товариству в межах тендерних процедур щодо постачання ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » систем зберігання даних стикається, на його переконання, зі штучними перешкодами, які в його уяві явно вказують на те, що ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » намагаються виключити з процедури поставки серверного обладнання, бо тендер ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » проголошений під конкретне підприємство. У кінцевому підсумку через досить тривалий час, під час якого ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » і ОСОБА_8 витрачають багато сил та ресурсів, у тому числі на подання скарг до Антимонопольного комітету України, договір поставки серверного обладнання між ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » укладається, але штучні (згідно з оцінкою ОСОБА_8 ) перешкоди не припиняються, що, на переконання того ж ОСОБА_8, призводить до кримінально-правового переслідування ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та самого ОСОБА_8 . За цих обставин і їх сприйняття ОСОБА_8 ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » звертається до ІНФОРМАЦІЯ_10 з позовом до ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 », де розпочинається судовий процес. При цьому ОСОБА_8 був впевнений в успішності для нього і ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » цього судового процесу. У ході розгляду справи ОСОБА_8 жодного разу не контактує з представниками ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » поза межами судового процесу, а під час судових засідань між ними йде справжня процесуальна боротьба, що в цілому виключало можливість позапроцесуального спілкування. Наприкінці судового розгляду в якості представника ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » з`являється ОСОБА_12, який фактично участі в судовому засіданні не брав та, на переконання ОСОБА_8, займався «кабінетною» роботою. Після ухвалення Господарським судом м. Києва рішення, яким позовні вимоги ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » було задоволено у повному обсязі, ОСОБА_12 вступає в контакт з ОСОБА_8 . При цьому ОСОБА_8, будучи впевненим у сильній правовій позиції ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », у законності рішення суду першої інстанції, розуміючи, що він та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » начебто перебувають під незаконним переслідуванням правоохоронних органів, усвідомлюючи, що протягом всього судового розгляду поза межами судового процесу до нього не звертався жоден з представників ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 », все одно вступає в контакт з ОСОБА_12, який тільки-но з`явився в справі і говорить про необхідність врегулювання спору між підприємствами. ОСОБА_8 ця комунікація начебто не цікава, бо «говорити немає про що» з огляду на поразку ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 », але цей контакт з ОСОБА_12 все одно переростає у спілкування, у тому числі щодо позапроцесуального вирішення спору між ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 ».

У ході такого спілкування ОСОБА_8, усвідомлюючи всі вищезазначені обставини у своїй сукупності, маючи рішення суду першої інстанції про задоволення всіх вимог ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », хоча і розуміючи можливість подання ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » апеляційної скарги, неодноразово контактує з ОСОБА_12, приймає від нього телефонні дзвінки, перетелефоновує йому або безпосередньо сам телефонує, погоджується на зустрічі, бере активну участь у зустрічах. Зрештою під час зустрічей ОСОБА_8 начебто починає розуміти, що ОСОБА_12 намагається його спровокувати на вчинення кримінального правопорушення, витягує з нього «потрібні» слова, а сама розмова набуває, на переконання ОСОБА_8, вимушеного характеру. При цьому ОСОБА_8 не звертається до правоохоронних органів, оскільки не хоче себе «заплямувати» співпрацею з ними, але і припиняти спілкування з ОСОБА_12 теж не хоче, оскільки останній може знадобитися в нагоді, наприклад, повідомити суд про запізнення ОСОБА_8, що виглядає абсурдним на фоні того, що, по-перше, завжди існує прямий спосіб комунікації з судом, а, по-друге, ОСОБА_8 без жодних зв`язків з представниками ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » спокійно контактував з судом під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Усвідомлюючи можливий протиправний та провокативний характер дій ОСОБА_12, не бажаючи при цьому припиняти контакт з ним та звертатися до правоохоронних органів, ОСОБА_8 активно обговорює з ОСОБА_12 можливі шляхи та способи врегулювання спору між ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 », сам розпочинає розмову про меморандум, заперечуючи при цьому можливість укладання мирової угоди, про яку першочергово говорив ОСОБА_12, сам складає проект меморандуму, очікує результатів представлення ОСОБА_12 цього проекту своєму керівництву, приймає виправлений проект меморандуму від ОСОБА_12, обговорює конкретний механізм підписання меморандуму та подання його до суду, а також іншим чином бере активну участь в обговоренні відмови ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від апеляційної скарги, перерахування на користь ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » грошових коштів за договором поставки. Хоча при цьому всьому, як пояснив ОСОБА_8, проект меморандуму він написав на прохання ОСОБА_12, щоб останній просто розумів як виглядає цей документ.

У розмовах з ОСОБА_12 ОСОБА_8 вільно спілкується, не висловлює жодних заперечень, бажає продовження спілкування та створює для цього умови. І після цього всього ОСОБА_8, як він пояснив, все таки припиняє спілкування з ОСОБА_12 з огляду на неправомірну поведінку останнього, що відбулося як раз за день до того, коли мала відбутися передача першої частини грошових коштів ОСОБА_12 за реалізацію меморандуму.

При цьому, як зазначив сам ОСОБА_8, він з самого початку був впевнений не тільки в безперспективності спілкування з ОСОБА_12, але і в безуспішності вирішення спору між ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » навіть на підставі рішення суду першої інстанції, бо державне підприємство не мало грошових коштів для виконання судового рішення. Однак при цьому ОСОБА_8 зазначає, що «якщо є один шанс зі ста» досягнути швидкого врегулювання спору, то їм потрібно скористатися.

При цьому ОСОБА_8, як керівник товариства, в якого арештовані кошти та рахунки, яке має заборгованість перед продавцем серверного обладнання, яке не може брати участь у тендерах, повідомляє ОСОБА_12, що ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » не буде начебто заперечувати, якщо ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » не виплатить судовий збір на підставі рішення суду першої інстанції, що становить майже півмільйона гривень. Ба більше, ОСОБА_8 з цих коштів просить винагороду собі «на ноги», що вбачається з досліджених матеріалів НСРД та показань свідка ОСОБА_12 . У цей же час в своїх показаннях ОСОБА_8 висловлює невпевненість у тому, що він, як директор ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », мав би повноваження без рішення власника товариства підписати меморандум з ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 », за яким передбачалася сплата на користь ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » 38 млн гривень. Тобто, ОСОБА_8 не впевнений, що міг підписати меморандум на отримання товариством 38 млн гривень, однак впевнений, що міг не заперечувати проти ситуації, за якої товариство безпідставно не отримує витрачених до цього півмільйона гривень. Зрештою ОСОБА_8 говорить, що меморандум взагалі не передбачав його підписання.

За таких обставин ОСОБА_8 у кінцевому підсумку в своїх показаннях повідомляє, що єдиною метою спілкування з ОСОБА_12 було зменшення витрат часу ОСОБА_8 як адвоката у разі укладення такого меморандуму (який не передбачав укладення та підписання), що виглядає абсурдним щонайменше на фоні обсягу часу, що був витрачений ОСОБА_8 під час начебто вимушеного та провокативного спілкування з ОСОБА_12, який намагався витягнути його на вчинення правопорушення, нав`язував зустрічі, розмови та з яким ОСОБА_8 взагалі не бажав спілкуватися, однак спілкувався все таки для використання в якійсь нагоді.

Співставлення фактичних обставин зі змістом показань ОСОБА_8 та позицією захисту щодо провокації злочину, що описано вище, фактично дає можливість констатувати, що ОСОБА_8 у своїх показаннях подвійно оцінював одні і ті ж обставини, намагався пояснити свої фрази та висловлювання фрагментом розмови, який логічно та змістовно не стосувався цих фраз і висловлювань, перекручував значення слів та розмов, надаючи їм контекст, який текстуально, семантично та фактично взагалі не узгоджується з обставинами розмови. Це дає можливість констатувати, що ОСОБА_8, надаючи показання в частині обставин спілкування з ОСОБА_12, які викладені у п. 6.2 вироку, перекручував значення фактичних обставин і їх відображення в об`єктивній дійсності для представлення суду ситуації щодо начебто провокативних дій ОСОБА_12 .

З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку, що поведінка ОСОБА_12, який перебував під контролем органу досудового розслідування, як і поведінка самого органу досудового розслідування були пасивними, а дії ОСОБА_8 є повноцінним результатом його добровільного волевиявлення.

Таким чином, жоден з вироблених практикою ЄСПЛ критеріїв не вказує на наявність в межах даної справи ознак провокації злочину. Тому суд відхиляє доводи сторони захисту щодо наявності провокації злочину та щодо недопустимості доказів у зв`язку з цим.

6.6.3. Щодо доводів сторони захисту про недопустимість доказів внаслідок порушення правил підслідності та підсудності.

Стверджуючи про недопустимість доказів з підстав порушення правил підслідності та підсудності, сторона захисту зазначала, що ані кримінальне провадження № 52022000000000243 від 05.09.2022 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ані кримінальне провадження № 52022000000000254 від 07.09.2022 за фактом вчинення кримінального правопорушення з попередньою правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 369 КК України, що у подальшому були об`єднанні в одне кримінальне провадження № 52022000000000243, а також кримінальне провадження № 52023000000000185 від 20.04.2023 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України, що було виділено з об`єднаного кримінального провадження та передано на розгляд суду з обвинувальним актом щодо ОСОБА_8, не були підслідні НАБУ, а відповідно не були підсудні Вищому антикорупційному суду.

В обґрунтування своїх заперечень сторона захисту посилалася на те, що кримінальне провадження № 52022000000000243 є штучно створеним, оскільки саме за допомогою нього правоохоронні органи розпочали кримінально-правове переслідування ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та ОСОБА_8 . У цьому кримінальному провадженні не проводилося жодних слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, окрім тих, що сприяли початку кримінального провадження № 52022000000000254 відносно ОСОБА_8 . Хоча фактичні обставини, за якими було розпочато кримінальне провадження № 52022000000000243, вказували на можливу причетність до вчинення правопорушення також інших осіб, зокрема, службових осіб ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 », ІНФОРМАЦІЯ_6, ці особи не стали учасниками будь-якого кримінального провадження.

Після початку кримінального провадження № 52022000000000254 та його об`єднання з кримінальним провадженням № 52022000000000243 все досудове розслідування здійснювалося лише відносно ОСОБА_8 і не було спрямовано на розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, з якого і було розпочато весь кримінальний процес. Після виділення з об`єднаного кримінального провадження матеріалів провадження № 52023000000000185, які з обвинувальним актом відносно ОСОБА_8 було передано на розгляд ІНФОРМАЦІЯ_12, досудове розслідування в межах об`єднаного кримінального провадження № 52022000000000243 фактично припинилося.

Крім того, сторона захисту звертає увагу на суперечності, неточності, неузгодженості фактичних обставин, які стали підставою для реєстрації кримінального провадження № 52022000000000243, на відсутність в цих обставинах ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. Також сторона захисту вважає, що фактичні обставини, щодо яких було розпочато кримінальне провадження № 52022000000000243, не вказували на наявність умов, передбачених п. 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України, а відповідно не давали НАБУ правових підстав для проведення досудового розслідування.

Сторона захисту також вважає безпідставним початок кримінального провадження № 52022000000000254, звертає увагу на непослідовність та суперечливість позиції сторони обвинувачення в частині визначення попередньої правової кваліфікації кримінального правопорушення, щодо якого здійснювалося це кримінальне провадження. Аналогічно до кримінального провадження № 52022000000000243 сторона захисту переконана, що фактичні обставини, щодо яких було розпочато кримінальне провадження № 52022000000000254, не вказували на наявність умов, передбачених п. 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України, а відповідно не давали НАБУ правових підстав для проведення досудового розслідування.

На думку сторони захисту, зміна правової кваліфікації дій ОСОБА_8 з ч. 1 ст. 369 КК України на ч. 1 ст. 369-2 КК України за результатами проведення досудового розслідування в межах об`єднаного кримінального провадження № 52022000000000243 не виправило допущених порушень правил підслідності, що мали місце як в об`єднаному кримінальному провадженні № 52022000000000243, так і у виділеному з нього провадженні № 52023000000000185, що було направлено до ІНФОРМАЦІЯ_12 . Оскільки інкриміновані ОСОБА_8 обставини вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України, не вказують на наявність умов, передбачених п. 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України, то виділене кримінальне провадження № 52023000000000185 так само не було підслідне НАБУ та з самого початку не могло розглядатися ІНФОРМАЦІЯ_13 .

Враховуючи вищевикладене, сторона захисту вважала, що проведення досудового розслідування неуповноваженим суб`єктом свідчить про порушення належної правової процедури, оцінюється як істотне порушення прав, свобод обвинуваченого та безумовно призводить до визнання всіх зібраних доказів недопустимими. У свою чергу, порушення правил підсудності кримінального провадження, на що сторона захисту звертала увагу ще на підготовчому провадженні, вказує на істотне порушення вимог кримінального процесуального законодавства, яке може призвести до незаконності остаточного судового рішення.

Враховуючи зміст та характер вищевикладених доводів сторони захисту, які стосуються зовсім різних за правовим значенням та наслідками порушення процесуальних аспектів (підслідності та підсудності), суд вважає за доцільне проаналізувати ці доводи окремо - щодо порушення правил підслідності та щодо порушення правил підсудності.

Щодо доводів сторони захисту про порушення правил підслідності

Наявність реальних підстав для початку кримінальних проваджень № 52022000000000243, № 52022000000000254, наявність реальних підстав для об`єднання цих кримінальних проваджень, обґрунтованість та небезпідставність визначеної органом досудового розслідування попередньої правової кваліфікації розслідуваних кримінальних правопорушень - усі ці питання досліджувалися судом як при оцінці допустимості доказів, зокрема, матеріалів НСРД (п. 6.6.1 (а) вироку суду), так і при перевірці заяви сторони захисту про провокацію злочину в аспекті наявності підстав для початку кримінального провадження (п. 6.6.2 вироку суду).

Оскільки вищезазначені питання, що є складовою частиною доводів сторони захисту щодо порушення правил підслідності, вже були досліджені і відповідь на них була надана, то суд не вбачає підстав для проведення оцінки аналогічних за змістом доводів.

Разом з тим, суд повторює раніше викладені висновки - в органу досудового розслідування (НАБУ) з огляду на наявні на той момент відомості, що вказували на можливе вчинення кримінальних правопорушень та потребували перевірки шляхом проведення досудового розслідування, були реальні та обґрунтовані підстави як для початку кримінальних проваджень № 52022000000000243, № 52022000000000254 та їх об`єднання між собою, так і для здійснення попередньої правової кваліфікації за ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 369 КК України, яка не була явно завищеною чи неправильною, з наступною перекваліфікацією по мірі встановлення нових фактичних обставин у ході проведення досудового розслідування.

Судом не встановлено жодних обставин, які б однозначно вказували на те, що кримінальне провадження № 52022000000000243 має штучний характер та розпочато лише для створення видимості законності і обґрунтованості кримінально-правового переслідування ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та ОСОБА_8 .

З урахуванням вищевикладеного суд, перевіряючи наявність порушення правил підслідності, проводить оцінку наявності повноважень НАБУ на проведення досудового розслідування в межах вищезазначених кримінальних проваджень.

При цьому суд звертає увагу на те, що на початкових етапах розслідування відомості про подію злочину є фрагментарними, а комплексність умов норм КПК, якими визначається підслідність (підсудність) кримінальних проваджень, зокрема підслідність НАБУ (підсудність ВАКС), іноді унеможливлює точне та беззаперечне встановлення належного органу досудового розслідування одразу на початку розслідування з огляду на недостатність необхідних фактичних даних. Внаслідок цього цілком можливі ситуації, за яких кримінальне провадження, що було розпочато НАБУ з огляду на наявні відомості, що вказували на підслідність цього органу досудового розслідування, за результатами проведення досудового розслідування може виявитися непідслідним НАБУ та потребуватиме передачі іншому органу досудового розслідування. Так само можливі ситуації, за яких кримінальне провадження, що було розпочато іншим органом досудового розслідування з огляду на наявні відомості, що вказували на його підслідність, за результатами проведення досудового розслідування може виявитися непідслідним цьому органу та потребуватиме передачі, наприклад, до НАБУ.

Оскільки КПК України не містить вимоги дотримання правил підслідності при внесенні відомостей до ЄРДР та реєстрації кримінального провадження (постанови ККС ВС від 24.05.2021 у справі № 640/5023/19 (провадження № 51-2917кмо20); від 10.06.2021 у справі № 532/1240/16-к (провадження № 51-1304км21)), то обидві вищезазначені ситуації є закономірним результатом проведення досудового розслідування та встановлених у ході нього фактичних обставин, а тому однозначно не вказують на проведення досудового розслідування неуповноваженим суб`єктом та необхідність визнання всіх зібраних доказів недопустимими.

Відповідно до ч. 5 ст. 216 КПК України (у редакції від 25.08.2022, що діяла на момент початку кримінальних проваджень № 52022000000000243, № 52022000000000254) детективам Національного антикорупційного бюро України були підслідні кримінальні правопорушення, передбачені статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 364, 366-2, 366-3, 368, 368-5, 369, 369-2, 410 Кримінального кодексу України, якщо були наявні хоча б одна з перелічених умов. Такі умови можна узагальнити за наступними критеріями: (1) спеціальний правовий статус суб`єкта кримінального правопорушення (п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України); (2) розмір предмету конкретного правопорушення або розмір предмета/шкоди конкретного правопорушення у поєднані із спеціальним правовим статусом суб`єкта кримінального правопорушення (п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України); (3) спеціальний правовий статус особи, стосовно якої вчинено кримінальне правопорушення, передбачене статтею 369, частиною 1 статті 369-2 КК (п. 3 ч. 5 ст. 216 КПК України).

У цьому аспекті суд звертає увагу на помилковість позиції сторони захисту щодо необхідності тлумачення приписів п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України як таких, що визначають підслідність НАБУ щодо конкретних кримінальних правопорушень, якщо одразу виконуються дві умови - 1) розмір предмета або шкоди відповідає законодавчо встановленим межам та 2) наявний відповідний суб`єкт правопорушення. Помилковість такого підходу до тлумачення цієї процесуальної норми суд вбачає в наступному.

Слід враховувати, що положення п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України в редакції від 04.10.2021 були викладені наступним чином: «розмір предмета кримінального правопорушення або завданої ним шкоди в п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої законом на час вчинення кримінального правопорушення (якщо кримінальне правопорушення вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків)».

Спосіб побудови правової норми, її формулювання, а також наявність уточнювальної конструкції в дужках в кінці простого речення - усі ці обставини в своїй сукупності давали обґрунтовані підстави вважати, що НАБУ має право на проведення досудових розслідувань щодо кримінальних правопорушень, віднесених до його підслідності, якщо розмір предмета таких правопорушень або завданої ними шкоди перевищував встановлений у законі розмір і при цьому правопорушення було вчинено спеціальним суб`єктом (службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків). Тобто, за таких обставин підслідність НАБУ за п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України залежить від наявності сукупності умов - розмір предмета або шкоди правопорушення + спеціальний суб`єкт цього правопорушення.

Разом з тим, 17.11.2021 було прийнято Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо запровадження діяльності Бюро економічної безпеки України та пов`язаного з цим удосконалення роботи деяких державних правоохоронних органів» № 1888-IX, яким з 25.11.2021 положення п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України викладено в новій редакції: «розмір предмета кримінального правопорушення, передбаченого статтями 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 368, 369, 369-2 Кримінального кодексу України, у п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення, а також предмет кримінального правопорушення або розмір завданої шкоди у кримінальних правопорушеннях, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 364, 410 Кримінального кодексу України, у дві тисячі і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення (якщо кримінальне правопорушення вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків)».

Така ж редакція цієї правової норми діяла і станом на вересень 2022 року, тобто станом на момент початку кримінальних проваджень, щодо яких сторона захисту висловлює заперечення.

Порівняння редакцій п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України з точки зору граматики та логіки дає можливість побачити, що законодавець просте речення (стара редакція норми) перетворив на складне (нова редакція норми), яке передбачає дві самостійні, окремі, незалежні одна від одної умови, що об`єднані в одному реченні за допомогою сполучника «а також», що в даному випадку виконує функцію логічного додавання. Самі умови були конкретизовані шляхом наведення переліку кримінальних правопорушень, для однієї частини з яких визначено лише розмір предмета, а для другої частини - і розмір предмета, і розмір шкоди, а також шляхом диференційованого визначення розміру шкоди та предмета цих кримінальних правопорушень. При цьому уточнювальна конструкція в круглих дужках була залишена в кінці складного речення, а саме в кінці другої його частини, яка розпочинається після сполучника «а також».

В аспекті вищевикладеного суд звертає увагу, що згідно з правилами українського правопису (схвалених постановою КМУ № 437 від 22.05.2019) круглі дужки в офіційно-діловому стилі тексту використовуються, зокрема, для уточнення, пояснення слів та речень, яких вони стосуються. У зв`язку з цим такі дужки позначаються безпосередньо після слів, словосполучень, речень, які вони пояснюють.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що нова редакція процесуальної норми містить складне речення, яке складається з двох простих самостійних і логічно не пов`язаних між собою речень, що з`єднані в одному реченні за допомогою сполучника додавання, зважаючи на зміст внесених законодавцем змін (наведення переліку конкретних правопорушень, визначення різного розміру предмета та/або шкоди), суд вважає, що уточнювальна конструкція в кінці вказаного речення, яка визначає спеціального суб`єкта правопорушення, стосується тільки другої частини правової норми, що починається після сполучника «а також».

Тобто, умова щодо спеціальних суб`єктів, перелічених в цих дужках, стосується лише кримінальних правопорушень, які передбачені статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 364, 410 КК України та розмір шкоди або предмета яких у дві тисячі і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення.

У зв`язку з цим суд доходить висновку, що НАБУ має право на проведення досудового розслідування кримінальних правопорушень, передбачених 354, 368, 369, 369-2 КК України, на підставі п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України, якщо виконується одна умова - розмір предмета кримінального правопорушення у п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення.

Аналогічний підхід до тлумачення положень п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України викладено, зокрема, в ухвалі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 29.07.2024 у справі № 991/5521/24 (провадження № 11-п/991/28/24).

Як було встановлено раніше, кримінальне провадження № 52022000000000243 було розпочато НАБУ за фактом можливого вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а саме за фактом можливого вчинення службовими особами ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » у змові зі службовими особами ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » розтрати майна ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовим становищем. Факт розтрати пов`язувався із встановленням ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » необґрунтованої та завищеної вартості публічної закупівлі систем зберігання даних, а також із постачанням ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » цих серверів по завищеній вартості. При цьому містилися відомості, що фактично поставлене обладнання не відповідало заявленим технічним характеристикам, а відповідно і своїй вартості, та не було належним чином встановлено. Матеріали, на підставі яких здійснювалася реєстрація кримінального провадження, містять згадку про можливі злочинні наміри службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_6, колишнього керівництва ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 », а також службових осіб ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (Т. 4, а.с. 1-5).

При цьому з матеріалів справи безпосередньо вбачається, що підставою для визначення підслідності цього кримінального провадження за НАБУ були приписи саме п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України за критерієм розміру шкоди кримінального правопорушення та вчинення його службовою особою суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків.

Відповідно до п. 1.1, 1.2, 2.1, 3.1, 4.1, 4.3, 5.1 Статуту ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (Т. 12, а.с. 4-8) ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » є державним підприємством, що створено державою на основі майна, що є державною власністю. Статутний капітал державного підприємства становлять активи, які формуються шляхом передачі ІНФОРМАЦІЯ_6, а отже державою, нерухомого майна, коштів, цінних паперів, іншого майна та майнових прав. Основною метою ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » є провадження господарської діяльності з адміністрування Державного земельного кадастру та отримання від цього прибутку.

З наведеного вбачається, що ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » є суб`єктом господарювання державної форми власності, внаслідок чого підпадає під категорію «суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної власності перевищує 50 відсотків». Фактично ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » є суб`єктом господарювання, у статутному капіталі якого частка державної власності становить 100%.

Наявність відомостей про необґрунтоване завищення вартості тендеру, завищення вартості поставленого по цьому тендеру обладнання у сукупності з відомостями, що вказують на неповне виконання умов договору поставки в частині відповідності поставленого обладнання заявленим технічним вимогам та проведення налаштування цього обладнання може вказувати на наявність кримінального правопорушення, передбаченого ст. 191 КК України, яке може бути предметом підслідності НАБУ (ч. 5 ст. 191 КК України).

Наявність відомостей про причетність до кримінального правопорушення, передбаченого ст. 191 КК України, службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_6, ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 », а також ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » вказує на можливе вчинення цього правопорушення службовими особами державного органу та суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної власності становить 100% (п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України).

Положеннями ЗУ «Про Державний бюджет України на 2019 рік» станом на грудень 2019 року (на момент вчинення ймовірного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб було визначено на рівні 2 102 грн. У зв`язку з цим для поширення підслідності НАБУ на кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 191 КК України, розмір шкоди внаслідок цього правопорушення або розмір його предмета мали в 2000 і більше разів перевищувати розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто повинні були становити не менше 4 204 000 грн.

Враховуючи отримані органом досудового розслідування відомості про очікувану вартість тендеру, ціну договору, вартість обладнання у виробника, проміжного постачальника та вартість обладнання у ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (Т. 4, а.с. 4), суд констатує, що на момент початку кримінального провадження № 52022000000000243 в органу досудового розслідування були обґрунтовані підстави вважати, що розмір шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, може перевищувати 4 204 000 грн.

Таким чином, на момент реєстрації кримінального провадження № 52022000000000243 у НАБУ в сукупності були достатні відомості, які вказували на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, службовими особами державного органу та суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної власності становить 100%, а розмір шкоди внаслідок цього правопорушення у 2000 і більше разів перевищував розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення правопорушення. Тобто в НАБУ були передбачені п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України підстави для здійснення досудового розслідування в межах кримінального провадження № 52022000000000243.

Судом не встановлено обставин, які б вказували на те, що за результатами проведення досудового розслідування кримінальне провадження № 52022000000000243 стало непідслідне НАБУ.

Отже, суд констатує, що досудове розслідування в межах кримінального провадження № 52022000000000243 проводилося уповноваженим органом досудового розслідування.

Як було встановлено раніше, кримінальне провадження № 52022000000000254 було розпочато за фактом можливого вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, а саме за фактом можливого висловлення представником суб`єкта господарювання пропозиції надання неправомірної вигоди службовій особі державного підприємства за вчинення нею дій в інтересах суб`єкта господарювання. Отримані органом досудового розслідування відомості вказували на завуальоване висловлення ОСОБА_8 пропозиції надання службовим особам ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » неправомірної вигоди в розмірі 20% від вартості товару, що був поставлений за договором, укладеним між ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (Т. 4, а.с. 11-18).

Наявність відомостей про можливе висловлення пропозиції надання неправомірної вигоди службовим особам державного підприємства за прийняття ними рішення в інтересах іншої юридичної особи може вказувати на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, яке може бути предметом підслідності НАБУ (ч. 5 ст. 216 КПК України).

Наявність відомостей про те, що розмір неправомірної вигоди може становити 20% від вартості поставленого товару, яка становила 37 898 000 грн, вказує на те, що можливий розмір неправомірної вигоди становить 7 579 600 грн. Враховуючи, що положеннями ЗУ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на серпень 2022 року (на момент вчинення ймовірного правопорушення) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб був визначений на рівні 2600 грн, то зазначений розмір неправомірної вигоди у 500 і більше разів перевищував прожитковий мінімуму для працездатних осіб. Тобто в НАБУ були передбачені п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України підстави для здійснення досудового розслідування в межах кримінального провадження № 52022000000000254.

Після реєстрації кримінальне провадження № 52022000000000254 було об`єднано з кримінальним провадженням № 52022000000000243 (Т. 4, а.с. 22-23). Наявність повноважень НАБУ на проведення досудового розслідування в межах кримінальних проваджень, що були об`єднані між собою, свідчить і про те, що об`єднане кримінальне провадження входить до підслідності НАБУ.

Обставини зміни попередньої правової кваліфікації з ч. 1 ст. 369 КК України на ч. 3 ст. 369 КК України (Т. 4, а.с. 25-27) не вплинули на повноваження НАБУ щодо проведення досудового розслідування в рамках об`єднаного кримінального провадження № 52022000000000243, оскільки така зміна правової кваліфікації стосувалася появи нової кваліфікуючої ознаки - вчинення правопорушення за попередньою змовою групою осіб, а не зміни фактичних обставин щодо розміру предмета правопорушення, який з огляду на відомості, що викладені у постанові детектива про зміну правової кваліфікації (Т. 4, а.с. 25-27), на тому етапі досудового розслідування потребував уточнення.

02.03.2023 в межах об`єднаного кримінального провадження № 52022000000000243 попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, була змінена на ч. 1 ст. 369-2 КК України (Т. 4, а.с. 28-29), що стало остаточною формулою правової кваліфікації дій ОСОБА_8 .

З постанови детектива вбачається, що дії ОСОБА_8 були кваліфіковані за ч. 1 ст. 369-2 КК України на підставі встановлених за результатами проведення досудового розслідування фактичних обставин, які вказували на те, що ОСОБА_8 висловлював ОСОБА_12 пропозицію та обіцянку надання неправомірної вигоди у загальному розмірі 1 568 470 грн за здійснення останнім впливу на прийняття в.о. Генерального директора ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та в.о. Голови ІНФОРМАЦІЯ_6 рішень в інтересах ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

Враховуючи, що 1) на момент вчинення інкримінованих дій положеннями ЗУ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб було визначено на рівні 2600 грн, а розмір предмета кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України, у 500 і більше разів перевищував зазначений розмір прожиткового мінімуму, 2) що на момент вчинення інкримінованих дій посада голови ІНФОРМАЦІЯ_6 відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 ЗУ «Про державну службу» відносилася до категорії «А» посад державної служби, а саме правопорушення передбачало здійснення злочинного впливу на голову ІНФОРМАЦІЯ_6, суд доходить висновку, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 369-2 КК України, належало до підслідності НАБУ на підставі п. 2, 3 ч. 5 ст. 216 КПК України. Відповідно як об`єднане кримінальне провадження № 52022000000000243, так і виділене з нього за ч. 1 ст. 369-2 КК України кримінальне провадження № 52023000000000185, що розглядається судом, були підслідні НАБУ, а отже, досудове розслідування проводилося уповноваженим органом влади.

Ті обставини, що сторона захисту не згодна з визначеним органом досудового розслідування розміром неправомірної вигоди, а також з визначеними суб`єктами владних повноважень, щодо яких мав бути здійснений злочинний вплив, та взагалі з можливістю здійснення впливу щодо них, не впливають на те, що на момент проведення розслідування органом досудового розслідування було встановлено саме ці фактичні обставини (при цьому з матеріалів досудового розслідування не вбачається явна надуманість цих обставин), які і визначали за ним підслідність. Перевірка правильності, достовірності, точності цих обставин, а відповідно і перевірка заперечень сторони захисту є завданням суду і може бути здійснено лише за результатами судового розгляду.

Крім того, суд звертає увагу на наступні обставини.

У постанові від 24.05.2021 у справі № 640/5023/19 (провадження № 51-2917 кмо 20) ККС ВС зроблено наступні висновки:

«Законодавець, розподіливши кримінальні правопорушення в межах підслідності різних органів досудового розслідування, виходив із презумпції, що саме цей орган здатний здійснити належне досудове розслідування кримінальних проваджень щодо зазначеного переліку кримінальних правопорушень: у силу характеристик кримінального правопорушення, організаційних можливостей органу, звичаїв, потреб у спеціалізації тощо. Певний «пріоритет» у аспекті підслідності надано лише НАБУ, оскільки забороняється доручати здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, іншому органу досудового розслідування без винятків, а також НАБУ та ДБР у провадженнях щодо народного депутата забороняється доручати здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення, вчиненого народним депутатом України, іншим органам досудового розслідування, крім Національного антикорупційного бюро України та центрального апарату Державного бюро розслідувань відповідно до їх підслідності. В усіх інших випадках законом резюмується, що досудове розслідування має здійснюватися із дотриманням правил підслідності. Адже стратегічна мета інституту підслідності полягає в забезпеченні права особи на об`єктивне й неупереджене розслідування, і як результат гарантування передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод права особи на справедливий суд.

Наслідком недотримання належної правової процедури як складового елементу принципу верховенства права є визнання доказів, одержаних в ході досудового розслідування недопустимими на підставі ст. 86, ст. 87 ч. 3 п. 2 КПК як таких, що зібрані (отримані) неуповноваженими особами (органом) у конкретному кримінальному провадженні, з порушенням установленого законом порядку».

Крім того, у постанові від 28.10.2021 у справі № 725/5014/18 (провадження № 51-3231 км 21) ККС ВС констатовано, що здійснення досудового розслідування неуповноваженими на те особами (органами) визнається істотним порушенням прав людини і основоположних свобод та має наслідком визнання отриманих доказів недопустимими.

Аналогічні за змістом висновки також викладені у постанові ККС ВС від 14.04.2020 у справі № 761/34909/17 (провадження № 51-10064 км 18), від 30.09.2020 у справі № 563/1118/16-к (провадження № 51-1078км20), від 23.02.2022 у справі № 225/3731/18 (провадження № 51-3200 км 21).

Разом з тим, у постановах від 28.03.2023 у справі № 761/34746/17 (провадження № 51-2455км22), від 19.12.2023 у справі № 428/323/18 (провадження № 51-1482 км 18) ККС ВС зроблено протилежні висновки щодо наслідків порушення правил підслідності, згідно з якими інститут підслідності покликаний оптимізувати діяльність органів, що здійснюють досудове розслідування, з метою його найбільш ефективної та результативної організації для досягнення завдань кримінального провадження, передбачених у ст. 2 КПК. Водночас забезпечення ефективного розслідування і, як складова цієї діяльності, визначення органу розслідування є по суті управлінською діяльністю прокурора, у якого можуть бути найрізноманітніші підстави для передачі справи тому чи іншому органу. Це можуть бути відомості про особисту зацікавленість посадових осіб «правильного» органу розслідування в результатах справи, і їхня функціональна залежність від сторін у справі, і відсутність достатнього досвіду, ресурсів та інформації в того органу, який має проводити розслідування за визначеною законом підслідністю, тощо.

У розумінні п. 2 ч. 3 ст. 87 КПК України реалізація органами досудового розслідування своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, як підстава для визнання доказів недопустимими означає вчинення дій чи прийняття рішень, які не належать до предмета відання цих органів. Нормативна вимога проведення процесуальних дій уповноваженими суб`єктами покликана забезпечити вчинення цих дій особами з необхідною кваліфікацією, які виконують свої професійні обов`язки в умовах передбаченого законом контролю і у визначений правовий спосіб.

Однак якщо орган розслідування здійснює слідчі дії, прямо передбачені КПК України, такі дії не можуть вважатися «реалізацією повноважень, не передбачених КПК України» у значенні п. 2 ч. 3 ст. 87 КПК України і мати наслідком автоматичне визнання доказів недопустимими.

У зв`язку з вищевикладеним у зазначених постановах Верховним Судом констатовано, що порушення правил підслідності під час досудового розслідування має оцінюватися в контексті впливу таких порушень конвенційні, конституційні чи будь-які інші права обвинувачених.

Аналогічні або близькі за змістом висновки також викладені у постановах ККС ВС від 20.10.2022 у справі № 565/1354/19 (провадження № 51-443км20), від 29.02.2024 у справі № 759/11669/19 (провадження № 51-4463км23), від 28.03.2024 у справі № 397/430/20 (провадження № 51-2289км22), від 12.08.2025 у справі № 941/1790/20 (провадження № 51-3879км23).

Керуючись більш новим підходом до оцінки порушення правил підслідності під час проведення досудового розслідування, суд зазначає, що навіть якщо припустити, що НАБУ не було уповноважено на проведення досудового розслідування в межах кримінальних проваджень № 52022000000000243, № 52022000000000254, № 52023000000000185, то стороною захисту не зазначено, а судом не встановлено як саме проведення досудового розслідування щодо ОСОБА_8 неуповноваженим органом досудового розслідування вплинуло на конвенційні, конституційні чи будь-які інші права самого ОСОБА_8 та чи був цей вплив істотним або таким, щоб поставити під сумнів допустимість та/або достовірність отриманих доказів без можливості усунення цих недоліків під час судового розгляду. Сама по собі вказівка на процесуальне порушення, яке не кваліфікується законодавцем як істотне порушення прав обвинуваченого, без вказівки на наслідки такого порушення не є підставою для визнання доказів недопустимими.

Оскільки судом не встановлено порушення правил підслідності під час проведення досудового розслідування відносно ОСОБА_8, то відповідні доводи сторони захисту є необґрунтованими.

Щодо доводів сторони захисту про порушення правил підсудності

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 33-1 КПК України Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних кримінальних правопорушень, передбачених в примітці статті 45 Кримінального кодексу України, статтями 206-2, 209, 211, 366-2, 366-3 Кримінального кодексу України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини п`ятої статті 216 Кримінального процесуального кодексу України.

Інші суди, визначені цим Кодексом, не можуть розглядати кримінальні провадження щодо кримінальних правопорушень, які віднесені до підсудності Вищого антикорупційного суду (крім випадку, передбаченого абзацом сьомим частини першої статті 34 цього Кодексу).

Відповідно до примітки ст. 45 КК України корупційними кримінальними правопорушеннями відповідно до цього Кодексу вважаються кримінальні правопорушення, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також кримінальні правопорушення, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368-369-2 цього Кодексу.

Пунктами 1-3 частини 5 статті 216 КПК України (у редакції від 28.04.2023, що була чинною на момент надходження обвинувального акта до суду) передбачені наступні умови підсудності злочинів, визначених у статті 33-1 КПК України, Вищому антикорупційному суду:

- кримінальне правопорушення вчинено спеціальним суб`єктом, передбаченим п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України;

- розмір предмета кримінального правопорушення, передбаченого статтями 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 368, 369, 369-2 Кримінального кодексу України, у п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення, а також предмет кримінального правопорушення або розмір завданої шкоди у кримінальних правопорушеннях, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 364, 410 Кримінального кодексу України, у дві тисячі і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення (якщо кримінальне правопорушення вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків);

- кримінальне правопорушення, передбачене статтею 369, частиною першою статті 369-2 Кримінального кодексу України, вчинено щодо службової особи, визначеної у частині четвертій статті 18 Кримінального кодексу України або у пункті 1 цієї частини.

Як зазначалося судом раніше, фактичні обставини, на підставі яких дії ОСОБА_8 були перекваліфіковані з ч. 3 ст. 369 КК України на ч. 1 ст. 369-2 КК України вказували на наявність умов, передбачених п. 2, 3 ч. 5 ст. 216 КПК України.

Оскільки кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 369-2 КК України, відповідно до примітки ст. 45 КК України є корупційним кримінальним правопорушенням, а на момент направлення обвинувального акта до суду були встановлені обставини, передбачені п. 2, 3 ч. 5 ст. 216 КПК України, то відповідно кримінальне провадження № 52023000000000185 було підсудне Вищому антикорупційному суду.

Під час підготовчого провадження сторона захисту ініціювала перед Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду питання визначення підсудності даного кримінального провадження.

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 28.08.2023 (а.с. 290-291 матеріалів відповідного подання) у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 про направлення кримінального провадження № 52023000000000185 з Вищого антикорупційного суду до іншого суду було залишено без задоволення.

В ухвалі суду апеляційної інстанції зроблено висновок, що кримінальне провадження № 52023000000000185 підсудне Вищому антикорупційному суду на підставі п. 3 ч. 5 ст. 216 КПК України, оскільки, як вбачається з обвинувального акта, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 369-2 КК України, було вчинено щодо в.о. Голови ІНФОРМАЦІЯ_6 як службової особи, визначеної у п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України.

При цьому в ухвалі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 28.08.2023 зазначено, що питання чи мало місце вчинення злочину саме щодо в.о. Голови ІНФОРМАЦІЯ_6 як службової особи, визначеної у п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України, підлягає вирішенню під час розгляду справи по суті, оскільки дані обставини є предметом висунутого обвинувачення і не підлягають з`ясуванню у порядку ст. 34 КПК України.

Враховуючи вищевикладені висновки суду щодо наявності відомостей про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України, за обставин, передбачених п. 2, 3 ч. 5 ст. 216 КПК України, враховуючи вищевикладені висновки Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду щодо наявності відомостей про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України, за обставин, передбачених п. 3 ч. 5 ст. 216 КПК України, суд констатує, що на момент надходження обвинувального акта кримінальне провадження № 52023000000000185 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України, було підсудне Вищому антикорупційному суду. Підсудність кримінального провадження визначається саме на момент надходження обвинувального акта до суду. Доведеність або недоведеність фактичних обставин, які становили зміст пред`явленого обвинувачення, у тому числі впливали на визначення підсудності, є підставою для констатації доведеності чи недоведеності пред`явленого обвинувачення, а не підсудності чи непідсудності суду відповідного провадження.

Аналогічний за змістом висновок викладено в постанові ККС ВС від 24 лютого 2025 року у справі № 357/10207/21 (провадження № 51-4924кмо23).

Доводи сторони захисту щодо того, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 369-2 КК України, не було вчинено щодо осіб, перелічених у п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України, вищевикладених висновків не спростовують і окремо будуть проаналізовані судом у п. 6.7 вироку.

6.7. Загальні висновки суду за результатами розгляду справи.

За результатами повного, всебічного та об`єктивного судового розгляду на підставі достатньої сукупності досліджених вище належних, допустимих, достовірних доказів суд вважає доведеними наступні обставини.

18.12.2019 між ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » було укладено договір № 158/12.19-Т про поставку двох систем збереження даних (серверів) з їх встановленням, налаштуванням та проведенням навчання персоналу на загальну суму 37 898 000 грн. 00 коп. У зв`язку з невиконанням вказаного договору між підприємствами виник спір, який став предметом судового розгляду в межах господарської справи № 910/1128/20.

ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за первісним позовом вимагало, зокрема, стягнути з ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » грошові кошти у розмірі 37 898 000 грн. 00 коп. в якості оплати за договором поставки № 158/12.19-Т від 18.12.2019. Представництво ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в межах судової справи з серпня 2021 року здійснював обвинувачений ОСОБА_8, який у лютому 2022 році став директором цього товариства.

ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » за зустрічним позовом вимагало, зокрема, щоб ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » власними силами та за власний рахунок демонтувало поставлені на підставі договору № 158/12.19-Т від 18.12.2019 сервери неналежної якості. Представництво ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » в межах судової справи з кінця 2021 року почав здійснювати ОСОБА_12, повноваження якого передбачали заборону відмови від заяв по суті справи, у тому числі відмови від апеляційної скарги.

Рішенням ІНФОРМАЦІЯ_18 від 31.05.2022 у справі № 910/1128/20 первісний позов ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » було задоволено у повному обсязі, стягнуто з ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » на користь ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » борг за договором поставки в сумі 37 898 000 грн, а також судові витрати (судовий збір на суму 568 470 грн та витрати на експертизу на суму 10 296,60 грн), всього стягнуто грошових коштів на суму 38 476 766,60 грн. Зустрічний позов ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » було залишено без задоволення. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, у липні 2022 року ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » подало апеляційну скаргу до ІНФОРМАЦІЯ_9 . Апеляційна скарга була підписана тодішнім виконуючим обов`язки директора ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ОСОБА_13 .

Представництво інтересів державного підприємства в апеляційному провадженні так само здійснював ОСОБА_12 з тим самим обсягом повноважень. Представництво інтересів ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в апеляційному провадженні здійснювалося ОСОБА_8 у порядку самопредставництва як директором підприємства.

Після подання ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » апеляційної скарги, у період з липня 2022 року по вересень 2022 року, ОСОБА_8, будучи зацікавленим у залишенні без змін рішення суду першої інстанції від 31.05.2022 та в його якнайшвидшому виконанні, діючи від імені та в інтересах ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », налагодив позапроцесуальну комунікацію з ОСОБА_12, у ході якої між ними мали місце телефонні розмови та особисті зустрічі. Предметом спілкування ОСОБА_8 та ОСОБА_12 серед іншого також був спір між ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 », який розглядався в межах судової справи № 910/1128/20, і пропозиції ОСОБА_8 щодо можливості його найшвидшого позасудового врегулювання, зокрема, за рахунок надання додаткового гарантійного обслуговування поставлених серверів.

12.09.2022 о 18 год. 16 хв. за адресою: АДРЕСА_4, поруч з магазином « ІНФОРМАЦІЯ_7 », між ОСОБА_8 та ОСОБА_12 відбулася зустріч. У ході вказаної зустрічі ОСОБА_8, діючи від імені та в інтересах ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », запевнив ОСОБА_12 у наявності бажання, щоб ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » відмовилося від апеляційної скарги в межах судової справи № 910/1128/20 та повністю виконало свої зобов`язання з оплати за договором поставки № 158/12.19-Т від 18.12.2019. Досягнення бажаного результату ОСОБА_8 вбачав в укладенні між підприємствами меморандуму, при цьому заперечував можливість укладення мирової угоди, оскільки це призведе до визнання нечинним рішення суду першої інстанції, яке було ухвалено на користь ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

Розуміючи, що відмова ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від апеляційної скарги призведе до припинення апеляційного провадження в межах судової справи № 910/1128/20 та створить правові підстави для стягнення з ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » на користь ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » грошових коштів у розмірі 37 898 000 грн. 00 коп. (боргу за договором поставки), ОСОБА_8 також усвідомлював, що відмова від апеляційної скарги без достатнього та належного обґрунтування доцільності і необхідності такого рішення може призвести до притягнення до відповідальності осіб, які приймуть відповідне рішення. У зв`язку з цим з метою створення видимості економічної доцільності прийняття такого рішення ОСОБА_8 зазначає ОСОБА_12 про можливість надання ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » з боку ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » додаткового гарантійного обслуговування поставлених серверів.

Усвідомлюючи, що ОСОБА_12 не наділений повноваженнями щодо відмови від апеляційної скарги, а досягнення бажаного результату потребує прийняття директором ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » рішення про відмову від апеляційної скарги і прийняття рішення про перерозподіл бюджетних коштів, участь в прийнятті якого бере голова ІНФОРМАЦІЯ_6, але усвідомлюючи при цьому, що ОСОБА_12, як юрисконсульт ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 », в силу своїх службових та інших стосунків взаємодіє з керівництвом ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 », яке безпосередньо підпорядковується та контактує з керівництвом Держгеокадастру, ОСОБА_8 просить ОСОБА_12 довести перед керівництвом ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ідею укладення певного меморандуму між підприємствами, який би передбачав відмову державного підприємства від апеляційної скарги та додаткове гарантійне обслуговування з боку ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

Усвідомлюючи протиправність та суспільну небезпечність своїх дій, бажаючи їх вчинення, переслідуючи мету відмови ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від апеляційної скарги та якнайшвидшого добровільного виконання рішення суду першої інстанції від 31.05.2022 на користь ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », ОСОБА_8 за вчинення ОСОБА_12 вказаних дій та досягнення бажаного результату висловлює намір надати йому без будь-яких на те законних підстав грошові кошти, тобто неправомірну вигоду, у розмірі одного мільйона гривень. Після надання ОСОБА_12 згоди на те, щоб представити перед керівництвом ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ідею щодо укладення меморандуму з ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », ОСОБА_8 та ОСОБА_12 досягають згоди також щодо необхідності відкладення чергового судового засідання по справі № 910/1128/20, яке було призначено на 13.09.2022, та подальшої зустрічі з метою повідомлення ОСОБА_12 готовності керівництва розглянути питання укладення меморандуму.

Судове засідання по справі № 910/1128/20, призначене на 13.09.2022, відкладається до 04.10.2022 за клопотанням ОСОБА_8 відповідно до досягнутої з ОСОБА_12 домовленості.

26.09.2022 ОСОБА_8 від імені та в інтересах ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » надсилає керівництву ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та ІНФОРМАЦІЯ_6 листи, в яких викладає пропозицію позасудового врегулювання спору між ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 », що розглядається в межах судової справи № 910/1128/20. У цих листах ОСОБА_8 обґрунтовує економічну доцільність та виправданість прийняття ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » поставлених ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » серверів, а також економічну недоцільність продовження судового процесу, який має бути завершений шляхом відмови ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від поданої апеляційної скарги. При цьому у листах зазначається про готовність ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » надати додаткове гарантійне обслуговування поставлених серверів, як перевагу прийняття поставлених серверів, а не придбання нових.

28.09.2022 о 13 год. 56 хв. за адресою: АДРЕСА_5, де розташований офіс ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », між ОСОБА_8 та ОСОБА_12 відбулася чергова зустріч. У ході вказаної зустрічі ОСОБА_8, переслідуючи ту ж саму мету, усвідомлюючи протиправність та суспільну небезпечність своїх дій, діючи в інтересах ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », підтверджує озвучений на попередній зустрічі намір надати ОСОБА_12 неправомірну вигоду у розмірі одного мільйона гривень за вчинення ним дій, які призведуть до прийняття ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » рішення про відмову від апеляційної скарги. Крім того, ОСОБА_8 зазначає про можливість збільшення попередньо озвученого розміру неправомірної вигоди на суму судового збору, що рішенням суду першої інстанції від 31.05.2022 був стягнутий з ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » на користь ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Таке збільшення ОСОБА_8 пропонує зробити наступним чином: ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » після відмови від апеляційної скарги та закриття апеляційного провадження у повному обсязі виконує рішення ІНФОРМАЦІЯ_18 від 31.05.2022 у справі № 910/1128/20, а перерахований на рахунок ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » судовий збір у розмірі 568 470 грн. 00 коп. переводиться у готівку та передається ОСОБА_8 безпосередньо ОСОБА_12 . При цьому ОСОБА_8 висловлює намір отримати частку у цих грошових коштах.

Крім того, ОСОБА_8 підтверджує, що домовленості між ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » мають знайти своє вираження саме у меморандумі, проект якого ОСОБА_8 розробить до наступної зустрічі. Для обґрунтування необхідності його укладення ОСОБА_8, крім додаткового гарантійного обслуговування, зазначає ОСОБА_12 про можливість складання певних службових документів про те, що старе обладнання виходить з ладу, у зв`язку з чим виникає потреба у прийнятті та використанні серверів, що були поставлені ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

Також ОСОБА_8 та ОСОБА_12 у ході зустрічі від 28.09.2022 досягають згоди щодо необхідності відкладення судового засідання по справі № 910/1128/20, яке призначено на 04.10.2022, з метою доведення ОСОБА_12 озвучених пропозицій до керівництва ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 ».

04.10.2022 судове засідання по справі № 910/1128/20 на підставі клопотання ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » було відкладено на 18.10.2022 року.

05.10.2022 о 15 год. 12 хв. за адресою: АДРЕСА_5, де розташований офіс ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », між ОСОБА_8 та ОСОБА_12 відбулася чергова зустріч. У ході цієї зустрічі ОСОБА_8 особисто передав ОСОБА_12 проект меморандуму, який мав бути укладений між ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 », та який передбачав відмову ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від апеляційної скарги, сплату у погоджений строк на користь ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » грошових коштів у розмірі 38 476 766,60 грн в якості оплати за договором поставки № 158/12.19-Т від 18.12.2019, суми судового збору та витрат на судову експертизу, а також додаткове гарантійне обслуговування з боку ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

Крім того, у ході цієї зустрічі ОСОБА_8 підтверджує раніше озвучений намір надання неправомірної вигоди у розмірі 1 568 470 грн. 00 коп. При цьому у процесі розмови ОСОБА_8 зазначає способи та місце надання неправомірної вигоди: 18.10.2022, в день чергового судового засідання, ОСОБА_8 та ОСОБА_12 мали зустрітися перед будівлею ІНФОРМАЦІЯ_9 . ОСОБА_12 мав продемонструвати ОСОБА_8 підписані керівництвом ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » меморандум, заяву про відмову від апеляційної скарги, яку після цього передати до канцелярії суду. Після цього ОСОБА_8 мав безпосередньо готівкою передати ОСОБА_12 першу частину неправомірної вигоди у розмірі 1 000 000 грн. 00 коп. Друга частина неправомірної вигоди у розмірі 568 470 грн. 00 коп. мала бути передана ОСОБА_8 безпосередньо готівкою ОСОБА_12 протягом одного-двох днів після того, як ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » виконає рішення ІНФОРМАЦІЯ_18 від 31.05.2022 у справі № 910/1128/20. Зустріч ОСОБА_8 та ОСОБА_12 була завершена домовленістю з приводу того, що ОСОБА_12 мав погодити з керівництвом можливі строки сплати ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » грошових коштів на користь ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

13.10.2022 о 16 год. 17 хв. за адресою: АДРЕСА_5, де розташований офіс ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », між ОСОБА_8 та ОСОБА_12 відбулася чергова зустріч. У ході цієї зустрічі ОСОБА_8 підтвердив озвучені на попередній зустрічі розмір, спосіб надання неправомірної вигоди. При цьому ОСОБА_8 зазначив, що 18.10.2022 для вчинення запланованих дій вони мають зустрітися у кафе « ІНФОРМАЦІЯ_11 », що розташоване поруч з будівлею ІНФОРМАЦІЯ_9 . У свою чергу, ОСОБА_12 надав погоджений керівництвом ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » проект меморандуму. Після цього ОСОБА_8, усвідомлюючи, що на 18.10.2022 у нього має бути один мільйон гривень готівкою, зазначає про необхідність додаткового часу для збирання цих коштів, у зв`язку з цим ОСОБА_8 та ОСОБА_12 домовляються здзвонитися пізніше.

Того ж дня, 13.10.2022, ОСОБА_8 за допомогою програмного забезпечення «Telegram» повідомив ОСОБА_12 про відсутність грошових коштів, у зв`язку з чим немає можливості надати обіцяну неправомірну вигоду, а тому судовий процес між ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » має продовжуватися у звичайному порядку.

Щодо доводів сторони захисту про те, що ОСОБА_8 не пропонував та не обіцяв ОСОБА_12 неправомірної вигоди

Сторона захисту заперечувала доведеність тих обставин, що ОСОБА_8 пропонував та обіцяв ОСОБА_12 неправомірну вигоду, оскільки ОСОБА_8 ніколи та за жодних обставин не пропонував, не обіцяв та не надавав неправомірну вигоду представникам ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 », у тому числі ОСОБА_12 . Сторона захисту також вказувала на недоведеність розміру неправомірної вигоди.

Суд вважає зазначені заперечення сторони захисту необґрунтованими з огляду на наступне.

В умовах сьогодення спостерігається тенденція як до збільшення кількості корупційних кримінальних правопорушень, так і до ускладнення форм їх вчинення та приховування від правоохоронних органів влади. Крім того, у більшості випадків суб`єктами корупційних кримінальних правопорушень є службові особи, які, будучи обізнаними з вимогами антикорупційного законодавства, положеннями закону про кримінальну відповідальність, вчиняють корупційні правопорушення в такий спосіб, що ускладнює правильне встановлення фактичних обставин (наприклад, з`ясування дійсного змісту розмов учасників правопорушення) та правову оцінку цих обставин.

З урахуванням цього суд вважає очевидним, що особи, які вчиняють корупційні кримінальні правопорушення, у спілкуванні між собою та/або іншими особами намагаються використовувати слова, словосполучення, висловлювання, фрази тощо, які явно і однозначно не вказують, наприклад, на пропонування, обіцянку, надання чи отримання неправомірної вигоди. Більше того, саму неправомірну вигоду такі особи у процесі спілкування намагаються позначати у спосіб, що унеможливлював би її кваліфікацію як таку.

Разом з тим, вищевикладене не спростовує тих обставин, що насправді грошові кошти або будь-які інші вигоди матеріального чи нематеріального характеру пропонуються, обіцяються, надаються, отримуються за відсутності для того законних підстав і за вчинення/невчинення певних дій, прийняття/неприйняття певних рішень.

Саме тому в процесі судового розгляду суд на підставі сукупності всіх наданих доказів має належним чином дослідити фактичні обставини, у тому числі зміст зафіксованих розмов, та з урахуванням можливості навмисного приховування реального змісту таких розмов з`ясувати чи мали місце пропозиція, обіцянка, надання та/або отримання неправомірної вигоди.

За результатами дослідження доказів (матеріалів НСРД та показань свідка ОСОБА_12 ) судом встановлено, що розмови ОСОБА_8 та ОСОБА_12 не містили позначення чи констатації тих обставин, що обговорювані ними суми грошових коштів є неправомірною вигодою. Суд вважає очевидним, що ОСОБА_8, будучи адвокатом, маючи вищу юридичну освіту, та ОСОБА_12, будучи юристом та теж маючи вищу юридичну освіту, усвідомлюючи протиправність та караність корупційних дій, при обговоренні неправомірної вигоди не будуть безпосередньо вказувати на це.

У зв`язку з цим суд звертає увагу, що за результатами судового розгляду встановлено, що ОСОБА_8 спочатку пропонував, а потім по мірі розвитку спілкування та руху процесу досягнення домовленостей між ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » пообіцяв ОСОБА_12 грошові кошти в загальній сумі 1 568 470 грн. При цьому з матеріалів справи встановлено, що саме ОСОБА_8 спочатку запропонував ОСОБА_12 грошові кошти в сумі 1 000 000 грн, неодноразово підтвердивши цю пропозицію у подальшому, у тому числі шляхом надання відповіді на уточнюючі питання ОСОБА_12, а також що саме ОСОБА_8 потім запропонував можливість збільшення цієї суми грошових коштів на суму судового збору (568 470 грн), що рішенням суду першої інстанції був стягнутий з ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » на користь ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », і механізм реалізації такої можливості. По мірі досягнення домовленостей з ОСОБА_12 та усвідомлення можливості врегулювання спору між ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ОСОБА_8 вже пообіцяв надати ОСОБА_12 грошові кошти в сумі 1 568 470 грн.

За результатами судового розгляду судом не встановлено, а стороною захисту не зазначено, на якій правовій підставі ОСОБА_8 пропонував та обіцяв ОСОБА_12 грошові кошти в сумі 1 568 470 грн. Проте встановлено, що в обмін на ці грошові кошти ОСОБА_12 мав вплинути на керівництво ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та ІНФОРМАЦІЯ_6 для прийняття ними рішення на користь ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » - відмови ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від апеляційної скарги та за рахунок перерозподілу бюджетних коштів здійснення добровільної оплати вартості поставленого серверного обладнання (37 898 000 грн). Тобто судом встановлено, що ОСОБА_8 пропонував та обіцяв ОСОБА_12 грошові кошти в сумі 1 568 470 грн за відсутності будь-яких для цього правових підстав і з метою отримання вигоди для ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

Враховуючи відсутність правових підстав для передачі зазначеної суми грошових коштів, зважаючи на те, за що вони пропонувалися та обіцялися, суд не вбачає підстав для будь-яких інших висновків, окрім тих, що грошові кошти в сумі 1 568 470 грн, які ОСОБА_8 пропонував та обіцяв ОСОБА_12, є неправомірною вигодою.

Відсутність у розмовах ОСОБА_8 та ОСОБА_12 позначення/вказівки на те, що ці грошові кошти є неправомірною вигодою, не спростовує їх дійсного характеру та правової природи.

Заперечення сторони захисту щодо розміру неправомірної вигоди суд також відхиляє через їх необґрунтованість.

Дії ОСОБА_8 кваліфіковані за ч. 1 ст. 369-2 КК України саме за фактом пропозиції та обіцянки надання неправомірної вигоди. Разом з тим, як встановлено за результатами судового розгляду, самої передачі неправомірної вигоди не було. У зв`язку з цим сторона обвинувачення при кваліфікації дій обвинуваченого, а суд при перевірці правильності такої кваліфікації, у тому числі визначення розміру неправомірної вигоди, виходили зі змісту розмов ОСОБА_8 та ОСОБА_12, змісту озвучених ОСОБА_8 пропозицій та обіцянок надання неправомірної вигоди.

Під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_8 не озвучував точну суму грошових коштів, які є неправомірною вигодою, однак використовував для цього відповідні слова та посилався на відповідні обставини. Для позначення першої частини неправомірної вигоди в сумі 1 000 000 грн ОСОБА_8 використовував слово «лям», яким у суспільстві прийнято позначати грошові кошти в сумі одного мільйона гривень. При цьому на уточнюючі питання ОСОБА_12 та у ході наступних зустрічей ОСОБА_8 підтверджував, що йдеться саме про один мільйон гривень.

Другу частину неправомірної вигоди в сумі 568 470 грн ОСОБА_8 так само точно не озвучував. Однак для обрахування її розміру у розмовах з ОСОБА_12 ОСОБА_8 посилався на розмір судового збору, що рішенням ІНФОРМАЦІЯ_18 від 31.05.2022 у справі № 910/1128/20 був стягнутий з ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » на користь ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Оскільки документально підтверджений розмір судового збору, що був цим рішенням суду стягнутий з ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 », становив 568 470 грн, то відповідно є достатні підстави вважати, що сукупний розмір неправомірної вигоди становить 1 568 470 грн. Крім того, у розмовах з ОСОБА_12 ОСОБА_8 підтверджував, що розмір судового збору становив більше півмільйона гривень.

Таким чином, хоча ОСОБА_8 у розмовах з ОСОБА_12 не називав точної суми неправомірної вигоди, суд з урахуванням вищевикладених обставин вважає доведеним, що загальний розмір неправомірної вигоди, яка пропонувалася та обіцялася ОСОБА_8, становить 1 568 470 грн.

Щодо доводів сторони захисту про неможливість впливу ОСОБА_12 на керівництво ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 », ІНФОРМАЦІЯ_6, а також про недостатність цього впливу для прийняття рішення на користь ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 »

Сторона захисту заперечувала доведеність наявності у діях ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України, оскільки ОСОБА_12 не тільки не здійснював жодного впливу на керівництво ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та ІНФОРМАЦІЯ_6 для прийняття останніми рішення в інтересах ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », але і не мав жодної реальної можливості здійснити такий вплив. У будь-якому випадку сторона захисту вважала, що впливу лише на керівництво ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та ІНФОРМАЦІЯ_6 було недостатньо для прийняття рішення на користь ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », оскільки порядок перерозподілу бюджетних коштів, що було необхідно здійснити для начебто реалізації злочинного умислу ОСОБА_8, передбачає участь також інших органів державної влади - ІНФОРМАЦІЯ_14 та ІНФОРМАЦІЯ_15, без погодження яких перерозподіл бюджетних коштів здійснити неможливо.

Аналізуючи наведені заперечення сторони захисту, суд виходить з наступних міркувань.

Суд нагадує про особливості складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України, що викладені у п. 3 вироку, а саме:

- для об`єктивної сторони цього кримінального правопорушення немає правового значення чи здійснював насправді суб`єкт пасивного підкупу злочинний вплив на особу, уповноважену на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, з метою прийняття останньою певного рішення;

- злочинний вплив суб`єкта пасивного підкупу може бути як реальним, так і удаваним;

- для об`єктивної сторони цього кримінального правопорушення немає правового значення чи мав суб`єкт пасивного підкупу реальну можливість вплинути на особу, уповноважену на виконання функцій держави/місцевого самоврядування, або лише створив удавану можливість такого впливу;

- об`єктивна сторона цього кримінального правопорушення не вимагає встановлення конкретних осіб, які займали посади, пов`язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, та на яких мав бути здійснений злочинний вплив;

- для об`єктивної сторони цього кримінального правопорушення немає правового значення чи було за результатами злочинного впливу (якщо він мав місце) прийнято рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, як і немає правового значення чи усвідомлювала ця особа, що відносно неї здійснювався злочинний вплив.

У постанові ККС ВС від 07 липня 2021 року у справі №752/4292/16-к зроблено висновок, відповідно до якого кримінальна відповідальність за порушення заборони щодо надання неправомірної вигоди службовій особі настає в тому разі, коли особа, яка надає неправомірну вигоду, усвідомлює, що дає її саме такій особі, й у зв`язку з можливостями її посади, значущістю, статусністю та вагомістю цієї посади, переконана в тому, що мету, яку вона переслідує, буде досягнуто завдяки можливостям посади, яку обіймає зазначена посадова особа.

У п. 2, 9 ППВСУ «Про судову практику у справах про хабарництво» № 5 від 26.04.2002 зазначено, що дії винних належить визнавати даванням і одержанням хабара й у тих випадках, коли умови одержання матеріальних цінностей або послуг хоча спеціально і не обумовлювались, але учасники злочину усвідомлювали, що особа дає хабар з метою задоволення тих чи інших власних інтересів або інтересів третіх осіб.

Давання й одержання хабара тісно пов`язані умислами осіб, які вчинюють ці злочини. Якщо особа, вручаючи службовій особі незаконну винагороду, з тих чи інших причин не усвідомлює, що дає хабар (наприклад, у зв`язку з обманом чи зловживанням довірою), вона не може нести відповідальність за давання, а службова особа - за одержання хабара. Дії останньої за наявності до того підстав можуть кваліфікуватись як зловживання владою чи службовим становищем, обман покупців або замовників, шахрайство тощо.

Таким чином, встановлення наявності у діях особи ознак корупційного кримінального правопорушення, зокрема, передбаченого ст. 369-2 КК України, тісно пов`язано з інтелектуально-вольовою складовою вчинених дій, а саме фактом усвідомлення обвинуваченим характеру та змісту вчинюваних ним дій як таких, що є корупційними.

У зв`язку з цим суд звертає увагу, що положеннями ч. 1 ст. 369-2 КК України передбачено кримінальну відповідальність саме за зловживання впливом. При цьому диспозиція цієї норми та вміщена в ній об`єктивна сторона кримінального правопорушення дають можливість констатувати, що суспільна небезпечність правопорушення пов`язується саме з діями щодо неправомірної вигоди, кінцевою метою пропонування, обіцянки та надання якої є зловживання впливом, а не із самим злочинним впливом.

Здійснення/нездійснення такого впливу, його результативність/нерезультативність, прийняття чи неприйняття особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування - усі ці обставини пов`язані із самим злочинним впливом, а не діями щодо неправомірної вигоди, яка надається за здійснення такого впливу. У зв`язку з цим такі обставини перебувають поза межами об`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України, значення для правової кваліфікації саме за ч. 1 ст. 369-2 КК України не мають та кваліфікуються самостійно у разі наявності в них ознак інших кримінальних правопорушень.

Вищевикладене у своїй сукупності дає можливість констатувати, що для кваліфікації дій ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 369-2 КК України не має правового значення з`ясування того, чи здійснював ОСОБА_12 вплив на директора ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та голову ІНФОРМАЦІЯ_6 з метою прийняття ними рішення в інтересах ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », чи був такий вплив результативним, чи було такого впливу достатньо для прийняття рішення в інтересах ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », та чи міг ОСОБА_12 взагалі вплинути на цих службових осіб.

Для констатації вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України, необхідним є встановлення тих обставин, що ОСОБА_8, пропонуючи та обіцяючи ОСОБА_12 грошові кошти в сумі 1 568 470 грн, усвідомлював, що ці кошти є неправомірною вигодою, яка пропонується та обіцяється ОСОБА_12 за здійснення ним впливу на директора ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та голову ІНФОРМАЦІЯ_6 з метою прийняття ними рішення на користь ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », і в уявленні ОСОБА_8 ОСОБА_12 міг забезпечити такий вплив і такого впливу, на переконання ОСОБА_8, було достатньо для прийняття рішення в інтересах ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

Ті обставини, що ОСОБА_8 пропонував та обіцяв ОСОБА_12 саме неправомірну вигоду проаналізовані судом вище, підстав для повторного викладу висновків суд не вбачає. Зміст зафіксованих під час проведення НСРД розмов між ОСОБА_8 та ОСОБА_12 явно вказує на те, що ОСОБА_8 усвідомлював, що обговорювані ними грошові кошти є неправомірною вигодою (використання слів «подякувати», вимова цих слів в окремих моментах пошепки тощо). Ба більше, ОСОБА_8 хотів частину з цих грошових коштів собі «на хід ноги», що також явно вказує на усвідомлення ним характеру та правової природи грошей.

Встановлені судом фактичні обставини вказують на те, що неправомірна вигода пропонувалася та обіцялася саме за вплив ОСОБА_12 на осіб, уповноважених на виконання функцій держави. ОСОБА_8 усвідомлював, що ОСОБА_12 не має повноважень для прийняття необхідних йому рішень в інтересах ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », однак в силу службового становища, особистих, службових зв`язків може забезпечити прийняття таких рішень уповноваженими особами. Тобто неправомірна вигода пропонувалася, обіцялася ОСОБА_12 не за прийняття ним рішень в інтересах ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », а за здійснення ним впливу на службових осіб, уповноважених на прийняття таких рішень.

Поведінка та висловлювання ОСОБА_8, що мали місце у ході зустрічей з ОСОБА_12, дають можливість зробити висновок, що в уяві ОСОБА_8 склалося враження про реальну можливість ОСОБА_12 вплинути на керівництво ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та ІНФОРМАЦІЯ_6 з метою прийняття ними рішення в інтересах ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », як і в цілому посприяти у вирішенні спору між ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 ».

Показання ОСОБА_8 щодо розуміння неможливості впливу ОСОБА_12 з метою вирішення спору між підприємствами суперечать поведінці самого же ОСОБА_8, що вбачається з матеріалів НСРД, оскільки немає жодного розумного пояснення тим обставинам, що ОСОБА_8 майже протягом п`яти місяців (починаючи з літа 2022 року і закінчуючи жовтнем 2022 року) спілкувався з ОСОБА_12, який до цього взагалі не був присутній в межах справи № 910/1128/20, з яким ОСОБА_8 взагалі не був до цього знайомий, який (згідно показань ОСОБА_8 ) не справляв враження людини, здатної до вирішення виниклої проблеми, і предметом цього спілкування було позасудове врегулювання спору між ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 », і в ході такого спілкування вчинялися конкретні дії щодо втілення механізму (укладення меморандуму) такого позасудового врегулювання спору.

Немає жодних інших розумних причин, крім як досягнення неправомірного врегулювання спору, за яких керівник товариства, що впевнений у правильності позиції свого підприємства, у законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, що ухвалено на користь цього товариства, спілкується з юристом державного підприємства, який тільки-но з`явився в справі та не справляє враження можливості впливу на ситуацію, за умов, що державне підприємство не погоджується з позицією товариства щодо вирішення спору, і таке спілкування побудовано саме навколо вирішення спору між товариством та державним підприємством.

При цьому в свідомості ОСОБА_8 реального впливу ОСОБА_12 на директора ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та голову ІНФОРМАЦІЯ_6 було достатньо для досягнення злочинної мети - прийняття відповідних рішень на користь ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». У розмовах з ОСОБА_12 ОСОБА_8 неодноразово засвідчував обізнаність щодо стану справ ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 », щодо правових процедур, в межах яких державне підприємство може відмовитися від апеляційної скарги та отримати потрібні бюджетні кошти для погашення заборгованості перед ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

Більше того, у своїх же показаннях ОСОБА_8 зазначив, що у процесі укладання договору поставки між ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 », коли мали місце начебто штучні перешкоди з боку державного підприємства, ОСОБА_8 звертався до ІНФОРМАЦІЯ_6 для сприяння керівництвом державного органу у правомірному вирішенні виниклої ситуації. На підставі його звернення ІНФОРМАЦІЯ_6 проводилася нарада, у тому числі за участі ОСОБА_8, за результатами якої ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » фактично було зобов`язано виконати умови укладеного договору поставки. Тобто, ОСОБА_8 усвідомлював та був переконаний у можливості керівництва ІНФОРМАЦІЯ_6 впливати на діяльність ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 », у тому числі в фінансово-матеріальному аспекті. Крім того, на це вказує і те, що направляючи офіційні листи з пропозицією укладення меморандуму, відмови від апеляційної скарги, ОСОБА_8 адресував такі листи також до ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Хоча ОСОБА_12 фактично вплив на керівництво ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та ІНФОРМАЦІЯ_6 не здійснював, що не має значення для кримінально-правової кваліфікації вчиненого діяння, як і не мають значення реальна можливість такого впливу та конкретні особи, уповноважені на виконання функцій держави, щодо яких мав бути здійснений вплив, у тому числі обізнаність щодо них обвинуваченого, судом також встановлено, що злочинна мета ОСОБА_8 була б досягнута за рахунок впливу ОСОБА_12 на в.о. директора ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (на той момент ОСОБА_13, з яким ОСОБА_12 також перебував у дружніх стосунках), що було складовою частиною умислу ОСОБА_8, оскільки у випадку прийняття ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » рішення про відмову від апеляційної скарги рішення ІНФОРМАЦІЯ_18 від 31.05.2022 року у справі № 910/1128/20 набрало б законної сили та створило заборгованість ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » перед ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що обумовлювало безумовну потребу у прийнятті керівництвом ІНФОРМАЦІЯ_6 (на той момент ОСОБА_14 ) рішення та погодження такого рішення іншими суб`єктами владних повноважень щодо перерозподілу бюджетних коштів шляхом їх виведення з розділу капітальних видатків до розділу поточних видатків для цілей виконання остаточного судового рішення.

Так, всупереч доводам сторони захисту за результатами судового розгляду судом встановлено (кінець п. 6.4 вироку), що у 2022 році для цілей адміністрування Державного земельного кадастру (для придбання двох систем збереження даних та двох комплектів комутаторів), що є основним предметом діяльності ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 », було виділено бюджетні кошти в сумі 53 041 227 грн за статтею капітальних видатків. Ці грошові кошти дійсно не було використано державним підприємством у 2022 році через дію обмежень щодо здійснення капітальних видатків, які було запроваджено у зв`язку з введенням воєнного стану. Внаслідок цього у кінці 2022 року ця сума грошових коштів фактично була прибрана зі статті витрат на капітальні видатки шляхом перерозподілу бюджетних коштів. Такий перерозподіл здійснювався через звернення ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » до ІНФОРМАЦІЯ_6 . У свою чергу, ІНФОРМАЦІЯ_6 погодив звернення ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та направив відповідні зміни до плану фінансування державного підприємства на погодження до ІНФОРМАЦІЯ_15 та ІНФОРМАЦІЯ_14, які надали таке погодження.

Таким чином, судом встановлено, що відмова ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від апеляційної скарги на рішення ІНФОРМАЦІЯ_10 від 31.05.2022 у справі № 910/1128/20 призвела б до набрання цим рішенням законної сили та статусу остаточного, а отже і призвела б до необхідності його виконання (сплати ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » на користь ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » грошових коштів на загальну суму 38 476 766,60 грн). Ці обставини призвели б також до утворення заборгованості ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » перед ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », для покриття якої потрібні були б грошові кошти (передбачаються у статтях витрат на поточні видатки). Необхідність виконання судового рішення у сукупності з відсутністю для цього поточних видатків зумовило б потребу ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_6 для погодження перерозподілу бюджетних коштів з цією метою. Оскільки державне підприємство мало фінансування капітальних видатків на суму 53 млн грн, які не могли бути використані у цьому році, то ІНФОРМАЦІЯ_6 би погодити такий перерозподіл бюджетних коштів (зокрема, шляхом переведення цих коштів зі статті капітальних видатків до поточних видатків), після чого передати відповідні документи до ІНФОРМАЦІЯ_15 та ІНФОРМАЦІЯ_14 . Враховуючи, що ІНФОРМАЦІЯ_15 та ІНФОРМАЦІЯ_14 займають кінцеву роль у процесі перерозподілу бюджетних коштів та надають своє погодження на підставі документів, що подаються ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » і погоджуються ІНФОРМАЦІЯ_6, суд має переконання, що необхідність перерозподілу бюджетних коштів для погашення заборгованості ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » перед ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » була б погоджена ІНФОРМАЦІЯ_56 та ІНФОРМАЦІЯ_14 .

Отже, ОСОБА_8 не тільки усвідомлював, що впливу ОСОБА_12 на керівництво ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та ІНФОРМАЦІЯ_6 достатньо для прийняття рішення на користь ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », але і такий вплив об`єктивно був достатній для такого рішення.

Постанова ІНФОРМАЦІЯ_9 від 04.12.2023 у справі № 910/1128/20 (Т. 13, а.с. 211-219), якою рішення ІНФОРМАЦІЯ_10 від 31.05.2022 скасовано як незаконне та необґрунтоване, відмовлено у задоволенні первісних вимог ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », задоволено зустрічі вимоги ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 », логічно пояснює дії ОСОБА_8 щодо спілкування з ОСОБА_12, які були спрямовані на припинення апеляційного провадження (яке ймовірніше за все ОСОБА_8 оцінював як безперспективне для ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ») при збереженні рішення суду першої інстанції, яке було на користь ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », та виконання ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » своїх зобов`язань за договором поставки.

Пояснення ОСОБА_8 щодо результатів апеляційного провадження як таких, що зумовлені рішенням ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » не продовжувати процесуальну боротьбу, суд оцінює критично, як і пояснення щодо створення правоохоронними органами перешкод для участі ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в суді апеляційної інстанції. Більше того, зазначені обставини не знайшли свого підтвердження.

Заперечення сторони захисту щодо того, що ОСОБА_8 не знав, що ОСОБА_13 та ОСОБА_14 обіймали посади директора ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та голови ІНФОРМАЦІЯ_6 відповідно значення для кримінально-правової кваліфікації не мають. Правове значення має факт усвідомлення ОСОБА_8 необхідності впливу на осіб, які займають саме ці посади, який і було доведено за результатами судового розгляду.

Заперечення сторони захисту щодо того, що ОСОБА_13 та ОСОБА_14 не були директором ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та головою ІНФОРМАЦІЯ_6 відповідно, а були виконуючим обов`язки директора підприємства та голови державного органу відповідно суд не приймає до уваги з наступних причин. По-перше, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_8 не знав про ці обставини до моменту повідомлення про це ОСОБА_12 (зокрема, шляхом внесення ним відповідних змін до проекту меморандуму), але навіть і після цього не змінив своєї позиції щодо необхідності впливу на осіб, які займають відповідні посади. По-друге, ці заперечення стосуються вже результативності самого злочинного впливу, що перебуває поза межами складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України. По-третє, правовий статус виконуючого обов`язки певної посади та особи, яка повноцінно займає цю посаду, за загальним правилом не відрізняється, у тому числі в аспекті переліку повноважень. Тому суд звертає увагу, що з матеріалів справи не встановлено, а стороною захисту не доведено, що повноваження ОСОБА_13 та ОСОБА_14 як виконуючих обов`язки директора ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та голови ІНФОРМАЦІЯ_6 відповідно були обмежені порівняно з обов`язками директора підприємства та голови державного органу.

Щодо запропонованого стороною захисту способу тлумачення складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України

Детальний зміст доводів сторони захисту щодо тлумачення складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України, наведений у п. 5 цього вироку. Короткий зміст таких доводів зводиться до того, що, на переконання сторони захисту, суб`єктом пасивного підкупу за ч. 1 ст. 369-2 КК України (особою, яка в обмін на неправомірну вигоду пропонує, обіцяє або погоджується здійснити зловживання впливом) може бути виключно службова особа або особа, яка надає публічні послуги, що реально здатні впливати на осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, шляхом використання можливостей, пов`язаних з посадою, службовим становищем.

Тобто, сторона захисту вважала, що кримінальна відповідальність за ч. 1 ст. 369-2 КК України може наставати лише тоді, коли: 1) суб`єктом пасивного підкупу є службова особа (а не будь-яка фізична осудна особа, що досягла 16-річного віку); 2) така службова особа внаслідок займаної посади або службового становища має реальну можливість впливу на осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (реальність впливу випливає та обумовлюється займаною посадою, службовим становищем); 3) неправомірна вигода надається цій службовій особі за використання нею свого реального впливу на осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (неправомірна вигода безпосередньо обумовлена реальною можливістю впливу суб`єкта пасивного підкупу).

Враховуючи вищевикладене, сторона захисту наполягала на тому, що ОСОБА_8 може бути притягнутий до кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 369-2 КК України, лише в тому випадку, якби ОСОБА_12 був службовою особою та внаслідок займаної посади, службового становища мав реальний (а не уявний чи стверджувальний) вплив на директора ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та Голову ІНФОРМАЦІЯ_6, і саме за здійснення цього реального впливу ОСОБА_8 пропонував би чи обіцяв би йому неправомірну вигоду. Однак ОСОБА_12 не є службовою особою та немає жодного реального впливу на зазначених посадових осіб, що виключає будь-яку можливість кваліфікації дій ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 369-2 КК України.

Аналізуючи вищевикладені доводи сторони захисту, суд виходить з наступного.

Правове розуміння судом диспозиції ч. 1 ст. 369-2 КК України викладено у п. 3 цього вироку та є відображенням сучасного стану тлумачення зазначеної правової норми судовою практикою та науковою юридичною спільнотою. Доводи сторони захисту суперечать висновкам суду, що викладені у п. 3 вироку, у зв`язку з чим суд вважає доводи захисту необґрунтованими.

Як зазначалося раніше (п. 3 вироку, п. 6.7 вироку в частині аналізу доводів захисту щодо реальності впливу ОСОБА_12 ), тлумачення диспозиції ч. 1 ст. 369-2 КК України дає можливість констатувати, що законодавцем здійснено розмежування дій щодо «купівлі» (пропонування, обіцяння або надання неправомірної вигоди) зловживання впливу та щодо здійснення самого зловживання впливу. Приписами ч. 1 ст. 369-2 КК України передбачено кримінальну відповідальність саме за дії щодо «купівлі» зловживання впливу і саме в цих діях законодавець вбачає суспільну небезпечність, яка має бути кримінально-караною.

Відсутність у диспозиції ч. 1 ст. 369-2 КК України кримінально-правових норм заборонного характеру щодо здійснення самого впливу на осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, вказує на те, що такий вплив кримінально-правового значення саме для ч. 1 ст. 369-2 КК України немає. У випадку здійснення такого впливу за конкретних обставин справи такі дії можуть охоплюватися складами інших кримінальних правопорушень, у тому числі корупційних.

Оскільки дії щодо зловживання впливом не мають правового значення для кваліфікації за ч. 1 ст. 369-2 КК України, то відповідно реальність можливості здійснення такого впливу, його обумовленість посадою чи службовим становищем, його фактичне здійснення та інші пов`язані з ним обставини саме для ч. 1 ст. 369-2 КК України будь-якого правового значення не мають.

Посилання сторони захисту на назву статті 369-2 КК України як спосіб обґрунтування того, що кримінально-правове значення має лише реальний вплив суб`єкта пасивного підкупу, суд вважає необґрунтованим.

Юридичною наукою вироблено розуміння норми права як загальнообов`язкового формально визначеного правила поведінки, що встановлюється та/або санкціонується державою. Саме на підставі правової норми здійснюється правове регулювання, визначаються права та обов`язки учасників суспільних відносин, правові наслідки порушення встановлених правил тощо. Структуру норми права прийнято поділяти на гіпотезу, диспозицію та санкцію. Для кримінально-правової норми більш характерним є двоскладова структура, що складається з диспозиції (конкретна заборона певної поведінки) та санкції (наслідки порушення заборони).

Встановлюючи в діях особи наявність складу певного кримінального правопорушення, суд керується закріпленими державою в законі про кримінальну відповідальність кримінально-правовими нормами. Саме завдяки тлумаченню диспозиції кримінально-правової норми здійснюється визначення того, чи допустила особа заборонену поведінку.

Назва статті є складовою частиною нормативного припису, в якому викладається кримінально-правова норма. В окремих випадках, коли диспозиція кримінально-правової норми не володіє достатніми якісними ознаками правової визначеності, що створює проблеми в здійсненні однозначного її тлумачення, назва статті може орієнтувати на напрямок та спосіб такого тлумачення. Однак у будь-якому випадку назва статті не може підмінювати собою диспозицію кримінально-правової норми, безпідставно використовуватися для розширювального тлумачення, особливо в кримінальному праві.

У зв`язку з вищевикладеним суд звертає увагу, що ані диспозиція кримінально-правової норми, що викладена у ч. 1 ст. 369-2 КК України, ані спосіб її викладення, ані навіть використані законодавцем формулювання для опису забороненої поведінки не створюють проблем в розумінні цієї правової норми та здійсненні її тлумаченні. За таких обставин використання назви статті 369-2 КК України для здійснення розширювального тлумачення кримінально-правової норми є безпідставним, необґрунтованим та визначається як неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність.

Окремо суд звертає увагу, що запропонований стороною захисту спосіб тлумачення ч. 1 ст. 369-2 КК України, суперечить судовій практиці.

У постанові ККС ВС від 29.03.2021 у справі № 554/5090/16-к (провадження № 51-1878кмо20), на яку посилається сама ж сторона захисту, зроблено наступні висновки: «Джерелом протиправного впливу, що визначений ч. 2 ст. 369-2 КК, є особа, яка приймає пропозицію, обіцянку або одержує неправомірну вигоду для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або пропонує чи обіцяє (погоджується) здійснити вплив за надання такої вигоди.

Оскільки диспозиція ч. 2 ст. 369-2 КК текстуально не конкретизує характеру впливу на особу, уповноважену на виконання функцій держави, Об`єднана палата виходить із того, що поняттям впливу охоплюється в тому числі використання дружніх, родинних, особистих стосунків з особою, уповноваженою на виконання функцій держави, тощо.

В контексті визначення ознак передбаченого цією нормою складу злочину зміст поняття «вплив» законодавець жодним чином не обмежує лише «впливом з використанням влади або службового становища», який є лише одним із способів вчинення цього злочину. Такий вплив полягає в тому, що службова особа завдяки своєму становищу вживає заходів до вчинення дій іншими особами (непідпорядкованими їй і які не перебувають від неї в службовій залежності), де використовує службовий авторитет, свої зв`язки зі службовими особами, інші можливості, обумовлені займаною посадою.

Отже, суб`єктом злочину, передбаченого ст. 369-2 КК, може бути будь-яка особа, яка в уяві того, хто здійснює підкуп, здатна здійснити реальний вплив на особу, уповноважену на виконання функцій держави чи місцевого самоврядування».

Тобто, у вказаній постанові ККС ВС зробив висновок, що суб`єктом пасивного підкупу за ч. 2 ст. 369-2 КК України, а відповідно і за ч. 1 ст. 369-2 КК України, може бути будь-яка особа, а не тільки службова особа. При цьому ККС ВС зазначив, що вплив може будь-яким і не обов`язково пов`язаним з використанням влади чи службового становища. Визначальним в цьому контексті є те, що в уяві (свідомості) суб`єкта активного підкупу склалося усвідомлення реальної можливості суб`єкта пасивного підкупу здійснити вплив на осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

У постанові ККС ВС від 21.05.2024 у справі № 686/8627/22 (провадження № 51-72км24) зроблено наступні висновки: «Законодавець жодним чином не обмежує зміст поняття «вплив» лише «впливом з використанням влади або службового становища», який є лише одним із способів вчинення цього злочину. Такий вплив полягає в тому, що службова особа завдяки своєму становищу вживає заходів до вчинення дій іншими особами (непідпорядкованими їй і які не перебувають від неї в службовій залежності), де використовує службовий авторитет, свої зв`язки зі службовими особами, інші можливості, обумовлені займаною посадою або обіцяє здійснити такий вплив.

Отже, відповідальність за ч. 2 ст. 369-2 КК настає за умови, що особа одержує неправомірну вигоду за вплив на прийняття рішення іншою, визначеною статтею КК особою.

Посилання сторони захисту на те, що засуджений не міг впливати на членів МСЕК, оскільки останні не перебували в його підпорядкуванні, а також не встановлення апеляційним судом яким саме чином ОСОБА_8 впливав на членів МСЕК шляхом особистих зв`язків чи службових колегія суддів вважає безпідставними.

Передусім ОСОБА_8 був головою МСЕК, а отже не лише знав, а й спільно працював із іншими членами МСЕК. Тому в уяві інших осіб могло скластися враження про те, що останній має можливість використати свій вплив на прийняття рішень іншими членами МСЕК.

Вочевидь, що рішення МСЕК приймається колегіально. Однак як зловживання впливом можуть оцінюватися дії особи, яка впливає на окремих членів колегіального органу, які спільно приймають рішення, які входять до компетенції цього органу незалежно від результатів такого впливу чи відсутності впливу взагалі.

Судом апеляційної інстанції було досліджено посадову інструкцію голови ІНФОРМАЦІЯ_57, відповідно до якої ОСОБА_11, обіймаючи посаду голови МСЕК, був наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, тобто був службовою особою.

Тож доводи сторони захисту про те, що засуджений не був службовою особою, а також про те, що він не міг здійснювати вплив на інших членів МСЕК колегія суддів відхиляє.

Для кримінально правової оцінки дій особи за ч. 2 ст. 369-2 КК необхідно встановити можливість суб`єкта цього діяння потенційно здійснити вплив на інших осіб, у здійсненні якого зацікавлений той, хто передає неправомірну вигоду».

Тобто, знову ВС висловив позицію щодо того, що суб`єктом пасивного підкупу може бути будь-яка особа, а зловживання владою чи службовим становищем є лише одним із способів здійснення зловживання впливом. При цьому ВС знову наголосив на тому, що реальність впливу, його здійснення та результативність перебувають поза межами складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 369-2 КК України. Головним при цьому є те, щоб в уявленні суб`єкта активного підкупу було усвідомлення реальної можливості суб`єкта пасивного підкупу здійснити зловживання впливом.

У постанові ККС ВС від 04.07.2023 у справі № 504/317/21 (провадження № 51-753 км 23) зроблено наступні висновки: «Суб`єктом злочину, передбаченого ст. 369-2 КК України, може бути будь-яка особа, яка в уяві того, хто здійснює підкуп, здатна здійснити реальний вплив на особу, уповноважену на виконання функцій держави чи місцевого самоврядування.

З об`єктивної сторони кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 369-2 КК України, характеризується вчиненням діянь стосовно неправомірної вигоди, зокрема, одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

При одержанні неправомірної вигоди цей злочин буде закінченим з моменту передачі такої вигоди (хоча б її частини) особі, яка має вчинити вплив на того, хто уповноважений на виконання функцій держави.

Крім того, відповідно до висновку, викладеному в постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 29 березня 2021 року у справа № 554/5090/16-к, диспозиція ч. 2 ст. 369-2 КК України текстуально не конкретизує характеру впливу на особу, уповноважену на виконання функцій держави, поняттям впливу охоплюється в тому числі використання дружніх, родинних, особистих стосунків з особою, уповноваженою на виконання функцій держави, тощо. Законодавець жодним чином не обмежує зміст поняття «вплив» лише «впливом з використанням влади або службового становища», який є лише одним зі способів вчинення цього злочину. Такий вплив полягає в тому, що службова особа завдяки своєму становищу вживає заходів до вчинення дій іншими особами (непідпорядкованими їй і які не перебувають від неї в службовій залежності), де використовує службовий авторитет, свої зв`язки зі службовими особами, інші можливості, обумовлені займаною посадою або обіцяє здійснити такий вплив.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, відповідно до наказу № 910 о/с від 13 липня 2020 року майора поліції ОСОБА_7 призначено на посаду оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Лиманського відділу поліції ГУНП в Одеській області, тобто ОСОБА_7 є суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України. Активні дії ОСОБА_7 полягали в тому, що він запевняв ОСОБА_8 в тому, що він може вплинути на начальника слідчого підрозділу, на суддю та будь-якого іншого співробітника, здійснював збір документів і направляв їх контакту « ОСОБА_13 Св», а тому вчинені ним дії створили уяву у ОСОБА_8 про можливість впливу ОСОБА_7 на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

Зазначені обставини свідчать про спрямованість умислу ОСОБА_7 саме на одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, а тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно кваліфікував дії ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 369-2 КК України, та відхиляє твердження сторони захисту про те, що ОСОБА_7 не мав можливостей здійснити вплив на слідчого суддю».

У постанові ККС ВС від 03.12.2024 у справі № 331/451/22 (провадження № 51-1952км24) суд касаційної інстанції вкотре підтвердив раніше зроблені висновки щодо застосування положень ст. 369-2 КК України: «Так, у постанові об`єднаної палати ККС ВС від 29 березня 2021 року у справі № 554/5090/16-к констатовано, що суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК, може бути будь-яка особа, яка в уяві того, хто здійснює підкуп, здатна здійснити реальний вплив на особу, уповноважену на виконання функцій держави чи місцевого самоврядування.

При цьому, оскільки диспозиція ч. 2 ст. 369-2 КК текстуально не конкретизує характеру впливу на особу, уповноважену на виконання функцій держави, поняттям впливу охоплюється в тому числі використання дружніх, родинних, особистих стосунків з особою, уповноваженою на виконання функцій держави, тощо.

У постанові ККС ВС від 21 травня 2024 року у справі № 686/8627/22 йдеться про те, що для кримінально правової оцінки дій особи за ч. 2 ст. 369-2 КК необхідно встановити можливість суб`єкта цього діяння потенційно здійснити вплив на інших осіб, у здійсненні якого зацікавлений той, хто передає неправомірну вигоду».

У контексті вищевикладеного суд також звертає увагу, що в ухвалі від 02.05.2024 у справі № 464/233/22 (провадження № 51-5846км23) ККС ВС передав на розгляд і вирішення ВП ВС виключну правову проблему щодо ознаки вимагання неправомірної вигоди при вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Мотивуючи наявність виключної правової проблеми ККС ВС в ухвалі зазначив наступне: «При цьому варто мати на увазі наступне:

- вимагання у складах підкупів відповідно до положень примітки 5 до ст. 354 КК може мати місце у двох різних формах: а) активній - вимога поєднана з погрозою вчинення дій або бездіяльності з використанням свого становища, наданих повноважень, влади, службового становища стосовно особи, яка надає неправомірну вигоду; б) умовно пасивній - умисне створення умов, за яких особа вимушенам надати неправомірнувигоду з метою запобігання шкідливимнаслідкам щодосвоїх прав і законних інтересів (очевидно також ізвикористанням можливостей свого спеціального статусу - свого становища, наданих повноважень, влади, службового становища). Оскільки суб`єктом пасивного виду зловживання впливом є особа, яка не обов`язково має якесь спеціальне або службове становище, повноваження чи владу, то використати їх для вимагання неправомірної вигоди, така особа не зможе;

- можливістю, яка «купується-продається» у складі зловживання впливом, за усталеною практикою, є здатність спеціального суб`єкта вплинути на прийняття адресатом потрібного рішення. Оскільки диспозиція ст. 369-2 КК текстуально не конкретизує характеру впливу на особу, уповноважену на виконання функцій держави, то слід визнати, що поняттям впливу охоплюється в тому числі і використання дружніх, родинних, особистих стосунків з особою, уповноваженою на виконання функцій держави, тощо.

Зазначене свідчить про проблеми судового тлумачення як закону України про кримінальну відповідальність, так і кримінального процесуального закону, що зачіпає фундаментальні (конституційні, конвенційні) права та свободи.

З урахуванням наведеного для розв`язання вказаної правової проблеми виникає ряд питань, які вимагають розумного та виваженого підходу для їх вирішення.

По-перше, чи можуть при кваліфікації дій особи за ч. 3 ст. 369-2 КК застосовуватися положення примітки до ст. 354 КК.

По-друге, хто може бути суб`єктом злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК, лише службова особа чи будь-яка інша особа, яка досягла віку кримінальної відповідальності.

По-третє, якщо суб`єктом цього злочину може бути будь-яка інша особа яка досягла віку кримінальної відповідальності, то за якими саме критеріями та ознаками її дії можуть бути кваліфіковані як вимагання неправомірної вигоди».

У свою чергу, в ухвалі ВП ВС від 22.05.2024 у справі № 464/233/22 (провадження № 13-18кс24) з цього приводу зазначено наступне: «Суд не навів ні якісного, ні кількісного критеріїв виключності правової проблеми, зокрема не продемонстрував різних підходів до правозастосування з посиланням на суперечливу судову практику. Між тим сама собою незгода колегії суддів щодо тлумачення певних норм права не свідчить про наявність виключної правової проблеми і не може слугувати підставою для передачі провадження на розгляд Великої Палати.

Крім того, Велика Палата звертає увагу Касаційного кримінального суду, що об`єднана палата Суду у постанові від 29 березня 2021 року (справа № 554/5090/16-к) зробила висновок про те, що суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК, є будь-яка фізична осудна особа, що досягла віку кримінальної відповідальності на момент його вчинення, яка, за усвідомленням того, хто пропонує, обіцяє або надає неправомірну вигоду, здатна здійснити реальний вплив на особу, уповноважену на виконання функцій держави чи місцевого самоврядування».

За результатами розгляду вказаної справи ККС ВС у постанові від 09.07.2024 у справі № 464/233/22 (провадження № 51-5846км23) зазначив, що: «Так, на думку колегії суддів, суб`єктом злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК можуть бути як службові особи зазначені в примітці до ст. 364 КК (наприклад керівники та інші службові особи підприємств, установ чи організацій, які у зв`язку з займаною посадою та наявністю адміністративних функцій можуть здійснювати вплив на прийняття рішення підпорядкованими їм особами, уповноваженими на виконання функцій держави), так і інші фізичні особи, які через наявність певних зв`язків (родинних, сімейних, дружніх, професійних, колективних та інше) можуть здійснити вплив на таких осіб».

Таким чином, запропонований стороною захисту спосіб тлумачення складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 369-2 КК України (через реальність впливу, зумовленого службовим становищем спеціального суб`єкта пасивного підкупу) суперечить актуальній практиці ВС з цього приводу, яка орієнтує суди на те, що при з`ясуванні наявності в діях особи складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 369-2 КК України, потрібно виходити з того, що 1) суб`єктом пасивного підкупу може бути будь-яка особа, 2) сам вплив може бути як реальним, так і удаваним, 3) спосіб впливу, як і його здійснення та результативність, значення для правової кваліфікації за ст. 369-2 КК України не мають.

Отже, відповідні доводи сторони захисту щодо тлумачення складу зловживання впливом є необґрунтованими.

Неспроможним суд вважає і посилання захисту на міжнародно-правові акти як джерело тлумачення диспозиції ч. 1 ст. 369-2 КК України.

По-перше, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КК України кримінальна протиправність діяння визначається виключно КК України, тобто законом в його вузькому значенні. Склади кримінальних правопорушень не можуть визначатися будь-якими іншими актами законодавства, крім самого КК України. Навіть у випадку, коли кримінально-правова норма має відсилочний характер (ст. 286, 286-1, 438 КК України тощо), сама відповідальність за порушення певних правил встановлюється тільки в КК України, хоча для з`ясування цих правил потрібно і звернутися до інших актів законодавства.

Положення ч. 1 ст. 369-2 КК України не мають відсилочного характеру, є достатньо зрозумілими та очевидними в аспекті застосування, у зв`язку з чим відсутні підстави для підміни кримінально-правової норми актами міжнародного законодавства.

По-друге, навіть якщо враховувати акти міжнародного законодавства, то доводи сторони захисту все одно є необґрунтованими з огляду на наступне.

Варто враховувати, що ст. 369-2 КК України з`явилася в КК України внаслідок прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення» № 3207-VI від 07.04.2011. Першочергово редакція ч. 1 ст. 369-2 КК України мала наступний вигляд: «Пропозиція або надання неправомірної вигоди особі, яка пропонує чи обіцяє (погоджується) за таку вигоду вплинути на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави».

У подальшому до ч. 1 ст. 369-2 КК України законами України № 221-VII від 18.04.2013, № 222-VII від 18.04.2013, № 1261-VII від 13.05.2014, № 770-VIII від 10.11.2015, № 2617-VIII від 22.11.2018, № 524-IX від 04.03.2020 було внесено зміни, які стосувалися уточнення складу кримінального правопорушення (доповнено діяння щодо неправомірної вигоди, осіб її отримання, осіб, за здійснення впливу на яких передбачається неправомірна вигода) та зміни покарання за правопорушення.

У кінцевому підсумку як на момент ухвалення вироку, так і на момент вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення положення ч. 1 ст. 369-2 КК України викладено в наступній редакції: «Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди особі, яка пропонує чи обіцяє (погоджується) за таку вигоду або за надання такої вигоди третій особі вплинути на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування».

Порівняння редакцій ч. 1 ст. 369-2 КК України дає можливість констатувати, що з самого початку запровадження кримінально-правової норми законодавець був послідовним та конкретним в частині визначення самого суспільно-небезпечного діяння та його ключових елементів, оскільки завжди кримінально-правова заборона стосувалася дій щодо неправомірної вигоди за зловживання впливом, а не дій щодо здійснення самого впливу. З самого початку існування правової норми законодавець не ставив кримінальну відповідальність особи у залежність від правового статусу суб`єкта пасивного підкупу, реальності впливу, його результативності.

Це логічно узгоджується з тим, що поява ст. 369-2 КК України є наслідком виконання Україною своїх міжнародних зобов`язань в частині імплементації положень Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією (ETS 173) від 27.01.1999, підписаної державами-членами Ради Європи, а також положень Конвенції ООН проти корупції від 31.10.2003.

Відповідно до ст. 12 Кримінальної конвенції кожна сторона вживатиме таких законодавчих та інших заходів, які можуть бути необхідними для встановлення у своєму національному законодавстві кримінальної відповідальності за умисне вчинення обіцяння, пропонування чи надання прямо або опосередковано будь-якої неправомірної переваги будь-якій особі, яка заявляє чи підтверджує, що вона може за винагороду зловживати впливом на прийняття рішень будь-якою особою, згаданою у статтях 2, 4-6 і 9-11, незалежно від того, чи така неправомірна перевага призначена для неї особисто чи для іншої особи, а також вимагання, одержання або прийняття пропозиції чи обіцянки надання такої переваги у винагороду за такий вплив незалежно від того, чи такий вплив дійсно здійснюється, чи призводить до бажаного результату.

Англійською мовою, яка є однією з офіційних мов Ради Європи (ст. 12 Статуту Ради Європи), цю статтю викладено наступним чином: «Article 12 - Trading in influence. Each Party shall adopt such ІНФОРМАЦІЯ_58, when committed intentionally, the promising, giving or offering, ІНФОРМАЦІЯ_59, ІНФОРМАЦІЯ_60, 4 to 6 and 9 to 11 in consideration thereof, whether the undue advantage is for himself or herself or for anyone else, as well as the request, receipt or the acceptance of the offer or the promise of such an advantage, ІНФОРМАЦІЯ_61 » (веб-доступ https://rm.coe.int/168007f3f5).

Тобто, ані в офіційному перекладі, ані в оригіналі правового акта Ради Європи, який став одним з ключовим в аспекті імплементації в національне законодавство заборони на зловживання впливом, зловживання впливом не обмежується правовим статусом суб`єкта пасивного підкупу («…прямо або опосередковано будь-якої неправомірної вигоди будь-які особі…») та реальністю можливості здійснення впливу такою особою («…яка заявляє чи підтверджує, що вона може за винагороду зловживати впливом..»).

Відповідно до ст. 18 Конвенції ООН проти корупції кожна держава-учасниця розглядає можливість вжиття таких законодавчих та інших заходів, які можуть бути необхідними для визнання злочинами наступних дій, якщо вони вчинені умисно: a) обіцянка, пропозиція або надання державній посадовій особі чи будь-якій іншій особі, особисто або через посередників, будь-якої неправомірної переваги, щоб ця посадова особа чи така інша особа зловживала своїм справжнім або удаваним впливом з метою одержання від адміністрації чи державного органу Держави-учасниці будь-якої неправомірної переваги для ініціатора таких дій чи будь-якої іншої особи; b) вимагання або прийняття державною посадовою особою чи будь-якою іншою особою, особисто або через посередників, будь-якої неправомірної переваги для самої себе чи для іншої особи, щоб ця особа чи така інша особа зловживала своїм справжнім або удаваним впливом з метою одержання від адміністрації або державного органу Держави-учасниці будь-якої неправомірної переваги.

Англійською мовою, яка так само є однією з офіційних мов ООН, цю статтю викладено наступним чином: «Article 18 - Trading in influence. Each State Party shall consider adopting such ІНФОРМАЦІЯ_62, when committed intentionally: (a) The promise, offering or giving to a public official or any other person, directly or indirectly, ІНФОРМАЦІЯ_63 original instigator of the act or for any other person; (b) ІНФОРМАЦІЯ_64, ІНФОРМАЦІЯ_59, ІНФОРМАЦІЯ_65 the State Party an undue advantage» (веб-доступ ІНФОРМАЦІЯ_66

Тобто, ані в офіційному перекладі, ані в оригіналі правового акта ООН, який став одним з ключовим в аспекті імплементації в національне законодавство заборони на зловживання впливом, зловживання впливом не обмежується правовим статусом суб`єкта пасивного підкупу («…надання державній посадовій особі чи будь-якій іншій особі…») та реальністю можливості здійснення впливу такою особою («..ця посадова чи така інша особа зловживала своїм справжнім або удаваним впливом»).

Вищевикладене вкотре спростовує доводи сторони захисту про те, що суб`єктом пасивного підкупу за ч. 1 ст. 369-2 КК України має бути лише службова особа, а її вплив має бути реальним (неудаваним) та обумовленим службовим становищем, і при цьому підтверджує висновки суду щодо тлумачення положень ч. 1 ст. 369-2 КК України.

Відповідно доводи сторони захисту щодо того, що відповідальність за удаваний вплив є відповідальністю за наміри та думки, є неспроможними, оскільки за такою логікою міжнародні правові акти провідних міжнародних світових та європейських інституцій, діяльність яких покликана лише на посилення демократичних стандартів в сучасному світі, вказують на обов`язки держав всупереч загальноприйнятим принципам кримінального права встановлювати відповідальність за наміри та думки.

Доводи сторони захисту щодо того, що ОСОБА_12 був лише «посередником» в усіх діях спростовуються дослідженими матеріалами справи та показаннями допитаних свідків, у тому числі ОСОБА_13 та ОСОБА_14, які повідомили, що не отримували пропозиції чи обіцянки надання неправомірної вигоди за прийняття рішень в інтересах ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ані від ОСОБА_12, ані від будь-яких інших осіб.

Доводи сторони захисту щодо того, що висновок експерта № СЕ-19-22/49594-ВЗ від 27.01.2023 (Т. 11, а.с. 44-68) вказує на беззаперечну винуватість ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого правопорушення є необґрунтованими та будуються лише на здійсненому стороною захисту тлумаченні висновків експерта. Суд звертає увагу, що експерт у вказаному висновку не робив категоричного висновку про те, що слова «грн», «лям» не були промовлені ОСОБА_8, натомість експертом було зазначено, що вирішити це питання неможливо через відсутність фонематичної розбірливості слів. Тобто, експерт і не підтвердив, і не спростував цих обставини. Позаяк висновок експерта не має беззаперечного та безумовного характеру і оцінюється судом у сукупності з іншими доказами, такі висновки не свідчать про те, що за результатами судового розгляду суд не може встановити обставини, які не могли бути підтверджені експертним шляхом. Крім того, суд звертає увагу на непослідовність сторони захисту, оскільки остання, стверджуючи про недопустимість зазначеного висновку експерта як доказу сторони обвинувачення, одночасно використовує його для доведення невинуватості ОСОБА_8 .

Інші доводи та заперечення сторони захисту є необґрунтованими, недоведеними, не спростовують встановлених фактичних обставин та зроблених судом висновків. Аналогічно до цього надані стороною захисту докази, що були досліджені під час судового розгляду, не дають можливості підтвердити доводи захисту та дійти інших висновків, ніж тих, що були викладені судом раніше.

На підставі зазначеного суд констатує необґрунтованість всіх доводів сторони захисту, які б могли вплинути на висновок щодо наявності в діях ОСОБА_8 ознак правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України.

Доводи представника юридичної особи, щодо якої здійснюється кримінальне провадження, за змістом аналогічні доводам обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_9, у зв`язку з чим суд не вбачає за доцільне повторно викладати раніше зроблені висновки.

Підсумок

Сукупність встановлених обставин, досліджених доказів свідчить про відсутність будь-якої іншої розумної версії, крім тієї, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 369-2 КК України, було вчинено ОСОБА_8 за обставин, зазначених у формулюванні обвинувачення. Будь-якого іншого розумного пояснення встановлених судом обставин, які узгоджуються із обвинувальним актом, крім як вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України, судом не встановлено, а стороною захисту не наведено.

На підставі викладеного, суд «поза розумним сумнівом» вважає доведеним, що ОСОБА_8, діючи від імені та в інтересах ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 369-2 КК України, а саме - висловив пропозицію та обіцянку надання неправомірної вигоди у розмірі 1 568 470 грн. 00 коп. ОСОБА_12, який за таку вигоду погодився вплинути на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави (директором ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та головою ІНФОРМАЦІЯ_6 ), в інтересах ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

Суд доходить до висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_8 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 369-2 КК України. Вину обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України, колегія суддів вважає доведеною.

7. Призначене судом покарання.

Відповідно до положень ст. 65 КК України суд, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку має дотримуватися вимог кримінального закону і зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових кримінальних правопорушень.

При цьому суд, вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, має виходити з того, що ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення передбачає як визначення ступеню тяжкості відповідно до ст. 12 КК України, так і врахування індивідуальних особливостей та обставин вчиненого кримінального правопорушення.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_8, суд враховує вимоги ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, межі санкції ч. 1 ст. 369-2 КК України, ступінь тяжкості вказаного злочину, який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії нетяжкого злочину, підвищену суспільну небезпечність та негативне сприйняття суспільством вказаного злочину внаслідок кваліфікації його законодавцем як корупційного кримінального правопорушення, а також конкретні обставини та факти вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України.

Дані щодо особи обвинуваченого ОСОБА_8 - громадянин України, уродженець м. Брянки Луганської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресо: АДРЕСА_2, за місцем проживання характеризується позитивно, має вищу юридичну освіту, адвокат, засновник адвокатського бюро « ІНФОРМАЦІЯ_67 », директор ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей; до кримінальної відповідальності не притягувався.

Згідно досудової доповіді № 32/12/9399-2023 від 18.10.2023 року (Т. 2, а.с. 192-198) ризик вчинення ОСОБА_8 повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній, ризик небезпеки ОСОБА_8 для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюється як низький. Досудовою доповіддю констатовано можливість виправлення ОСОБА_8 без ізоляції від суспільства.

У відповідності до вимог ст. 66 КК України судом не встановлено обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 .

У відповідності до вимог ст. 67 КК України судом не встановлено обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 .

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи ступінь тяжкості та характер вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого ОСОБА_8, відсутність пом`якшуючих покарання обставин, відсутність обтяжуючих покарання обставин, суд вважає можливим призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_8 в межах санкції ч. 1 ст. 369-2 КК України у виді штрафу.

Суд вважає, що саме за таких обставин в повній мірі буде дотримано положення статті 50 КК України, згідно якої покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом порядку обмеження прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим так і іншими особами.

З огляду на вчинення корупційного кримінального правопорушення, призначене судом покарання, відсутність пом`якшуючих покарання обставин підстав для призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом (ст. 69 КК України), для призначення покарання за наявності обставин, що пом`якшують покарання (ст. 69-1 КК України), для звільнення від відбування покарання з випробовуванням (ст. 75 КК України) судом не встановлено.

8. Застосування заходів кримінально-правового характеру щодо ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

В обвинувальному акті зазначається, що вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України, здійснювалося від імені та в інтересах ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », а вчинення такого правопорушення створило умови для отримання ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » неправомірної вигоди. У зв`язку з цим є підстави для застосування відносно ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » заходів кримінально-правового характеру.

Заходи кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб - це передбачені законом примусові заходи, що застосовуються судом до юридичної особи з метою усунення умов, що сприяють вчиненню суспільно небезпечних діянь.

Вказані заходи характеризуються тим, що: передбачаються виключно положеннями закону про кримінальну відповідальність; перелік таких заходів є вичерпним; застосування заходів відбувається в примусовому порядку від імені держави, однак при цьому не супроводжується державним осудом; підставою для застосування таких заходів є вчинення фізичною особою конкретно визначеного кримінального правопорушення; застосування заходів націлено не на кару чи виправлення особи, яка вчинила від імені та в інтересах юридичної особи суспільно небезпечне діяння, а на усунення умов, що сприяли вчиненню такого діяння.

Найважливішою характерною особливістю заходів кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб є те, що вони не є формою (проявом) кримінальної відповідальності, оскільки положення КК України не передбачали і не передбачають юридичну особу як суб`єкта кримінального правопорушення. Це, зокрема, випливає також з того, що юридична особа зазнає застосування таких заходів внаслідок вчинення «чужого» для неї діяння уповноваженої особи. Вказана особливість зумовлює специфіку правозастосування положень закону про кримінальну відповідальність, якими визначаються вид, підстави, порядок застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб.

Вищевикладені положення дають можливість віднести заходи кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб до інших кримінально-правових наслідків діяння поруч з примусовими заходами медичного, виховного характеру, примусовим лікуванням, спеціальною конфіскацією тощо.

Відповідно до ч. 3 ст. 3, ч. 2 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Тобто, заходи кримінально-правового характеру визначаються положеннями КК України, що діяли на час вчинення суспільно-небезпечного діяння.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 96-3 КК України (у редакції від 19.08.2022, що була чинна на момент вчинення кримінального правопорушення) підставами для застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру є: вчинення її уповноваженою особою від імені та в інтересах юридичної особи будь-якого із кримінальних правопорушень, передбачених у статтях 209 і 306, частинах першій і другій статті 368-3, частинах першій і другій статті 368-4, статтях 369 і 369-2 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1, 2 примітки до ст. 96-3 КК України (у редакції від 19.08.2022) під уповноваженими особами юридичної особи слід розуміти службових осіб юридичної особи, а також інших осіб, які відповідно до закону, установчих документів юридичної особи чи договору мають право діяти від імені юридичної особи.

Кримінальні правопорушення, передбачені статтями 109, 110, 113, 114-2, 146, 147, 152-156-1, частинами другою - четвертою статті 159-1, статтями 160, 209, 255, 260, 262, 301-1-303, 306, 343, 345, 347, 348, 349, частинами першою і другою статті 368-3, частинами першою і другою статті 368-4, статтями 369, 369-2, 376-379, 386, 436, 437, 438, 442, 444, 447 цього Кодексу, визнаються вчиненими в інтересах юридичної особи, якщо вони призвели до отримання нею неправомірної вигоди або створили умови для отримання такої вигоди, або були спрямовані на ухилення від передбаченої законом відповідальності.

В аспекті цього суд звертає увагу, що примітка до статті є її невіддільною частиною, яка визначає обсяг і зміст понять у кримінально-правових нормах, передбачених відповідною статтею, та відповідно унеможливлює їх довільне тлумачення. Лише за відсутності змістовної складової примітки, наприклад, через посилання на нечинний закон тощо, суд має підстави вважати оціночними поняття, викладені у кримінально-правових нормах, і встановлювати їх зміст за правилами тлумачення (схожий за змістом висновок викладено у постанові ККС ВС від 29.03.2021 року у справі № 554/5090/16-к, провадження № 51-1878кмо20).

Приписами п. 2 примітки до ст. 96-3 КК України (у редакції від 19.08.2022) визначення кримінального правопорушення як такого, що вчинено в інтересах юридичної особи, прив`язується до трьох альтернативно визначених умов: 1) якщо вчинення конкретного правопорушення призвело до отримання юридичною особою неправомірної вигоди; 2) якщо вчинення такого правопорушення створило умови отримання такої вигоди; 3) якщо вчинення такого правопорушення було спрямовано на ухилення від передбаченої законом відповідальності. При цьому під неправомірною вигодою так само вважаються будь-які матеріальні та/або нематеріальні блага, отримання яких здійснюється без достатньої законної підстави.

Таким чином, згідно вказаної редакції положень закону про кримінальну відповідальність вчинення уповноваженою особою юридичної особи кримінального правопорушення, передбаченого ст. 369-2 КК України, може мати наслідком застосування до такої юридичної особи кримінально-правових заходів лише якщо виконується хоча б одна з умов, що перелічені вище. Разом з тим, аналіз складів кримінальних правопорушень, передбачених ст. 369-2 КК України, суті та змісту перерахованих у ній суспільно-небезпечних діянь, з урахуванням тих обставин, що редакції законів про кримінальну відповідальність в частині положень ст. 369-2 КК України з 19.08.2022 не зазнавали суттєвих змін у порівнянні з чинною редакцією, дає можливість зробити висновок, що буквальне тлумачення п. 2 примітки до ст. 96-3 КК України (у редакції від 19.08.2022) суттєво ускладнює її застосування до випадків вчинення уповноваженою особою юридичної особи кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України.

Як зазначалося судом раніше, приписами ст. 369-2 КК України передбачено кримінальну відповідальність за активний підкуп (ч. 1 ст. 369-2 КК України) та за пасивний підкуп (ч. 2, 3 ст. 369-2 КК України). Саме по собі вчинення уповноваженою особою юридичної особи кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України, безпосередньо не призводить до отримання останньою неправомірної вигоди чи створення умов її отримання, оскільки за змістом кримінально-правової норми саме уповноважена особа юридичної особи, як суб`єкт активного підкупу, передає суб`єкту пасивного підкупу чи за його вказівкою третій особі неправомірну вигоду за зловживання впливом. При цьому з`ясування чи міг бути здійснений такий вплив, чи був він здійснений взагалі, чи були якісь результати такого впливу (наприклад, але не виключно, ухвалення рішень, вчинення дій, що призвели до отримання юридичною особою неправомірної вигоди або створили умови її отримання) перебувають поза межами об`єктивної сторони вказаного кримінального правопорушення, а отже можуть перебувати поза межами пред`явленого обвинувачення та межами судового розгляду, за які суд не має повноважень виходити. Крім того, результати таких впливів, зокрема, прийняття рішення в інтересах юридичної особи в цілому може мати законне підґрунтя. За таких обставин видається проблемним буквальне застосування положень «створило умови для отримання такої вигоди» до ситуацій, коли мала місце лише пропозиція, обіцянка надання неправомірної вигоди за зловживання впливом, однак самого впливу у кінцевому випадку не було.

У свою чергу, вчинення уповноваженою особою юридичної особи кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 369-2 КК України, може як призводити до отримання юридичною особою неправомірної вигоди, так і створювати умови для її отримання у буквальному сенсі, оскільки у такому випадку уповноважена особа юридичної особи виступає суб`єктом пасивного підкупу, зокрема, діючи від імені та в інтересах юридичної особи отримує неправомірну вигоду та погоджується за її надання здійснити зловживання впливом.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що у п. 2 примітки до статті 96-3 КК України (у редакції від 19.08.2022) визначено, що слід розуміти під вчиненням кримінального правопорушення в інтересах юридичної особи, однак не визначено, що конкретно слід розуміти під «створенням умов для отримання неправомірної вигоди», суд, зважаючи на специфіку вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 369-2 КК України, вважає, що під створенням умов для отримання неправомірної вигоди юридичною особою слід розуміти як конкретні ситуації, за яких у юридичної особи з`явилася конкретна можливість отримання матеріальних/нематеріальних благ без законних на те підстав, так і ситуації, за яких неправомірна вигода пропонувалася, обіцялася або надавалася уповноваженою особою юридичної особи суб`єкту пасивного підкупу або за його вказівкою третій особі за вплив на прийняття рішень в інтересах юридичної особи (для ч. 1 ст. 369-2 КК України).

Викладені висновки суду знайшли своє відображення у нормах Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення механізмів притягнення юридичних осіб до відповідальності за підкуп посадових осіб іноземних держав» № 4111-IX від 04.12.2024 року, який набрав чинності 26.12.2024 року та яким п. 2 примітки до ст. 96-3 КК України викладено у новій редакції «Кримінальні правопорушення, передбачені статтями 109, 110, 113, 114-2, 146, 147, 152-156-1, частинами другою - четвертою статті 159-1, статтями 160, 209, 255, 260, 262, 301-1-303, 306, 343, 345, 347, 348, 349, частинами першою і другою статті 368-3, частинами першою і другою статті 368-4, статтями 369, 369-2, 376-379, 386, 436, 437-439, 442, 442-1, 444, 447 цього Кодексу, визнаються вчиненими в інтересах юридичної особи, якщо вони призвели до отримання нею неправомірної вигоди або створили умови для отримання такої вигоди, або були спрямовані на ухилення від передбаченої законом відповідальності, або якщо неправомірна вигода була запропонована, обіцяна чи надана за вчинення чи невчинення будь-якої дії або за бездіяльність чи вплив на прийняття рішення в інтересах юридичної особи».

Таким чином, на переконання суду, кримінальне правопорушення, передбачене ст. 369-2 КК України, у редакції ст. 96-3 КК України від 19.08.2022 (чинній на момент вчинення суспільно небезпечного діяння) вважається таким, що створило умови для отримання юридичною особою неправомірної вигоди, у тому числі, якщо уповноважена особа юридичної особи пропонувала, обіцяла або надала неправомірну вигоду особі, яка пропонувала чи обіцяла (погодилася) за таку вигоду або за надання такої вигоди третій особі вплинути на прийняття в інтересах юридичної особи рішень особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

При цьому суд враховує, що різноманіття корупційних кримінальних правопорушень, способів їх вчинення та приховування від контролю правоохоронних органів може призводити до того, що передача та отримання неправомірної вигоди може здійснюватися в завуальованій формі - внаслідок штучного створення формальних підстав та з першого погляду законного оформлення, наприклад, у договорі, рішення суб`єкта владних повноважень тощо (на цьому наголошено у п. 8 ППВСУ «Про судову практику у справах про хабарництво» № 5 від 26.04.2002 року). Тому рішення суб`єкта, уповноваженого на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за вплив на прийняття якого в інтересах юридичної особи її уповноважена особа надає неправомірну вигоду суб`єкту пасивного підкупу, може бути як само по собі неправомірною вигодою, так і призводити до її отримання.

У п. 6.4, 6.7 вироку судом встановлено, що з лютого 2022 року ОСОБА_8 є директором ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Тобто, ОСОБА_8 є не тільки службовою особою ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », оскільки в силу своєї посади наділений адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими повноваженнями, але також має право діяти від імені та в інтересах цієї юридичної особи без окремого доручення. Таким чином, судом встановлено, що у розумінні ст. 96-3 КК України (у редакції від 19.08.2022) ОСОБА_8 є уповноваженою особою ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

У п. 6.7 вироку судом також встановлено факт вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України. З встановлених фактичних обставин цього правопорушення вбачається, що передумовою його вчинення були 1) господарсько-правовий спір між ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який було передано на розгляд судів господарської юрисдикції в межах судової справи № 910/1128/20, та 2) бажання, заінтересованість ОСОБА_8, як керівника ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », у вирішенні цього спору на користь ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », а саме найшвидшого отримання від ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » оплати вартості поставлених систем зберігання даних у сумі 38 476 766,60 грн. Так само, кінцева злочинна мета вчинення кримінального правопорушення полягала у забезпеченні інтересів ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » шляхом досягнення відмови ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від апеляційної скарги в межах судової справи № 910/1128/20 та повного виконання умов договору поставки серверів.

У свою чергу, сам процес вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України, супроводжувався поведінкою, висловлюваннями, діями ОСОБА_8 як керівника ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Зокрема, ОСОБА_8 повідомляв ОСОБА_12, що ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » перебуває у скрутному становищі (заборгованість перед продавцем обладнання, арештовані рахунки тощо) і що для відновлення повноцінної участі підприємства у тендерних закупівлях необхідним є отримання від ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » повної оплати по договору поставки серверів; ОСОБА_8, намагаючись створити правове та економічне обґрунтування необхідності відмови ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від апеляційної скарги, зазначав про можливість надання з боку ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » додаткового гарантійного обслуговування, про можливість ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » завершити налаштування вже поставленого обладнання та направлення відповідних спеціалістів до ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 »; ОСОБА_8 підписував та направляв листи ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » до ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 », ІНФОРМАЦІЯ_6 з пропозиціями щодо відмови ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від апеляційної скарги, сплати вартості поставленого обладнання та укладення меморандуму про виконання обов`язків; ОСОБА_8 склав проект відповідного меморандуму між ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 », який передбачав відмову ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від апеляційної скарги, повне виконання умов договору поставки та надання ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » додаткового гарантійного обслуговування вже поставлених серверів; ОСОБА_8 заперечував проти укладення мирової угоди між ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » з огляду на невигідність цього процесуального механізму для ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 »; ОСОБА_8 у розмовах з ОСОБА_12 висловлювався як директор ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », пропонував варіанти позасудового врегулювання спору між ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » з огляду на їх вигідність для ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », підкріплював свої пропозиції та обіцянки «словом директора»; ОСОБА_8, визначаючи механізм передачі неправомірної вигоди, зазначав, що другу частину неправомірної вигоди передасть ОСОБА_12 лише після сплати ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » на рахунок ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » сум на підставі рішення ІНФОРМАЦІЯ_18 від 31.05.2022 року.

Крім того, сам ОСОБА_8 у своїх показаннях підтвердив, що спілкувався з ОСОБА_12 виключно в інтересах ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

Таким чином, під час вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України, ОСОБА_8 діяв від імені та в інтересах ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », намагаючись реалізувати злочинну мету, побудовану довкола наміру отримання від ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » на користь ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » оплати за поставлені сервери та припинення апеляційного провадження.

У кінцевому підсумку, судом встановлено, що вчинення ОСОБА_8, як уповноваженої особи ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України, створило умови для отримання ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » неправомірної вигоди, оскільки неправомірна вигода пропонувалася, обіцялася ОСОБА_8 ОСОБА_12 за вплив останнього на прийняття керівництвом ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та ІНФОРМАЦІЯ_6 рішення в інтересах ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », а саме - фактично безпідставної відмови ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від апеляційної скарги на рішення ІНФОРМАЦІЯ_18 від 31.05.2022 року в межах судової справи № 910/1128/20 з наступним виконанням умов цього судового рішення, зокрема, оплати вартості поставлених серверів за договором поставки № 158/12.19-Т від 18.12.2019 року. В аспекті цього суд також враховує, що постановою ІНФОРМАЦІЯ_9 від 04.12.2023 року у справі № 910/1128/20, яка набрала законної сили 04.12.2023 року (Т. 13, а.с. 211-219), апеляційну скаргу ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » було задоволено у повному обсязі, рішення ІНФОРМАЦІЯ_18 від 31.05.2022 року скасовано як незаконне та необґрунтоване і ухвалено нове, яким зустрічний позов ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » задоволено у повному обсязі, а первісний позов ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » залишено без задоволення.

Тобто, фактично пропозиція та обіцянка ОСОБА_8 надати неправомірну вигоду ОСОБА_12 за його вплив на осіб, уповноважених на виконання функцій держави, з метою прийняття ними рішення в інтересах ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » створило для товариства умови для отримання без законних на те підстав спочатку нематеріальної вигоди (безпідставної, необґрунтованої та такої, що мала бути здійснена завдяки злочинному впливу, відмови ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від апеляційної скарги), що, у свою чергу, створило умови для отримання матеріальної вигоди (безпідставної, необґрунтованої та такої, що мала бути здійснена завдяки неправомірній відмові ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від апеляційної скарги на незаконне та необґрунтоване рішення суду першої інстанції, сплати державним підприємством на користь ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » грошових коштів в сумі 38 476 766,60 грн).

Таким чином, вчинення ОСОБА_8 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України, створило умови, за яких ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » 1) безпідставно мало відмовитися від апеляційної скарги на судове рішення, яке з моменту ухвалення повною мірою не відповідало вимогам законності та обґрунтованості, що підтверджено за результатами апеляційного провадження, та 2) безпідставно здійснити виконання вказаного судового рішення, що призвело б до необґрунтованого отримання ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » грошових коштів у розмірі 38 476 766,60 грн.

Отже, суд вважає встановленим, що ОСОБА_8, як уповноважена особа ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », вчинив від імені та в інтересах цього товариства кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 369-2 КК України, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 96-3 КК України (у редакції від 19.08.2022) є підставою для застосування відносно ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » заходів кримінально-правового характеру.

Доводи представника ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » щодо неповідомлення юридичної особи про початок відносно неї кримінального провадження спростовуються наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 214 КПК України (у редакції від 05.02.2023, коли відбулося повідомлення про початок кримінального провадження відносно ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ») відомості про юридичну особу, щодо якої можуть застосовуватися заходи кримінально-правового характеру, вносяться слідчим або прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань негайно після вручення особі повідомлення про підозру у вчиненні від імені та в інтересах такої юридичної особи будь-якого із злочинів, передбачених статтями 109, 110, 113, 146, 147, 160, 209, 260, 262, 306, частинами першою і другою статті 368-3, частинами першою і другою статті 368-4, статтями 369, 369-2, 436, 437, 438, 442, 444, 447 Кримінального кодексу України, або будь-якого із кримінальних правопорушень, передбачених статтями 151-2-156-1, 301-1-303 Кримінального кодексу України (у разі їх вчинення стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи), або від імені такої юридичної особи будь-якого із злочинів, передбачених статтями 258-258-5 Кримінального кодексу України. Про внесення відомостей слідчий або прокурор не пізніше наступного робочого дня письмово повідомляє юридичну особу. Провадження щодо юридичної особи здійснюється одночасно з відповідним кримінальним провадженням, у якому особі повідомлено про підозру.

Таким чином, слідчий або прокурор не пізніше наступного робочого дня після внесення відомостей до ЄРДР щодо початку кримінального провадження відносно юридичної особи мають письмово повідомити про це останню.

З листа детектива НАБУ ОСОБА_37 № 0435-142/6890 від 02.03.2023 (Т. 4, а.с. 65-68) встановлено, що 02.03.2023, коли ОСОБА_8 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України (Т. 4, а.с. 30-40), НАБУ було направлено ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » листа, в якому повідомлено, що зібрані під час досудового розслідування докази дають підстави вважати, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 369-2 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8, як директор ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », було вчинено від імені та в інтересах цього товариства, що свідчить про наявність передбачених ст. 96-3 КК України підстав для застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи. У зв`язку з цим НАБУ повідомлено ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » про те, що в кримінальному провадженні № 52022000000000243 від 05.09.2022 здійснюється провадження щодо ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». У цьому ж листі ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » було роз`яснено положення ст. 64-1 КПК України щодо правового статусу юридичної особи, щодо якої здійснюється кримінальне провадження, та її представника.

Вказаний лист за допомогою поштового оператора ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_43 » під вихідним № 6890 03.03.2023 було направлено ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою АДРЕСА_8 (Т. 4, а.с. 69-70), яка згідно з відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 03.03.2023 була адресою місцезнаходження товариства (Т. 4, а.с. 74-92). З витягів з реєстру встановлено, що адреса місцезнаходження юридичної особи змінилася на АДРЕСА_9 лише 17.03.2023, тобто після того, як НАБУ було направлено повідомлення про початок кримінального провадження.

З листа ІНФОРМАЦІЯ_44 № 0435-006/7068 від 03.03.2023 до Офісу Генерального прокурора (Т. 4, а.с. 71-72) встановлено, що станом на 03.03.2023 була відсутня технічна можливість фіксації в ЄРДР відомостей про початок кримінального провадження відносно юридичної особи за ч. 1 ст. 369-2 КК України. У зв`язку з цим відомості про початок кримінального провадження щодо ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » були внесені до ЄРДР тільки 20.03.2023 (Т. 4, а.с. 73).

Вищевикладені обставини вказують на те, що орган досудового розслідування належним чином виконав приписи ч. 8 ст. 214 КПК України в частині повідомлення ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » про початок відносно неї кримінального провадження, а самі відомості до ЄРДР були внесені пізніше з огляду на відсутність відповідної технічної можливості.

Крім того, суд звертає увагу, що 02.03.2023 ОСОБА_8, будучи директором ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », був також повідомлений про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України (Т. 4, а.с. 30-40). У тексті повідомлення про підозру зазначається, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 369-2 КК України, було вчинено ОСОБА_8 від імені та в інтересах ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що з огляду на положення КК України та вручення повідомлення про підозру директору цього товариства вже на той момент давало достатні підстави вважати про можливість здійснення кримінального провадження і щодо юридичної особи.

Таким чином, судом не встановлено, а представником ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » не доведено, що юридична особа, щодо якої здійснюється кримінальне провадження, була неналежним чином повідомлена про початок останнього і це якось вплинуло на процесуальне становище та/або процесуальні права цієї юридичної особи. У зв`язку з цим відсутні достатні підстави вважати про неможливість застосування до ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » заходів кримінально-правового характеру.

Відповідно до ч. 1 ст. 96-4 КК України (у редакції від 19.08.2022) заходи кримінально-правового характеру, у випадках, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 96-3 цього Кодексу, можуть бути застосовані судом до підприємства, установи чи організації, крім державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, організацій, створених ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного чи місцевого бюджетів, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, ІНФОРМАЦІЯ_68, а також міжнародних організацій.

До юридичних осіб судом можуть бути застосовані такі заходи кримінально-правового характеру: 1) штраф; 2) конфіскація майна; 3) ліквідація. До юридичних осіб штраф та ліквідація можуть застосовуватися лише як основні заходи кримінально-правового характеру, а конфіскація майна - лише як додатковий (ч. 1, 2 ст. 96-6 КК України у редакції від 19.08.2022).

Згідно ст. 96-10 КК України (у редакції від 19.08.2022) при застосуванні до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру судом враховуються ступінь тяжкості вчиненого її уповноваженою особою кримінального правопорушення, ступінь здійснення кримінально протиправного наміру, розмір завданої шкоди, характер та розмір неправомірної вигоди, яка отримана або могла бути отримана юридичною особою, вжиті юридичною особою заходи для запобігання кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 96-5 КК України юридична особа звільняється від застосування до неї заходів кримінально-правового характеру, якщо з дня вчинення її уповноваженою особою будь-якого кримінального правопорушення, зазначеного у статті 96-3 цього Кодексу, і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: 1) три роки - у разі вчинення кримінального проступку; 2) п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину; 3) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину; 4) п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Таким чином, строк давності застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру у випадку вчинення її уповноваженою особою кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України, яке є нетяжким злочином, становить 5 (п`ять) років.

Враховуючи, що ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » не входить до переліку юридичних осіб, до яких не можуть бути застосовані заходи кримінально-правового характеру (ч. 1 ст. 96-4 КК України), враховуючи ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України, ступінь здійснення кримінально протиправного наміру, відсутність шкоди внаслідок кримінального правопорушення, неможливість застосування інших заходів кримінально-правового характеру, суд вважає за необхідне застосовати відносно ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » захід кримінально-правового характеру у виді штрафу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 96-7 КК України (у редакції від 19.08.2022) штраф - це грошова сума, що сплачується юридичною особою на підставі судового рішення. Суд застосовує штраф виходячи з двократного розміру незаконно одержаної неправомірної вигоди.

У разі коли неправомірну вигоду не було одержано, або її розмір неможливо обчислити, суд, залежно від ступеня тяжкості кримінального правопорушення, вчиненого уповноваженою особою юридичної особи, застосовує штраф у таких розмірах: за кримінальний проступок - від п`яти до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; за нетяжкий злочин - від десяти до двадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; за тяжкий злочин - від двадцяти до сімдесяти п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; за особливо тяжкий злочин - від сімдесяти п`яти до ста тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи 1) встановлені судом фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення, 2) ступінь здійснення кримінально протиправного наміру, 3) що неправомірну вигоду фактично одержано не було, але вчинені ОСОБА_8 протиправні дії створили реальні підстави для отримання юридичною особою неправомірної вигоди в розмірі 38 476 766,60 грн, зважаючи на те, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 369-2 КК України, відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжкого злочину, суд вважає, що штраф ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » слід призначити у розмірі двадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівняє 340 000 грн.

9. Інші процесуальні питання, які суд вирішує при ухваленні вироку.

9.1. Процесуальні витрати.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Судом встановлено, що документально підтверджені витрати на проведення судової експертизи відео-, звукозапису в межах даного кримінального провадження становлять 33 225 грн. 28 коп., з яких: 6040 грн. 96 коп. згідно довідки від 27.01.2023 року № СЕ-19-22/49594-ВЗ (Т. 11, а.с. 43), 10 571 грн. 68 коп. згідно довідки від 26.01.2023 року № СЕ-19-22/49587-ВЗ (Т. 11, а.с. 76), 10 571 грн. 68 коп. згідно довідки від 26.01.2023 року № СЕ-19-22/49591-ВЗ (Т. 11, а.с. 113), 6040 грн. 96 коп. згідно довідки від 27.01.2023 року № СЕ-19-22/49589-ВЗ (Т. 11, а.с. 146).

Про наявність інших процесуальних витрат, що підлягають розподілу відповідно до ст. 118-124 КПК України, учасниками судового провадження не заявлено.

У зв`язку з цим з ОСОБА_8 на користь держави підлягають стягненню процесуальні витрати у розмірі 33 225 грн. 28 коп., пов`язані з проведенням експертизи в межах кримінального провадження.

9.2. Речові докази.

Порядок вирішення правової долі речових доказів визначено приписами ст. 100 КПК України.

Судом встановлено, що постановою детектива НАБУ ОСОБА_15 від 19.10.2022 року (Т. 7, а.с. 126-130) в межах об`єднаного кримінального провадження № 52022000000000243 від 05.09.2022 року за ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 369 КК України речовими доказами було визнано: 1) мобільний телефон Samsung A8, серійний номер НОМЕР_3 ; 2) мобільний телефон IPHONE X IMEI НОМЕР_4 ; 3) мобільний телефон Samsung Galaxy A02 IMEI НОМЕР_5, IMEI2 НОМЕР_6 ; 4) ноутбук ASUS UX 330U, серійний номер FCCID MSQ7265NG; 5) SSD Toshiba 256 GB, серійний номер 53TS10X9TOSY; 6) HDD Toshiba 2 TB, серійний номер 183EDHJGS TZ5; 7) HDD WD 2 TB, серійний номер WCC4M3HXCXCC; 8) HDD Seagate 120 Gb, серійний номер 5JT1FW6H; 9) SSD Seagate 120 Gb, серійний номер 5RE0LZDL; 10) SSD Kingston 240 Gb, серійний номер SBFK71B1; 11) мобільний телефон Huawey P30 PRO; 12) жорсткий диск TOSHIBA 256 GB, серійний номер 43FS101PT0VY; 13) жорсткий диск TOSHIBA 256 GB, серійний номер 53TS10YZT0SY.

Постановою прокурора САП ОСОБА_7 від 20.04.2023 року (Т. 4, а.с. 120-128) з об`єднаного кримінального провадження № 52022000000000243 від 05.09.2022 року в окреме провадження було виділено матеріали досудового розслідування стосовно ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 369-2 КК України. Виділеному провадженню присвоєно номер 52023000000000185, яке і розглядається судом в межах цієї справи.

Цією ж постановою прокурора від 20.04.2023 року визначено перелік матеріалів досудового розслідування, що виділяються в кримінальне провадження № 52023000000000185. Серед речових доказів, що були передані до цього кримінального провадження, прокурором зазначається лише мобільний телефон Samsung A8, серійний номер НОМЕР_3 .

Таким чином, судом встановлено, що в межах даного кримінального провадження наявний лише один вищезазначений речовий доказ.

Відповідно до ст. 96-1, 96-2 КК України, ч. 9 ст. 100 КПК України судом не встановлено підстав для застосування спеціальної конфіскації відносно цього речового доказу.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про необхідність повернення вказаного телефону власнику за належністю.

9.3. Скасування арештів.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Відповідно до ст. 96-1, 96-2 КК України, ч. 9 ст. 100 КПК України судом не встановлено підстав для застосування спеціальної конфіскації в межах даного кримінального провадження.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24.10.2022 року у справі № 991/4797/22 (Т. 7, а.с. 135-137), яка була залишена без змін ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 15.12.2022 року (Т. 7, а.с. 138-140), було накладено арешт на мобільний телефон Samsung A8, серійний номер R58K94C99BP, як на майно, що було вилучено у ОСОБА_8 під час проведення обшуку за його місцем проживання.

Будь-яких інших арештів на майно, що перебуває в межах даного кримінального провадження, не накладалося.

Враховуючи відсутність підстав для застосування спеціальної конфіскації, відсутність конфіскації як покарання у санкції ч. 1 ст. 369-2 КК України, а також з огляду на необхідність повернення власнику майна, визнаного речовим доказом, суд приходить до висновку про необхідність скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді від 24.10.2022 року.

9.4. Відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Цивільний позов в межах кримінального провадження.

Кримінальним правопорушенням шкоди не завдано. Цивільний позов в межах кримінального провадження у встановленому законом порядку не пред`являвся.

9.5. Виплата винагороди викривачу.

Відповідно до ч. 1 ст. 130-1 КПК України за повідомлення про корупційний злочин, активне сприяння його розкриттю, якщо грошовий розмір предмета злочину або завдані державі збитки від такого злочину в п`ять тисяч і більше разів перевищують розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення злочину, викривачу виплачується винагорода у вигляді 10 відсотків від грошового розміру предмета корупційного злочину або від завданого державі збитку після ухвалення обвинувального вироку суду, але не більше трьох тисяч мінімальних заробітних плат, встановлених на час вчинення злочину.

Таким чином, наявність підстав для виплати винагороди викривачу прив`язується до поведінки самого викривача (повідомлення про злочин, активне сприяння його розкриттю) та характеристики предмета злочину або завданих державі збитків від злочину (їх розмір). При цьому розмір предмета злочину або збитків від його вчинення щонайменше в п`ять тисяч разів має перевищувати розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення злочину.

Положеннями ЗУ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на момент вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України, було встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб на рівні 2 600 грн (з 1 липня 2022 року по 1 грудня 2022 року).

Таким чином, для виплати винагороди викривачу за повідомлення та активне сприяння розкриттю корупційного злочину, що був вчинений у період з липня по грудень 2022 року, розмір предмета такого злочину або розмір завданих ним збитків має щонайменше становити 13 000 000 грн.

З обставин даної справи вбачається, що розмір предмета кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України, не перевищує вищезазначеної мінімальної межі. Збитків внаслідок вчинення цього правопорушення не завдано. У зв`язку з цим підстави для виплати винагороди викривачу в межах даного кримінального провадження відсутні.

9.6. Запобіжний захід.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14.03.2023 року у справі № 991/1994/23 (Т. 4, а.с. 54-60) відносно ОСОБА_8 було застосовано запобіжний захід у виді особистого зобов`язання, покладено відповідні процесуальні обов`язки, визначено строк їх дії до 14.05.2023 року.

У подальшому під час досудового розслідування та судового провадження строк дії покладених на обвинуваченого обов`язків не продовжувався.

У судових дебатах прокурором заявлено клопотання про застосування відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання.

Враховуючи ухвалення судом обвинувального вироку, зважаючи на потребу в забезпеченні його виконанні та належному виконанні обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків до моменту набрання законної сили остаточним рішенням по суті пред`явленого обвинувачення, суд вважає за необхідне задовольнити подане прокурором клопотання та застосувати відносно ОСОБА_8 запобіжний захід у виді особистого зобов`язання. У свою чергу, відповідно до ст. 194 КПК України на ОСОБА_8 потрібно покласти наступні обов`язки: 1) прибувати за першим викликом до суду; 2) повідомляти суд, прокурора про зміну місця проживання та роботи; 3) не виїжджати за межі України без дозволу суду; 4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Керуючись ст.ст. 100, 349, 368-370, 373-374, 392 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 68 000 (шістдесят вісім тисяч) гривень.

Застосувати до ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у виді особистого зобов`язання, поклавши на нього наступні обов`язки:

- прибувати за першим викликом до суду;

- повідомляти суд, прокурора про зміну місця проживання та роботи;

- не виїжджати за межі України без дозволу суду;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Запобіжний захід у виді особистого зобов`язання підлягає застосуванню до ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, негайно до набрання вироком законної сили.

Застосувати до ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (адреса місцезнаходження: АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) захід кримінально-правового характеру у виді штрафу у розмірі двадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 000 (триста сорок тисяч) гривень, який стягнути з ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (адреса місцезнаходження: АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) на користь держави.

Стягнути з ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь держави процесуальні витрати, пов`язані з проведенням судових експертиз у загальному розмірі 33 225 (тридцять три тисячі двісті двадцять п`ять) гривень 28 копійок.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24.10.2022 року у справі № 991/4797/22 на мобільний телефон Samsung A8, серійний номер НОМЕР_3, як на майно, що було вилучено у ОСОБА_8 під час проведення обшуку за його місцем проживання - скасувати після набрання вироком законної сили.

Речовий доказ у виді мобільного телефону Samsung A8, серійний номер R58K94C99BP, що був вилучений у ОСОБА_8 під час проведення обшуку за його місцем проживання, - повернути ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, після набрання вироком законної сили.

Вирок суду набирає законної сили після спливу строку на апеляційне оскарження.

Вирок може бути оскаржений протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Вищий антикорупційний суд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченим та прокурору.

На виконання п. 1 ч. 1 ст. 483 КПК України копію вироку направити до Ради адвокатів Київської області.

Головуюча суддя: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3