- Presiding judge (HACC): Halabala M.V.
Справа № 991/4493/23
Провадження 1-кп/991/64/23
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
20 жовтня 2025 року Київ
Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3 розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання захисника ОСОБА_4 про відвід прокурора ОСОБА_5 від участі у об`єднаному кримінальному провадженні № 52023000000000043 та № 52017000000000717.
Судове засідання проведено за участі сторін та інших учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_5,
обвинуваченого ОСОБА_6,
захисників ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11,
секретаря судового засідання ОСОБА_12 .
У процесі розгляду суд встановив:
1.На розгляді колегії суддів Вищого антикорупційного суду (далі - ВАКС) перебуває об`єднане кримінальне провадження № 52023000000000043 від 27 січня 2023 року та № 52017000000000717 від 25 жовтня 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_6 .
2.У судовому засіданні 20 жовтня 2025 року захисник ОСОБА_4 заявила відвід прокурору ОСОБА_5 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 77 КПК України. На думку захисника, прокурор упереджений у даному кримінальному провадженні.
2.1.Свою заяву мотивувала таким:
Кожного разу, з моменту повідомлення ОСОБА_6 про підозру, сторона обвинувачення наводила ідентичні аргументи щодо подальшого утримання ОСОБА_6 під вартою. За весь період перебування ОСОБА_6 під вартою жодної нової обставини сторона обвинувачення не навела.
Разом із тим, Європейський суд з прав людини 09 жовтня 2025 року ухвалив рішення у справі «Монахов та інші проти України» за заявою № 8375/24, яка подана в інтересах ОСОБА_6 . Рішенням ЄСПЛ становлено порушення статей 3, 5 (3), 5 (5), 13 Європейської конвенції з прав людини, а саме: ненадання належної медичної допомоги в умовах тримання під вартою; надмірна тривалість досудового тримання під вартою - недостатні підстави для досудового тримання під вартою, ненадійність підстав, наведених судом, нездатність вести провадження з належною ретельністю протягом періоду тримання під вартою 31 жовтня 2022 року - 24 травня 2024 року; відсутність або неналежна компенсація за незаконний арешт або тримання під вартою - відсутність ефективного права на відшкодування у національній правовій системі за порушення п. 3 статті 5; відсутність ефективного засобу правового захисту в національному законодавстві щодо неналежного лікування під час тримання під вартою.
Тобто фактично ЄСПЛ визнано, що протягом 31 жовтня 2022 року - 24 травня 2024 року слідчими суддями, а згодом колегією у складі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в усіх постановлених ухвалах було наведено недостатні підстави для тримання ОСОБА_6 під вартою. Водночас, наведені підстави були ненадійними.
В той же час, як встановлено ч. 3 ст. 26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Тобто, зважаючи на принцип диспозитивності, слідчий суддя, суд не вправі виходити за межі заявлених вимог у клопотаннях. Відтак, захисник виснувала: оскільки ухвали слідчих суддів і суду про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 були постановлені за результатами розгляду клопотань, поданих або погоджених прокурором ОСОБА_5, то встановлені ЄСПЛ порушення стосуються не лише відповідних ухвал слідчих суддів і суду, а й самих клопотань сторони обвинувачення, які містили тотожні обставини, покладені в обґрунтування необхідності тримання ОСОБА_6 під вартою. Більше того, прокурор ОСОБА_5, будучи обізнаним про відсутність обставин, що свідчили про існування ризиків у цьому кримінальному провадженні, а також про стан здоров?я ОСОБА_15, який унеможливлював його подальше перебування під вартою, кожного разу заперечував проти задоволення клопотань сторони захисту про зміну запобіжного заходу, що ставить під сумнів його незалежність та неупередженість.
2.2.Захисник ОСОБА_7 підтримав клопотання своєї колеги. Додав таке. Саме прокурор ОСОБА_5 є старшим групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні, а 99 відсотків питань/рішень, які стосувались обмежень та порушень прав ОСОБА_6, ініціювались/приймались саме ним, тому його має бути відведено.
2.3.Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав заяву свого захисника. Наголосив на тому, що клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою були незаконними, про що свідчить рішення ЄСПЛ від 09 жовтня 2025 року.
2.4.Захисник ОСОБА_9 підтримав заяву. Додав, що особистим мотивом прокурора є максимальне прискорення її розгляду за рахунок порушення конвенційних прав сторони захисту. Прокурор звертався із завідомо необґрунтованими клопотаннями про продовження строку тримання ОСОБА_6 під вартою.
2.5.Прокурор ОСОБА_5 просив відмовити у задоволенні заяви. Рішення ЄСПЛ від 09 жовтня 2025 року не встановлює вини конкретних посадових осіб суду чи прокуратури. Захист зводить свої аргументи до того, що він, як прокурор, повинен використовувати свої повноваження обсязі, який потрібен/бажаний для сторони захисту. Водночас, цим самим захист нівелює вимоги статті 84 КПК України щодо оцінки доказів прокурором та принцип змагальності сторін.
3.Заслухавши заяву захисника та думки сторін суд дійшов до висновку про відсутність підстав для відводу прокурора ОСОБА_5 з огляду на таке.
Перелік підстав, за наявності яких може бути заявлено відвід прокурору, передбачений ст. 77 КПК України.
Так, прокурор не має права брати участь у кримінальному провадженні:
1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, членом сім`ї або близьким родичем сторони, заявника, потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача;
2) якщо він брав участь у цьому ж провадженні як слідчий суддя, суддя, захисник або представник, свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач;
3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах кримінального провадження або існують інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості (ч. 1 ст. 77 КПК України).
З аналізу статей 77, 80 КПК України вбачається, що заявник відводу має навести мотиви заявленого відводу та підстави для його задоволення.
Отже, для відводу прокурора необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість останнього. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними. Відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він не вмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні.
КПК не визначає змісту поняття «упередженість», однак в українській мові прикметник «упереджений» означає особу, яка має негативну, необ`єктивну, заздалегідь сформовану думку щодо когось чи чогось, тобто неупередженість прокурора належить оцінювати скрізь призму відповідності КПК вчинених ним слідчих та процесуальних дій і ухвалених процесуальних рішень.
В будь-якому випадку неупередженість презюмується, аж доки не буде надано належних доказів існування обставин, які викликали б обґрунтовані сумніви в такому.
При цьому належить зазначити, що поняття «інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості» є суб`єктивно оціночним, і його тлумачення залежить від правосвідомості особи, яка його застосовує, проте в будь-якому випадку таке має бути обумовлено конкретними фактами, які можуть бути перевірені.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, неупередженість повинна визначатись на підставі суб`єктивного критерію (поведінка прокурора, яка надає можливість встановити чи мав він у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість), а також на підставі об`єктивного критерію (чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність прокурора).
4.Суд дійшов до висновку, що оголошені стороною захисту обставини не свідчать про упередженість прокурора ОСОБА_5, а є формою висловлення незгоди з процесуальною діяльністю прокурора та клопотаннями про продовження строку тримання під вартою, з якими прокурор раніше звертався до суду.
Процесуальна діяльність прокурора вказує на його відмінну від сторони захисту правову позицію щодо одних і тих же обставин. Незгода сторони захисту із правовою позицією прокурора, прийнятими (неприйнятими) ним рішеннями та здійсненими (нездійсненими) процесуальними діями, поданими до суду клопотаннями не є тими обставинами, що можуть свідчити про упередженість прокурора та не можуть бути підставою для його усунення від участі в розгляді обвинувального акта.
Варто зазначити, що позиція прокурора по справі не може вважатися упередженістю та відповідно слугувати підставою для його відводу, оскільки зумовлена процесуальним статусом та процесуальними повноваженнями прокурора, визначеними ст. 36 КПК України, а законність процесуальних дій (бездіяльності) прокурора, вчинених в порядку нагляду за досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у суді не може перевірятися поза межами передбаченого законом процесуального контролю, у даному випадку під час розгляду ініційованих прокурором клопотань.
Більше того, відповідно до вимог частин 1, 2 статті 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
В іншому разі інститут відводу може стати інструментом усунення з кримінального провадження прокурора виключно за одним побажанням сторони захисту, а звідси і вибором таким учасником бажаного для нього прокурора, що не відповідає засаді змагальності сторін.
4.1.Ключові аргументи захисника полягали у начебто упередженому ставленні прокурора до обвинуваченого ОСОБА_6, що підтверджується рішенням ЄСПЛ у справі «Монахов та інші проти України» від 09 жовтня 2025 року.
В цьому кримінальному провадженні в силу застосування та періодичного продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з 31 жовтня 2022 року по 25 травня 2024 року обвинувачений ОСОБА_6 перебував у СІЗО. Відповідні клопотання - про застосування та продовження строку дії запобіжного заходу ініціював, зокрема, прокурор ОСОБА_5 .
Сторона захисту реалізувала своє право на звернення до ЄСПЛ, вбачаючи порушення прав ОСОБА_6 під час застосування відносно нього цього запобіжного заходу. Надалі 09 жовтня 2025 року ЄСПЛ прийняв зазначене в п. 2.1. цієї ухвали рішення.
На переконання колегії суддів, вказана обставина та зміст прийнятого ЄСПЛ рішення автоматично не свідчить про упередженість прокурора. Реалізація обвинуваченим свого конституційного права після використання всіх національних засобів юридичного захисту на звернення за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ сама по собі не створює та підтверджує конфлікт інтересів чи особисту зацікавленість прокурора. Також ЄСПЛ за результатами розгляду скарги не встановлює особистої вини прокурора, а оцінює істотність порушення прав особи державою.
5.Враховуючи наведене, заява захисника про відвід не містить посилань на обставини, які б свідчили про особисту заінтересованість прокурора ОСОБА_5, близьких родичів чи членів його сім`ї в результатах кримінального провадження або вказували б на його упередженість.
Керуючись статтями 77, 81, 369-372, 375, 376 КПК України, суд постановив:
1.Заяву захисника ОСОБА_4 про відвід прокурора ОСОБА_5 залишити без задоволення.
2.Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді: ОСОБА_1
ОСОБА_2
ОСОБА_3