Документ № 130108143

справа № 991/7883/25

провадження №11-сс/991/563/25

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2025 року м.Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1,

суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4,

захисника підозрюваної ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6,

прокурора ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві апеляційну скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14 серпня 2025 року про арешт майна у кримінальному провадженні №52023000000000024 від 18 січня 2023 року,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.

01серпня 2025року детективНаціонального антикорупційного бюро України (далі НАБУ) звернувся за погодженням із прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі САП) до слідчого судді Вищого антикорупційного суду з клопотанням про арешт майна, що належить підозрюваній ОСОБА_5, а саме грошових коштів в сумі 4732500 євро.

Ухвалою слідчогосудді Вищогоантикорупційного судувід 14серпня 2025року вказанеклопотання задоволено,накладено арешт шляхом тимчасового позбавлення права відчуження, розпорядження та користування на майно, що належить ОСОБА_5, вилучене 07 серпня 2024 року за результатами проведення обшуку автомобіля SSANG YONG REXTON, д.н.з. НОМЕР_1, а саме на грошові кошти в сумі 4732500 євро. Накладення арешту мотивовано необхідністю забезпечення конфіскації майна як виду покарання та забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погоджуючисьз вказаноюухвалою слідчогосудді,вважаючи їїнеобґрунтованою татакою,що винесеназ порушеннямвимог кримінальногопроцесуального законодавства,захисник підозрюваної ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 звернувся запеляційною скаргою,за вимогамиякої просивскасувати ухвалуслідчого суддіВищого антикорупційногосуду від14серпня 2025року проарешт майна, а саме грошових коштів в сумі 4732500 євро, які були вилучені 07 серпня 2024 року під час обшуку автомобіля SSANG YONG REXTON, д.н.з. НОМЕР_2 та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про арешт зазначеного майна.

В обґрунтування апеляційної скарги захисник наводив наступні доводи.

Вказане майно (грошові кошти) є речовим доказом та має статус тимчасово вилученого майна, на яке накладено арешт у іншому кримінальному провадженні №72023110400000026 (виділено в №72025110400000001), що унеможливлює його конфіскацію як вид покарання, суперечить вимогам п.3 ч.3 ст.132 КПК, оскільки захід забезпечення застосовується, якщо детектив доведе, що може бути виконане завдання, для виконання якого він звертається із клопотанням.

Відсутні підстави для накладення арешту на тимчасове вилучене майно, що вилучене під час обшуку з метою конфіскації як виду покарання.

Матеріали клопотання не містять доказів належності вказаного майна ОСОБА_5, що є обов`язковою підставою для накладення арешту з метою забезпечення конфіскації як виду покарання та цивільного позову. Оскільки сторона обвинувачення не довела в порядку визначеному КПК факт належності вказаних грошових коштів саме ОСОБА_5, тому відсутні підстави для їх арешту.

Позиції учасників провадження.

Захисник підозрюваної ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні подану апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити у повному обсязі з зазначених у ній підстав.

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Підозрювана ОСОБА_5, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце апеляційного розгляду, у судове засідання не з`явилась, про поважні причини свого неприбуття суд не повідомила. З огляду на те, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30 липня 2025 року (справа №991/3916/25) надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні №52023000000000024 від 18 серпня 2023 року щодо ОСОБА_5, колегія суддів на підставі ч.3 ст.323, ч.4 ст.405 КПК вважала за можливе провести розгляд апеляційної скарги за її відсутності.

Мотиви та висновки суду.

Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності. Згідно з вимогами ст.16 КПК позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення ухваленого в порядку, передбаченому КПК.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

За положеннями ст.170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно з вимогами ст.94, 132, 173 КПК повинен врахувати, зокрема, правову підставу для арешту майна, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, за вчинення якого, у разі визнання особи винуватою, суд може призначити покарання у виді конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.3, 4 ч.2 ст.170 цього Кодексу), розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.4 ч.2 ст.170 цього Кодексу), розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

При перегляді оскаржуваної ухвали колегія суддів, заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши надані матеріали, в межах доводів апеляційної скарги, дійшла наступних висновків.

Відносно зазначених в апеляційній скарзі доводів про відсутність підстав для накладення арешту слід зазначити, що підставами для задоволення клопотання про арешт майна слідчим суддею в оскаржуваному рішенні визначено необхідність забезпечення конфіскації майна як виду покарання та забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, що відповідає змісту положень п.3, 4 ч.2 ст.170 КПК, які передбачають мету застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч.5 ст.170 КПК у випадку, передбаченому п.3 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

У випадку, передбаченому п.4 ч.2 ст.170 КПК, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження (ч.6 ст.170 КПК).

Як встановлено слідчим суддею та вбачається з матеріалів провадження детективами Національного антикорупційного бюро України (далі НАБУ) здійснюється досудове розслідування, а прокурорами САП процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №52023000000000024 від 18 січня 2023 року щодо обставини здійснення закупівель Міністерством оборони України (надалі Міноборони, МОУ) послуг з організації харчування для військовослужбовців у період 2022-2023 років без застосування процедур закупівель та спрощених закупівель, визначених Законами України «Про публічні закупівлі» та «Про оборонні закупівлі», за завищеними цінами.

02 квітня 2025 року ОСОБА_5 в рамках цього кримінального провадження повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27 ч.5 ст.191, ч.5 ст.27 ч.2 ст.15 ч.5 ст.191, ч.3 ст.209 КК. У зв`язку із невстановленням місця перебування ОСОБА_5 (що позбавило орган досудового розслідування можливості вручити їй письмове повідомлення про підозру від 02 квітня 2025 року у день його складення) зазначене повідомлення відповідно до вимог ч.1 ст.278 та ст.111, 135 КПК направлено у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Повідомлення про підозру містить, зокрема, зміст підозри, правову кваліфікацію та стислий виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5, у ньому логічно та послідовно викладені фактичні обставини можливого вчинення кримінальних правопорушень.

Як стверджує сторона обвинувачення в повідомленні про підозру ОСОБА_5 службові особи Міноборони за попередньою змовою зі службовими особами комерційних організацій, які надавали послуги з забезпечення харчування військовослужбовців ЗСУ, штучно завищували вартість наданих послуг, внаслідок чого вчинили розтрату коштів державного бюджету на суму 733682765грн. та закінчений замах на розтрату 788400000грн. коштів державного бюджету, виділених для закупівлі у 2022-2023 роках послуг з організації харчування військовослужбовців ЗСУ згідно договорів, які були укладені між Міноборони з ТОВ «Ок Ленд Фуд» та ТОВ «Актив Компані».

Окрім того, співучасниками у період часу з 08 вересня 2022 року по 30 березня 2023 року вчинені дії, направлені на використання і розпорядження коштами, щодо яких фактичні обставини свідчать про їх одержання злочинним шляхом, а саме коштів у сумі 536565982грн., здобутих в результаті завищення вартості послуг згідно договору №286/2/22/52 з ТОВ «Ок Ленд Фуд» та коштів у сумі 197116001 грн., здобутих в результаті завищення вартості послуг згідно договору №286/2/22/72 з ТОВ «Актив Компані», на загальну суму 733681983грн., а саме здійснені фінансові операції та правочини з такими коштами, вчинені особами, які знали, що таке майно прямо чи опосередковано, повністю чи частково одержано злочинним шляхом.

Таким чином, орган досудового розслідування підозрює ОСОБА_5 у пособництві у розтраті чужого майна, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, повторно, в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах; пособництві у закінченому замаху на розтрату чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, повторно, в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах; використанні і розпорядженні майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі здійснення фінансової операції, вчинення правочину з таким майном, вчиненні особою, яка знала, що таке майно одержано злочинним шляхом, за попередньою змовою групою осіб, повторно, в особливо великому розмірі.

Особою, яка подала апеляційну скаргу не ставилось під сумнів обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, як і розміру шкоди, завданої внаслідок можливого їх вчинення.

Враховуючи встановлені вищенаведені обставини, а саме наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, за вчинення якого, у разі визнання особи винуватою, суд може призначити покарання у виді конфіскації майна (ч.5 ст.191, ч.3 ст.209 КК), розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (понад 733 млн. грн.), колегія суддів констатує наявність правової підстави для накладення арешту на майно, за умови, що таке майно належить підозрюваній ОСОБА_5 .

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги про недоведеність факту належності вказаних грошових коштів підозрюваній ОСОБА_5, колегією суддів встановлено наступне.

Детективами Територіального управління БЕБ у Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №72025110400000001 від 17 січня 2025 року за ч.2 ст.205-1, ч.3 ст.209 КК, яке було виділено з кримінального провадження №72023110400000026 від 08 грудня 2013 року за ч.2 ст.205-1, ч.3 ст.209 КК.

07 серпня 2024 року детективами ТУ БЕБ у Київській області у межах кримінального провадження №72023110400000026 проведено обшук автомобіля SSANG YONG REXTON, д.н.з. НОМЕР_1, належного експедитору ТОВ «Міт Пром» ОСОБА_8 . Під час обшуку вказаного автомобіля детективами БЕБ вилучені грошові кошти у сумі 4732500 євро.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали, мотивуючи належність вказаних грошових коштів підозрюваній ОСОБА_5, слідчий суддя зауважив на тому, що ані власник транспортного засобу SSANG YONG REXTON, д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_8, ні інша особа ОСОБА_9, які перебували у зазначеному транспортному засобі 07 серпня 2024 року, на момент проведення обшуку не повідомили про своє право власності на вказане майно, не надали жодних пояснень щодо походження вказаних грошових коштів, тощо. При цьому надані слідчому судді відомості про доходи вказаних осіб, підтверджують факт неможливості набуття ними грошових коштів у такому розмірі.

На час розгляду слідчим суддею клопотання про арешт грошових коштів, ні до слідчих, прокурорів, які входять до відповідних груп слідчих, прокурорів у кримінальному провадженні №52023000000000024, ні безпосередньо до слідчого судді не зверталась жодна особа, яка б заявила про своє право власності на вказані грошові кошти та надала докази, які б підтвердили належність вказаних грошових коштів особі та законність походження вказаного майна.

Під час апеляційного розгляду на запитання суду захисником підозрюваної ОСОБА_6 вказано, що вилучені грошові кошти не належать ОСОБА_5, щодо належності цих коштів іншій особі/ам йому достеменно невідомо.

Разом з цим, відомостями з протоколу за результатами проведених негласних слідчих (розшукових) дій щодо ОСОБА_9 від 24 вересня 2024 року встановлено, що остання в період 2022-2024 років під керівництвом ОСОБА_5 фактично неофіційно забезпечувала бухгалтерських супровід фінансово-господарської діяльності суб`єктів господарювання, які входили до групи компаній ОСОБА_5, у т.ч. ТОВ «Міт Пром». Поряд з цим, у період липня-серпня 2024 ОСОБА_9 залучена до питань збору та зберігання грошових коштів ОСОБА_5 .

Той факт, що ОСОБА_5 доручила зберігання належних їй грошових коштів іншим особам підтверджується отриманою в ході розслідування інформацією, а саме протоколами обшуків за місцем мешкання ОСОБА_9 та ОСОБА_10, проведених 06 серпня 2024 року детективами БЕБ у межах кримінального провадження №72023110400000026. Зокрема, відомості про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій щодо ОСОБА_9 від 24 вересня 2024 року свідчать про те, що після проведення зазначених обшуків частину коштів ОСОБА_10 змогла приховати у бочці і вони відшукані та вилучені не були. Крім того, обставини проведених обшуків спонукали наближених до ОСОБА_5 осіб терміново переховати готівкові кошти, зокрема ті, які зберігались у сховищах для індивідуальних сейфів відділення №10026/0888 філії ГУ м.Києву та Київської області АТ «Ощадбанк». Для цього, 07 серпня 2024 року в період з 09 год. 24 хв. по 09 год. 37 хв. ОСОБА_10 відвідала сховища для індивідуальних сейфів вищевказаного банківського відділення у супроводі ОСОБА_11 (рідного брата ОСОБА_5 ) та ОСОБА_9 (помічника ОСОБА_5 ).

Також, в телефонних розмовах зафіксовані плани подальшого пересування ОСОБА_9 до м.Києва, вірогідно для відвідування банківських сховищ в інших банківських установах з огляду на те, що близько 13 години того ж дня в м.Києві було розпочато обшук автомобіля SSANG YONG REXTON, д.н.з. НОМЕР_1, у салоні якого перебувала ОСОБА_9 і як зазначалось вище було виявлено понад 4,7 млн. євро.

Отже, враховуючи вищевказані обставини, а саме розтрату Міноборони коштів на суму 733 млн. грн. на користь групи компаній, підконтрольних ОСОБА_5 ; обґрунтовану підозру ОСОБА_5 в пособництві такій розтраті, а також у легалізації відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом; надання ОСОБА_5 доручення зберігати грошові кошти у довірених осіб; залучення ОСОБА_9 як ймовірно тіньового бухгалтера групи компаній підконтрольних ОСОБА_5 та її помічником; відсутність у ОСОБА_9 джерел доходів, які б дозволяли їй накопичувати грошові кошти у сумі 4,7 млн. євро, у своїй сукупності вказують на наявність підстав колегії суддів вважати, що виявлені в ході обшуку автомобіля SSANG YONG REXTON, д.н.з. НОМЕР_1 грошові кошти у сумі 4732500 євро можуть належати ОСОБА_5, про що обґрунтовано зазначив слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі.

За таких обставин зазначені доводи захисника щодо можливої приналежності вказаних грошових коштів іншим фізичним або юридичним особам є передчасними та не спростовують висновку слідчого судді про належність грошових коштів, на які накладено арешт, ОСОБА_5 .

Враховуючи встановленівищенаведені обставини,колегія суддівконстатує наявністьправової підставидля накладенняарешту намайно,що належитьпідозрюваній ОСОБА_5,з метоюзабезпечення конфіскації майнаяк видупокарання та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) (п.3. 4 ч.2 ст.170 КПК).

Також,колегія суддіввідхиляє доводизахисника щодонеможливості накладенняарешту навказані грошовікошти узв`язку зтим,що укримінальному провадженні№72023110400000026від 08грудня 2023року ввідповідно доухвали слідчогосудді Солом`янського районного суду м.Києва від 14 серпня 2025 року у справі №760/18422/24 на вказані грошові кошти вже накладено арешт з метою збереження речових доказів.

Так,як вжезазначалось, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна (ч.10 ст.170 КПК).

При цьому, арешт може бути накладений на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу (ч.7 ст.170 КПК).

Таким чином, враховуючи дотримання слідчим суддею вимог КПК щодо встановлення наявності підстав та обґрунтованості мети, з якою у цьому кримінальному провадженні оскаржуваною ухвалою накладено арешт, колегія суддів не вбачає перешкод та тим більше прямих законодавчих заборон для накладення арешту на вказані грошові кошти.

Так само не заслуговують на увагу посилання захисника на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 10 березня 2020 року у справі №991/1500/20 як підставу для відмови у задоволенні клопотання про арешт майна з огляду на те, що у згаданій ухвалі колегія суддів дійшла висновку про неможливість проведення обшуку та вилучення майна з метою відшукання, вилучення та подальшого його арешту з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання. В той же час, у цьому кримінальному провадженні майно, на яке накладено арешт, не вилучалось під час проведення обшуку з такою метою, а тому обставини виявлення майна та підстави для його арешту не є релевантними обставинам, зазначеним в ухвалі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, на яку посилався захисник.

Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно, діяв у спосіб та в межах діючого законодавства, відповідно до ст.132, 170, 173 КПК дотримався принципів розумності та співрозмірності обмеження права власності осіб завданням кримінального провадження та врахував наслідки від вжиття такого тимчасового заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб. Доказів негативних наслідків обраного заходу забезпечення для особи, в інтересах якої подана апеляційна скарга, не надано та під час її розгляду не встановлено.

В апеляційній скарзі містяться також інші аргументи, які не потребують детального аналізу колегії суддів та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, ст.6 §1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод зобов`язує суди надавати підстави для винесення рішень, однак не передбачає детальної відповіді на кожний аргумент, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені. При цьому міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони. Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Таким чином, під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчим суддею повністю дотримано вимоги кримінального процесуального закону, порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними в апеляційній скарзі та висловленими під час апеляційного розгляду, колегією суддів не встановлено, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, а вимоги апеляційної скарги без задоволення.

Керуючись ст.392, 404, 422, 532 КПК, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14 серпня 2025 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

_______________ _______________ ______________

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3