- Presiding judge (HACC): Halabala M.V.
Справа № 991/4493/23
Провадження 1-кп/991/64/23
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
20 жовтня 2025 року Київ
Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3 розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання захисника ОСОБА_4 про відвід колегії суддів від розгляду об`єднаного кримінального провадження № 52023000000000043 та № 52017000000000717.
Судове засідання проведено за участі сторін та інших учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_5,
обвинуваченого ОСОБА_6,
захисників ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11,
секретаря судового засідання ОСОБА_12 .
У процесі розгляду суд встановив:
1.На розгляді колегії суддів Вищого антикорупційного суду (далі - ВАКС) перебуває об`єднане кримінальне провадження № 52023000000000043 від 27 січня 2023 року та № 52017000000000717 від 25 жовтня 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_6 .
2.У судовому засіданні 20 жовтня 2025 року захисник ОСОБА_4 заявила колегії суддів відвід. На переконання захисника, існують обставини, які викликають сумнів в неупередженості колегії суддів, тому вона має бути відведена на підставі п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України.
Мотивувала клопотання таким. З моменту надходження обвинувального акта до Вищого антикорупційного суду сторона захисту наводила аргументи щодо неможливості тримання ОСОБА_6 під вартою з огляду на те, що стан його здоров?я постійно погіршувався, а надана медична допомога в умовах слідчого ізолятора була неефективною.
Водночас, доводи сторони захисту щодо стану здоров?я та, на думку адвоката, безпідставного надмірного тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою залишались поза увагою. Водночас, будучи обізнаною про критичний стан здоров?я ОСОБА_6, колегія суддів постановляла ухвали про зобов?язання працівників слідчого ізолятора доставити ОСОБА_6 до медичного закладу для надання йому належної медичної допомоги.
Європейський суд з прав людини ухвалив рішення від 09 жовтня 2025 року в справі «Монахов та інші проти України», в якому за заявою № 8375/24, яка подана в інтересах ОСОБА_6, встановлено порушення статей 3, 5 (3), 5 (5), 13 Європейської конвенції з прав людини, а саме: ненадання належної медичної допомоги в умовах тримання під вартою; надмірна тривалість досудового тримання під вартою - недостатні підстави для досудового тримання під вартою, ненадійність підстав, наведених судом, нездатність вести провадження з належною ретельністю протягом періоду тримання під вартою 31 жовтня 2022 року - 24 травня 2024 року; відсутність або неналежна компенсація за незаконний арешт або тримання під вартою - відсутність ефективного права на відшкодування у національній правовій системі за порушення п. 3 статті 5; відсутність ефективного засобу правового захисту у національному законодавстві щодо неналежного лікування під час тримання під вартою.
Тобто за наслідками розгляду скарги, поданої в інтересах ОСОБА_6, ЄСПЛ, оцінивши ухвали колегії суддів, встановив, що дії та рішення всіх причетних державних органів, зокрема колегії, призвели до того, що надана ОСОБА_6 медична допомога в умовах тримання під вартою була неналежною в розумінні ст. 3 ЄКПЛ.
Більше того, у зазначеному рішенні ЄСПЛ було встановлено порушення ст. 5 (3) ЄКПЛ, а саме надмірну тривалість досудового тримання під вартою - недостатні підстави для досудового тримання під вартою, ненадійність підстав, наведених судом, нездатність вести провадження з належною ретельністю протягом періоду тримання під вартою 31 жовтня 2022 року - 24 травня 2024 року, тобто протягом періоду, що охоплював вирішення, зокрема, питання щодо запобіжного заходу, застосованого до ОСОБА_6 цією колегією суддів.
Важливим є той факт, що стороною захисту кожного разу наголошувалось на тому, що заявлені прокурором обставини не виправдовують тримання ОСОБА_6 під вартою та наводились відповідні рішення ЄСПЛ, втім, кожного разу колегія суддів не брала до уваги пояснення сторони захисту.
Тобто фактично ЄСПЛ визнано, що протягом 01 червня 2023 року до 24 травня 2024 року колегією суддів в усіх постановлених ухвалах було наведено недостатні підстави для тримання ОСОБА_6 під вартою. Водночас, наведені підстави були ненадійними. Більше того, ЄСПЛ вказано нездатність колегією суддів вести провадження з належною ретельністю протягом періоду тримання під вартою.
В той же час, протягом вказаного періоду розглядались питання, які пов?язані не лише із застосуванням до ОСОБА_6 запобіжного заходу та продовженням його дії, а й безпосередньо з підготовкою кримінального провадження до розгляду по суті, а також і сам розгляд по суті.
На переконання адвоката, ЄСПЛ визнано нездатність колегії суддів вести провадження з належною ретельністю протягом періоду тримання під вартою, протягом якого також відбувався й судовий розгляд, зокрема дослідження доказів на підставі яких в майбутньому колегія суддів буде ухвалювати вирок. Тому в сторони захисту виникають сумніви у тому, що досліджені колегією суддів докази будуть підпадати під критерій ретельності.
Крім цього захисник зазначила, що колегія суддів, всупереч процедурі дослідження доказів, обмежуючи сторону захисту в наданні пояснень щодо таких доказів, поспіхом намагається розглянути кримінальне провадження. Досить часто будь-які намагання сторони захисту надати додаткові пояснення для об?єктивності розгляду кримінального провадження обмежуються судом в грубій формі. В той час суд мав би створити необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов?язків. Водночас, поведінка колегії суддів є аналогічною як під час розгляду питання, яке стосувалось запобіжного заходу, так і під час розгляду кримінального провадження по суті.
Отже, на переконання захисника, у даній ситуації вбачається об?єктивний та суб?єктивний критерії упередженості членів колегії суддів, який перешкоджає їх участі у розгляді цього кримінального провадження.
2.1.Захисник ОСОБА_7 заяву своєї колеги підтримав. Додав, що колегії суддів варто відвестись від цього кримінального провадження задля недопущення порушення прав ОСОБА_6 у подальшому. Відправляючи ОСОБА_6 в СІЗО, на переконання адвоката, колегія суддів отримувала моральне задоволення, що вказує на її упередженість.
2.2.Захисник ОСОБА_9 додав: винесене ЄСПЛ рішення про порушення конвенційних прав ОСОБА_6 впливає і на його клієнта - ОСОБА_13 тому що суд буде схильний до ухвалення обвинувального вироку для виправдання рішення про тримання ОСОБА_6 під вартою. Просив задовольнити заяву.
2.3.Обвинувачений ОСОБА_6 заяву свого захисника підтримав.
2.4.Прокурор ОСОБА_5 заперечував проти задоволення заяви. Зазначив, що доводи про упередженість колегії суддів надумані. Заява містить виключно суб`єктивні висновки захисника та викривлені факти. Саме ця колегія cуддів у свій час двічі ініціювала питання щодо забезпечення ОСОБА_6 належним лікуванням. Рішення ЄСПЛ не є належною підставою для висновку про упередженість суддів, а є підставою для перегляду судового рішення за виключними обставинами. Загалом, аргументи заяви зводяться до незгоди з судовими рішеннями колегії суддів у цій справі.
3.Доводи сторони захисту про те, що колегія суддів упереджено ставиться до обвинуваченого ОСОБА_6 та сторони захисту суд вважає суб`єктивними та невмотивованими з огляду на таке.
3.1.Згідно з частинами першою та другою статті 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтею 75 цього Кодексу судді може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.
3.2.Суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості (п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України).
3.3.Відповідно до статті 81 КПК України у разі заявлення відводу одному, кільком або всім суддям, які здійснюють судове провадження колегіально, його розглядає цей же склад суду. Питання про відвід вирішується в нарадчій кімнаті вмотивованою ухвалою суду.
3.4.Передбачена п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України підстава для відводу - наявність інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді - має оціночний характер і передбачає необхідність безпосереднього встановлення таких обставин, та те, що вони мають викликати обґрунтований сумнів в упередженості судді. Відповідний сумнів має бути ретельно мотивований, бо не всі обставини можуть свідчити про зацікавленість судді у результатах розгляду справи чи викликати реальні побоювання сторін в його неупередженості.
3.5.У протилежному випадку задоволення відводу чи самовідводу судді з будь-яких підстав, без належної індивідуальної оцінки, може призвести до його безпідставності.
Як указав ЄСПЛ у справі «Мироненко і Мартенко проти України» (рішення від 10 грудня 2009 року), наявність безсторонності має визначатися, для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., зокрема, рішення ЄСПЛ у справах «Фей проти Австрії», пункти 27, 28 і 30, та «Веттштайн проти Швейцарії», п. 42). Особиста безсторонність суду презюмується поки не надано доказів протилежного (див. згадане вище рішення ЄСПЛ у справі «Веттштайн проти Швейцарії», п. 43).
4.Дослідивши заяву адвоката та доповнення її колег, суд дійшов до висновку, що більша частина їх доводів зводиться до незгоди судовими рішеннями, які постановила колегія суддів у даному кримінальному провадженні та порядком керування ходом судового засідання.
5.У межах цієї заяви ключові аргументи захисника полягали у начебто упередженому ставленні суду до обвинуваченого ОСОБА_6, що підтверджується рішенням ЄСПЛ у справі «Монахов та інші проти України» від 09 жовтня 2025 року.
В цьому кримінальному провадженні в силу застосування та періодичного продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з 31 жовтня 2022 року по 25 травня 2024 року обвинувачений ОСОБА_6 перебував у СІЗО. У тому числі й на стадії судового провадження - з 01 червня 2023 року, коли питання продовження запобіжного заходу вирішувала колегія суддів.
Сторона захисту реалізувала своє право на звернення до ЄСПЛ, вбачаючи порушення прав ОСОБА_6 під час застосування відносно нього цього запобіжного заходу. Надалі 09 жовтня 2025 року ЄСПЛ прийняв зазначене в п. 2 цієї ухвали рішення.
На переконання колегії суддів, зазначена захисником обставина та зміст прийнятого ЄСПЛ рішення автоматично не свідчить про упередженість суддів. Реалізація обвинуваченим свого конституційного права після використання всіх національних засобів юридичного захисту на звернення за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ сама по собі не створює та не констатує конфлікт інтересів при відправленні правосуддя колегією суддів. Також ЄСПЛ за результатами розгляду скарги не встановлює особистої вини судді чи колегії суддів, а оцінює істотність порушення прав особи державою. Тому колегія суддів не має ані матеріальної, ані процесуальної, ані іншої особистої зацікавленості в розглянутій Європейський судом з прав людини справі.
Такі мотиви суду mutatis mutandis базуються на висновку Венеційської комісії amicus curiae brief для Конституційного Суду Республіки Молдова про право регресу держави до суддів від 13 червня 2016 року № СDL-AD(2016)015, пункт 77 (а), (в), (с)). Так, Венеційська комісія вважає, що рішення ЄСПЛ не може використовуватися як єдина підстава для відповідальності суддів. Відповідальність суддів, спричинена негативним рішенням ЄСПЛ, повинна ґрунтуватися виключно на висновку національного суду про наявність умислу або грубої недбалості в діях судді.
5.1.Інша частина доводів зводилась до незгоди з мотивами рішень та самими рішеннями, які постановляла колегія суддів під час продовження строку тримання ОСОБА_6 під вартою. Захисники вкотре зазначали, що суд ігнорував обставини, які загрожували його життю та здоров`ю в умовах СІЗО, та обставини необхідності невідкладного лікування в спеціалізованому закладі охорони здоров`я.
Суд же зазначає, що доводи захисників та надані ними медичні документи ретельно досліджувались у розрізі оцінки обставин, що враховуються при продовженні запобіжного заходу. Підтвердженням цього є факт постановлення двох ухвал у порядку ст. 206 КПК України та контроль за їх виконанням. Крім того, з метою дотримання конституційної гарантії реалізації принципу обов`язковості судового рішення, суд звертався до Міністерства юстиції України та Офісу Генерального прокурора щодо невиконання цих ухвал суду.
Отже, аргументи сторони захисту походять від незгоди з висновками та мотивами суду, які у свій час суд покладав в основу обґрунтування рішень про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.
Також варто врахувати, що всі судові рішення колегії суддів стосовно продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 були предметом оскарження в апеляційному порядку та залишені без змін, отже доводам сторони захисту надавалась оцінка й судом вищої інстанції.
Ураховуючи наведене вище, суд дійшов до висновку, що заява захисника про відвід суддів містять посилання на прийняті судом процесуальні рішення, які стосуються реалізації судом його повноваження на прийняття рішення з питань, які були винесені на його розгляд сторонами, та не можуть викликати сумнів у неупередженості суддів.
6.Щодо доводів заяви про обмеження судом сторони захисту у наданні пояснень щодо доказів.
Такі висновки адвоката ґрунтуються на незгоді сторони захисту з способом керуванням головуючим ходом судового засідання та комунікацією зі стороною захисту в судовому засіданні, незгодою з можливості визначення судом часу для висловлення стороною захисту своєї позиції.
6.1.Щодо можливості визначення судом часу для висловлення стороною захисту своєї позиції, колегія суддів зауважує таке.
Саме на суд процесуальний закон покладає обов`язок забезпечити швидкий судовий розгляд кримінального провадження, тобто розгляд справи у розумні строки.
Очевидно, що виконання цієї вимоги закону, реалізується судом за допомогою процесуальних дій (ухвалення рішень), що здійснюється на підставі законних повноважень щодо вирішення конкретного процесуального питання, яке постало перед судом на певному етапі кримінального провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 28 КПК під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.
Відповідно до ст. 113 КПК процесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього, судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов`язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії.
Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.
Частинами 1, 2 ст. 114 КПК передбачено, що для забезпечення виконання сторонами кримінального провадження вимог розумного строку суд має право встановлювати процесуальні строки у межах граничного строку, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням обставин, встановлених під час відповідного кримінального провадження.
Будь-які строки, що встановлюються судом, не можуть перевищувати меж граничного строку, передбаченого цим Кодексом, та мають бути такими, що дають достатньо часу для вчинення відповідних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень та не перешкоджають реалізації права на захист.
Процесуальні дії мають виконуватися у встановлені цим Кодексом строки (ст. 116 КПК).
Статтею 321 КПК встановлено, що головуючий у судовому засіданні керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності та порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення з`ясування всіх обставин кримінального провадження, усуваючи з судового розгляду все, що не має значення для кримінального провадження.
Головуючий у судовому засіданні вживає необхідних заходів для забезпечення в судовому засіданні належного порядку.
Також, згідно з частиною 3 статті 434 КПК України, під час касаційного розгляду суд має право обмежити тривалість висловлення доводів, встановивши для всіх учасників судового провадження однаковий проміжок часу, про що оголошується на початку судового засідання. До таких заходів може вдатись і суд першої інстанції застосовуючи аналогію норм кримінального процесуального закону.
Проаналізувавши зміст наведених вище норм КПК, колегія суддів дійшла до таких висновків:
(1)усі процесуальні дії, у тому числі заявлення клопотань, дослідження доказів (висловлення сторонами своєї позиції під час дослідження доказів) повинні бути виконані без невиправданої затримки, тобто у розумні строки;
(2)для забезпечення виконання сторонами кримінального провадження вимог розумного строку суд має право встановлювати процесуальні строки, з урахуванням обставин, встановлених під час відповідного кримінального провадження;
(3)встановлені судом процесуальні строки мають бути такими, що дають достатньо часу для вчинення відповідних процесуальних дій та не перешкоджають реалізації права на захист;
(4)процесуальні дії мають виконуватися сторонами кримінального провадження у встановлені судом строки;
(5)головуючий у судовому засіданні керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності та порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав.
Повертаючись до обставин цієї справи, суд зауважує, що захисник вбачала упередженість суду в тому, що на певному етапі судового провадження, суд встановлював захисникам процесуальний строк, протягом якого захисту надається можливість оголосити свої клопотання та/чи письмові пояснення щодо доказів сторони обвинувачення та встановлював такі строки.
Очевидно, що судове провадження за будь-яких умов не може відбуватися до нескінченності. А тому суд, як суб`єкт, на якого законом покладений обов`язок забезпечувати розумність строків судового провадження, повинен спрямовувати хід судового розгляду з тим, щоб засада розумності строків не порушувалась.
Встановлюючи такий порядок, суд спрямовував судовий розгляд на забезпечення з`ясування всіх обставин кримінального провадження, прагнучи не витрачати вкрай обмежений процесуальний час на заслуховування доводів, які неодноразово наводились раніше, тобто не слід здійснювати «процес заради процесу».
Роль суду як незалежного арбітра під час судового розгляду не ототожнюється із пасивною позицією слухача, який обмежений сприйняттям безкінечної кількості аналогічних тверджень з боку сторони захисту.
Таким чином, суд, контролюючи хід судового засідання, має право вживати заходи, спрямовані на уникнення повторення чи надмірного затягування процесуальних строків, коли кожна із сторін мала реальну можливість представити свої аргументи. У світлі обставин цієї справи суд, зупиняючи виступи кількох захисників з підстав повторення тих самих доводів, жодним чином не обмежує права на захист, а забезпечує розумний баланс між правами сторін та ефективністю здійснення правосуддя.
Так само акцентування головуючим суддею на відсутності необхідності посилатися на загальновідомі обставини, стосовно яких обізнані суд та учасники провадження, не є проявом неповаги або упередженості. Для прийняття справедливого і законного рішення постійні цитування/посилання учасників на загальнодоступні/теоретичні положення є зайвими і не сприяють розумності строків кримінального провадження та ефективності процесу.
7.Доводи захисника ОСОБА_9 про схильність суду до ухвалення обвинувального вироку в цьому провадженні оцінюються судом як припущення.
8.Відтак суд вважає, що доводи захисників є надуманими та не ґрунтуються на вимогах законодавства, тому підстав для задоволення заяви про відвід не вбачається.
Керуючись вищенаведеним та на підставі статей 75, 81, 370-372, 375 КПК України суд постановив:
1.Заяву захисника ОСОБА_4 про відвід колегії суддів залишити без задоволення.
2.Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді: ОСОБА_1
ОСОБА_2
ОСОБА_3