- Головуюча суддя (ККС ВС): Яковлєва С.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 991/5499/22
провадження № 51 - 2057 ск 23
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду
Верховного Суду у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянула касаційну скаргу адвоката ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_5, на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 13 жовтня 2025 року про відмову у відкритті апеляційного провадження,
встановила:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07 грудня 2022 року задоволено клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України, погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора, про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 та обрано щодо нього запобіжний захід у виді тримання під вартою із зазначенням, що після затримання й не пізніше ніж через 48 годин з часу доставки до місця кримінального провадження розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід.
Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 18 травня 2023 року вищезазначену ухвалу слідчого судді залишено без зміни.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30 вересня 2025 року відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_4, поданої в інтересах ОСОБА_5 про перегляд ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07 грудня 2022 рокуза нововиявленими обставинами.
Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 13 жовтня 2025 року відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30 вересня 2025 року.
У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_4 порушує питання про перевірку ухвали апеляційного суду в касаційному порядку.
Перевіривши доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити на таких підставах.
Відповідно до ч. 2 ст. 464 КПК, не пізніше наступного дня після надходження заяви до суду суддя перевіряє її відповідність вимогам цієї статті і вирішує питання про відкриття кримінального провадження за нововиявленими або виключними обставинами. Вирішення судом питання про відкриття провадження означає, що питання стосується того, чи є підстави для відкриття провадження. Норми процесуального закону надають судді повноваження як відкрити, так і відмовити у відкритті провадження, і вирішення цього питання залежить від наявності або відсутності підстав для відкриття провадження за нововиявленими обставинами.
За приписами ч. 2 ст. 459 КПК нововиявленими обставинами є: 1) штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; 4) інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
Отже, процедура перегляду за нововиявленими обставинами має застосовуватися до тих судових рішень, якими завершено кримінальне провадження по суті та які, власне, й породжують певні кримінально-правові наслідки або констатують відсутність підстав для настання таких наслідків (вирок, ухвала про застосування примусових заходів виховного або медичного характеру, судові рішення судів апеляційної та касаційної інстанції щодо таких рішень).
Перегляд за нововиявленими обставинами є екстраординарною процедурою перегляду судових рішень у виняткових випадках, коли після завершення розгляду кримінальної справи в звичайному порядку (в судах першої, апеляційної і касаційної інстанції) виявлені обставини, що могли суттєво вплинути на прийняті судові рішення, і внаслідок завершення кримінального провадження, розгляд цих обставин у звичайному порядку кримінального провадження став недоступним.
На відміну від права на апеляційне оскарження, жодна норма КПК не містить указівки на можливість перегляду за нововиявленими обставинами ухвал слідчих суддів. Так, у главі 34 КПК йдеться лише про суд, тоді як слідчий суддя взагалі не згадується.
За приписами ст. 460 КПК право подати заяву про перегляд за нововиявленими або виключними обставинами судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили, мають учасники судового провадження.
Відповідно до положень ст. 3 КПК законодавець чітко розрізняє стадії досудового провадження і судового провадження (п. 10 ч. 1 ст. 3 КПК) і визначає судове провадження як кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами (п. 24 ч. 1 ст. 3 КПК).
Приписи ч. 1 ст. 459 КПК передбачають перегляд за нововиявленими обставинами судових рішень, що набрали законної сили та якими завершено розгляд кримінального провадження по суті в суді відповідної інстанції. Перегляд за нововиявленими обставинами ухвал слідчого судді, а також рішень суду апеляційної інстанції щодо таких ухвал, кримінальним процесуальним законодавством не передбачений.
Такого висновку щодо застосування норм права, передбачених ч. 1 ст. 459 та ч. 2 ст. 464 КПК, дійшла Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 3 лютого 2020 року (справа 522/14170/17).
Верховний Суд неодноразово наголошував, що ст. 129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного окремого судового рішення в межах кримінального провадження, у відповідності з чим КПК визначає, в яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Конституційний Суд України у Рішенні від 8 квітня 2015 року № 3-рп/2015 сформулював юридичну позицію, за якою обмеження права на апеляційне оскарження рішення суду не може бути свавільним та несправедливим; таке обмеження має встановлюватися виключно Конституцією та законами України, переслідувати легітимну мету, бути обумовленим суспільною потребою досягнення цієї мети, пропорційним та обґрунтованим; у разі обмеження права на оскарження судових рішень законодавець зобов`язаний запровадити таке нормативне регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію права на судовий захист і не порушувати сутнісний зміст такого права (абзац третій підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено право на справедливий суд, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до апеляційних або касаційних судів (п. 25 Рішення у справі «Delcourt v. Belgium» від 17 січня 1970 року та п. 65 Рішення у справі «Hoffmann v. Germany» від 11 жовтня 2001 року).
Водночас у рішенні Європейського суду з прав людини від 08 січня 2008 року щодо прийнятності заяви N 32671/02 у справі «Скорик проти України» зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги.
Частиною 1 ст. 1 КПК встановлено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством, аналіз якого свідчить, що унормування кримінальних процесуальних відносин відбувається шляхом чіткого та імперативного визначення процедур, регламентації прав їх учасників для попередження свавільного використання владними органами своїх повноважень і забезпечення умов справедливого судочинства.
Згідно зі статтею 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому Кодексом; гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.
За приписами ч. 2 ст. 467 КПК судове рішення за наслідками кримінального провадження за нововиявленими або виключними обставинами може бути оскаржене в порядку, передбаченому цим Кодексом для оскарження судових рішень суду відповідної інстанції. З набранням законної сили новим судовим рішенням втрачають законну силу судові рішення інших судів у цьому кримінальному провадженні. Отже кримінальний процесуальний закон передбачає можливість оскарження судового рішення, постановленого за наслідками здійснення екстраординарного провадження за нововиявленими або виключними обставинами.
За таких обставин, наявність визначених у кримінальному процесуальному законі вимог щодо звернення до суду в екстраординарному порядку із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, де перегляд за нововиявленими обставинами ухвал слідчого судді, а також рішень суду апеляційної інстанції щодо таких ухвал, кримінальним процесуальним законодавством не передбачений, не є тотожним обмеженню в доступі до правосуддя, а отже не означає обмеження у праві на справедливий судовий розгляд.
Отже, оскільки ухвала слідчого судді не може бути предметом перегляду за нововиявленими обставинами, то рішення суду першої інстанції за заявою про такий перегляд не переглядаються в апеляційному порядку.
До того ж, положеннями ст. 309 КПК також не передбачено можливості апеляційного оскарження на стадії досудового розслідування ухвали слідчого судді, якою відмовлено у відкритті провадження за заявою про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали слідчого судді, про що вірно зазначено в оскаржуваній ухвалі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
Тому, враховуючи вимоги ч. 4 ст. 399 КПК, апеляційний суд обґрунтовано відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою адвоката, як поданою на судове рішення, що не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Таке правозастосування узгоджується з позицією Касаційного кримінального суду в постановах від 11 березня 2025 року у справі № 454/910/13-к та від 17 квітня 2025 року у справі № 463/5991/20.
За таких обставин, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд діяв у відповідності з вимогами кримінального процесуального закону, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та вважає, що на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення касаційної скарги немає.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428, ст. 441 КПК, колегія суддів
постановила:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_5, на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 13 жовтня 2025 року про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3