- Presiding judge (HACC): Voronko V.D.
Справа № 991/9272/25
Провадження 1-кс/991/9354/25
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2025 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, прокурора ОСОБА_3, підозрюваного ОСОБА_4 його захисників ОСОБА_5, ОСОБА_6, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5, про зміну застосованого до підозрюваного запобіжного заходу у кримінальному провадженні №52023000000000154 від 03.04.2023,
ВСТАНОВИВ:
До Вищого антикорупційного суду (далі - ВАКС) надійшло вказане клопотання, у якому захисник просив змінити підозрюваному ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, застосований до нього запобіжний захід у вигляді застави на більш м`який запобіжний захід - особисте зобов`язання, зазначивши при цьому, якщо суд не знайде підстав для зміни ОСОБА_4 запобіжного заходу із застави на особисте зобов`язання, то в такому разі зменшити розмір застави до визначених п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмірів, а саме - від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Обґрунтовуючи подане клопотання, захисник посилається на те, що наразі з`явилися нові обставини, які істотно впливають на доцільність подальшого застосування суворого запобіжного заходу у вигляд багатомільйонної застави, наявність яких обумовлює необхідність зміни запобіжного заходу на більш м`який - особисте зобов`язання або зменшення розміру застави до мінімально можливого рівня відповідно до закону.
На переконання сторони захисту, застосований ухвалою слідчого судді ВАКС від 07.02.2025 у справі № 991/1083/25, з урахуванням ухвал слідчого судді від 09.05.2025 (справа № 991/3902/25) та від 23.07.2025 (справа № 991/7365/25), до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 17 784 800,00 грн не відповідає принципу пропорційності та є надмірно обтяжливим. Здобуті захистом докази необґрунтованості підозри за окремим епізодом справи, відсутність будь-яких нових ризиків, що могли б виправдовувати подальше застосування суворого заходу, а також бездоганна процесуальна поведінка підозрюваного свідчать про наявність нових обставин, що зумовлює необхідність перегляду раніше обраного запобіжного заходу. Одночасно, суттєве зниження ризиків у ході досудового розслідування та активне сприяння підозрюваного встановленню всіх обставин справи, на думку захисника, дають підстави для застосування більш м?якого та співмірного підходу - не лише зменшення розміру застави, але й її заміни на менш обтяжливий запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання. Такий захід повністю забезпечить досягнення мети кримінального провадження, зберігаючи баланс між інтересами слідства та дотриманням основоположних прав підозрюваного.
У судовому засіданні захисники ОСОБА_5, ОСОБА_6 та підозрюваний ОСОБА_4 підтримали клопотання в повному обсязі та просили його задовольнити.
Прокурор ОСОБА_7, в свою чергу, заперечив проти задоволення клопотання про зміну запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_4, зазначивши при цьому, що клопотання не містить посилань на будь-які інші нові чи раніше невідомі обставини, які б зумовлювали необхідні зміни раніше застосованого запобіжного заходу, а тому таке клопотання задоволенню не підлягає.
Заслухавши доводи та пояснення учасників, дослідивши подані матеріали, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.
Частиною 4 ст. 201 КПК України встановлено, що слідчий суддя, суд зобов`язаний розглянути таке клопотання згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
У той же час, відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Таким чином, вирішуючи зазначене клопотання, слід виходити із загальних засад кримінального процесу, серед яких диспозитивність, змагальність і рівність сторін в поданні ними суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості, а також положень, які регламентують взагалі можливість застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в даному випадку запобіжних заходів, і конкретний вибір того заходу, який в повній мірі зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також зможе запобігти спробам переховатися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, як того вимагає ч. 1 ст. 177 КПК України.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Водночас слідчий суддя зазначає, що під час розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу слідчий суддя не перевіряє обґрунтованість самих підстав застосування запобіжного заходу, а заявниками не можуть ставитися під сумнів висновки, які були покладені в основу такого рішення слідчого судді. Зміна запобіжного заходу передбачає виникнення після постановлення ухвали про обрання запобіжного заходу нових обставин, які свідчать про зміну, зменшення або збільшення встановлених ризиків кримінального провадження та/або впливають на виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків. Тому слідчий суддя не переглядає рішення про застосування запобіжного заходу, а на підставі наданих сторонами відомостей та доказів встановлює наявність нових обставин, які можуть вплинути на застосований до підозрюваного відповідний захід або його виконання та які виникають у зв`язку з плином часу досудового розслідування. Такий висновок опосередковано ґрунтується і на приписах ч. 5 ст. 201 КПК України, яка унеможливлює подання підозрюваним, його захисником клопотання про зміну запобіжного заходу протягом тридцяти днів з дня постановлення попередньої ухвали про застосування, зміну або відмову у зміні запобіжного заходу.
Як вбачається з поданих матеріалів, детективами Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52023000000000154 від 03.04.2023, в рамках якого ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255 КК України (в редакції Закону № 671-ІХ від 04.06.2020), ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 206, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191 КК України.
Ухвалою слідчого судді ВАКС від 07.02.2025 у справі №991/1083/25 до підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та одночасно визначено заставу в розмірі 6 600 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 19 984 800 грн, з покладенням на підозрюваного у разі внесення застави ряду обов`язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України. Строк дії таких обов`язків судом визначено на два місяці з моменту звільнення з-під варти внаслідок внесення застави.
28.02.2025 та 03.03.2025 за підозрюваного внесено заставу у визначеному слідчим суддею розмірі та звільнено з під варти ОСОБА_4 .. За наведеного, відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 202 КПК України останній вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави, з одночасним покладенням обов`язків, зазначених в ухвалі слідчого судді від 07.02.2025.
Зрештою, такий розмір застави - 19 984 800 грн, з огляду на особисті обставини підозрюваного та його належну процесуальну поведінку, був зменшений слідчим суддею 09.05.2025 до 18 784 800 грн та 23.07.2025 до 17 784 800 грн, шляхом постановлення відповідних ухвал.
Окрім того, слідчим суддею строк дії покладених на ОСОБА_4 обов`язків неодноразово продовжувався в межах строку досудового розслідування, а саме до 03.06.2025 включно (ухвала ВАКС від 03.04.2025 у справі № 991/2774/25) та до 29.07.2025 включно (ухвала слідчого судді ВАКС від 29.05.2025 у справі № 991/4891/25).
Як вбачається зі змісту зазначених ухвал, при їх постановленні з`ясовано всі обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування до підозрюваного відповідного запобіжного заходу: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, яка є умовою законності застосування запобіжного заходу; встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України; зроблено висновок, що більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, з одночасним визначенням альтернативного запобіжного заходу застави у розмірі 19 984 800 грн (відповідно до ухвали від 07.02.2025), не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_4 та запобігти встановленим ризикам.
Отже, наявність обґрунтованої підозри та ризики кримінального провадження перевірялися слідчими суддями під час застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу, під час продовження строку його дії та під час зміни запобіжного заходу у порядку ст. 201 КПК України.
Разом з тим, стороною захисту до матеріалів клопотання не надано доказів, які б свідчили про помилковість раніше зроблених висновків та були б достатніми для висновку, що пред`явлена ОСОБА_4 підозра є вочевидь необґрунтованою.
Втім, у своєму клопотанні сторона захисту як на нову обставину, яка істотно впливає на доцільність подальшого застосування застави відносно ОСОБА_4 та підлягає зміні її на особисте зобов`язання або зменшення її розміру до мінімально можливого, посилається на відомості про явну необґрунтованість підозри саме за епізодом за ч. 3 ст. 15 ч.5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 206 КК України - пособництва у вчиненні незакінченого замаху на протидії законній господарській діяльності приватного підприємства «Колібріс», вчинюваного у складі злочинної організації (у тому числі службовою особою з використанням службово становища).
До того ж захисник зазначив, що нові обставини не стосуються безпосередньо оцінки ризиків ухилення від слідства чи впливу на процес, проте суттєво впливають на співмірність та пропорційність застосованого запобіжного заходу. Мета застави та тримання під вартою полягає не в покаранні, а у стимулюванні належної поведінки підозрюваного та забезпеченні його участі у процесі. У сучасних умовах надмірна застава чи суворий запобіжний захід фактично стає непропорційним, оскільки частина інкримінованих епізодів підозрюваному є необґрунтованою.
За змістом заперечень прокурора, стороною захисту подавалась на розгляд ВАКС скарга на повідомлення про підозру ОСОБА_4 з тих самих підстав, які викладені наразі у клопотанні про зміну запобіжного заходу. Однак, як свідчить ухвала ВАКС від 03.09.2025 у справі № 991/8093/25, у задоволенні вказаної скарги було відмовлено у повному обсязі.
Водночас, слідчий суддя погоджується з доводами прокурора стосовно того, що таке твердження сторони захисту не відповідає дійсності, оскільки питання обґрунтованості повідомленої ОСОБА_4 підзори вже неодноразово було предметом судового контролю як слідчими суддями ВАКС, так і Апеляційної палати ВАКС.
Вочевидь, варто зауважити, що у відповідності до положень ст. 201 КПК України слідчим суддею перевіряється можливість зміни запобіжного заходу, а не його застосування чи скасування.
Отже, слідчими суддями було встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, зокрема, слідчий суддя визнав, що ризик переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та/або суду продовжує існувати. Такий ризик обумовлюється серед іншого можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання за вчинення кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4 . Співставлення можливих негативних наслідків для підозрюваного у вигляді його можливого ув`язнення у невизначеному майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим безвідносно стадії кримінального провадження. Поряд з цим варто враховувати, що підозрюваний навіть у період встановлених обмежень, обумовлених воєнним станом, має змогу виїхати за межі України та тривалий час перебувати за кордоном. Наведені обставини в сукупності дають підстави дійти до висновку щодо існування ризику можливого вчинення ОСОБА_4 дій, направлених на переховування від органу досудового розслідування та суду.
На підтвердження продовження існування ризику знищення, приховування або спотворення речей та документів, які мають істотне значення для цього кримінального провадження, суд врахував роль підозрюваного ОСОБА_4 у діяльності злочинної організації, згідно версії сторони обвинувачення, яка передбачала, зокрема, зловживання повноваженнями депутата Київради, Голови постійної комісії КМР з питань архітектури, містопланування та земельних відносин та можливостями, пов`язаними з такою посадою, а тому через своїх колишніх колег та підлеглих він має доступ до документації, що використовувалась для реалізації злочинних намірів. До того ж слідством були зафіксовані відомості про планування дій та інструктування співучасниками підлеглих осіб щодо знищення/приховування викривальних доказів з технічних носіїв інформації співучасників у разі проведення щодо них слідчих дій, зокрема, миттєве видалення інформації, вихід з облікових записів через інші пристрої, тощо. Тож, враховуючи, що досудове розслідування ще триває і сторона обвинувачення не завершила збирання доказів у провадженні, наведені обставини вказують на подовження існування вказаного ризику.
У той же час, слідчий суддя визнав цілком підтвердженим і ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, який ґрунтується на зацікавленості підозрюваного у відверненні негативних наслідків, спричинених притягненням його до кримінальної відповідальності. До того ж ОСОБА_4 після набуття статусу підозрюваного стала відома інформація про свідків кримінального провадження, якою він може скористатися для впливу на них. Поряд з цим, варте уваги те, що за версією слідства, інкриміновані ОСОБА_4 злочини вчинені ним у складі злочинної організації, та він брав активну участь в її діяльності та залучав до неї інших осіб, у зв`язку з чим має безпосередній вплив на таких осіб і можливість координувати свої дії та показання з такими особами, впливаючи на зміст, характер та обсяг їх показань та процесуальну поведінку. До того ж, підозрюваний займав посаду Голови постійної комісії КМР з питань архітектури, містопланування та земельних відносин, а його участь у злочинній діяльності передбачала в т.ч. зловживання своїми повноваженнями та можливостями такої посади, у зв`язку з чим він може здійснювати вплив на представників та членів вказаної комісії, які можуть володіти відомостями викривального характеру, з метою коригування, зміни або спотворення відповідних показань. Тому, слідчий суддя вважає, що ризик незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні продовжує існувати.
Поряд з цим, слідчий суддя дійшов висновку, що продовжує існувати ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, оскільки зафіксовані матеріали проведення негласних слідчих (розшукних) дій свідчать про наявність у підозрюваного та інших співучасників неформальних зв`язків у правоохоронних органах, завдяки яким вони систематично у позапроцесуальний спосіб отримують інформацію, що становить таємницю досудового розслідування, зокрема, про заплановані щодо них слідчі дії, отже мають змогу впливати на рух кримінальних проваджень, перешкоджати проведенню заходів щодо протидії їх злочинній діяльності, що відповідно може зашкодити досудовому розслідуванню.
У той же час продовжує існувати ризик продовження вчинення розслідуваних кримінальних правопорушень та вчинення нових злочинів. Слідчий суддя врахував доводи сторони обвинувачення, що умислом співучасників охоплювалось заволодіння ще значною кількістю земельних ділянок у м. Києві за аналогічним злочинним механізмом, про що свідчить зміст їх систематичних нарад за напрямком «Торгівля», опрацювання значної кількості списків відібраних земельних ділянок та обговорення їх комерційної привабливості, залучення на відповідні проекти за напрямком «Торгівля» партнерів з числа великих забудовників, тощо.
З огляду на що слідчий суддя погоджується із зазначеними висновками слідчого судді, наведеними в ухвалах від 07.02.2025, 03.04.2025, 09.05.2025, 29.05.2025, 23.07.2025.
Втім, стороною захисту не надано доказів на підтвердження того, що такі ризики, передбачені п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на даний час перестали існувати.
Слідчий суддя враховує, що після спливу певного проміжку часу досудового розслідування ймовірність вчинення підозрюваним будь-яких дій, спрямованих на перешкоджання досудовому розслідуванню, значно знижується так само, як і встановлені ризики, порівняно із первісно встановленими.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, на будь-якій стадії кримінального провадження, тобто як на стадії досудового розслідування, так і на стадії судового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 179 КПК України особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України.
Застава як один із запобіжних заходів полягає у внесенні коштів на спеціальний рахунок з метою забезпечення виконання підозрюваним (обвинуваченим) покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків (ч. 1 ст. 182 КПК України).
Щодо можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу, про що просив захисник, слідчий суддя виходить з того, що за наявності обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень за обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру, а також за наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити чи приховувати документи, незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, необхідним запобіжним заходом є саме застава. Застосування більш м`яких запобіжних заходів буде недостатнім стримуючим фактором для ОСОБА_4 від реалізації встановлених ризиків і створить можливості для вчинення ним позапроцесуальних дій, з метою перешкоджання кримінальному провадженню, оскільки виконання покладених на підозрюваного обов`язків буде залежати виключно від волі самого ОСОБА_4 та їх порушення не матиме для нього очевидних і достатньо суттєвих негативних наслідків.
У той же час застава є достатньо ефективним запобіжним заходом, в основу якого покладено економічну заінтересованість у збереженні грошової суми та моральні та/або матеріальні зобов`язання підозрюваного, обвинуваченого перед іншими фізичними або юридичними особами, які виступили заставодавцями. Державний примус у процесі застосування застави породжується реальною загрозою втрати заставодавцем грошей у разі невиконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків. Свобода підозрюваного, обвинуваченого при застосуванні цього запобіжного заходу обмежується шляхом загрози майнових втрат. А тому, застава є досить дієвим запобіжним заходом, що з одного боку не тягне за собою накладення такого широкого кола обмежень прав і свобод людини як запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою чи домашнього арешту, а з іншого - є запобіжником, що стримує особу від проявів неналежної процесуальної поведінки.
Отже, аналізуючи вищевикладене та враховуючи те, що зі спливом певного періоду часу досудового розслідування значно знижується ймовірність вчинення ОСОБА_4 будь-яких дій, спрямованих на перешкоджання досудовому розслідуванню, слідчий суддя приходить до висновку, що у разі зменшення розміру застави підозрюваному жодним чином не буде означати скасування запобіжного заходу як такого. На переконання слідчого судді, такі зміни спрямовані лише на приведення заходу у відповідність до принципу пропорційності та адекватності обставинам справи, втім, підозрюваний ОСОБА_4 продовжить перебувати під дією запобіжного заходу, умови якого будуть адаптовані до реальних обставин справи та матеріальних можливостей останнього. Варто також зауважити, що всі покладені на підозрюваного ОСОБА_4 обов`язки залишаються чинними, що забезпечує досягнення мети запобіжного заходу - належну процесуальну поведінку та недопущення ризиків. Разом з цим, слідчий суддя враховує доводи сторони захисту, що ОСОБА_4 за цей час сумлінно виконував всі покладені на нього обов`язки, не допускав жодних порушень, а зі сторони органу досудового розслідування не зафіксовано жодних зауважень.
За таких обставин, слідчий суддя вважає наявні підстави для часткового задоволення клопотання захисника та зміни застосованого щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 17 784 800,00 грн на запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 17 400 000,00 грн (сімнадцять мільйонів чотириста тисяч гривень), з поверненням частини застави в сумі 384 800,00 грн (триста вісімдесят чотири тисячі вісімсот гривень) заставодавцю.
На переконання слідчого судді, такий розмір застави на даній стадії досудового розслідування нівелює встановлені ризики та зможе урівноважити інтереси сторін щодо запобігання вчиненню дій, спрямованих на перешкоджання здійсненню кримінального провадження. Застосований до ОСОБА_4 запобіжний захід в іншій частині продовжує діяти без змін.
Керуючись статтями 182, 201, 309, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання задовольнити частково.
Запобіжний захід у вигляді застави, застосований до підозрюваного ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07.02.2025 у справі № 991/1083/25 та змінений ухвалами слідчого судді: від 09.05.2025 (справа № 991/3902/25) у розмірі 18 784 800,00 грн; від 23.07.2025 (справа № 991/7365/25) у розмірі 17 784 800,00 грн (сімнадцять мільйонів сімсот вісімдесят чотири тисячі вісімсот гривень), змінити на запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 17 400 000,00 грн (сімнадцять мільйонів чотириста тисяч гривень).
Частину застави в сумі 384 800,00 грн (триста вісімдесят чотири тисячі вісімсот гривень), внесену за підозрюваного ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07.02.2025 у справі №991/1083/25, повернути заставодавцю.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1