- Головуючий суддя (ВАКС): Ткаченко О.В.
Справа № 991/3016/23
Провадження № 1-кп/991/47/23
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 серпня 2025 року місто Київ
Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів - головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (надалі - суд),
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
обвинуваченого ОСОБА_6,
захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8,
представників Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелопмент Еліт» ОСОБА_7 та ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду клопотання про закриття кримінального провадження у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (надалі - ЄРДР) 02 листопада 2016 року за № 52016000000000411, щодо застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру:
Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелопмент Еліт» (ТОВ «Девелопмент Еліт», ідентифікаційний код 40775687, юридична адреса: місто Одеса, вулиця Косовська, будинок 2-Д, 65017, зареєстроване Комунальним підприємством «Центр державної реєстрації Хлібодарської селищної ради» 25 серпня 2016 року, номер запису 15561020000059693);
та за обвинуваченням:
ОСОБА_6 (народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Білгород-Дністровський Одеської області, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України;
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Вищого антикорупційного суду знаходиться кримінальне провадження внесене до ЄРДР 02 листопада 2016 року за № 52016000000000411 щодо застосування до юридичної особи - ТОВ «Девелопмент Еліт» заходів кримінально-правового характеру і за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України.
Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 11 лютого 2021 року був скасований вирок Малиновського районного суду міста Одеси від 04 липня 2019 року у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР 02 листопада 2016 року за № 52016000000000411 щодо обвинувачених ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 ОСОБА_6, ОСОБА_14 і ухвала цього ж суду від 06 серпня 2019 року про закриття провадження щодо юридичної особи - ТОВ «Девелопмент Еліт», а також призначений новий розгляд цього кримінального провадження у Вищому антикорупційному суді.
11 березня 2021 року з Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду до Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 02 листопада 2016 року за № 52016000000000411 щодо застосування до юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелопмент Еліт» (ідентифікаційний код 40775687) заходів кримінально-правового характеру і за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, та ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 209 КК України.
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 16 березня 2021 року у вказаному кримінальному провадженні було призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 04 квітня 2023 року з матеріалів судового (кримінального) провадження за № 52016000000000411 виділено в окреме судове (кримінальне) провадження матеріали щодо ОСОБА_6 та ТОВ «Девелопмент Еліт».
У цьому кримінальному провадженні, обвинуваченим ОСОБА_6 і його захисником ОСОБА_8 було заявлено низку клопотань про закриття кримінального провадження з таким обґрунтуванням.
13 грудня 2022 року до суду подано клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 від 12 грудня 2022 року про закриття кримінального провадження за № 52016000000000411 від 02 листопада 2016 року на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_6 зазначає, що ч. 1 ст. 477 КПК України у редакції, що діяла на момент вчинення обвинуваченими інкримінованих їм кримінальних правопорушень, а також станом на дату, коли було розпочате досудове розслідування у зазначеному кримінальному провадженні, визначено, що кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого.
За змістом положень п. 3 ч. 1 ст. 477 КПК України до таких кримінальних правопорушень відноситься кримінальне правопорушення, передбачене ст. 191 КК України (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, крім вчиненого організованою групою, або шкода від якого завдана державним інтересам), якщо вони вчинені чоловіком (дружиною) потерпілого, іншим близьким родичем чи членом сім`ї потерпілого, або якщо вони вчинені особою, яка щодо потерпілого була найманим працівником і завдала шкоду виключно власності потерпілого.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про можливе вчинення кримінального правопорушення слугувала заява Громадської організації «Центр протидії корупції», а не заява уповноваженої особи Одеської міської ради.
Відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за вказаною заявою внесені 02 листопада 2016 року за попередньою правовою кваліфікацією за ч. 5 ст. 191 КК України. З фабули кримінального провадження № 52016000000000411 від 02 листопада 2016 року вбачається, що на думку органу досудового розслідування, службовими особами органу місцевого самоврядування м. Одеси за попередньою змовою із представниками комерційного сектору реалізовано злочинний план, направлений на заволодіння коштами Одеського міського бюджету шляхом продажу Одеській міській раді адміністративних будівель за завідомо для всіх учасників злочину завищеною ціною. Відповідно до зміненого обвинувального акту у цьому кримінальному провадженні за версією сторони обвинувачення кримінальним правопорушенням завдано шкоду територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради у вигляді 92 659 282 грн., надмірно сплачених з міського бюджету м. Одеси за придбання нерухомого майна за адресою: м. Одеса, вул. Косовська, 2-Д.
Тобто, обвинувачений вважає беззаперечним факт, що у даному кримінальному провадженні всім обвинуваченим інкримінується вчинення злочину у вигляді заволодіння коштами територіальної громади м. Одеси у сумі 92 659 282 грн., надмірно сплачених з міського бюджету м. Одеси, тобто коштами, які належать до комунальної форми власності. При цьому, як вбачається з обвинувального акту, обвинуваченням інкримінується вчинення злочину за попередньою змовою, а не організованою групою осіб.
Завершуючи досудове розслідування у кримінальному провадженні, листом від 21 травня 2018 року за вих. № 0432-164/20324 Національне антикорупційне бюро України звернулось до Одеської міської ради з проханням надати письмову згоду на залучення Одеської міської ради до кримінального провадження № 52016000000000411 від 02.11.2016 як потерпілого, а також надати відомості та документи, які підтверджують повноваження представника потерпілого, для проведення за його участю процесуальних дій. На цей лист Одеська міська рада надала відповідь від 21.05.2018 за № 122/вих-мр, у якій повідомила про те, що питання стосовно подання цивільного позову у зв`язку із досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 52016000000000411 від 02.11.2016 буде вирішено за результатами судового розгляду та ухвалення судового рішення у даному кримінальному провадженні. При цьому, як вбачається із змісту цього листа, Одеська міська рада згоди на залучення її в якості потерпілого до участі у вказаному кримінальному провадженні як представника територіальної громади м. Одеси не надавала.
Обвинувачений звертає увагу на те, що відповідно до ч. 4 ст. 26 КПК України кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення розпочинається лише на підставі заяви потерпілого. Відмова потерпілого, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представника від обвинувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення
На думку обвинуваченого ОСОБА_6, те що обвинуваченням інкриміноване кримінальне правопорушення вчинене за попередньою змовою групою осіб, а не організованою групою, а також те, що шкода від такого кримінального правопорушення за версією сторони обвинувачення завдана територіальній громаді міста Одеси, тобто комунальним інтересам, а не державним інтересам, а також той факт, що дане кримінальне провадження було розпочато за відсутності заяви потерпілого, і така заява не може бути подана в силу абз. 2 ч. 7 ст. 55 КПК України, тобто саме кримінальне провадження розпочато та здійснювалось всупереч вимогам ч. 4 ст. 26. п. 3 ч. 1 ст. 477 КПК України (в редакції Законів України № 1491-VIII, 1492-VIII від 07.09.2016, тобто в редакції, чинній станом на дату, коли було розпочато досудове слідство у цьому кримінальному провадженні), дане кримінальне провадження підлягає закриттю на підставі пункту 7 частини 1 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України.
На підтвердження зазначених обставин, обвинувачений долучив до клопотання копії таких матеріалів: витягу з кримінального провадження № 52016000000000411 від 02 листопада 2016 року; листа НАБУ від 21 травня 2018 року за вих. № 0432-164/20324; листа Одеської міської ради від 21 травня 2018 року за вих. № 122/вих-мр. Крім того, 04 березня 2023 року обвинувачений ОСОБА_6 додатково, на підтвердження викладених у вищевказаному клопотанні обставин, надав суду для долучення до матеріалів справи копію листа Міністерства фінансів України від 14 лютого 2023 року за вих. № 05210-17-10/4366, який просив врахувати при розгляді зазначеного клопотання.
Разом з тим, захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_8 03 червня 2025 року подав до суду клопотання за вих. № АБ-001-11-20/1 від 02 червня 2025 року про закриття кримінального провадження з тотожними зазначеному вище клопотанню вимогами та обґрунтуваннями. Зокрема, адвокат ОСОБА_8 просить закрити кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України, з огляду на те, що кримінальне провадження було розпочато за відсутності заяви потерпілого, яким у цій справі може бути виключно Одеська міська рада, яка є представницьким органом територіальної громади міста Одеси (1); жодній особі в цій справі, не інкриміновано вчинення дій в складі організованої групи (2); відповідно до обвинувального акту обвинувачений ОСОБА_6 вчинив пособництво у заволодінні коштами місцевого бюджету м. Одеси, чим було заподіяно шкоду інтересам територіальної громади м. Одеси, а не державі Україна (3); внесення відомостей до ЄРДР і початок досудового розслідування в кримінальному провадженні № 52016000000000411 від 02 листопада 2016 року було вчинене з порушенням порядку внесення таких відомостей до ЄРДР і є незаконною процесуальною дією, а всі отримані внаслідок таких незаконних дій докази є недопустимими (4).
31 січня 2023 року до суду подано клопотання захисника ОСОБА_8 за вих. № АБ-001-94/1 від 16 січня 2023 року про закриття кримінального провадження за № 52016000000000411 від 02 листопада 2016 року на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Захисник ОСОБА_8 зазначає, що кримінальне провадження за № 52016000000000411 розпочате 02 листопада 2016 року.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), яким, зокрема, внесено зміни до статті 294 КПК та надано повноваження слідчому судді щодо продовження строків досудового розслідування у кримінальних провадженнях, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) після введення в дію цього Закону, тобто з 16 березня 2018 року.
14 лютого 2018 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України. 27 березня 2018 року детектив ОСОБА_15, всупереч положень Закону України від 15.12.2017 № 2147-VIII, звернувся з клопотанням до заступника генерального прокурора ОСОБА_16 про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52016000000000411 до 4 місяців, тобто до 13 червня 2018 року. 04 квітня 2018 року постановою заступника генерального прокурора ОСОБА_16 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52016000000000411 до 4 місяців, тобто до 13 червня 2018 року. 29 травня 2018 року досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52016000000000411 завершене.
Аналізуючи рух цього провадження адвокат ОСОБА_8 дійшов висновку, що продовження строків досудового розслідування до 4 місяців було здійснено поза межами повноважень прокурора, а отже строк досудового розслідування у цьому провадженні сплив 13 квітня 2018 року і у встановленому законом порядку продовжений не був. З матеріалів кримінального провадження убачається, що кримінальне провадження № 52016000000000411 розслідувалося і після 16 березня 2018 року, тобто після набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII. Спираючись на приписи ст. 5, п. 2 ч. 1 та ч. 4 ст. 219 КПК України, параграфа 4 глави 24 цього Кодексу слід дійти висновку, що суб`єктом, який наділений повноваженням щодо продовження строку досудового розслідування за клопотанням про продовження такого строку в кримінальному провадженні, де правовідносини про продовження строку досудового розслідування виникли після 16 березня 2018 року, є слідчий суддя. Отже, продовження строку досудового розслідування, здійснене заступником генерального прокурора 04 квітня 2018 року не відповідає вимогам Закону № 2147-VIII, а отже оскільки після повідомлення особи про підозру сплив строк досудового розслідування, кримінальне провадження згідно з п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК підлягає закриттю.
Разом з тим, захисник ОСОБА_8 03 червня 2025 року подав до суду клопотання за вих. № АБ-001-11-21/1 від 02 червня 2025 року про закриття кримінального провадження з ідентичними зазначеному вище клопотанню вимогами та обґрунтуваннями. Зокрема, адвокат ОСОБА_8 просить закрити кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, з огляду на те, що стороною обвинувачення не було застосовано належної правової процедури продовження процесуальних строків, визначеної ст. ст. 294, 295, 295-1 КПК України (в редакції Закону України № 2147-VIII). Відповідно, постанови прокурора від 04 квітня 2018 року не підтверджують продовження строків досудового розслідування в установленому процесуальним законом порядку та є істотним порушенням вимог КПК України. З огляду на те, що строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52016000000000411 з моменту повідомлення ОСОБА_6 про підозру (14 лютого 2018 року) сплив 14 квітня 2018 року та не був продовжений з дотримання процедур, визначених ст. ст. 294, 295, 295-1 КПК України (в редакції Закону України № 2147-VIII), то відповідно складання обвинувального акту відносно ОСОБА_6 та направлення його до суду відбулось за межами строків досудового розслідування.
Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав заявлені клопотання про закриття кримінального провадження та просив їх задовольнити.
Захисник ОСОБА_7 висловити думку стосовно вказаних вище клопотань відмовився, пославшись на те, що він не ознайомлений з їх змістом.
Захисник ОСОБА_8 підтримав заявлені клопотання, водночас зазначив про бажання ознайомитися зі змістом письмових заперечень прокурора на клопотання, з метою висловлення позиції щодо них.
Прокурор ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення клопотань про закриття кримінального провадження посилаючись на те що, вони є необґрунтованими та такими, що не містять підстав для закриття провадження передбачених ст. 284 КПК України. Надала суду письмові заперечення на клопотання про закриття провадження.
Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, розглянувши клопотання про закриття кримінального провадження, а також наявні матеріали кримінального провадження дійшов висновку про таке.
Колегія суддів вважає що клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 від 12 грудня 2022 року та адвоката ОСОБА_8 від 02 червня 2025 року про закриття кримінального провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України не підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України: «Кримінальне провадження закривається у разі, якщо потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, крім кримінального провадження щодо кримінального правопорушення, пов`язаного з домашнім насильством».
Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 477 КПК України (в редакції Законів України № 1491-VIII та № 1492-VIII від 07.09.2016, тобто в редакції, чинній станом на дату, коли було розпочато досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні): «Кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого щодо кримінальних правопорушень, передбачених статтею 191 (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, крім вчиненого організованою групою, або шкода від якого завдана державним інтересам) Кримінального кодексу України - якщо вони вчинені чоловіком (дружиною) потерпілого, іншим близьким родичем чи членом сім`ї потерпілого, або якщо вони вчинені особою, яка щодо потерпілого була найманим працівником і завдала шкоду виключно власності потерпілого».
Системний аналіз вказаної норми процесуального закону свідчить про те, що однією з підстав для визнання кримінального правопорушення, передбаченого ст. 191 КК України, таким, що відноситься до кримінального провадження у формі приватного обвинувачення, є вчинення злочину особою, яка стосовно потерпілого була найманим працівником.
Відповідно до вимог ст. 1 Закону України № 137/98-ВР від 03.03.1998 «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)»: «Найманий працівник - фізична особа, яка працює за трудовим договором на підприємстві, в установі та організації, в їх об`єднаннях або у фізичних осіб, які використовують найману працю».
Відповідно до вимог ст. 2 та 3 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (в редакції Закону України № 911-VIII від 24.12.2015, тобто в редакції, чинній станом на дату, коли було розпочато досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні): «Посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. Посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються територіальною громадою; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України».
З огляду на положення норм законодавства зазначених вище, слід дійти висновку, що посадові особи органу місцевого самоврядування призначаються на посаду відповідно до спеціального порядку та виконують організаційно-розпорядчі та консультативно-дорадчі функції, а тому їх статус відрізняється від статусу "найманого працівника" у приватному сенсі. Суд вважає, що положення п. 3 ч. 1 ст. 477 КПК України, які передбачають можливість розгляду кримінальних правопорушень у формі приватного обвинувачення у випадках, коли вони вчинені найманим працівником і завдали шкоди виключно власності потерпілого, не можуть бути застосовані до службових осіб органів місцевого самоврядування.
Крім того, суд враховує те, що серед обвинувачених у кримінальному провадженні № 52016000000000411 від 02 листопада 2016 року були особи, які не можуть вважатися найманими працівниками, оскільки обіймали посади на виборних засадах (Одеський міський голова, депутат Одеської міської ради), а тому трудові договори з ними не укладалися. Таким чином, вони здійснювали свої повноваження на підставі виборчого мандату, а не трудового контракту, що підтверджує неможливість ототожнення їх правового статусу із категорією «найманий працівник».
За таких обставин висновки сторони захисту про те, що кримінальне провадження № 52016000000000411 було розпочате за відсутності заяви потерпілого, що суперечить вимогам ч. 1 ст. 477 КПК України, на переконання колегії суддів, є невмотивованими, оскільки в рамках цього кримінального провадження положення вказаної норми процесуального закону застосуванню не підлягають, а тому кримінальне провадження було розпочато з дотриманням вимог закону.
Разом з тим, суд погоджується з доводами прокурора про те, що дане кримінальне провадження не відноситься до кримінальних проваджень приватного обвинувачення з огляду на те, що шкода завдана державним інтересам.
З обвинувального акту у цьому кримінальному провадженні видно, що кримінальним правопорушенням завдано шкоду (збитків) місцевому бюджету територіальної громади міста Одеси внаслідок придбання Одеською міською радою нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Косовська, 2д, у сумі 92 659 282 гривні.
Таким чином, кримінальним правопорушенням у даному випадку завдано шкоди не приватному потерпілому, а місцевому бюджету територіальної громади. Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99, «інтереси держави» є оціночним поняттям, що охоплює, серед іншого, захист економічної та фінансової безпеки держави, забезпечення ефективного використання публічних коштів, а також охорону прав усіх суб`єктів власності. Тому завдання збитків місцевому бюджету означає посягання на публічні (державні та комунальні) інтереси, які за своєю природою виходять за межі суто приватного обвинувачення.
З огляду на викладене, кримінальне провадження № 52016000000000411 не відноситься та не відносилось до кримінальних проваджень приватного обвинувачення, а тому підстави для закриття кримінального провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України у даному випадку відсутні.
Колегія суддів вважає що клопотання адвоката ОСОБА_8 про закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України від 16 січня 2023 року та 02 червня 2025 року не підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України: «досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотання про закриття кримінального провадження».
Відповідно до вимог п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України: «Кримінальне провадження закривається у разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи».
Відповідно до вимог ч. 5 та ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів»: «Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права».
Відповідно до вимог підпункту 19 пункту 7 параграфу 1 розділу 4 Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII (далі Закон № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), статтю 284 КПК України було доповнено пунктом 10 такого змісту: 10) після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 КПК України, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи". Відповідно до вимог пункту 4 параграфу 2 розділу 4 Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017, підпункти 11-27, 45 пункту 7 параграфу 1 розділу 4 вводяться в дію через три місяці після набрання чинності цим Законом, не мають зворотної дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін. Разом з тим, відповідно до вимог пункту 1 розділу 6 «Прикінцеві положення» Закон № 2147-VIII від 03 жовтня 2017, цей Закон набирає чинності з дня початку роботи Верховного Суду, визначеного рішенням його Пленуму відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», опублікованим у газеті «Голос України».
Постановою Пленуму Верховного Суду від 30 листопада 2017 року №2, днем початку роботи Верховного Суду визначено 15 грудня 2017 року.
З системного аналізу вказаних норм вбачається, що вимоги п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України вступили в дію 16 березня 2018 року, не мають зворотної дії в часі та не застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені до ЄРДР до введення в дію даної норми.
Враховуючи те, що відомості про кримінальне провадження № 52016000000000411 внесені до ЄРДР 02 листопада 2016 року, тобто до 16 березня 2018 року, суд приходить до висновку, що вказана норма не підлягає застосуванню.
Суд погоджується з думкою прокурора про те, що строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні до чотирьох місяців мав продовжуватись прокурором, оскільки до кримінального провадження № 52016000000000411 не можуть бути застосовані зміни, внесені до КПК України Законом України № 2147-VIII, у тому числі щодо продовження строку досудового розслідування слідчим суддею, а тому не приймає доводи сторони захисту про те, що строк досудового розслідування продовжувався неуповноваженим суб`єктом.
Стороною захисту не доведено, а судом не встановлено порушення строків досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні у зв`язку з неможливістю дослідження ним у судовому засіданні під час підготовчого судового провадження процесуальних документів і дій сторони обвинувачення на досудовому розслідуванні, які обумовлюють його рух (початок досудового розслідування, його завершення/закінчення тощо).
Суд також враховує висновки Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду:
- викладені у постанові від 11 вересня 2023 року у справі № 711/8244/18 про те, що датою введення в дію положень, вказаних у пункті 4 § 2 розділу 4 Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального Кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", у тому числі пункту 10 частини 1 статті 284 КПК України, є 16 березня 2018 року. Пункт 10 частини 1 статті 284 КПК України застосовується лише до кримінальних проваджень, відомості про які внесені до ЄРДР після введення в дію цього положення, тобто поширюється на кримінальні провадження, відомості про які внесені до ЄРДР з 16 березня 2018 року, і не поширюється на кримінальні провадження, відомості щодо яких внесені в ЄРДР до вказаної дати;
- викладені у постанові від 07 жовтня 2024 року у справі № 755/6898/21 про те, що у кримінальних провадженнях, внесених до ЄРДР до 16 березня 2018 року, а також у тих провадженнях, що були об`єднані або виділені з інших, у яких початок строку досудового розслідування мав місце до вказаної дати, продовження строків досудового розслідування належить до компетенції прокурора відповідного рівня.
За таких обставин, у зв`язку з відсутністю у колегії суддів інших даних та процесуальних документів і з урахуванням вказаної інформації, підстав вважати, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52016000000000411 від 02 листопада 2016 року був складений та направлений до суду поза межами (після спливу) строків досудового розслідування, відсутні.
Суд також вважає за доцільне зауважити, що подані на його розгляд клопотання про закриття кримінального провадження ініційовані стороною захисту та містяться у матеріалах судової справи (в тому числі у підсистемі «Електронний Суд» ЄСІТС). Відтак посилання захисника ОСОБА_7 на неможливість висловити думку щодо цих клопотань у зв`язку з тим, що він не ознайомлений з їх змістом не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки дані останнього внесені до відомостей про учасника справи для доступу до електронної справи № 991/3016/23, а тому адвокат мав змогу ознайомитись з ними та сформувати свою позицію.
Суд вважає за необхідне зазначити, що решта доводів учасників судового провадження не мають суттєвого значення для розгляду цих клопотань про закриття кримінального провадження та не можуть вплинути на результат їх розгляду. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини як джерела права, суд зобов`язаний обґрунтовувати своє рішення, але це не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, а міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від його характеру (рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Салов проти України», «Проніна проти України», «Серявін та інші проти України», «Руїс Торіха проти Іспанії»).
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність передбачених п. 7 та п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України підстав для закриття кримінального провадження № 52016000000000411 від 02 листопада 2016 року, а тому у задоволенні клопотань обвинуваченого ОСОБА_6 та адвоката ОСОБА_8 про закриття кримінального провадження слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. ст. 284, 314, 372, 376 КПК України, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про закриття кримінального провадження від 12 грудня 2022 року - відмовити.
У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_8 про закриття кримінального провадження за вих. № АБ-001-94/1 від 16 січня 2023 року - відмовити.
У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_8 про закриття кримінального провадження за вих. № АБ-001-11-21/1 від 02 червня 2025 року - відмовити.
У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_8 про закриття кримінального провадження за вих. № АБ-001-11-20/1 від 02 червня 2025 року - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту її проголошення. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Повний текст ухвали складений та оголошений учасникам судового провадження 01 вересня 2025 року.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді
ОСОБА_2
ОСОБА_3