Документ № 130145806

Справа № 757/870/18-к

Провадження №11-кп/991/40/25

Головуючий колегії суддів ВАКС: ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2025 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого ОСОБА_2,

суддів ОСОБА_3,

ОСОБА_4,

секретар судового засідання ОСОБА_5,

за участю:

обвинуваченого ОСОБА_6,

захисника ОСОБА_7,

прокурорів ОСОБА_8, ОСОБА_9,

представника потерпілого - ОСОБА_10,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 та прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_8 на вирок Вищого антикорупційного суду від 01.10.2024 у кримінальному провадженні № 52017000000000733 від 30.10.2017 за обвинуваченням:

ОСОБА_6, народженого ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Дніпропетровську, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного судового рішення

і встановлені судом першої інстанції обставини

Вироком Вищого антикорупційного суду від 01.10.2024 ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368 та ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України, та призначено йому основне покарання у виді позбавлення волі на строк 10 (десять) років і додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій у державних органах, юридичних особах, заснованих на державній власності, підприємствах і суб`єктах господарювання, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків, на строк 3 (три) роки, з конфіскацією належного йому на праві власності майна та штрафом у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 (сімнадцять тисяч) гривень.

Цим же вироком частково задоволено цивільний позов та стягнуто з ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства « ІНФОРМАЦІЯ_2 » 45 302 164,30 гривень; застосовано спеціальну конфіскацію та конфісковано в дохід держави речові докази; стягнуто із ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати на проведення судових експертиз у загальній сумі 143 954,04 гривень; вирішено питання щодо арештованого майна; застосовано до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили та взято його під варту негайно у залі суду.

Судом визнано доведеним обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, за наступних обставин.

Відповідно до наказу ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_11 від 11.03.2014 року за № 25-п на посаду голови правління Державного підприємства « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 ») був призначений особа «ОСОБА_26» (матеріали досудового розслідування щодо нього були виділені в окреме провадження до направлення обвинувального акта у цьому кримінальному провадженні до суду, а станом на дату ухвалення цього вироку він є засудженим у розумінні ч. 2 ст. 43 КПК України) та у якого нього виник умисел на зловживання службовим становищем та особисте збагачення шляхом одержання від покупців ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » неправомірної вигоди за укладення з останніми контрактів на поставку сільськогосподарської продукції за цінами нижче ринкових.

Надалі, у період 15-16 квітня 2014 року у місті Юрмала (Латвійська Республіка) особа «ОСОБА_26» зустрівся та познайомився з громадянином Угорщини особою «ОСОБА_17» (матеріали досудового розслідування щодо нього були виділені в окреме провадження до направлення обвинувального акта у цьому кримінальному провадженні до суду; зазначена інформація надалі за текстом цього вироку наводитися не буде), який є власником низки підприємств та займається купівлею-продажем сільськогосподарської продукції у різних країнах світу.

Відповідно до наказів голови правління ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від 21.05.2014 року за № 348-к і за № 327-к ОСОБА_6 був призначений на посади заступника директора фінансово-економічного департаменту ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та головного радника голови правління ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » за сумісництвом, відповідно, а у подальшому за наказом ІНФОРМАЦІЯ_5 від 04.11.2014 року за № 188-п - на посаду заступника голови правління ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 ».

Надалі, між особами «ОСОБА_26» і «ОСОБА_17» відбулася низка зустрічей у період 08-10 травня 2014 року у передмісті міста Піза (Італійська Республіка) та 16 липня 2014 року у передмісті міста Київ, на яких також був присутній громадянин російської федерації особа ОСОБА_12 » (матеріали досудового розслідування щодо нього були виділені в окреме провадження до направлення обвинувального акта у цьому кримінальному провадженні до суду; зазначена інформація надалі за текстом цього вироку наводитися не буде), який був представлений особі « ІНФОРМАЦІЯ_6 » особою « ОСОБА_13 » як довірена особа останнього.

Особа «ОСОБА_17» у зазначений вище період, тобто у період з 15 квітня по 16 липня 2014 року, усвідомлюючи службове становище особи «ОСОБА_26», запропонував останньому за неправомірну вигоду продати наявну в ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » сільськогосподарську продукцію (ячмінь, пшениця) підконтрольним йому підприємствам на економічно вигідних для них умовах. Особа «ОСОБА_26», як службова особа державного підприємства, маючи умисел на зловживання службовим становищем в ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » з метою одержання неправомірної вигоди, погодився на пропозицію особи «ОСОБА_17».

За таких обставин, між особами «ОСОБА_26» і «ОСОБА_17» була досягнута домовленість, за якою останній мав надати неправомірну вигоду за укладання і виконання контрактів на поставку сільськогосподарської продукції між ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » і підконтрольними особі «ОСОБА_17» підприємствами, у тому числі « ІНФОРМАЦІЯ_7 » (Республіка Кіпр), за цінами нижчими від ринкових.

З метою надання видимості законності діям з передачі неправомірної вигоди особи «ОСОБА_26» і «ОСОБА_17» домовилися про те, що один із контрактів на поставку сільськогосподарської продукції підконтрольному останньому підприємству « ІНФОРМАЦІЯ_7 » буде виконаний із залученням підконтрольного особі « ІНФОРМАЦІЯ_6 » підприємства-посередника, яке повинно було укласти одночасно два правочини (контракти): один з ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » щодо купівлі сільськогосподарської продукції, а інший - з підконтрольним особі «ОСОБА_17» підприємством « ІНФОРМАЦІЯ_7 » щодо продажу цієї ж продукції на тих же самих, крім ціни, умовах. При цьому, особи «ОСОБА_26» і «ОСОБА_17» усвідомлювали, що підконтрольне особі «ОСОБА_26» підприємство-посередник не буде виконувати жодних дій, пов`язаних із фактичною поставкою сільськогосподарської продукції, крім здійснення фінансових операцій, необхідних для оформлення та отримання грошових коштів як неправомірної вигоди працівниками ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та іншими особами за продаж сільськогосподарської продукції, якою була різниця між загальною вартістю обох контрактів (сумами оплати) і яка повинна була залишитися на закордонних рахунках зазначеного підконтрольного особі « ІНФОРМАЦІЯ_6 » підприємства-посередника. Розмір цієї неправомірної вигоди за домовленістю між особами «ОСОБА_26» та «ОСОБА_17» був визначений як зазначена вище різниця між загальною вартістю двох контрактів (різниця між сумами оплати за контрактами).

Особа «ОСОБА_26» усвідомлював, що самостійно і без участі інших осіб він не зможе вчинити кримінальне правопорушення і виконати домовленості з особою «ОСОБА_17», а тому про досягнуті домовленості з останнім він повідомив ОСОБА_6, з яким був знайомий тривалий час і мав довірчі взаємовідносини, а також запропонував останньому, як службовій особі державного підприємства, за неправомірну вигоду вчинити зловживання службовим становищем у ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », яке полягало в укладанні та виконанні контрактів на поставку сільськогосподарської продукції між ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » і підконтрольними особі «ОСОБА_17» підприємствами, у тому числі « ІНФОРМАЦІЯ_7 », за цінами нижчими від ринкових. Сума (розмір) неправомірної вигоди за домовленістю між особою «ОСОБА_26» та ОСОБА_6 була визначена як зазначена вище різниця між загальною вартістю двох контрактів (різниця між сумами оплати за контрактами), яка мала залишитися на рахунку підконтрольного особі « ІНФОРМАЦІЯ_6 » підприємства-посередника і у подальшому мала бути розподілена між ними.

ОСОБА_6 прийняв пропозицію неправомірної вигоди та надалі запропонував особі « ІНФОРМАЦІЯ_8 » (матеріали досудового розслідування щодо нього були виділені в окреме провадження до направлення обвинувального акта у цьому кримінальному провадженні до суду, а станом на дату ухвалення цього вироку він є засудженим у розумінні ч. 2 ст. 43 КПК України;), який мав намір працевлаштуватися у ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » на посаду начальника інформаційно-аналітичного управління, сприяти йому у вчиненні дій з укладання та виконання контрактів на поставку сільськогосподарської продукції між ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » і підконтрольними особі «ОСОБА_17» підприємствами, у тому числі « ІНФОРМАЦІЯ_7 », за цінами нижчими від ринкових. Особа « ОСОБА_14 » зрозумів пропозицію ОСОБА_6 як умову позитивного вирішення питання працевлаштування у ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 ».

Надалі, особа «ОСОБА_26» надав ОСОБА_6 вказівку підшукати іноземну юридичну особу (нерезидента), яка за грошову винагороду має виступити як посередник і надати допомогу в оформленні фінансових операцій щодо отримання неправомірної вигоди, сума якої має залишитися на її рахунку. При цьому, ОСОБА_6 усвідомлював, що ця іноземна юридична особа (нерезидент) не буде виконувати жодних дій, пов`язаних із фактичною поставкою сільськогосподарської продукції, за винятком фінансових операцій, необхідних для оформлення та отримання грошових коштів як неправомірної вигоди працівниками ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » за продаж сільськогосподарської продукції.

ОСОБА_6, у свою чергу, 24 липня 2014 року у приміщенні ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » доручив особі « ІНФОРМАЦІЯ_8 » підшукати таку іноземну юридичну особу (нерезидента).

25 липня 2014 року особа «ОСОБА_8» запропонував своєму знайомому особі « ІНФОРМАЦІЯ_9 » (матеріали досудового розслідування щодо нього були виділені в окреме провадження до направлення обвинувального акта у цьому кримінальному провадженні до суду, а станом на дату ухвалення цього вироку він є засудженим у розумінні ч. 2 ст. 43 КПК України), який був бенефіціарним власником (контролером) підприємства « ІНФОРМАЦІЯ_10 » (Гонконг) за грошову винагороду залучити його підприємство як посередника у господарських взаємовідносинах між ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та « ІНФОРМАЦІЯ_7 ». За вчинення зазначених вище дій особа ОСОБА_15 » мав отримати грошові кошти у розмірі одного відсотка від різниці між загальною вартістю обох контрактів (суми оплати). Особа « ОСОБА_16 » погодився на запропоновану особою « ІНФОРМАЦІЯ_8 » пропозицію та умови, про що останній повідомив ОСОБА_6, який у свою чергу довів це до відома особи «ОСОБА_26». Про залучення як підприємства-посередника компанії « ІНФОРМАЦІЯ_10 » особа «ОСОБА_26» повідомив особу «ОСОБА_17».

ОСОБА_6, 25 липня 2014 року реалізуючи злочинний умисел, перебуваючи у своєму службовому кабінеті у приміщенні ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » за адресою: АДРЕСА_2, у присутності осіб « ІНФОРМАЦІЯ_8 » і « ІНФОРМАЦІЯ_9 », а також інших осіб, усвідомлюючи, що реальним покупцем товару є підконтрольне особі «ОСОБА_17» підприємство « ІНФОРМАЦІЯ_7 », діючи з метою одержання неправомірної вигоди, надав вказівку начальнику відділу виконання (супроводу) зовнішньоекономічних договорів управління зовнішньоекономічної діяльності департаменту закупівель та зовнішньоекономічної діяльності ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ОСОБА_17, яка не була обізнана про його злочинні наміри, підготувати проект зовнішньоекономічного контракту між ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » і « ІНФОРМАЦІЯ_10 » щодо продажу ячменю для кормових цілей третього класу обсягом 75 000,000+/-10% метричних тон за ціною 209,00 доларів США за метричну тонну загальною вартістю 15 675 000,00 доларів США, ринкова вартість якого за умов поставки FOB (ФРАНКО БОРТ) станом на 25 липня 2014 року становила 215,67 доларів США за метричну тонну. Цей контракт за № EXP250714-1 від 25 липня 2014 року цього ж дня був підписаний у приміщенні ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ОСОБА_18 і від « ІНФОРМАЦІЯ_10 » особою « ІНФОРМАЦІЯ_9 ». 25 липня 2014 року одночасно з цим і у цьому ж самому місці був підписаний другий контракт за № FB-Y250714 від 25 липня 2014 року щодо продажу цього ж ячменю для кормових цілей третього класу обсягом 75 000,000+/-10% метричних тон між компаніями « ІНФОРМАЦІЯ_10 » і « ІНФОРМАЦІЯ_7 », але за іншою ціною 217,85 доларів США за метричну тонну, тобто на 8,85 доларів США дорожче, і загальною вартістю 16 338 750,00 доларів США. Від компанії « ІНФОРМАЦІЯ_7 » цей контракт був підписаний представником за довіреністю особою « ІНФОРМАЦІЯ_11 » (матеріали досудового розслідування щодо нього були виділені в окреме провадження до направлення обвинувального акта у цьому кримінальному провадженні до суду), а від компанії « ІНФОРМАЦІЯ_10 » особою « ІНФОРМАЦІЯ_9 ».

Умовами зазначених контрактів № EXP250714-1 від 25 липня 2014 року і № FB-Y250714 від 25 липня 2014 року (пункти 6.1) було передбачено, що оплата за товар здійснюється протягом 10 та 5 банківських днів відповідно по пред`явленню оригіналів документів згідно пункту 7 в банк покупця.

У період з 26 липня 2014 року по 29 липня 2014 року ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 », на виконання контракту за № EXP250714-1 від 25 липня 2014 року та згідно з документарними інструкціями компанії « ІНФОРМАЦІЯ_10 », які насправді були надані компанією « ІНФОРМАЦІЯ_7 », завантажило на морське судно PEACE ARK 75 400,995 метричних тон ячменю третього класу за заниженою вартістю на загальну суму 6 028 906,65 гривень. Разом з тим, визначені пунктами 7 контрактів № EXP250714-1 від 25 липня 2014 року і № FB-Y250714 від 25 липня 2014 року оригінали документів для здійснення оплати були направлені не на адресу банків «SOMERTON BUSINESS LIMITED» чи « ІНФОРМАЦІЯ_7 », а на адресу банку кінцевого покупця сільськогосподарської продукції, визначеного особою «ОСОБА_17».

Різниця між загальною вартістю двох зазначених вище контрактів, з урахуванням фактичної кількості поставленого товару, а саме ячменю для кормових цілей третього класу обсягом 75 400,995 метричних тон, склала 667 298,81 доларів США, що за офіційним курсом іноземних валют НБУ станом на 25 липня 2014 року становило 7 842 627,45 гривень, повинна була залишитися на рахунках компанії « ІНФОРМАЦІЯ_10 », відкритих у банківських установах за кордоном, як неправомірна вигода ОСОБА_6 та особи «ОСОБА_26», до їх подальших розпоряджень, що є особливо великим розміром.

Таким чином, ОСОБА_6, який діяв з корисливих мотивів, своїми умисними діями, які виразилися у прийнятті пропозиції службовою особою неправомірної вигоди в особливо великому розмірі для себе та третьої особи за вчинення в інтересах того, хто пропонує неправомірну вигоду та в інтересах третьої особи будь-яких дій з використанням свого службового становища, вчинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 368 КК України.

Крім того, ОСОБА_6 зголосився на пропозицію особи «ОСОБА_26» вчинити кримінальні правопорушення, у тому числі й з метою виконання останнім досягнутих злочинних домовленостей з особою «ОСОБА_17», та реалізував свій злочинний умисел, направлений на зловживання службовим становищем як службовою особою ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », і здійснив дії, спрямовані на укладання та виконання контрактів на поставку сільськогосподарської продукції між ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » і підконтрольним особі «ОСОБА_17» підприємством - компанією « ІНФОРМАЦІЯ_7 », а також із компанією « ІНФОРМАЦІЯ_10 », за цінами нижчими від ринкових. При цьому ОСОБА_6, як заступник директора фінансово-економічного департаменту ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та головний радник голови правління ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », діяв як у межах своєї компетенції, так і з виходом за її межі, використовував свій службовий авторитет, авторитет посад, які він обіймав, у тому числі авторитет головного радника голови правління ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » для прямого та опосередкованого впливу на підпорядкованих йому службових осіб та працівників, а також і окремих громадян, у тому числі осіб « ІНФОРМАЦІЯ_8 » і « ІНФОРМАЦІЯ_9 », для чого використовував наявні у нього повноваження з надання вказівок і розпоряджень підпорядкованим йому особам та іншим працівникам ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » та зі здійснення повноважень з контролю за їх виконанням, для чого систематично проводив з ними наради. Крім того, ОСОБА_6 використовував своє службове становище всупереч інтересам служби, оскільки усвідомлював можливість укладання більш прибуткових для ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » контрактів, тобто продажу зернових культур за більш високими цінами.

Так, у період з 25.07.2014 по 02.10.2014 між ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » та компанією « ІНФОРМАЦІЯ_10 » були укладені контракти: № EXP250714-1 і № FB-Y250714 від 25.07.2014 року, № ЕХР05082014-1 від 05.08.2014 року, № ЕХР110814-1 від 11.08.2014 року, № ЕХР15082014-1 і № ЕХР15082014-2 від 15.08.2014 року, № ЕХР100914-1 від 10.09.2014 року, № ЕХР011014-1 від 01.10.2014 року та № ЕХР021014-1 від 02.10.2014 року, які призвели до завдання ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » збитків внаслідок заниження вартості зернової продукції на загальну суму 45 302 164,30 гривень.

Таким чином, ОСОБА_6, який діяв умисно, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для іншої фізичної і юридичної особи, використав службове становище всупереч інтересам служби, чим завдав шкоди державним інтересам та спричинив тяжкі наслідки, вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 364 КК України.

Зміст вимог апеляційної скарги

і узагальнені доводи особи, яка її подала

Посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 в апеляційній скарзі із доповненнями прохав скасувати вирок Вищого антикорупційного суду від 24 квітня 2023 року, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 визнати невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 368 КК України.

На підтримку вимог апеляційної скарги навів наступні доводи.

На час інкримінованих подій ОСОБА_6 був заступником директора фінансово-економічного департаменту ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ОСОБА_19 із обмеженим переліком підконтрольних йому підрозділів та не був наділений повноваженнями директора департаменту, відтак не був службовою особою. Перебуваючи на займаній посаді, ОСОБА_6 займався виключно доведенням економічних показників господарської діяльності з використанням коштів кредиту «Ексіммбанку» Китаю, наданими для забезпечення фінансування закупівель зерна майбутнього врожаю.

Суд не надав належної оцінки показанням свідка ОСОБА_19, який детально повідомив обставини організації роботи економічного Департаменту ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » у 2014 році.

У вироку не наведено посилання на будь-який нормативно-правовий акт чи внутрішній документ ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », який би визначав конкретне коло повноважень ОСОБА_6, до яких би належала організація укладання та виконання господарських договорів.

Судом обґрунтовані висновки про встановлення обвинувачення ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 368 КК на підставі показань свідків сторони обвинувачення ОСОБА_20 та ОСОБА_21, які надали суду неправдиві показання та які значно відрізнялись від тих, що були надані ними під контролем прокурора на стадії досудового розслідування, та які є засудженими по тих самих обставинах, які інкримінуються ОСОБА_6 .

Так, з ОСОБА_20 укладено угоду про визнання винуватості у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 368 КК, за прийняття пропозиції від ОСОБА_22 неправомірної вигоди, яка затверджена вироком ІНФОРМАЦІЯ_13 від 27.04.2023.

Угода про визнання винуватості між прокурором ІНФОРМАЦІЯ_14 ОСОБА_9 та свідком ОСОБА_21 затверджена вироком ІНФОРМАЦІЯ_15 від 25.07.2018, яким ОСОБА_21 визнано винним за ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 27 . 4 ст. 368, ч. 2 ст. 364 КК та призначено покарання без реального позбавлення волі.

Відтак свідки ОСОБА_20 та ОСОБА_21 перебували під повним контролем прокурора ІНФОРМАЦІЯ_14 та надавали суду неправдиві і вигідні стороні обвинувачення показання, які мали бути визнані недопустимими.

Правова конструкція ст. 368 КК не містить об`єктивної сторони як «зголошення», а тому висновок суду, що обвинувачений зголосився на злочинну пропозицію ОСОБА_20 не передбачена кримінальним законом.

ОСОБА_6 не був знайомий із ОСОБА_22, що виключає можливість прийняти від останнього пропозицію неправомірної вигоди за вчинення будь-яких дій в інтересах незнайомої йому фізичної особи.

ОСОБА_22 не мав статусу ані підозрюваного, ані обвинуваченого у кримінальному провадженні за тими обставинами, що інкримінуються ОСОБА_6 . При чому свідок ОСОБА_20 повідомив суду, що він частково повідомляв ОСОБА_6 про домовленості із ОСОБА_22, зокрема про необхідність укладання контрактів з «LIRTAVIS ENTERPRISES LTD», та роль якого полягала в оформленні угоди та проведенні контрактних зобов`язань.

ОСОБА_6 не приймав рішення про працевлаштування ОСОБА_21, а твердження сторони обвинувачення про те, що ОСОБА_21 за умови позитивного вирішення питання про його працевлаштування до ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » погодився на злочинну пропозицію ОСОБА_6, не відповідає дійсності. ОСОБА_21 на ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » працевлаштував ОСОБА_20 .

Судом невірно трактовані показання свідків ОСОБА_21, ОСОБА_23, ОСОБА_19 щодо залученості ОСОБА_6, а висновок про скоєння злочину ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_22, із яким обвинувачений не був знайомий та від якого не міг отримати будь-яку пропозицію на отримання неправомірної вигоди, є хибним.

Таким чином жодних доказів існування об`єктивної сторони вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 368 КК стороною обвинувачення не надано.

Крім того, суд першої інстанції, визнавши необґрунтованим обвинувачення ОСОБА_6 в частині таких кваліфікуючих ознак за ч. 4 ст. 368 КК як прийняття обіцянки службовою особою за попередньою змовою групою осіб, мав визнати ОСОБА_6 невинуватим та виправдати за недоведеністю складу кримінального правопорушення.

ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » як цивільний позивач не надав суду першої інстанції відомостей про наявність збитків підприємству, які утворились внаслідок злочинних дій ОСОБА_6 .

Водночас, висновки судово-економічних експертиз, наданих стороною обвинувачення на підтвердження розміру збитків, проведені із низкою процесуальних порушень експертним органом, який відноситься до системи ІНФОРМАЦІЯ_16, що ставить під обґрунтований сумів зроблені ним висновки. Самі експертизи проведені не на підставі первісних документів фінансово-господарської діяльності, а на підставі Довідки аналізу матеріалів досудового розслідування у кримінального провадження № 22014101110000215, складеної детективом.

В той же час, суд безпідставно не врахував докази сторони захисту, в тому числі комплексні судово-економічні експертизи та висновки експертів, які підтверджують відсутність шкоди ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 ».

Стороною обвинувачення порушено вимоги ст. 290 КПК в частині надання обвинуваченому доступу до речових доказів.

Справу розглянуто несправедливим та упередженим судом, який підлягав відводу, чим ОСОБА_6 позбавлено права на належну правову процедуру та захист.

Суд проігнорував визначений ч. 3 ст. 233 КЗпП процесуальний строк в один рік для звернення ПАТ до суду із позовом про стягнення із ОСОБА_6 матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, який сплинув ще до вручення ОСОБА_6 повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення від 26.01.2017.

Суд не повернув обвинувальний акт, що був скерований із численними порушеннями, не надав оцінку упередженості слідства, що проводилось різними органами досудового розслідування

Судом допущено порушення ст. 414 КПК через невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Прокурор САП ОСОБА_8 в апеляційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, прохає вирок Вищого антикорупційного суду від 01.10.2024 частково скасувати та ухвалити новий вирок, у мотивувальній частині якого:

- при посиланні на ч. 4 ст. 368 КК України, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений ОСОБА_6, зазначити: «прийняття обіцянки службовою особо, за попередньою змовою групою осіб, неправомірної вигоди в особливо великому розмірі для себе та третьої особи за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто обіцяє неправомірну вигоду та в інтересах третьої особи будь-яких дій з використанням службового становища»;

- при формуванні (формулюванні) обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням наслідків кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК, зазначити: «завдання ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » збитків у вигляді неоплати проданої ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » сільгоспгосподарської продукції у розмірі 60 560 477,82 доларів США, що станом на 09.08.2017 згідно офіційного курсу іноземних валют НБУ складає 1 558 375 947.44 грн та збитків ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » на суму 46 302 164,30 грн внаслідок заниження ціни товару за контрактами між ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 », « ІНФОРМАЦІЯ_10 », « ІНФОРМАЦІЯ_7 », а усього на суму 1 603 678 111,74 грн.»;

- в іншій частині вирок залишити без змін.

Не оспорюючи факт доведеності вини ОСОБА_6 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 364 КК України, а також призначене йому покарання, прокурор вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме:

1) кваліфікував дії ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 368 КК за прийняття пропозиції, а не обіцянки службовою особою неправомірної вигоди;

2) виключив кваліфікуючу ознаку, передбачену ст. 368 КК, як «вчинене за попередньою змовою групою осіб»;

3) не погодився із обсягом встановлених стороною обвинувачення тяжких наслідків, а саме матеріальних збитків у вигляді неотримання оплати проданої продукції у розмірі 60 560 477,8 доларів США із посиланням на відсутність у обвинуваченого прямого умислу на завдання збитків, які вказані в обвинувальному акті.

Вважає, що такі висновки суду суперечать викладеному у вироку змісту доказів, які оцінені судом як допустимі, належні та достовірні.

При цьому прокурор не оспорював повноту дослідження доказів судом першої інстанції, а лише ставив під сумнів тлумачення судом норм ККУ та їх застосування при виключенні з обвинувачення окремих кваліфікуючих ознак та зменшення обсягу обвинувачення в частині завданих злочином збитків з посиланням на невірну оцінку форми умислу обвинуваченого.

Позиції учасників судового провадження

В судовому засіданні захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, наполягав на її задоволенні. Заперечував проти доводів апеляційної скарги прокурора, про що зазначив у письмових запереченнях, наданих суду (т. 54 а.п. 7-16). Зазначив, що показання свідків ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_23, на які посилається прокурор, є нічим іншим, ніж маніпулювання фактами. Наведені свідки не надавали у суді показань щодо обізнаності та причетності ОСОБА_6 до прийняття саме обіцянки неправоможної вигоди шляхом укладення контрактів. При чому сторони та суд не ставили свідкам ОСОБА_21 та ОСОБА_23 питання щодо участі ОСОБА_20 у наданні обіцянки або пропозиції ОСОБА_6 . Намагання прокурора використати умови укладених зовнішньоекономічних контрактів з метою доказування події кримінального правопорушення в частині «час, місце і спосіб» надання ОСОБА_24 неправомірної вигоди службовим особам ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » спростовується тим, що ОСОБА_20, який мав домовленості із ОСОБА_22 про отримання неправомірної вигоди, під час допиту в якості свідка у суді повідомив, що будь-яких розмов і домовленостей щодо розподілу неправомірної вигоди з іншими особами не мав.

Обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги свого захисника - адвоката ОСОБА_7, проти апеляційної скарги прокурора заперечував.

Прокурор САП ОСОБА_9 підтримав доводи та вимоги, викладені в апеляційні скарзі прокурора САП ОСОБА_8 . Заперечував проти апеляційної скарги сторони захисту, яку вважав необґрунтованою, а доводи викладені в ній - безпідставними. Надав письмові заперечення на апеляційну скаргу захисника, в яких зазначив, що обізнаність та причетність ОСОБА_6 до прийняття обіцянки неправомірної вигоди шляхом укладання контрактів прямо доводиться, окрім іншого, показаннями свідків ОСОБА_25, ОСОБА_21, ОСОБА_23 (т. 54 а.п. 42).

Представник потерпілого ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ОСОБА_10 під час апеляційного розгляду підтримав доводи апеляційної скарги прокурора, проти вимог апеляційної скарги захисника заперечував.

Мотиви суду

Заслухавши доповідь головуючого, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені в апеляційних скаргах доводи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 13.02.2025 задоволено клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 ; скасовано вирок Вищого антикорупційного суду від 01.10.2024 у кримінальному провадженні № 52017000000000733 від 30.10.2017 в частині визнання обвинуваченого ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України; звільнено обвинуваченого ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності; кримінальне провадження № 52017000000000733 від 30 жовтня 2017 року в частині обвинувачення ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 364 КК закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України у зв`язку із звільненням обвинуваченого від кримінальної відповідальності; цивільний позов АТ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » до ОСОБА_6 залишено без розгляду.

Зазначена ухвала набрала законної сили.

Відтак апеляційний суд переглядає вирок суду першої інстанції в межах апеляційних скарг сторони захисту та сторони обвинувачення в частині обвинувачення, висунутого ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 368 КК України.

Оцінюючи доводи апеляційних скарг щодо формулювання обвинувачення ОСОБА_6, визнаного судом доведеним (в межах пред`явленого обвинувачення за ч.4 ст.368 КК України), колегія суддів виходить із наступного.

Суд першої інстанції визнав необґрунтованим обвинувачення ОСОБА_6 у частині таких кваліфікуючих ознак інкримінованого йому кримінального правопорушення, за яке передбачена кримінальна відповідальність ч. 4 ст. 368 КК України, як прийняття обіцянки службовою особою за попередньою змовою групою осіб, та визнав його винним у прийнятті пропозиції отримання неправомірної вигоди без кваліфікуючої ознаки вчинення такої дії за попередньою змовою групою осіб.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 стверджує про недоведеність будь-якими доказами прийняття ОСОБА_6 обіцянки чи пропозиції неправомірної вигоди, що свідчить про відсутність самої події інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.

Водночас, прокурор САП в апеляційній скарзі вважає таким, що підтверджується належними та допустимими доказами факт прийняття ОСОБА_6 обіцянки неправомірної вигоди в особливо великому розмірі для себе та третьої особи за вчинення в інтересах того, хто обіцяє надати неправомірну вигоду та в інтересах третьої особи будь-яких дій з використанням свого службового становища, яке слід кваліфікувати за ч. 4 ст. 368 КК України.

Розглядаючи наведені доводи апеляційних скарг, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду встановила наступні обставини.

Наказом ІНФОРМАЦІЯ_3 від 11.03.2014 № 25-к Особа «ОСОБА_26» (матеріали досудового розслідування щодо якого були виділені в окреме провадження до направлення обвинувального акта у цьому кримінальному провадженні до суду) призначено на посаду голови правління ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », а наказом голови правління ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » Особа « ІНФОРМАЦІЯ_6 » від 13.03.2014 № 69-к останній приступив до виконання обов`язків голови правління ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (т. 21 а.п. 76-77).

Після чого у Особа « ОСОБА_26 » виник умисел на одержання від контрагентів ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » неправомірної вигоди за укладення з останніми контрактів на поставку сільськогосподарської продукції за цінами нижче ринкових. Для чого у період 15-16 квітня 2014 року у місті Юрмала (Латвійська Республіка) Особа «ОСОБА_26» зустрівся та познайомився з громадянином Угорщини Особа «ОСОБА_17» (матеріали досудового розслідування щодо якого були виділені в окреме провадження до направлення обвинувального акта у цьому кримінальному провадженні до суду), який є власником низки підприємств та займається купівлею-продажем сільськогосподарської продукції у різних країнах світу.

Наказами Особа « ОСОБА_26 » як голови правління ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » № 348-к, № 327-к від 21.05.2014 було призначено ОСОБА_6 на посади заступника директора фінансово-економічного департаменту ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та головного радника голови правління ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » за сумісництвом відповідно (т. 8 а.п. 82-84).

Надалі, між Особа « ОСОБА_26 » та Особа « ОСОБА_13 » відбулась низка зустрічей: 08-10 травня 2014 року у передмісті міста Піза (Італійська Республіка) та 16 липня 2014 року у передмісті міста Київ, на яких голова правління ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » Особа « ІНФОРМАЦІЯ_6 » погодився отримати від Особа « ОСОБА_13 » неправомірну вигоду шляхом укладання і виконання контрактів на поставку сільськогосподарської продукції між ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » і підконтрольним Особа «ОСОБА_17» підприємством « ІНФОРМАЦІЯ_7 » (Республіка Кіпр), за цінами нижчими від ринкових (допит свідка ОСОБА_20 у судовому засіданні 04.08.2023, аудіо та відеозапис судового засідання 14:57 - 15:06 год, т. 35).

Про досягнуті домовленості кримінального характеру з Особа «ОСОБА_17» Особа « ОСОБА_26 » повідомив ОСОБА_6 та запропонував останньому, як службовій особі державного підприємства, посприяти йому отримати неправомірну вигоду шляхом укладання та виконання контрактів на поставку сільськогосподарської продукції між ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » і підконтрольним Особа «ОСОБА_17» підприємством « ІНФОРМАЦІЯ_7 » за цінами нижчими від ринкових. Сума неправомірної вигоди для Особа « ОСОБА_26 » була визначена між Особа « ОСОБА_26 » та Особа «ОСОБА_17» як різниця між загальною вартістю двох контрактів (різниця між сумами оплати за контрактами), яка мала залишитися на рахунку підконтрольного Особа « ІНФОРМАЦІЯ_17 » підприємства.

Після чого ОСОБА_6 як заступник директора фінансово-економічного департаменту ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та як головний радник голови правління ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » запропонував Особа « ОСОБА_14 » (матеріали досудового розслідування щодо якого були виділені в окреме провадження до направлення обвинувального акта у цьому кримінальному провадженні до суду), який мав намір працевлаштуватися у ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » на посаду начальника інформаційно-аналітичного управління, посприяти йому у вчиненні дій з укладання та виконання контрактів на поставку сільськогосподарської продукції між ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » і підконтрольним Особа «ОСОБА_17» підприємством « ІНФОРМАЦІЯ_7 » за цінами нижчими від ринкових.

Надалі ОСОБА_6 на виконання вказівки Особа «ОСОБА_26» 24.07.2014 доручив Особа « ОСОБА_14 » підшукати іноземну юридичну особу (нерезидента),яка за грошову винагороду має виступити як посередник і надати допомогу в оформленні фінансових операцій щодо отримання неправомірної вигоди для Особа « ОСОБА_26 », сума якої має залишитися на її рахунку (допит свідка ОСОБА_20 у судовому засіданні 04.08.2023, аудіо та відеозапис судового засідання 15:14 год, т. 35; допит свідка ОСОБА_21 у судовому засіданні 15.12.2021, аудіо та відеозапис судового засідання 13:19:46 год, т. 30). При цьому, ОСОБА_6 усвідомлював, що ця іноземна юридична особа (нерезидент) не буде виконувати жодних дій, пов`язаних із фактичною поставкою сільськогосподарської продукції, за винятком фінансових операцій, необхідних для оформлення та отримання грошових коштів як неправомірної вигоди Особа « ОСОБА_26 » за продаж сільськогосподарської продукції.

25.07.2014 Особа « ІНФОРМАЦІЯ_8 » на виконання вказівки ОСОБА_6 запропонував своєму знайомому Особа « ОСОБА_16 » (матеріали досудового розслідування щодо нього були виділені в окреме провадження до направлення обвинувального акта у цьому кримінальному провадженні до суду), який був бенефіціарним власником підприємства « ІНФОРМАЦІЯ_10 » (Гонконг), за грошову винагороду залучити його підприємство як посередника у господарських взаємовідносинах між ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та « ІНФОРМАЦІЯ_7 » (допит свідка ОСОБА_23 у судовому засіданні 15.12.2021, аудіо та відеозапис судового засідання 10:16-10:20 год, т. 30; допит свідка ОСОБА_21 у судовому засіданні 15.12.2021, аудіо та відеозапис судового засідання 13:21:55-13:24:33, т. 30).

Після чого 25.07.2014 ОСОБА_6, перебуваючи у своєму службовому кабінеті у приміщенні ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » за адресою: АДРЕСА_2, у присутності Особа « ОСОБА_14 » та Особа « ОСОБА_16 », а також інших осіб, забезпечив та узгодив підписання контракту за № EXP250714-1 від 25 липня 2014 року між ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (за підписом ОСОБА_18 ) та « ІНФОРМАЦІЯ_10 » (за підписом Особа « ОСОБА_16 »)щодо продажу ячменю для кормових цілей третього класу обсягом 75.000,000+/-10% метричних тон за ціною 209,00 доларів США за метричну тонну загальною вартістю 15 675 000,00 доларів США (т. 15 а.п. 230-236).

В цей же день, 25 липня 2014 року, одночасно у кабінеті ОСОБА_6 був підписаний другий контракт за № FB-Y250714 від 25 липня 2014 року щодо продажу цього ж ячменю для кормових цілей третього класу обсягом 75.000,000+/-10% метричних тон між компаніями « ІНФОРМАЦІЯ_10 » (за підписом Особа « ОСОБА_16 ») і « ІНФОРМАЦІЯ_7 » (за підписом ОСОБА_27 ), за іншою ціною 217,85 доларів США за метричну тонну, тобто на 8,85 доларів США дорожче, загальною вартістю 16 338 750,00 доларів США (т. 15 а.п. 215-220).

Різниця між загальною вартістю двох зазначених вище контрактів, з урахуванням фактичної кількості поставленого товару, а саме ячменю для кормових цілей третього класу обсягом 75 400,995 метричних тон, склала 667 298,81 доларів США, що за офіційним курсом іноземних валют НБУ станом на 25 липня 2014 року становить 7 842 627,45 гривень, яка повинна була залишитися на рахунках компанії « ІНФОРМАЦІЯ_10 », відкритих у банківських установах за кордоном, як неправомірна вигода Особа «ОСОБА_26».

Втім, оплата за продану ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » сільськогосподарську продукцію за вищевказаними контрактами з боку покупців не відбулась, неправомірна вигода Особа « ОСОБА_26 » отримана не була. В свою чергу, за переконанням колегії суддів, ОСОБА_6 виконав усі дії, які вважав необхідними для сприяння отримання Особа «ОСОБА_26» неправомірної вигоди до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали ні від волі Особи « ІНФОРМАЦІЯ_6 », ні від волі ОСОБА_6 .

Таким чином суд апеляційної інстанції вважає, що матеріали кримінального провадження доводять факт вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, яке виразилось у пособництві, за попередньою змовою групою осіб, у закінченому замаху на одержання неправомірної вигоди в особливо великому розмірі для себе та третьої особи за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду та в інтересах третьої особи будь-яких дій з використанням свого службового становища, які слід кваліфікувати за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 368 КК України.

Змінюючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення відносно обвинуваченого ОСОБА_6, колегія суддів керувалась наступними мотивами.

За усталеною судовою практикою застосування положень ст. 94 КПК, доказування всіх обставин кримінального провадження ґрунтується не на основі одного чи кількох прямих доказів, а на аналізі саме сукупності всіх доказів, які вказують на характер дій обвинуваченого, спосіб вчинення суспільно небезпечного діяння, обстановку, в якій діяла відповідна особа, тощо, на підставі чого й робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність (згідно з цим стандартом доказування) наявності в діях особи складу злочину.

Особливістю прийняття пропозиції неправомірної вигоди у ст. 368 КК України є те, що вона передбачає виявлення згоди (погодження) службової особи з висловленням їй наміру надати таку вигоду, схвалення нею цих дій, її готовність до безпосереднього одержання зазначеної вигоди. Якщо ж висловлення наміру супроводжується повідомленням про час, місце, спосіб надання неправомірної вигоди і службова особа виявляє згоду (погоджується) із цим наміром, схвалює ці дії, проявляє готовність до безпосереднього одержання такої вигоди, то вже має місце прийняття обіцянки неправомірної вигоди.

Під час судового розгляду судом першої інстанції свідки ОСОБА_20, ОСОБА_21 і ОСОБА_23 повідомили, що вони уклали угоди з прокурором про визнання винуватості, які були затверджені судом, про що ухвалені відповідні вироки, а вони є засудженими за вчинення корупційних кримінальних правопорушень, обставини яких стосувалися цього кримінального провадження і фактичних обставин про які вони допитувалися як свідки (копія витягу із вироку щодо ОСОБА_20 була витребувана на підставі ухвали АП ВАКС про тимчасовий доступ до речей та документів, т. 56 а.п. 2-4).

Наведені обставини не заперечувались прокурором під час апеляційного перегляду.

При цьому, свідок ОСОБА_20 під час його допиту в суді першої інстанції не надав суду викривальних показань про надання ОСОБА_6 пропозиції або обіцянки отримати неправомірну вигоду, та прийняття обвинуваченим ОСОБА_6 такої пропозицію чи обіцянку від ОСОБА_20 .

Так, свідок ОСОБА_20 був допитанй судом першої інстанції в якості свідка в судових засіданнях 04.08.2023, 20.09.2023, 27.09.2023, 18.10.2023, 08.11.3023.

У судовому засіданні 04.08.2023 свідок ОСОБА_20 підтвердив, що «він залучив ОСОБА_6 на роботу в ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (14:48-14:49 год) та ОСОБА_21 (15:15 год), та «поставив ОСОБА_6 задачу знайти компанію-нерезидента» (15:15 год). Свідок також підтвердив, що він «частково повідомив ОСОБА_6 про необхідність роботи з « ІНФОРМАЦІЯ_7 », що «є задача заробити гроші», втім не пам`ятає чи повідомляв ОСОБА_6 про всі нюанси домовленостей із Особа «ОСОБА_17» (15:14 год)». Роль ОСОБА_6 зводилась до оформлення угоди, проведення контрактних зобов`язань. При чому вирішення задачі щодо повернення залишку за контрактами від компанії « ІНФОРМАЦІЯ_7 » була покладена ним на ОСОБА_21 . ОСОБА_6 разом із ОСОБА_21 на технічному рівні організовували роботу за контрактами (15:16 год). Домовленостей про розподіл грошей не було (15:16:20 год). Згодом на питання суду щодо кола осіб та пропорцій розподілу коштів, свідок повідомив, що кошти мали бути розподілені між ним, ОСОБА_28 та ймовірно ОСОБА_29, однак якихось пропорцій такого розподілу не існувало (15:22:47 год).

У судовому засіданні 27.09.2023 під час перехресного допиту свідок ОСОБА_20 підтвердив, що домовленість щодо неправомірної вигоди була досягнута між ним та Особа «ОСОБА_17» на зустрічі 16.07.2014, на яку ОСОБА_6 свідок не брав та після цієї зустрічі «поставив задачу ОСОБА_30 » (09:18), «дав вказівку ОСОБА_30 та Венецькому підшукати фірму» (09:46 год); про домовленості з Особа « ОСОБА_13 » повідомив ОСОБА_6 частково. При цьому свідок підтвердив, що Особа « ОСОБА_13 » надав йому обіцянку надати неправомірну вигоду, визначивши, що «наш заробіток був такий то такий то» (09:47 год). Стверджувальної відповіді про надання ОСОБА_6 пропозиції, обіцянки отримання неправомірної вигоди свідок ОСОБА_20 не надав.

У судовому засіданні 08.11.2023 під час перехресного допиту на питання обвинуваченого свідок ОСОБА_20 підтвердив, що неправомірну вигоду йому мав надати особисто Особа «ОСОБА_17» (09:33 год).

Суд проаналізував надані показання свідка ОСОБА_20 та вважає, що останній залучив ОСОБА_6 для реалізації злочинного умислу, спрямованого на отримання неправомірної вигоди від Особа « ОСОБА_13 ». Будь-яких викривальних показань щодо прийняття пропозиції, обіцянки неправомірної вигоди ОСОБА_6, зокрема, у формі прийняття такої згоди останнім, або ж висловлення погодження обвинуваченим на одержанням зазначеної вигоди від ОСОБА_20, свідок суду не надав.

Допитаний судом першої інстанції свідок ОСОБА_21 у судовому засіданні 15.12.2021 підтвердив суду, що на роботу його приймав ОСОБА_20 (13:05 год). Згодом ОСОБА_6 попросив його терміново знайти компанію-нерезидента, яка б мала бути посередником для угоди між « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та « ІНФОРМАЦІЯ_7 », для чого він через свого знайомого ОСОБА_23 залучив підприємство « ІНФОРМАЦІЯ_10 » (13:19:46 год). Свідку зі слів ОСОБА_6 було відомо, що між контрактами мала бути загальна різниця у сумі, яка мала бути виведена готівкою для подальшого розпорядження, можливо між ОСОБА_20 та ОСОБА_6, але достеменно між ким свідку невідомо (13:19-13:23 год). Пояснив, що 25.07.2014 контракти підписувались в кабінеті ОСОБА_6, оскільки у кабінеті обвинуваченого був великий стіл. Від ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » контракт підписував ОСОБА_31, а ОСОБА_6 його візував (13:29 год). Документацію по контрактам готувала ОСОБА_32 за дорученням ОСОБА_6 (13:13 год), за загрузку товару по цим контрактам відповідала корпорація (ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 ») (13:36 год). Чому не було проведено оплату за контрактом між ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та « ІНФОРМАЦІЯ_10 » йому невідомо (13:47 год). Свідок запевнив, що залучив підприємство « ІНФОРМАЦІЯ_10 » за вказівкою ОСОБА_6 не під тиском або погрозами шантажу, а через існуючу в корпорації субординацію та бажання працевлаштуватись. Водночас, до правоохоронних органів з приводу надання ОСОБА_6 незаконної вказівки знайти іноземну компанію свідок не звертався (допит свідка у судовому засіданні 11.01.2022, 11:07 год).

Про залученість ОСОБА_6 як пособника та його співучасть у незакінченому замаху на отримання ОСОБА_20 неправомірної вигоди свідчать матеріали НСРД, що відображені в протоколі про результати здійснення аудіо-, відеоконтролю особи від 13 березня 2017 року, з яких вбачається, що 09.03.2017 у ІНФОРМАЦІЯ_11 між ОСОБА_21 та ОСОБА_23 відбулась розмова, під час якої зазначені особи обговорювали події та висловлювали один одному свої думки щодо обставин та подій, пов`язаних з укладанням між ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » і компаніями « ІНФОРМАЦІЯ_10 » та « ІНФОРМАЦІЯ_7 » контрактів на постачання зернової продукції, їх виконанням, а також участю певних осіб у цих подіях, зокрема, ОСОБА_20, ОСОБА_6, Особа «ОСОБА_17» та інших. Зокрема, ОСОБА_21 та ОСОБА_23 обговорювали, що ОСОБА_6 вирішував всі фінансові питання корпорації, втім сума неправомірної вигоди мала бути розподілена між ОСОБА_20 та Особа «ОСОБА_17» (т. 14 а.п. 223-231).

Про пособництво ОСОБА_6 в отриманні ОСОБА_20 неправомірної вигоди та обізнаність обвинуваченого у тому, що така неправомірна вигода склдатиметься з так званої «маржі» свідчить наявний на електронній пошті обвинуваченого « ІНФОРМАЦІЯ_18 » електронного лист від абонента « ІНФОРМАЦІЯ_19 » з ідентифікатором « НОМЕР_1 .emlx» та файлом вкладення «ВВ.xlsx», в колонці № 13 якого міститься зазначення про «маржу трейд с Лиртависом» та подальшими коментарями. Час перегляду цього електронного листа ОСОБА_6 09.11.2014 о 17:43:21 (протокол огляду від 04.07.2017 (т. 13 а.п. 4-12). Свідок ОСОБА_21 у судовому засіданні 11.01.2022 підтвердив, що за вказівкою ОСОБА_6 пересилав цю таблицю на електронну пошту останнього та припустив, що це був заробіток від угоди та предмет неправомірної вигоди (10:12:07- 10:16:40 год, т. 31).

Наведені докази переконливо свідчать, що ОСОБА_6 був обізнаний про неправомірність укладених угод, про намір ОСОБА_33 отримати неправомірну вигоду, яка була визначена за домовленістю із ОСОБА_24 як різниця між контрактами, та про свою залученість до отримання ОСОБА_20 неправомірної вигоди, шляхом організації укладання і виконання контрактів на поставку сільськогосподарської продукції між ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » і « ІНФОРМАЦІЯ_10 », за цінами нижчими від ринкових, яку ОСОБА_20 не отримав з причин, що не залежали від його волі.

Захисник обвинуваченого в апеляційній скарзі стверджує, що суд першої інстанції безпідставно прийняв до уваги та поклав в основу обвинувального вироку показання свідків ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_23, із якими прокурор уклав угоду про визнання винуватості у вчиненні злочину, обставини якого є предметом цього судового розгляду. За переконанням захисника, такі свідки є дискредитованими та надавали суду неправдиві показання.

Відповідаючи на наведені доводи, колегія суддів дослідила хід та порядок допитів вказаних свідків в тому числі і під час перехресного допиту за участю сторони захисту та встановила, що допит свідка ОСОБА_21 відбувався протягом 8 судових засідань (з 15.12.2021 по 07.02.2023, аудіо-відео записи судових засідань у т. 30, 32-34), свідка ОСОБА_20 - протягом 6 судових засідань (з 04.08.2023 по 15.11.2023, аудіо-відео записи судових засідань у т. 35, 48), свідка ОСОБА_23 у судовому засіданні 15.12.2021 (аудіо-відео запис судового засідання у т. 30). Допити свідків відбулись із дотриманням вимог, встановлених ст. 352 КПК України, свідки попереджались про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання. Сторона захисту під час допиту не була обмежена у часі проведення допиту та кількості питань, адресованих свідкам. Жодних обставини, які б свідчили про недостовірність наданих показань, судом апеляційної інстанції не встановлено, надані свідками показання узгоджуються між собою та із матеріалами кримінального провадження.

Загальна незгода захисника зі змістом наданих показань свідків сторони обвинувачення, без посилань на конкретні докази, якими такі спростовуються, не сприймаються судом як переконливе твердження. Водночас, за умови порушення судом першої інстанції права сторони захисту на допит свідків та/або викривлення судом першої інстанції показань свідків в оскаржуваному вироку, сторона захисту не була позбавлена права заявити про відповідне порушення із поданням відповідного клопотання в порядку ст. 404 КПК про повторний допит свідків під час апеляційного перегляду. Однак, наведеним правом сторона захисту не скористалась.

А тому колегія суддів відхиляє такі аргументи апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 як необґрунтовані.

Як вже зазначалось, суд першої інстанції вважав недоведеним вчинення обвинуваченим ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України за наявності такої кваліфікуючої ознаки як вчинення за попередньою змовою групою осіб, оскільки судовий розгляд у цьому кримінальному провадженні був проведений лише стосовно ОСОБА_6, будь-які обвинувачені у цьому кримінальному провадженні відсутні; а прокурором не були надані вироки, якими затверджені угоди між ОСОБА_20, ОСОБА_21 та ОСОБА_23 про визнання їх винуватості у вчиненні кримінальних правопорушеннях, обставини яких стосувалися даного кримінального провадження, що, за переконанням суду першої інстанції, унеможливило з`ясувати обставини їх участі у вчиненні кримінальних правопорушень за попередньою змовою з обвинуваченим ОСОБА_6 .

Прокурор, оспорюючи наведені висновки, в апеляційній скарзі звертав увагу, що свідки ОСОБА_20, ОСОБА_21 та ОСОБА_23 прямо зазначали при їх допиті в суді, що вони діяли за попередньою змовою із ОСОБА_6, а укладення угод із цими особами не має преюдиціального значення для кримінального провадження стосовно ОСОБА_6 .

Апеляційний суд перевірив наведені доводи прокурора, які вважає слушними, а висновки суду в цій частині неправильними і належним чином не умотивованими, з огляду на таке.

Співучастю у кримінальному правопорушенні є умисна спільна участь декількох суб`єктів кримінального правопорушення у вчиненні умисного кримінального правопорушення (ст. 26 КК України).

Співучасть у вчиненні злочину передбачає: об`єднання окремих зусиль кожного співучасника у взаємообумовлену спільну діяльність усіх співучасників; те, що вчинюваний співучасниками злочин є єдиний для всіх; спрямування зусиль кожного співучасника на досягнення загального результату злочину; причинний зв`язок між діяннями всіх учасників і загальним злочинним результатом. Спільна участь у вчиненні злочину може проявитися як у дії, так і в бездіяльності. Головною рисою спільної дії (бездіяльності) співучасників є те, що дії (бездіяльність) кожного з них є складовою частиною загальної діяльності з вчинення злочину. Вони діють разом, роблячи свій внесок у вчинення злочину. Дії (бездіяльність) кожного з учасників за конкретних обставин є необхідною умовою для вчинення злочинних дій (бездіяльності) іншим співучасником та настання спільного злочинного результату.

Водночас домовленістю групи осіб про спільне вчинення злочину є узгодження об`єкта злочину, його характеру, місця, часу, способу вчинення та змісту виконуваних функцій, яке може відбутися в будь-якій формі - усній, письмовій, за допомогою конклюдентних дій, що висловлені не у формі усної чи письмової пропозиції, а безпосередньо через поведінку, з якої можна зробити висновок про такий намір (постанова ККС ВС від 14.05.2025 у справі № 462/6260/20 https://reyestr.court.gov.ua/Review/127463901).

З урахуванням конкретних обставин справи, колегія суддів вважає доведеним вчинення ОСОБА_6 злочину із такою кваліфікуючою ознакою як вчинене за попередньою змовою групою осіб. Так, про спільний умисел Особи « ІНФОРМАЦІЯ_6 », обвинуваченого ОСОБА_6 та інших осіб, які обвинувачувались у вчиненні цього ж кримінального правопорушення, обставини вчинення якого ставляться у провину ОСОБА_6, свідчать: обізнаність з планами Особи «ОСОБА_26», виконання його вказівок та доручень, з метою їх реалізації, згода ОСОБА_6 на організацію укладання та підписання контрактів між ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » з « ІНФОРМАЦІЯ_10 » після надання Особою « ІНФОРМАЦІЯ_6 » вказівки на підшукання іноземної компанії-нерезидента, що мало очевидно неправомірний характер; залученість ОСОБА_6 ОСОБА_21 як посередника задля пошуку компанії-нерезидента; подальша залученість по ланцюгу ОСОБА_23, який погодився на використання його компанії « ІНФОРМАЦІЯ_10 » у схемі укладання контрактів за завищеними цінами на умовах оплатності таких послуг; здійснення контролю ОСОБА_6 над усім процесом укладання між ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » з « ІНФОРМАЦІЯ_10 » та між « ІНФОРМАЦІЯ_10 » та « ІНФОРМАЦІЯ_7 » контрактів на постачання зернової продукції, зокрема, шляхом проведення нарад та звітування Особі « ІНФОРМАЦІЯ_6 » щодо їх виконання.

Проведення судового розгляду у цьому кримінальному провадженні лише стосовно ОСОБА_6 обумовлений тим, що постановою прокурора САП ОСОБА_34 від 30.10.2017 матеріали досудового розслідування щодо ОСОБА_6 за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень. передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 364; ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 368 КК України виділені з кримінального провадження № 22014101110000215 в окреме провадження за № 52017000000000733 (т. 7 а.п. 82-83). В свою чергу, предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22014101110000215 були факти вчинення розтрати службовими особами ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » у період з січня по листопад 2014 року грошових коштів у розмірі 16 мільйонів доларів США за попередньою змовою внаслідок проведення із порушенням норм законодавства України операцій з експорту зернових культур за заниженою вартістю на користь підконтрольних їм офшорних підприємств, зокрема, « ІНФОРМАЦІЯ_10 », « ІНФОРМАЦІЯ_7 » (т. 6 а.п. 177-179).

Відповідно до обвинувального акту, прокурор описує обставини інкримінованих ОСОБА_6 дій із посиланням на участь у таких ОСОБА_20, ОСОБА_22, ОСОБА_35, ОСОБА_21, ОСОБА_23 із зазначенням, що матеріали щодо цих осіб виділені в окреме провадження. Як стало відомо під час судового розгляду, із деякими співучасниками кримінального правопорушення, зокрема із ОСОБА_20, ОСОБА_21 та ОСОБА_23, прокурором укладено угоду про визнання винуватості, які затверджені судом та набрали законної сили.

Таким чином, здійснення судового розгляду у цьому кримінальному провадженні лише стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 не виключає вчинення ним кримінально караних дій за попередньою змовою групою осіб, що підтвердили, в тому числі свідки ОСОБА_20 та ОСОБА_21, які були попереджені про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 КК України.

Таким чином, сам факт окремого судового розгляду за звинуваченням різних осіб у вчиненні одного й того ж кримінального правопорушення не є підставою для виключення такої кваліфікуючої ознаки як вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб.

Відтак суд апеляційної інстанції вважає доводи прокурора в цій частині такими, що ґрунтується на вимогах як матеріального так і процесуального законодавства України.

Відповідно до ч. 3 ст.337 КПК, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Виходячи із обставин даного кримінального провадження, та враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне змінити правову кваліфікацію кримінального правопорушення, вчиненого обвинуваченим та кваліфікувати дії ОСОБА_6 за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 368 КК України, а саме як пособництво у закінченому замаху на одержання неправомірної вигоди в особливо великому розмірі за попередньою змовою групою осіб.

При цьому, колегія суддів констатує, що доказів прийняття ОСОБА_6 від ОСОБА_20 чи від будь-якої іншої особи пропозиції чи обіцянки неправомірної вигоди матеріали кримінального провадження не містять.

Суд першої інстанції хоча і перелічив у оскаржуваному вироку перелік доказів, втім не навів, що саме встановлює кожен із цих доказів та чим саме підтверджується обвинувачення ОСОБА_6 в частині прийняття пропозиції неправомірної вигоди в особливо великому розмірі для себе та третьої особи за вчинення в інтересах того, хто пропонує неправомірну вигоду та в інтересах третьої особи будь-яких дій з використанням свого службового становища.

В свою чергу, щодо наявності у обвинуваченого ОСОБА_6 статусу службової особи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

В оскаржуваному вироку суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_6 у період з 21.05.2014 по 16.12.2014 обіймав посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, тобто був службовою особою у розумінні ч. 3 ст. 18 та п. 1 примітки до ст. 364 КК України.

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7, оспорюючи наведені висновки, в апеляційній скарзі стверджує про відсутність у ОСОБА_6 повноважень із організації укладання та виконання господарських договорів, що виключає наявності у нього статусу службової особи.

Колегія суддів перевіривши наведені аргументи, зазначає наступне.

Зміст поняття «службова особа» розкрито у ч .3 ст. 18 КК України та пп. 1 та 2 примітки до ст. 364 КК України.

Так, службовими особами у статтях 364, 368, 368-5, 369 цього Кодексу є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Як вбачається із матеріалів провадження, наказом голови правління ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від 21.05.2014 року за № 348-к і за № 327-к ОСОБА_6 був призначений на посади заступника директора фінансово-економічного департаменту ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та головного радника голови правління ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » за сумісництвом, відповідно (т. 8 а.п. 82-84).

Листом від 02 жовтня 2015 року № 130-1-4419/2-12/5179 ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » повідомило, що посадова інструкція заступника директора фінансово-економічного департаменту затверджена не була (т. 19 а.п. 205-206).

В свою чергу, відповідно до Положення про фінансово-економічного департаменту ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », заступником директора якого на час інкримінованих злочинних дій був ОСОБА_6, основними завданнями такого департаменту є, в тому числі, ведення обліку готівкових і безготівкових коштів, товарно-матеріальних цінностей, запасів, основних засобів та інших необоротних активів, власного капіталу, розрахунків і зобов`язань, інших активів, а також доходів і витрат, включаючи своєчасне відображення в бухгалтерському обліку операцій, пов`язаних із рухом або заміною первинної вартості; оперативне управління та контроль за фінансовою, кредитною та інвестиційною діяльністю Товариства (т. 19 а.п. 207-209).

Як показав допитаний судом першої інстанції свідок ОСОБА_21, ОСОБА_6 щодня у своєму службовому кабінеті проводив наради із керівниками відділів та управлінь ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », на яких співробітники звітували обвинуваченому про стан справ з фінансових питань, закупок та логістики. Хоча свідок ОСОБА_21 за посадою підпорядковувався голові правління ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ОСОБА_20, втім, з огляду на обсяг наказів та розпоряджень, які надав ОСОБА_6 усім присутнім на нарадах, в тому числі і йому, свідок розумів свою посадову підпорядкованість обвинуваченому (судове засідання від 15.12.2021 13:07- 13:09:25 год).

Допитаний в суді першої інстанції свідок ОСОБА_20, який на час подій, які є предметом дослідження у даному кримінальному провадженні, був головою правління ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », також підтвердив, що до кола повноважень ОСОБА_6 як заступника директора фінансово-економічного департаменту ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та головного радника голови правління ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » входило оформлення угод, проведення контрактних зобов`язань, а, надаючи ОСОБА_6 вказівки на організацію та забезпечення укладання угод між ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » з ІНФОРМАЦІЯ_10 », свідок розумів, що ОСОБА_6 наділений саме таким обсягом повноважень (судове засідання 04.08.2023, 15:14:06 год).

Крім того, колегія суддів враховує, що відповідно до Організаційно-штатної структури ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », фінансово-економічний департамент очолює директор та заступник (т. 19 а.п. 256). Посадова інструкція директора фінансово-економічного департаменту ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » з переліком завдань, повноважень, обов`язків та відповідальності тощо затверджена 11.09.2014 головою правління товариства ОСОБА_20 (т. 45 а.п. 64-67). Отже, очевидним є те, що зайняття посади заступника директора фінансово-економічного департаменту передбачає виконання функцій та обов`язків тієї посади, яка заміщується.

За аналізом наведеного, колегія суддів приходить до переконання, що фактичне сприйняття ОСОБА_6 своїх посадових обов`язків як заступника директора фінансово-економічного департаменту ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та головного радника голови правління ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », які наділяли його повноваженнями на щоденне проведення під його головуванням нарад із директорами підпорядкованих департаменту відділів та управлінь, а також сприйняття його вказівок іншими співробітниками ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » як таких, що є обов`язковими до виконання, підтверджують, що обвинувачений ОСОБА_6 у ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » виконував організаційно-розпорядчі функції, які за своїм змістом відповідають поняттю «службова особа», наведеному у примітці до ст. 364 КК України.

Факт відсутності на підприємстві внутрішнього нормативно-правового документу, яким би було регламентовано обсяг повноважень та посадових обов`язків заступника директора фінансово-економічного департаменту ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », не спростовують наведеного висновку, оскільки для визначення судом чи мала особа ті чи інші повноваження на вчинення чи невчинення деяких дій важливим є оцінка обсягу фактичних повноважень, якими така особа була наділена та користувалась при їх реалізації. В свою чергу, умисне ігнорування необхідності розробки та затвердження посадових інструкцій та їх не підписання певними посадовими особами не може створювати умови не віднесення таких осіб до службових суто з формальних підстав.

Відтак наведені доводи апеляційної скарги захисника спростовуються матеріалами кримінального провадження та відхиляються судом апеляційної інстанції.

Крім того, колегія суддів констатує, що наявність чи відсутність у обвинуваченого ОСОБА_6 статусу службової особи не впливає на можливість правової кваліфікації його дій як пособника у одержанні неправомірної вигоди відповідною особою, наявність у якої спеціального статусу сторонами кримінального провадження не заперечується.

Щодо доводів захисника про порушення вимог ст. 290 КПК під час надання стороні захисту матеріалів кримінального провадження для ознайомлення, колегія суддів оцінює такі доводи наступним чином.

Так, в апеляційній скарзі захисник зазначає, що виконання процедури відкриття матеріалів досудового розслідування відбувалось у грудні 2021 року, а реальний доступ до речових доказів сторона захисту отримала лише в 2024 році під час їх дослідження в судовому засіданні Вищого антикорупційного суду, що є грубим порушенням ст. 290 КПК України.

Суд першої інстанції, спростовуючи такі твердження захисника, послався на те, що ухвалою слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_20 від 05.12.2017 (справа № 760/26480/17, провадження № 1-кс/760/17070/17) ОСОБА_6 був встановлений строк для ознайомлення з матеріалами цього кримінального провадження до 31.12.2017 року, а тому він вважається таким, що реалізував своє право на доступ до матеріалів цього кримінального провадження (ч. 10 ст. 290 КПК України).

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції та вважає, що орган досудового розслідування вживав належних та необхідних заходів для ознайомлення сторони захисту із матеріалами кримінального провадження, про що свідчать протоколи про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 08.11.2017 (обвинувачений та його захисники до ознайомлення не приступили) (т. 29 а.п. 139-144), від 15.11.2017 (захисник ОСОБА_36 ознайомився із матеріалами на 24 томах, речовими доказами) (т. 29 а.п. 53-95), від 10.11.2017, 13.11.2017, 23.11.2017, 28.11.2017 під час яких ОСОБА_6 сукупно ознайомився із 138 аркушами першого тому матеріалів досудового розслідування № 52017000000000733 (т. 29 а.п. 162). В решті решт ухвалою слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_20 від 05.12.2017 ОСОБА_6 був встановлений строк для ознайомлення з матеріалами цього кримінального провадження до 31.12.2017 року та 02.01.2018 захисник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_37 підтвердив ознайомлення з матеріалами розслідування, в тому числі речовими доказами (т. 29 а.п. 138).

Наведене переконує колегію суддів, що вимоги ст. 290 КПК органом досудового розслідування були дотримані. В той же час, під час дослідження судом першої інстанції речових доказів сторона захисту не звертала увагу суду на невідповідність змісту інформації, наявної на матеріальних об`єктах тим відомостям, які відображені у протоколах огляду таких речових доказів. Достовірність цих процесуальних документів стороною захисту під сумнів не ставилась.

Відтак обґрунтованих підстав стверджувати про порушення права обвинуваченого та його захисників на ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, що призвело до порушення права на захист та нівелювало принцип змагальності сторін у кримінальному провадженні, у суду апеляційної інстанції немає.

Інших обґрунтованих аргументів, які б переконували колегію суддів у невідповідності висновків суду першої інстанції, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, або ж посилання на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, та на які б суд апеляційної інстанції мав надати відповідь, апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 та прокурора САП ОСОБА_8 не містять.

Вирішуючи питання призначення та відбування покарання, у зв`язку зі зміною правової кваліфікації кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_6 колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

За загальним правилом, обставинами, що пом`якшують покарання, слід вважати такі, що зазначені в ст. 66 КК України, а також інші подібні обставини, наявні в справі.

Відповідно до оскаржуваного вироку та позиції обвинуваченого під час судового розгляду, ОСОБА_6 вину в інкримінованому йому діянні не визнав.

В апеляційній скарзі захисник окремо звертає увагу суду апеляційної інстанції на особу обвинуваченого, який раніше не судимий і не працює, а призначене покарання у вигляді позбавлення волі для нього є несправедливим та неспівмірним із діянням, вчинення якого ОСОБА_6 не визнає. Зазначає, що ОСОБА_6 є особою похилого віку. Станом на момент винесення вироку ОСОБА_6 більше 7 років перебував під кримінальним переслідуванням, із яких 1251 добу знаходився та продовжує знаходитись під вартою у ДУ « ІНФОРМАЦІЯ_21 », має незадовільний стан здоров`я, потребує коштовну хірургічну операцію, відсутність якої призведе до невідворотних наслідків для здоров`я обвинуваченого.

Як було наведено вище, колегія суддів вважає доведеною поза розумним сумнівом винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 368 КК України.

При призначенні покарання за незакінчене кримінальне правопорушення суд, керуючись положеннями статей 65 - 67 КПК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого особою діяння, ступінь здійснення кримінально протиправного наміру та причини, внаслідок яких кримінальне правопорушення не було доведено до кінця.

За вчинення закінченого замаху на кримінальне правопорушення строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу. При призначенні покарання співучасникам кримінального правопорушення суд, керуючись положеннями статей 65-67 цього Кодексу, враховує характер та ступінь участі кожного з них у вчиненні кримінального правопорушення (ч.ч. 1,3, 5 ст. 68 КК України).

Відповідно до пункту 6-3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», положення частин 2 і 3 статті 68 КК та статті 69-1 КК застосовуються лише при призначенні найбільш суворого виду основного покарання, яке передбачено у відповідній санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК. Якщо ж така санкція є альтернативною, то суд має право застосувати вимоги частин 2 і 3 статті 68 КК або статті 69-1 КК стосовно максимального строку (розміру) лише найбільш суворого виду основного покарання з числа тих декількох, які у цій санкції передбачено. Інші ж менш суворі види основних покарань, передбачені в санкції відповідної статті (санкції частини статті) як альтернативні, призначаються судом у межах тих максимальних строків (розмірів), які встановлені для них у цій санкції.

За таких обставин, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_6, суд апеляційної інстанції виходить з положень ст.ст. 50, 65, 68 КК України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_6 злочину, яке є закінченим замахом на вчинення особливо тяжкого корупційного злочину, причини, в наслідок яких кримінальне правопорушення не було доведено до кінця, відношення обвинуваченого до скоєного злочину, відсутність обставин, які б пом`якшували та обтяжували покарання, та приходить до висновку, що йому слід призначити покарання за незакінчене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 368 КК України, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 68 КК України, у вигляді 8 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій у державних органах, юридичних особах, заснованих на державній власності, підприємствах і суб`єктах господарювання, у статутному капіталі яких частка державної перевищує 50 відсотків, на строк 3 (три) роки, з конфіскацією належного йому на праві власності майна.

При зарахуванні в строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_6 терміну його попереднього ув`язнення, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення з 16 липня 2014 року по 24 липня 2014 року (з моменту як ОСОБА_20 повідомив ОСОБА_6 про свої попередні злочинні домовленості з ОСОБА_24 до моменту виконання відведеної ОСОБА_6 ролі у сприянні укладенню 25.07.2014 контрактів між ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та « ІНФОРМАЦІЯ_10 »).

ОСОБА_6 був затриманий порядку ст. 208 КПК 24 січня 2017 року (т. 7 а.п. 193) в період дії ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України №838-VIII від 26.11.2015 «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання», відповідно до якої зарахування судом строку попереднього ув`язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув`язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

21 червня 2017 року набрав чинності Закон України №2046-VIII «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув`язнення», яким знову було змінено ч. 5 ст. 72 КК України та викладено цю норму в редакції, відповідно до якої строк попереднього ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.

З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_6 перебував під вартою з 24 січня 2017 року по 28 травня 2020 року включно (з моменту його затримання в період з 24 січня 2017 року по 26 січня 2017 року включно та після застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у період з 27 січня 2017 року по 28 травня 2020 року включно) (т. 7 а.п. 193-198, т. 8 а.п. 1-51, т. 29 а.п. 154, т. 1 а.п. 132, 173, т. 4 а.п. 42,80,118,130,144,184,225, т. 5 а.п. 31,74,103, т. 6 а.п. 104-107, т. 9 а.п. 36-37, 154-159, т. 10 а.п. 148-153, т. 11 а.п. 8-16, т. 11 а.п. 77-84, 98). Тобто обвинувачений ОСОБА_6 перебував під вартою як в період дії ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону №838-VIII від 26.11.2015, так і в період дії ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону №2046-VIII від 18.05.2017.

Крім того, оскаржуваним вироком 01.10.2024 до обвинуваченого ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання цим вироком законної сили та взято його під варту негайно у залі суду. Станом на дату постановлення даного рішення (станом на 09.09.2025) запобіжний захід відносно обвинуваченого апеляційним судом не змінювався.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

Відповідно до ч. 4 ст. 5 КК України, якщо після вчинення особою діяння, передбаченого цим Кодексом, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

Якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув`язнення після 21 червня 2017 року, тобто після набрання чинності Законом № 2046-VIII, то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону №838-VIII. В такому разі Закон №838-VIII має переживаючу (ультраактивну) дію. Застосування до таких випадків Закону №2046-VIII є неправильним, оскільки зворотна дія Закону №2046-VIII як такого, що «іншим чином погіршує становище особи», відповідно до ч.2 ст.5 КК України не допускається (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.08.2018 у справі № 663/537/17 https://reyestr.court.gov.ua/Review/76207318).

Таким чином, з урахуванням часу вчинення кримінального правопорушення та часу застосовування заходів попереднього ув`язнення щодо ОСОБА_6, колегія судів має зарахувати до строку покарання, призначеного ОСОБА_6, строк його попереднього ув`язнення за правилами ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону №838-VIII від 26.11.2015, а саме з 24.01.2017 (з моменту його затримання) по 28.05.2020, та з 01.10.2024 (з моменту застосування запобіжного заходу вироком ІНФОРМАЦІЯ_13 ) по 09.09.2025 із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Так, обвинувачений ОСОБА_6 перебував в умовах попереднього ув`язнення 1565 днів, що відповідатиме 3130 дням позбавлення волі, у зв`язку з чим, враховуючи розмір основного покарання, призначеного колегією суддів (8 років позбавлення волі), ОСОБА_6 підлягає звільненню з-під варти в залі суду, негайно, у зв`язку із відбуттям призначеного йому покарання.

Вирішуючи інші питання, пов`язані з апеляційним переглядом вироку ІНФОРМАЦІЯ_13 від 01.10.2024, колегія суддів доходить наступних висновків.

В оскаржуваному вироку суд першої інстанції, посилаючись на призначення обвинуваченому додаткового покарання у виді конфіскації майна, яке передбачене як безальтернативне за санкцією ч. 4 ст. 368 КК України, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, залишив в силі, окрім іншого, арешт майна - квартири за адресою АДРЕСА_3 (реєстраційний номер 35414819), накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 30 січня 2017 року у кримінальному провадженні за № 22014101110000215 від 23 грудня 2014 року (справа № 760/20756/16-к, провадження № 1-кс/760/1832/17).

Під час апеляційного перегляду до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання від ОСОБА_38 про скасування арешту з квартири за адресою АДРЕСА_3, яка належить їй на праві особистої приватної власності та не може бути предметом конфіскації у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 .

В обґрунтування наведеного клопотання ОСОБА_39 посилається на те, що зазначена квартира набута нею під час перебування у шлюбі із ОСОБА_6, однак внаслідок приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (т. 56 а.п. 45-47). А тому вказана квартира є її особистою приватною власністю, а відтак підстави для її подальшого арешту - відсутні.

Дослідивши матеріали апеляційного провадження, колегія суддів встановила наступне.

Якщо розгляд апеляційної скарги дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, в інтересах яких апеляційні скарги не надійшли, суд апеляційної інстанції зобов`язаний прийняти таке рішення (ч. 2 ст. 404 КПК).

Постановою ІНФОРМАЦІЯ_22 від 14.12.2021 розірвано шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_40, зареєстрований 24.10.1990 (т. 31 а.п. 22-26).

Відповідно до Свідоцтва про право власності на житло від 10.10.2011 ОСОБА_39 набула право власності на квартиру АДРЕСА_4 на підставі приватизації згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» (т. 56 а.п. 47).

Ухвалою слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_23 від 30.01.2017 у кримінальному провадженні за № 22014101110000215 від 23 грудня 2014 року накладено арешт на квартиру АДРЕСА_4 як на спільне сумісне майно ОСОБА_6, набутого ним у шлюбі з ОСОБА_40, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання (т. 8 а.п. 120-124).

Особистою приватною власністю дружини та чоловіка є житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (п. 4 ч. 1 ст. 57 СК України).

Оскільки квартира АДРЕСА_4 набута ОСОБА_40 під час перебування у шлюбі, але внаслідок її приватизації, в силу п. 4 ч. 1 ст. 57 СК така квартира є особистою приватною власністю колишньої дружини обвинуваченого - ОСОБА_41 . Отже така квартира не може бути предметом конфіскації як виду покарання у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 . А тому арешт, накладений на квартиру АДРЕСА_4 ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 30 січня 2017 року у кримінальному провадженні за № 22014101110000215 від 23 грудня 2014 року з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання ОСОБА_6 - слід скасувати.

Крім того, захисник в апеляційній скарзі стверджує про необґрунтованість застосування до ОСОБА_6 додаткового покарання у вигляді спеціальної конфіскації майна та коштів, в обґрунтування чого цитує норми ст. ст. 96-1, 96-2 КК України.

Колегія суддів відхиляє такі доводи та зазначає, що предметом спеціальної конфіскації у даному кримінальному провадженні судом визначені речові докази: моноблок IMAC A 1225 s/n W8805GDAX89, мобільний телефон іPhone А1688 ІМЕІ НОМЕР_2, моноблок AppleiMac А1419 s/n CO2L675РF854 та ноутбук Macbook Air Mode A1466 EMC 2632, s/n 2M5046F6TS, ноутбук Macbook Air Mode A1466 EMC 2632, s/n 2M5046F6TS, що були вилучені 24.01.2017 під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_6, а також мобільні телефони HTC OP6B100, iPhone A1549 і планшет Lenovo, вилучені 24.01.2017 при обшуку за місцем проживання ОСОБА_21, оскільки таке майно було використано обвинуваченим у якості засобу та знаряддя вчинення кримінального правопорушення.

Із таким висновком погоджується колегія суддів, враховуючи, що вагомих аргументів протилежного захисником наведено не було.

Щодо грошових коштів, що належать ОСОБА_6, як готівкових, так і тих, що знаходяться на банківському рахунку, який обслуговується за допомогою електронного платіжного засобу - банківської картки № НОМЕР_3 в ПАТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_24 », суд першої інстанції залишив таке майно під арештом з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, призначеного ОСОБА_6 . Відтак доводи апеляційної скарги захисника щодо незаконності застосовування до грошових коштів спеціальної конфіскації спростовуються безпосередньо вироком суду.

Висновки суду.

Статтею 370 КК України встановлені вимоги до судового рішення, яке повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Частиною 1 статті 407 КПК України передбачені повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги, пункт 2 якої визначає право на зміну вироку.

Відповідно до ч.1 ст.408 КПК, суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі:

1) пом`якшення призначеного покарання, якщо визнає, що покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого;

2) зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення і застосування статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність про менш тяжке кримінальне правопорушення;

3) зменшення сум, які підлягають стягненню, або збільшення цих сум, якщо таке збільшення не впливає на обсяг обвинувачення і правову кваліфікацію кримінального правопорушення;

4) в інших випадках, якщо зміна вироку не погіршує становища обвинуваченого. зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення і застосування статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність про менш тяжке кримінальне правопорушення.

За наслідком апеляційного перегляду колегія суддів прийшла до переконання про необхідність змінити правову кваліфікацію кримінального правопорушення, вчиненого обвинуваченим та кваліфікувати дії ОСОБА_6 за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 368 КК України, а саме як пособництво у закінченому замаху на одержання неправомірної вигоди в особливо великому розмірі за попередньою змовою групою осіб,із призначенням покарання у вигляді 8 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій у державних органах, юридичних особах, заснованих на державній власності, підприємствах і суб`єктах господарювання, у статутному капіталі яких частка державної перевищує 50 відсотків, на строк 3 (три) роки, з конфіскацією належного йому на праві власності майна. Також суд апеляційної інстанції вважав наявність підстав для скасування арешту із майна, що є особистою приватною власністю ОСОБА_41 .

Відтак, апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 та прокурора ІНФОРМАЦІЯ_14 ОСОБА_8 підлягають частковому задоволенню, а вирок ІНФОРМАЦІЯ_25 - зміні в частини правової кваліфікації дій ОСОБА_6, призначеного покарання та скасування арешту майна, що належить ОСОБА_42 на праві особистої приватної власності.

В іншій частині вирок Вищого антикорупційного суду від 01.10.2024 має бути залишений без змін, а апеляційні скарги - без задоволення як такі, що не ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального законодавства та матеріалах кримінального провадження.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 419 КПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 та прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_8 - задовольнити частково.

Вирок Вищого антикорупційного суду від 01 жовтня 2024 року у кримінальному провадженні № 52017000000000733 від 30.10.2017 за обвинуваченням ОСОБА_6 - змінити.

Правову кваліфікацію дій ОСОБА_6 з ч. 4 ст. 368 КК України змінити на ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 368 КК України та призначити йому покарання у вигляді 8 (восьми) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій у державних органах, юридичних особах, заснованих на державній власності, підприємствах і суб`єктах господарювання, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків, на строк 3 (три) роки, з конфіскацією належного йому на праві власності майна.

При обчисленні строку відбування покарання ОСОБА_6 зарахувати строк його попереднього ув`язнення за правилами ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону №838-VIII від 26.11.2015, а саме з 24.01.2017 по 28.05.2020 та з 01.10.2024 по 09.09.2025 із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Звільнити ОСОБА_6 з-під варти в залі суду, негайно, у зв`язку із відбуттям призначеного покарання.

Арешт майна - квартири за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер 35414819), що належить ОСОБА_43, накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 30.01.2017 у справі № 760/20756/16, - скасувати.

В іншій частині вирок Вищого антикорупційного суду від 01 жовтня 2024 року залишити без змін, апеляційні скарги - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.

Головуючий: ОСОБА_2

Судді: ОСОБА_3

ОСОБА_4